Судовий розгляд

32

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття та значення стадії судового розгляду

2. Порядок судового розгляду

3. Відкладення розгляду справи. Зупинення провадження по справі

4. Закінчення справи без винесення судового рішення

5. Протокол судового засідання

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

ЦПП - це сукупність і система правових норм, предметом регулювання котрих є суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах. Ці відносини визначають процесуальний порядок виробництва в цивільних справах, встановлений ЦПК і іншими законами України. Цей порядок складається з виробництва по розгляду і рішенню справ по спорах, котрі виникають з цивільних, сімейних, трудових і інших правовідносин, справ, котрі виникають з адміністративно-правових відносин, і справ окремого виробництва, тобто з виробництва по цивільних справах.

Предметом цивільного процесуального права є процесуальний порядок виробництва по цивільних справах. Він визначається: системою процесуальних дій, котрі виконуються судом, органом судового виконання, учасниками процесу; змістом, формою, умовами виконання процесуальних дій; системою цивільно-процесуальних прав і обов'язків суб'єктів правовідносин, котрі визначають зміст цивільно-процесуальних дій; гарантіями реалізації цивільно-процесуальних прав і обов'язків.

Система ЦПП - це сукупність норм і інститутів галузі права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК і складається з двох частин - загальної і особливої. Загальна об'єднує норми і інститути ЦПП, котрі мають значення для всієї галузі, всіх видів виробництва і стадій цивільного процесу (розділи I і II ГПК). У особливу частину включені норми і інститути, котрі регулюють порядок розгляду і рішення справ по стадіях судочинства (розділи III-VI ГПК).

Цивільно-процесуальні правовідношення - це врегульовані нормами ЦПП відносини, котрі виникають між судами і органами судового виконання як між собою, так і з учасниками процесу - громадянами і юридичними особами в цивільному судочинстві.

1. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Судовий розгляд цивільних справ в суді першої інстанції проходить в судових засіданнях і е однією із основних стадій цивільного процесу. Судовий розгляд представляє cобою сукупність процесуальних дій, які вчиняються в судовому засіданні судом і іншими учасниками процесу, врегульованих нормами цивільного процесуального права і направлених на розгляд та вирішення справи по суті. Вирішуючи справу по суті, суд в колегіальному складі з участю народних засідателів дослідує докази по справі, з'ясовує дійсні взаємовідношення сторін, встановлює їх права і обов'язки і постановляє рішення по справі. В даній стадії судового розгляду повністю реалізуються завдання цивільного судочинства, визначені ст. 2 ЦПК, і найбільш повно втілюються всі принципи цивільного процесуального права. Вся діяльність судів по розгляду цивільних справ здійснюється на основі суворого дотримання принципів законності, рівноправності сторін в процесі, гласності судового розгляду, незалежності суддів при здійсненні правосуддя і підкорення їх тільки закону, колегіальності тощо [1].

Розгляд цивільних справ проходить в судових засіданнях з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судові засідання провадяться в приміщенні суду, а по найбільш актуальних справах та справах, що мають широкий громадський інтерес,-- безпосередньо на підприємствах, будовах, в установах, радгоспах, колгоспах (ст. 159 ЦПК) [4].

В судових засіданнях районного (міського) народного суду головує голова суду або народний суддя, а в судових засіданнях інших судів -- голова, його заступник або член суду. Головуючий наділений правами по керівництву судовим розглядом справи. Він повинен приймати. всі передбачені законом заходи, спрямовані на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи і встановлення істини, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи, а також забезпечує належний виховний рівень судового процесу. Головуючий повинен забезпечити спокійну ділову обстановку і належний порядок в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі, а також всі присутні в залі судового засідання громадяни повинні додержуватися встановленого порядку і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого.

Всі присутні в залі судового засідання при вході до нього суду повинні встати. Рішення суду всі присутні в залі заслуховують стоячи. Всі учасники процесу звертаються до суду та дають свої пояснення та показання стоячи. В цьому проявляється повага до суду, який здійснює правосуддя від імені держави. Відступ від цього правила допускається лише з дозволу головуючого.

Щодо осіб, які порушують порядок в судовому засіданні, головуючий може застосовувати відповідні заходи реагування, передбачені законом. Зокрема, особі, яка порушує порядок під час розгляду справи, головуючий від імені суду робить попередження. При повторному порушенні порядку особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі можуть бути видалені із залу судового засідання за ухвалою суду, а громадяни, присутні в залі судового засідання,-- за розпорядженням головуючого. Суд вправі також оштрафувати громадян, присутніх в залі судового засідання, за порушення порядку в розмірі до тридцяти карбованців. За неповагу до суду, яка виражається в злісному непідкоренні розпорядженням головуючого з боку учасників процесу чи інших громадян, або в порушенні порядку під час судового засідання, а також вчинення ким-небудь дій, які свідчать про явну неповагу до суду або до встановлених в суді правил, тягнуть за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб або штрафу в розмірі до ста карбованців.

В разі непідкорення розпорядженням головуючого з боку прокурора або адвоката їм робиться попередження. При дальшому непідкоренні зазначених осіб розпорядженням головуючого слухання справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити дану особу іншою. Одночасно суд повідомляє про це відповідно вищестоящого прокурора чи президію колегії адвокатів [1].

