2

Курсова робота

з дисципліни: «Теорія держави та права»

на тему: «Теорія держави і права як навчальна дисципліна та наука»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ І. Предмет теорії держави та права як науки, її методологія та функції……………………………………………………………………………..5

1. Поняття теорії держави і права…………………………………………….….5

2. Поняття методології та її складові……………………………………...……..6

3. Функції теорії держави і права………………………………………………...7

Розділ ІІ. Теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук….11

1. Місце теорії держави і права в системі суспільних наук…………………..11

2. Теорія держави і права в системі юридичних наук…………………...…….13

Розділ ІІІ. Теорія держави і права як навчальна дисципліна…………………15

1. Енциклопедія права. Філософія права……………………………………….15

2. Функції теорії держави і права як навчальної дисципліни…………………17

Висновки…………………………………………………………………………19

Список використаної літератури………………………………………………..21

Вступ

Проблеми виникнення, природи, сутності теорії держави і права, їх функціонування ролі і значення в житті суспільства, державно-правової дійсності й тенденцій її розвитку, політико-правових процесів і їх відображення у свідомості людей - відносяться до числа найскладніших і ключових. Теоретичне осмислення й усвідомлення цих проблем - необхідна умова наукового управління суспільними процесами. Саме життя висунуло теорію держави і права до числа фундаментальних наук.

Теорія держави і права не стоїть на місті, вона постійно розвивається, досліджується, удосконалюється, доповнюється. Хотілося б відмітити вагомий вклад у розивток теорії держави і права таких українських вчених, як: М.І. Козюбра, В.В. Копейчиков, М.Ф. Орзіх, Є.В. Назаренко, П.Є. Недбайло, П.М. Рабінович, О.В. Сурілов, М.В. Цвік, а також російстких вчених: М.Г. Александров, С.С. Алексеєв, А.Ф. Щебанов та багото інших.

Дана курсова робота являє собою, на мій власний погляд, цілий комплекс наукових думок, досліджень різних теорій, поглядів практиків, тому що під час роботи з курсовою я використовувала літературу, яка найповніше містить висвітлення питань із моєї теми, : першоджерела (наприклад, В. Казимирчук «Право и методы его изучения», Н. Неновски «Право и ценности», С. Алексеєв «Введение в изучение права»), періодичні видання (наприклад, журнали «Юридична Україна», «Ви - особистість», «Государство и право», «Вопросы философии»), навчальні посібники, тощо.

Перед тим, як безпосередньо перейти до вирішення питань по суті, слід планомірно, послідовно і ретельно визначити цілі дослідження даної теми. У своїй курсовій я хотіла з'ясувати: тлумачення поняття теорії держави, поняття методології та її складові, функції, які виконує теорія держави і права як навчальна дисципліна і як наука вцілому, визначити місце теорії держави і права серед суспільних і юридичних наук, відносини в цій системі, а також розглянути теорію держави і права як навчальну дисципліну, простежити її виникнення від найдавніших часів і до сьогодні.

Методологічну основу даної курсової роботи складають загально визнані методи наукового пізнання, в першу чергу -формально-логічний, нормативний, порівняльно-правовий, системно-структурний. Я намагатимусь здійснити всебічний аналіз і вирішити основні питань, що стосуються моєї теми.

Таким чином, заглиблюючись у теорію держави і права, я маю чудову нагоду здобути нові теоретичні знання і практичні навики юридичної науки, тим самим збагатити свій світогляд майбутнього правника, підняти ще на одну відмітку правосвідомість, збагатити правову культуру.

Розділ І. Предмет теорії держави та права як науки її методологія та функції

1. Поняття теорії держави і права

Для початку, щоб дати визначення поняттю теорії держави і права, згадаємо, що таке сама держава, її поняття, що таке право, їх взаємне поєднання.

Так, для держави характерні єдина всеохоплююча політико-територіальна організація політичної влади у масштабі всієї країни, зовнішній та внутрішній суверенітет, наявність системи права, публічної влади, податкової системи, поділ людей за територіальною приналежністю (підданство, громадянство), наявність власної символіки та атрибутів. Держава, - за словами О.Р.Михайленка, - це “специфічна політико-територіальна організація, основний засіб політичної влади народу, воля якої є обов'язковою до всього населення країни”; організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. [3, с.27]

Право ж визначимо як основний регулятор суспільних відносин у державі, спосіб надання державній волі обов'язкового характеру.

