16

Криворізький факультет Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ

кафедра кримінально - правових дисциплін

Контрольна робота

з курсу ''Дізнання''

Варіант № 4

Виконала: студентка

заочної форми навчання

за спеціальністю

'' Правознавство ''

групи ПЗ-2006/1

Сеус Н.С.

м. Кривий Ріг

2009 р.

Зміст

Контрольне питання: Допит дізнавачем свідка у кримінальній справі

Вступ.

1. Статус свідка

2. Зміст і значення допиту свідка у кримінальному процесі

3. Процесуальні та тактичні особливості допиту свідка

4. Фіксація і способи перевірки показань свідка

Висновки

Задача № 1

Задача № 2

Використана література

Вступ

Допит свідка - одна з найбільш поширених слідчих дій. Він являє собою спосіб отримання, засвідчення та перевірки такого виду доказів, як показання названих вище осіб.

Із зовнішнього боку допит свідка має схожість з опитом, отримання інтерв'ю і пояснень. Але по суті він відрізняється своєю правовою природою та встановленим порядком проведення допиту. Тобто допит свідка являє собою ефективний засіб отримання доказової інформації та повинен будуватися таким чином, щоб порядок його проведення по можливості дозволив отримати в великій кількості правдиві та значні для справи дані і в той же час надійно гарантував права людини і громадянина, оберігав честь та гідність допитуємого.

На дослідження цих питань, а також питань про правове положення свідка, підготовки, планування, процесуальних і тактичних особливостей допиту цих осіб на яких сприяла дана контрольна робота.

1. Статус свідка

В статті 68 Кримінально - процессуального кодексу України зазначено, що свідком може бути кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Як правило, свідок особисто не заінтересований в даній справі, бо вирішення її не тягне для нього позитивних чи негативних наслідків. Але за чинним КПК як свідки можуть допитані також : запідозрені та потерпілі - до того, як вони офіційно в передбаченому законом порядку визнані підозрюваними, обвинуваченими, потерпілими; цивільні позивачі; родичі і друзі; законні представники підозрюваних, обвинувачених, потерпілих; особи, офіційно визнані обвинуваченими, - у тих випадках, коли справа щодо них була закрита, виділена в окреме провадження або розглянута раніше, ніж щодо інших осіб, причетних до вчинення того ж злочину. Зокрема, учасник організованого злочинного угрупування може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно - розшукової діяльності, досудового розслідування чи судового розгляду справи сприяє викриттю організованих злочинних угрупувань та вчинених ними злочинів, притягнені до відповідальності відшкодування шкоди фізичним чи юридичним особам і державі.

Свідок - є незамінним. Тому якщо дана особа допитувалась або підлягає допиту як свідок, вона не може бути в даній справі суддею, народним засідателем, прокурором, слідчим, дізнавачем, захисником, громадським обвинувачем, громадським захисником, представником потерпілого, цивільного позивача і відповідача, перекладачем, експертом, спеціалістом, секретарем судового засідання (ст.54-63 КПК).

Свідком у кримінальному процесі може бути лише фізична особа, яка за своїм фізичним і психічним станом здатна сприймати явища, події, давати показання та за припущенням органів розслідування чи суду має відомості, що відносяться до справи.

Свідок, на ряду з іншими учасниками процесу має свої права та обов'язки. Обов'язки свідка передбачені в ст. 70 КПК. Там зазначено, що особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом, як свідок, зобов'язана з'явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їм обставини в справі.

В разі неявки свідка без поважних причин до нього може бути застосований привід через орган внутрішніх справ в порядку передбаченому ст. 135 і 136 КПК. До нього також може бути застосовано судом грошове стягнення до половини мінімального розміру зарплати.

2. Зміст та значення допиту свідка у кримінальному процесі

За своїм характером допит, взагалі, є дією багатоплановою. Воно має процесуальний, організаційний, психологічний та етичний аспекти. Допит - це складна дія, роботи дізнавача; одне з основних процесуальних засобів отримання та перевірки доказової інформації про злочин, тому що при проведенні цієї слідчої дії, відбувається процес передачі та сприйняття інформації. Цей процес можна розділити на етапи: 1 - витребування інформації від опитуваного; 2 - передача інформації допитуваємим дізнавачу ; 3 - усвідомлення інформації дізнавачем; 4 - фіксація цієї інформації.

