Функції держави

Криворізький факультет Дніпропетровського державного

університету внутрішніх справ

кафедра загально-правових дисциплін

Курсова робота

з курсу ,,Теорія держави та права ,,

Тема ,,Функції держави ,,

Виконала: студентка

заочної форми навчання

за спеціальністю

,, Правознавство ,,

групи ПЗ-2006/1

Сеус Н.С.

м. Кривий Ріг

2007 р.

План роботи

Вступ

1 Функції держави: поняття, види, їх співвідношення з її задачами та цілями:

1.1 Поняття та зміст функції держави

1.2 Видові групи функції держави

2 Основні зовнішні та внутрішні функції сучасної держави

2.1 Функції Української держави в сучасних умовах

3 Форми та методи здійснення функцій держави

Висновки

Література

Вступ

Теорія держави та права, як наука вивчає державу з різних сторін та аспектів. Визначає соціальне значення та устрій держави, її якісні характеристики як політичної, територіальної, структурної організації суспільства, форма правління , національно - територіально ( національно - державне ) і адміністративно - територіальне улаштування, політичний режим.

У функціях держави виражається сутність суспільства, та реальна роль, яку держава грає в рішенні основних питань суспільного розвитку та по-перш за усе в задоволенні різноманітних інтересів населення країни. Функції держави встановлюються в залежності від основних задач, стоячих перед державою на тому чи іншому етапі його розвитку, та представляють собою засіб реалізації цих задач. Зміст задач держави міститься різними внутрішніми та зовнішніми факторами.

Кризові явища в економічному житті країни вимагають концентрації зусиль держави, всіх його органів на рішенні економічних задач. Зростання злочинності примушує державу своєчасно робити серйозні практичні дії по посиленню боротьби з нею, виявленню і усуненню причин і умов, які її породжують. Загроза зовнішньої агресії мобілізує державний механізм на підготовку населення країни до її віддзеркалення.

Але, пізнання держави передбачає вивчення не тільки його статистику, але і його динаміку , тобто, як цей соціальний інститут живе, діє, міняється, розвивається, як виконує свої соціальні призначення.

Теорія держави та права - як опис, пояснення і прогнозування діяльної сторони держави, використовує поняття функції держави - характеристики саме того, як и що «робить» держава.

1. Функції держави: поняття, види, їх співвідношення з її задачами та цілями

1.1 Поняття та зміст функції держави

Соціальна природа держави перш за все вияснюється у функціях, так як любий феномен найбільш яркий прояв має тоді, коли він діє.

Коли швидко держава виникла тому, що після розпаду родових структур, тільки вона могла забезпечити своєю організацією рішення загальних справ об'єднаних обмінними відношеннями індивід в її функціях перш за все має вияв, в яких напрямках діяльності реалізується її історичне значення.

Перед будь-якою державою постає більше або менше коло завдань, на вирішення котрих вона спрямовує свої матеріальні ресурси, ідеологічні та політичні зусилля. З всієї сукупності таких зусиль можна виділити деяку їх кількість, в яких виявляється сутність держави і без котрих вона не може повноцінно діяти як найважливіша складова частина політичної системи суспільства.

Визначенням свободи людей і меж втручання держави у приватне і суспільне життя своїх громадян (підданих).

Головні завдання і цілі держави, на тій або іншій стадії її розвитку, обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Виходячи з цього, основні напрямки її діяльності, тобто її функції, мають об'єктивний характер, обумовлений потребами життя суспільства.

Здійснення функцій держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом всього часу існування об'єктивно обумовлених завдань, що стоять перед державою.

У той же час державні функції не є щось раз і назавжди застигле і незмінне. Вони виникають, здійснюються і розвиваються у відповідності з тими завданнями, що належить виконувати державі у конкретних історичних умовах.

Таким чином, функції держави знаходяться в тісному зв'язку між собою і з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати у відповідності зі своїми потребами, всією своєю політикою. Саме функції держави характеризують саму суть державного, впливу на суспільні відносини.

Необхідно, однак відмітити, що сучасною юридичною наукою запропонована трактована функція держави не тільки як напрямків її цінності, але й механізму державного впливу на суспільні процеси. І це вірно, так як виконуючи деякі функції в тих чи інших сферах життя суспільства, держава одночасно за допомогою реформ, які проводяться, різного роду перетворень, правового регулювання суспільних відносин, впливає на стан суспільних процесів. Здійснення конкретних функцій може як стабілізувати умови розвитку суспільства, так і посилювати кризове її становище.

