Балістична експертиза

30

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ ТА БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

1.1 Загальна характеристика судової балістики як галузі криміналістичних знань

1.2 Поняття та сутність судово-балістичної експертизи

1.3 Підстави проведення експертизи

2. АНАЛІЗ ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І ОБ'ЄКТІВ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2.1 Можливості ідентифікаційної судово-балістичної експертизи

2.2 Поняття вогнепальної зброї та її класифікація

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

В сучасній криміналістичній науці існує декілька думок про те, що вивчає судова балістика. Але всі вони погоджуються в одному: що одним з предметів вивчення є ручна вогнепальна зброя і сліди її дії. Очевидно, що дедалі більше злочинів вчиняються з застосуванням вогнепальної зброї. Це пов'язано перш за все тим, що де в чому ринок вогнепальної зброї став ліберальнішим, а також з'явилося більше можливостей для здобуття зброї незаконним шляхом. Тому важливо розвивати судову балістику, застосовувати нові технології в процесі судово-балістичної експертизи. Це приведе до швидкого і точного накопичення доказового і оперативного матеріалу і, звичайно, полегшить роботу слідчим та оперативним органам. Оскільки частіше за все злочинцями використовується ручна вогнепальна зброю, і хоч спостерігається тенденція використання вибухових пристроїв, все ж таки в моїй курсовій роботі я вирішив більш детально викласти аспект вогнепальної зброї в судовій балістиці.

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СУДОВОЇ БАЛІСТИКИ ТА БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

1.1 Загальна характеристика судової балістики як галузі криміналістичних знань

Як розділ криміналістичної науки судова балістика використовує спеціальні знання військової балістики для отримання доказової інформації, розробляє методи і технічні засоби для виявлення, фіксації та дослідження матеріальних слідів, які утворюються внаслідок використання вогнепальної зброї при вчиненні злочинів.

Об'єктами судово-балістичного дослідження є: а) ручна вогнепальна зброя та її частини; б) патрони до ручної вогнепальної зброї - як споряджені, так і їх компоненти, в тому числі вистріляні кулі, стріляні гільзи, дріб, картеч, пижі, прокладки, порох і т.д.; в) сліди-пошкодження при ураженні з ручної вогнепальної зброї; г) інші боєприпаси (гранати, міни), їх частини, сліди їх застосування; д) вибухові пристрої, вибухові речовини і сліди їх застосування.[1]

Деякі дослідники, такі, як Біленчук, Дубовий, Салтевський, Тимошенко, дещо розширили об'єкти дослідження і до вище перерахованих додали приладдя до зброї (шомпол, протирка, кобура чохол; тайники зберігання зброї (книги, бруски дерева з виїмками для зберігання зброї); пристрої та предмети, які не є зброєю, але схожі з нею (стартові пістолети, будівельно-монтажні пістолети, газові пістолети, пістолети-запальнички, іграшки, пневматична зброя та інші); матеріали та інструменти для виготовлення та спорядження боєприпасів; сліди-відображення на гільзах, кулях, дробинах прокладках та пижах. Так, можна визначити, що судова балістика - це розділ криміналістичної науки, який використовує спеціальні знання військової балістики та інших наук для діагностики та ідентифікації ручної вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, боєприпасів, їх частин, тощо, що є основою для накопичення доказового матеріалу у справах про злочини, пов'язані з використанням, виготовленням, зберіганням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв, вибухівки, та інших боєприпасів.

Чим же відрізняється судова балістика від військової балістики. Взагалі то балістика вивчає метання снаряду (кулі) з ствольної зброї. Балістику поділяють на внутрішню та зовнішню. Внутрішня балістика вивчає явища, що мають місце в стволі в момент постріл. Зовнішня балістика пояснює
“поведінку” кулі після вильоту її з стволу. Судова ж балістика використовує технічні знання як зовнішньої так і внутрішньої балістики, але задачі її багато в чому відрізняються.

Всі задачі, що вирішуються в балістичних дослідженнях, поділяються на ідентифікаційні і дослідницькі. До перших відносяться: ототожнення зброї по стріляним кулям, гільзам, дробу; встановлення групової належності, в тому числі загального джерела походження боєприпасів, їх компонентів, частин; ідентифікація шляхом встановлення цілого по частині (куля і гільза, пиж і частина аркушу паперу). До діагностичних задач відносяться: а) задачі, пов'язані з встановленням відповідності об'єкту заданим характеристикам: чи є даний об'єкт вогнепальною зброєю; чи справна вогнепальна зброя і чи придатна вона для стрільби; чи можливий постріл з даної зброї без натиску на спусковий гачок; чи є даний об'єкт вибуховим пристроєм, тощо; б) задачі по виясненню механізму події, що відбулася: встановлення факту пострілу; визначення його напрямку і дистанції; встановлення місця пострілу, місця вибуху, тощо.

Судова балістика взаємопов'язана з іншими розділами криміналістики, зокрема, трасологією, теорією ідентифікації та встановлення групової належності за слідами на кулях та гільзах. Трасологічним дослідженням саморобних куль, дробу “катанки” та “січки” інколи можливо встановити, якими інструментами користувався злочинець, розшукати їх та ототожнити.

Можна сміливо сказати, що основні положення трасології відображаються в судовій балістиці. Судова балістика також безпосередньо пов'язана з судовою медициною, судовою хімією та судовою біологією, прийоми і методи яких використовуються для дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу. Так при наявності пошкоджень на тілі та одежі живих осіб і трупів проводиться комплексне судово-балістичне та судово-медичне дослідження. Фізичними та фізико-хімічними методами визначають якісно-кількісний склад дробу, слідів металізації на пошкоджених снарядами об'єктах.

Балістичне дослідження дозволяє встановити факти, необхідні для належної кваліфікації злочину. За допомогою криміналістичних досліджень зброї, боєприпасів і слідів пострілу, виясняють сутність події, що відбулася, визначають місце, час і засіб його скоєння; встановлюють причинний зв'язок між діями і наслідками (кількість пострілів, їх черговість і т.д.). Знання судової балістики та практичне використання її даних дозволяє слідчому одержувати докази про використання вогнепальної зброї при вчиненні злочинів.

