15

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

КАФЕДРА кримінально-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Контрольна робота

з дисципліни: «Адміністративне право»

Тема: ДЕРЖАВНА СЛУЖБА

ЗМІСТ

1. Поняття і принципи державної служби в Україні

2. Порядок проходження державної служби

3. Заохочення і дисциплінарна відповідальність державних службовців

4. Практичні завдання

Список літератури

1. Поняття і принципи державної служби в Україні

Державна служба органічно пов'язана із багатьма іншими інститутами суспільства. Необхідно особливо підкреслити, що державна служба тільки тоді виконує соціальну функцію, коли вона будується на правовій основі, взаємодіє з інститутами, які діють у духовній сфері життя суспільства, у сфері культури, спирається на засоби масової комунікації, суспільну думку.

Виступаючи елементом суспільної структури, державна служба має ряд особливостей, притаманних їй як соціальному інституту.

По-перше, вона становить властиву тільки їй сферу професійної діяльності. Всім своїм змістом, формами і методами ця діяльність спрямована на забезпечення виконання повноважень державних органів.

По-друге, як зв'язуюча ланка між державою і громадянином, державна служба покликана захищати права й свободи громадян. Конституційне положення про те, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. З Конституції України), виступає визначальним стрижнем в діяльності державних службовців, незалежно від їх службового статусу.

По-третє, державна служба як суспільна явище -- своєрідна форма відображення суспільних зв'язків і відносин, показник ступеня гуманності, людяності, існуючих в суспільстві порядків.

Як соціальний інститут державна служба має свою об'єктивну історію. На жаль, протягом століть громадська думка страждала тим, що недооцінювалась роль чиновників, в той час як саме чиновництво покликано бути своєрідним двигуном суспільного прогресу.

Державна служба являє собою професійну сферу діяльності державних службовців як особливої соціальної групи суспільства. Вона є одним із найважливіших соціальних інститутів, має низку саме таких ознак, які дозволяють їй бути стрижнем забезпечення повноважень державних органів влади.

Соціальна природа, сенс і призначення державної служби обумовлюють й відповідний характер її функціонування.

У демократичному суспільстві функціонування державної служби постає за своїм характером як процес служіння народу, тій політичній системі, котра народом створена. Важливо при цьому те, щоб ця політична система, перш за все, в обличчі держави, мала дійсно народний характер, жила інтересами й сподіваннями народу

З історичного досвіду відомо, що спільність інтересів держави й народу становлять соціальне джерело могутності політичної системи країни. Але в історії було чимало держав, які виражали інтереси саме вузької соціальної групи населення й нехтували інтересами більшості. Правителі таких держав вважали, що їх сила полягала в здібності маніпулювати масами, переводити їх енергію на ті способи діяльності, котрі служать егоїстичним інтересам меншості.

В нових історичних умовах докорінно змінюється уява про силу держави. Держава міцна тоді, коли відбиває (виражає) інтереси народу, принаймні його більшості, коли здійснюється координація діяльності державних органів з інститутами громадянського суспільства. Завдяки такій координації створюється формальна й неформальна система вироблення й здійснення (реалізація) політики держави.

В той же час, існуючі в суспільстві суперечності можуть призвести до певного або різкого протистояння частини народу й державних структур, що спостерігається в сучасній Україні. Значна частина населення незадоволена соціальною оцінкою економічних і політичних реформ, що здійснюються в країні. За цих умов державна служба опинилася майже в кризовому стані. Криза призвела до знецінення діяльності державних службовців в очах значної частини народу, не кажучи вже про ту частку населення, яка опинилася на грані виживання. Криза державної служби -- це частина загальносистемної кризи, яку переживає тепер українське суспільство. Вихід з кризового стану стане можливим тоді, коли держава буде проводити соціальне орієнтовану політику, яка одержить широку народну підтримку.

Характер державної служби, як соціального інституту, розкривається через аналіз функцій державної служби.

Все це разом розкриває соціальний характер державної служби, надає їй специфічних рис, властивих їй як цілісному інституту громадянського суспільства.

У грудні 1993 р. був прийнятий Закон України «Про державну службу», який спрямований на врегулювання суспільних відносин, що охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних і соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. В преамбулі Закону стверджується, що він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, але зміст Закону дозволяє зробити висновок, що він практично регулює діяльність апарату органів виконавчої влади.