Таким чином, функції держави можна визначити як основні напрямки її діяльності по управлінню суспільством, включає механізм державного впливу на розвиток суспільних процесів.

Суттєвими ознаками функцій держави є:

1) стійка предметна діяльність держави, яка склалася в тій чи іншій сфері суспільного життя;

2) безпосередній зв'язок між сутністю держави й її соціальним призначенням, яка реалізується з допомогою відповідних функцій;

3) спрямованість функцій держави на виконання конкретних задач і досягнень тих чи інших цілей, які стають на кожному історичному етапі розвитку суспільства;

4) реалізація функцій здійснюється у визначених формах ( частіше всього правових ) і особливими методами, присутні державній владі.

Сутність держави і її соціальне призначення є вирішальними факторами у визначенні спрямованості діяльності держави, у постановці його цілей і задач на відповідному етапі розвитку суспільства.

Функції держави багатопланові їх формування проходить в процесі становлення, укріплення в розвитку держави. Послідовність виникнення функцій залежить від черговості задач, які стають перед суспільством в її історичному розвитку, цілей, які вона переслідує. Ці задачі і цілі не можуть бути мимовільними. Вони залежать від реальних умов, важливіші з яких : економічні можливості суспільства, потреби й інтереси суспільства, окремих соціальних проміжків і груп, можливості партнерства між ними, моральний і культурний рівень суспільства, професіоналізм державних структур та інше.

В різні історичні періоди пріоритетне значення набувають ті або інші задачі, цілі держави, а значить і різні її функції. На одних етапах центр ваги переноситься в сферу економіки, тому в діяльності держави ключове місце займає економічна функція, в інших - область політики, звідси - підвищена увага до реалізації функцій державної влади і тощо. Зникають одні функції, виникають інші.

Кожна функція держави має визначений зміст, о скільки передбачає діяльність в конкретній сфері суспільного життя.

Зміст функцій показує, що робить держава, чим займаються її органи, які питання вони вирішують. Зміст функцій не остається не змінним на усіх етапах розвитку суспільства і держави. Особливо суттєві різниці у змісті функцій у держав, які належать до різних суспільно-економічних формацій. Великою своєрідністю різняться функції держави у періоди радикальних соціальних змін, перехідних етапів суспільства, революційних потрясінь. В суспільстві, де соціальна структура носить ярко виражений класовий характер, де класи або інші соціальні групи протистоять друг другу перш за все по економічному признаку, по відношенню до засобів виробництва, держава виступає в якості політичної організації економічного класу (класів), який стоїть у влади. Вона обслуговує перш за все інтереси пануючого або домінуючого класу і здійснює організоване насилля по відношенню своїх класових противників.

В діяльності цивілізованої, демократично організованої держави пріоритетне значення набувають загально - соціальні питання, гуманістичні і демократичні принципи, розумне поєднання національних і інтернаціональних елементів. Сама ж держава виступає як організація, яка набуває загальну зацікавленість і керує суспільством від його імені.

Питання про функції держави - це одне із важливих питань не тільки теорії, але і практики державного будівництва. Функції держави виражають соціальну природу держави і конкретизують її суть.

Термін "функція" в перекладі з латинської означає "здійснити", "виконати". Функції держави дуже тісно пов'язані з завданнями, цілями і суттю держави, але не зводяться до них.

Багато спеціалістів вважають, що функції держави - це перш за все певні напрямки діяльності держави, в яких виражається службова роль, завдання, цілі і закономірності розвитку. За допомогою функцій держава реалізує свої завдання і цілі, які стоять перед суспільством чи можуть бути поставлені. В зв'язку з цим функції існують не тільки реально, але і, потенційно, як здібність або можливість до певної діяльності. Функції держави - це можливі і реальні основні напрями діяльності держави та її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, які конкретизуються в завданнях, цілях і соціальному призначенні.

