Правові засади виконання Державного бюджету України

19

Контрольна робота

з дисципліни: “Фінансове право”

Тема: “Правові засади виконання Державного бюджету України”

Зміст

1. Організаційні засади виконання Державного бюджету України

2. Виконання Державного бюджету за доходами

3. Виконання Державного бюджету за видатками

4. Безспірне списання коштів бюджету

Тести

Задача

Література

1. Організаційні засади виконання Державного бюджету України

Виконання бюджету -- це забезпечення повного і своєчасного надходження доходів по кожному джерелу і безперебійне фінансування усіх передбачених бюджетом заходів.

Від своєчасного і повного надходження доходів залежить безперебійне фінансування усіх галузей господарства держави і в першу чергу соціально-культурних заходів.

Найважливішими факторами виконання бюджету є найбільш повна мобілізація резервів, інвестування виробництва по пріоритетних напрямах для одержання додаткових доходів бюджету, а також жорсткий режим економії матеріальних і фінансових ресурсів. Виходячи з цього, Кабінет Міністрів України, державні адміністрації областей і районів та місцеві ради організують виконання бюджету через Міністерство фінансів України та фінансові управління обласних і відділи районних державних адміністрацій та фінансові відділи виконавчих комітетів рад народних депутатів.

Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Міністерство фінансів України організовує виконання Державного бюджету через Державне Казначейство та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.

Державний бюджет України виконується за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається Міністерством фінансів України відповідно до показників цього бюджету, затвердженого Верховною Радою України. Державний бюджет України виконується по видатках в тих самих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджету, які затверджено Верховною Радою України. Контроль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально.

Розпис затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни.

У разі, коли в процесі виконання бюджетів органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування приймають рішення, на підставі яких необхідно виділення фінансових ресурсів понад затверджених у відповідному бюджеті, вони можуть бути реалізовані тільки після внесення відповідних змін у закон про Державний бюджет або рішення органу місцевого самоврядування про місцевий бюджет.

Виконання бюджетів здійснюється в межах доходів, що надійшли, і коштів на фінансування дефіциту бюджету.

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Казначейська система виконання державного бюджету передбачає акумулювання всіх коштів державного бюджету на рахунках, які відкриваються в установах банків на ім'я органів Державного казначейства.

Ці рахунки діють у єдиному режимі, створюючи загальнодержавну систему єдиного казначейського рахунку. Органи Державного казначейства безпосередньо здійснюватимуть платежі на користь суб'єктів господарської діяльності та інших суб'єктів, які виконували роботи або надавали послуги бюджетним установам, спеціально уповноваженим особам, розпорядникам бюджетних коштів.

За своїм правовим станом розпорядники коштів, поділяються на головних та нижчестоячих розпорядників коштів, які в свою чергу можуть поділятися на розпорядників коштів І та II ступеня. Так, у системі Міністерства освіти головним розпорядником бюджетних коштів є міністр; ректори вузів (університетів та інститутів) є нижчестоячими розпорядниками коштів або розпорядниками II ступеня, які одержують бюджетні фінансування в цілому на вуз з усіма структурними підрозділами -- і тими, що мають права юридичної особи (наукові, учбові інститути, астрономічні обсерваторії, ботанічні сади, обчислювальні центри), і підрозділами без права юридичної особи. В таких випадках установи, що входять до складу вузу, одержують бюджетне фінансування від розпорядника бюджетних коштів І ступеня, а керівники цих установ є розпорядниками бюджетних коштів II ступеня.

До повноважень головних розпорядників бюджетних коштів належать права: одержувати кошти на утримання всієї системи; розподіляти їх поміж нижчестоящими розпорядниками бюджетних коштів, відкривати бюджетне фінансування нижчестоящим розпорядникам бюджетних коштів, одержувати й витрачати кошти на утримання апарату, що його вони очолюють; контролювати цільове й доцільне витрачання коштів підвідомчими органами; здійснювати централізовані заходи.

Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів, є забезпечення надходжень податків до бюджетів усіх рівнів. Ця функція покладена на Головну податкову державну адміністрацію при Кабінеті Міністрів України. Безпосередньо виконання доходної частини покладено на податкову адміністрацію, яка здійснює контроль за правильністю і повнотою обчислення обов'язкових платежів і податків, своєчасністю їх зарахування у відповідні бюджети.

