Бюджетні правопорушення

14

Варіант 5

Бюджетні правопорушення

Зміст контрольної роботи

Вступ.......................................................................................................................3

І. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.........................4

1. Бюджетне правопорушення: поняття та зміст................................................4

2. Оперативно-бюджетні санкції........................................................................12

3. Порядок накладання стягнень за порушення бюджетного законодавства.......................................................................................................19

II. Тести.................................................................................................................25

III. Задача..............................................................................................................26

Список використаної літератури........................................................................30

Вступ

Безумовно, для виконання державних функцій, визначених Конституцією України, потрібні матеріальні засоби, які в умовах товарно-грошових відносин ринкової економіки мають грошовий характер. Ресурси для покриття видатків, пов'язаних із виконанням своїх функцій, кожна держава отримує шляхом формування і використання централізованого фонду коштів - свого бюджету.

Бюджет є центральною ланкою фінансової системи, грає величезну роль у діяльності держави, й викликає виникнення важливих для неї відносин, які регулюються великою кількістю фінансово-правових норм. Ці норми і створюють основний розділ фінансового права - бюджетне право.

Бюджетне право України - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю.

Фінансові ресурси необхідні державі завжди для забезпечення всіх сторін її діяльності, причому чим більше розвивається держава, тим більше їй потрібно коштів і тим ретельніше вона повинна регулювати фінансові відносини за допомогою фінансово-правових норм.

В даній роботі спробуємо якомога ширше розглянути такі питання, як поняття бюджетного правопорушення, які оперативно-бюджетні санкції застосовуються до порушників учасників бюджетного процесу, а також порядок накладення стягнень за порушення бюджетного законодавства. В роботі також застосовуються практичні завдання, які дають можливість оцінити закріплення вивченого матеріалу даної теми.

І. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства

1. Бюджетне правопорушення: поняття та зміст

Як зазначено в Главі 18 статті 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого законодавством (тобто Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами) порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Бюджетне правопорушення - це дія або бездіяльність учасника бюджетного процесу, що призвела до порушення встановленого Бюджетним кодексом України та чинним законодавством порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін у акти про бюджет, виконання бюджетів та звітів про їх виконання.

Бюджетні правопорушення залежно від стадій бюджетного процесу можна класифікувати таким чином:

1) стадія складання бюджетів:

порушення встановлених термінів подання головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетних запитів Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам або неподанням їх взагалі;

включення розпорядниками бюджетних коштів недостовірних даних до бюджетних запитів;

порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог інструкцій з підготовки бюджетних запитів;

подання рішення про місцевий бюджет з порушенням установленого порядку і термінів;

неподання або подання з порушенням установлених термінів Національним банком України проекту основних засад грошово-кредитної політики і проекту кошторису своїх доходів та видатків на наступний бюджетний період;

2) стадія розгляду та прийняття проекту закону про Держаний бюджет України на відповідний рік (далі - закон про Державний бюджет України), рішення про місцевий бюджет:

порушення установленого порядку і термінів розгляду та прийняття рішення про місцевий бюджет;

прийняття відповідною радою рішення про місцевий бюджет, що не відповідає положенням та показникам закону про Державний бюджет України;

прийняття відповідною радою рішення про створення спеціального фонду в складі. місцевого бюджету в разі коли таке створення не передбачено законом про Державний бюджет України;

прийняття рішення про визнання головними розпорядниками бюджетних коштів установ та організацій статус яких не відповідає статті 22 Бюджетного кодексу України;

планування видатків місцевих бюджетів, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України;

прийняття відповідною радою рішення про зарахування до доходів бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів), що суперечить Бюджетному кодексу України та закону про Державний бюджет України;

прийняття рішення про місцевий бюджет з порушення вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень;

3) стадія виконання бюджету, в тому числі внесення у разі потреби змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет:

нецільове використання бюджетних коштів:

витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають наданим бюджетним асигнуванням чи кошторису;