Держава виконує надзвичайно багато функцій, які вивчаються різними галузевими науками. Теорія держави аналізує лише основні функції держави. Всі основні функції держави можна класифікувати за такими критеріями:

1) залежно від поділу влади - законодавчі, виконавчо-розпорядчі,судові і контрольно-наглядові. Всі вони забезпечують функції управління суспільством і державою;

2) залежно від їх ролі в суспільстві - основні і другорядні;

3) залежно від сфери впливу і здійснення - внутрішні і зовнішні;

4) залежно від сфери суспільного життя - економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, екологічні, ідеологічні;

5) залежно від терміну виконання - постійні і тимчасові.

Всі функції держави діалектичне розвиваються, основні стають другорядними (неосновними), і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало.

Отже, функції держави -- це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання і цілі.

1. Зміст кожної функції держави складається з сукупності однорідних аспектів державної діяльності. Схожі сторони державної діяльності об'єднуються в одну функцію виходячи із специфіки і характеру тих суспільних відносин, на які вони впливають.

2. На відміну від функцій численних державних органів (фінансових, народної освіти, прокуратури), спеціально призначених для певної діяльності, функції держави охоплюють його діяльність в цілому. Сказане не зменшує значення окремих органів в здійсненні певних функцій держави, оскільки іноді ці органи грають провідну роль в рішенні основних задач держави (наприклад, що веде роль озброєних сил у виконанні функції оборони країни від нападу ззовні). Таким чином, функції держави необхідно відрізняти від функцій його окремих органів. Якщо функції держави відповідають основним, суспільно-значущим напрямам його діяльності, яким підпорядкована робота всього державного апарату і кожного з його органів, то далеко не завжди у функціях окремих державних органів знаходить вираз соціальне призначення і суть держави.

3. Функції держави носять комплексний, збірний характер. У них утілюється зосередження зусиль держави на вирішальних, життєво важливих напрямах його внутрішньої або зовнішньої діяльності.

4. Функції держави необхідно також відрізняти від видів державної діяльності, які можуть здійснюватися або спеціально уповноваженими на те органами, або структурними підрозділами різних органів держави. Видами державної діяльності є, наприклад, розслідування кримінальних справ, митний контроль.

5. Функції держави не можна ототожнювати з формами і методами їх реалізації. Основними правовими формами здійснення функцій сучасної держави є правотворчість, виконавчо-розпорядча і правоохоронна діяльність. Держава відповідно до тих завдань, які стоять перед ним на тому або іншому етапі розвитку, може використовувати методи переконання, заохочення або примушення в їх різних поєднаннях. Конкретна ж функція держави є єдністю змісту, форм і методів здійснення державної влади, нерозривно пов'язаних з даним напрямом діяльності держави.

1.2 Видові групи функції держави

Вивчення еволюції функцій держави, практичне використання наукових знань в цій області припускає перш за все впорядкування всього державно-правового матеріалу, який накопичила теорія держави в цій області.

Для цього, як наголошувалося вище в пізнанні державно-правових явищ і процесів в теорії держави і права використовується метод класифікації, бо без цього методу упорядкувати і зіставити все різноманіття державно-правових явищ і процесів просто неможливо.

Ефективно використовується метод класифікації і при вивченні функцій держави.

Класифікаційні критерії, тобто ознаки (їх сума), що дозволяють віднести ті або інші функції до конкретного класу, групи, мають різний характер. Виділяють, наприклад, об'єкти і сфери державної діяльності, територіальний масштаб, спосіб державної дії на суспільні відносини, взаємини держав, зміст функцій.

Дійсно, в наукових і практичних цілях функції держави можуть бути класифіковані по різних критеріях:

- За часом дії вони діляться на постійні, здійснювані державою на всіх етапах його існування, і тимчасові, поява яких викликана специфічними умовами суспільного розвитку, а припинення - їх зникненням;

- За сферою політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави підрозділяються на внутрішні, такі, що представляють його діяльність усередині країни, що визначають його роль в житті даного суспільства, і зовнішні - діяльність за її межами, в якій виявляється роль держави у взаєминах з іншими державами. Внутрішні і зовнішні функції будь-якої держави тісно зв'язані, оскільки зовнішня політика, що визначає лінію поведінки з іншими державами, багато в чому залежить від внутрішніх умов існування даної держави;

- За сферою суспільного життя функції держави можуть бути розділені на економічні, соціальні, політичні і здійснювані в духовній сфері;

- Висловлюється також думка, що функції держави слід ділити на основні і неосновні. Звичайно, таке ділення вельми умовне, оскільки критерій такого розмежування чітко не визначений. Кожна функція держави є об'єктивно необхідною для даної держави. Всі види діяльності держави рівно важливі, але це не виключає, звичайно, можливості визначення на різних етапах пріоритетних напрямів, на яких слід зосередити увагу в першу чергу. Ці напрями стають для держави основними.