Право (соціальне право) - це певні можливості суб'єктів суспільного життя, які об'єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними та рівними для всіх однойменних суб'єктів.[5, c.20]

Право, із практичної сторони, виражається у законах та інших нормативних актах.

Теорію держави і права можна розглядати як логічне узагальнення державно-правової практики, що відбиває закономірності розвитку держави і права, сукупність положень узагальнюючого характеру, що становлять самостійну юридичну науку. Теорію держави і права можна визначити як систему узагальнених знань про основні і загальні закономірності розвитку держави і права, про їх сутність, призначення, функціонування й розвиток. Теорія держави і права формулює поняття і визначення державно-правових явищ, виробляє наукові рекомендації й висновки, генерує нові ідеї, які дозволяють не тільки зрозуміти сутність, зміст і форми держави і права, але й уміло використовувати їх у цілях прогресивного розвитку суспільства.

2. Поняття методології та її складові

П.М.Рабінович визначає методологію юридичної науки з дох сторін. За ним методологія юридичної науки - це:

§ “система підходів і методів, способів і засобів наукового дослідження” - з одної сторони;

§ “вчення (теорія) про їх використання при дослідженні державно-правових явищ” - з іншого. [1, с.25]

А, взагалі, сучасна юридична наука поняття методології тлумачить по-різному. Під методологією розуміють сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмета науки; розуміють її як система певних теорій, принципів, законів і категорій, що відображають процес пізнання. Зважаючи на це, методологію теорії держави і права слід визначити як складне утворення, що включає в себе цілу систему різноманітних підходів, методів, логічних прийомів та інших можливих засобів пізнання й удосконалення державно-правових явищ.

Основними складовими методології є:

філософсько-світоглядні підходи (матеріалістичний чи ідеалістичний, діалектичний чи метафізичний, визнання чи заперечення об'єктивних соціальних, у тому числі державно-правових, закономірностей і можливості їх пізнання, здобуття істинних знань щодо них);

загальнонаукові методи, тобто такі, які використовуються в усіх або у більшості наук (наприклад структурний, функціональний методи, сходження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури, скажімо, аналіз, синтез і т.ін.);

групові методи, тобто такі, котрі застосовуються лише в певній групі наук, наприклад, тільки у суспільствознавстві (скажімо, метод конкретно-соціологічного дослідження);

спеціальні методи, тобто такі, котрі прийняті лише для дослідження предмету однієї науки (наприклад, в юриспруденції - способи уяснення (тлумачення) юридичних норм, своєрідні прийоми узагальнення юридичної практики).

Дослідницькі методи можна також розподілити дещо умовно на емпіричні (способи виявлення, фіксування, збирання, систематизації інформації про факти і явища) і теоретичні (способи пояснення, тлумачення зібраних даних, побудови понять, концепцій, прогнозів і т.ін.).

3. Функції теорії держави і права

Сутність, зміст, призначення теорії держави і права виявляється у її функціях. Вони визначаються особливостями її предмета, місцем і роллю у системі юридичних наук.

Теорія держави і права виконує, насамперед онтологічну функцію, призначення якої пізнати пояснити державно-правові явища, що досліджує теорія держави і права. Онтологічна функція властива кожній науці, бо вона у повному обсязі виражає основне призначення кожної науки - здійснення дослідження свого предмета й розкриття, пояснення результатів цього дослідження.

Теорія держави і права в системі юридичної науки виконує методологічну функцію, оскільки успіх будь-якого пізнавального пошуку юриста здебільшого залежить від його теоретичної культури, глибини оволодіння ним теорією держави і права, її понятійним апаратом, від того наскільки теорія використовується юристом як настанова до дії. Теоретичні поняття дозволяють правильно інтерпретувати факти, групувати факти за певними зв'язками й відношеннями. Теоретичні знання й культура сприяють безпомилковому відшуканню належної до виконання правової норми й ефективного її здійснення. Ці знання є необхідною передумовою для правильного вирішення будь якої правотворчої чи правоохоронної проблеми.