витрачання бюджетних коштів за кодами економічної класифікації видатків, що не відповідають змісту проведеної операції;

використання бюджетних коштів, отриманих як субвенції не за цільовим призначенням;

невиконання вимог законодавства щодо зарахування доходів:

надходження коштів до спеціального фонду бюджету з джерел, не визначених законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет;

зарахування доходів державного та місцевих бюджетів на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка державного бюджету та місцевих бюджетів, і акумулювання їх на рахунках органів стягнення;

недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами:

здійснення витрат державного та місцевих бюджетів всупереч вимогам частини першої статті 46 та статті 79 Бюджетного кодексу України;

невиконання вимог законодавства щодо надання та повернення бюджетних коштів, отриманих на поворотній основі;

недотримання установленого порядку виконання платіжних документів за операціями з бюджетними коштами;

неповернення розпорядниками бюджетних коштів сум субвенцій, використаних не за цільовим призначенням протягом бюджетного року;

розміщення бюджетних коштів на банківських депозитах або передача їх у довірче управління (відкриття рахунків поза системою Державного казначейства України), якщо інше не передбачено законом;

проведення попередньої оплати (авансових платежів) за товари (роботи, послуги) за рахунок бюджетних коштів з порушенням законодавства;

недотримання умов надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;

недотримання порядку та умов здійснення запозичень до місцевих бюджетів;

недотримання законодавства під час повернення платнику податків зайво або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів);

порушення під час взяття бюджетних зобов 'язань:

взяття бюджетних зобов'язань без встановлення відповідних бюджетних асигнувань;

взяття бюджетних зобов'язань понад обсяги встановлених бюджетних асигнувань;

взяття бюджетних зобов'язань без належних повноважень;

необґрунтована відмова в реєстрації або несвоєчасна реєстрація бюджетних зобов'язань;

порушення під час ведення та подання документів, що застосовуються у бюджетному процесі:

недотримання установлених термінів подання органу Державного казначейства України документів, що застосовуються у бюджетному процесі;

здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;

здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, за рахунок місцевих бюджетів;

створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами;

недотримання порядку виділення і використання коштів з резервного фонду бюджету;

недотримання вимог закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних розмірів державного боргу (боргу Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;

недотримання установлених термінів доведення уповноваженими органами відомостей про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів;

видання нормативно-правових актів, які змінюють доходи і видатки бюджету, з порушенням установленого законом порядку;

перевищення обсягів видатків на обслуговування боргу місцевих бюджетів більш як на 10 відсотків видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, в якому здійснювалося обслуговування боргу;

4) стадія підготовки на розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього:

недотримання установлених порядку та термінів подання та/або розгляду звіту про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

недотримання головними розпорядниками, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів терміну подання фінансової звітності;

подання фінансової звітності розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів з порушенням установленого терміну, з недостовірними даними та/або не в повному обсязі;

невідповідність даних, наведених у фінансовій звітності, даним бухгалтерського обліку.

Склад бюджетного правопорушення характеризується такими ознаками.

Об'єктом бюджетного правопорушення є бюджетна система України, її принципи, правові засади функціонування, бюджетний процес і між бюджетні відносини. Предметом виступають бюджетні кошти - доходи бюджетів, що утворюються за рахунок податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти) (п. 19 ст. 2 Кодексу).

Об'єктивна сторона виражається в активних діях чи бездіяльності. Більшість правопорушень характеризується бездіяльністю винних осіб, окремі ж (такі, наприклад, як нецільове використання бюджетних коштів) вчиняються активними діями.

Суб'єктами правопорушень виступають учасники бюджетного процесу (ст. 20 Кодексу). Не може бути суб'єктом бюджетного правопорушення Верховна Рада України. У разі прийняття Верховною Радою України бюджетних законів, норми яких не відповідають Конституції України, ці норми у встановленому порядку можуть бути визнані Конституційним Судом України неконституційними. Такі норми втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення Конституційним Судом України.