Важливе місце серед різних, видів допиту, займає допит свідка, а також допит потерпілого. Вони, наряду з іншими видами допиту, являють собою ефективний засіб отримання доказової інформації. Ні для кого не буде несподіванкою, якщо сказати, що допит, саме свідка і потерпілого в багатьох випадках вирішує подальшу долю кримінальної справи. До числа підготовчих заходів дізнавача відносяться: вивчення матеріалів кримінальної справи та матеріалів по відношенню до особи свідка чи потерпілого;визначення черговості допитів свідків і потерпілих та способу їх визова; підготовка місця допиту (кабінет дізнавача, або по місцю проживання допитуваного); підготовка доказів по справі для перевірки показань свідка чи потерпілого; дізнавач вивчає спеціальні питання, якщо в процесі допиту необхідні спеціальні значення в науці, техніці і ін.

Підготовка дізнавача до допиту завершується складанням плану допиту. Він носить разовий характер та охоплює невеликий відрізок часу і складовою частиною плану розслідування по конкретній кримінальній справі.

3. Процесуальні та тактичні особливості дпиту свідка

Згідно ст. 68 та 167 КПК України свідок може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного, та його взаємовідносини з ними. Характер стосунків між свідком і обвинуваченим , підозрюваним, потерпілим має враховуватись при оцінці показань свідка.

Не можуть бути доказані дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме. Якщо показання свідка базується на повідомленнях інших осіб то ці особи повинні бути також допитані (ч. З ст.68 КПК).

Оцінюючи показання свідка, необхідно також обставини, що дають підстави думати про помилкове уявлення або добросовісну помилку свідка щодо фактів про які він дає показання. Свідчення особи, яка не є очевидцем інкримінованого обвинуваченому злочину, можуть бути покладені в основу обвинувачення тільки після перевірки ґрунтовності одержання відомостей. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущення свідків, їх неконкретних і суперечливих показаннях. Показання свідків не можуть бути відкинуті лише на тій підставі, що ці свідки перебувають у родинних стосунках з підсудними. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись тільки на показаннях свідків, заінтересованих у результатах розгляду справи. Необхідно особливо критично ставитись до показань свідків, які перебувають у неприязних стосунках з обвинуваченим або в його підлеглості, а також малолітніх і неповнолітніх свідків, враховуючи можливість їх помилкового уявлення про повідомлювальні факти.

Дізнавач визначає місце допиту свідка, виходячи з таких міркувань і обставин справи. В більшості випадків свідок допитується в місці провадження дізнання. Свідок не повинен допитуватися у вихідні та святкові дні та в нічний час. Виключення складають лише випадки які є невідкладними.

Свідок викликається до дізнавача повісткою, яка вручається під розписку свідкові, а в разі його тимчасової відсутності кому - небудь з дорослих членів його сім'ї, житлово - експлуатаційній організації, виконавчому комітету селищної або сільської Ради народних депутатів чи адміністрації за місцем його роботи. Свідок також може бути викликаний телеграмою або телефонограмою.

Повістка неповнолітньому свідку адресується одному з його батьків, опікуну, піклувальнику або адміністрації дитячого закладу, де він перебуває. Якщо при допиті неповнолітнього необхідна присутність його законного представника (ч. 1 с. 168 КПК), в повістці вказується також необхідність його явки разом зі свідком. При неявці свідка без поважних причин до нього застосовується привід згідно ч. 2 ст. 70 КПК.

Інколи в розслідуванні справи виникає необхідність допитати свідка який проживає в іншому районі, місті, області. В такому випадку дізнавач має право поручити провести допит свідка відповідному органу дізнання у письмовій формі.

Свідок допитується окремо і у відсутності інших свідків. При цьому дізнавач вживає заходів до того, щоб свідки викликані в одній справі, не могли знатися між собою до закінчення доповіді.

Присутність сторонніх осіб при допиті є недопустимим. Як виняток допускається присутність прокурора, начальника слідчого підрозділу ОВС і безпеки (якщо вони вважають це за потрібне), перекладача, спеціаліста, експерта, законного представника, захисника (ч. 2 ст. 48 КПК).

Перед допитом дізнавач встановлює особу свідка та повідомляє його в якій справі він викликаний, і попереджує про обов'язок розповісти все відоме йому в справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову дати показання і задачу завідомо неправдивих показань. Про те, що свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 - 385 ККУ він розписується в протоколі допиту. Це слід зробити після того, як установлена особа свідка, але до заповнення протоколу допиту в частині анкетних даних, бо показання свідка і в цій частині входять до предмета його допиту.