З онтологічною й методологічною функціями теорії держави і права тісно пов'язана ідеологічна функція, що органічно випливає із самої природи теоретичного мислення, кінцевим результатом є народження ідей. Спираючись на певні засади, теоретичне мислення у системі юридичної науки породжує нові духовні цінності, ідеї, що відображають державно-правову дійсність і покликані обслуговувати правотворчу й правоохоронну практику. Ідеї, як продукт теоретичного мислення, реалізують себе як необхідний матеріал для творчої перетворювальної діяльності у сфері державно-правового життя. Вони відображають цілі державно-правової активності і тому стають засобом досягнення цих цілей. Так, ідея "правової держави" є метою розвитку нашого суспільства й засобом його досягнення. З цього випливає висновок, що ідеї, продукуванні теорією держави і права, - є відображенням і передбаченням реального буття державно-правової дійсності, спонуканням до дії, що перетворює цю дійсність. [2, c.15]

Теорія держави і права виконує також евристичну функцію. Будь-яке пізнавальне вирішення юриста-вченого й практика виявляється можливим лише з позицій того чи іншого, а нерідко цілої сукупності теоретичних положень. Теорія держави і права, в цьому розумінні, відкриває нові закономірності, властиві державно-правовим явищам у нових соціальних умовах. Їх відкриття дозволяє по-новому поглянути не лише на сучасність, не тільки передбачити майбутнє, але й оцінювати минуле. Вони нібито висвітлюють те, що було здійснено раніше, дозволяють виявити новий зміст у тому, що передувало сучасності і що містить прообраз майбутнього.

Теорія держави і права має системотворчу функцію. У системі юридичних наук теорія держави і права відіграє роль системотворчої науки. Сама вона об'єднує всю юридичну науку в злагоджено гармонійну пізнавальну систему, визначає її інтегральну єдність. Системотворча функція держави і права виступає як процес, зумовлений властивостями єдності і диференційності державно-правової надбудови суспільства.

Практично-прикладна функція теорії держави і права підвищує рівень її престижності, бо якби глибоко абстрактні знання не відображали сутність державно-правової дійсності, узяті поза практичним її виявом, вони мають обмежене значення. І тільки застосування теорії держави і права на практиці підвищує професійний рівень останньої. Практичний аналіз будь-яких чинників і явищ державно-правового життя здійснюється не лише на основі галузевих юридичних наук, але й з позицій державно-правової теорії. Тому, чим вищий рівень теоретичної підготовки спеціаліста, тим точнішим і глибшим буде рівень аналізу ним тих фактичних сполучень, з якими він стикається за родом своєї професії, тим меншою буде ймовірність юридичної помилки і більш результативною діяльність правозастосовних органів. [1,c.38]

Комунікативна функція держави і права дозволяє вирішувати, зокрема, проблеми піднесення юридичної науки до рівня розвитку науки в цілому. Цьому сприяє те, що найновіші досягнення деяких галузей вчення теорії держави і права “перекачують ” у юридичну науку, пристосовують до її потреб. Теорія держави і права вирішує також проблеми забезпечення найкращих умов для розвитку інших юридичних наук.

Теорія держави і права виконує ще й навчальну функцію. Як навчальна дисципліна, що є першоосновною дисципліною в опануванні юридичних наук, теорія держави і права викладається у більш чи менш популярній формі, спрощеній до рівня можливостей її активного сприйняття особами, що не мають попередньої юридичної підготовки. В такій якості вона стає ключем до оволодіння юридичними знаннями. У той же час теорія держави і права є завершальною складовою циклу дисциплін, необхідних для оволодіння професією юриста.

І, нарешті, теорії держави і права властива прогностична функція. Опановуючи закономірності розвитку держави і права, теорія держави і права не лише спроможна дати пояснення їх минулого і правильно зорієнтуватися в сучасному, а й передбачити шляхи їх розвитку в майбутньому. Більше того теорія держави і права є системою знання, що перебуває в стані розвитку й переосмислення на основі і в інтересах сучасної соціальної практики.

