Злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Поняття хабарництва

1

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

КАФЕДРА кримінально-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

контрольна робота

з дисципліни

«Кримінальне право»

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Поняття хабарництва

ЗМІСТ

1. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

2. Хабарництво. Одержання хабара. Давання хабара

3. Практичні завдання

Список літератури

1. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Нелегальний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів в Україні набуває все більш значних масштабів, стає досить серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на стан здоров'я і благополуччя людей, розвиток суспільства в цілому. Різко збільшується кількість осіб, які незаконно вживають наркотики і психотропні речовини. Швидкими темпами зростає число злочинів, пов'язаних з наркотичними засобами. Прогресуюче зловживання ними і різке зростання цін на такі засоби створюють сприятливі умови для формування організованих груп, які займаються нелегальним наркобізнесом. Стає реальністю включення у ці процеси міжнародної наркомафії та її злиття з внутрішніми злочинними угрупованнями, що призводить до появи, існування і розвитку наркомафії на території України. Все виразніше проявляється прагнення українських та іноземних наркоділців до "відмивання" наркогрошей у різних комерційних структурах, корумпування представників органів влади та управління.

В умовах соціально-політичної та економічної нестабільності перехідного періоду, складного морально-психологічного клімату в суспільстві, переоцінки соціальних орієнтирів у свідомості мас, зростання злочинності, особливо у молодіжному середовищі, розширення незаконного попиту на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори та їх протиправного пропонування на "чорному ринку" стають тією силою, що реально загрожує безпеці суспільства.

Масштаби та темпи поширення зловживання наркотиками і психотропними речовинами, широкий розмах їх нелегального обігу свідчать, що заходи, які вживалися правоохоронними органами у цьому напрямі, були недостатньо ефективними.

Багато в чому це зумовлювалось тим, що боротьба з нелегальним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі й зі зловживанням ними, не мала необхідного організаційного та правового забезпечення.

Велике занепокоєння викликає зловживання наркотиками, одержуваними з наркотиковмісних рослин, що незаконно культивуються на території України, оскільки це створює реальну загрозу погіршання не тільки генотипу особи, а й генофонду суспільства в цілому.

Складні проблеми пов'язані зі вживанням сучасних синтетичних засобів з наркотичною та психотропною дією, які створюються вченими-фармакологами і виготовляються медичною промисловістю. До них належать такі препарати з високою терапевтичною активністю, як наркотичні засоби опійноподібної дії, а також препарати з широким спектром психотропної активності, які вживаються як стимулятори діяльності центральної нервової системи (ЦНС), седативні засоби, снотворне, транквілізатори та ін. Сучасні синтетичні ліки дають полегшення багатьом людям, які відчувають потребу в них. Проте їх безладне і надмірне вживання є причиною занепокоєння наркологів. Відомо також, що ці препарати викликають залежність організму від них і досить часто стають предметом зловживання, а це, в свою чергу, народжує великі проблеми для системи охорони здоров'я та соціальні проблеми, пов'язані з проникненням таких медикаментів на "чорний ринок".

Не менш складні проблеми виникли з поширенням нелегального вироблення наркотиковмісної сировини з снотворного маку та конопель, виготовлення з неї кустарним способом неочищених наркотиків з досить небезпечними властивостями, а також виготовлення синтетичних речовин з наркотичною дією (прекурсорів) у підпільних лабораторіях з використанням різні хімікатів промислового та побутового призначення.

Ось чому одним з центральних завдань у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів є створення ефективного механізму правового контролю за діяльністю як юридичних осіб, так і громадян, які беруть участь у виробленні, розподілі, обігу, застосуванні та вживанні таких продуктів і торгівлі ними.

Протягом останніх років на Україні було прийнято багато нормативних актів, пов'язаних з регулюванням суспільних відносин у цій сфері, а також із заходами протидії нелегальному попиту на наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори., це Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 року N 2341-III, Розпорядження КабМіну «Про Концепцію реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки» від 24 січня 2002 р. N 26-р, Постанова Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» N 4 від 26.04.2002, Закон України «Про ратифікацію Угоди про незаконний обіг на морі, укладеної на виконання статті 17 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин» від 15 листопада 2006 року N 344-V та інш.

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожний має право на охорону здоров'я. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя населення. Злочини, передбачені розділом XIII Особливої частини КК, посягають на здоров'я населення, яке є родовим об'єктом цих злочинів. Він охоплює собою безпеку біофізіологічного та психічного стану, що фактично склався, невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, отруйних, сильнодіючих речовин і одурманюючих засобів, біологічних агентів і токсинів, радіоактивно забрудненої продукції, а також від поширення епідемій.

