Правова система інтелектуальної власності в Україні

3

Варіант №5.

1. Правова система інтелектуальної власності в Україні

Право інтелектуальної власності - це право володіння, користування і розпоряджання результатом інтелектуальної діяльності на свій розсуд. Суб'єкт права інтелектуальної власності має право на володіння її результатом. До будь - якого втілення цього результату в матеріальному носії володарем його може бути тільки автор чи його правонаступник.

Становлення національного законодавства про інтелектуальну власність стало можливим лише з набуттям Україною незалежності. Цьому сприяло прийняття Верховною Радою Декларації про державний суверенітет України, якою було проголошено, що Україна самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Відповідно до цієї Декларації весь економічний та науково - технічний потенціал, створений на території України, проголошується власністю народу, матеріальною основою суверенітету України і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб громадян України. Декларацію було прийнято Верховною Радою 16 липня 1990 р.

3 серпня 1990 р. Верховна Рада прийняла Закон "Про економічну самостійність Української РСР". У ньому було задекларовано, що весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території України, складає власність народу України і є основою її економічної самостійності.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила Акт проголошення незалежності України та створення самостійної держави України.

Завдяки цьому були закладені підвалини створення своєї національної правової системи, у тому числі національного законодавства про інтелектуальну власність.

Законодавство України з питань інтелектуальної власності базується на Конституції України, Цивільному кодексі України та законах України стосовно правової охорони об'єктів інтелектуальної власності.

Законодавство України, яке містить норми щодо охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі блоки:

1. Загальне законодавство:

Конституція України;

Цивільний кодекс України;

Цивільний процесуальний кодекс України;

Кримінальний кодекс України;

Кримінально - процесуальний кодекс України;

Митний кодекс України;

Господарський процесуальний кодекс України;

Кодекс законів про працю України.

Спеціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності:

Закон України "Про охорону прав на винаходи";

Закон України "Про корисні моделі, промислові зразки";

Закон України "Про знаки для товарів і послуг";

Закон України "Про топографії інтегральних мікросхем";

Закон України "Про сорти рослин";

Закон України "Про охорону авторського права і суміжних прав тощо".

Митне законодавство:

Митний кодекс та інші нормативно - правові акти з цих питань.

Крім того, підзаконні акти - постанови Кабінету Міністрів України, укази та розпорядження Президента тощо.

Основні засади інтелектуальної діяльності закладені в чинній Конституції України.

Стаття 54 Конституція гарантує свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Держава створює матеріальні умови, надає підтримку добровільним товариствам і творчим спілкам. Право автора на свій витвір закріплено цією ж статтею Конституції України:

"Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом".

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність є день прийняття Закону України "Про власність" - 7 лютого 1991 р.

Першим нормативним актом, який започаткував створення законодавства про промислову власність, було затверджене Указом Президента України "Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18 вересня 1992 р. Із прийняттям законів України про промислову власність зазначене положення втратило свою чинність.

13 грудня 1991 р. прийнято Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково - технічної діяльності". Цей Закон визначає загальні правові засади науково - технічної діяльності в Україні.

25 червня 1993р. був прийнятий Закон України "Про науково - технічну інформацію". Він встановив правові засади створення і користування науково - технічною інформацією, а також визнав науково - технічну інформацію товаром і об'єктом права інтелектуальної власності.

21 квітня 1993 р. прийнято Закон України "Про охорону прав на сорти рослин", який регулює відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права щодо сортів рослин в Україні.

Але основним джерелом права інтелектуальної власності є пакет законів, прийнятих у грудні 1993р.: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про племінне тваринництво", "Про авторське право і суміжні права".

У 1993 р. прийнято також Закони України "Про видавничу діяльність", "Про телебачення і радіомовлення".

В листопаді 1994 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва".

19 січня 1995 р. Верховна Рада України своє постановою затвердила "Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю".

У липні 1995 р. затверджено інструкції про порядок видачі патентів України на винаходи та промислові зразки, що охороняються охоронними документами СРСР.

Протягом 1996 - 2003 рр. було прийнято Закони України:

"Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм", "Про внесення змін до Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про внесення змін до

деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності".

З 1 січня 2004 р. діє новий Цивільний кодекс України, в якому питанням інтелектуальної власності приділено значну увагу.

На розвиток законодавства про інтелектуальну власність Державним Департаментом інтелектуальної власності України (ДДІВ) було розроблено і прийнято ряд відомчих актів, які регулюють діяльність ДДІВ з оформлення прав на об'єкти промислової власності.

Важливим джерелом права інтелектуальної власності є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналась Україна Передусім Україна вступила до Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), членами якої є понад 150 країн світу.