Розділ ІІ. Теорія держави і права в системі суспільних і юридичних наук

1. Місце теорії держави і права в системі суспільних наук

Єдиність і цілісність матеріального й духовного світу обумовлюють єдність всіх наук. Особливо тісний взаємозв'язок існує між суспільними (гуманітарними) науками. Суспільні науки вивчають суспільство, людину, людські відносини, створені людиною інститути і заклади, індивідуальну, групову і суспільну свідомість. В центрі гуманітарних наук знаходиться людина, її гідність, права й свободи.

Кореневе питання суспільного життя - питання про державу й право, їх роль і місце в житті суспільства. Це питання не може бути монополією якої-небудь одної науки. Усі гуманітарні науки в тій чи іншій мірі зачіпають його, звідси тісна взаємодія теорії держави і права з філософією, економічною теорією, соціологією, політологією та іншими гуманітарними науками. Вона спирається на їх передові досягнення, займає в теорії суспільних знань місце, яке визначається значенням держави і права в життєдіяльності суспільства.

Теорія держави і права й економічні науки. Економічні науки вивчають способи виробництва матеріальних благ, форми власності, господарське життя людини і суспільства, існуючі в ньому розподілюючі відносини, розкривають вплив економічного базису на політичний і соціальний інститути.

Наука про державу й право виходить із наступної тези В.М.Корельського “об'єктивна економічна обумовленість державно-правових явищ виражається перш за все в тому, що кожен спосіб виробництва функціонує тим краще, чим більше простору йому дають державно-правові механізми”.[5,с.16] Одним словом, економічні відносини будь-якого рівня розвитку потребують для себе найбільш адекватних державних і правових інститутів. В цьому смислі можна говорити про економічну заданість державних закладів і правових норм, де безпосередньо дотикаються економічні й правові проблеми. Держава й право виникає у відповідь на економічні потреби.

Держава й право пов'язані з економічними відносинами безпосередніше, тісніше, ніж інші частини суспільної надбудови. В нашій країні проблеми відношення економіки і державно-правового управління набули в останні роки особливу гостроту й актуальність.

Теорія держави і права й соціологія. Соціологія - одна з гуманітарних наук, які займаються проблемами управління соціального життя й функціонування соціальних систем. Тому вона зв'язана з управлінням, яке здійснюється з допомогою держави і права. Соціологія вивчає також закономірності соціальної поведінки людей, її мотивацію.

Опираючись на досягнення соціології, на конкретні соціологічні дослідження, наука про державу й право може успішно вирішити проблеми підвищення соціальної ефективності норм права, способів і гарантій удосконалення державного апарату.

Теорія держави і права й політологія. Головне призначення політології - вивчення політики, політичних інститутів систем і процесів. Держава й право невіддільні від політики і політичного життя суспільства. Причому держава, її діяльність зовсім не частковий випадок політики, не один з окремих, рядових ділянок політичного життя. З державною владою, із її складом і формами, методами діяльності напряму зв'язане політичне життя в цілому. Політика, як вважали древні греки, - мистецтво управління державою.

Політична (державна) влада представляє собою вінець політики, служить основою порядку в суспільстві. З політичною владою напряму чи не напряму зв'язані всі політичні партії і інші політичні інститути, а значить, всі вони активно взаємодіють із державою і правом. [8, с.53]

Теорія держави й права і соціальна психологія. Теорія держави і права, яка досліджує специфічні форми й методи впливу на поведінку людей, не може не цікавитись соціально - психологічними особливостями суспільного життя. Більше того, вивчення формування всіх видів і рівнів правосвідомості, правотворчості, змісту права, ефективності його впливу на свідомість, волю і поведінку людей неможливе без врахування досягнень соціальної психології.

Майже всі основні категорії держави і права (влада, авторитет, суб'єктивні права і обов'язки, дисципліна, законність, корупція і інші) не можуть бути по-справжньому глибоко розкриті без виявлення їх соціально-психологічної сторони.

Збагачення державознавства й правознавства найновішими досягненнями всіх гуманітарних наук допоможе їм розкрити природу, сутність і закономірності руху свого предмета, вибирати вірні гуманістично направлені пізнавальні орієнтири, більше наблизитись до потреб практики.