Потім дізнавач з'ясовує стосунки між свідком і підозрюваним або обвинувачуваним, а також потерпілим і починає допит. Після того як свідок закінчить дачу показань, дізнавач ставить йому запитання. Такий порядок допиту є вірним, тому що по перше, при вільній розповіді допускається менше помилок, ніж при відповідях на питання. Тому не варто поспішати ставити запитання свідку. По друге, дізнавач не завжди знає, чим володіє свідок. Свідок же знає набагато більше того, що може запитати в його дізнавач.

Заслухавши розповідь свідка, дізнавач може поставити йому уточнюючі, доповнюючі, нагадувальні і конкретні запитання але не навідні, тобто такі які своїм формуванням підказують бажану дізнавачу відповідь свідка.

При перебігу допиту свідка можуть пред'являтися різні документи, запитуватись витяги з показань інших осіб, відтворюватись звукозапис і відеозапис. Все це фіксується в протоколі допиту свідка. В свою чергу свідок може користуватися нотатками, розрахунками, робити плани, схеми, малюнки, які теж обов'язково додаються до протоколу.

4. Фіксація та способи перевірки показань свідка

Про допит свідка складається, з додержанням загальних правил складання протоколу слідчої дії, передбачено в ст. 85 КПК, протокол допиту. Крім того в протоколі допиту вказується : прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять і посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинувачуваним, і свідка з потерпілим. Анкетні дані записуються за паспортом або іншим документом що посвідчує особу.

У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права і обов'язки, та відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідку ще й за відмову від дачі показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно.

Свідкові, коли він про це просить може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності дізнавача про що зазначається у протоколі. Це ж стосується і потерпілого. По закінченню допиту дізнавач пред'являє свідкові протокол для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний дізнавачем. Свідок, потерпілий та особи, що були присутні при допиті мають право просити про внесення до протоколу доповнень і поправок, які заносяться дізнавачем до протоколу.

Протокол підписує свідок, дізнавач і особи що були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках свідок підписує кожну сторінку окремо.

Після підписання протоколу допиту слідча дія вважається процесуальне завершеною. Але робота дізнавача у зв'язку з даною слідчою дією на цьому не закінчується. Необхідно ще перевірити показання, та їх оцінити. Перевірка показань свідка проводиться різними способами, але основним з них є:

- Дослідження показань як по суті, та і по формі самого допиту;

- Порівняння показань з фактами, які були раніше відомі;

- Додатковий збір доказів .

Перевірка показань - процесс незамінний, він проводиться, як правило, не одним яким - небудь вказаним вище способом, а проведенням цілого комплексу слідчих дій та здійснюється на протязі всього розслідування справи. На ряду з перевіркою показань свідків та потерпілих, необхідно також і оцінити їх. Тобто встановити їх відношення до розслідуємого злочину, допустимість , достовірність та значимість.

Висновок

При написанні даної контрольної роботи, я обрала необхідну літературу та дійшла висновку, що така слідча дія як допит свідка - є найбільш поширеним засобом збирання доказової інформації. Це пояснюється тим, що КПК містить мінімальні обмеження кола осіб, які можуть бути допитані як свідки. Допит свідка - це за своєю природою процес передачі інформації дізнавачу. I саме дізнавач повинен при допиті бути активним, тобто враховуючи особу свідка готуватися до допиту, планувати його, вибирати необхідні тактичні прийоми, але все це з суворим дотриманням норм Закону.

Тема даної контрольної роботи є дуже актуальною в сучасній науці кримінального процесу; а саме, це такі спірні питання, як обов'язок свідка давати показання за КПК та збереження ним професійної таємниці; виклик слідчого, дізнавача як свідка до суду та багато інших питань, які аналізовані в даній роботі, та які потребують щонайшвидшого визначення

Це наприклад питання, про застосування неправильних методів розслідування, тому, що його показання в такому випадку не будуть мати доказового значення.

Аналогично, є недоцільним визивати на допит в якості свідка негласних співробітників ОВС, але це іноді робиться, якщо інакше доказати причетність певної особи до вчинення тяжкого злочину неможливо.Задача № 1

17червня була порушена кримінальна справа за фактом крадіжки в автобусі у Редьки В.Г. господарської сумки з речами. Оперативний уповноважений карного розшуку, який провадив дізнання, встановивши, що зазначений злочин вчинив Авас, виніс постанову про притягнення його як обвинуваченого, пред'явив обвинувачення і допитав Аваса в якості обвинуваченого. 26 червня оперативний уповноважений виніс постанову про направлення справи слідчому.