Якщо порядок в судовому засіданні порушують сторони або треті особи, суд може відкласти розгляд справи або видалити порушників із залу судового засідання на весь час судового розгляду або на частину його. В останньому разі головуючий знайомить особу після повернення її до залу судового засідання з процесуальними діями, вчиненими в її відсутності (ст. 164 ЦПК) [4].

2. ПОРЯДОК СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Всі дії по розгляду і вирішенню цивільних справ, що вчиняються судом і особами, які беруть участь у справі, ц судовому засіданні повинні здійснюватися в чітко встановленій законом процесуальній формі, регламентованій цивільним процесуальним законодавством. Розгляд і вирішення цивільних справ проходять в судових засіданнях, які є цивільною процесуальною формою судового розгляду.

Судовий розгляд складається із чотирьох взаємно пов'язаних частин: підготовчої, розгляду справи по суті, судових дебатів, постановлення та оголошення судового рішення.

Підготовча частина судового розгляду представляє собою сукупність процесуальних дій, направлених на перевірку наявності умов, необхідних для розгляду і вирішення справи в даному судовому засіданні. Ці дії зводяться до вияснення можливості розгляду справи даним конкретним складом суду, при наявності зібраних доказів по справі, при неявці кого-небудь із учасників процесу.

У призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься. Далі перевіряється явка учасників процесу в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та які є відомості про причини їх неявки. Суд встановлює особу тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження службових осіб і представників.

Якщо в процесі приймає участь перекладач, головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки і попереджає його про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад, злісне ухилення від явки до суду і відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків. Це робиться з тою метою, щоб дати можливість особі, яка не розуміє мови судочинства, сприймати хід процесу з самого початку через перекладача.

Оскільки її судовому засіданні свідки допитуються окремо, вони видаляються з залу судового засідання і головуючий вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не зносилися з тими, яких суд ще не допитав [2].

Після видалення свідків із залу судового засідання вирішується питання про можливість слухати справу даним конкретним складом суду. Головуючий оголошує склад суду, а також прізвище-прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Підстави для відводу і наслідки його задоволення передбачені (ст.ст. 18--20 ЦПК) [4].

Зокрема, судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу (самовідводу), якщо вони: особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, прокурор, секретар судового засідання; є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою.

Більш широке коло підстав передбачається для відводу експерта. Крім вказаних підстав, експерт не може приймати участь в розгляді справи, якщо він: знаходився або знаходиться у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою до порушення даної цивільної справи; виявився некомпетентним.

Участь прокурора, експерта, перекладача та секретаря судового засідання при попередньому розгляді даної справи відповідно в якості прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання не служить підставою для їх відводу.

При наявності підстав для відводу суддя, прокурор, секретар судового засідання, експерт і перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку розгляду справи по суті. Заявляти відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку розгляду справи по суті.

Розглядаючи заяву про відвід, суд повинен заслухати особу, якій заявлено відвід, коли вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Питання про відвід судді вирішують інші судді у відсутності того, кому заявлено відвід. При рівній кількості голосів, поданих за відвід і проти нього, суддя вважається відведеним. Якщо відвід заявлений кільком суддям або всьому складові суду, питання вирішується цим же судом у повному складі простою більшістю голосів. Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу, вирішується головою районного (міського) народного суду. Коли до складу районного (міського) народного суду обрано одного суддю, питання про його відвід вирішується головою обласного, Київського міського суду чи його заступником [3].

У випадку задоволення відводу народного судді, народного засідателя або всього складу суду справу розглядає той самий народний суд, але в іншому складі суддів. Якщо заміна судді є неможливою, то у відповідності з ст. 133 ЦПК справа надсилається до обласного суду для передачі її на розгляд іншого районного народного суду [4].

Головуючий роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, про що зазначається в протоколі судового засідання. Після цього суд вирішує клопотання осіб, які беруть участь у. справі. Ці клопотання вирішуються судом негайно після того, як будуть заслухані думка інших осіб, які беруть участь у справі. Відмова суду в задоволенні клопотань не виключає можливості заявляти їх повторно, якщо змінилися фактичні обставини. Крім того, суд з власної ініціативи може переглянути свою ухвалу, якщо цього вимагає встановлення дійсних обставин справи.

В підготовчій частині суд також обговорює питання про можливість продовження судового розгляду в зв'язку з неявкою кого-небудь із учасників процесу. Це питання вирішується з врахуванням думки осіб, які беруть участь у справі.

Визнавши за можливе розгляд справи в даному судовому засіданні, головуючий роз'яснює експертові, якщо він приймає участь у справі, його права і обов'язки і попереджає його про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку, після чого суд приступає до розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті -- основна частина судового розгляду. В цій чистіші сул досліджує докази по справі, з'ясовує дійсні права і взаємовідношення сторін з метою встановлення об'єктивної істини. Розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого про суть цивільної справи. Доповідач об'єктивно викладає обставини справи, факти підстави позову і докази, які представлені позивачем, заперечення проти позову відповідачем і докази, які спростовують вимоги позивача. Доповіддю матеріалів справи визначаються об'єм і характер дослідження по справі. Після доповіді головуючий з'ясовує, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за вирішенням спору до третейського чи товариського суду. При цьому позивач може заявити про зменшення або збільшення позовних вимог, зміну предмета чи підстави позову або відмовитися від позову. Сторони можуть погодитися на укладення мирової угоди [5].

