Правові засади державного кредиту

7. Регулювання умов погашення позик (з правом або без права дострокового погашення; одноразово або частинами тощо).

8. Забезпеченість боргових зобов'язань. [3,247]

Поняття державної заборгованості значно ширше за поняття державного боргу. Останній складає тільки одну з частин державної заборгованості. Заборгованість держави можна розглядати як сукупність трьох складових.

1. Поручительські зобов'язання - зобов'язання, що виникають при наданні державою (або уповноваженими нею органами) певних гарантій (при експортно-імпортних операціях, підтримці малого бізнесу і т.п.).

2. Витратно-бюджетні зобов'язання - зобов'язання по затверджених показниках витрат бюджетів, фактичні виплати по яких не відбулися (заборгованість за виплатами допомог, пенсій, заробітної плати працівникам бюджетних підприємств і організацій).

3. Зобов'язання з позик - грошові зобов'язання, що виникли в результаті позики державою грошових коштів. Саме ця форма зобов'язань виникає на підставі і у формі позики і є фактично державним боргом. [3,248]

Як вже зазначалось вище, державний борг можна класифікувати за різними підставами:

1. Залежно від характеру, статусу кредиторів:

а) зовнішній;

б) внутрішній.

Зовнішній борг виникає у зв'язку із залученням зовнішніх позик. Частіше за все зовнішні позики розміщуються в іноземній валюті на фондових ринках за межами держави. Зовнішній борг може мати не тільки фондову форму, але й реалізовувати абсолютно конкретну мету по насиченню певними товарами ринку. Зовнішній державний борг можна диференціювати:

за видами кредиторів (банківський, фірмовий);

за формою надання (валютний, товарний);

за метою використання (інвестиційний, неінвестиційний);

за умовами надання (пільговий, високопроцентний, компенсаційний);

за термінами (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий);

за умовами повернення (одночасний, юридичний).

Законом України від 03.06.99 "Про внесення змін до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" облігаціям зовнішніх державних позик України надано законного статусу, що надало можливість розміщувати боргові зобов'язання України безпосередньо на міжнародних ринках капіталу.

Серед міжнародних фінансових організацій найбільші кредити Україні надав Міжнародний валютний фонд (МВФ). Цільовим призначенням кредитів МВФ є стабілізація функціонування грошово-кредитної системи, поповнення валютних резервів та підтримка платіжного балансу. Отримання Україною фінансових ресурсів від МВФ пов'язано з виконанням вимог меморандумів економічної політики Уряду з Міжнародного валютного фонду.

Кредити Світового банну за цільовим призначення поділяються на реабілітаційні, позики на розвиток окремих сфер і галузей економіки та інвестиційні позики.

Надання кредитів Світовим банком передбачає реалізацію країною-позичальником певних структурних заходів, тобто кредит є політично-обумовленим. Наприклад, для схвалення Світовим банком позики на управління державними ресурсами Україна має скоротити державні видатки, не допускати накопичення нової заборгованості бюджетними установами, реорганізувати Міністерство фінансів, прийняти новий Закон "Про бюджет систему". Кредити Світового банку надаються терміном до 17-ти років з відкладенням початку сплати на 5 років та відсотковою ставкою за кредит LIBOR (6.5-7.7%) + 0.5%.

Цільове призначення кредитів Європейського банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) полягає передусім кредитуванні малого і середнього приватного бізнесу.

Для підтримки виробничого сектора економіки в Україну залучаються іноземні кредити на основі міжурядових і міждержавних угод. Іноземні кредити надаються шляхом оплати контрактів на експорт з країн-кредиторів. Система кредитування за міждержавними кредитними лініями передбачає як одержання товарів безпосередньо для потреб держави, так і постачання товарів підприємствам на умовах валютної самоокупності під гарантії Уряду України. Товарне кредитування охорони здоров'я, медичної промисловості та військово-промислового комплексу здійснювалось на умовах зверненості за рахунок бюджетних коштів.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний внутрішній борг України» державний борг України складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що знову виникає за борговими зобов'язаннями Уряду України у формі:

а) позик Уряду України;

б)позик, здійснених при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.