Чи є в діях працівника органу дізнання порушення норм кримінально - процесуального закону?

Рішення

Є деякі особливості взаємодії слідчого та працівників органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи. Так, відповідно відомчої інструкції МВС України реалізація оперативних матеріалів з порушенням справи може бути здійснена як слідчим так і оперативним працівником. Однак у всіх випадках порушенню кримінальної справи має передувати їх спільний розгляд. При цьому матеріали безпосереднього виявлення органом дізнання ознак злочину, матеріали про крадіжку, як правило спільно обговорюються слідчим та оперуповноваженим. Слідчий має право повернути такі матеріали органу дізнання на додаткову перевірку. В цьому разі він складає письмовий висновок із зазначенням обставин, які заважають порушенню справи, а також заходів, які підлягають виконанню з метою усунення допущених прогалин.

Кримінальний процес складається з основних стадій: 1) порушення кримінальної справи починається з моменту надходження до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду вказаних в законі як приводи для порушення кримінальної справи заяви або повідомлення про злочин, або з моменту безпосереднього виявлення ознак злочину. У даній стадії процесу компетентні органи у специфічній процесуальній формі за допомогою передбачених процесуальних засобів (отримання пояснень, витребування матеріалів, провадження оглядів тощо) з'ясовують наявність у подіях ознак злочину; 2) попереднє (досудове) розслідування. Попереднє розслідування полягає у провадженні органами дізнання та попереднього слідства передбачених законом слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів, попередження, припинення, швидке та повне розкриття злочину, всебічне дослідження обставин справи та викриття винних, виявлення та усунення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, відшкодування завданої злочином шкоди, забезпечення невідворотності відповідальності осіб, які вчинили злочин, і правильне застосування закону. У цій стадії кримінального процесу особі, яка вчинила злочин, пред'являється обвинувачення і надається право мати захисника та захищатись самому всіма передбаченими законом засобами. До обвинувачуваного можуть застосовуватись запобіжні заходи -- застава, взяття під варту та інші.

У данній задачі в діях працівника органу дізнання, немає порушення норм кримінально - процесуального закону.

Задача № 2

Тихоненко зайшов до магазину і скориставшись тим, що в магазині, окрім продавця, нікого не було вирішив напасти на нього і заволодіти виручкою. З ножем в руці він підбіг до продавця і почав вимагати гроші. Заволодівши грошима, він намагався втекти з місця події, але громадяни Іваненко і Петренко затримали його на виході з магазину і доставили до найближчого райвідділу внутрішніх справ.

Вкажіть привід і підстави до порушення кримінальної справи.

Рішення

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав. Підстави мають містити два необхідних елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання; 2) наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються ознаки злочину.

Приводи до порушення кримінальної справи - це передбачені законом джерела первісних відомостей про злочин, які породжують кримінально - процесуальні правовідносини.

У данній задачі є такий привід для порушення кримінальної справи:

- повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом. ( ст. 94 КПК України). Громадяни Іваненко і Петренко затримали його на виході з магазину і доставили до найближчого райвідділу внутрішніх справ. Виходячи зі змісту ст. 11 Кримінального кодексу України, злочином вважається суспільно небезпечне, винне та протиправне діяння, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність, вчинене осудною та деліктоздатною особою.У даному випадку цією особою є Тихоненко. Підставою порушення кримінальної справи - є те, що він вчинив суспільно небезпечне, винне та протиправне діяння (З ножем в руці він підбіг до продавця і почав вимагати гроші).

У ст. 98 КПК України зазначено якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Таким чином, кримінальна справа порушується за наявності приводів до її порушення ( ст. 98 КПК України).

Список використаної літератури:

1. Конституція України;

2. Кримінальний кодекс України;

3. Кримінально - процесуальний кодекс України;

4. 3акон України “Про організаційно - правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

5. А.Н. Васильєв, Л.М. Корнеева. Тактика допроса при расследовании преступления М.; 1970.

6. В. Алексеев, А. Байков. Проверка и оценка судом показаний свидетеля. "Сов. юстиция", 1968г, №1

7. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: вибрані твори. - К: Юрінком Інтер, 1999.

8. Салтевський М. В., Лукашевич В. Г., Глибко В. Г. Научно-справочное пособие по криминалистике. - Киев, 1994.

9. Тертишник В.Н. Уголовный процесс, Харьков, 1999г.

10. Шепітько В.Ю. Криміналістика.- К., 2004. - С. 254-288

11. Шеремет А.П. Криміналістика - К., 2005. - С. 282-292.