Суб'єктивна сторона складу бюджетних правопорушень характеризується тим, що .вони можуть вчинюватися (щодо дій фізичних осіб) як умисно, так і з необережності.

Бюджетний кодекс України не містить норми з вичерпним переліком бюджетних правопорушень, однак аналіз змісту даної та наступних статей кодексу, а також інших законодавчих актів, на які містяться посилання в нормах Кодексу, дає можливість навести такий узагальнений перелік видів бюджетних правопорушень.

Бюджетні правопорушення, передбачені в Бюджетному кодексі України:

несвоєчасне подання звітності про виконання бюджету (п.1 ч.1 ст. 117);

неповне подання звітності про виконання бюджету (п.1 ч.1 ст. 117);

невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами (п.2 ч.1 ст. 117);

недотримання порядку перерахування бюджетних коштів (п.2 ч.1 ст.117);

подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету (п.3 ч.1 ст.117);

порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань (п.4 ч.1 ст.117);

нецільове використання бюджетних коштів (п.5 ч.1ст.117 та ст.119);

порушення органами місцевого самоврядування вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень (ст. 122);

невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів (ч.2ст.123).

Бюджетні правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП):

Використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню (ч.1 ст.164);

Недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч.1 ст.164)

Бюджетні правопорушення, передбачені Кримінальним кодексом України (КК):

використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню (ч.1 ст.120);

використання службовою особою бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків (ч.1 ст.210);

недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету всіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. 1 ст.120);

недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч.1 ст.120);

видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ч.1 ст.211).

Бюджетні правопорушення, не передбачені зазначеними вище кодексами України.

Окрім порушень, передбачених статтями 117, 119, 122 і 123 Бюджетного кодексу України, статтею 16412 КпАП, статтями 210 і 211 КК, бюджетним порушенням є також будь-яке інше недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Це, наприклад:

порушення виконання бюджету у вигляді недотримання порядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року);

несвоєчасне доведення до одержувачів бюджетних коштів повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань;

невідповідність бюджетного розпису закону про бюджет;

невідповідність повідомлень про бюджетні асигнування, повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань затвердженим витратам і бюджетному розпису;

несвоєчасне подання проектів бюджетів і звітів про виконання бюджетів;

несвоєчасне підтвердження бюджетних зобов'язань;

фінансування витрат, не включених у бюджетний розпис;

фінансування витрат у розмірах, що перевищують розміри, включені в бюджетний розпис, і затверджені ліміти бюджетних зобов'язань;

недотримання граничних розмірів дефіцитів бюджетів, державного боргу і витрат на обслуговування державного боргу, встановлених Бюджетним кодексом.

Таким чином, законодавством передбачена відповідальність в основному за недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку виконання бюджету чи звітування про виконання бюджету. Фактично відсутні норми про відповідальність за недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін до бюджету.

2. Оперативно-бюджетні санкції

Слід зазначити, що оперативно-бюджетні санкції відносяться до різновиду фінансово-правових санкцій.

В юридичній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття фінансово-правових санкцій. Так, М. Карасєєва вважає, що під фінансово-правовими санкціями слід розуміти засоби державного впливу, які передбачені фінансово-правовими нормами, що покладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені або штрафів. На думку Л. Воронової до цих санкцій слід віднести також повне або часткове закриття бюджетних асигнувань.

Уявляється, що перелічені вище заходи (санкції) є різновидами фінансово-правової відповідальності, оскільки вони мають риси і ознаки, що притаманні цьому виду відповідальності1.23

До юридичних осіб застосовується такі санкції за бюджетні правопорушення:

призупинення бюджетних асигнувань (ст. 117 Кодексу);

зупинення операцій з бюджетними коштами (п.2 ч.і ст. 118 і ст. 120 Кодексу), зокрема припинення перерахування коштів з бюджетів та/або оплати рахунків (п.2 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28 лютого 2000 року № 419);

зменшення асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням (ч.і ст. 119 Кодексу);

обов'язкове повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих у вигляді субвенції (ч.2ст.119 Кодексу) розпорядниками;

призупинення дії рішення органів місцевого самоврядування про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя, районний, міський (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі, міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети (ст. 122 Кодексу).

