Правові засади фінансового контролю

4

Контрольна робота

з дисципліни: “Фінансове право”

Тема: „Правові засади фінансового контролю”

План

1. Поняття та принципи фінансового контролю

2. Види фінансового контролю

3. Правові форми фінансового контролю

4. Тести

5. Задача

Список літератури

1. Поняття та принципи фінансового контролю

Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів -- у цьому завдання і одне з основних призначень фінансового контролю.

Не менш важливе завдання стоїть перед фінансовим контролем при розподілі коштів, їх раціональному, доцільному, найбільш ефективному та економному використанні.

На практиці здійснення фінансового контролю має прояв у перевірці фінансових планів підприємств, установ і організацій, планів виробництва, планів по собівартості, прибутку, платежів у бюджет. Фінансовий контроль включає перевірку режиму економії, доцільності використання власних і бюджетних коштів, обігу, використання і збереження матеріальних цінностей, використання різних фондів, кредитів тощо.

Оскільки вся фінансова діяльність у державі регламентується законами і підзаконними актами, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законності і доцільності проявляється суть фінансового контролю.

Тому фінансовий контроль можна визначити як діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів і зв'язаних з цим матеріальних цінностей.

Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначені принципи, основні права і обов'язки державних органів і громадських організацій в галузі контролю.

Питання фінансового контролю знайшли своє вираження в законах і постановах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах та декретах Кабінету Міністрів, інструкціях, наказах, статутах і інших актах, які регламентують правове положення державних органів, громадських організацій, органів місцевого самоврядування. Головними нормативними актами, що регулюють сферу фінансового контролю, є Закони України «Про Державну податкову службу в Україні», «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні», «Про аудиторську діяльність».

Широкий діапазон економічних функцій та величезний обсяг операцій, направлених на їх здійснення, вимагають від господарюючих суб`єктів чіткого дотримання законодавчих і нормативних актів, відомчих інструкцій та положень. Від них вимагається дотримання законності, правил та своєчасності проведення операцій і, разом з тим, забезпечення стабільної роботи з метою отримання прибутку та розширення своєї діяльності. Досягається це, з одного боку, організацією роботи на місцях та чіткістю бухгалтерського обліку та звітності, з іншого -- регулярним фінансовим контролем у процесі їх діяльності, що проводиться в різних формах та різноманітними методами.

Основними принципами фінансового контролю є:

1. Повсюдність, тобто контроль не є виключенням для якогось регіону, а здійснюється в усіх економічних регіонах, областях, містах та районах.

2. Загальність, тобто перевіркою повинні бути охоплені усі сторони роботи СГД (суб`єкта господарської діяльності).

3. Універсальність, яка проявляється з трьох сторін:

як функція управління;

як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зловживанням;

як засіб забезпечення економічного та раціонального використання усіх ресурсів.

4. Всенародність, тобто масовість, контролю.

5. Раптовість, тобто про початок перевірки не повинні знати працівники організацій та установ, що перевіряються. Дотримання цього принципу забезпечує найбільшу об'єктивність в оцінці виробничої, господарсько-фінансової діяльності та обгрунтованості дій службових осіб.

6. Безперервність, тобто перевірка не має сезонного характеру, а здійснюється постійно.

7. Системність, тобто здійснюється не стихійно, а в плановому організованому порядку, з дотриманням певної методики перевірки з використанням ефективних способів, методів та засобів обчислювальної техніки.

Також до числа принципів контролю можна віднести:

1. Доповнення самоконтролю виконавців контролем спеціальних працівників-контролерів.

2. Презумпція провинності працівників, які виконують свою ділянку роботи (за недостовірність рахунку, викривлення первинних даних).

3. Рівноправність учасників контролю в здійсненні контрольної діяльності.

4. Забезпечення поєднання інтересів учасників господарської діяльності в контрольному акті, передачі документації, будь-яких грошових або матеріальних цінностей від одного працівника іншому і забезпечення єдності їх інтересів у досягненні кінцевої мети.

5. Поєднання взаємоконтролю та взаємодопомоги учасників фінансової діяльності.

6. Самостійність контролю.

Достовірність даних первинного обліку забезпечується за допомогою самоконтролю, зіставленням даних вихідного контролю (контроль з боку працівника, який виконує дану операцію) з даними вхідного контролю (це може бути і контроль працівника, який в подальшому аналізує ці операції -- завідуючий касою, бухгалтер, і контроль з боку самого клієнта).

Методом наступного контролю є інвентаризація основних засобів, готівкових коштів, бланків суворої звітності, резервних фондів, документальний та логічний контроль тощо.

Принцип презумпції провинності працівника-виконавця за недостовірність даних передбачає припущення вини цього працівника.

Всі неправильні дії виконавця даної операції повинні бути неодноразово перевірені й у випадку вини працівника СГД (нестача грошових коштів при здачі касиром готівки, розповсюдження комерційної інформації конкурентам) застосовані штрафні санкції, догани, звільнення з посади. При виявленні у касирів навмисної нестачі готівки здійснюється віднесення нестачі на заробітну плату працівника.