1.2 Поняття та сутність судово-балістичної експертизи

Судово-балістична експертиза досліджує вогнепальну зброю, боєприпаси і сліди пострілу з метою:

- ідентифікації зброї за слідами на гільзах і набоях;

- встановлення обставин застосування вогнепальної зброї, тобто вирішення неідентифікаційних завдань.

До числа останніх належать: встановлення напрямку пострілу через перешкоду; місця знаходження особи, що стріляла; визначення розміру убивчої сили снаряда, напрямку і дальності польоту снаряда; положення потерпілого щодо зброї і особи, що стріляла; послідовність пострілів, відносна давність стрільби і т. ін. Слід звернути увагу на недостатню наукову розробку проблеми визначення абсолютної давності пострілу і відсутність відповідних об'єктивних методик. Відносну давність пострілу завжди співвідносять з якоюсь точно відомою подією, наприклад, останнім чищенням зброї, заміною якоїсь деталі і т. д.

Вирішення деяких не ідентифікаційних завдань є предметом комплексної експертизи, оскільки нерідко знань баліста-криміналіста недостатньо. Серед відносно нових ідентифікаційних завдань, розв'язуваних балістичною експертизою, є ототожнення гладкоствольної зброї за слідами каналу ствола на дробовому снаряді. Розроблена в наш час методика дозволяє ототожнювати мисливську рушницю навіть за однією витягнутою із трупа дробинкою, на якій відобразилися сліди.

До головних завдань балістичної експертизи належать:

- установлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях, шроті, картечі, гільзах.

- визначення виду, системи (моделі) та калібру вогнепальної зброї і боєприпасів.

- визначення технічного стану зброї, боєприпасів і придатності їх до стрільби.

- установлення можливості пострілів без натискання на спусковий гачок.

- установлення належності саморобних стріляючих пристроїв і патронів до них до вогнепальної зброї і боєприпасів.

- установлення способу виготовлення саморобних вогнепальних пристроїв.

- установлення обставин, пов'язаних з використанням вогнепальної зброї (факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості пострілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного положення зброї та перешкоди тощо).

1.3 Підстави проведення експертизи

Судова експертиза має бути старанно підготовлена. Процес призначення експертизи містить такі основні елементи:

1) збір необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формулювання питань експерту;

5) вибір експертної установи або експерта.

Збір необхідних матеріалів:Такими матеріалами є досліджувані об'єкти (речові докази, жива особа,труп або його частини та ін.),відносно яких слідчий (суд) повинен з'ясувати питання,що його інтересують. Досліджувані об'єкти збираються у ході проведення слідчих (судових) дій (оглядів,обшуків,виїмок та ін.) з дотриманням встановлених законом правил їх збирання.

Експерту в деяких випадках необхідно надавати зразки для порівняльного дослідження.

Вибір моменту призначення експертизи. За загальним правилом судова експертиза повинна бути призначена своєчасно. Своєчасність призначення експертизи забезпечується плануванням цієї слідчої дії.

Визначаючи момент призначення експертизи, необхідно враховувати:

1) властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

2) необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

3) особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, час проведення та ін.);

4) слідчу ситуацію.

Вибір моменту призначення експертизи передбачає визначення її місця в системі інших слідчих дій. Призначення та проведення експертизи обумовлене тактичними міркуваннями. Визначення часу проведення експертизи пов'язано з особливостями розслідуваного злочину, слідчою ситуацією, наявністю або відсутністю необхідних матеріалів для призначення експертизи.

Визначення предмета судової експертизи. Предмет судової експертизи - це ті обставини, що можуть бути з'ясовані в процесі експертного дослідження, фактичні дані, які встановлюються на основі спеціальних знань та дослідження матеріалів справи. Предмет експертизи визначається питаннями, поставленими перед експертом слідчим або судом.

Формулювання питань експерту. У відповідності із законом перед експертом можуть бути поставлені тільки такі питання, для вирішення яких необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання.

Питання експерту повинні відповідати таким основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними та короткими;

3) мати логічну послідовність;

4) характеризуватися повнотою та мати комплексний характер.

Вибір експертної установи або експерта. Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням виду експертизи, об'єктів дослідження та характеру питань, які підлягають вирішенню. В Україні існує система судово-експертних установ у яких проводяться судові експертизи.При проведенні експертизи поза експертною установою в постанові або ухвалі про призначення експертизи вказується конкретний фахівець, якому доручається проведення експертизи. [2]

Кожна кримінальна справа індивідуальна і тому в деяких з них можуть провадитись кілька експертиз, а в іншіх жодної. Питання про призначення експертизи вирішується кожний раз по різному, в залежності від конкретних обставин справи. Але є декілька випадків при настанні яких органи розслідування зобов'язані обов'язково призначити експертизу. Цей перелік наведений у ст.76 КПК України:

1) для встановлення причин смерті;

2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст.155 Кримінального кодексу України;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Непризначення в зазначених випадках експертизи - означає неповноту проведеного досудового слідства (дізнання) і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.

В даний час йде дискусія з приводу доповнення цього переліку ще одним пунктом, де б говорилося, що експертиза повинна обов'язково призначатися також для з'ясування здатності обвинуваченого (підсудного) здійснювати своє право на захист, коли є дані про наявність у нього фізичних або психічних вад, що перешкоджають захистові, і він не має захисника. Такої практики, як правило, додержуються суди [3]. Так, наприклад, судова колегія в кримінальних справах Полтавського облсуду скасувала вирок Київського райсуду м. Полтави щодо Ярошенка, засудженого за ст.17 (відповідальність за готування до злочину і замах на злочин)і ч.3 ст.81(розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки) Кримінального кодексу України 1960р., а справу направила на додаткове розслідування, оскільки ця особа має поганий слух, але при провадженні справи захисник участі не брав. Судова колегія, виходячи з цих обставин, поставила питання про необхідність проведення судово-медичної експертизи Ярошенку.