Обов'язковою ознакою злочинів, що розглядаються (за винятком порушення правил боротьби з епідеміями -- ст. 325), є наявність предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров'я людей. Вони виступають як предмети або як засоби здійснення цих злочинів. Такими предметами є:

1) наркотичні засоби (статті 305--309, 313--320);

2) психотропні речовини (статті 305--309, 313--314, 315, 317-- 320);

3) прекурсори (статті 305, 306, 311, 312, 318, 320);

4) аналоги наркотичних засобів та психотропних речовин (статті 305--309, 313-- 315, 317, 320);

5) снотворний мак і конопля (ст. 310);

6) отруйні і сильнодіючі речовини (ст. 321);

7) одурманюючі засоби (статті 322, 324);

8) мікробіологічні та інші біологічні агенти (ст. 326);

9) токсини (ст. 326);

10) допінг (ст. 323);

11) радіоактивно забруднені продукти та інша продукція (ст. 327).

Злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров'я населення викладені в Розділі 13 КК (ст.305-327). Розглянемо статті КК щодо нашого питання.

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305).

З об'єктивної сторони контрабанда -- це незаконне переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

За своєю конструкцією злочин, передбачений ч. 1 ст. 305, відноситься до злочинів з формальним складом. Він є закінченим з моменту фактичного незаконного переміщення через кордон вказаних предметів. Кримінальна відповідальність настає за сам факт незаконного переміщення цих предметів через кордон, незалежно від того, чи зміг винний розпорядитися ними чи ні.

З суб'єктивної сторони контрабанда вчиняється у формі прямого умислу, при якому особа усвідомлює не тільки факт переміщення предмета злочину через митний кордон, а й бажає цього.

Мотиви контрабанди можуть бути різними і на кваліфікацію н впливають. Найчастіше контрабанда здійснюється з користі, для наживи, передачі наркотиків іншим особам, з метою збуту тощо.

Суб'єкт цього злочину -- будь-яка особа.

Частина 2 ст. 305 передбачає відповідальність за вчинення контрабанди повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах.

Повторність має місце, якщо контрабанда здійснюється хоча б у другий раз, незалежно від того, була чи не була особа судимою за перший злочин.

Вчинення контрабанди за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо у вчиненому брали участь дві або більше осіб, які заздалегідь домовилися про спільне її вчинення (див. ч. 2 ст. 28). Поняття особливо небезпечних наркотичних засобів, поняття великого і особливо великого розмірів розглядалися в параграфі першому цього розділу.

У частині 3 ст. 305 передбачена відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, вчинену організованою групою (див. ч. 2 ст. 28), а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 305 -- позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди; за ч. 2 ст. 305 -- позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна; за ч. З ст. 305 -- позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років із конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією майна.

Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306).

Предметом злочину є фінансові кошти (гроші, цінні папери, акції), отримані в результаті наркобізнесу, а також об'єкти приватизації, обладнання та інше майно підприємств, організацій або установ, яке приватизоване або придбане за ці фінансові кошти.

Об'єктивна сторона цього злочину може полягати в одній із таких дій: розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах; придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб; використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу вказаних предметів.

Розміщення передбачає відкриття від імені фізичної чи юридичної особи рахунку в банку або внесення коштів на існуючий рахунок, переведення з іншого рахунку, вкладення грошей в фонди підприємств, організацій, установ або їх філії та інші легально існуючі структури, незалежно від форм власності.

Придбання -- це купівля та інші форми отримання у власність об'єктів, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб. Способи придбання можуть бути різними (на аукціоні, конкурсі, придбання акцій, шляхом оформлення договору купівлі-продажу тощо) і здійснюватися особисто, через довірених осіб, разом з іншими особами.

Придбання обладнання передбачає різні форми купівлі та отримання у власність обладнання, механізмів, апаратури, техніки, виробничих і переробляючих ліній єдиного циклу тощо. Причому таке придбання здійснюється для виробничих та інших потреб, як правило, з метою їх використання за призначенням і отримання в майбутньому вигоди.

Використання коштів, здобутих внаслідок незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів з метою продовження незаконного обігу з вказаними предметами, передбачає подальше фінансування такої діяльності (наприклад, посів і вирощування рослин, що містять наркотики, їх виробництво, виготовлення, переробка, зберігання, перевезення, пересилка тощо).

Закінченим злочин є з моменту здійснення будь-якої вказаної дії.

Суб'єктивна сторона цього злочину передбачає наявність прямого умислу, поєднаного з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Суб'єкт цього злочину -- будь-яка особа.

Частина 2 ст. 306 передбачає вчинення вказаних дій повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах. Під великим розміром розуміють кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші кваліфікуючі ознаки розглядалися раніше при аналізі злочину, передбаченого ст. 305.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 306 -- позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 306 -- позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307).

