Основи конституційного права Сполучених штатів Америки

20

Контрольна робота

з предмету “Державне право зарубіжних країн”

на тему “Основи конституційного права США”

1 Державний лад в США

Сполучені штати Америки - найбільша індустріально-аграрна капіталістична держава, що досягла високого ступеню економічного та політичного розвитку. США займають перше місце в світі по обсягу валового внутрішнього продукту, п'яте - за розмірами території та трете - за чисельністю населення. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М. Юристъ, 1997. - С. 361. США сильно впливають на міжнародні відносини.

За формою державного устрою США є федерацією, яка об'єднує 50 штатів. До складу держави також входять Федеральний округ Колумбія, декілька острівних територій, що мають самоврядування (Гуам, Вірджинські острови та ін.) та Пуерто-Ріко, яке має статус “держави, що вільно приєдналася”. Там же. С. 386-387. Кожний штат має свою територію, але в сукупності утворюють єдину територію, якою може розпоряджатися Конгрес США (ст. IV, розд. 3 Конституції США). Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 416-417.

Формування США, як незалежної держави, охоплює порівняно невеликий історичний відрізок часу. З моменту утворення на території сучасної держави перших колоній англійських переселенців колоній в першій половині XVII ст. і до юридичного оформлення США в єдину федеративну державу після прийняття Конституції в 1787 році минуло дещо більше, ніж півтора століття. Але саме в той період були закладені підвалини американської державності.

Протягом війни за незалежність штати пройшли шлях від добровільного військового союзу до конфедерації, створеної в 1781 році. В цей період були створені юридичні документи, що вплинули не тільки на хід подій того часу, але і на розвиток американських демократичних традицій в майбутньому. Це, передусім, Декларація незалежності Сполучених Штатів 1776 року, головним автором якої є Т. Джефферсон, а також Статті Конфедерації 1781 року, що стали фактично першою Конституцією новоутвореного міждержавного союзу.

Сполучені штати Америки - це перша в світі держава, в якій були прийняті документи, офіційно названі конституціями Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. - М.: Юрайт-М, 2001. - С. 297.. Спочатку це було зроблено в кожному з 13 штатів, а після об'єднання прийнята Конституція США.

Сама Конституція була розроблена і прийнята Конституційним конвентом в Філадельфії (травень-вересень 1787 р.), в якому взяли участь 55 делегатів від 12 (з 13, що утворили федерацію) штатів. Безпосередню участь в розробці тексту Конституції взяли провідні юристи і громадські діячі держави: Д. Медисон, Т. Джефферсон, Б. Франклін, А. Гамільтон і інші.

Конституція США невеликий за обсягом і ємний за змістом юридичний документ, що складається з преамбули і семи статей Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 406-427., унікальність якого полягає в тому, що проіснувавши більше як 200 років, він є і сьогодні основним законом США. За роки існування Конституції США в неї внесено 26 поправок, на сьогоднішній день діє 25 (XVIII поправка скасована прийняттям XXI поправки Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 423, С. 425.).

Політико-правовими принципами, закладеними в Конституції США, є принцип поділу влади, принцип федералізму та принцип судового конституційного нагляду. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.- М.: Политиздат, 1988.- С. 48

Принцип поділу влади передбачає організаційну незалежність трьох гілок державної влади - законодавчої, виконавчої, судової і розмежування функцій між ними. На федеральному рівні три гілки влади представлені Конгресом, Президентом і Верховним судом. Особливу увагу при розробці конституції було звернено на створення дійової системи взаємних “стримань і противаг”.

Фундаментальною основою державно-територіального устрою США був проголошений принцип федералізму, який визначив правовий статус і гарантії рівноправності суб'єктів федерації, а також основи розмежування повноважень і предметів ведення федеральних органів влади і органів влади штатів. Конституція не ліквідувала адміністративну і, частково, політичну автономію штатів, але протиставила їй сильну центральну владу.