Потреба в спеціальних знаннях не завжди є фактичною підставою для проведення експертизи. Нерідко один і той же факт, який має значення для справи, може бути встановлений як шляхом експертизи, так і іншими доказами. Наприклад, в деяких випадках, для того щоб доказати, що особа перебувала на місці скоєння злочину достатньо лише показань свідків, а в інших для цього вимагатиметься експертне дослідження різних об'єктів (відбитків пальців, слідів взуття, інших предметів залишених на місці події і т.п.). Тому, якщо є можливість безспірного встановлення одного й того ж факту іншими доказами, експертиза як правило не призначається, бо витрачаються великі кошти на її проведення та зволікаються строки розгляду справи. Так слідчим (м. Хмельницький) у справі Кондрикова, який обвинувачувався за ч.2 ст.215(порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особами,які керують транспортними засобами) КК 1960р., призначена автотехнічна експертиза для з'ясування питання, чи мав цей водій технічну можливість попередити наїзд автомобіля на потерпілу - малолітню дівчинку. Між тим, дана обставина не мала значення для вирішення справи, оскільки Кондриков вів автомобіль по вулиці з одностороннім рухом назустріч загальному потоку транспорту, наїзд на дівчинку трапився на пішохідному переході.

Проте поряд з цим треба мати на увазі, що необґрунтоване призначення експертизи менш небезпечне, ніж не призначення її взагалі при наявності для цього підстав. При вирішенні питання про призначення експертизи потрібно враховувати не тільки її значення в даний час, але й можливість виникнення по деяким причинам потреби проведення експертизи в майбутньому (наприклад, через зміну показань свідка, обвинуваченого), тим паче, що зробити це не завжди дається можливим (внаслідок зміни, зіпсування об'єкта і т.п.), тому, навіть коли який-небудь факт встановлень іншими зібраними по справі доказами, то це не завжди звільняє слідчого від роздумів про необхідність підтвердження цього факту висновком експертизи.

Так Новоазовський райсуд, визнавши Саяхова Р.В. і Саяхова Г.Р. винними в умисному знищенні будинку Ярошенко, засудив їх за ч.1 ст.145(умисне знищення або пошкодження індивідуального майна громадян) КК 1960р. зі стягненням на користь потерпілої 320 гривень на відшкодування заподіяних збитків. Судова колегія того ж облсуду скасувала вирок, а справу направила на новий судовий розгляд, оскільки при визначенні розміру збитків суд керувався довідкою фахівця, хоча за обставин справи потрібно було призначити судово-будівельну експертизу та одержати її висновок.

Система доказів буде ефективна лише в тому разі, коли прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання будуть вживати всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Тут буде діяти вимога тієї "надлишкової" доказової інформації, яка необхідна для встановлення найбільш важливих, складних обставин, за наявностю якої суду легше буде встановити істину в справі.

Підстави проведення експертизи можна поділити на: фактичні - потреба в спеціальних знаннях, та юридичні.

Юридичною підставою для проведення експертизи є постанова або ухвала про призначення експертизи, яка виноситься компетентною особою.

Відсутність постанови (ухвали) про призначення експертизи, заміна цих документів іншими, не передбаченими законодавством (наприклад, направлення списка питань експерту) або винесення їх зі значними порушеннями закону (не уповноваженою на те особою; без необхідних реквізитів) звільняє експерта від обов'язку проведення експертизи. В цих випадках експерт негайно сповіщає про це особу або установу з якої надіслали документ. Якщо після цього не будуть прийняти заходи до усунення названих недоліків, матеріали через встановлений строк повертаються назад без виконання.

Об'єктами експертизи є ті джерела відомостей про встановлювані факти, ті носії інформації, які піддаються експертному дослідженню й за допомогою яких експерт пізнає обставини, які входять в предмет експертизи. Таким чином, якщо факти, які створюють предмет експертизи, є метою та результатом досліджень, то властивості об'єкта є засобом пізнання цих фактів.

Всі об'єкти експертного дослідження поділяються за своєю процесуальною формою на такі види:

1) речові докази.

Тобто предмети, які прилученні в цій якості до кримінальної справи. Це об'єкти багатьох видів експертиз (балістичної, судово-хімічної, пожежної, товарознавчої);

2) документи.

Це можуть бути протоколи слідчих дій та інші документи, які містять відомості, що мають значення для дачі висновку. Вони є об'єктами судово-бухгалтерської, почеркознавчої та інших видів експертиз;

3) живі особи.

За своїм процесуальним становищем це можуть бути підозрюваний, обвинувачений, потерпілий. Як правило, вони є об'єктами судово-медичної, судово-психіатричної, військово-лікарської експертизи;

4) об'єкти, які не мають визначеного процесуального статусу.

Вони виконують роль, як і речові докази, але в цій якості вони в справі не фігурують, інколи з міркувань морально-етичного характеру (наприклад, труп), інколи фактичної неможливості розповсюдити на них процесуальний режим речових доказів (наприклад, будівлі, споруди). В тих випадках, коли об'єкти дослідження через громіздкість або з інших причин не можуть бути надіслані до експертної установи, в постанові про призначення експертизи відзначається, де перебувають ці об'єкти і час, коли експерт може їх дослідити.

Окремого розгляду потребує питання про зразки експертного дослідження. Зразки, що є необхідними для експертного дослідження - це достовірно належні певній особі зразки почерку, відбитки пальців рук, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини, тощо, які використовуються як порівняльні матеріали в експертному дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та інших об'єктів. Вони використовуються при експертному дослідженні, коли безпосереднє дослідження властивостей речового доказу-оригіналу неможливо або недоцільно. Дослідження в цьому випадку провадиться шляхом порівняння не з самим ідентифікованим об'єктом, а з отриманими від нього зразками. Наприклад, при ідентифікації вогнепальної зброї за кулями та гільзами досліджуються не особливості каналу ствола, а відстрілюються експериментальні кулі та гільзи, які і відображають ці особливості.