Разом з тим Закон про державну службу -- це перший законодавчий акт в історії України, направлений на врегулювання однієї із найважливіших сторін (або частин) діяльності держави. В законі вперше на офіційному рівні сформульовано поняття державної служби в Україні (ст. 1), як професійної діяльності осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну платню за рахунок державних коштів. Є всі підстави рахувати, що це певною мірою удача українських законодавців, оскільки таке поняття державної служби поєднує найголовніші елементи змісту службової діяльності:

а) державна служба в Україні -- це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті;

б) вона є частиною або однією зі сторін організаційної діяльності держави;

в) ця організаційна діяльність спрямована на комплектування особового складу державних органів і інших організацій та правове регулювання роботи державних службовців;

г) зміст діяльності державних службовців полягає в практичному виконанні завдань і функцій держави;

д) особливість державної служби пов'язана з оплатою праці відповідних осіб з державних коштів. Важливо підкреслити, що названі елементи вказують також на велику організаторську роль держави, у вирішенні проблем управління різними галузями, оскільки від професійних знань кадрів управління залежить виконання її завдань і функцій.

Особи, які працюють на державній службі є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Державна служба грунтується на таких основних принципах:

· служіння народу України;

· демократизму і законності;

· гуманізму і соціальної справедливості;

· пріоритету прав людини і громадянина;

· професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

· персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

· дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

· дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.

2. Порядок проходження державної служби

Порядок проходження державної служби регулюється законодавством, саме Законом України «Про державну службу» (ст.15-23). Прийняття на державну службу на посади третьої -- сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону України «Про державну службу», здійснюється на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України.

Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу регулюється Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дані про вакансії посад державних службовців підлягають публікації та поширенню через засоби масової інформації не пізніш як за один місяць до проведення конкурсу. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників, керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами.

Державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу.

Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту:

"Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки”.

Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства.

За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Державним службовцям відшкодовуються витрати на службові відрядження та виплачуються інші компенсації відповідно до законодавства про працю України. Під час відрядження державні службовці користуються правом бронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а також першочергового придбання проїзних документів.

Державним службовцям за місцем відрядження надається місце для роботи, можливість користуватися зв'язком, транспортом, розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру.

Невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець.

Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з Начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п'ять років.

У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу.

3. Заохочення і дисциплінарна відповідальність державних службовців

Заохочення є засобом впливу на державних службовців і зміцнення службової дисципліни, що реалізується у формі заходів матеріального та морального стимулювання, які застосовуються до них за сумлінне виконання своїх службових обов'язків.

За зразкове виконання службових обов'язків та дотримання дисципліни, а також за особливі заслуги керівники органів державної влади застосовують такі види заохочення державних службовців:

1) оголошення подяки;

2) нагородження грошовою премією;

3) нагородження цінним, іменним подарунком;

4) зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення;

5) нагородження грамотою (почесною грамотою), іншими відомчими відзнаками органу державної влади;

6) позачергове підвищення рангу у порядку, визначеному цим Законом;

7) нагородження державними нагородами.

Державним службовцям, що успішно та сумлінно виконують свої службові обов'язки, надаються переваги у просуванні по службі.

Заохочення до державних службовців можуть застосовуватися за високі показники у виконанні службових обов'язків та багаторічну сумлінну працю, з урахуванням щорічного оцінювання результатів професійної діяльності державних службовців, ініціативи у роботі та дисциплінованості державного службовця, у порядку, визначеному законодавством. Застосування заохочень оформляється наказами та іншими актами відповідного органу державної влади.

01.08.07 було внесено на розгляд Верховної ради проект Закону України «Про дисциплінарну відповідальність державного службовця України», який визначає суть службової дисципліни державного службовця в органах державної влади і інших державних органах, права та обов'язки органів, керівників та інших державних службовців цих органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Службова дисципліна державного службовця полягає у дотриманні Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, безумовному виконанні державним службовцем законодавства з питань державної служби та покладених на нього державою повноважень і обов'язків, визначених нормативно-правовими актами і посадовими інструкціями.

Особи, які займають посади в органах державної влади, особисто виконують покладені на них службові обов'язки. Делегування своїх обов'язків іншим посадовим особам, так само як і виконання службових обов'язків інших посадових осіб, у випадках, не передбачених нормативно-правовими актами, є порушенням службової дисципліни.

Державні службовці зобов'язані виконувати обов'язки, вимоги та обмеження, пов'язані з проходженням державної служби, передбачені частиною першою статті 9, статтею 13, частиною першою статті 14 і частиною першою статті 15 Закону України «Про державну службу» та іншими законами.

Державні службовці зобов'язані також додержуватися порядку та умов проходження служби в органах державної влади, не допускати вчинків, що несумісні із їх статусом державного службовця та посадою; додержуватися норм професійної етики державного службовця, виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до керівників й інших державних службовців; зберігати державну таємницю, конфіденційну та іншу охоронювану законом інформацію, що є власністю держави, дбайливо ставитися до державного майна.

Особи, які займають посади в органах державної влади, під час виконання службових обов'язків діють у межах повноважень, визначених законодавством України та посадовими інструкціями і підпорядковуються своїм прямим, у тому числі безпосереднім, керівникам.