Якщо позивач відмовляється від позову або сторони бажають укласти мирову угоду, то головуючий повинен роз'яснити сторонам про наслідки вчинення цих процесуальних дій. При прийнятті відмови позивача від позову або при затвердженні мирової угоди сторін суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження по справі (ст. 179 ЦПК). Визнання позову відповідачем не служить підставою для закриття провадження по справі, а розглядається як доказ, який підлягає додатковій перевірці судом [4].

Після вирішення цих питань і при відсутності перешкод для продовження процесу суд приступає до дослідження доказів, яке починається з заслуховування пояснень сторін. Першими дають пояснення позивач і третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач і третя особа, яке бере участь на стороні відповідача. Якщо справа порушена прокурором або іншими органами чи особами, то спочатку дають пояснення вони, а потім особа, в інтересах якої порушений процес.

Після пояснень сторін і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, виступають треті особи, які заявляють самостійні вимоги. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання один одному.

Заслухавши пояснення всіх осіб, які беруть участь у справі, суд має можливість встановити найбільш раціональний порядок дальшого дослідження справи, допиту свідків, ознайомлення з листами і іншими документами тощо. Питання про порядок дослідження інших доказів ставиться на обговорення осіб, які беруть участь у справі. Вислухавши їх думку, суд своєю ухвалою встановлює порядок дослідження інших доказів. В судовій практиці, як правило, дослідження доказів починається з допиту свідків. Кожен свідок допитується окремо, що усуває можливість впливу показань одних свідків на показання інших, забезпечує безпосередність і об'єктивність їх показань [6].

Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, і попереджає його про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання. Свідкам, які не досягли шістнадцяти років, головуючий роз'яснює обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі, але вони не попереджаються про відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань.

Свідку пропонується розповісти все, що йому особисто відомо по даній справі, після чого першим йому ставить запитання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Свідкові, який викликаний з ініціативи суду, першим ставить запитання позивач. Судді вправі ставити запитання свідку в будь-який час його допиту.

Кожний допитаний свідок залишається в залі засідання суду до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити свідкам залишити зал засідання суду до закінчення розгляду справи лише за згодою сторін. В разі необхідності свідок може бути допитаний повторно на тому ж або наступному засіданні за його власною заявою, за заявою сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Для з'ясування причин розходжень в показаннях свідків суд може призначити свідкам очну ставку.

Свідки зобов'язані давати свої показання в усній формі. Однак в тих випадках, коли показання свідка, пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті, він може користуватися письмовими замітками. Ці замітки пред'являються судові та особам, які беруть участь у справі, і в разі необхідності за ухвалою суду можуть бути приєднані до справи.

Процесуальне законодавство не обмежує можливості бути свідком певним віком, однак порядок допиту неповнолітніх свідків має свої особливості. Свідки, які не досягли п'ятнадцяти років, і, за розсудом суду, неповнолітні свідки віком під п'ятнадцяти до вісімнадцяти років обов'язково допитуються u присутності педагога або близьких для свідків осіб (батьки), усиновителів, опікунів, піклувальників), якщо вони не заінтересовані у справі. Педагог або близькі особи свідка можуть з дозволу суду ставити свідкові запитання. У виняткових випадках, коли це необхідно для встановлення істини, на час допиту осіб, які не досягли повноліття, з залу судового засіданню за ухвалою суду може бути видалена та чи інші особа, яка бере участь у справі, щоб вона не могла впливати на неповнолітнього свідка своєю присутністю. Після повернення цієї особи до залу судового засідання їй повідомляють про показання свідка, який не досяг повноліття, і надають можливість поставити запитання свідкові. Свідок, який не досяг шістнадцяти років, по закінченні його допиту видаляється з залу судового засідання, крім випадків, коли суд визнає за необхідне присутність цього свідка в залі судового засідання [7].

Дослідження письмових доказів заключається в тому, що суд оголошує їх в судовому засіданні та пред'являє для ознайомлення особам, які беруть участь у справі. В тих випадках, коли письмові докази торкаються питань, з приводу яких призначалася експертиза або на які можуть дати відповідь свідки, вони пред'являються для ознайомлення також експертам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів (ст. 186 ЦПК). Досліджуючи письмові докази, суд перевіряє і їх достовірність. У випадку оспорювання достовірності письмового доказу суд може перевірити цю обставину шляхом опиту сторін, допиту свідків, порівняння з іншими письмовими доказами, призначенням експертизи.

Особливі умови передбачені (ст. 187 ЦПК) по відношенню дослідження особистого листування і телеграфних повідомлень громадян. З метою охорони таємниці листування і телеграфних повідомлень особисте листування та особисті телеграфні повідомлення громадян можуть бути оголошені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими велась переписка. В противному разі таке листування і телеграфні повідомлення оголошуються та досліджуються у закритому судовому засіданні [4].