У повноваження штатів включені: організація власного уряду і всі місцеві справи, в тому числі поліція і суд, карне, цивільне і процесуальне законодавство, торгівля всередині штату і робоче законодавство, власні Збройні Сили. Конституція дозволила уряду федерації військове втручання у внутрішні справи штатів для придушення актів заколоту і “безладдя”. Головним арбітром, що вирішує будь-які спірні питання між федеральними органами влади і штатами, а також між самими суб'єктами федерації, Конституція визначила Верховний суд.

Судовий конституційний нагляд - третій принцип політичної системи США - це право судів визнавати не відповідними Конституції і тим самим недійсними закони Конгресу і акти виконавчої влади. Верховним органом конституційного нагляду є Верховний суд США.

Законодавча влада в США здійснюється Конгресом США та законодавчими зборами (легіслатурами) штатів.

Конгрес Сполучених Штатів складається з Сенату й Палати представників. Обидві палати дістали рівні права в тому, що стосується законодавчої ініціативи і прийняття законів. Відповідно до ст. І, розд.8 у компетенцію Конгресу увійшли наступні питання: встановлення і стягування мита, податків, акцизних зборів; турбота про загальний добробут і спільну оборону США; одноманітність податків, податей і акцизних зборів на всій території США; одержання позик від імені держави; питання зовнішньої торгівлі; одноманітне тлумачення законів на всій території федерації; карбування монети; поштова служба; заснування судів, підлеглих Верховному суду; оголошення війни; набір і утримання армії; придушення виступів, що порушують встановлений законом порядок, і інші. Крім того, до повноважень Конгресу увійшли затвердження державного бюджету, ратифікація міжнародних договорів, підписаних президентом, призначення на найважливіші державні пости. Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 410-412. Останній пункт вимагає уточнення. Втілюючи в життя систему взаємних стримань і противаг, Конституція дала сенату повноваження затверджувати призначених президентом міністрів і членів уряду. Але після того, як сенат дає свою згоду на призначення, він вже не може усунути їх зі своїх постів вираженням недовір'я або осуду. Таким чином, законодавча влада позбавляється можливості напряму впливати на роботу уряду. Система стримань і противаг діє і всередині самого Конгресу. Це стосується і процедури прийняття законів, і складу палат, і системи виборів членів Конгресу. Так, при обговоренні законопроекту, схваленого однією з палат, інша може пропонувати поправки до нього. І тільки після того, як законопроект пройде обидві палати, він надходить Президенту країни. У разі схвалення, Президент підписує законопроект в десятиденний термін (якщо Президент не ухвалив ніякого рішення по законопроекту, то він стає законом без його підпису), а у разі незгоди - надсилає білль зі своїми запереченнями в ту палату, з якої він надійшов Після цього відповідна палата знов розглядає законопроект з поправками президента. Якщо Білль з поправками набирає 2/3 голосів в обох палатах, він стає законом. Так забезпечується вплив президента на законодавчу владу. Що стосується системи виборів і складу палат, то більш консервативний, професійний по складу сенат був спочатку задуманий, як альтернатива, противага “всенародній” палаті представників, що обиралася населенням штатів кожні 2 року. Члени сенату аж до 1913 року обиралися парламентами штатів, причому склад його повністю оновлюється за 6 років (по третині депутатів в 2 роки). Все це давало Сенату деяку незалежність від виборців і можливість, при необхідності, заблокувати популістські рішення палати представників. Двопалатна структура Конгресу США була передбачена також з метою забезпечення пропорційного представництва штатів в законодавчих органах. Густонаселені штати мали явну перевагу перед малонаселеними при виборах в палату представників. сенат, в якому кожний штат мав двох представників, незалежно від числа виборців, зрівнював шанси малих штатів з великими. Різні і підходи до призначення керівників палат. Палата представників обирає спікера, а в Сенаті головою автоматично є віце-президент. Необхідно також зазначити, що Конституція заклала механізм зворотного впливу суб'єктів федерації на законотворчу діяльність Конгресу. Федеральні закони, надходячи на ратифікацію в парламенти штатів, набирають чинності на всій території країни тільки після того, як необхідна більшість (на той період дев'ять з тринадцяти) штатів ратифікують його.