Зразки можуть бути трьох видів:

1) експериментальні зразки, які відтворюють штучно (наприклад, експериментально відстрілюють зразки куль та гільз);

2) вільні зразки, які виникають стихійно (наприклад, вільні зразки почерку);

3) натуральні зразки, які є продуктом фізіологічної діяльності організму (зразки крові, слини тощо).

Про вилучення або відібрання зразків слідчий зобов'язаний винести постанову, де зазначається, з якою метою, у кого і які зразки підлягають вилученню або відібранню. Якщо для одержання зразків залучається спеціаліст, то вказуються його прізвище, спеціальність і посада. Про відібрання зразків складається протокол (ст.199 КПК). У ньому, крім загальних відомостей, зазначається найменування відібраних зразків, їх кількість і характер, порядок і умови відібрання, а також інші істотні моменти. Виклик для відібрання зразків провадиться за правилами виклику на допит. При відібранні зразків у неповнолітніх запрошуються їх батьки або інші законні представники.

Зустрічаються іноді недоліки, пов'язані з відібранням експериментальних зразків. Слідчі та судді не завжди враховують, що експериментальні зразки повинні відбиратися в умовах, аналогічних тим, в яких виконувався досліджуваний документ - у такій же позі (лежачи, стоячи тощо), таким же пишучим приладом (олівцем, кульковою або перовою ручкою та ін.), на папері однакового розміру, лінування, характеру поверхні. Досить розповсюдженим недоліком при призначенні дактилоскопічних експертиз є надання неякісних експериментальних відбитків пальців і долонь рук осіб, які перевіряються, що свідчить про недодержання основних вимог по техніці одержання експериментальних відбитків або ж непередання їх взагалі. Так суддя Київського міськсуду Колейчук у справі Салицького та інших обвинувачених, призначивши комплексну медико-трасологічну експертизу для з'ясування можливості нанесення потерпілому поранення ножами, переданими для дослідження, не надав експертам об'єкт дослідження - клапоть шкіри зі слідами знаряддя травми, який на досудовому слідстві долучений до справи в якості речового доказу. Лише після того, як експерти дізналися зі справи про існування цього речового доказу та витребували його, вдалося виключити 4 із 6 ножів, що перевірялися. Це мало суттєве значення для встановлення дійсних обставин вчиненого діяння, оскільки ножі належали різним особам.

Експерт може застосовувати будь-які методи дослідження, в тому числі виготовляти копії речових доказів і отримувати зразки для порівняльного дослідження. Отримання експертних зразків на відміну від отримання слідчих зразків не потребує якого-небудь окремого процесуального оформлення. Увесь хід експертного дослідження фіксується у єдиному документі - висновку експерта, у ньому ж відображається факт отримання експертом зразків та результати їх дослідження.

2. ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ І ОБЄКТІВ ПРИ ПРИЗНАЧЕННІ БАЛІСТИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2.1 Можливості ідентифікаційної судово-балістичної експертизи

По справах, пов'язаним із застосуванням вогнепальної зброї, нерідко призначається судово-балістична експертиза. Експертні дослідження проводяться для рішення завдань ідентифікаційного й не ідентифікаційного характеру. Формулювання ідентифікаційних завдань досить різноманітні. Наприклад: до якої системи (моделі, зразку) ставиться дана вогнепальна зброя; зі зброї якої системи (моделі, зразка) стріляна куля (гільза), виявлена на місці події: до якого заводу-виготовлювача ставляться патрони (кулі, дріб, гільзи); не вистрелена чи куля (гільза, дріб і ін.) з даного екземпляра зброї: чи не становили раніше обріз і частину стовбура єдина мисливська рушниця; чи не ставляться патрон, використаний на місці події, і патрони, вилучені в конкретної особи, до єдиного джерела походження. До дослідження компонентів мисливських патронів залучаються фахівці різних областей знань (хімії, фізики, біології, судової балістики). При цьому звертається увага насамперед на морфологічні ознаки кожного з компонентів (сліди інструментів, форм, особливих способів спорядження), сукупність яких дозволяє звузити перевіряється круг, що, осіб або вказати на єдино можливе джерело походження. При недостатності таких відомостей дослідження переводиться в сферу матеріальних властивостей об'єктів. Ідентифікаційні балістичні дослідження здійснюються за допомогою різних методів і технічних засобів.

При мікроскопічних дослідженнях застосовуються стереоскопічні (МБС-1, МБС-2), біологічні (МБР-1, МБР-3, МБИ-З) мікроскопи; для виміру різних параметрів балістичних об'єктів, крім інструментів контактної дії, застосовуються інструментальні мікроскопи ММИ-1, МІМ-7. Вивчення профілю різних слідів здійснюється за допомогою профілографічних методів: щупове профілювання (профілографи моделей 201 або 997), епічне (подвійний мікроскоп Линника МИС-11), фотоелектричне (мікрофотометр МФ-4). Широко застосовується й мікрофотографія за допомогою універсальних камер або спеціальних фотонасадок для мікрофотографування. Порівняльний аналіз судово-балістичних об'єктів проводиться в різних формах. При рішенні завдань по визначенню групової приналежності для порівняння використаються такі джерела інформації, як класифікації, наукові довідники, натурні колекції.

Інша форма порівняння - це порівняння з експериментальними зразками, отриманими з використанням предметів однієї групової приналежності з досліджуваним об'єктом. Процедура встановлення групової приналежності завжди передує індивідуальній ідентифікації. Тільки переконавшись, що дві досліджувані кулі, наприклад, вистрелені зі зброї одного калібру й з каналу стовбура однакової конструкції й ступені зношеності, можна приступати до порівняння слідів пострілу. Якщо експертиза по ототожненню зброї (особливо саморобного) призначається з більшим розривом у часі з моменту розслідуваної події, необхідно з'ясувати й до звістки до відомості експерта, у яких умовах воно з, чи вироблялися з нього постріли і як багато. Це допоможе правильно оцінити збігу, а також розходження ідентифікаційних ознак. При балістичних дослідженнях прибігають до технічних прийомів, що стали традиційними, порівняння.