Всі інші припущення повинні бути доказані винуватцями на основі юридично оформлених матеріалів. Учасники контролю повинні мати рівні права у здійсненні контрольної діяльності, брати участь в обговоренні конфліктних ситуацій і доведенні вини (невинності). Якщо в процесі контролю будуть встановлені дефекти в документах або незаконність відображених в них операцій, то документи не приймаються до виконання.

Ще одним із основних принципів фінансового контролю є обов'язкове виправлення і відображення в обліку помилок, що були непомічені в процесі поточного контролю, але потім виявлені та усунені; вони реєструються з метою посилення контролю, а також обговорюються серед працівників СГД.

Особлива увага звертається на осіб, які припустилися помилок: їм дають необхідні вказівки, а якщо недоліки були наслідком недбайливого або несумлінного ставлення до дорученої роботи -- накладаються стягнення.

Поточний внутрішній контроль не приводить до оформлення його результатів окремим документом, а результати внутрішніх наступних перевірок реєструються в спеціальній книзі, в якій зазначається, за якими рахунками балансу перевіряється аналітичний облік, за які дні, яким способом (вибірковим, суцільним) перевіряються касові та інші документи.

Виходячи з цього, принципом внутрішнього контролю є відображення результатів наступного контролю, його реєстрація.

При встановленні порушень, які вимагають особливого опису, складаються довідки, які друкуються в декількох екземплярах і передаються співробітникам, які виконують ідентичні функції. У книзі і на довідці ставить свій підпис особа, що здійснює перевірку, а керівник та головний бухгалтер роблять відмітку про те, що недоліки розглянуті і заходи для їх усунення здійснені. У книзі ставить свій підпис головний бухгалтер.

Забезпечення зацікавленості учасників контролю в його проведенні і достовірності результатів полягає у створенні умов неминучості та невідворотності наслідків при байдужому ставленні до достовірності або викривлення даних, що фіксуються.

Найбільш типовою формою порушення принципу обов'язковості доповнення самоконтролю виконавців контролем споживачів інформації є фактичне встановлення контролю одного працівника за окремою господарською операцією (контролер), що може призвести до можливості виникнення недостовірної інформації та зловживань.

Принцип недопустимості концентрації функцій контролю за господарськими операціями в руках однієї особи є окремим випадком принципу доповнення самоконтролю виконавців контролем користувачів цієї інформації.

Контроль за своєчасністю і повнотою усунення недоліків, виявлених наступними перевірками, здійснює головний бухгалтер.

Принцип забезпечення протилежності інтересів працівників у контрольному акті передачі документації та різних цінностей від одного працівника до іншого передбачає створення економічних умов, за яких виключалася б можливість їх взаємної згоди і зацікавленості у викривленні первинних даних проти інтересів фінансової системи в цілому. Цей принцип можна розглядати як принцип створення контрольної ситуації, в якій будь-яке викривлення первинних даних призведе до втрати економічних інтересів одного з учасників контрольних взаємовідносин. У той же час ці економічні умови повинні забезпечувати єдність інтересів працівників в досягненні кінцевої мети.

Принцип самостійності контролю полягає в тому, що повнота відповідальності за результати контрольної діяльності певних працівників визначається рівнем повноти можливостей і незалежності проведення контролю. Якщо фінансова діяльність чи її результат непідконтрольний або не може бути повністю проконтрольований певним працівником чи колективом, на них не може покладатися і повнота відповідальності за результати контролю.

До складу додаткових принципів контролю відноситься забезпечення зацікавленості учасників контролю в його проведенні і забезпеченні достовірності.

До складу організаційних принципів контролю необхідно віднести:

недопустимість повного адміністративного підпорядкування функціональних контрольних служб і підрозділів лінійним керівникам;

забезпечення спеціальними засобами контролю, які застосовуються одночасно з виконанням операції.

2. Види фінансового контролю

Фінансовий контроль буває попереднім, поточним (оперативним) і наступним, в залежності від часу його проведення.

Попередній контроль здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків за бюджетом і планом, має на меті перевірку обгрунтованості розрахунків і пошук можливості більш ефективного їх використання. Він проводиться до початку реалізації рішень, здійснення фінансових операцій. Його об'єктом є документи (фінансові плани, відомості, накладні, касові ордери, чеки). Наприклад, при розгляді бюджету місцевою Радою перевіряється обгрунтованість його показників, доцільність запропонованих витрат, реальність запланованих доходів.

Поточний (оперативний) контроль здійснюється під час виконання планів, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. На цій стадії ставиться завдання досягти найбільш раціонального використання фінансових ресурсів, виявити додаткові можливості, щоб збільшити доходи і зменшити витрати.

Наступний контроль проводиться по наслідках фінансово-господарської діяльності, при розгляді і затвердженні звітів, аналізі виконання завдань, після проведення грошових операцій, списання матеріальних цінностей і здійснюється шляхом ревізій, перевірок, інвентаризації. Він дозволяє визначити стан фінансової дисципліни, причини її порушення, шляхи усунення недоліків. Основним завданням його є оцінка досягнутого і розробка стратегії на майбутнє.