Об'єктивна сторона злочину передбачає незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Для наявності складу злочину досить вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Під незаконним виробництвом слід розуміти виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з використанням механізмів, промислових ліній і комплексів тощо. Причому виробництво передбачає систематичну, постійну злочинну діяльність, що здійснюється, як правило, на професійній основі і з професійним обладнанням.

Незаконне виготовлення -- це будь-які дії, внаслідок яких були отримані наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. Під виготовлення підпадають і дії з переробки, рафінування (очищення) з метою підвищення їх концентрації або наркотичного ефекту. Відповідальність за ст. 307 настає незалежно від способу виготовлення (в домашніх чи лабораторних умовах, шляхом хімічних реакцій тощо), їх вигляду та кількості.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного отримання (виходу) наркотичних засобів або психотропних речовин.

Придбання -- це отримання наркотичних засобів або психотропних речовин у самого виготівника або інших осіб (купівля, отримання в обмін, в рахунок сплати боргу, в дарування або позики, а також привласнення знайденого). Причому придбання може бути як відшкодувальним, так і безвідплатним.

Придбання є закінченим злочином з моменту фактичного отримання наркотичних засобів або психотропних речовин.

Під зберіганням слід розуміти фактичне володіння наркотичними засобами або психотропними речовинами (при собі, в приміщенні, в тайнику чи інших місцях). Причому для кваліфікації вчиненого не має значення, чи є винний власником чи ні, здійснюється зберігання тимчасово або постійно, а також місце зберігання.

Зберігання може здійснюватися як таємно, так і відкрито. Під зберігання підпадає також носіння наркотичних засобів і психотропних речовин. Зберігання цих предметів є триваючим злочином. Він вважається закінченим вже з моменту первинного фактичного володіння ними.

Перевезення -- це переміщення наркотичного засобу або психотропної речовини з одного місця в інше будь-яким транспортним засобом, по землі, воді або у повітрі. Перевізником може бути як сам власник, так і інші особи, в тому числі й ті, які діють за винагороду.

Пересилання здійснюється у вигляді відправлення багажем або поштою. Закінченим злочин вважається з моменту відправки, незалежно від того, чи отримав адресат наркотичні засоби або психотропні речовини, чи ні. Якщо ж особа була затримана при оформленні документів на відправку, то його дії належить кваліфікувати як замах на пересилку (статті 15 і 307).

Збут -- це будь-яка форма передачі або реалізації наркотичних засобів або психотропних речовин, в результаті якої вони переходять у володіння і розпорядження інших осіб (продаж, дарування, обмін, передача і оплата в борг, і навіть введення ін'єкцій іншій особі тощо).

Збут вказаних речовин, поєднаний із схилянням до їх вживання, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 і 315.

Збут є закінченим злочином з моменту передачі наркотичного засобу і психотропної речовини іншій особі, незалежно від того, розпорядилася вона ним чи ні.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин.

У більшості випадків цей злочин вчинюється з корисливих мотивів і з корисливою метою.

Суб'єкт цього злочину -- будь-яка особа.

Частина 2 ст. 307 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-- 310, 312, 314, 315 і 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини

Під повторністю злочинних діянь слід розуміти здійснення хоча б однієї із злочинних дій, вказаних в ст. 307, незалежно від того, була чи не була особа судима за першу з них.

Для кваліфікації вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308--310, 312, 314, 315 і 317 КК, або із залученням неповнолітнього не має значення, досяг чи не досяг неповнолітній віку кримінальної відповідальності. Якщо він досяг 16-річного віку, то підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 307.

Частина 3 ст. 307 передбачає відповідальність за дії, визначені у частинах 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 307 -- позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. 2 ст. 307 -- позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна; за ч. З ст. 307 -- позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 цієї статті, ч. 1 статті 309).

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309).

Об'єктивна сторона цього злочину така сама, як і злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 307.

Суб'єктивна сторона цього злочину -- прямий умисел та відсутність мети збуту, тобто подальшої передачі зазначених предметів або реалізації їх іншим особам.

Кваліфікуючі ознаки злочину такі самі, як і в ст. 307.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 309 -- обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 309 -- позбавлення волі на строк від двох до п'яти років; за ч. З ст. 309 -- позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310).

Предметом злочину є насіння або рослини снотворного маку чи конопель. Посів або вирощування інших рослин, які містять наркотичні речовини, не утворить складу цього злочину.

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в незаконному посіві або вирощуванні вказаних сільськогосподарських культур.

Посів -- це дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеціально підготовлених, так і порожніх. Злочин визнається закінченим з моменту внесення насіння або розсади в грунт незалежно від подальшого проростання чи зростання рослин, розміру площі.