Головою виконавчої влади США є Президент. Конституція об'єднала в його особі главу держави і уряду. Йому ж ввірялося верховне командування Збройними Силами. Як глава держави, президент репрезентує Сполучені Штати на міжнародній арені, підписує міжнародні угоди, здійснює керівництво внутрішньою і зовнішньою політикою держави. Як глава уряду, Президент формує його органи, призначає міністрів (із згоди сенату), керує роботою федеральної виконавчої влади, може звільнити з посади будь-якого члена уряду. У своїй діяльності Президент не залежить від того, як буде прийнята політика, що проводиться ним в конгресі, за винятком випадків, коли здійснення цієї політики було б неможливе без його сприяння (асигнування, висновок міжнародних договорів, законодавство, призначення на важливі пости). Президент не підзвітний Конгресу, що забезпечує йому свободу дій. Однак, слідуючи принципу поділу влади, Конституція позбавила Президента власно законодавчої ініціативи (право представляти палатам готовий законопроект). Президент має право накладати вето на будь-який законопроект, прийнятий обома палатами, відправляти його на доопрацювання зі своїми запереченнями в ту палату з якої він надійшов. З іншого боку, Конституція встановлює, що президентське вето може бути спростоване кваліфікованою більшістю обох палат. Президент не має повноважень розпустити жодну з палат Конгресу. У свою чергу, для усунення президента Конституція вимагає обґрунтованого обвинувачення в зраді, хабарництві або інших важливих злочинах. Обидві палати мають повноваження збудити процедуру імпічменту. Але питання про відсторонення від влади президента вирішує сенат під головуванням Верховного судді двома третинами голосів присутніх. У результаті, президент і конгрес були позбавлені можливості втручатися в справи один одного напряму, що забезпечує їх незалежність один від одного. Можна сказати, що президент має непрямий вплив на Верховний суд в тому плані, що він призначає його членів. Але оскільки вони призначаються довічно, і всі, у тому числі й президент США, зобов'язані підкорятися рішенням Верховного суду, то стає очевидним те, що система взаємних стримань і противаг працює і тут.

Принципово важливим є положення Конституції про порядок, строки виборів і термін повноважень президента. Оскільки автори Конституції не вірили, що народ зможе зробити мудрий вибір, Президент обирається не прямо, а вибірниками, яких обирають ті, хто має право голосу, з усіх штатів (ст. II, розд. 1; попр. XII). Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 412-415; С. 420-421. Ця система ніколи не працювала так, як її задумували укладачі Конституції, адже фактично від самого початку вибірники були суто номінальними діячами, що тільки фіксували на папері вибір народу.

Вибірники подавали голоси за допомогою бюлетенів. Проходив той, за кого була подана більша кількість голосів вибірників.

Повноваження Президента були обмежені чотирма роками, але йому не заборонялося домагатися переобрання на новий термін. ХХІІ поправка, прийнята в 1951 р., заборонила займати посаду Президента США понад два строки.

Разом з Президентом на чотирирічний строк обирається і віце-президент, причому вони повинні бути жителями різних штатів. За конституцією віце-президент головує в Сенаті, я, якщо голоси сенаторів розділяться порівну, його голос буде вирішальним. ХХ поправка, прийнята в 1933 р., закріпила статус віце-президента як наступника Президента в разі його смерті або недієздатності.

Не передбаченою Конституцією над відомчим органом є Виконавче управління Президента, яке координує і контролює найважливіші аспекти діяльності держави.