Це - зіставлення, сполучення, накладення. Обов'язковими умовами порівняння є: а) строго однакове висвітлення й той самий масштаб збільшення зображень досліджуваних об'єктів; б) порівняння однойменних слідів. Однаковим висвітлення повинне бути не тільки по потужності, але й по розташуванню щодо об'єктів. Однойменні сліди - це сліди однієї й тої ж деталі зброї, однієї й тої ж поверхні.

Наприклад, для проведення порівняльного аналізу слідів на двох кулях необхідно встановити парні сліди полів нарізів. Це досягається шляхом точних вимірів (до 0,01 мм) за допомогою спеціальних мікроскопів ширини всіх полів нарізів (оскільки ці значення можуть бути різні навіть для одного стовбура) і орієнтування по якому-небудь одній виразній неповторній ознаці - трасі. Ідентифікаційні балістичні дослідження спрямовані на встановлення суб'єкта злочину через визначення екземпляра зброї або джерела походження об'єктів. Результати неідентифікаційних досліджень, як правило, допомагають розкрити об'єктивну, а в окремих випадках і суб'єктивній стороні складу злочину. Коло розв'язуваних при цьому питань дуже великий. Їх можна розбити на п'ять груп:

1. Визначення стану вогнепальної зброї, боєприпасів. Сюди, наприклад, ставляться питання про справність і придатність до стрілянини зброї й боєприпасів, пробивної здатності снаряда, давнини пострілу й ін. Необхідно помітити, що питання про справність може бути поставлений лише відносно зброї заводського, а не саморобного виготовлення. Саморобна зброя вивчається з метою визначення його придатності до стрілянини й пробивної здатності снаряда, вистреленого із цієї зброї. Самостійне питання про пробивну здатність снаряда може бути об'єктивно вирішений з обліком певного заданої відстані пострілу.

2. Установлення обставин, при яких відбулися певні дії. Це - група завдань по визначенню дистанції пострілу, напрямку, взаємного розташування зброї й перешкоди (простреленого предмета) у момент пострілу, черговості утворення вогнепальних ушкоджень або вистрелювания куль і ін. Нерідко завдання цієї групи вирішуються комплексними дослідженнями із залученням фахівців в області судової балістики, хімії, фізики, а у випадках убивства або поранення людини - і судової медицини. Питання про черговість пострілу позитивно можуть бути вирішені, якщо канал стовбура перед пострілом був змазаний. Призначаючи таку експертизу, бажано в розпорядження експерта представити й зразок масла. Питання про взаємне розташування в момент пострілу зброї й потерпілого завжди припускає попереднє рішення питань про дистанцію й напрямок пострілу. Успіх рішення цих питань багато в чому залежить від повноти інформації й матеріалів, що представляються наслідком у розпорядження експерта. Експертні дослідження повинні проводитися в умовах, максимально наближених до умов пострілу на місці події. Тому на експертизу, крім необхідних слідчих документів (протоколи огляду місця події, допитів свідків або підозрюваного), речовинних доказів, повинні бути представлені одяг із трупа, аналогічні боєприпаси або конкретні відомості про їхнє спорядження й зброя.

3. Установлення можливості виробництва певних дій. А саме: чи можливий постріл з даного екземпляра зброї без натискання на спусковий гачок; чи можлива прицільна стрілянина з конкретної зброї (саморобного виготовлення); чи можливо виробництво пострілу з даної зброї самим потерпілим і т.п. При постановці першого питання важливо, щоб у якості вихідних даних повідомлялися конкретні умови пострілу на місці події, які фіксуються в протоколах огляду місця події, допитів підозрюваного або свідків.

Визначення способу й причин виникнення ушкоджень, мікронашарувань. Зразкові формулювання питань цієї групи: чи є ушкодження вогнепальними; яка причина деформації кулі (гільзи, зброї); чи не піддавалися знищенню маркувальні позначення: чи є забруднення кишень результатом носіння зброї й ін. 5. Установлення механізму певних дій і утворення слідів. Питання цієї групи взаємозалежні з питаннями попередньої групи. Часто при визначенні причин виникнення слідів і ушкоджень доводиться встановлювати й механізм їхнього утворення. Проте питання про механізм певних дій можуть із самостійне значення. Наприклад: який механізм розламу рушниці; при якій взаємодії частин даної саморобної зброї можливе виробництво пострілу: і ін.

У процесі експертного дослідження балістичних об'єктів можна відзначити наступні етапи: а) підготовчий: б) роздільне дослідження: в) експеримент; г) порівняльний аналіз: д) оцінка отриманих результатів і формулювання висновків.

Ціль підготовчого етапу - перевірка стану впакування, відповідності об'єктів дослідження їхнім характеристикам, викладеним у слідчих документах, засвоєння поставлених завдань, підготовка технічної бази, зокрема, добірка матеріалу й патронів, необхідних для проведення експериментальних відстрілів. На другому етапі роздільно вивчаються всі досліджувані об'єкти, а також зразки, представлені слідчим, частіше це предмети, вилучені в підозрюваних осіб: патрони, окремі елементи їхнього спорядження, стріляні гільзи. Установлюються ідентифікаційні ознаки (загальні й частки), сукупності ознак, властивому кожному об'єкту або групі об'єктів. На цьому етапі можуть бути встановлені можливі умови, при яких був зроблений постріл на місці події. Експериментальні зразки для балістичного дослідження в більшості випадків одержують у ході проведення експертизи. Але одержанням цих зразків не вичерпується завдання третього етапу - установити факторів, що впливають на механізм утворення слідів, на ступінь виразності ознак, і інші обставини. Важливою умовою одержання експериментальних зразків є використання при стрілянині патронів, аналогічних застосованим на місці події, і матеріалу, однакового з матеріалом простреленого об'єкта.