Якщо по справі е речові докази, то вони досліджуються судом шляхом їх огляду, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках -- також експертам і свідкам. Особи, яким пред'явлені для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з їх оглядом. Ці заяви заносяться до протоколу судового засідання. Якщо речові або письмові докази не можуть бути доставлені до суду, їх можна оглянути і дослідити за місцем їх знаходження. Огляд на місці провадить весь склад суду з повідомленням про це всіх осіб, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках -- з викликом експертів і свідків. Хід огляду на місці фіксується в_ протоколі і підписується всіма особами, які брали участь в огляді. Ці особи можуть подавати зауваження на протокол огляду на місці [7].

Дослідження результатів експертизи починається з оголошення експертом висновку, який подається до суду в письмовій формі. З метою роз'яснення і доповнення висновку експерта йому можуть бути задані додаткові запитання. Першим може поставити запитання особа, за заявою якої призначено експертизу, а потім -- інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за ініціативою суду, першим може поставити запитання експертові позивач. В разі необхідності провести додаткові дослідження, а також в разі суперечливості висновків кількох експертів суд може призначити додаткову або повторну експертизу.

Після дослідження показань свідків, письмових, речових доказів і висновку експерта в судовому засіданні оголошуються висновки органів державного управління, що беруть участь у справі, які також представляються до суду в письмовій формі. Представникам цих органів з метою роз'яснення і доповнення висновку суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання.

Суд після дослідження обставин справи і перевірки доказів вислуховує представника громадської організації чи трудового колективу про думку організації або колективу, які його уповноважили, з приводу справи, що розглядається судом. Суд і особи, які беруть участь у справі, можуть ставити запитання представнику громадської організації чи трудового колективу з метою роз'яснення aj6o уточнення думки громадськості. Якщо представник в ході судового розгляду прийде до іншої думки, ніж та, яка висловлена колективом, він вправі клопотати перед судом про відкладення розгляду справи для інформування колективу про нові обставини справи [7].

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Вислухавши додаткові пояснення, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів і висновку прокурора.

Судові дебати. В цій частині судового розгляду на підставі обставин, які встановлені і перевірені в процесі розгляду справи по суті, особи, які беруть участь у справі, виступають з промовами, в яких підводять підсумки розгляду справи. В своїх виступах особи, які беруть участь у справі, дають свою оцінку доказам, які досліджувались в судовому засіданні, роблять висновки про встановлення або не встановлення обставин, які мають значення для справи, висловлюють свої думки щодо застосування відповідного закону до встановлених правовідношень.

У дебатах першими виступають позивач та його представник, потім відповідач та його представник. Треті особи, які не заявили самостійних вимог на предмет спору, виступають у дебатах після особи, на стороні якої вони беруть участь. Якщо справа порушена в суді прокурором або уповноваженими органів державного управління, профспілок, державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій або окремими громадянами, які звернулися до суду на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, вони виступають в судових дебатах першими. Треті особи, які заявляли самостійні позовні вимоги на предмет спору, та їх представники виступають після сторін.. Після цього виступають представники органів державного управління, які залучені до участі в процесі або вступили в процес з власної ініціативи, і представники громадських організацій чи трудових колективів, які беруть участь у справі. Суд не може обмежити тривалість судових дебатів певним часом. Головуючий може зупинити промовця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом. З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками, тобто мають право повторного виступу. Право останньої репліки завжди належить відповідачу і його представнику.

Якщо суд під час судових дебатів визнає за необхідне з'ясувати нові обставини, що мають значення для справи, або дослідити нові докази, він постановлює ухвалу про поновлення розгляду справи по суті. Після закінчення розгляду справи по суті судові дебати прокурора провадяться в загальному порядку.

Судові дебати мають важливе практичне значення. Вони допомагають суду правильно і всебічно оцінити докази по справі і встановити дійсні права і взаємовідношення сторін. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати для постановлення рішення [8].

Постановлення та проголошення судового рішення, Це -- заключна частина судового засідання, в якій-суд в колегіальному складі або суддя одноособово вирішують справу по суті і проголошують судове рішення. Ця частина судового розгляду проходить в нарадчій кімнаті, де можуть бути присутні лише судді, які входять до складу суду по даній справі (ст. 210 ЦПК) [4].

Рішення постановлюється в порядку, передбаченому законом, який не тільки гарантує незалежність суддів при винесенні рішення, але й є необхідною умовою винесення законного і обґрунтованого рішення. Недотримання цього порядку може тягнути його відміну.

Під час постановлення рішення суд обговорює питання, які необхідно вирішити. Обговорюючи матеріали справи, суд повинен оцінити достовірність доказів, визначити, які обставини, що мають значення для справи, достовірно встановлені, який закон необхідно застосувати для вирішення даної справи [9].

Якщо в нарадчій кімнаті суддів виявиться потреба з'ясувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або через іншу судову дію, суд, не постановляючи рішення, відновлює судовий розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Судовий розгляд в цьому разі провадиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Після закінчення відновленого судового розгляду, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення.