Як дорадчий орган при Президентові, створений без Конституції, функціонує Кабінет Міністрів. До складу Кабінету входить 14 глав федеральних міністерств, які називаються секретарями, 3 міністри без портфеля, в тому числі постійний представник США при ООН. Командуючі трьома родами військ теж мають ранг міністрів, але до складу Кабінету не входять, вони запрошуються на засідання за потребою. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М. Юристъ, 1997. - С. 384.

Виконавча влада в штатах здійснюється губернаторами, які в 46 штатах обираються на 4 роки, а в чотирьох на 2. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.- М.: Политиздат, 1988.- С. 78

Система місцевого самоврядування в штатах будується на основі адміністративно-територіального поділу, а останнє входить до компетенції штатів. Тому системи самоврядування в штатах різні. Там же. С. 79-80

Більшість штатів (окрім двох) діляться на графства (ця назва запозичена із середньовічної Англії, хоча графів в США ніколи не було). Всього в США більше ніж 3000 графств. Їх населення обирає ради графств та багатьох посадових осіб - шерифа, який відповідає за суспільний порядок, прокурора чи атторнея - представника штату, казначея та ін. Під керівництвом рад та цих посадових осіб працюють муніципальні чиновники, які затверджуються радою. Рада вирішує головним чином питання місцевого бюджету, визначає програми розвитку.

Міста виділені з графств та мають свою систему самоврядування. В США існує три системи міського самоврядування. В більшості міст застосовується система рада - керуючий. Населення обирає раду, яка обирає мера. Мер здійснює лише головує в раді, і не здійснює управлінської діяльності. Керівництво здійснюється спеціалістом-менеджером, якого наймають за контрактом. Він відповідає за виконання бюджету, наймає чиновників для керівництва конкретними сферами, керує їх роботою.

Близько 40 % міст мають систему рада - мер. Населення окремо обирає міську раду та мера, який керує містом. Він має право вето по відношенню до рішень ради.

В небагатьох містах існує комісійна система: населення обирає комісію в складі 3-7 осіб, які одночасно виконують функції міської ради та відають поділеними між ними галузями керівництва.

Компетенція органів місцевого самоврядування визначається конституціями і законами штатів. Вона відповідає загальним принципам місцевого самоврядування: прийняття та виконання бюджету, питання суспільного порядку, здійснення соціальних послуг, господарська діяльність, контроль за місцевими управлінськими органами, інформування населення про акти федерації та штату та виконання цих актів.

Окрім адміністративно-територіальних одиниць в США створено багато спеціальних округів (шкільні, екологічні, протипожежні та ін.), які не співпадають з адміністративним поділом, а зумовлені природними причинами. В таких округах населення обирає комітети чи посадових осіб або орган, який створив округ, призначає суди чиновників. Але ці органи відають лише питаннями, які відносяться до профілю округу.

В адміністративно-територіальних одиницях, містах населенням або міською радою обираються також різні комітети та ради з різних питань.

Важливу роль Конституція відводила судовій владі. Вона надала їй право розглядати всі закони країни лише у відповідності з загальносоюзною Конституцією та конституціями штатів.

Характерною особливістю судової системи США є відсутність єдиної, загальнонаціональної судової системи; існують організаційно відокремлені, паралельні судові системи в кожному штаті та федеральна судова система.

За Конституцією 1787 року (ст. ІІІ) судова влада федерації повинна була тягнутися на всі ті справи, що “…виникають на основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між двома чи більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами про землі, даровані різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданцями”. Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 415-416.

Крім цього, до федеральної юрисдикції були віднесені спори між палатами, тяжби між громадянами різних штатів і деякі інші позови, що стосувалися федерації загалом. Члени Верховного суду призначаються Президентом США довічно. Цим досягається незалежність судової влади від законодавчої і виконавчої. Питання про практичне створення нової судової організації США і про закріплення повноважень Верховного суду було розглянуто серед основних питань першим Конгресом США. В результаті був ухвалений Закон про судоустрій 1789 року. Як і було задумано при розробці Конституції, повернувшись до питання про верховний конституційний нагляд, Конгрес наділив Верховний суд США правом скасування будь-якого закону, як федерального, так і штатного, якщо буде визначено, що цей закон суперечить розпорядженням і принципам Конституції. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.- М.: Политиздат, 1988.- С. 49.