Дисциплінарна відповідальність державного службовця - вид юридичної відповідальності, що полягає у накладенні передбачених цим Законом дисциплінарних стягнень на державного службовця за порушення ним службової дисципліни та етичних норм державної служби у випадках, передбачених цим Законом та іншими законами.

За невиконання службових обов'язків, визначених законодавством про державну службу, посадовою інструкцією та службовим договором, а також порушення етичних норм державної служби державний службовець несе дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Закону.

Дисциплінарним проступком державного службовця є протиправне винне діяння, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх службових обов'язків, передбачених Законом України «Про державну службу» й іншим законодавством та посадовими інструкціями, правилами трудового розпорядку органу державної влади, чи вчиненні інших дій, що ганьблять або дискредитують його як державного службовця, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

У разі коли вчинене порушення службової дисципліни має ознаки адміністративного правопорушення, корупційного діяння чи злочину, керівник зобов'язаний одночасно з накладенням на державного службовця дисциплінарного стягнення направити відповідні матеріали органу, уповноваженому розглядати справи про адміністративні правопорушення і корупційні діяння, або органу досудового слідства.

До державного службовця може бути застосовано один з таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу державного службовця; попередження про неповну службову відповідність; припинення дії службового договору; припинення державної служби.

Облік заохочень і дисциплінарних стягнень, що застосовуються до державних службовців, ведуть кадрові служби органів державної влади, з якими державні службовці перебувають у трудових відносинах, у журналах обліку заохочень і дисциплінарних стягнень та особових картках державних службовців у встановленому порядку. Справи дисциплінарного провадження зберігаються у кадрових службах цих органів.

4. Практичні завдання

Завдання 1.

Громадянин Карцев подав документі до конкурсної комісії на заняття посади завідуючого сектором Адміністрації Президента України. Конкурсна комісія зажадала від Карцева відомості про його доходи і зобов'язання фінансового характеру та вклади в банках членів його сім'ї. Карцев відмовився, посилаючись на недоторканість особистого життя та таємницю вкладів, тому конкурсна комісія відмовила йому в розгляді документів.

Вирішить питання про законність рішення комісії.

Відповідь

Стаття 13 Закону України «Про державну службу» визначає обовязковість декларування доходів державних службовців. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої -- сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця першої і другої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати також відомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та цінне рухоме майно, вклади у банках і цінні папери. Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно. Порядок подання, зберігання і використання цих відомостей встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, спираючись на ст.13 Закону, можна констатувати факт законної відмови конкурсної комісії громадянину Карцеву в розгляді документів на заняття посади завідуючого сектором Адміністрації Президента України.

Завдання 2.

Романцев і Петренко - керівники різних акціонерних товариств з участю державного капіталу - використовували службовий автомобіль в особистих цілях. Автомобіль належав акціонерному товариству, головою правління якого був Романцев. Інспектор ДАІ склав протокол про вчинення Романцевим і Петренко корупційного діяння, де вказав, що останні порушили вимогу ст.1 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Матеріали були передані до суду. Суддя виніс одну загальну постанову про притягнення Романцева і Петренка до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення на кожного у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і звільнив їх з посад.

Вирішить питання про законність дій Романцева і Петренка, а також інспектора ДАІ та судді.

Відповідь:

За незаконне використання службового автомобіля в особистих цілях несе відповідальність Романцев, який порушив свої повноваження в корисних цілях і використав для своїх особистих потреб службовий автомобіль.

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995 р. №356/95-ВР, дія керівника - державного службовця підпадає під корупційні діяння. Суддя не правомочний звільняти керівника державного підприємства з посади. Він може притягнути до адміністративної відповідальності, наклавши стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і винести судове рішення про заборону в подальшому цій особі займати посаду держслужбовця.

Список літератури

1. Битяк Ю.П., Административное право Украины, Харків 2003

2. Державне управління: теорія і практика. За заг. ред. В.Б.Авер”янова, К., “Юрінком Інтер”, 1998, с.175-195

3. Закон України “Про державну службу” ВВРУ, 1993.-№52.-ст.490

4. Ківалов С. В., Біла Л. P., Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. -- Вид. друге, перероб. і доп. Одеса, 2002 

5. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. - К., 1996.

6. Кодекс адміністративного судочинства від 6. 07.2005 р. № 2747-ІУ //http://www.rada.qov.ua.

7. Конституція України від 28.06.96р. //http://www.rada.qov.ua.

8. Сорокин Л. Справедливость и законность в правосудии. //Сов. юстиция. - 1991 г. - № 23 - 24.

9. Старилов Ю. Н. Курс общего административного права. Т. II: Государственная служба. Управленческие действия. Правовые акты управления. Административная юстиция Издательство НОРМА, 2002

10. //http://www.rada.qov.ua. - Офіційний веб-сайт Верховної Ради