Експериментальна частина дослідження відсутній лише в тих випадках, коли рішення завдання завершується порівнянням з довідковими даними Порівняльний аналіз при балістичних дослідженнях проводиться за звичайною схемою: спочатку рівняються загальні, потім частки ознаки При порівнянні встановлюються збіги особливостей, виявляються розходження Визначаються причини й умови утворення як збігів, так і розходжень Велике значення при порівняльному дослідженні мають морфологічні ознаки, т е форма, розміри, особливості будови поверхні об'єктів, на сукупності яких найчастіше й будуються висновки про тотожність Оцінна діяльність властива не тільки заключному етапу, вона пронизує всі стадії експертного дослідження Оцінюються як окремі ознаки, так і їхньої сукупності. Крім того, оцінюється й ефективність застосованих методів У підсумку визначається стійкість всіх ознак, оцінюється індивідуальність і неповторність їхньої сукупності, пояснюються причини розходжень, якщо вони виявлені. При судово-балістичних експертизах, крім зазначених вище методів, застосовуються: огляд і фотографування в невидимих променях спектра (наприклад, Уф-промені для виявлення змащення, опади, Іч-промені - кіптяви пострілу, рентгенівські й гамма-промені - при дослідженні металевих об'єктів); різні хімічні методи (зокрема, дифузно-копіювальний - ДКМ або метод кольорових відбитків - для фіксації й вивчення зон металізації в області вогнепальних ушкоджень або на предметах, що перебували в контакті зі зброєю, тонкошарова хроматографія в сполученні з відбивною спектрофотометрією - для порохів і продуктів їхнього згоряння); спектральні (кількісний емісійний аналіз -ЭСА, атомно-абсорбційний - ААА, нейтронно-активаційний -НАД, полярографія й ін.), за допомогою яких визначається кількісний зміст окремих елементів, що входять до складу компонентів спорядження патронів або продуктів пострілу, математичні методи - як складова частина методик, заснованих на застосуванні фізичних методів, а також як самостійні, наприклад, при визначенні дистанції далекого пострілу Важливе значення в методиці дослідження має послідовність застосування методів. У першу чергу застосовуються не руйнуючі, що потім частково руйнують і в останню - методи, що приводять до знищення об'єктів, на що експерти повинні дістати згоду особи, що назначили експертизу.

На вирішення судово-балістичної експертизи можуть бути поставлені питання ідентифікаційного характеру, до яких можна віднести визначення видової, групової приналежності об'єктів дослідження, індивідуально-конкретної тотожності або цілого за частинами.

Коло питань ідентифікаційного характеру, що вирішуються відносно основних об'єктів судово-балістичної експертизи - зброї і боєприпасів, достатньо широкий. На жаль, за слідами пострілу на перешкодах можливості ідентифікаційного дослідження дещо обмежені.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань балістичною експертизою:

Чи вистріляна куля (шрот, картеч) з даного екземпляра зброї (пістолета, рушниці, обріза та ін.)?

Чи відстріляні дані гільзи зі зброї, наданої для дослідження?

Чи вистріляні дані кулі (гільзи) з одного екземпляра зброї?

Чи справна дана зброя? Якщо ні, то які вона має несправності?

Чи виключають ці несправності можливість пострілу?

З якої зброї (вид, система, модель) вистріляна дана куля (або декілька куль)?

До якої зброї (вид, система, модель) належить відстріляна гільза (або декілька гільз)?

Чи були надані куля і гільза до пострілу частинами одного патрона?

Чи є вогнепальною зброєю предмет, вилучений у підозрюваного?

Яким способом (промисловим чи саморобним) виготовлено предмет (зброя, патрон), вилучений у підозрюваного?

До якого виду, системи, моделі, калібру належить дана вогнепальна зброя?

Чи є боєприпасом патрон, вилучений у підозрюваного?

До зброї якого виду, системи, моделі, калібру призначено патрон, вилучений у підозрюваного?

Чи міг з даної зброї за певних умов (наприклад, при падінні її на ґрунт, підлогу тощо) бути здійснений постріл без натискання на спусковий гачок?

Чи стріляли з даної зброї після її останнього чищення і змащування?

Який порох (вид, марка) застосовано при останньому пострілі з даної зброї?

Якою кулею (шротом, картеччю) зроблено останній постріл з гладкоствольної рушниці (обріза)?

З гладкоствольної зброї якого калібру вистрілено кулю (шрот, картеч, пиж), вилучену на місці події (з трупа потерпілого під час проведення судово-медичних досліджень)?

Чи є дане пошкодження вогнепальним?

Кулею якого калібру, типу (оболонковою, напівоболонковою тощо) утворено пошкодження?

Яким є дане пошкодження - вхідним чи вихідним?

У якому напрямку і з якої відстані зроблено постріл, що утворив пошкодження на об'єкті, вилученому з місця події?

Яким було положення зброї відносно потерпілого (перешкоди)?

Дослідження цих питань відносно вогнепальних пошкоджень на одязі, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень людині, належить до компетенції відділень медичної криміналістики бюро судово-медичної експертизи. В окремих випадках (коли визначається дистанція, напрямок пострілу тощо) такі питання вирішуються комплексною медико-криміналістичною експертизою. Провідною установою слід призначити бюро судово-медичної експертизи.

Експертові, з урахуванням характеру питання, надаються: зброя, усі патрони, гільзи, кулі, шрот, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети зі слідами пострілу.

Усі надані об'єкти повинні мати на упаковці або на прикріплених до них бирках індивідуалізувальні позначки (найменування, кількість, місця виявлення, наприклад: "шрот, що вилучений з трупа А., 4 шротини"). На предметах з пошкодженнями мають бути орієнтувальні позначки (зовнішній, внутрішній бік; верх, низ тощо).

Для вирішення питань про обставини пострілу (напрямок, дистанція, взаємне положення зброї та перешкоди тощо) експертові надаються предмети, на яких є сліди пострілу.