До боргових зобов'язань Уряду України відносяться випущені ним цінні папери; зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України; кредити, отримані Урядом України. Боргові зобов'язання Уряду України можна класифікувати:

а) по термінах:

короткострокові (до 1 року);

середньострокові (від 1 року до 5 років);

довгострокові (понад 5 роки).

б) за формою:

- облігації внутрішніх державних позик;

- казначейські зобов'язання України (статті 2-4 Закону України «Про державний внутрішній борг України»).

в) залежно від позичальника:

державний;

місцевий.

Державний борг виникає за наявності зобов'язань держави, пов'язаних з отриманням бюджетних коштів на умовах повернення, строковості і платності.

Місцевий борг виникає у місцевого самоврядування при отриманні бюджетних коштів на умовах повернення, платності, строковості,

г) залежно від виду виплат:

капітальний;

поточний.

Капітальний державний борг - це вся сума випущених і непогашених зобов'язань по всіх видах позик, включаючи і відсотки за ними.

Поточний державний борг включає тільки витрати, пов'язані з виплатою доходів кредиторам за борговими зобов'язаннями держави і самими борговими зобов'язаннями, термін погашення яких вже настав). [3,250]

Сучасний етап реконструкції виробництва, кількісного і якісного перетворення чітко позначив проблему керованого, «безпечного» для розвитку держави розміру державного боргу. Перевищення цього рівня, фінансування дефіциту, вище за граничний розмір, може привести до дестабілізації економіки. Тому встановлення меж, граничних обсягів державного боргу є, до певної міри, процесом оптимізації.

Обмежувальне регулювання обсягів державного боргу здійснюється нормами різних законодавчих актів, серед яких:

1) окремі статті Конституції або загальних законів про державну заборгованість;

норми Бюджетного кодексу України;

норми спеціальних поточних законів про Державний бюджет;

норми закону про Національний банк України;

5) норми спеціальних законів, які регулюють цілі, розміри державних грошових позик;

6) норми підзаконних актів, які регулюють виконання бюджетів.

Обслуговування державного боргу, починаючи з певної межі, може стати досить обтяжливим для держави. Внаслідок цього значно посилюватиметься його вплив на інфляційні процеси. Тому на практиці важливо вміти визначати оптимальну величину державного боргу відносно валового внутрішнього продукту, розміру витрат держави на його обслуговування тощо.

Граничний обсяг державного боргу, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно до закону про Державний бюджет України або рішення місцевого бюджету. Величина суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення цього розміру Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність до норм (ст. 18 Бюджетного кодексу України).

Істотний вплив на реальні розміри державного боргу має стабільність національної валюти. Зростання зовнішнього державного боргу за умови вільно конвертованої валюти визначається пасивним платіжним балансом. За умов відсутності конвертованості гривні на обсяг державного боргу, окрім платіжного балансу держави впливає і торговий баланс зовнішньої торгівлі. Перевищення імпорту над експортом припускає використання валютних резервів. Проте подібне подолання зовнішнього державного боргу визначається спроможністю держави виконати зобов'язання щодо погашення зовнішнього боргу і відсотків за ним.

Використання державою інституту державного боргу як інструменту перерозподільчої політики, стимулювання зростання сукупного суспільного продукту вимагає вироблення певної стратегії в управлінні державним боргом. Вона направлена як на мінімізацію державної заборгованості в цілому, так і на підтримку стійкості всієї бюджетної системи шляхом фінансування бюджетного дефіциту.