Законом України від 31 травня 1995 р. Україна приєдналась до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Законом України від 27 січня 1995 р. Верховна Рада України ратифікувала Угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав країн СНД. У червні 1999 р. Україна приєдналась до Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення.

Україна оголосила чинними на своїй території Паризьку конвенцію про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р., Договір про патентну кооперацію (РСТ), прийнятий 19 червня 1970 р.

Уряд України заявив, що бере на себе обов'язки, які випливають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору по відношенню до території України.

У жовтні 1994 р. Україна підписала Договір про законодавство по товарних знаках, який ратифікований Верховною Радою у жовтні 1995 р.

2. Дата подання і пріоритет заявки на патент

Заявку на видачу патенту (деклараційного патенту) України на винахід чи деклараційного патенту України на корисну модель відповідно до закону подає до Установи особа, яка бажає одержати патент і має на це право. Заявку безпосередньо подають або надсилають на адресу Укрпатенту.

Відповідно до закону датою подання заявки є одержання Установою матеріалів, що містять принаймні:

заяву у довільній формі про видачу патенту (деклараційного патенту), викладену українською мовою;

відомості про заявника та його адресу, викладену українською мовою;

матеріал,що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), і частину матеріалу, яку можна прийняти за формулу винаходу (корисної моделі), викладену українською мовою. Якщо опис і формулу винаходу (корисної моделі) викладено іншою мовою, то для збереження дати подання заявки їх переклад українською мовою повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки.

За дорученням заявника заявку може бути подано через представника або іншу довірену особу. Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представника, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Якщо до складу заявників входить фізична особа, яка проживає в Україні, чи юридична особа, яка має постійне місцезнаходження на території України, то заявку може бути подано без залучення представника за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Якщо заявку подають через представника або іншу довірену особу, то до заявки слід додати видану заявником довіреність,що засвідчує його (її) повноваження, або її копію.

Якщо довіреність викладена мовою оригіналу, то до неї додають переклад українською мовою.

Довіреність має бути подана разом з документами заявки.

Довіреність може стосуватися однієї або декількох заявок, зазначених у них.

Якщо довіреність видано на ведення справ за декількома заявками, то до кожної заявки додається копія довіреності.

У довіреності зазначаються:

повне ім'я особи, якій вона видана;

обсяг повноважень, які надаються особі, на ім'я якої видано довіреність;

дата її вчинення, без якої довіреність вважається недійсною.

Довіреність підписується особою, яка її видала. Якщо довіреність видається юридичною особою України, то підпис особи, шо має на це повноваження, засвідчується печаткою.

Строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо в довіреності зазначено більший строк, то довіреність дійсна три роки від дати її вчинення. Якщо строк дії довіреності не зазначений, то вона вважається дійсною протягом одного року від дати її вчинення.

Форма і строк дії довіреності, виданої поза межами України, визначаються за законом країни, де була видана довіреність.

Дата подання заявки встановлюється за датою одержання Установою матеріалів заявки, що викладаються українською мовою та мають містить:

клопотання про видачу патенту на винахід (корисну модель), написане у довільній формі;

відомості про заявника та його адресу;

опис винаходу (корисної моделі).

Якщо опис викладено іноземною мовою, то для збереження дати подання заявки його переклад на українську мову повинен надійти до Установи протягом двох місяців від дати подання заявки.

Після встановлення дати подання заявки заявнику надсилається повідомлення, в якому вказується дата подання заявки та її реєстраційний номер. У подальшому під час листування з Установою заявник повинен посилатись на реєстраційний номер заявки.

Пріоритет - це першість у поданні заявки, і він, як правило, встановлюється за датою подання до Установи правильно оформленої заявки.

Якщо заявка на видачу патенту на такий же винахід (корисну модель) була подана спочатку до патентного відомства однієї з держав - учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності, заявник має право скористатися правом конвенційного пріоритету. Це означає, що протягом 12 місяців від дати подання заявки заявник може подати заявку в Україні, зазначивши у заявці, що має намір скористатись правом конвенційного пріоритету, вказавши дату подання та реєстраційний номер попередньої заявки, державу, в якій вона була подана.

Попередня заявка - це заявка, яка була подана до Установи чи до патентного відомства будь - якої держави - учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності, за якою заявляється пріоритет.

Якщо винахід створено роздільною творчою працею декількох винахідників незалежно один від одного, право на одержання патенту має той заявник, заявка якого подана до Установи з більш ранньою датою пріоритету.

Література

1. Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. "Патентознавство". Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 232 с.

2. Кузнєцов Ю.М. "Патентознавство та авторське право": Підручник. - К6 Кондор, 2005. - 428 с.