Вирощування -- це догляд (рихлення, прополювання, букетировка, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами і сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання. Причому для наявності вказаного діяння не має значення, посадив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими.

Закінченим злочин вважається з моменту здійснення дій, спрямованих на поліпшення зростання вказаних культур, незалежно від того, чи був вирощений або зібраний урожай з ділянок, що обробляються. На кваліфікацію злочину не впливають ні розмір площі, що засіяна чи обробляється, ні приналежність земельної ділянки.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що здійснює посів або вирощування рослин, що містять наркотики і заборонені до обробітку, і бажає цього.

Мотиви, якими керується особа, можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають. У більшості випадків вони носять корисливий характер. Якщо посів або вирощування вказаних рослин здійснюється з метою виготовлення наркотичних засобів, збуту урожаю, то вчинене утворить собою приготування до злочинів, вказаних у ст. 307 або ст. 309. У цих випадках відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа. У частині 2 ст. 310 встановлена відповідальність за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за ч. 1 ст. 310 чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311 і 317, або вчинення зазначених дій за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель у кількості п'ятисот і більше рослин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 310 -- штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 310 -- позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (ст. 311).

Предметом цього злочину є прекурсори. Об'єктивна сторона та ознаки, що становлять її зміст, аналогічні складу злочину, передбаченого ст. 307.

Відмінна ознака, що відноситься до характеристики суб'єктивної сторони злочину, полягає в тому, що дії винний вчиняє з метою використання для виробництва або незаконного виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин. Кваліфікуючі ознаки злочину розглядалися раніше при аналізі злочинів, передбачених статтями 305, 307 і 309.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 311 -- штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 311 -- позбавлення волі на строк від трьох до восьми років; за ч. З ст. 311 -- позбавлення волі на строк від шести до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 цієї статті).

Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320).

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в порушенні встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушенні правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів або речовин.

Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів регулюється Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 р.1. Ці питання регламентуються «Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. № б2; наказом МОЗ України від 18 грудня 1997 р. № 3563; наказом Мінпрому України від 19 червня 1997 р. № 104, яким затверджена Інструкція про порядок виробництва, зберігання, перевезення і реалізації прекурсорів.

Відповідно до встановленого порядку культивування снотворного маку (опійного та олійного) чи конопель може здійснюватися тільки на підставах і в об'ємі, передбачених державним замовленням. Ці питання вирішуються Мінагропромом, іншими органами, уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Дозвіл на заняття такою діяльністю дається на підставі ліцензії чи дозволу, що видаються уповноваженими органами виконавчої влади.

З суб'єктивної сторони цей злочин може бути вчинений як умисно, так і через необережність.

Суб'єкт цього злочину -- особа, уповноважена додержуватися встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Частина 2 ст. 320 передбачає відповідальність за вчинення вказаних дій повторно або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, або призвели до викрадання, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, або заволодінню ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Характеристика цих кваліфікуючих ознак розглядалася при висвітленні складів злочинів, передбачених статтями 305, 307, 312 і 313.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 320 -- штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 320 -- штраф до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Хабарництво. Одержання хабара. Давання хабара

Держава здійснює свої зовнішні та внутрішні функції через органи державного управління, ефективна діяльність яких є запорукою забезпечення потреб громадянського суспільства. У зв'язку з цим велику суспільну небезпеку становлять злочини у сфері службової діяльності. Серед них хабарництво є однією з найбільш небезпечних форм корисливого зловживання владою чи службовим становищем. Це негативне явище перебуває в антагоністичному протиріччі з певними критеріями, установками, соціальними та етнічними цінностями нашого суспільства. Хабарництво, особливо його кваліфіковані форми, підриває демократичні інститути нашої держави, їх авторитет, дезорганізує нормальну роботу органів влади і управління, дискредитує діяльність, негативно впливає на їх моральний стан і суспільство в цілому, загрожує процесам реформування економіки та становлення української державності.

Зазначена проблема широко розглядалася і в минулому, але зі зміною державно-правових орієнтирів трансформувалися і форми боротьби з цим негативним явищем. Крім того, розкриття злочинів хабарництва ускладнене високою латентністю. Тільки незначний відсоток хабарницьких дій розкривається за взаємною вигодою сторін. По суті хабародавець “купує” певне право, у якому зацікавлений, а хабароодержувач отримує за це певну винагороду. Так, згідно зі статистичними даними, відсоток злочинів, пов'язаних з хабарництвом, становить в Україні тільки 5 % всіх корисливих злочинів. До судів направляється лише близько половини, а засуджується тільки 20-25 % з числа осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, причому до позбавлення волі - 50-60 %. Камлик М.І., Гега П.Т., Білецький В.О. Про прояви організованої злочинності у виробничій та управлінській сферах економіки // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журнал. - К., 2000. - № 1. - С.21.