Органи Державного казначейства України відповідно до закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів (ч.1 ст. 123 Кодексу)[22].

Всі перелічені види санкцій мають деякі ознаки:

зазначені санкції застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення.

вони встановлюються державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними і містять фінансово-правові санкції.

вони застосовуються до правопорушника суб'єктами, яким надане це право. Коло таких суб'єктів визначено Бюджетним кодексом України, це: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів.

вони мають взаємозв'язок із заподіянням правопорушнику визначених негативних наслідків, тобто тягнуть для порушника приписів БК України визначені кодексом негативні наслідки у вигляді позбавлень чи обмежень матеріального (у нашому випадку грошового) характеру.

вони реалізуються в процесуальній формі, передбаченій ст. 124 БК України. [24]

Правова природа зазначених санкцій (заходів) потребує додаткового дослідження в контексті виділення специфічних властивостей, що відрізняють або виокремлюють передбачені Бюджетним кодексом України санкції (заходи), як спеціальні, в межах фінансово-правових. Уявляється можливим виділити такі особливості зазначених санкцій:

Їх завданням є охорона прав та інтересів держави і тому вони можуть бути визначені як правоохоронні санкції. Правоохоронний характер цих санкцій знаходить свій прояв в тому, що вони застосовуються уповноваженими особами, перелік яких надано в главі 18 БК України, тільки у випадках, якщо зобов'язана особа (розпорядник бюджетних коштів або їх одержувач) припустила ті чи інші порушення щодо порядку використання бюджетних коштів, наприклад, здійснила нецільове використання виділених бюджетних коштів.

Мають односторонній характер і застосовуються уповноваженою особою безпосередньо в позасудовому порядку і саме тому вони мають оперативний характер.

Односторонній характер застосування уповноваженою особою цих санкцій (заходів) визначає і специфічний характер гарантій їх правильного застосування. У зв'язку з цим важливого значення набувають наступні два моменти. По-перше, різноманітний та багато в чому індивідуальний їхній характер, який породжений специфікою врегульованих бюджетних відносин, що передбачає необхідність чіткого і імперативного визначення в кодексі специфічних та багато в чому індивідуальних умов та меж їх застосування. По-друге, з метою забезпечення їх правомірного застосування уповноваженою особою, ст. 125 Бюджетного кодексу України надане право особі, що притягується до відповідальності, у випадку необґрунтованого застосування до неї санкцій (заходи) оскаржити це застосування або в органі, що виніс рішення, або в судовому порядку.

Застосування уповноваженою особою санкцій (заходів) спричиняє невигідні наслідки для розпорядника або одержувача коштів. На перший погляд це зближує їх з цивільно-правовими санкціями, але між ними існує суттєва відмінність. Якщо застосування цивільно-правових санкцій тягне за собою безпосередні та невідворотні наслідки для зобов'язаної особи, то застосування санкцій (заходів), передбачених главою 18 БК України при необхідній позитивній реакції на них з боку розпорядника або одержувача може і не потягти за собою невигідних наслідків або суттєво зменшити їхній розмір. Так, ст. 117 БК України передбачено, що у разі несвоєчасного або неповного подання звітності про виконання бюджету уповноважений орган призупиняє бюджетне асигнування, а після усунення порушень його відновлює.

Особливе призначення санкцій (заходів) в бюджетному процесі. Хоча вони й пов'язані з невигідними майновими (грошовими) наслідками для порушника приписів бюджетного законодавства, але їх призначенням є спонукання розпорядника або одержувача бюджетних коштів до належного виконання покладених на нього обов'язків. А тому уявляється, що їх основною функцією є забезпечення належного виконання приписів бюджетного законодавства.