Управління державним боргом являє собою діяльність держави і уповноважених нею органів по акумуляції, використанню і контролю за грошовими коштами, одержаними у формі державних кредитів. В цих умовах управління державним боргом можна розглядати в широкому і вузькому значенні. В широкому значенні управління державним боргом включає діяльність держави по всіх напрямах, які впливають на стан державної заборгованості (в частині бюджету, особливо при управлінні бюджетним дефіцитом; в частині податкового регулювання при збільшенні або зменшенні податкового тиску; в частині банківської діяльності при обслуговуванні державної заборгованості). У вузькому значенні управління державним боргом охоплює діяльність, пов'язану з випуском і розміщенням державних боргових зобов'язань; обслуговуванням, погашенням і рефінансуванням державного боргу; по регулюванню ринку цінних паперів; залученню і обслуговуванню зовнішніх державних позик. Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходів по них у відсотках або інших формах. Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням державного внутрішнього боргу України.

Управління державним внутрішнім боргом включає декілька складових:

визначення порядку, умов випуску і розміщення державних боргових зобов'язань;

здійснення операцій по розміщенню позик, виплаті по них відсотків, рефінансуванню і погашенню;

контроль за станом державного боргу [3,253]

Управління державним внутрішнім боргом України відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний внутрішній борг України» здійснюється Міністерством фінансів України за узгодженням з Національним банком України. Розміщення боргових зобов'язань Уряду України, надання гарантій від імені Уряду України здійснюється за його дорученням Міністерством фінансів України. Аналогічні норми міститися у в статтях 16-18 Бюджетного кодексу України.

Управління державним боргом включає комплекс заходів:

рефінансування - випуск нових позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов'язань у разі, якщо недостатньо бюджетних коштів.

конверсія - зміна прибутковості позики шляхом збільшення або зменшення процентної ставки доходу, який виплачується державою за борговими зобов'язаннями.

3) консолідація - зміна термінів дії раніше випущених позик (застосовується частіше за все у випадках, коли у держави виникає можливість дострокового погашення позики).

уніфікація - обмін декількох раніше випущених позик на одну нову;

анулювання - повна відмова від боргових зобов'язань. Використовується як виключний захід щодо управління державним боргом. [3,253]

Конкретне використання тих або інших форм, пов'язаних з управлінням державним боргом, залежить від спроможності фінансової системи, можливостей держави в даний період часу. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний внутрішній борг України» для фінансування витрат по розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу і погашенню боргових зобов'язань Уряду України у складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються кошти, одержані від приватизації майна державних підприємств у розмірі 50%.

2. Тести

2.1 Які види бюджетно-правових норм виділяються за часом дії?

матеріальні і процесуальні, Б) постійні та перемінні,

юридичні і процесуальні, Г) періодичні та фінансові,

Д) попередні, поточні та наступні.

Відповідь Б):

постійні (Бюджетний кодекс України); перемінні (Закон про Державний бюджет України на поточний рік).

2.2 Яким чином поділяються доходи бюджету від операцій з капіталом?

A) Надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, доходи Державного комітету по матеріальних резервах, надходження від продажу землі,

Б) Надходження коштів від реалізації майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, надходження від продажу державних запасів товарів, надходження від продажу землі,

B) Надходження від продажу основного капіталу, надходження від продажу державних запасів товарів, надходження від продажу землі та нематеріальних активів,

Г) Надходження від продажу державних запасів товарів, надходження коштів від реалізації безхазяйного майна і майна, що за правом спадщини перейшло у власність держави та скарбів, надходження від продажу землі та нематеріальних активів.

Відповідь А)

Крім того, цей пункт можна доповнити: надходження від продажу нематеріальних активів, надходження коштів від реалізації скарбів, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, надходження від реалізації роз броньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, інші надходження, визначені законодавством.

2.3 Повернення бюджетних асигнувань, надміру перерахованих за призначеними субсидіями, проводиться у випадках:

A) виявлення свідомого подання документів з неправильними відомостями, неправильних відомостей у довідках про доходи, виданих юридичними особами;

Б) зміни кількості прописаних протягом періоду виплати субсидій;

B) виявлення неправильних відомостей у довідках про доходи, виданих юридичними особами, помилки у розрахунку розміру призначеної субсидії, свідомого подання документів з неправильними відомостями;

Г) зміни кількості прописаних протягом періоду виплати субсидій, зміни розміру плати за скраплений газ, паливо та житлово-комунальні послуги впродовж періоду виплати субсидій,

Д) виявлення помилки у розрахунку розміру призначеної субсидії, зміни кількості прописаних протягом періоду виплати субсидій, зміни розміру плати за скраплений газ, паливо та житлово-комунальні послуги впродовж періоду виплати субсидій, Е) ваш варіант відповіді.