Хабарництво підриває авторитет державного апарату, породжує уявлення стосовно можливості досягнення бажаного шляхом підкупу службових (посадових) осіб. Для службових (посадових) осіб хабарництво є джерелом додаткового нетрудового доходу. В результаті грубо порушуються права і законні інтереси громадян, підриваються гарантії реалізації конституційних прав.

Врешті, небезпечність хабарництва полягає і в тому, що воно нерідко поєднується з іншими злочинами, зокрема, з привласненням, розтратою або заволодінням майна через зловживання службовим становищем, владою, службовим підробленням і т. ін. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К. Юрінком Інтер, 2001.стр.66, 127-128

Суть хабарництва як антисоціального явища полягає в тому, що окремі недобросовісні службові (посадові) особи, які наділені державою чи громадськими організаціями певним обсягом владних повноважень для виконання покладених на них обов'язків, перетворюють свою посаду на джерело високого прибутку, на так звану “годівницю” за рахунок чужої власності. Тим самим порушується нормальна діяльність підприємств, установ, організацій, грубо зневажаються права та законні інтереси громадян. Практика свідчить, що у більшості випадків хабарі даються службовим (посадовим) особам для отримання в обхід закону чи встановленого порядку певних благ чи інших переваг (отримання житлової площі, вступ до престижного вищого учбового закладу, безпідставне просування по службі). Хабароодержувач надає зазначені та подібні блага, привілеї, безпосередньо створюючи об'єктивні умови для обмеження прав та законних інтересів інших громадян. Таким чином підриваються гарантії реалізації конституційних прав, зокрема, право на працю, відпочинок, пенсійне забезпечення, охорону життя та здоров'я, житло, освіту, які закріплені в Конституції України Конституція України. - К., 1996. .

Хабародавець шляхом підкупу службової особи ставить себе ніби на місце законного власника певного права, домагається від отримувача хабара такого неправомірного рішення на свою користь, при якому інший громадянин позбавляється можливості реалізувати належне йому за законом право на отримання тих чи інших благ і привілеїв.

Економічний аспект підвищеної суспільної небезпеки хабарництва полягає не тільки в тому, що у вигляді хабара передаються значні суми грошей (як державних так приватних осіб, громадських об'єднань), але й у створенні перепон для нормального функціонування підприємств, установ, організацій. Найвищу небезпеку в цьому відношенні представляє хабар, який одержують працівники правоохоронних органів, які відповідно до законодавства повинні вести боротьбу з розкраданнями.

Закон охороняє правильне функціонування державного апарату, а також адміністрації підприємств, установ, організацій та громадських об'єднань на що посягає хабар. Звичайно, взятий сам по собі кожен окремий злочин, не здатний порушити нормальну діяльність органів влади, органів управління підприємств, установ, організацій, але перетворення цього явища на щоденну практику зводить нанівець всі демократичні перетворення в державі.

За безпосередній об'єкт хабарництва виступає належна діяльність держапарату. Деякі науковці висувають тезу стосовно того, що об'єктом є також авторитет державного апарату Лопашенко Н.А. Экономическая преступность: понятие, социальная опасность, некоторые проблемы и пути их решения // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. - 2000. - № 2.. З даним твердженням не можна погодитися, оскільки авторитет вважається категорією оціночною, і не може бути об'єктом злочину, хоча, безумовно, хабар принижує авторитет, знижує престиж державних структур.

Предметом давання і одержання хабара, в широкому розумінні, є будь-яка вигода майнового характеру, у тому числі і майнові права та обов'язки. Перш за все, це предмети матеріального світу, що мають майнову та споживчу вартість і, відповідно, товарно-грошову форму: гроші, облігації та інші цінні папери (наприклад, лотерейний квиток, на який випав виграш, путівка до санаторію та ін.), промислові й продовольчі товари. Предметом хабара можуть виступати і різні послуги матеріального характеру - безкоштовний ремонт квартири, будівництво дачі. При цьому, у разі, коли як хабар передаються і приймаються предмети, вилучені з вільного користування (цивільного обігу), такі як вогнепальна нарізна зброя, наркотичні речовини, винні мають відповідати за сукупністю вчинених ними злочинів: за давання-одержання хабара і додатково - за незаконний збут і придбання вогнепальної зброї чи наркотичних речовин Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К. Юрінком Інтер, 2001. (ст..262, 308).

Отже, поняття складів злочинів, які можливо об'єднати загальним поняттям хабара у будь-якому вигляді, передбачають його майновий характер. Чинне законодавство визначає предмет хабара таким чином: матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, а також одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством. Послуги, пільги, переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи і т. ін.), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання такого характеру послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) зацікавленість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності підстав кваліфікуються за відповідною частиною ст. 364 КК України.