Санкції (заходи) можуть застосовуватися по відношенню до установ та організацій, які підпорядковані відповідним органам державної виконавчої влади і фінансуються за рахунок державного або місцевих бюджетів шляхом перерахування передбачених відповідними актами грошових сум цим ж уповноваженими органами.

Внаслідок встановлення Бюджетним кодексом України певної чисельності санкцій (заходів) за порушення бюджетного законодавства їх можна об'єднати у дві групи.

Перша група - санкції (заходи), які пов'язані з виконанням уповноваженою особою певних дій, наслідком яких не є прямий (безпосередній) вплив на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Так, ст. 117 БК України передбачено призупинення бюджетних асигнувань у випадках: несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання встановленого порядку перерахування цих коштів; подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань; нецільового використання бюджетних коштів. У разі виявлення бюджетного правопорушення органи, уповноважені ст. 118 БК України, у межах своєї компетенції можуть зупинити операції з бюджетними коштами, щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування.

Друга група - це санкції, які пов'язані із прямим (безпосереднім) впливом на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Серед них виділяються санкції, що пов'язані із частковим впливом на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів, а саме у випадку нецільового використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. В цьому випадку уповноважений орган має право зменшення розміру асигнувань розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням. Якщо ж має місце нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, то зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету, тобто застосовуються санкції, що мають на меті повний вплив на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів.

Отже, можна вести мову про оперативний характер цих санкцій (заходів) і відповідно визначити їх як оперативно-бюджетні санкції, оскільки вони є заходами оперативного впливу на розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, які порушують приписи чинного бюджетного законодавства. Таким чином, під оперативно-бюджетними санкціями слід розуміти передбачені Бюджетним кодексом України такі юридичні засоби правоохоронного (попереджувального, припиняючого і відновлювального) характеру, які застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів безпосередньо уповноваженою особою (Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами Державної контрольно-ревізійної служби, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядники бюджетних коштів), як стороною в бюджетних правовідносинах з метою встановлення режиму законності в бюджетному процесі. [24]

Чинному законодавству відомі також наступні види відповідальності фізичних осіб за бюджетні правопорушення:

дисциплінарна, передбачена Кодексом законів про працю України, Законом України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723 - XII та іншими нормативними актами;

цивільно-правова - ч.3 ст.121 Кодексу;

адміністративна - ст. 164 КпАП;

кримінальна - ст. 210 і 211 КК.

Органами, що мають право накладати відповідні санкції, є:

Кабінет Міністрів України (ч.1 ст. 122 Кодексу);

міністр фінансів України (ч.1 ст. 117 і ст. 124 Кодексу);

керівник органу Державного казначейства України (ч.1 ст. 117 і ст.124 Кодексу);

керівник органу державної контрольно-ревізійної служби України (ч.1 ст.117 і ст. 124 Кодексу);

голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч.2 ст. 122 Кодексу);

міністр фінансів Автономної Республіки Крим (ст. 124 Кодексу);

керівники місцевих фінансових органів (ч.1 ст. 117 і ст. 124 Кодексу);

голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ч.2 ст. 122 Кодексу);

голови районних державних адміністрацій, голови виконавчих органів міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) рад (ч.3 ст. 122 Кодексу);

голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад (ч.1 ст. 117 Кодексу);

головні розпорядники бюджетних коштів (ч.1 ст. 117 Кодексу);

судді районних (міських) судів щодо порушень, передбачених ст. 164 КпАП (ст. 221 КпАП);

суди першої інстанції щодо порушень, передбачених ст. 210 і 211 КК (Закон України „Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ).