Верховному суду належить остаточне право трактувати Конституцію, тобто говорити, що є правом країни і що перебуває в суперечності з ним. Рішення Верховного суду є остаточним і обговоренню не підлягає.

Паралельно з судами штатів функціонує федеральна судова система, що складається з районних і окружних судів. Останні були наділені апеляційною владою відносно перших.

Внизу, в основі піраміди, знаходяться суди нижчої інстанції, розкидані по території всього штату. Такі суди, як правило, відносяться до муніципальних округів. Ці суди мають справу з найменш серйозними проступками і найменш серйозними позовами. Вони носять різні найменування: транспортні, поліцейські, муніципальні суди тощо.

У певному значенні ці суди являють собою основу правосуддя. Деякі допускають до справи журі присяжних тільки в тому випадку, якщо одна із сторін посилено наполягає на цьому. Інші взагалі не мають журі присяжних, і якщо одна із сторін наполягає на розгляді своєї справи журі присяжних, то, як правило, справа передається на розгляд суду більш високої інстанції.

Позовні суди також займають своє місце в судовій системі. Перший такий суд був заснований в Клівленді в 1913 році як один з відділів муніципального суду.

Наступний рівень піраміди складається з судів загальної юрисдикції основних процесуальних судів суспільства. Існують суди, які займаються розглядом цивільних справ. Ці суди також займаються розглядом випадків серйозних карних злочинів: не пияцтва або ходіння по газону, а пограбування, зґвалтування і навмисного вбивства.

Юрисдикція процесуальних судів звичайно охоплює більшу кількість людей і більш широку область права, ніж муніципальні або поліцейські суди. У багатьох штатах на один округ припадає один основний процесуальний суд. Для основних процесуальних судів Сполучених Штатів не існує якої-небудь уніфікованої назви. У деяких штатах вони називаються окружними судами, в інших - районними судами. У Каліфорнії такий суд носить назву старшого суду. У Нью-Йорку ж назви досить химерно переплетені: основний процесуальний суд іменується верховним судом; суд же вищої інстанції в штаті називається апеляційним судом.

У штатах, що мають нечисленне населення той, що програв судовий процес має можливість безпосередньо апелювати до вищого суду штату, який звичайно називається верховним судом. Якщо прийняти процесуальний суд за перший рівень, то можна сказати, що ці штати мають “дворівневі” системи. У цих штатах право на апеляцію є загальним правом для всіх жителів штату.

Федеральні суди також мають трирівневу систему. Правда, у цієї системи відсутній нижній рівень для розгляду дрібних справ. Немає федеральних позовних судів або федеральних мирових судів (хоч округ Колумбія має позовне управління в своєму суді верхнього рівня). У штатах нижнім федеральним рівнем є регіональний (районний) суд - це основний федеральний процесуальний суд.

Два інших рівні - окружні суди і Верховний суд Сполучених Штатів в своїй діяльності обмежуються розглядом апеляцій.

На наступній сходинці знаходяться апеляційні суди Сполучених Штатів федеральних окружних судів. Протягом багатьох років існувало десять таких судів. Нещодавно Конгрес створив одинадцятий, розділивши на два колишній П'ятий округ, що простягався від Флориди до Техаса і мав великий приріст населення.

Окружні суди, на відміну від регіональних, не є судами з однією головною дійовою особою - суддею. Засідання проводить не один суддя, а група, що складається з трьох суддів. Загальне число суддів в окрузі варіюється від чотирьох до двадцяти трьох.

У більшості випадків, а фактично в переважній більшості, окружні суди є останньою інстанцією.

