Державний земельний кадастр

Реферат

на тему

Державний земельний кадастр

План

1. Поняття та зміст державного земельного кадастру

2. Порядок ведення державного земельного кадастру

Використана література

1.Поняття та зміст державного земельного кадастру

Державний земельний кадастр -- це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, їх кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів. Державний земельний кадастр є основою для ведення всіх інших галузей кадастрів. Держава в особі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів гарантує достовірність даних державного земельного кадастру і несе майнову відповідальність за шкоду, заподіяну власникам землі і землекористувачам. За видачу недостовірної інформації посадові особи притягуються до відповідальності згідно із законом. Призначенням державного земельного кадастру є визнання факту виникнення або припинення права власності та права користування земельною ділянкою і забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів» землеустрою.

Основними принципами державного земельного кадастру, як передбачає Земельний кодекс України, є:

-- забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки у межах України;

-- запровадження єдиної системи просторових координат та Ідентифікації земельних ділянок;

-- забезпечення єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Відомості державного земельного кадастру підлягають обов'язковому застосуванню під час планування використання і охорони земель, у ході відбору оптимальних варіантів ділянок для їх надання і вилучення, у разі вчинення угоди з землею, визначення величини платежів за землю, проведення землеустрою, оцінки господарської діяльності та здійснення інших заходів щодо використання й охорони земель.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розслідувань, реєстрацію землеволодінь та земле користувань і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням та економічною оцінкою земель.

Відомості про якісний склад земель, що закладені в кадастрі, складаються із даних, отриманих внаслідок проведення земельно-кадастрового районування, групування ґрунтів і класифікації земель на категорії, класи та підкласи в залежності від їх природних властивостей і ознак (механічного складу ґрунтів, рельєфу, негативних процесів -- ерозії, засолення, заболочення, екологічних, містобудівних властивостей тощо), що впливають на використання землі. Кожній виділеній групі ґрунтів земель присвоюється певний показник (бал), який визначає їх порівнювальну вартість за природними властивостями. Державний земельний кадастр ведеться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів. Зміст державного земельного кадастру визначається Земельним кодексом України та Положенням про порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15 із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року № 99.

Складовими частинами державного земельного кадастру є:

¦ кадастрове зонування;

¦ кадастрові зйомки;

¦ бонітування ґрунтів;

¦ економічна оцінка земель;

¦ грошова оцінка земельних ділянок;

¦ реєстрація земельних ділянок і державних актів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі;

¦ облік кількості та якості земель.

Кадастрове зонування включає.

-- встановлення границь обмежень щодо використання земель;

-- встановлення меж кадастрових зон та кварталів;

-- встановлення меж оціночних районів та зон;

-- створення системи кадастрових номерів (кадастрова нумерація земельних ділянок).

Порядок кадастрового зонування визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Кадастрові зйомки -- це комплекс робіт, що виконуються для визначення правового режиму земельних ділянок та відновлення їх меж.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичну зйомку земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж часток земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

д) виготовлення кадастрового плану.

Порядок проведення кадастрових зйомок визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Бонітування ґрунтів -- це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер, суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природнокліматичніших умовах.

Згідно з вимогами статті 184 Земельного кодексу України бонітування ґрунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються ґрунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність. Бонітування ґрунтів проводиться за методикою, яка затвержується також Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Економічна оцінка земель регламентується Земельним кодексом України. Вона передбачає оцінку землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного призначення. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі за методикою, затвердженою Держкомземом України.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі з урахуванням кількісних та якісних характеристик ділянки, її правового режиму, земельних поліпшень, природних і економічних умов, виду економічної діяльності та місцезнаходження земельної ділянки.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною й експертною.

Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за землю, визначення втрат сільськогосподарських і лісових угідь та економічного стимулювання національного використання й охорони земель.

Експертна грошова оцінка використовується під час здійснення цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка здійснюється з метою регулювання відносин під час передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, об'єднань, кооперативів.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна та якісна характеристики земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрішньогосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів -- їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення провадиться окремо по орних землях під багаторічними насадженнями природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування та економічної оцінки земель.

Облік кількості та якості земель регламентується вимогами Земельного кодексу України. Облік кількості земель відображає відомості, що характеризують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь відповідно до прийнятої класифікації. Даний облік ведеться по власниках землі і землекористувачах, у тому числі орендарях.

Під час обліку кількості земель виділяються:

¦ землі в межах населених пунктів;

¦ землі за межами населених пунктів;

¦ землі за категоріями;

¦ землі за формами власності;

¦ зрошувані й осушені землі;

¦ землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються;

¦ землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за природними властивостями та набутими шляхом меліорації властивостями, що впливають на їх родючість, а також за ступенем забруднення ґрунтів.

Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

в) класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

б) характеристику земель за товщиною гумусового горизонвмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механічним складом грунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне;

в) характеристику культур технічного стану природних кормових угідь;

г) лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д) класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;

є) характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

2. Порядок ведення державного земельного кадастру

Порядок ведення державного земельного кадастру визначається Земельним кодексом України та підзаконними актами Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України та Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом України за системою, яка складається з трьох рівнів:

а) базового (на рівні району);

б) регіонального (на рівні Автономної Республіки Крим, області);

в) національного (по Україні в цілому).

На базовому рівні в державному земельному кадастрі визначаються і зберігаються відомості про земельні ділянки, розміщені на території відповідних адміністративно-територіальних утворень (село, селище, місто, район), про межі земельних ділянок, межі населених пунктів та відповідних адміністративно-територіальних утворень у цілому, про розподіл земельних ділянок серед власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, про правовий режим земельних ділянок, їх кількісну та якісну характеристику й оцінку земель.

На регіональному рівні в державному земельному кадастрі визначаються і зберігаються відомості про межі адміністративно-територіальних утворень (сіл, селищ, міст, районів, області), про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику і оцінку земель.

На національному рівні в державному земельному кадастрі визначаються і зберігаються відомості про державний кордон України, межі Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, про правовий режим земель, їх розподіл за категоріями та господарським використанням, про їх кількісну та якісну характеристику й оцінку земель.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується кадастровими, топографогеодезичними,картографічними,землевпорядними,містобудівними, ґрунтовими, геоботанічними, радіологічними та іншими обстеженнями і розвідуваннями та виконуються за програмами і в порядку, встановленому Державним комітетом України по земельних ресурсах Міністерства аграрної політики України.

Документація державного земельного кадастру поділяється на основну і допоміжну.

До основної документації належать:

-- картографічні документи (кадастрові плани, чергові кадастрові плани, індексні кадастрові плани);

-- кадастрові справи на земельні ділянки;

-- книги записів реєстрації державних актів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі

-- Поземельна книга; земельно-кадастрові книги району (міста); інші документи, передбачені законодавством.

До допоміжної документації належать:

¦ книги обліку картографічних та інших документів;

¦ книга обліку видачі відомостей (довідок).

У процесі кадастрового обліку кожній земельній ділянці надається кадастровий номер, який зберігається протягом існування земельної ділянки як об'єкта права власності чи права користування.

Кадастровий номер земельної ділянки має чотири рівні:

¦ перший - номер території адміністративно-територіальної одиниці за Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України;

¦ другий - номер кадастрової зони території селищної або сільської ради, села, селища або міста;

¦ третій - номер кадастрової ділянки в межах населених пунктів;

¦ четвертий - номер земельної ділянки.

Кадастрова справа на земельну ділянку містить документи, які дають повну характеристику земельної ділянки як об'єкта права власності або права користування. Кадастрова справа формується на кожну земельну ділянку за її кадастровим номером.

Черговий кадастровий план ведеться у розрізі кадастрового кварталу, кадастрової зони або населеного пункту у цілому в межах адміністративно-територіальної одиниці.

Нанесення кадастрової інформації про земельну ділянку на черговий кадастровий план здійснюється до проведення кадастрового обліку і є обов'язковим засобом попереднього контролю за правильністю визначення місцезнаходження земельної ділянки та її меж.

На черговому кадастровому плані відображаються існуючі номери кадастрових зон або кварталів, їхні межі, а також межі, розміри й кадастрові номери земельних ділянок, межі об'єктів нерухомого майна та угідь.

Кадастровий план земельної ділянки, кварталу, зони, населеного пункту складається для графічного відображення необхідних елементів земельно-кадастрової інформації в масштабі, який забезпечує точність її відображення.

Індексний кадастровий план містить інформацію про межі земельних ділянок та індексні кадастрові номери в розрізі кадастрового кварталу, кадастрової зони, населеного пункту.

Порушення законодавства про державний земельний кадастр тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно із законодавством

України.

Відповідальність несуть особи, винні у:

¦ порушенні порядку, правил, стандартів та інших нормативних документів під час виконання земельно-кадастрових робіт, ведення відповідної документації державного земельного кадастру, надання земельно-кадастрової інформації;

¦ внесенні змін до нормативно-технічних документів без затвердження в установленому порядку;

¦ проведенні земельно-кадастрових робіт без спеціального

дозволу;

¦ порушенні порядку обліку та зберігання матеріалів і документованих відомостей державного земельного кадастру;

¦ порушенні умов користування земельно-кадастровими матеріалами, в тому числі несанкціонованому копіюванні їх і передачі юридичним та фізичним особам

Використана література

1. Петрович Л.М., Волосецький Б.М. "Основи кадастру" Львів - Коломия 2000 р.

2. Володін М.О. "Основи земельного кадастру" Київ 2001 р.

3. Гнатович М.І., Ступень М.І. "Навчальний посібник. Земельний кадастр населених пунктів". Львів.

4. Третяк А.М. "Управління земельними ресурсами та реєстрація земель України".

5. Волосецький Б. "Про точність кадастрових планів", зб, Геомошторинг, Львів, 2001.