Суди по кожній справі про хабарництво зобов'язані також з'ясовувати причини та умови, що сприяли вчиненню цих злочинів.

Об'єктами зазначених злочинів можуть виступати як службові особи, так і приватні. Питання щодо суб'єктів хабарництва є одним з найголовніших при кримінально-правовому аналізі. Про винуватість і мотиви хабарництва, характеристику особистості та інші обставини справи можна вести розмову тільки у разі, якщо згідно із законом встановлено суб'єкти хабарництва, зокрема хабароодержувач. Необхідно зважити на те, що хабарництво завжди вчиняється кількома особами і воно не може бути вчинене одноособово. У вчиненні хабарництва беруть участь принаймні двоє: той, хто бере, і той, хто дає хабара. У деяких випадках у хабарництві беруть участь і посередники (співучасники).

Взаємовідносини між суб'єктами хабарництва - важливий доказовий факт, пов'язаний з мотивами злочину, іншими елементами складу злочину, які входять до предмету доказування. На характер цих взаємовідносин зазвичай вказує сама обстановка давання хабара. Важливо встановити, від кого виходила ініціатива щодо пропозиції хабара. Істотне значення для справи може мати встановлення лише одного факту знайомства хабародавця чи посередника (співучасника) з іншими учасниками злочину.

Одержання хабара як окремий склад злочину передбачено ст. 368 КК України. Закон формулює ознаки даного складу злочину як одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданої їй влади чи службового становища Про боротьбу з корупцією: Закон України // Юрид. вісн. - 2000. - № 14. - Ст. 14. - С. 20.. За своїми об'єктивними властивостями зазначений злочин виражається в одержанні хабара службовою особою у будь-якому вигляді матеріальної винагороди, одержання майнових вигод або користування послугами майнового характеру за вчинок, який вона мала або могла б зробити на користь хабародавця завдяки своєму службовому становищу.

Під одержанням хабара слід розуміти реальне заволодіння цінностями, врученими службовій особі, а якщо йдеться про послуги матеріального характеру, то фактичне користування ними. Інакше кажучи, одержання хабара означає, що предмет хабара вручають особисто службовій особі або з її відома близькій чи знайомій людині. Предмет хабара може бути переслано поштою, внесено на особистий рахунок у банку. Він також може передаватися у більш завуальованій формі (наприклад, навмисний програш грошей в карти, передавання грошей, майна у вигляді подарунку, давання грошей у борг без подальшого повернення, продаж цінного майни за безцінь, і, навпаки, придбання майна, яке не становить цінності, за велику грошову суму) Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К. Юрінком Інтер, 2001. (ст..368).

Для кваліфікації злочину за ст. 368 КК України необхідно, щоб дія службової особи, за яку дається хабар, була (чи могла бути) вчинена з використанням зазначеною особою службового становища або наявної можливості, що з'являється з використанням останнього, чи повноважень давати вказівки і контролювати діяльність інших організацій.

Одержання хабара вважають закінченим злочином з моменту одержання службовою особою незаконної винагороди (матеріальних цінностей або вигод) незалежно від того, чи були вчинені дії в інтересах хабародавця. Відповідальність за одержання хабара настає і тоді, коли службова особа, прийнявши матеріальну винагороду, відмовилася виконувати раніше визначені по службі дії або взагалі не мала наміру їх виконувати. При цьому також не має значення, чи одержала службова особа наперед всю обумовлену суму грошей, чи її частину, тому що вже початковий момент реального заволодіння цінностями утворює закінчений склад злочину.

За одержання хабара слід кваліфікувати також одержання хабара службовою особою від підлеглих чи підконтрольних осіб за заступництво чи потурання, вирішення на їх користь питань, які входять до її компетенції Юшко А. Правові аспекти ротації кадрів як один із шляхів запобігання корупції // Право України. - 1999. - № 7. - С.74-76..

Хабар може бути одержаний службовою особою за здійснення як правомірного, так і протиправного вчинку по службі. У випадку, якщо одержання хабара пов'язане зі здійсненням службовою особою протиправного вчинку, що створює самостійний склад злочину - зловживання владою або службовим становищем, службове підроблення (КК ст. 364, 366), відповідальність настає не лише за одержання хабара, але й за супутній злочин. Попередня згода суб'єкта злочину (службової особи) на прийняття у майбутньому хабара, а також узгодження з нею предмету, розміру, умов передачі хабара утворює готування до цього злочину, яке виражаються у створенні умов для його подальшого вчинення (КК ст. 11, ст. 14).

Необхідно зауважити, що закон не пов'язує наявність одержання хабара з його розміром, але через малозначність та незначну суспільну небезпеку подарунки, які скоріше можна вважати виявленням уваги, у вигляді пачки цигарок, плитки шоколаду, букету квітів не тягнуть за собою кримінального покарання, оскільки у судовій практиці такі подарунки не кваліфікуються за хабар.