2. Теорія держави і права в системі юридичних наук

Складність, багатогранність, динамізм держави і права приводять до того, що окремі їх сторони, аспекти вивчаються багатьма юридичними науками. А будь-яка наука включає в себе пізнавальну діяльність людей, і чим продуктивніші результати дослідницької роботи, тим більше знань накопичує наука.

Систему юридичних дисциплін можна поділити на групи. Перевалов поділяє їх наступним чином:

історико-теоретичні науки (теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних і правових знань);

галузеві науки (конституційне право, цивільне право, трудове право, адміністративне право, кримінальне, екологічне і інші);

прикладні науки (криміналістика, судова статистика, судова медицина й інші); особливе місце займає наука міжнародного права.

Історико-правові науки представляють собою своєрідне відгалуження теорії держави і права. Вони також вивчають державу і право в цілому, історичний розвиток політичної й правової думки, але акцентують увагу на історичній конкретності держави і права. Теорія держави і права використовує висновки й досягнення історичних наук, історичний матеріал як опорний, базовий. [4, с.18]

Галузеві юридичні науки складають найбільшу групу, в них проходять найсуттєвіші зміни. Так, в наші дні значно виросла роль громадянського права і відповідно науки громадянського права. Предметний, змістовний і понятійний взаємозв'язок теорії держави і права з галузевими науками не викликає сумнівів. По відношенню до них теорія держави і права виступає як узагальнююча синтезуюча наука. По-перше вона вивчає державу і право в цілому, виясняє загальні закономірності їх, виникнення, розвитку й функціонування. Предмет же будь-якої галузевої науки заданий межами визначених суспільних відносин, рамками відповідної галузі права. По-друге теорія держави і права досліджує загальні для всіх галузевих наук питання (вчення про правовідносини, правопорушення, юридичну відповідальність, праворозуміння й інше). По-третє, вона відіграє методологічну роль у юриспруденції. Без її висновків, наукових категорій галузеві науки обійтися не можуть.

Значно менше теорія держави і права взаємопов'язана з прикладними науками. Це зумовлено тим, що останні не повністю відносяться до юридичних наук, оскільки включають у свій зміст дані природних, технічних і інших наук.

Розділ ІІІ. Теорія держави і права як навчальна дисципліна

1. Енциклопедія права. Філософія права

Слід розрізняти теорію держави і права як науку і учбову дисципліну. По-перше, теорія держави і права -- учбова дисципліна повністю базується на теорії держави і права -- науці. Тому чим масштабнее наукові досягнення, тим змістовніше і повніше відповідна дисципліна. По-друге, різні їх цілі, завдання, суб'єкти. Так, мета учбової дисципліни -- доведення до навчаних за допомогою методичних прийомів, учбового процесу вже здобутих наукою і апробованих практикою знань, мета науки -- приріст, накопичення нових відомостей ученими-дослідниками з використанням всього методологічного арсеналу. По-третє, учбова дисципліна суб'єктивніша, ніж наука. Система теорії держави і права як науки обумовлена реальною системою що вивчаються нею державно-правових явищ і максимально до неї наближена. Система ж теорії держави і права як учбової дисципліни багато в чому похідна від розсуду укладачів учбових програм, кількості відведеного на її вивчення годинника і особистих якостей викладача.

Загальна теорія держави і права не відразу сформувалася з такою назвою і змістом. Теорія права (legal theory) є німецьким поняттям, уживаним у континентально-європейському правовому регіоні. Це поняття не властиве англо-американській правовій думці. Тут оперують поняттям «юриспруденція». У Західній Європі та Росії теорія держави і права (як навчальна дисципліна) склалася в XVIII -XIX століттях на підґрунті таких навчальних дисциплін, як енциклопедія права і філософія права.

Енциклопедія права. Енциклопедія права як навчальна дисципліна виникла ще у XVII ст. Одним із перших підручників була «Універсальна енциклопедія права» Г. Гунніуса, видана в 1675 р. Широко відомі також роботи з енциклопедії права К. Неволіна, Е. Трубецько-го, Г. Чичеріна та інших (XIX -- початок XX ст.).[7, c.22]

Спочатку енциклопедія права не мала чітко окресленого предмета і єдиної стрункої системи. Вона містила перелік і огляд усіх юридичних наук як початкових відомостей про право, різні його галузі та методи вивчення. По-різному вирішувалося питання про статус енциклопедії права. Одні вчені розглядали її як самостійну юридичну науку зі своїм предметом і методом, інші -- тільки як навчальну дисципліну. Поступово вона почала тлумачитися як загальне вчення про право, котре охоплювало увесь зміст правознавства в єдності і системі, в його основних і загальних засадах.