Відповідь В).

Відповідно до п.1 Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями (затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29.12.1997 N39/283/90/5) повернення бюджетних асигнувань, надміру перерахованих за призначеними субсидіями, проводиться у випадках:

виявлення подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, в тому числі: приховування заробітку чи іншого доходу, подання фальшивих документів;

виявлення помилки в розрахунку розміру призначеної субсидії;

виявлення неправильних відомостей в довідках про доходи, виданих юридичними особами.

3. Задача

Під час проведення ревізії, при перевірці приміщення каси, у сейфі, де зберігаються готівка, цінні папери та інші бланки суворої звітності було виявлено грошей на суму, яка перевищувала суму, вказану у залишку, виведеному у касовій книзі на момент проведення перевірки. Які дії ревізора в цьому випадку повинні мати місце, в тому числі і щодо грошей?

Відповідь:

Згідно з п.1.1. Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001, положення цієї Інструкції поширюються на юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, постійні представництва юридичних осіб-нерезидентів, що здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які використовують у роботі готівку в національній валюті та мають поточні рахунки в установах банків.

У розширення вимог вищезазначеної Інструкції постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №72 прийнято Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у п.1.1 якого чітко окреслено коло суб`єктів (тотожне тому, що зазначено у п.1.1 Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України), на яких поширюється дія цього положення і вимоги якого є обов'язковими для цих суб`єктів.

Відповідно до п. 2.17 цього положення неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки визнається порушенням правил ведення касових операцій, за що до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України.

Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (зі змінами) від 12.06.1995 №436 за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки встановлено накладання штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (зміни до цієї статті внесено Указом Президента N 802/2001 від 07.09.2001). Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до юридичних осіб органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Крім того ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення правил ведення касових операцій встановлено суму штрафу, яка може бути накладена на керівника підприємства: від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.3.29 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні (затверджена наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 03.10.1997 №121) при виявленні фактів порушень фінансової дисципліни перевіряючі повинні отримати письмові пояснення від посадових та інших причетних до цього осіб, стисло навести суть в акті ревізії (перевірки), а також встановити розмір шкоди, причини і обставини їх виникнення, осіб, з вини яких вони допущені. У разі відмови посадових та інших осіб, причетних до виявлених порушень, від надання письмових пояснень, ревізори фіксують цей факт в акті ревізії (перевірки).

Також, у випадках, передбачених законодавчими актами, складати протоколи про адміністративні правопорушення та накладати, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення. Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні - розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Головного контрольно-ревізійного управління України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (п.3.33.9 Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні).

Відповідно до п.5.3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні під час перевірки контролюючі органи мають брати до уваги те, що за наявності в касі підприємства готівки, яка не підтверджена прибутковими касовими ордерами, вона вважається неоприбуткованою в касі та зараховується в дохід підприємства.

Список літератури

Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією О.В.Турчинова і Ц.Г.Огня. - К: Парламентське вид-во, 2002.

Бланкарт Шарль Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. За науковою редакцією В.М. Федосова, Київ, „Либідь", 2000.

Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. - Харьков: Легас, 2003.

Вахненко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. - К: Альтерпрес, 2000.

Козюк В.В. Державний борг в умовах ринкової трансформації економіки України: Монографія. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.

Лагутін В.Д. „Кредитування: теорія і практика: Навчальний посібник. - К.: Товариство „Знання"; 2000.

Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. - К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998.

„Фінанси України", №1 2003: Рожко О.Д „Державний борг у забезпеченні економічного зростання"