Методи фінансового контролю -- це прийоми і засоби його здійснення. Вони різноманітні і залежать від об'єкта контролю, мети і завдань, які стоять перед перевіряючими, та інших факторів. До методів фінансового контролю можна віднести перевірки, аналіз фінансово-господарської діяльності, звіти про фінансову діяльність на сесіях Рад, засіданнях виконавчо-розпорядчих органів, інвентаризації, ревізії, обстеження, інспекції, спостереження.

Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики проведення перевірок, ревізій. Методика -- це конкретні прийоми і засоби конкретних дій. Вона показує як, у якому порядку проводити перевірку, з чого починати і чим закінчувати її. Розроблені методи перевірки збереження готівки в касах, збереження і витрачання матеріальних цінностей на підприємствах і організаціях, при перевірці виплат з фонду заробітної плати та інші. Методика контролю розробляється з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

Основними методами фінансового контролю є перевірка і ревізія. Ці поняття визначені законодавчо.

Перевірка -- це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Ревізія (від лат. revizio -- перегляд) -- метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Більшість ревізій планується і проводиться у встановлені строки. Позапланові ревізії призначаються за заявами і іншими повідомленнями. Вони мають раптовий характер і проводяться з метою з'ясування окремих питань. Досить часто позапланові ревізії призначаються правоохоронними органами. Повні ревізії, як правило, охоплюють усі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки: стан збереження грошових засобів і матеріальних цінностей; відповідність їх наявності даним бухгалтерського обліку; відповідність фактичних витрат бухгалтерським документам; чи своєчасно і правильно проводились інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунки з підприємствами, установами, організаціями; правильність використання грошових засобів і матеріальних цінностей, виконання господарських і фінансових планів тощо.

Часткові, або вибіркові, ревізії проводяться для з'ясування якоїсь сторони діяльності, наприклад, правильності використання фонду заробітної плати, правильності збереження грошей.

При документальних ревізіях перевіряється наявність необхідних фінансових документів, їх оформлення, облік, збереження. Документи дозволяють визначити законність і доцільність витрат, дотримання фінансової дисципліни, виконання фінансового плану.

Фактична ревізія передбачає перевірку наявності грошових засобів, матеріальних цінностей і їх відповідність документам. Як правило, при фактичній ревізії проводиться інвентаризація.

Комплексні ревізії проводяться представниками декількох органів, наприклад, контрольно-ревізійним управлінням і управлінням фінансів місцевої державної адміністрації, і охоплюють всі сторони фінансової і господарської діяльності.

Кожна ревізія повинна бути добре підготовлена, призначається склад ревізорів, виробляється програма проведення ревізії, вивчається необхідне законодавство, проводиться ознайомлення з висновками минулої ревізії. Про проведення ревізії повідомляється керівник об'єкта, який перевіряють. Тривалість ревізії, як правило, не може перевищувати 30 днів.

За наслідками ревізії складається акт, який підписується керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером підприємства, установи, організації, які перевірялись.

Зауваження до акта у письмовій формі прикладаються до нього. Акт ревізії має юридичне значення, тому до складання його треба відноситись дуже відповідально. У ньому повинно бути зафіксоване лише те, що фактично встановлено, і кожне положення повинно бути аргументоване.

Акт ревізії надсилається органу, посадовій особі, яка призначила ревізію, у відповідні фінансові органи.

При необхідності може бути складений проміжний акт. Він направляється до керівника, який призначив ревізію, для прийняття негайних заходів. Це може бути при виявленні зловживань і інших порушень, за які треба притягувати до відповідальності, або порушення, сліди якого можуть бути втрачені, наприклад, нестача грошей у касі.

Висновки ревізії розглядаються керівником, який призначив ревізію, у двотижневий строк. По них необхідно прийняти рішення і заходи по усуненню недоліків.

Під час проведення ревізії ревізор має право перевіряти всі необхідні документи, а при виявленні підроблених або фіктивних -- вилучати; проводити контрольні заміри виконаних робіт, вимагати проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових засобів; опечатувати каси та інші приміщення; вимагати довідки і копії документів від інших осіб, підприємств, установ, організацій, які пов'язані з операціями об'єктів, що ревізуються; проводити зустрічні перевірки, тобто встановлювати відповідність документів і дані об'єкта, що ревізується, з документами і даними, що знаходяться в інших підприємствах, установах і організаціях, від яких одержані або яким видані грошові засоби і матеріальні цінності; залучати фахівців до визначення кількості і якості продукції, послуг і виконання робіт, перевірки фактичних затрат сировини і матеріалів.

Обстеження як метод фінансового контролю охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ і організацій за широким колом показників і виявляє фінансовий стан господарюючих суб'єктів, перспективи їх розвитку і може здійснюватися за приписом законодавчих і виконавчих органів. При обстеженнях може здійснюватися опитування і анкетування.

Інспектування -- це також метод фінансового контролю, що передбачає перевірку підприємств, установ і організацій на місцях, яка періодично здійснюється представниками держави і її органів. Інспектування дозволяє ознайомитись із загальним станом справ на місцях і оперативно надати практичну допомогу.