Крім об'єкта дослідження, експертові надсилаються протоколи слідчих оглядів, відтворення обстановки й обставин події, інших слідчих дій або виписки з них, що містять відомості, які можуть мати значення для вирішення поставлених питань. Є припустимим виклад цих відомостей в постанові (ухвалі) про призначення експертизи.

Якщо особа, яка призначає експертизу, відчуває труднощі у визначенні даних, про які треба повідомити експерта, або у формулюванні питань, їй слід проконсультуватись з експертом (спеціалістом).

Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експертизи, пов'язані з даною експертизою, експертові надаються акти цих експертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо.

Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Якщо прийомами, які звичайно застосовуються, розрядити її неможливо, то частини ударно-спускового механізму приводяться в положення, яке унеможливлює випадковий постріл. На упаковці мають бути зроблені попереджувальні надписи.

Речові докази упаковуються окремо. При цьому повинен бути забезпечений захист їх від забруднення, пошкоджень та взаємного контакту у процесі транспортування. Дульний зріз зброї закривається чистою білою тканиною і обв'язується.

Вогнепальна зброя та боєприпаси направляються на експертизу слідчим або нарочним. Їх пересилка поштою не допускається.

Проведення ідентифікаційних судово-балістичних досліджень направлене на вирішення питань, пов'язаних з ототожненням зброї (наприклад, питань про те, чи з даної зброї стріляна куля (гільза), з одного або різних екземплярів зброї стріляні кулі (гільзи), виявлені з різних місць події), а також із встановленням групової приналежності зброї і боєприпасів або їх частин (наприклад, питань про те, до якого виду і зразка відносяться дані патрони, із зброї якої моделі стріляна дана куля (гільза) і т.п.)

Призначення експертиз для вирішення вказаних завдань і підготовка матеріалів для їх проведення, як правило, не викликає ускладнень. Виняток становлять питання ідентифікації гладкоствольної вогнепальної зброї за слідами на шроті (картечі). Викликано це труднощами технічного і методичного характеру, а тому досить часто ці питання залишаються не вирішеними.

Встановлення тотожності вогнепальної зброї, патронів, стріляних гільз і куль має величезне значення при розслідуванні злочинів, скоєних за допомогою вогнепальної зброї. Нерідко встановлення тотожності зброї, з якої був проведений постріл, є вирішальним, оскільки дає можливість довести участь певних осіб в даному злочині. Певною мірою це відноситься також і до встановлення тотожності бойових патронів, інших боєприпасів і їх складових частин (шріт, картеч, пижі і т.п.).

На нашу думку, чітке уявлення та усвідомлення особами, які проводять розслідування даної категорії злочинів, про можливості та питання які вирішуються ідентифікаційною судово-балістичною експертизою, допоможуть покращити якість розслідування злочинів та ліквідувати помилки, які іноді мають місце в слідчий практиці.

2.2. Поняття вогнепальної зброї та її класифікація

Українські дослідники дають таке визначення вогнепальної зброї: вогнепальна зброя - це пристрій, в якому для вильоту кулі з каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин[2]. Це визначення де в чому звужене, оскільки стосується вогнепальної зброї, що використовує кулі для пострілу і не стосується вогнепальної зброї, що використовують для пострілу дріб, тощо. Перевагами цього визначення є те, що в ньому відображена енергія, за рахунок якої функціонує вогнепальна зброя. Науковці кафедри криміналістики Томського юридичного інституту дають таке визначення: вогнепальна зброя - це ствольна зброя для стрільби кулями або іншими уражуючими елементами[3]. На мою думку доцільно було б об'єднати вказані визначення і дати більш повне і точне визначення вогнепальної зброї. Наприклад, вогнепальна зброя - це ствольна зброя, в якій для вильоту кулі або іншого уражуючого елементу з каналу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. У слідчий практиці зустрічається багато предметів, які можуть вражати, але вони не є вогнепальною зброєю. Такі стріляючі об'єкти можуть бути заводського, кустарного чи саморобного виготовлення. Інколи вони за зовнішнім виглядом та формою нагадують вогнепальну зброю, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю. Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї чи боєприпасів відбувається не лише за військово-технічними ознаками, а й за цільовим призначенням.

Вогнепальну зброю класифікують за призначенням, за способом перезарядки і ступенем автоматизації, за характером стрільби, за кількістю патронів, за способом зарядки, за кількістю стволів, за калібром зброї, за довжиною ствола, за конструктивними особливостями каналу ствола, за способом виготовлення, за особливостями конструкції, способу використання та тримання.

За цільовим призначенням розрізняють бойову (військову, цивільну, поліцейську (міліцейську)), мисливську (промислову, мисливсько-спортивну), спортивну (тренувальне, цільове). Бойова зброя являє собою зброю заводського виготовлення, найчастіше одноствольну, багатозарядну, з нарізним стволом, призначену для стрільби кулями. Але, звичайно, існують винятки з такого визначення, так на озброєнні армії США стоїть 6-ти ствольний станковий кулемет Vulcan. Мисливська зброя - це зброя заводського виготовлення, довгоствольна, призначена для промислового чи спортивного мисливства. Мисливська зброя буває кульова, дробова, комбінована. Кульова мисливська зброя має один нарізний ствол для стрільби кулями (оболонковими та напівоболонковими). Кульовою мисливською зброєю є карабіни (калібр 5,6-9 мм), нітроекспреси (калібр менше 16 мм), штуцера (калібр 12-28 мм). Дробова мисливська зброя має один або декілька гладких стволів, розташованих горизонтально або вертикально по відношенню один до одного. Такі рушниці призначені для стрільби дробом або картечею, а також свинцевими кулями круглої форми або спеціальної конструкції. Калібр їх відповідає кількості сферичних (шарових) куль, рівних діаметру каналу ствола, яку можливо відлити із англійського фунту чистого свинцю (453,5 г).