Всі питання, які виникають в нарадчій кімнаті, вирішуються суддями шляхом голосування за більшістю голосів або суддею одноособове. Жоден із суддів не має права утримуватися під голосування. Для того, щоб дати можливість суддям діяти самостійно і не впливати на них, головуючий голосує останнім. Судді, які не згідні з рішенням більшості, можуть письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи, але в судовому засіданні не оголошується. Справа з окремою думкою, викладеною під час постаноплення рішення, надсилається голові вищестоящого суду після закінчення десятиденного строку, якщо рішення по справі не було оскаржено чи опротестовано.

Постановлене рішення викладається в письмовій формі головуючим або одним з суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який брав участь у постановленні рішення, в тому числі суддею, який письмово виклав свою окрему думку. Всі поправки в рішенні повинні бути застережені перед підписом суддів [9].

Рішення суду повинно бути постановлено відразу після судового розгляду. Тільки у виняткових випадках по особливо складних справах складання мотивованого рішення може бути відкладено на строк не більше трьох днів, але резолютивну частину рішення суд повинен оголосити в тому ж засіданні, в якому закінчено розгляд справи (ст. 209 ЦПК). Одночасно суд оголошує день, в який особи, які брали участь у справі, можуть ознайомитись з мотивованим рішенням. Оголошена резолютивна частина рішення підписується всім складом суду і приєднується до справи [4].

Після підписання рішення суд повертається до залу судового засідання і судове рішення проголошується прилюдно. Головуючий повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, зміст рішення, порядок і строк його оскарження. На цьому судовий розгляд справи закінчується.

3. ВІДКЛАДЕННЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ. ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПО СПРАВІ

За загальним правилом цивільного судочинства судовий розгляд цивільних справ повинен закінчуватися постановленням судового рішення, в якому суд повинен дати відповідь на заявлені вимоги позивача і заперечення відповідача. Однак в практиці розгляду і вирішення цивільних справ виникає чимало випадків, коли при розгляді справи по суті виявляються такі обставини, які, у відповідності з вимогами закону, не дають можливості суду винести по справі рішення, а тягнуть за собою різні ускладнення процесу. Одним із таких ускладнень може бути відкладення розгляду справи.

Відкладення розгляду справи -- це перерва судового розгляду на певно визначений строк з метою забезпечення умов для правильного розгляду і вирішення справи по суті. Підставами для відкладення розгляду справи можуть служити такі обставини, які перешкоджають розгляду справи в даному судовому засіданні однак вони можуть бути усунені судом або особами, які беруть участь у справі, до наступного судового засідання. Ці підстави передбачені ст.ст. 172--176 ЦПК, але вони не носять вичерпного характеру. Суд може відкласти розгляд справи і по інших підставах, в залежності від особливостей конкретних цивільних справ. Причинами відкладення розгляду справи можуть бути: недоброякісна підготовка справи до судового розгляду, несвоєчасне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, або інших учасників процесу про явку до суду, необхідність проведення інших процесуальних дій тощо.

Треба сказати, що не завжди, навіть при найбільш детальній підготовці справи до судового розгляду, вдається зібрати всі необхідні для розгляду справи докази і забезпечити можливість їх дослідження в судовому засіданні. Не завжди є можливість виявити всіх осіб, які повинні приймати участь в процесі по даній справі. В процесі судового розгляду може виникнути необхідність в нових доказах, постановці питання про заміну неналежної сторони, притягнення до справи третіх осіб тощо. Неявка в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів також нерідко не дозволяє розглянути справу в першому судовому засіданні, Тому, якщо суд прийде до висновку про неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні, він відкладає розгляд справи на інший час.

Звичайно, що відкладення розгляду справи є небажаним явищем в зв'язку з тим, що це затримує вирішення спору між сторонами. Однак в необхідних випадках судовий розгляд треба відкласти з метою прийняття певних заходів для всебічного розгляду справи і постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Так, у відповідності з ст. 172 ЦПК суд зобов'язаний відкласти розгляд справи у випадках: неявки в судове засідання однієї з сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки; неявки в судове засідання однієї з сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового засідання, з причин, визнаних судом поважними; в разі, коли суд визнає потрібним, щоб сторона, яка не з'явилася, дала особисті пояснення.

Суд відкладає розгляд справи також у випадку неявки в судове засідання позивача і відповідача без поважних причин або якщо жоден з них не подав заяви про розгляд справи и його відсутності. Справа повинна бути відкладена розглядом також у випадку неявки інших осіб, які беруть участь у справи, свідків, експертів, якщо їх явка до суду є необхідною для встановлення фактичних обставин справи; у випадку, коли суд встановить, що в процесі беруть участь неналежні сторони; якщо необхідно залучити до участі в справі третіх осіб.

Якщо відомостей про причини неявки немає або причини неявки будуть визнані неповажними, суд може відкласти справу слуханням або розглянути її у відсутності особи, яка не з'явилася при наявності у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідношення сторін, і коли немає потреби заслухати особисті пояснення особи, яка не з'явилася.

Необхідно звернути увагу на те, що закон не дає вичерпного переліку підстав для відкладення розгляду справи. Ці підстави визначаються конкретними обставинами справи в кожному конкретному випадку, виходячи із можливості розгляду справи в даному судовому засіданні.