Спостереження як метод фінансового контролю застосовується для загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетних установ, підприємств, організацій.

Інвентаризація передбачає перевірку наявності матеріальних цінностей і їх відповідності звітним документам.

Перехід економіки до ринкових відносин, створення нових суб'єктів з різними формами власності і різних форм господарювання обумовили необхідність внесення кардинальних змін до раніше діючої системи фінансово-господарського контролю, яка грунтувалась на командно-адміністративній системі управління. У зв'язку з цим поряд з державною контрольно-ревізійною службою виникли нові галузі контролю, а саме: аудит, державна податкова служба, Державне казначейство, управління Пенсійного фонду, Антимонопольний комітет та інші.

Види фінансового контролю

державний фінансовий контроль;

відомчій контроль;

аудит.

Державний фінансовий контроль підрозділяється на:

парламентський контроль;

контрольні органи виконавчої влади.

До контрольних органів виконавчої влади належать:

Державна податкова служба;

Державне казначейство;

Управління Пенсійного фонду;

Державна контрольно-ревізійна служба;

Антимонопольний комітет;

Державна інспекція;

Інші.

Функції фінансово-господарського контролю в нашій державі здійснюють відповідні органи влади: міністерства, Національний банк України, певні інспекції, ради народних депутатів, органи місцевого та регіонального самоврядування, органи внутрішньо-системного та внутрішнього контролю. Важливі контрольні функції щодо здійснення і державного контролю виконує Головне контрольно-ревізійне управління України і його підвідомчі структури в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах і т. д. Головне контрольно-ревізійне управління України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює координацію роботи з Кабінетом Міністрів через міністра фінансів України.

В умовах ринкової економіки функції управління тісно пов'язані з системою фінансово-господарського контролю на підприємствах, установах, об'єднаннях та перевіркою виконання прийнятих рішень.

Контрольні функції відповідні органи виконують методами, що дає можливість здійснювати обгрунтовані процедури, виявляти недоліки у фінансово-господарській діяльності та з'ясовувати причини нестач, розкрадань і виникнення тіньової економіки в нашій державі. У системі цих контрольних процедур важливе значення має розробка заходів з усунення негативних тенденцій у фінансово-господарській діяльності підприємств, організацій, об'єднань та у бюджетній сфері.

Особливе значення у системі контролю має систематичне дієве спостереження за ефективністю організації та розвитку виробництва у виробничій сфері, відповідністю її нормативно-законодавчим актам, стандартам, техніко-економічним вимогам.

Якісно нових напрямів набуває фінансово-господарський контроль в умовах переходу від державної до недержавної форми власності. Фінансово-господарський контроль виконує контрольні функції, пов'язані з перевіркою діяльності підприємств, об'єднань, установ. В умовах ринкової економіки контрольні функції властиві кожному керівнику підприємства чи його підрозділів або спеціалістам, які перевіряють окремі ділянки роботи на підприємстві.

Система попереднього, поточного і подальшого контролю (крім ревізії фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється державною контрольно-ревізійною службою) створює окрему його галузь, тобто внутрішньогосподарський або внутрішній контроль. Він є системою постійного спостереження за ефективністю діяльності підприємств, збереженням і ефективністю використання цінностей і коштів, доцільністю і вірогідністю операцій та процесів.

Функції фінансово-господарського контролю:

Ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства.

Виявлення причин недостач, розтрат, розкрадань та інших зловживань.

Перевірка і дослідження окремих сторін фінансово-господарської діяльності, окремих операцій і т.д.

Розробка заходів щодо усунення порушень, виявлених ревізіями і перевірками.

Комплексні ревізії фінансово-господарчої діяльності підвідомчих підприємств.

Розробка заходів щодо забезпечення збереження цінностей.

Контроль за збереженням цінностей на об'єктах і підприємствах.

Розробка заходів щодо попередження втрат, невиробничих витрат, безгосподарності недостач та розкрадань.

Перевірка достовірності обліку і звітності.

Розробка заходів щодо зміцнення економіки та підвищення ефективності.

Перевірка виконання рішень за результатами.

Узагальнення контрольно-ревізійної роботи.

Розробка заходів щодо забезпечення своєчасного і достовірного обліку і звітності.

Особливе значення має внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль на підприємствах, де зосереджується велика маса цінностей. Він здійснюється безпосередньо на підприємстві відповідними службами, що дає можливість своєчасно виявляти недоліки при здійсненні операцій, вживати заходів щодо їх усунення. У зв'язку з цим внутрішньогосподарський контроль є постійно діючою функцією! управління на підприємствах, дієвим засобом сприяння збереженню цінностей і коштів. Він сприяє їх збереженню та економному використанню.

Такі вимоги може виконати тільки своєчасно і глибоко проведений контроль. В іншому випадку він не зможе вчасно виявити недоліки у процесі діяльності на підприємстві.

Своєчасний, дієвий і оперативний внутрішньогосподарський контроль дає змогу не тільки вчасно з'ясувати недоліки і хиби в діяльності підприємств (об'єднань) та їх підрозділів, але й виявити невикористані резерви для підвищення ефективності діяльності.