Наступним за ними знаходиться Верховний суд Сполучених Штатів - вищий орган в федеральній судовій системі. Склад, структура ті порядок роботи Верховного суду Конституцією не визначені. Складається з 9 суддів, в тому числі і головуючий. Ця чисельність була затверджена Конгресом в 1869 р. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.- М.: Политиздат, 1988.- С. 81.

Перші 10 поправок до Конституції були прийняті одночасно і мають назву Білля про права. Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 418-420. Згідно з ним та відповідно до різних спеціальних положень законів приватні особи захищені від певних видів дискримінації. Багато з цих положень, наприклад, укладені в Першій поправці відносяться до питань свободи слова, а положення Четвертої поправки, що стосуються захисту від необґрунтованих обшуків і конфіскацій, забороняють втручання держави в певні сфери індивідуальної активності. Ці положення, звичайно здійснювані за допомогою судового захисту, виражають прихильність ідеї про те, що конкретні індивідуальні свободи - свобода самовираження, віросповідання та інші, що направлені проти необґрунтованих втручань уряду в приватне життя, є істотними елементами вільного суспільства. Ці заходи захисту приватного життя звичайно об'єднуються під терміном “цивільні свободи”.

2 Правова система США

Правова система США формувалася під впливом англійських правових традицій та історично є похідною від англійської правової системи. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.- М.: Политиздат, 1988.- С. 86. В процесі еволюції американської системи в запозичених з Англії правових інститутах відбувалися зміни, з'являлися нові правові інститути, які відрізняють американське право від англійського. Специфіка американської правової системи зумовлена федеральним устроєм держави, наявністю Конституції США та конституцій штатів, особливостями політичного та соціально-економічного розвитку США.

Американська правова система корениться в системі загального (прецедентного) права, тобто права, яке створюється судами. Його основним принципом є принцип слідування судовому прецеденту - при розгляді справи суд має слідувати раніше встановленим судовим рішенням з аналогічних справ. Однак в США принцип слідування прецеденту не вважається судами за абсолютний і судова практика іде по шляху гнучкого застосування цього принципу.

Звід норм, які створюються судовими прецедентами, доповнюється та розвивається законодавством. Конгрес та законодавчі органи штатів приймають нормативні акти щодо широкого кола соціально-економічних та політичних питань. Правові норми, які встановлюють законодавчі органи, утворюють статутне право, яке є дуже важливим компонентом американського права. Проте тлумачення законів і правил їх застосування визначається нормами загального права.

Велику і постійно зростаючу роль в американському праві грає адміністративна нормотворчість органів виконавчої влади, яке здійснюється на основі повноважень, які делегуються їм законодавчими органами. Адміністративні акти - накази, правила, директиви, інструкції, - мета яких конкретизувати, деталізувати закони, часто підмінюють їх, оскільки мають фактично рівну юридичну силу.

Звичай зіграв велику роль в становленні і розвитку правової системи США. Його вплив особливо помітно в сфері функціонування інститутів державної влади. Багато з них створені та діють не на основі загального чи статутного права, а в силу створеної політичної практики. Такі важливі державно-політичні інститути, як Кабінет Міністрів, постійні комітети палат Конгресу, політичні партії, не передбачені Конституцією і не створені законодавчим шляхом.

Значне місце в американській правовій системі займають деякі інститути права справедливості. Воно створилося в Англії як доповнення до загального права - коли для вирішення спірного питання не знаходилося необхідної норми, можна було звертатися в особливі “суди справедливості”, які надавали своїм рішенням форми наказів. У США такі суди існували в окремих штатах. З розвитком правових систем штатів право справедливості втратило самостійне значення. Проте судові накази, які забороняли чи приписували яку-небудь дію, збереглися і є однією з важливих форм реалізації владних повноважень суду, судової нормотворчості.