Такий підхід виходив за рамки звичайного розуміння енциклопедії як конспективного викладу окремих правових наук. У 70-- 80-х роках XIX ст. у країнах Західної Європи, Росії, Україні затвердилася назва нової навчальної дисципліни -- загальна теорія права, котра являла собою узагальнюючу галузь знань.

Філософія права. Попередницею загальної теорії держави і права була також філософія права, яка ґрунтувалася на теорії природного права. Першими авторами, що ввели термін «філософія права» у науковий обіг, були Гуґо (1798), Ґеґель (1820), Остин (1832). Певний поштовх до оформлення філософії права як внутрішньо узгодженої єдиної узагальнюючої науки про право був даний Ф. Шеллінгом (1803).

Термін «теорія права» замість «філософії права» був введений А.Меркелем у 70-х роках XIX ст., причому не в значенні ідеальних першооснов права (такий підхід властивий теорії природного права, що була покладена до основи філософії права), а у значенні чинної системи правових норм. У такий спосіб на основі енциклопедії права і філософії права поступово сформувалася загальна теорія права, яка охоплює як філософське осмислення правової дійсності, так і найзагальніші уявлення про систему юридичних наук.

На початку XX ст. при вивченні «загальної юриспруденції» (теорії права) перейшли від порівняльного аналізу змісту правових норм і понять до дослідження структури, функцій правових норм і правових систем. Спеціалісти в галузі теорії права у Західній Європі Г.Кельзен і Л.Дюгі заснували «Міжнародний журнал теорії права». Тематика публікацій була орієнтована на розробку загальних проблем для різноманітних правових систем: природа права, співвідношення держави і права, права і суспільства, фундаментальні поняття і методи теорії права. Теорія держави і права стала фундаментальною юридичною наукою.

У розвитку теорії держави і права в континентальній Європі була перерва, пов'язана з відродженням після Другої світової війни філософії права, зверненої не до досвіду, а до ідеї. У СРСР такої перерви в розвитку теорії держави і права не було, хоча поширення ідей філософії права не пройшло безслідно.

У 60-ті роки XX ст. почалося відродження теорії держави і права на базі розвитку нових галузей -- інформатики, кібернетики, деонтичної логіки, соціології права та ін.

2. Функції теорії держави і права як навчальної дисципліни

Теорія держави і права -- одна з найбільш складних учбових дисциплін, що вивчаються на першому курсі. Вона насищена узагальненнями, абстрактними науковими положеннями, поняттями (категоріями). Особливого значення тут набувають наукові визначення (дефініції), які в стислому вигляді відображають істоту аналізованих явищ. Тому разом з підручниками студентам надлежит самостійно і поглиблено опрацьовувати монографії, збірки вчених праць, статті в юридичних журналах.

Як учбова дисципліна теорія держави і права виконує дві основні функції: вводить студента в юридичну освіту і забезпечує їх належну загальнотеоретичну підготовку.

Перша функція реалізується, коли вивчаються основи теорії держави і права. Тут студенти знайомляться з початковими поняттями і положеннями государ-ствоведения і правознавства, що дозволяє їм перейти до вивчення галузевих юридичних дисциплін -- конституційного, цивільного, трудового, адміністративного, кримінального права і ін.

Друга функція -- розвиток у студентів абстрактного, аналітичного мислення, формування політичної і правової культури. Реалізація її починається на першому курсі, а завершується на останньому, коли підводяться теоретичні підсумки всьому навчанню і студенти вже готові до сприйняття цілісної картини юридичної дійсності, до з'ясування можливостей має рацію і правового регулювання у вирішенні економічних, соціальних і інших проблем суспільства.