Його контрольні функції спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємств і об'єднань, виявлення і використання внутрішніх резервів і посилення режиму економії, запобігання непродуктивним витратам і втратам, нестачам і розкраданням цінностей.

Особливо великі завдання покладено на внутрішньогосподарський контроль у забезпеченні збереження цінностей на об'єктах підприємства. Це пояснюється тим, що на цих підприємствах обертається і зберігається велика кількість цінностей і сировини. У зв'язку з цим важливо підвищити ефективність контролю у боротьбі з безгосподарністю і марнотратством, нестачами і крадіжками. У першу чергу необхідно посилити поточний контроль із боку керівників і спеціалістів підрозділів об'єднань і підприємств, а також працівників бухгалтерського обліку. Контроль, який здійснюються в процесі господарської діяльності, найбільш оперативний. Цей спосіб систематичного й активного спостереження за операціями і процесами здійснюються відповідно до заданих критеріїв.

Практика свідчить, що на тих підприємствах, де налагоджені поточний внутрішньогосподарський контроль, інвентаризаційна діяльність, забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб внутрішньогосподарський контроль здійснювався об'єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на окремих об'єктах підприємства.

Керівники окремих структурних підрозділів іноді не вникають у суть і ефективність рішень. Тому з метою посилення контролю особливу увагу необхідно приділити перевірці економічної ефективності і доцільності операцій об'єднання і його підприємств.

Контроль поточної господарської діяльності не завжди здійснюють комплексно, об'єднаними зусиллями ревізорів, економістів та інших спеціалістів об'єднань і підприємств. Цим повинні займатися спеціалісти, які знають економіку, технологію виробництва.

Таблиця 1

Періодичність контролю процесу заготівель сировини, виробництва і реалізації продукції

Джерела інформації	Періодичність та частота формування інформації	Періодичність та частота контролю інформації
	Систематично	Епізодично	Безперерв-но	Епізодично
	За зміну	Безперерв-но
Документи про надходження продукції з виробництва	+	+	+	+	+
Наряди на відвантаження продукції покупцям зі складів на виробництво			+		+
Звіти про виробництво продукції. її відпуск та оприбуткування на складі		+		+	+
Документація на відпуск і реалізацію продукції зі складів	+	+		+	+
Облікові реєстри про реалізацію продукції			+		+

На конкретному прикладі можна показати періодичність контролю операцій під час надходження, виробництва і реалізації продукції і сировини. У цій таблиці 1 визначені джерела інформації, періодичність її формування при надходженні, відвантаженні і реалізації продукції та визначена періодичність здійснення процедур контролю. Зокрема, дані таблиці показують, що в більшості випадків контроль здійснюється під час документального оформлення операцій, а рух готової продукції і сировини на підприємстві контролюється безперервно.

Оперативність внутрішньогосподарського контролю багато в чому залежить від своєчасності і вірогідності облікової інформації про всі операції, які пов'язані з рухом продукції і сировини, виробництвом і їх реалізацією, дотриманням відповідних умов зберігання.

Згідно з даними таблиці 1 частота формування джерел інформації суттєво впливає на періодичність контролю.

Контролювати вірогідність нарядів можна як під час відпуску продукції, так і після закінчення цієї операції. Те ж саме можна сказати і про контроль інших джерел інформації. Але незалежно від періодичності і частоти формування інформація майже у всіх випадках контролюється як безперервно, так і періодично. Однією з умов підвищення оперативності контролю є вивчення господарських операцій і процесів під час їх звершення, що потребує постійного спостереження за ними.

Для підвищення оперативності контролю на об'єднаннях і підприємствах важливе значення мають правильна організація кількісно-сумового обліку цінностей у місцях зберігання продукції, раціональне здійснення операцій під час надходження і реалізації продукції, ефективне використання коштів. Для цього необхідно, щоб керівники об'єднань і підприємств грунтовно знали суть і зміст господарських операцій, всебічно аналізували їх та впливали на виконання договорів щодо постачання і реалізації продукції.

Для підвищення ефективності контролю необхідно не тільки забезпечувати його своєчасність, але й повноту всіх операцій і процесів. Це дозволяє стежити за станом і рухом цінностей, своєчасно встановлювати відхилення від виконання договорів постачання. Важливе значення для підвищення оперативності контролю має сигнальна інформація. Для цього її складають не тільки в розрізі окремих господарських операцій, а й окремих її складових частинах з відображенням конкретних причин відхилень. Прикладом можуть бути машинограми відхилення (відхилення під час відпуску продукції та її реалізації покупцям і т. д.).

Оперативність контролю залежить не тільки від виконання його функцій головними бухгалтерами, але й іншими працівниками обліку, які витрачають набагато більше часу на виконання контрольних функцій, ніж на ведення обліку. Чим складніші господарські операції і процеси (а це цілком і повністю стосується сфери виробництва і реалізації продукції), тим більше часу доводиться витрачати на здійснення контрольних функцій. Для підвищення оперативності бухгалтерського контролю важливо не тільки щоденно відображати у звітності надходження і видатки продукції, але й слідкувати за її раціональним використанням, дотриманням режиму економії і зміцненням господарської діяльності.