Виявлення бюджетних правопорушень покладено на:

Рахункову палату (ст. ПО Бюджетного кодексу; Закон України „Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року (із змінами та доповненнями); Інструкцію про порядок проведення перевірок, ревізій рахунковою палатою, затверджену постановою колегії Рахункової палати України від 3 грудня 1999 року № 25-1);

Міністерство фінансів України (ст. 111 Кодексу; Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99);

Державне казначейство України (ст. 112 Кодексу; Положення про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету міністрів України від 31 липня 1995 року № 590);

Державну контрольно-ревізійну службу (ст. 113 Кодексу; закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року (з наступними змінами і доповненнями); Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене Указом президента України від 28 листопада 2000 року № 1265; Інструкцію про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, затверджену наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 листопада 1999 року № 107);

Правоохоронні органи - органи державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Міністерства внутрішніх справ України. [22]

3. Порядок накладання стягнень за порушення бюджетного законодавства

Стаття 124 Бюджетного кодексу України передбачає Порядок накладення стягнення за бюджетні правопорушення:

1.Передбачені Бюджетним кодексом стягнення за бюджетні правопорушення накладаються за рішенням Міністра фінансів України, керівника органу Державного казначейства України, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового органу, голови виконавчого органу міської міста районного значення, селищної та сільської ради.

2. Рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення приймається особами, визначеними в частині першій цієї статті, на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або акта ревізії та доданих до нього документів.

3. Рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне правопорушення набирає чинності з дня його підписання і підлягає негайному виконанню.

4. Форма, порядок складання та передачі за належністю протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

Протокол про бюджетне правопорушення - це документ, яким засвідчується факт недотримання учасниками бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (п. 1 Порядку складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року № 129).

Протокол складається посадовими особами Міністерства фінансів України, органів Державного казначейства України, органів державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів, виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, які згідно із законодавством уповноважені здійснювати контроль та проводити перевірки дотримання порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

Протокол оформляється на підставі довідок, що складені за результатами проведених відповідно до законодавства перевірок і засвідчують факт бюджетного правопорушення, та матеріалів звітності, за аналізом яких виявлені бюджетні правопорушення.

У разі складання акта ревізії протокол не оформляється.

У протоколі зазначаються:

дата і місце його складання;

посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол;

відомості про учасника бюджетного процесу, яким вчинене бюджетне правопорушення (повна назва, місцезнаходження, інші реквізити - номер рахунка в банку чи в органі державного казначейства тощо; його підпорядкованість; прізвище, ім'я, по батькові керівника; реквізити відповідного бюджету);

час вчинення і суть бюджетного правопорушення із зазначенням положень законодавчих або інших нормативно-правових активів, які було порушено;

пояснення керівника (або особи, яка виконує його обов'язки) органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення;

додаток до протоколу (довідка перевірки, інші матеріали з питань, що перевірялись).

Якщо внаслідок бюджетного правопорушення заподіяно матеріальну шкоду або завдано збитків відповідному бюджету, то про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівником органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення.

Якщо керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення, відмовляється від підписання протоколу, то в ньому робиться про це запис. Керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Протокол заповнюється українською мовою розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано.

Протокол складається в чотирьох примірниках - один оригінал і три копії. Оригінал протоколу протягом трьох робочих днів після його підписання (відмови від підписання) передається для прийняття рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення до органу, керівник якого має право накладати стягнення за бюджетні правопорушення:

якщо протокол складено посадовою особою контрольно-ревізійного відділу в районі, місті, районі у місті, міжрайонного контрольно-ревізійного відділу, посадовою особою контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, посадовою особою Головного контрольно-ревізійного управління України - відповідно до контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, посадовою особою Головного контрольно-ревізійного управління України, Голови Головного контрольно-ревізійного управління України;

якщо протокол складено посадовою особою відділення Державного казначейства України у районі, місті, районі в місті, посадовою особою управління Державного казначейства України в автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, посадовою особою Державного казначейства України - відповідно до управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, Державного казначейства України, Голови Державного казначейства України (якщо протокол складено в частині порушення порядку перерахування належних державному бюджету коштів з місцевих бюджетів, він передається Міністру фінансів);

якщо протокол складено посадовою особою фінансового органу виконкому міської міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення ради, посадовою особою фінансового органу районної державної адміністрації, посадовою особою Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, фінансового органу обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, посадовою особою Міністерства фінансів України - до керівника відповідного фінансового органу;

якщо протокол складено посадовою особою виконавчого органу міського міста районного значення, у разі створення районної у місті, селищної та сільської ради - відповідно до міського, районного у місті, селищного та сільського голови.