До критеріїв можна віднести принцип розділення властей і класифікувати функції держави на основі цього принципу. Відповідно функції підрозділяються на:

- законодавча;

- виконавча (управлінська);

- судова;

- правоохоронна;

- інформаційна.

Особливість даної класифікації полягає в тому, що вона відображає процес реалізації державної влади. Це чисто формальна класифікація, прив'язана до сукупності гілок державної влади законодавчої ( представницької ), старанної, судової, - але проте вельми часто використовувана в наукових і практичних цілях.

Слід звернути особливу увагу на інформаційну функцію, яка характеризує діяльність четвертої влади - засобів масової інформації.

Вона - ця функція - має свій зміст, способи і структури, своє забезпечення. Специфіка цієї функції полягає в способах її дії на суспільство: цілеспрямована інформованість населення, а часом маніпулювання суспільною свідомістю, інші способи передачі інформації створюють необхідні умови для існування і функціонування інших гілок влади, всієї держави.

2. Основні зовнішні та внутрішні функції сучасної держави

Функції цивілізованої держави за сферами (об'єктами) її діяльності можна поділити на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні функції - забезпечують внутрішню політику держави:

1) політична - вироблення внутрішньої політики держави, регулювання сфери політичних відносин, забезпечення народовладдя;

2) економічна - виражається у виробленні і координації державою стратегічних напрямів розвитку економіки країни в найбільш оптимальному режимі.

У правовій державі, що функціонує в умовах ринкових товарних відносин, державне регулювання економіки здійснюється в основному економічними, а не адміністративними методами. Для такої держави характерна свобода і самостійність власника, які забезпечують реальну рівність і незалежність як виробників, так і споживачів соціальних благ.

Існує два основні економічні методи державного регулювання:

а) визначена і достатньо жорстка податкова політика, яка дозволяє державі успішно вирішувати його соціальні задачі, а також перерозподіляти частину національного доходу в цілях збалансованішого розвитку продуктивних сил суспільства;

б) створення найбільш сприятливих умов господарювання в пріоритетних галузях економіки, розвиток яких дає найбільшу вигоду суспільству в цілому.

Економічна діяльність сучасної правової держави має наступні напрями:

а) державна дія на економічне життя суспільства в цілому, що виражається у формуванні державою бюджету і контролі за його витрачанням; у складанні програм економічного розвитку в масштабі країни; у фінансуванні програм промислових і наукових досліджень; у видачі субсидій виробникам матеріальних благ для стимулювання виробництва. У державному регулюванні економічних процесів беруть участь найвищі і місцеві органи державної влади, а також спеціалізовані установи. Такими установами в США є адміністративно - бюджетне бюро, Рада економічних консультантів, Національне управління трудових відносин, Федеральна резервна системам та інші. Вони входять в апарат президента країни.

Стимулююче дію на економіку надають і місцеві органи держави. Вони забезпечують приплив капіталу і розвиток бізнесу на підопічній території з метою отримання великих коштів для місцевого бюджету. Підтримуючи підприємництво, привертаючи на свою територію нові компанії, місцеві власті, таким чином, розвивають інфраструктуру, вирішують проблему безробіття. Для здійснення цих завдань використовується механізм податків, виділяються під будівництво земельні ділянки, випускаються облігації для фінансування нових виробників.

Економічна функція держави в основному полягає в регулятивних, стимулюючих, консультаційних діях, але у жодному випадку не в створенні розподільних або заборонних механізмів. У сучасному цивільному суспільстві тільки господарські одиниці і трудові колективи (виробники) можуть вирішувати, які органи державного і господарського управління їм потрібні, в чому повинні полягати функції цих органів, скільки їм платити і за які послуги.

б) економічна діяльність держави виражається також в безпосередньому господарському керівництві державним сектором економіки (на державних підприємствах, в установах, закладах). Тут держава саме виступає власником засобів виробництва, виробником матеріальних благ і послуг. Методи його впливу на економічні відносини, що складаються в цьому секторі економіки, принципово не відрізняються від загальних методів державного регулювання економічних процесів в країні.