Оперативність контролю багато в чому залежить від дієвості обліку операцій у відповідних відділах об'єднань і підрозділів. Такий облік дає можливість систематично контролювати операції надходження і реалізації продукції та сировини. Керівники і спеціалісти структурних підрозділів підприємств іноді контролюють цю діяльність розрізнено, непланомірно і несистематично. Для усунення цих недоліків потрібно складати плани поточного контролю на підприємствах, щоб протягом кожного місяця систематично контролювати господарські операції та процеси. У них дуже важливо передбачати тематичні перевірки виконання прийнятих рішень та інші питання.

Розподіл контрольних функцій господарських операцій між окремими службами і працівниками об'єднань і підприємств можна простежити за даними, наведеними у таблиці 2.

Таблиця 2

Розподіл контрольних господарських операцій з виробництва і реалізації продукції на підприємстві

Об'єкти, операції і процеси, які підлягають контролю	Обов'язки служб і працівників підприємства щодо здійснення контролю
	Бухгалтерія (включаючи групу інвентаризаторів)	Технологи	Економічний відділ	Відділ кадрів
Продукція на об'єктах її зберігання	+	+
Виробничі операції	+	+	+
Реалізація продукції	+	+	+
Грошові і розрахунково-кредитні операції	+		+
Витрати і результати господарської діяльності	+		+
Звітність (баланс і звітні таблиці та форми) і т.д.	+	+	+	+

З наведених даних видно, що бухгалтерська служба охоплює постійним контролем всі об'єкти, операції і процеси. Інші ж підрозділи при виконанні контрольних функцій ще не забезпечують постійного спостереження за всіма об'єктами, операціями і процесами. Наприклад, контрольні функції технологічного і економічного відділу охоплюють 50 % усіх об'єктів, операцій і процесів. Роль відділу кадрів у забезпеченні збереження державної власності хоч і значна, але носить другорядний характер. Його контрольні функції охоплюють менше 12,5 % усіх об'єктів, операцій і процесів.

3. Правові форми фінансового контролю

Фінансово-господарський контроль на підприємствах може здійснюватись на різних рівнях управління. Залежно від періодичності здійснення процедур контролю на підприємстві, послідовності і стадій їх виникнення фінансово-господарський контроль поділяється на попередній, поточний (оперативний) та наступний.

Попередній контроль передує фінансово-господарській операції або процесу, діє до їх здійснення. Це дає можливість заздалегідь обґрунтувати економічну доцільність та вірогідність тієї чи іншої операції, своєчасно усунути недоліки, запобігти недоцільним витратам, безгосподарності і марнотратству.

В умовах ринкової економіки об'єктом попереднього контролю є комерційні угоди, договірні зобов'язання, цінні папери (акції, сертифікати, векселі тощо) та інші виробничі, переробні, реалізаційні, розрахункові операції та операції з попереднього оформлення відповідних документів. У сучасних умовах важливу роль відіграє попередній контроль під час прийняття управлінських рішень, коли потрібно завчасно оцінити операції із заготівлі, виробництва, реалізації, розрахунків і т. д. з точки зору їх законності, доцільності й економічності. Він дозволяє заздалегідь усунути конфліктні ситуації, які можуть негативно вплинути на діяльність підприємства, або ліквідувати умови, які породжують ці ситуації. Органи управління повинні здійснювати контроль під час розпоряджень щодо здійснення цих чи інших операцій (на видачу грошей, проведення розрахунків, відпуск цінностей, виробництво продукції і тощо).

Попередній контроль здійснюють також банківські установи під час розгляду ними платіжних документів (чеків, векселів, платіжних вимог та платіжних доручень) на тій стадії, коли операції за цими документами ще не здійснились. Попередній контроль можуть здійснювати відповідні органи на стадії розробки нормативів витрачання сировини під час її переробки, розгляду обґрунтованості прогнозування показників фінансово-господарської діяльності.

У зв'язку з тим, що попередній контроль передує здійсненню операцій, він є найбільш ефективним, дозволяє попереджувати недоліки, безгосподарність і марнотратство і може здійснюватись під час складання нормативів, кошторису, при розробці норм витрат і витрат сировини та готової продукції, плануванні прибутків. Попередній контроль здійснюють і працівники обліку під час оформлення операцій, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції, розрахунковими, грошовими та іншими операціями.

Поточний контроль на підприємствах здійснюється на стадії завершення тих чи інших господарських чи фінансових операцій на певних ділянках виробництва, зберігання та реалізації продукції. За його допомогою здійснюється також системний та оборотний зв'язок між суб'єктом та об'єктом управління. Це дозволяє своєчасно впливати на негативні операції з метою їх усунення. Поточний контроль з боку керівників і фахівців бухгалтерських служб підприємств має особливе значення під час оформлення та аналізу грошових, розрахункових, виробничих та інших операцій, підписання документів і надходження їх до бухгалтерії. Для цього керівники підприємств та їх відділів зобов'язані не формально підписувати документи, а глибоко вникати в їх зміст, аналізувати суть фінансово-господарських операцій та показників. Це дає змогу перевірити економічну доцільність та обгрунтованість цих операцій і впливати на ефективність роботи підприємств.