Одна копія протоколу залишається органу, посадова особа якого склала, друга копія протоколу надається керівнику органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення, третя копія надсилається до відома органу вищого рівня учасника бюджетного процесу, де вчинено бюджетне правопорушення.

Акт ревізії належить (як і протокол) до офіційної документації, що складається за результатами контрольних заходів щодо фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, є основною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою обов'язкові для складання документи. [18]

Акт ревізії повинен мати такі частини:

1. вступну, в якій повністю або частково зазначаються такі дані:

підстава для здійснення контрольного заходу;

тема контрольного заходу;

назва суб'єкта господарювання, на якому здійснювався контрольний захід, місце його розташування та загальні відомості про нього;

дати початку і закінчення контрольного заходу;

перелік посадових осіб, що його здійснювали;

2. констатуючу, в якій зазначаються зміст, характер та результати контрольного заходу. Констатуюча частина може бути розділена на тематичні розділи за окремими напрямами чи процесами контрольного заходу.

Зокрема, в акті ревізії органів КРУ зазначаються повна назва підприємства, установи , організації, суть порушення, які нормативно-правові акти, за який період та якою посадовою особою порушені, обсяг порушення (суми коштів, державного, місцевого бюджетів чи державних цільових фондів, що використані всупереч їх цільовим призначенням, суми операцій з бюджетними коштами, проведених з порушенням бюджетного законодавства). [20]

Додані документи (до протоколу чи до акту) - додаткова документація, складена за результатами контрольних заходів, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою оформлену як додатки (частіше за все у вигляді заведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офіційній документації (п.7 Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 4). До акта ревізії та протоколу може додаватися також офіційна супровідна документація, складена за результатами контрольних заходів: листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу.

II. Тести

1. Бюджетні асигнування - це форма:

А) колективного капіталу,

Б) покриття витрат за рахунок позичених коштів,

В) покриття витрат за рахунок власних коштів,

Г) державного фінансового забезпечення,

Д) державного кредитування

Згідно п.7 ст. 2 Глави 1 розділу 1 Загальної частини Бюджетного кодексу України, правильна відповідь Г.

2. Яким чином поділяються неподаткові надходження бюджету?

A) Доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні штрафи та санкції, плата за навчання іноземних громадян у навчальних закладах, інші надходження.

Б) Надходження від штрафів та фінансових санкцій, доходи від власності та підприємницької діяльності, інші неподаткові надходження.

B) Доходи від власності та підприємницької діяльності, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від сплати штрафних санкцій, інші неподаткові платежі.

Г) Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, доходи від власності та підприємницької діяльності, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові платежі.

На підставі ст. 9 ч. 3 Бюджетного кодексу України, правильна відповідь Г.

3. Житлова субсидія - це:

A) щорічна адресна безготівкова грошова допомога на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

Б) щомісячна адресна безготівкова грошова допомога на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива;

B) щомісячна адресна безготівкова грошова допомога на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива на поворотній основі;

Г) щомісячна адресна готівкова грошова допомога на оплату комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива.

Згідно п.1 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива, правильна відповідь Б.

III. Задача

Під час перевірки комерційних структур працівниками правоохоронних органів спільно з податковою адміністрацією було виявлено значну кількість порушень норм регулювання обігу готівки.

Так, в одній із структур було виявлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

В іншому випадку було виявлено, що ліміт залишку каси зовсім не був встановлений.

У тому й інших випадках до порушників були застосовані штрафні санкції. В якому розмірі визначені санкції накладаються?