Таким чином, Державна податкова адміністрація забезпечує виконання законів держави по мобілізації надходження доходів у бюджет, а Державне Казначейство -- організацію виконання Державного бюджету України.

Організація роботи по виконанню бюджетів місцевих рад покладена на відповідні фінансові органи, які забезпечують безперебійне фінансування передбачених у бюджетах заходів та ведуть контроль законністю, правильністю і цільовим використанням бюджетних коштів, провадять в життя режим економії, контролюють виконання показників по мережі, штатах і контингентах та використання фонду заробітної плати. Вони ведуть також облік доходів по рівнях бюджетів і їх виконання.

Крім фінансових органів, у виконанні бюджетів беруть участь: міністерства і відомства -- по Державному бюджету; відділи та управління державних адміністрацій і виконавчих органів місцевих рад -- по місцевих бюджетах. Вони зобов'язані забезпечувати жорсткий режим економії бюджетних коштів, вести облік і звітувати у встановленому обсязі та в установлені строки.

У всіх бюджетах -- від державного до міського, районного -- передбачаються резервні фонди, які при виконанні бюджету направляються на вирішення невідкладних заходів.

Фінансування видатків з резервного фонду Кабінету Міністрів України здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України відповідно до письмового обгрунтованого подання міністерств і відомств України. Кабінет Міністрів України щомісяця подає Верховній Раді України докладні письмові звіти про витрати з резервного фонду з обгрунтуванням їх необхідності, економічності та ефективності. Розгляд і прийняття рішення щодо схвалення цих видатків та можливого відновлення резервного фонду здійснюється Верховною Радою України під час найближчого розгляду проекту закону про внесення змін або доповнень до Закону про Державний бюджет України чи про його виконання.

Внесення змін, уточнень та доповнень до бюджетів протягом бюджетного року здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом для затвердження відповідних бюджетів.

Закон, реалізація якого впливає на зменшення доходів або збільшення видатків бюджету поточного року, вводиться в дію після внесення відповідних змін, уточнень та доповнень до Закону про Державний бюджет України.

Вільний залишок коштів бюджету, що утворився на початок поточного бюджетного року, доходи бюджету, додатково одержані в процесі виконання бюджету, суми перевищення доходів над видатками, що утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках (далі -- вільні бюджетні кошти), не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.

У разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або надходження від доходних джерел значно знижуються -- Верховна Рада України за пропозицією Кабінету Міністрів України приймає рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету, крім захищених статей, перелік яких визначається Верховною Радою. До захищених статей, як правило належать статті, які забезпечують рівень мінімальних соціальних потреб -- заробітна плата працівникам бюджетних установ, пенсії, стипендії, тощо.

Пропорційне скорочення може бути запроваджено також, якщо в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, внаслідок чого виникає неспроможність фінансування передбачених бюджетом заходів

Якщо Верховна Рада не приймає відповідного рішення при зазначених обставинах відносно скорочення бюджету, Президент України має право зупинити його або скоротити фінансування окремих видатків, попередивши про це Верховну Раду України за два тижні.

Контроль за виконанням Державного бюджету здійснюється Рахунковою палатою Верховної Ради України, бюджетним комітетом Верховної Ради України, а також Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів, Державним казначейством, Державною податковою службою, Контрольно-ревізійним управлінням.

Звіт про виконання Державного бюджету України подається Президентом України Верховній Раді України до 1 травня року, наступного за звітним. Звіт про виконання Державного бюджету України представляє на засіданні Верховної Ради України Президент України. 3 доповіддю про виконання Державного бюджету України виступає Міністр фінансів України або особа, що виконує його обов'язки.

До звіту про виконання Державного бюджету України додаються пояснення щодо всіх відхилень від затвердженого Закону про Державний бюджет України як по доходах, так і по видатках Оформлення звіту про виконання Державного бюджету здійснюється за правилами, що встановлені цим Законом, іншими законодавчими актами для проекту Закону про Державний бюджет України.

Верховна Рада України розглядає і затверджує звіт про виконання Державного бюджету України в порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України.