3) оподаткування і фінансового контролю - виражається у виявленні і обліку державою доходів виробників. Згідно із законом частина цих доходів у вигляді податків прямує до державного бюджету для задоволення соціальних і інших загальнодержавних потреб. Держава здійснює контроль за правильністю витрачання податків.

Вищий фінансовий контроль за доходами і витратами є, як наголошувалося, прерогативою парламенту. На місцях ці функції виконують місцеві органи державної влади. У всіх державах широкими правами такого контролю володіють міністерства фінансів. У Англії, наприклад, контроль за розподілом між відомствами засобів державного бюджету і їх використанням здійснює Відомство контролера і головного аудитора спільно з міністерством фінансів. Як спеціальний орган фінансового контролю в США функціонує Генеральне управління звітності, очолюване головним контролером, який призначається президентом і може бути зміщений тільки за рішенням обох палат Конгресу. У Франції дотримання всіма державними органами фінансової дисципліни в центрі і на місцях контролює Рахункова палата. Звіти Рахункової палати прямують президенту Франції, рішення її можна оскаржити тільки в Державну раду. Міністерство фінансів через фінансових інспекторів безпосередньо контролює державні органи і установи з питань бюджету і кошторису. У Франції є також інспекції соціального забезпечення, освіти, мостів і доріг, лісів і вод, копалень і шахт, які контролюють доходи і витрати грошових коштів державним і приватним секторами.

Специфічні функції фінансового контролю здійснюють державні митниці, які контролюють провезення матеріальних цінностей через державний кордон і стягують митні збори і мита. Грошовий збір з товарів і майна, що пропускається через кордон під контролем митних відомств, йде в дохід держави.

Ефективний фінансовий контроль дозволяє державі накопичувати певні засоби з метою їх подальшого використання на користь суспільства.

4) соціальна - покликана забезпечити соціальну захищеність особи, нормальні умови життя для всіх членів суспільства незалежно від їх безпосередньої участі у виробництві благ.

У правовій державі розподіл матеріальних благ здійснюється і крім вільного еквівалентного обміну між виробниками і споживачами. Його соціальна політика припускає, по-перше, розподіл соціальних благ незалежно від трудового внеску в цілях забезпечення гідного рівня життя для тих, хто через різні об'єктивні причини не може повноцінно трудитися (хворим, інвалідам, літнім людям, студентам, дітям). По-друге, держава виділяє необхідні кошти на охорону здоров'я, культурний відпочинок, освіту, будівництво житла, чітку роботу транспорту і зв'язку. Тим самим забезпечується належна реалізація прав громадян на охорону здоров'я, на відпочинок, на житлі, на освіту, на користування досягненнями культури, тобто тих соціальних прав, якими винні в максимальному об'ємі користуватися всі громадяни держави.

Становлення соціальної правової держави проходить складний і хворобливий шлях. Спочатку розвиток і збагачення суспільства веде до розшарування його на бідних і багатих. Формально проголошена рівність відтворює нерівність матеріальне, таке, що породжує кризу і гострі соціальні конфлікти в суспільстві. І лише поступово правова держава набуває рис держави соціального, доповнює формальні гарантії вільного розвитку особи матеріальними гарантіями соціальної захищеності. В цілому ж сучасна правова держава гарантує реальну соціальну захищеність всім, хто знаходиться в економічно невигідному положенні, і постійно збільшує асигнування на соціальні потреби всього населення країни.

У колишніх тоталітарних державах, де відбувається становлення правових основ суспільного і державного життя, соціальне регулювання за принципом зрівнялівки поступово витісняється. Зрівнялівка, як явище примітивно-споживче, вигідна тільки зрівнюючий бюрократії. Такий спосіб соціального регулювання насаджується і підтримується примусовою силою тоталітарної держави. Можливість бюрократії мати вищий рівень споживання в порівнянні з основною масою населення створюється штучно за рахунок привласнення результатів чужої праці, обмеження матеріального стимулювання трудового внеску у виробництво соціальних благ. У результаті це веде до заборони соціальної активності і заповзятливості виробників, зниження рівня науково - технічного прогресу, до падіння культури і моральності народу, приводить суспільство в стан застою і роз'єднаності.

Тільки в умовах свободи і економічної самостійності виробників матеріальних і духовних благ держава в змозі проводити справедливу соціальну політику відносно населення країни.