Відповідь

Указом Президента України від 12.06.95 N 436/95 (436/95) „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Штрафні санкції, передбачені цим Указом Президента, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Отже, згідно даного завдання встановлюються наступні штрафні санкції.

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

за не встановлення установами банків лімітів залишку готівки в касах з них стягується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний випадок такого не встановлення.

Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу Президента (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби. Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

„Порядком взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи" затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України та Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2001 року № 143/514 (z0030-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 січня 2002 року за № 30/6318 визначено, що органи державної податкової служби розглядають матеріали перевірок органів державної контрольно-ревізійної служби та приймають рішення про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та в триденний термін від дня його прийняття інформують контрольно-ревізійну службу із зазначенням номера, дати прийняття рішення та суми застосованих штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 4 рішення Конституційного суду України, у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002, стаття 106 Конституції України (254к/96-вр) закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так і індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту статті 106, частини другої статті 147, частини першої статті 150, статті 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами.

Таким чином, органи державної податкової служби України за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до суб'єктів підприємницької діяльності правомірно застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу, відповідно до Указу Президента України від 12.06.95 за 436/95 „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України - К.: Феміна, 19996, - 64 с. 28 червня 1996 року.

2. Бюджетний кодекс України 21 червня 2001 року № 2542-ИІ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 37-38, ст. 189) (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 599-IV (599-15) від 06.03.2003, ВВР, 2003, № 24, ст.161)

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х Зі змінами і доповненнями в редакції закону від 22.05.2003 №860-IV (860-15)

4. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 908-1V (908-15) від 05.06.2003.

5. Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року № 1490-Ш.

6. Закон України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 432-IV (432-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.97 № 762-IV (762-15) від 15.05.2003).

7. Закон України „Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ.

8. Закон України „Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року № 315/96-ВР. Із змінами та доповненнями.

9. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року № 2939-ХИ (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-1V (762-15) від 15.05.2003)

10. Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 в редакції Указу Президента N 491/99 від 11.05.99 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 920/2000 ( 920/2000 ) від 26.07.96 № 802/2001 (802/2001) від 07.09.2000.

11. Порядок взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи затверджений наказом Головного контрольно-ревізійного управління України та Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2001 року №143/514 (z0030-02) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 січня 2002 року за № 30/6318.

12. Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента України від 26 серпня 1999 року № 1081/99.

13. Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене Указом Президента України від 28 листопада 2000 року №1265/2000

14. Інструкція про порядок проведення перевірок, ревізій Рахунковою палатою, затверджена Постановою Колегії Рахункової палати 03.12.99 №25-1.

15. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

16. Положення про Державне казначейство, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. № 590 (Із змінами, внесеними згідно з Постановами KM № 656 (656-97-п) від 28.06.97 № 180(180-99-п) від 17.02.99.

17. Порядок складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 26.02.2002 №129.

18. Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна - 4. Документування результатів та формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і використання, затверджений Наказом Головного контрольно-ревізійного управління України 09.08.2002 №168.

19. Лист Державної податкової Адміністрації України № 10918/7/23 -2117 від 12.07.2002.

20. Інструкція про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, затверджена Наказом Головного контрольно - ревізійного управління України № 107 від 26.11.99.

21. Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палив, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.95 №848.

22. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2003. - №10: Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України. -416 с.

23. В.Д. Чернадчук „Щодо відповідальності за порушення бюджетного законодавства: деякі аспекти" / Журнал Підприємництво, господарство і право", 2002. - № 5, стор.48 - 49.

24. Нагребельний В.П.,Чернадчук В.Д., Сухонос В.В. Фінансове право України. Загальна частина: Навч. посібник. / За заг. ред. члена-кореспондента АПрН України В.П. Нагребельного - Суми: Університетська книга, 2004. - 291 с.

25. Фінансове право: Підручник/(Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. колективу і відп. ред. Л.К. Воронова.- X.: Фірма „Консум", 1998. - 496 с.