Хабар може бути одержаний службовою особою особисто з рук в руки, або через посередника. Причому одержання предмету хабара посередником, який діє за дорученням службової особи, для подальшої передачі їй, не утворює закінченого складу розглядуваного злочину, тому що у даному разі закон вимагає, щоб хабар був прийнятий виконавцем і знаходився в його володінні. При цьому для складу злочину немає різниці, чи мав хабароодержувач реальну можливість розпоряджатися одержаною винагородою на власний розсуд, чи виконав він, або ні в інтересах хабародавця певні дії (бездіяльність) з використанням службового становища.

Як сказано вище, окрім звичайної мети - одержання грошей та інших цінностей (відкрита форма), прийняття хабара може носити й інші зовні завуальовані форми: подарунок, надання грошової позики без подальшого повернення боргу і т. ін.

Отже, вирішальним для кримінальної відповідальності за даний злочин є не зовнішня форма одержання хабара, не спосіб її передачі, а сам факт отримання службовою особою певної майнової вигоди для вчинення ним в інтересах особи, що дає, будь-яких дій з використанням свого службового становища.

За загальним правилом предмет хабара або його частина отримуються службовою особою до вчинення наперед обумовлених дій. В теорії кримінального права такий випадок називається хабаром - підкупом. Проте склад даного злочину наявний не тільки в тому випадку, якщо матеріальні цінності одержуються службовою особою після вчинення нею законних чи незаконних дій в інтересах того, хто дає, але й правомірних. Більше того, винагорода, яка прийнята службовою особою після вчинення навіть і правомірних дій може бути і наперед не обумовленою. Такі випадки в теорії кримінального права називаються хабарем-винагородою. Кримінальне законодавство не передбачає обов'язкового пом'якшення відповідальності за цей різновид одержання хабара.

Відповідальність за статтею 368 КК України настає як за хабар-підкуп (коли хабар було отримано службовою особою до вчинення обумовленої дії), так і за хабар-винагороду (коли хабар передається такій особі після вчинення нею обумовлених дій, оскільки такими діями підривається авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізується нормальна робота органів влади та управління, а також, коли вони негативно впливають на моральний стан суспільства) Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К.: Атіка- Академія-Ельга-Н, 2001. - С. 555..

Одержання хабара вважається корисливим злочином, що вчиняється з прямим умислом: винна особа усвідомлює, що вона одержує матеріальну винагороду з порушенням публічно-правового характеру оплати своєї праці за вчинення дій (бездіяльності) в інтересах того, хто дає, з використанням свого службового становища і бажає прийняти предмет хабара, переслідуючи при цьому мету нетрудового збагачення. Однак для того, щоб констатувати наявність вини особи власне в одержанні хабара, розуміння цих факторів ще недостатньо.

Судам слід мати на увазі, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, полягає в одержанні хабара в будь-якому вигляді. Оскільки виконання чи невиконання посадовою особою відповідних дій знаходиться за межами об'єктивної сторони цього злочину, відповідальність за одержання хабара настає незалежно від того, до чи після вчинення цих дій було одержано хабар, був чи не був до вчинення цих дій він обумовлений, виконала чи не виконала посадова особа обумовлене, збиралася чи ні вона зазначене виконувати Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 7 жовт. 1994 р. № 12 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. - К.: Юрінком Інтер,1999. - П. 4. - С. 641..

Предметний зміст умислу винної особи в даному злочині носить більш складний характер. Одержання хабара неможливо об'єктивно відірвати від його давання і розглядати ізольовано поза їх органічним зв'язком один з одним. Предметний зміст умислу винного повинен охоплювати і усвідомлення того факту, що особа, яка вручає винагороду, сприймає даний факт власне як давання хабара. Якщо таке усвідомлення з боку громадянина, що передає матеріальні цінності службовій особі, відсутнє, то відсутня й об'єктивна сторона одержання хабара, хоча не виключається вчинення іншого службового злочину. При цьому умисел хабароодержувача також повинен містити усвідомлення того, що і хабародавець усвідомлює зазначені обставини, а також незаконний характер своїх діянь. З іншого боку, якщо до компетенції особи, яка одержала хабар, не входить повноваження на виконання дій чи утримання від них, тобто шляхом обману, то вони повинні кваліфікуватися не як одержання хабара, а як зловживання службовим становищем і шахрайство.

У той самий час дії службової особи, яка, одержуючи гроші або інші цінності нібито для передавання іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами ст. 190 та 364 КК України як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявністю для цього підстав - і за ст. 370 КК України (провокація хабара). Основна ознака, що відрізняє один злочин від іншого, - особливі властивості суб'єкту злочину, пов'язані з характером і змістом виконуваних нею функцій. Одержувати хабар може лише службова особа, тоді як суб'єктом іншого злочину може бути і особа, яку не наділено владними повноваженнями.