5) екологічна - життєво важлива діяльність будь - якої сучасної держави, світової спільноти в цілому. Земля як об'єкт сумісного мешкання вимагає до себе найбільш раціонального і етично - чуйного відношення. У сучасних державах розроблене обширне природоохоронне законодавство, яке чітко регулює діяльність людей і різних організацій у області використання природного середовища (прийняті закони про охорону тваринного світу, атмосферного повітря, природних ресурсів, вод, землі, лісів). У багатьох країнах розроблені і діють національні програми з довкілля охорони, передбачаючи застосування активних заходів дії до порушників її цілісності, аж до повного усунення джерел забруднення або шкідливих відходів виробництва. У США, наприклад, діє Закон про національну політику у області охорони навколишнього середовища, розроблені довгострокові програми по попередженню забруднення атмосфери, водоймищ і грунту виробничими і побутовими відходами. Передбачені конкретні запобіжні засоби по огорожі навколишнього середовища від негативного впливу діяльності людей. При президенті США функціонує консультативний орган - Рада за якістю навколишнього середовища, діє також Федеральне агентство по охороні природного світу, наділене широкими повноваженнями по контролю за виконанням природоохоронного законодавства.

У Великобританії, Казахстані, Росії, на Україні, у Франції, ФРН, Швеції і інших країнах існують спеціалізовані міністерства і відомства по контролю і регулюванню діяльності у області навколишнього середовища, функціонує ціла система законодавчих актів, які передбачають жорсткі заходи юридичної відповідальності за порушення їх вимог. Разом з найвищими і місцевими органами державної влади контроль за точним і строгим дотриманням природоохоронного законодавства здійснюють і органи прокурорського нагляду.

6) культурна ( духовна ) - консолідація нації, розвиток національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності усіх корінних народів і національних меншин; організація освіти; сприяння розвитку культури, науки; охорона культурної спадщини;

7) інформаційна - організація і забезпечення системи одержання, використання, поширення і збереження інформації;

8) правоохоронна - це діяльність держави, направлена на забезпечення точного і повного здійснення його законодавчих розпоряджень всіма учасниками суспільних відносин. У правовій державі, де суспільне і державне життя будується на основі справедливих законів, інтереси суспільства, держави, особи охороняються від будь - яких незаконних посягань. У центрі правоохоронних дій держави знаходиться в першу чергу особа, особа як громадянин, як член суспільства, як вільний індивід, а також сама держава і його різні структури. Тому, охороняючи законні права і інтереси особи, держава одночасно охороняє свої інтереси, інтереси всього суспільства.

Боротьба з правопорушеннями - важлива, але не головна сторона правоохоронної діяльності держави. Держава покликана реально забезпечити, зокрема за допомогою спеціальних органів (суду, прокуратури і т. д.), такий порядок в суспільному житті, який би повністю відповідав вимогам правових норм, закладеним в них початкам свободи і справедливості. Підтримка стабільного правопорядку в країні - завдання всієї держави, всієї системи його органів. Примусова сторона державної діяльності поступово втрачає свою силу при гармонійних, об'єктивно обумовлених економічних, політичних, соціальних і етичних відносинах громадян і держави. Вона перетвориться в правовий порядок цивілізованого суспільства.

Внутрішні функції держави можна поділити ще на дві основні групи: регулятивні та правоохоронні.

Зовнішні функції - забезпечують зовнішню політику держави:

1) політична ( дипломатична ) - встановлення і підтримання дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права;

2) економічна - встановлення і підтримання торгово - економічних відносин з іноземними державами; розвиток ділового партнерства і співробітництва в економічній сфері з усіма державами, незалежно від їх соціального ладу та рівня розвитку; інтеграція до світової економіки;

3) екологічна - підтримання екологічного виживання на планеті;

4) культурна ( гуманітарна ) - підтримання і розвиток культурних і наукових зв'язків з іноземними державами; забезпечення збереження історичних пам'ятників та інших об'єктів, що мають культурну цінність; вжиття заходів щодо повернення культурних цінностей свого народу, які знаходяться за кордоном;

5) інформаційна - участь у розвитку світового інформаційного простору, встановлення режиму використання інформаційних ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими державами;

6) оборона держави - захист державного суверенітету від зовнішніх посягань як економічними, дипломатичними, так і воєнними засобами;

7) підтримання світового правопорядку - участь у врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів; боротьба з міжнародними злочинами.