Таким чином, основними джерелами американського права є судовий прецедент, законодавство, адміністративні норми, звичай і право справедливості.

Не дивлячись на єдність джерел права, загальнонаціональної правової системи в США немає: існують 50 правових систем штатів і окремо - федеральна правова система.

Разом з тим Конституція США містить положення, які дозволяють до деякої міри уніфікувати законодавство та судову практику штатів. У ст. IV вказується, що у кожному штаті повинні виявляти “повну довіру і повагу” нормативним актам і судовим рішенням будь-якого іншого штату. Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 416. Тим самим закріплений принцип взаємності в застосування нормативних актів одного штату державними органами іншого штату. Причому цей принцип діє і “по вертикалі”: федеральні суди також зобов'язані виявляти довіру і повагу нормативним актам і судовим рішенням, прийнятим в штатах.

В принципі Конгрес США має широкі можливості уніфікації правових систем штатів. У напрямку уніфікації права діють і інші організації - Американський інститут права, Інститут організації правосуддя, Американська асоціація юристів. Однак багато з запропонованих реформ в справі вироблення одноманітних норм для всіх штатів натикаються на супротив місцевих і регіональних політичних угруповань.

Співвідношення федерального права і правових норм штатів визначається ст. VI Конституції, яка встановила принцип верховенства федерального права (Конституції, федеральних законів і міжнародних договорів США) по відношенню до нормативних актів штатів. Там же. С. 417. Цей принцип передбачає, що будь-які правові норми штатів не повинні суперечити федеральним нормам. У випадку протиріччя закону або конституції штату законам або Конституції США, судді в штатах повинні куруватися останніми.

Суперечки з приводу відповідності правових норм штатів федеральним законам і Конституції США вирішуються в судовому порядку, і відповідні рішення оскаржуються аж до Верховного суду США як вищого органу конституційного нагляду. Самі тлумачення законів і Конституції в рішеннях Верховного суду є частиною федерального права і мають обов'язкову силу для всіх судів і інших державних установ країни.

Серед галузей американського права центральне місце займають ті, які мають відношення до правового регулювання відносин власності і приватного підприємництва: договірне; торговельне; фінансове; податкове; авторське і патентне; деліктне; право, що регулює статус і діяльність корпорацій; право, яке регулює порядок спадкування і розпорядження власністю; антитрестове законодавство.

Важливе значення мають такі галузі права, як конституційне, міжнародне, адміністративне, трудове, сімейне, кримінальне та кримінально-процесуальне, доказувальне, виправне, цивільно-процесуальне, військове.

Загострення соціально-економічних проблем США зумовило виділення в галузі права зводів норм, які стосуються правових проблем незаможних верств населення, взаємовідносин домовласників і наймачів житлових приміщень, правового статусу жінок, расово-етнічних меншин, індіанців, прав споживачів.

Громіздкість, складність, казуїстичність та невизначеність американського права, необхідність орієнтуватися у великій масі змінюючихся судових прецедентів зумовили особливе положення і впливову роль в американському суспільстві практикуючих юристів. Доволі розповсюдженою є адвокатська професія. Для отримання патенту на заняття адвокатською практикою претенденту необхідно мати диплом юриста і скласти іспити для допуску в адвокатуру того штату, де він збирається практикувати. У більшості штатів необхідною умовою заняття адвокатською практикою є членство в асоціації адвокатів штату.

Функція правозастосування в США покладена на державні органи з відповідними повноваженнями в сфері правосуддя і виконання закону: суди, поліцію, органи розслідування, шерифські відомства і відомства державного обвинувачення (атторнейські служби). В силу федерального устрою США система органів виконання законів децентралізована: в більшості штатів місцеві правозастосовні установи не підпорядковані відповідним установам на рівні штату, а ті в свою чергу не залежать від федерального уряду і його правозастосовних установ.