Постанова Верховної Ради України щодо звіту про виконання Державного бюджету України публікується для загального відома

Міністерство фінансів України складає зведений звіт про виконання Державного бюджету України та бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя на підставі звіту про виконання Державного бюджету України та одержаних від Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних і міських рад звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Зведений звіт надсилається Верховній Раді України. Узагальнюючі показники зведеного звіту підлягають опублікуванню.

2. Виконання Державного бюджету за доходами

Кожний бюджет поділяється на дохідну і видаткову частини, які мають бути збалансовані між собою.

В дохідній частині бюджету передбачаються всі доходи, передбачені законодавством України (податки і неподаткові доходи). За соціально-економічними ознаками вони можуть бути поділені на:

1) доходи від господарської діяльності;

2) доходи від використання природних ресурсів;

3) доходи від зовнішньо-економічної діяльності;

4) доходи від банківської діяльності;

5) доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

6) державне мито;

7) митні платежі;

8) збори та інші неподаткові доходи;

9) доходи від приватизації;

10) доходи від громадян тощо. Такий загальний перелік доходів всіх ланок бюджетної системи України. Але основним бюджетним питанням є їх розподіл між окремими ланками всередині бюджетної системи.

Законом України “Бюджетний кодекс України” врегульовано доходи бюджетної системи України. Вони утворюються не лише за рахунок надходжень від сплати юридичними і фізичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а й за рахунок інших джерел, встановлених законодавством України. Закон встановлює доходи стосовно кожної з ланок бюджетної системи України окремо Розмежування ж їх між окремими рівнями бюджетної системи здійснюється відповідно до ст. 29, 64, 66 та 69 Кодексу.

Розподіл доходів належить до повноважень представницьких органів держави, оскільки це є одним з основних питань функціонування бюджетної системи України. Головну роль в цьому відіграє Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в Україні. Верховна Рада встановлює постійний розподіл закріплених доходів між ланками бюджетної системи в Законі України “Бюджетний кодекс України” і щорічний перерозподіл регулюючих доходів в Законах про Державний бюджет України.

Основним завданням при розподілі доходів бюджетів є наділення кожного з державних органів -- суб'єкта бюджетного права -- таким об'ємом коштів, який міг би забезпечити виконання його завдань і функцій, передбачених Конституцією та законами України. При цьому повинні бути забезпечені збалансованість всіх бюджетів, зацікавленість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, запобігання касових розривів та інше, бездефіцитність бюджетів. Доходи кожного бюджету повинні бути найбільшою мірою пов'язані з підвідомчим господарством і соціальною сферою.

З врахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони можуть бути поділені на закріплені і регулюючі.

До закріплених належать доходи, які постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативі).

Регулюючі доходи -- це передбачені в Законі про Державний бюджет або в рішенні про бюджет представницьких органів доходи бюджетів, які щорічно перерозподіляються між різними ланками бюджетів.

Бюджетне регулювання -- це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кожним місцевим органом своїх завдань і функцій. Бюджетне регулювання здійснюється кожним представницьким органом щодо бюджетів безпосередньо нижчого рівня, тобто обласні ради регулюють районні і міські (міст обласного підпорядкування) бюджети, районні ради -- селищні, сільські, міські (міст районного підпорядкування) бюджети, міські Ради -- бюджети районів в містах. Верховна Рада України, яка здійснює розподіл бюджетних коштів, при цьому регулює обласні, міські (міст Києва і Севастополя; бюджети, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим регулює бюджети районів, які входять до її складу.

Виконання бюджетів здійснюється в межах доходів, які надходять, і коштів на фінансування дефіциту бюджету, затверджених у бюджеті на черговий рік.

Доходи, додатково одержані, спрямовують на фінансування народно-господарських і соціально-культурних заходів, включаючи капітальні вкладення. Додатково одержаними не вважаються суми, одержані в результаті розширення джерел на підставі рішень директивних органів після затвердження бюджету, а також переплати і суми, достроково внесені в бюджет.

Суми додаткових доходів визначаються в цілому по відповідному бюджету на основі квартальних даних про виконання бюджету. При цьому витрати за рахунок додаткових доходів можуть проводитись лише за умови, якщо буде встановлено, що виконання дохідної частини бюджету забезпечує перевиконання доходів по річному бюджету в цілому.