У зовнішніх функціях держави можна виділити два основні напрямки: зовнішньополітична діяльність ( тут особливе значення має функція оборони країни ) і зовнішньоекономічна діяльність.

Зміст внутрішніх і зовнішніх функцій держави змінюється на різних етапах її розвитку. Наприклад, протягом періоду становлення буржуазної держави економічна функція булла слабко розвинутою. З середини XIX ст., особливо у XX ст. з кінця 50-х років, у країнах Західної Європи і Північної Америки її роль значно зросла як за значущістю, так і за обсягом. Державно - правове регулювання соціально - економічної сфери суспільних відносин спрямоване на забезпечення політики « повної зайнятості » населення і запобігання економічним кризам. Західні країни вдаються до допомоги системи планування ( у тому числі довгострокового ), створення спеціальних відомств з прогнозування розвитку економіки і соціального розвитку. Зріс вплив на приватний сектор шляхом різних засобів регулювання і контролю - політики цін, податків, інвестицій, експорту, імпорту, державних замовлень, кредитної політики тощо. Але це не означає, що держава поглинає діяльність приватного сектора в економіці, не створює умов для його розвитку.

На відміну від західних буржуазних країн у СРСР, до складу якого входила радянська Україна, приватний сектор був дозволений протягом дуже обмеженого часу ( неп ). Державне регулювання економічних відносин відігравало пануючу роль. Держава була монополістом у всіх сферах життєдіяльності суспільства, а в економічній сфері перейняла на себе буквально все - від встановлення рівня інвестицій у ту чи іншу галузь економіки до найменування продуктів і цін на них.

У незалежній Україні з переходом до ринкових відносин зміст економічної функції держави (у порівнянні з СРСР) істотно змінюється. Хоча сфера державного управління і не зводиться до державного сектора економіки, для втручання держави в приватний сектор економіки встановлюються межі. Із визначенням курсу на побудову соціальної правової держави розширюються зміст і значення політичної, правоохоронної та інших функцій.

Особливого значення набуває соціальна функція - створення державою умов, що забезпечують гідне життя людини.

Особливості класових функцій експлуататорської держави:

Внутрішні	Зовнішні
1. Функція придушення пригноблених класів. 2. Функція охорони приватної власності експлуататорів на засоби виробництва. 3. Функція ідеологічного придушення своїх класових і політичних супротивників.	1. Функція захоплення чужих територій. 2. Функція придушення визвольних рухів. 3. Функція охорони інтересів пануючих класів від посягання на них ззовні.

2.1 Функції української держави в сучасних умовах

В сучасних умовах наша держава виконує досить багато функцій всередині країни і за її межами ( направлених зовні ). Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава ( ст.1 Конституції України ). Внутрішні і зовнішні функції держав соціально - демократичної орієнтації можна класифікувати залежно від сфери впливу в економічній, політичній і гуманітарній сферах.

В економічній сфері до внутрішніх функцій можна віднести економічну функцію держави, але вона досить складна і для зручності аналізу її конкретизують на інші великі функції. Зокрема, виділяють: господарсько-організаторську функцію, яка спрямована на організацію виробництва на державних підприємствах, забезпечення права громадян на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом (ст.42 Конституції); господарсько-стимулюючу; науково-організаторську.

Нині залишається і функція регулювання міри праці і міри споживання, особливо в державному секторі економіки. В умовах економічної кризи - ця функція виконується державою незадовільно. Однією із функцій держави є здійснення економічних реформ і подолання економічної кризи, створення власної грошово-фінансової системи і подолання інфляції тощо. В ст.116 Конституції України закріплено, що Кабінет Міністрів України забезпечує економічну самостійність України, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного розвитку, і забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності тощо.

В політичній сфері держава також виконує декілька основних функцій, характерних для правової держави. До однієї з таких функцій відноситься:

- функція соціального компромісу. Її суть зводиться до того, щоб знаходити і проводити в життя такі рішення, в тому числі і закони, які враховували б інтереси різних груп населення, не тільки більшості, але і меншості; створення умов для існування легальної опозиції, для вільного розвитку всіх політичних партій, які діють в межах Конституції та інших законів України.