Найбільш розповсюдженими калібрами гладкоствольних рушниць: 12 (18,2 -19,3 мм); 16 (16,8-17,75 мм) 20 (15,7 -16,6 мм); 24 (14,7-15,5 мм). Для поліпшення бойових якостей дульна частина ствола може мати звуження (“чок”). До спортивної зброї відносять малокаліберні гвинтівки та пістолети, цільові під патрони для військової зброї, садочні рушниці (двохствольні гладкоствольні, призначені для спортивної стендової стрільби.

За способом перезарядки і ступенем автоматизації розрізняють:

неавтоматичну зброю (стрілецьку зброю, в якій всі операції перезарядки і виконання кожного пострілу здійснюється стрілком вручну. До неї відносяться револьвери, вся однозарядна та магазинна зброя, в якій патрони подаються в патронник ствола вручну).

автоматичну зброю (стрілецьку зброю, в якій всі операції перезарядки і виконання чергового пострілу здійснюються без участі людини за рахунок енергії порохових газів або інших джерел енергії).

самозарядну зброю (не дозволяє вести безперервний вогонь, хоч перезарядка здійснюється автоматично, а для виконання кожного пострілу необхідно натискання на спусковий гачок. До нього відносяться більшість пістолетів, багато карабінів, гвинтівки і т.д.)

За характером стрільби розрізняють:

- зброю одиночного вогню (дозволяє вести стрільбу тільки одиночними пострілами; до неї відносяться вся неавтоматична і самозарядна зброя);

- зброя безперервного вогню (не розрахована на виконання одиночних пострілів і дозволяє вести тільки безперервну стрільбу: всі кулемети, деякі пістолети-кулемети);

- стрілецька зброя серійного вогню (являється автоматичною зі спусковим механізмом, що автоматично обмежує тривалість безперервної стрільби; серії є короткими, за звичай 3 або 5 пострілів; з'явилась така зброя лише в окремих країнах в останні десятиріччя і розповсюдження не отримала);

- зброя комбінованого вогню (дозволяє вести стрільбу більше чим одним його видом; частіше за все комбінується зброя одиночного і безперервного вогню (автомати, більшість пістолетів-кулеметів, автоматичні гвинтівки, деякі автоматичні пістолети).

За кількістю патронів виділяють однозарядну зброю (ручна ствольна зброя, що має пристрій для розміщення одного патрона або пулі в кожний ствол) та багатозарядну зброю (ручна ствольна зброя, що має пристрій для розміщення і подачі двох або більше патронів або куль хоча б в один ствол).

По способу заряджання зброю поділяють на дульнозарядну (як правило саморобну), яка в свою чергу за засобом спломеніння поділяється на капсульну, кременеву, фітільну, запальну, і казнозарядну (виготовляється за звичай під унітарні патрони) і поділяється на:

- зброю бокового бою (шпилечну) - капсюльний склад розташовується всередині гільзи безпосередньо в контакті з зарядом димного пороху, а крізь бокову стінку гільзи вставлена шпилька, що виконує роль бойка, один кінець якого спирається в капсюльний склад, а по другому наноситься удар пласкою ділянкою курка зброї при пострілі;

- зброю кільцевого бою - вибухова речовина, що ініціює постріл, розташована в краях шляпки (фланця) гільзи по колу, бойок ударника розташований так, що наносить удар по краю денця гільзи;

- зброю центрального бою - бойок ударника наносить удар в центр денця гільзи, де розміщується капсюль.

Також розрізняють зброю за кількістю стволів - одноствольну, двоствольну, багатоствольну; за калібром зброї - малокаліберну (9 мм); за довжиною ствола - довгоствольну (550 мм), середньоствольну (160-550 мм); коротко ствольну.

ВИСНОВКИ

Судово-балістічна експертиза призначається під час розслідування злочинів пов'язаних із застосуванням вогнепальної зброї, неправомірного її зберігання або носіння. За допомогою судово-балістичної експертизи встановлюються факти, що відносяться до об'єктивної і суб'єктивної сторін складу ряду злочинів (віднесення об'єкту дослідження до вогнепальної зброї, технічний стан досліджуваної зброї і боєприпасів, обставини проведення пострілу, тотожність конкретного екземпляра зброї, групова приналежність зброї і боєприпасів). До об'єктів цієї експертизи відносяться вогнепальна зброя та її деталі, боєприпаси і їх частини, предмети із слідами пострілу.

Судово-балістична експертиза призначається з метою вирішення широкого кола питань ідентифікаційного та неідентифікаційного характеру, пов'язаних із дослідженням вогнепальної зброї і боєприпасів, а також слідів її застосування, виявлених у самій зброї, на уражених перешкодах і на тій особі, яка проводила постріл.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К.: Преса України, 2000. - 80с.

2. Тертишник В.М. // Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України.- К.:А.С.К., 2002.- 1056 с.- (Нормативні документи та коментарі).

3. ЗУ "Про судову експертизу" // Відомості Верховної Ради України. -1994. - N 28.- с.232.

4. Інструкція про організацію провадження судових експертиз в науково-дослідницьких судово-експертних установах Міністерства юстиції України //затверджена наказом від 30.05.1988 р.- N 8/5.

5. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи // затверджена наказом Міністра охорони здоров'я України від 17.01.1995 р. - N 6.

6. Інструкція про провадження судово-психіатричної експертизи в СРСР // затверджена наказом Міністра охорони здоров'я України від 27.10.1970 р. - N 10-91 /14-70.

7. Наказ Міністра охорони здоров'я України "Про вдосканалення організації психіатричної експертизи " від 05.07.1996 р. N 194.

8. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1995.- N 1.

9. Практика судів України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1993.- N 4.

10. Виноградов И.В. // Экспертизы на предварительном следствии. -М.- 1967. - с.21.

11. Криминалистика // Учебник для юридических ВУЗов, под ред. Яблокова Н.П. - М. "Век" - 1995.

12. Криминалистика // Учебник для ВУЗов МВД России, под ред. Смагоринского Б.П., том 2, - Волгоград. - 1994.