Доходи, додатково одержані при виконанні бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, заощадження у видатках вилученню не підлягають і використовуються виконавчими органами після того, як буде поновлено розмір оборотної касової готівки, на заходи, які затверджені в Законі про Державний бюджет та рішеннях органів місцевого самоврядування. Рішення про використання додатково одержаних чи заощаджених коштів, згідно з статтею 65 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», приймається відповідною радою.

Міністерство фінансів України здійснює прогнозування та аналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах податкового кредиту за поданнями органів стягнення на термін до трьох місяців в межах поточного бюджетного періоду.

Виконуючи Державний бюджет України, щоденний контроль за витрачанням коштів бюджетів здійснює система органів Державного казначейства.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Постійний контроль за своєчасністю і повнотою внесення платежів у бюджет здійснює Державна податкова адміністрація з податковою міліцією.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

3. Виконання Державного бюджету за видатками

Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками визнаються:

1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

3) взяття бюджетних зобов'язань;

4) отримання товарів, робіт та послуг;

5) здійснення платежів;

6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.

Перелік видатків, що здійснюються з Державного бюджету України закріплений статтею 87 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України.

Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом.

З бюджету фінансуються тільки видатки, передбачені в бюджеті. Фінансування установ, підприємств і організацій з декількох бюджетів не допускається.

Фінансування з бюджету здійснюється в межах асигнувань, передбачених у поквартальному розподілі річного розпису доходів і видатків.

В процесі виконання бюджетів Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів можуть виникати тимчасові касові розриви. Для їх покриття можна одержати позички, які за клопотанням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та відповідних виконавчих органів місцевого самоврядування надаються з бюджетів вищого рівня на підставі рішень керівників фінансових органів. Бюджетні позички, які повинні бути погашені у встановлені строки в межах поточного бюджетного року.

Згідно з Законом України “Бюджетний кодекс України” у разі, коли в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету перевищує встановлений або виникає значне зниження надходжень від доходних джерел, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Міністрів України, виконавчих органів відповідних рад приймають рішення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету (крім захищених статей, перелік яких визначається відповідною радою) до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення може бути запроваджено також, якою в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшується, внаслідок чого виникає неспроможність фінансування передбачених бюджетом заходів.

Якщо Верховна Рада не реагує оперативно на збільшення дефіциту бюджету, не приймає рішення щодо пропорційного скорочення видатків. Президент України, в силу бюджетного законодавства, має право зупинити або скоротити фінансування окремих видатків, попередивши про це Верховну Раду України за два тижні.

У видаткові частини Державного і місцевих бюджетів включаються резервні фонди. Порядок використання резервного фонду Кабінету Міністрів України встановлено Постановою Верховної Ради України 22 лютого 1996 року. Резервний фонд передбачено не більше 2 відсотків від обсягу видатків Державного бюджету. Загальна сума резервного фонду визначається щороку. Обмеженість коштів, які знаходяться у розпорядженні держави, примушує суворо контролювати цільове використання коштів резервного фонду.

Фінансування видатків з резервного фонду здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України. Для одержання коштів з резервного фонду до Кабінету Міністрів України подаються обгрунтовані прохання міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади та висновків Міністерства фінансів та Міністерства економіки України щодо економічної доцільності та ефективності фінансування видатків за рахунок резервного фонду.

Положення про резервний фонд забороняє використовувати кошти з нього на:

погашення боргів, у тому числі пов'язаних з гарантіями чи іншими видами забезпечення, наданими Урядом України;

збільшення сум по статтях видатків, передбачених у державному бюджеті.

При вирішенні питання про надання коштів з резервного фонду Кабінет Міністрів на своє засідання письмово запрошує представників комітету з питань бюджету, які можуть виступати на засіданні.

Кошти з резервного фонду надаються на фінансування:

витрат, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями;

робіт по ліквідації наслідків стихійних явиш та аварій;

непередбачених витрат, пов'язаних із введенням законів;

інших заходів, не передбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України, з визначенням при цьому розміру коштів, який не може перевищувати 20 відсотків загального обсягу резервного фонду.