Проблема боротьби з таким негативним суспільним явищем, як хабарництво, є особливо важливою і вимагає посиленої уваги як з боку законодавців, так і працівників правоохоронних органів.

Практичні завдання

1. Дізнавач РВ УМВС Курило при проведенні допиту підозрюваного Шабатіна, на прохання останнього про участь у допиті адвоката, відповів відмовою, сказав, що адвокат йому не потрібен, а показання він буде давати й так, якщо не хоче виникнення проблем, при цьому наблизився до підозрюваного та недвозначно положив на стіл гумову дубинку.

Дайте кримінально-правову характеристику дій Курило.

Відповідь

2. Стрічка, робітник-підривник, отримав за нарядом 7 кг вибухівки і 21 шт. електродетонаторів на завал шпурів. Згідно з правилами до кінця зміни не використана вибухівка і електродетонатори повинні здаватися на склад. Проте Стрічка всупереч цим вимогам, не бажаючи витрачати час, викинув 11 шт. електродетонаторів, які залишилися у нього у рівчак, який знаходився поблизу. В цей же день, у вечірній час електродетонатори знайшли сторонні особи, які принесли їх до міліції.

Відповідальність Стрічки.

3. За керування мотоциклом в нетверезому стані 20 лютого 2002 р. Дименко був позбавлений права на керування мотоциклом строком на 6 місяців. 10 червня 2002 р., перебуваючи в стані сп'яніння, Дименко помітив автомашину, яка стояла на узбіччі дороги, і, скориставшись відсутністю водія, вирішив поїхати нею у сусіднє село до своїх знайомих. На шляху руху, перевищивши швидкість, Дименко збив Вікушина, який йшов по дорозі, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть.

Відповідальність Дименка.

4.Калініченко та Долуда створили підпільний цех, де виготовляли міцні спиртні напої, підроблюючи етикетки та акцизні марки. Під час обшуку у них було виявлено 150 ящиків з горілкою та 20 тис. грн. готівкою.

Відповідальність Калініченко та Долуди.

Список літератури

1. Бажанов М.,Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України. Особлива частина. - К. - Х., 2002.

2. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина., - К., 2000.

3. Волжанкин Б. Квалификация взяточничества. - Л., 1984.

4. Здравамыслов Б. Должностные преступления. - М. 1975.

5. Кирпичников А. Взятка и коррупция в России. СПб., 1997.

6. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К.: ТОВ "Атіка": Академія: Ельга. - Н., 2001. - 654с.

7. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. - Київ - Харків: Юрінком Інтер, 2003. - 496 с.

8. Кримінальне право України. Особлива частина./ За ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка. - Київ: Юридична думка, 2004. - 656 с.

9. Мельник М.І. Корупція: сутність і поняття, заходи протидії. - К., 2001.

10. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. -К., 2000.

11. Музика А. Об'єкт злочинів, пов'язаних з наркоманією // Право України. - 1999. - №12. - с.90.

12. Музика А.А. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів. - К.: Логос, 1998. - 324 с.

13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2003. - 1104 с.

14. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України. за ред.. Мельника М.І., Хавронюка М.І. „Канон”, - К., 2002.

15. Никифорович И. Ответственность за незаконный оборот наркотических средств. - Харьков, 1994

16. Светлов А. Борьба с должностными злоупотреблениями. - К., 1970.

17. Селиванов М., Хруппа М. Антинаркотичне законодавство України. - К., 1997.

18. Селиванов М.П., Хруппа М.С. Антинаркотичне законодавство України. Історія. Теорія. Коментар. - К.: Юрінком, 1997.-352 с.

19. Камлик М.І., Гега П.Т., Білецький В.О. Про прояви організованої злочинності у виробничій та управлінській сферах економіки // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журнал. - К., 2000. - № 1. - С.21.

20. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. - К. Юрінком Інтер, 2001.

21. Конституція України. - К., 1996.

22. Лопашенко Н.А. Экономическая преступность: понятие, социальная опасность, некоторые проблемы и пути их решения // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. - 2000. - № 2.

23. Про боротьбу з корупцією: Закон України // Юрид. вісн. - 2000. - № 14. - Ст. 14. - С. 20.

24. Юшко А. Правові аспекти ротації кадрів як один із шляхів запобігання корупції // Право України. - 1999. - № 7. - С.74-76.

25. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К.: Атіка- Академія-Ельга-Н, 2001. - С. 555.

26. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 7 жовт. 1994 р. № 12 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах. - К.: Юрінком Інтер,1999. - П. 4. - С. 641.