Технологічний поточний контроль здійснюють інженери, технологи (інженери-технологи) за технологією виробництва, якістю сировини і продукції відповідно до стандартів і технічних умов.

Як попередній, так і поточний контроль здійснюють в основному керівники підприємств та їх фахівці під час виконання ними своїх функціональних обов'язків, виходячи з того, що контроль є функцією управління. Важливе значення при цьому має попередній і поточний бухгалтерський контроль за виробничою та фінансово-господарською діяльністю підприємств, який здійснює бухгалтерська служба на підставі документів, які надходять до неї. Але для підвищення ефективності поточного бухгалтерського контролю бухгалтерська служба повинна здійснювати контроль не тільки під час надходження та обробки документів, а й на стадії здійснення господарських операцій. Зокрема, бухгалтерія контролює повноту, своєчасність і правильність оприбуткування матеріалів та продукції, розрахункові операції. Поточний контроль операцій з виробництва продукції дає змогу своєчасно виявити порушення норм витрат сировини при її переробці, дотримання технології виробництва.

Наступний контроль здійснюється відповідно до Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні'' шляхом проведення ревізій і тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств. На відміну від попереднього та поточного, наступний контроль передбачає перевірку господарських операцій після їх здійснення. Тому його ефективність у поточній господарській діяльності підприємств менша, ніж попереднього і поточного. Але наступний контроль характеризується більш повним і глибоким підходом до вивчення фінансово-господарської діяльності. Він здійснюється на державному рівні, і це дає можливість забезпечити всебічну і комплексну перевірку правильності і законності фінансово-господарських операцій на підприємствах, виявляє порушення і зловживання, які інколи можуть приховуватись системою поточного контролю.

Особливістю наступного фінансово-господарського контролю є поглиблене і кваліфіковане вивчення і дослідження всіх операцій і процесів виробничо-фінансової діяльності підприємства. Наступний контроль проявляється у вигляді ревізій, тематичних перевірок та перевірок достовірності показників звітності. У системі наступного контролю особливу роль виконує ревізія фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється на рівні державної контрольно-ревізійної служби.

Основні правові форми контролю:

державний;

відомчий;

незалежний (аудиторський);

внутрішньогосподарський;

бухгалтерський;

адміністративний.

Державний контроль здійснюють відповідні офіційні органи контролю та управління, до яких належать: Рахункова палата Верховної Ради України, Контрольні управління при Адміністрації Президента України, Головне контрольно-ревізійне управління при Міністерстві фінансів України, Міністерство економіки України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України, Фонд державного майна України, антимонопольний комітет та інші.

Функції і завдання органів контролю регламентовані Законами України.

Відомчий контроль, наприклад, комерційних банків відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» здійснює Національний банк. З цією метою при Національному банку України створено департамент пруденційного нагляду.

Пруденційний нагляд -- це система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

Департамент пруденційного нагляду уповноважений:

здійснювати всі види перевірок діяльності комерційних банків, перевірку достовірності економічних нормативів, звітності, реєстрацію і ліцензування банку;

надавати відповідні розпорядження, обов'язкові до виконання, у випадку порушення комерційними банками законодавства України;

вимагати від банків проведення зборів і завчасно оголошувати ті питання, які вимагають негайного вирішення;

направляти своїх представників з правом виступу на загальні збори акціонерів, засідання ревізійної комісії.

Незалежний (Аудиторський) контроль здійснюють незалежні аудиторські фірми. Аудиторські фірми перевіряють стан бухгалтерського обліку, достовірність фінансової чи статистичної звітності, стан касової роботи. Крім цього перевіряється облік доходів, витрат та капіталу СГД, облік операцій з цінними паперами, облік операцій в іноземній валюті, облік основних засобів, нематеріальних активів та інших операцій.

Результати аудиторської перевірки оформляють висновком.

Внутрішній контроль -- це система організації роботи СГД, до якої належать усі заходи, що вживаються СГД для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказівок керівництва.

Внутрішній контроль запроваджується та здійснюється керівництвом та працівниками всіх рівнів. Система внутрішнього контролю -- це не просто процедури або внутрішні положення, які повинні виконуватися в певний момент часу. Ця система охоплює всі механізми контролю, вона діє постійно і на всіх рівнях. Суб'єктом внутрішнього контролю виступає кожний працівник, кожний підрозділ СГД.

До системи внутрішнього контролю відноситься програма підготовки кадрів, що має на меті допомогти працівникам якісно виконувати свої службові обов'язки.

Внутрішній контроль дає керівництву впевненість у:

надійності та повноті фінансової та управлінської інформації;

дотриманні чинних нормативних актів, внутрішніх положень, процедур, планів;

раціональному та економному використанні ресурсів;

досягненні цілей та завдань, намічених у планах розвитку.