Про відкладення розгляду справи суд постановляє ухвалу, в якій вказуються причини відкладення розгляду і ті заходи, які необхідно вчинити для забезпечення розгляду справи в наступному судовому засіданні. Відкладаючи розгляд справи, суд призначає день нового судового засідання, про що оголошує під розписку учасникам процесу, які з'явилися. Тих учасників процесу, які не з'явилися або яких суд заново притягає до участі в процесі, викликають в нове судове засідання повістками. При відкладенні розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися, при умові, що в судовому засіданні присутні всі особи, які беруть участь у справі. Новий розгляд справи після її відкладення розпочинається заново (ст. 176 ЦП К).

Зупинення провадження по справі -- це перерва в судовому розгляді на-невизначений строк у випадках, прямо вказаних в законі. Зупинення провадження по справі викликається такими обставинами, які перешкоджають розгляду справи по суті, але не можуть бути усунені »і судом, ні сторонами, тобто вони не залежать від їх волі.

Зупинення провадження по справі суттєво відрізняється від відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладається для вчинення судом або сторонами певних процесуальних дій. З зупиненням провадження по справі припиняється вчинення будь-яких процесуальних дій по даній справі, за незначними винятками (наприклад, дій по забезпеченню доказів). Якщо при відкладенні розгляду справи суд обов'язково вказує день і час нового розгляду справи, то при зупиненні провадження такого строку не вказується. Поновлення провадження можливо лише при настанні умов, які передбачені законом. Відрізняються ці інститути і за своїми наслідками. Якщо відкладення розгляду справи не впливає на перебіг строків позовної давності, то з моменту зупинення провадження по справі зупиняється і перебіг строку позовної давності.

Процесуальне законодавство передбачає два види зупинення провадження по справі: обов'язкове -- при наявності однієї із підстав, передбачених законом, і факультативне -- на розсуд суду, але також при наявності підстав, вказаних в законі [10].

Відповідно до ст. 221 ЦПК суд зобов'язаний зупинити провадження по справі в випадках: 1) смерті громадянина, якщо спірні правовідношення допускають правонаступництво, або припинення існування юридичної особи, які були стороною в справі; 2) втрати стороною дієздатності; 3) перебування відповідача в діючій частині Збройних Сил або прохання позивача, який перебуває в діючій частині Збройних Сил; 4) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у цивільному, кримінальному чи адміністративному порядку.

Стаття 222 ЦПК передбачає факультативні підстави для зупинення провадження по справі, коли суд вирішує це питання в залежності від конкретних обставин справи. Суд може на прохання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі в випадках: 1) перебування позивача або відповідача в складі Збройних Сил на дійсній строковій службі або притягнення цих осіб до виконання будь-якого Державного обов'язку; 2) тяжкого захворювання сторони, підтвердженого документами лікувального закладу; 3) розшуку відповідача; 4) знаходження сторони в тривалому службовому відрядженні; 5) призначення судом експертизи [4].

Ухвала суду про зупинення провадження в справі може бути оскаржена.

Перелік підстав для зупинення провадження по справі є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Провадження Ію справі відновлюється на прохання сторін, по ініціативі суду після усунення обставин, які викликали його зупинення. Відновлюючи провадження в справі, суд викликає сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, на загальних підставах.

4. ЗАКІНЧЕННЯ СПРАВИ БЕЗ ВИНЕСЕННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ

При розгляді цивільних справ можуть виникнути і такі обставини, які створюють неможливість або недоцільність даного розгляду справи по суті і винесення по справі судового рішення. В таких випадках справа закінчується в суді без винесення судового рішення шляхом її закриття або залишення без розгляду.

Закриття провадження по справі -- це форма закінчення цивільної справи без винесення судового рішення, наслідком якої є неможливість повторного звернення до суду з тим же позовом. Ця форма закінчення цивільних справ застосовується у випадках, коли суд незаконно прийняв справу до свого провадження або коли продовження процесу стає явно неможливим чи недоцільним.

Процес по справі вважається таким, що виник незаконно, якщо у відповідності з ст. 136 ЦПК суддя при прийнятті позовної заяви помилково не відмовив в її прийнятті. Ці підстави для закриття провадження по справі мають, як правило, допроцесуальний характер. Вони пов'язані з відсутністю у зацікавленої особи права на звернення до суду і з помилкою судді, який неправильно прийняв позовну заяву [4].

Незаконність виникнення процесу може проявитися & тому, що до провадження суду прийнята справа, яка не підлягає розгляду в суді (п. 1 ст. 227 ЦПК). Вказана підстава включає в себе перш за все непідвідомчість/ справи суду, а також/випадки звернення до суду з вимогою, яка не підлягає правовому захисту. Крім того, справа не підлягає розгляду в суді у випадку відсутності у позивача або відповідача процесуальної правоздатності.

Суд закриває провадження по справі, якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку втрачено (п. 2 ст. 227 ЦПК) Випадки попереднього позасудового порядку вирішення спорів визначені законом і не можуть встановлюватися на розсуд суду. Стаття 136 ЦПК Дає приблизний перелік випадків, коли суддя повинен відмовити в прийнятті позовної заяви внаслідок недотримання позивачем вказаного порядку. До них, зокрема, відносяться: вирішення більшості трудових спорів, коли зацікавлена особа зобов'язана звертатися до КТС; спори, які виникають із заподіяння шкоди здоров'ю; спори, які виникають з договорів перевозки; з органами зв'язку, де встановлений претензійний порядок їх вирішення, тощо.