Висновки

Враховуючи все вищесказане і, беручи до уваги, що сучасна українська національна ідея має бути зорієнтована на соціальну активність особистості, у тому числі на правову активність, без якої суверенну, демократичну і соціальну державу побудувати просто неможливо, можно сміло зробити висновок, що теорія держави і права як наука і навчальна дисципліна скалался не так давно, але вже міцно і упевнено займає провідну роль серед усіх юридичних наук.

Становлення і розвиток новітньої української держави та права не можливі за умов, коли, на превеликий жаль, сьогодні зростає кількості правопорушень і злочинів (причому число протиправних діянь тяжкого характеру складає більший відсоток), низький рівень правової культури населення, не те що зростає чи хоча б залишається на місці, а невпинно й стрімко паде, важкий економічний і політичний стан держави, низький життєвий рівень країни тільки підсилюють ці негативні сторони; підняття України немислимо без глибоких знань прав і обов'язків людини і громадянина, діючого законодавства кожним представником суспільних відносин. І в цьому може й мусить допомогти саме теорія держави і права як навчальна дисципліна. А, так як це справа не лише сьогоднішнього дня, але й майбутнього, то вагомість підняття теорії держави і права в умовах України є ще більшою.

Отже, теорія держави і права вивчає активні процеси розбудови суверенної Української держави, діяльність, спрямовану на створення національної системи права; дає пояснення не тільки змісту чинного законодавства, але його основних принципів, ідей, закономірностей та напрямків розвитку основоположних державно-правових явищ.

Теорія держави і права досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права, виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі юридичних наук, що має для цих наук загальнотеоретичне й методологічне значення.

Сьогодні українська громадськість потребує демократичної держави, в якій забезпечувалися б права і свободи, вона прагне брати участь у здійсненні влади, можливості відстоювати і пропагувати свої погляди й переконання, вимагає свободу слова й преси і т.п. Це можливе лише за умов високого рівня правової й політичної культури, розвинутого громадянського суспільства, що у свою чергу потребує існування правової держави.

Тому, в наш час теорія держави і права стає більш демократичною, як у попередні роки, відкритою для сприйняття і класичного наслідування минулого і новітніх ідей. Вона приділяє все більше уваги духовним і матеріальним потребам людини, його цінностям, правовому й політичному світогляду, правам і свободам людини й громадянина. Зі сприйняттям ідей правової держави значно збагатився гуманістичний зміст сучасного вчення про державу й право. Цим самим даний предмет створює базисний фундамент для навчання та практичної діяльності майбутнього юриста.

Гарантом такої позиції теорії держави і права є в майбутньому високостабільне суспільство з високою правовою свідомістю і правовою культурою, кожен член якого володіє знаннями основних ідей, понять та положень правової науки.

Список використаної літератури

Посилання:

1. Гусарєв C.Д.,Калюжний Р.А., Колодій А.М. Основи держави і права. - К., 2000.

2. Кельман М.С., Мурашин О.П., Хома О.П. Загальна теорія держави і права. - Л.,2003.

3. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. - К.,2006.

4. Письменницький А.А., Слинько Д.В. Теория государства. - X, 2004.

5. Романов Р.А., Пархоменко Н.М. Теорія держави і права. - К., 2007.

6. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. - К, 2001.

7. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Х., 2000.

8. Сухонос В.В. Теорія держави і права. - Суми, 2005.

9. Сирих В.М. Логические основания общей теории права. - В 2 т. - Т. 1. - Элементный состав. - М., 2000.Ге

10. Теорія держави і права. / За ред. М.В. Цвіка, О.В. Петрішина, В.Д. Ткаченка. - X., 2002.

11. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питания теорії. -К.,2005.

12. Черненко А.К. Теоретико-методологические проблемы формирования правовой системы общества. - Н., 2004.

13. Юридична Україна. - К.,2007.

14. Локальна мережа інтернет.

Першоджерела:

1. Бурдье П. Социология политики. - М., 1993.

2. Гегель Г. Философия права. - М., 1990.

3. Казимирчук В. Право и методи его познания. - М., 1965.

4. Керимов Д. Общая теория государства и права: предмет, структура, функции. - М., 1977.

5. Лучик Р. Методология права. - М., 1981.

6. Недбайло П. введение в общую теорию государства и права. - К., 1973

7. Неновски Н. Право и ценности. - М., 1987.