Внутрішній контроль ґрунтується на дотриманні положень зовнішніх та внутрішніх нормативних актів для забезпечення достовірності й повноти звітності. Система внутрішнього контролю включає такі елементи:

середовище контролю (адміністративний контроль);

система обліку (бухгалтерський контроль);

процедури контролю.

Адміністративний контроль включає організаційну структуру СГД, а також процедури й документи, пов'язані з процесом вироблення рішень та отримання санкції керівництва на проведення операції. Таке санкціонування є функцією керівництва, що безпосередньо випливає з його відповідальності за виконання завдань організації, і є відправною точкою встановлення бухгалтерського контролю за фінансово-господарськими операціями.

Адміністративний контроль має такі складові:

політика менеджменту щодо планування, звичайної діяльності, виконання бюджету та отримання прибутку;

діяльність вищого керівництва;

правила визначення повноважень та відповідальності посадових осіб;

методи контролю, які використовує керівництво;

контроль за персоналом (включає політику щодо наймання на роботу, навчання та просування по службі);

зовнішній контроль.

При здійсненні адміністративного контролю дуже важливим є делегування повноважень керівникам підрозділів, тобто залучення їх до процесу контролю. Така необхідність зумовлена тим, що:

керівництво не може і не повинне мати всі необхідні знання щодо прийняття певних рішень;

при прийнятті рішень доцільно й корисно враховувати пропозиції та зауваження керівників різних рівнів;

участь працівників у процесі прийняття рішень сприяє їхньому професійному зростанню.

Бухгалтерський контроль являє собою дії, спрямовані на захист активів та забезпечення точності й достовірності фінансової інформації. Мета бухгалтерського контролю -- гарантувати, що:

операції санкціоновані керівництвом СГД;

операції обліковуються відповідно до вимог нормативних актів з точки зору змісту, повноти, своєчасності запису тощо;

проводиться періодична звірка вартості та наявності майна, ТМЦ.

4. Тести

2.1. Які основні функції бюджету держави?

а) перерозподіл ВВП, державне регулювання і стимулювання економіки, бюджетний контроль, фінансове забезпечення соціальної політики.

б) контроль за формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів.

в) фінансове забезпечення соціальної політики.

г) фінансування національної економіки.

д) державне регулювання і стимулювання економіки.

є) забезпечення виплати заробітної плати працюючим у виробничій сфері.

Відповідь: а)

2.2. Які є види бюджетного субсидіювання?

а) субсидія, субвенція, дотація, вилучення коштів.

б) субсидія, субвенція, дотація, вилучення коштів, бюджетна позичка.

в) субсидія, субвенція, дотація, взаємні розрахунки.

г) бюджетна субвенція, бюджетна субсидія, бюджетна дотація.

д) бюджетна субвенція, державна субсидія, державна дотація.

відповідь: г)

2.3. Які існують види кошторисів?

а) поточний, капітальний, зведений, загальний.

б) на централізовані заходи, особливий, загальний, поквартальний.

в) індивідуальний, зведений, на централізовані заходи, загальний.

г) постатейний та поквартальний.

Відповідь: в)

5. Задача

Під час проведення ревізії на одному з підприємств працівникам контрольно-ревізійного підрозділу було відмовлено в наданні відомостей про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, наявність вільних місць пославшись на те, що ці відомості є комерційною таємницею.

Чи правомірні дії керівництва підприємства?

Відповідь:

Встановлення складу, обсягу відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядку їх захисту є правом керівника підприємства. Відомості, що не можуть становити комерційну таємницю, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 № 611.

Це - установчі документи, ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, державна звітність, інформація про кількість працюючих та їхню заробітну плату, дані для визначення податків та обов`язкових платежів тощо.

Якщо перевірка проводиться КРУ бюджетної установи, то інформація про кількість працюючих, їх заробітну плату і наявність вільних робочих місць підлягає обов`язкові перевірці.

Якщо перевірка працівниками КРУ проводиться з ініціативи правоохоронних органів з метою цільової перевірки заробітної плати, наявності працюючих, наявності вільних місць, то керівник підприємства не має права відмовити в наданні цих документів.

Якщо працівник КРУ з власної ініціативи хоче перевірити відомості про чисельність і заробітну плату, то дії керівника правомірні.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України - К.: Феміна, 19996, - 64 с. 28 червня 1996 року.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 908-1V (908-15) від 05.06.2003.

3. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХИ (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-1V (762-15) від 15.05.2003)

4. Порядок взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України та Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2001 року №143/514 (z0030-02) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 2002 року за № 30/6318.

5. Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене Указом Президента України від 28 листопада 2000 року №1265/2000

6. Інструкція про порядок проведення перевірок, ревізій Рахунковою палатою, затверджена Постановою Колегії Рахункової палати 03.12.99 №25-1.

7. Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, затверджена Наказом Головного контрольно - ревізійного управління України № 107 від 26.11.99.

8. Нагребельний В.П.,Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України. Загальна частина: Навч. посібник. / За заг. ред. члена-кореспондента АПрН України В.П. Нагребельного - Суми: Університетська книга, 2004. - 291 с.

9. Фінансове право: Підручник/(Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова.- X.: Фірма „Консум", 1998. - 496 с.