На федеральному рівні головною посадовою особою в сфері правозастосування є Генеральний атторней. Цей міністр виконує деякі функції генерального прокурора та державного адвоката. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М. Юристъ, 1997. - С. 386. Він очолює Міністерство юстиції США і керує федеральними обвинувачами в судових округах - атторнеями США.

В складі федеральних міністерств і відомств діють слідчі органи - Федеральне бюро розслідувань, Адміністрація по контролю за застосуванням законів про наркотики і Служба імміграції і натуралізації в Міністерстві юстиції; слідчими повноваженнями наділені Секретна служба і Служба внутрішніх доходів (Міністерство фінансів), а також інші підрозділи федеральних установ.

На рівні штатів діє декілька правозастосовних установ. Головною посадовою особою в сфері правозастосування є генеральний атторней штату; в більшості штатів він лише консультує уряд штату і представляє його в судах; він не наглядає за поліцією і не керую місцевими обвинувачами. Поліція штатного підпорядкування, як правило, займається тільки забезпеченням безпеки руху, а компетенція слідчих органів урядів штатів обмежена окремими, конкретними правопорушеннями.

Основний обсяг роботи по підтриманню суспільного порядку, розслідуванню злочинів і орагнізації кримінального переслідування виконується місцевими правозастосовними установами. Кримінальне переслідування здійснюється відомствами державного обвинувачення - службами окружних атторнеїв в містах і графствах. Охорона суспільного порядку і розслідування злочинів покладені на поліцейські управління в містах і шерифські управління в графствах.

Ні відомства державного обвинувачення, ні поліція, ні шерифські управління формально не пов'язані організаційно. Окружні атторнеї, шерифи, а нерідко і начальники поліції є виборними посадовими особами, які не мають над собою адміністративного керівництва; правова система США не знає інституту прокурорського нагляду за діяльністю органів розслідування. В результаті в сфері правозастосування є деяка роздробленість. Стандарти забезпечення законності міняються від штату до штату.

Необхідним елементом у взаємовідносинах уряду зі своїми громадянами є забезпечення функціонування карного судочинства. Захист справедливості і цілісність судочинства - необхідний елемент верховенства права. Вимоги, що відносяться до обшуку і вилучення містяться в Четвертій поправці Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 419.; захист проти покарання за одну і ту ж провину і проти самообвинувачення - П'ята поправка Там же.; право на швидкий і відкритий суд за участю неупередженого журі присяжних, право бути проінформованим про всі обвинувачення, право протистояти ворожому свідку, право на належний процес для виклику свідків і право на допомогу адвоката - Шоста поправка Там же.; заборона надмірної застави або штрафу, а також брутального і незвичайного покарання - Восьма поправка Там же. С. - 420.. Можливо, найбільш важливою гарантією захисту особистих прав від держави в карному суді є презумпція невинності. Важливе значення має і той факт, що карний процес не може бути політизований або використаний для покарання політичних дисидентів.

Список літератури

1. Конституция Соединенных штатов Америки. // А.А. Мишин Конституционное право зарубежных стран: Учебник / 7-е изд. перераб и дополн. - М.: Белые альвы, 2000. - С. 406-427.

2. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Под общ. ред. члена-корр. РАН, проф. М.В. Баглая, д.ю.н., проф. Ю.И. Лейбо и д.ю.н., проф. Л.М. Энтина. - М.: Издательство НОРМА, 2000. - 832 с.

3. Конституционное право зарубежных стран. Учебник для вузов / Эриашвилли М.И. и др./ Под ред.В.О. Лучина, Г.А. Василевича, А.С. Прудникова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. - 687 с.

4. Конституционное право зарубежных стран: Учеб. пособие. - М.: Юрайт-М, 2001. - 640 с.

5. Современные Соединенные Штаты Америки: Энцикл. справочник.- М.: Политиздат, 1988.- 542 с.

6. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: АртЕк, Вища шк., 1997. - 264 с.

7. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М. Юристъ, 1997. - 568 с.