Процес виникає незаконно і підлягає закриттю, якщо є рішення, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (п. З ст. 227 ЦПК). Закриття провадження по справі на цій підставі можливе лише при співпадінні всіх трьох елементів, а саме: співпадають сторони, предмети і підстави позовів. Зміна хоч одного із них не дає тотожності позовів і не перешкоджає зацікавленим особам звертатися до суду з позовом [11].

Провадження по справі повинно бути закрито, якщо відбулося рішення товариського суду, прийняте в межах його компетенції, по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (п. б ст. 227 ЦПК). Ця підстава введена в наше законодавство в зв'язку з розширенням ролі громадськості у вирішенні цивільних справ. Заінтересовані особи можуть вибирати різні форми захисту своїх суб'єктивних прав. Однак вибір однієї із форм захисту позбавляє заінтересовану особу можливості повторно звертатися до суду. І якщо суддя помилково прийняв таку заяву, то справа підлягає закриттю провадженням в будь-якій стадії процесу.

Провадження по справі виникає незаконно і підлягає закриттю, якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду (й. 7 ст. 227 ЦПК). Укладення між сторонами договору означає вибір форми захисту своїх прав. Тим більше, що рішення третейського суду за своїми властивостями прирівнюється до рішення народного суду і може бути виконаним в примусовому порядку на підставі виконавчого листа, виданого народним судом [4].

До підстав для закриття провадження по справі відноситься смерть громадянина, який був однією з сторін у справі, при умові, що спірні правовідношення не допускають правонаступництва (п. 8 ст. 227 ЦПК). В цьому випадку процес по справі виник правильно, у судді не було підстав відмовляти в прийнятті позовної заяви. Однак внаслідок смерті однієї з сторін, з особою якої , пов'язані права і обов'язки в спірному правовідношенні, дальше продовження процесу стає неможливим.

Окрему групу .підстав складають обставини, які тягнуть за собою закриття провадження по справі в зв'язку з тим, що дальше продовження процесу стає недоцільним. Ці обставини пов'язані з розпорядчими діями сторін: відмовою позивача від позову і укладенням сторонами мирової угоди (пп. 4, 5 ст. 227 ЦПК). Право закрити провадження по справі на цих підставах наступає лише після того, коли суд прийме відмову позивача від позову або затвердить мирову угоду сторін.

Закриття провадження по справі оформлюється мотивованою ухвалою, яка постановляється колегіальним складом суду в нарадчій кімнаті. Ухвала суду може бути оскаржена. В разі закриття провадження в справі повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Залишення заяви без розгляду -- це форма закінчення цивільних справ без винесення судового рішення, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом. Всі підстави для залишення заяви без розгляду, які встановлені ст. 229 ЦПК, можна розділити на дві групи: підстави, які тягнуть обов'язкове залишення заяви без розгляду, і факультативні.

Обов'язкове залишення заяви без розгляду має місце в тих випадках, коли суд зобов'язаний це зробити незалежно від волі заінтересованих осіб. ЦІ підстави носять допроцесуальний характер, оскільки суддя повинен був відмовити в прийнятті заяви до судового провадження і роз'яснити заінтересованій особі порядок усунення пере/ шкод для можливого розгляду справи в суді.

Суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи і можливість застосування цього порядку не втрачена (п. 1 ст. 229 ЦПК). Для правильного застосування цієї підстави суд повинен встановити, чи передбачений для даної конкретної категорії справ обов'язковий позасудовий порядок розгляду справи і чи не втратив позивач можливості виконати вимоги закону про обов'язковий позасудовий розгляд даної справи.

Обов'язкове залишення заяви без розгляду має місце і в тому випадку, якщо заява подана недієздатною особою (п. 2 ст. 229 ЦПК). За загальним правилом цивільного судочинства, до суду за захистом свого права чи охоронюваного законом інтересу можуть звертатися тільки особи, які наділені цивільною процесуальною дієздатністю, тобто здатністю особисто здійснювати свої процесуальні права і нести обов'язки. Особисте звернення до суду процесуальне недієздатної особи е недійсним з юридичної точки зору і не породжує для такої особи яких-небудь процесуальних наслідків. Однак необхідно підкреслити, що таке звернення не зачіпає самого права на пред'явлення позову, яке зберігається за позивачем і може бути реалізованим його законним представником [11].

Залишення заяви без розгляду внаслідок того, що позивач є недієздатною особою, необхідно відрізняти від обов'язкового зупинення провадження по справі. Залишення заяви без розгляду на цій підставі може мати місце лише в тих випадках, коли дієздатність позивача втрачена ще до порушення ним процесу і справа порушена в суді помилково тому, що суддя повинен був в цьому випадку відмовити в прийнятті позовної заяви. В тих випадках, коли дієздатність втрачена стороною вже під час провадження справи в суді, а справа була порушена правомірно, суд зобов'язаний зупинити провадження по справі до вступу у справу законного представника недієздатної особи (п. 2 ст. 221 ЦПК) [4].

Суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду, якщо заява від імені заінтересованої особи подана особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. З ст. 229 ЦПК). Відповідно до ст. 110 ЦПК звертатися до суду за захистом може заінтересована особа як особисто, так і через свого представника. Для реалізації цього права представником він повинен мати відповідні повноваження, які передбачені законом. Якщо в судовому засіданні виявиться, що представник, який представляє інтереси позивача, не має від заінтересованої особи повноважень на порушення і ведення справи від його імені в суді, така заява залишається без розгляду.

Заява повинна бути також залишена без розгляду, якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді (п. 5 ст. 229 ЦПК). Практично такі випадки можуть зустрічатися тоді, коли законом передбачена альтернативна територіальна підсудність, яка дає позивачу право вибору місця розгляду справи. Тому може виникнути можливість одночасного звернення позивача з заявою до різних судів. В літературі висловлена досить обґрунтована думка про те, що при наявності такої підстави більш доцільно було б закривати провадження по справі. Це пов'язано з тим, що в тому випадку, якщо заява знаходиться в провадженні одного суду і буде ним розглянута, це виключає її розгляд в іншому суді [4].

Процесуальне законодавство передбачає і випадки, коли суд в залежності від конкретних обставин справи може (а не зобов'язаний) залишити заяву без розгляду. В даному випадку процес виник на законних підставах, у судді не було підстав для відмови в прийнятті заяви, однак в ході розгляду справи в судовому засіданні можуть виникнути такі обставини, які-перешкоджають розгляду справи по суті і винесенню судового рішення. До таких обставин закон відносить повторну неявку в судове засідання позивача чи обох сторін або неповідомлення ними про причини неявки на другий виклик (п. 4 ст. 229 ЦПК). Віднесення цього випадку до факультативних підстав залишення заяви без розгляду пояснюється тим, що при наявності певних умов неявка в судове засідання позивача або обох сторін не завжди є перешкодою для розгляду справи по суті. Умови, які дають право суду залишати заяву без розгляду на цій підставі, передбачені ст.ст. 172, 173 ЦПК- Відповідно до ст. 172 ЦПК в разі повторної неявки позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки на другий виклик з зазначенням потреби дати особисті пояснення, а по справі про розірвання шлюбу -- також в разі повторної неявки позивача в судове засідання без/ поважних причин або неповідомлення ним про причин неявки на другий виклик, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутністю, суд залишає заяву без розгляду. Згідно ст. 173 ЦПК суд може залишити заяву без розгляду при повторній неявці обох сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неявки на другий виклик, якщо не вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних матеріалів.

Залишення заяви без розгляду оформлюється мотивованою ухвалою суду, яка виноситься в нарадчій кімнаті у вигляді окремого процесуального документа. Ухвала про залишення заяви без розгляду може бути оскаржена [12].

Після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду з заявою в загальному порядку (ст. 320 ЦПК) [4].

5. ПРОТОКОЛ СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ

Протокол судового засідання є одним із важливіших процесуальних документів, в якому повинен бути відображений весь хід судового розгляду справи. Протокол складається про кожне судове засідання і про кожну окрему судову дію, проведену поза судовим засіданням. Недоброякісний протокол судового засідання утруднює перевірку законності і обґрунтованості судового рішення по справі вищестоящим судом [13].

Зміст протоколу судового засідання визначається ст. 198 ЦПК. Зокрема, в протоколі судового засідання зазначається: рік, місяць, число і місце, а також час початку судового засідання; найменування і склад суду; прізвища секретаря, прокурора, сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, представника громадської організації або трудового колективу, свідків, експерта і перекладача; розглядувана справа; відомості про вручення повісток і причини неявки викликаних до суду сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, перекладача; всі розпорядження головуючого; роз'яснення судом сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав і обов'язків, зокрема права заявляти відводи, а також роз'яснення представникові громадської організації або трудового колективу його процесуальних прав; заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також представника громадської організації або трудового колективу; основний зміст пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, думка громадської організації або трудового колективу, викладена їх представником, а також показання свідків; усне роз'яснення експертом свого висновку і відповіді на поставлені йому додатково запитання; подані в судовому засіданні письмові і речові докази, про їх огляд, п якщо ці докази не додаються до справи -- номер, дата, зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових доказів; ухвали суду, постановлені під час розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати; зміст судових дебатів; про проголошення рішення; час закінчення судового засідання в даній справі [14].

Протоколи судового засідання веде секретар судового засідання. По складній справі протокол судового засідання повинен бути остаточно оформлений і підписаний протягом трьох днів після закінчення судового засідання. Протоколи підписують головуючий в судовому засіданні і секретар. Секретар судового засідання несе відповідальність поряд з головуючим за якісну і своєчасну підготовку протоколу.

Процесуальною гарантією правильності відображення в протоколі судового засідання ходу судового розгляду, пояснень і показань учасників процесу є право сторін і інших осіб, які брали участь у справі, знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після підписання протоколу подавати свої зауваження з приводу допущених в протоколі неправильностей або неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК) [4].