Цільове призначення коштів з резервного фонду визначає Кабінет Міністрів України в своїй постанові, а контроль за їх використанням здійснює Міністерство фінансів України разом з органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевого самоврядування.

Верховна Рада України здійснює жорсткий контроль за витрачанням коштів з резервного фонду. Кабінет Міністрів України щомісяця подає Верховній Раді України докладні письмові звіти про витрати з резервного фонду з обгрунтуванням їх необхідності, економічності та ефективності та підтвердження цього при витрачанні цих коштів.

У разі виявлення Верховною Радою України нецільового або неефективного використання коштів резервного фонду Кабінетом Міністрів і підприємством, винним в нецільовому чи неефективному використанні цих коштів. Верховна Рада не затверджує ці видатки і ставить питання про повернення їх разом із відсотками по них за рахунок коштів винних осіб чи за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті на відповідний орган.

Фінансування видатків з резервного фонду Уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування), районних органів місцевого самоврядування здійснюється за обгрунтованою постановою відповідного виконавчого органу. Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевого самоврядування подають до відповідних рад щоквартальні докладні письмові звіти про видатки з резервних фондів з обгрунтуванням їх необхідності, економічності, ефективності. Розгляд і прийняття рішень щодо схвалення цих видатків та можливого відновлення резервного фонду здійснює Верховна Рада Автономної Республіки Крим піл час найближчого розгляду питання про внесення змін та доповнень до закону про республіканський бюджет Автономної Республіки Крим або про його виконання, а відповідні місцеві Ради -- на найближчій сесії.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Контроль за виконанням бюджетів здійснюється органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

Від імені Верховної Ради на підставі статті 98 Конституції контроль за використанням коштів Державного бюджету України здійснює Рахункова палата.

Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

У разі, якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України.

У разі якщо за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання доходів загального фонду Державного бюджету України більше ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету на відповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет Міністрів України, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної Ради України розроблений на їх основі проект закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів з дня подання пропозицій Міністром фінансів України.

Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеного проекту закону стосовно скорочення видатків Державного бюджету України у двотижневий термін з дня відповідного подання Кабінетом Міністрів України. До прийняття Верховною Радою України відповідного рішення видатки провадяться з урахуванням тимчасових обмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансів України.

4. Безспірне списання коштів бюджету

Порядок примусового (безспірного) списання (стягнення) коштів з рахунків бюджетних установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затверджений наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175.

Цей Порядок встановлює загальні правила, форми та розрахунки органів Державного казначейства та розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів при примусовому списанні (стягненні) коштів з їх реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів.

Примусове списання (стягнення) коштів за платіжними вимогами з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються кошти загального і спеціального фондів установ та організацій, та рахунків інших клієнтів, що відкриті в органах Державного казначейства, проводиться органами Державного казначейства.

Зупинення видаткових операцій за рахунками розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів здійснюється уповноваженими державними органами у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

У разі надходження до органу Державного казначейства документів на примусове списання (стягнення) коштів з рахунків розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, інших клієнтів, за якими уповноваженим державним органом зупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.

Примусове списання (стягнення) коштів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників, одержувачів та рахунків інших клієнтів дозволяється лише у випадках, установлених законами України та за рішеннями суду.

Розпорядження про примусове списання (стягнення) коштів стягувач оформляє на бланку платіжної вимоги.

Стягувач несе відповідальність за обгрунтованість примусового списання (стягнення) коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу на примусове списання (стягнення) коштів.

Платіжна вимога та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначейства, в якому обслуговується установа, організація - боржник.

Орган Державного казначейства не приймає платіжну вимогу до виконання, якщо сума, зазначена у платіжній вимозі, перевищує суму, яка підлягає сплаті відповідно до документів, на підставі яких здійснюється стягнення (виконавчий документ, лист-відповідь про визнання претензії та копія претензії у разі незазначення у відповіді платника на претензію суми визнаної претензії).

Платіжна вимога на примусове списання (стягнення) коштів і супровідні документи є невід'ємними частинами.

Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає до банку, що його обслуговує, або до органу Державного казначейства, в якому обслуговується установа, організація - боржник, який після перевірки зазначених документів відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 № 135 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.04.2001 за № 368/5559, надсилає їх до органу Державного казначейства, де обслуговується платник.

Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а орган Державного казначейства, в якому обслуговується установа (організація) - боржник - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

У разі надходження платіжної вимоги в органи Державного казначейства безпосередньо від стягувача термін дії платіжної вимоги не повинен перевищувати 10 днів з дня її складання.

Примусове списання (стягнення) коштів загального фонду державного бюджету проводиться органом Державного казначейства в межах асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі доходів і видатків, планів використання бюджетних коштів одержувачів, та при наявності на відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації. Примусове списання (стягнення) коштів зі спеціальних реєстраційних рахунків у частині власних надходжень установ та організацій здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному спеціальному реєстраційному рахунку з подальшим віднесенням зазначеної суми на касові видатки в розрізі кодів бюджетної класифікації.

Примусове списання (стягнення) коштів з рахунків обліку коштів "Інші доходи спеціального фонду" (кошти, які мають цільове призначення і надходять на спеціальний реєстраційний рахунок установ з розбивкою за кодами економічної класифікації видатків) здійснюється у порядку, визначеному для коштів загального фонду.

Після проведення примусового списання (стягнення) коштів з відповідних реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків та рахунків інших клієнтів розпорядники та одержувачі бюджетних коштів повинні привести облік зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань у відповідність до проведених операцій та внести відповідні зміни до кошторису доходів та видатків спеціального фонду в частині власних надходжень.

Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово. Витрати, пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки", у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду - за тим самим кодом, що й саме списання.

На кошти розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, що знаходяться на відкритих в органах Державного казначейства реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунках та рахунках інших клієнтів, може накладатися арешт. Виконання рішення про арешт коштів може бути здійснене протягом бюджетного року (до 31 грудня поточного року), невиконані суми рішень знімаються з обліку і повертаються органам, що їх видали, а кошти з аналітичного рахунку перераховуються на рахунок, з якого вони надійшли.

Тести

2.1 Які показники характеризують стан бюджету як фінансового плану?

А) Профіцит, баланс, надлишок, дефіцит.

Б) Бюджетний дефіцит, баланс бюджету, профіцит, надлишок.

В) Бюджетна рівновага, дефіцит, надлишок.

Г) Рівновага доходів і видатків бюджету, бюджетний дефіцит, перевищення доходів над видатками.

Д) Баланс бюджету, бюджетний дефіцит, надлишок.

2.2 Як поділяються місцеві бюджети відповідно до адміністративно-територіального поділу?

А) Обласні, міські, районні бюджети, бюджети селищ і сіл.

Б) Обласні, районні, міські бюджети, бюджети районів у містах, селищ і сіл.

В) Централізовані та децентралізовані місцеві бюджети.

Г) Республіканський бюджет АРК., обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

2.3. Джерела державного фінансування видатків на освіту:

А) бюджетні асигнування,

Б) виручка від реалізації продукції та послуг,

Г) кошти заохочувальних фондів підприємств та організацій,

Д) кошти населення,

Е) кошти кооперативних і колективних підприємств та громадських організацій.

Задача

Під час перевірки об'єктів державною податковою адміністрацією було виявлено певну суму прихованого прибутку.

Які фінансові санкції в цьому випадку застосовують до підприємства - порушника податкового законодавства?

Відповідь:

До підприємства - порушника податкового законодавства застосовуються такі фінансові санкції в цьому випадку :

Згідно зі статтею 17.1.3. Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (а саме - дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Література

1. Бланкарт Шарль Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки. За науковою редакцією В.М. Федосова, Київ, „Либідь", 2000.

2. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України, навчальний посібник. - Київ: „Наукова думка”, 1997.

3. Воронова Л.К., Кучерявенко Н.П. Финансовое право: Учебное пособие для студентов юридических вузов и факультетов. - Харьков: Легас, 2003.

4. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією О.В.Турчинова і Ц.Г.Огня. - К: Парламентське вид-во, 2002.

5. Нагребельний В.П., Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник / За заг. Ред. Члена-кор. АПрН України В.П. Нагребельного. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. - 320 с.

6. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. - Черкаси: Відлуння. 1999. - 376 с.

7. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України: Навчальний посібник. - К.; НІОС.2000. - с. 400.