Окремо слід виділити функції: охорони і захисту конституційного ладу, законності і правопорядку, забезпечення громадянського миру, умов для вільного розвитку всіх надій і народностей, ідеологічну функцію.

Ці функції закріплені в ст.ст. Ї5, 15, 36, 37, 38, 39 Конституції України.

У гуманітарній сфері держава виконує такі функції:

- гуманістична - забезпечення, охорона і захист основних прав людини;

- екологічна - охорона навколишнього середовища;

- соціальна - охорона здоров'я населення, соціальний захист і соціальне забезпечення;

- культурно - виховна - розвиток освіти, культури, виховання особи.

Ці функції держави закріплені в І-II розділах Конституції України.

Зовнішні функції.

До зовнішніх функцій відносяться: участь у міжнародному економічному співробітництві; участь у розв'язанні глобальних економічних і наукових проблем по енергетиці, використання космічного простору, використання морів і океанів; оборона країни від зовнішнього нападу і анексії ймовірними противниками; участь у забезпеченні миру; участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку і невтручання у внутрішні справи інших держав. В ст. 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього українського народу. В статті 18 Конституції записано, що зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальними принципами і нормами міжнародного права.

3. Форми та методи здійснення функцій держави

Методи і прийоми впливу держави на суспільні відносини, методи здійснення державних функцій залежать від компетенції та форм діяльності відповідних державних структур, які на практиці здійснюють виконання функцій держави в межах своєї компетенції.

Функції держави не слід ототожнювати з функціями її окремих органів. Функції держави - це основні напрямки її діяльності, якими зумовлена робота всього державного апарату і кожного з його окремих органів. Функції ж окремого державного органу визначаються соціальним призначенням цього конкретного органу, як особливої частини механізму держави, і знаходять свій вираз і конкретизацію у компетенції державних органів, закріплених за кожним органом правах і обов'язках.

Функції держави необхідно також відрізняти і від окремих видів державної діяльності, які здійснюються або спеціально уповноваженими на те органами держави, або структурними підрозділами певної кількості органів ( планування, статистична діяльність тощо).

Слід також відмежовувати функції держави від форм і методів їхнього здійснення. Основними формами здійснення функцій держави є правотворчість, в цілому правове регулювання і безпосередня організаторська робота щодо здійснення правових настанов за допомогою методів переконання, заохочення та примусу.

Змістом тієї або іншої функції держави виступає сам процес впливу держави через практичну діяльність її відповідних структур на певні суспільні відносини або на групу однорідних суспільних відносин.

Кожна конкретна функція держави поєднує у собі зміст, форму та методи здійснення відповідної гілки єдиної державної влади - законодавчої, виконавчої чи судової влади, застосування якої пов'язане з особливостями конкретного об'єкту державного впливу.

Це поєднання можна проілюструвати на прикладі здійснення функції охорони правопорядку, законності, прав і свобод громадян. Для виконання завдань, що стоять перед цим напрямком державної діяльності, застосовуються всі її форми:

а) правотворча, правове регулювання шляхом видання відповідними державними органами нормативних актів, а також актів конкретних ( актів застосування норм права ), які спрямовані на зміцнення та охорону правопорядку, законності, визначення змісту та забезпечення здійснення прав і свобод громадян;

б) безпосередня організаторська робота при проведенні конкретних заходів, що стосуються вказаних питань ( розподіл кадрів, їхнє навчання, здійснення нагляду за неухильним дотриманням та виконанням положень нормативних актів, організація цієї роботи тощо).

Для здійснення функцій, що розглядаються, використовуються і вказані методи:

а) переконання -- шляхом правового виховання населення, проведення профілактичних заходів;

б) заохочення -- шляхом пропаганди досвіду та надання різних пільг і нагород колективам і особам, які не допускають правопорушень, беруть активну участь у боротьбі з ними;

в) примус -- шляхом застосування до суб'єктів, які скоїли правопорушення, законних заходів покарання, перевиховування та спонукання до діяльності, спрямованої на усунення шкоди, що заподіяна такою поведінкою іншим суб'єктам. Таким чином, для глибокого і всебічного аналізу будь - якої функції держави слід розглядати зміст, форму і методи здійснення відповідного напрямку державної діяльності.

Висновки

Поняття державності характеризує наявність державної організації суспільства, різні етапи, які це суспільство проходить в своєму історичному державному бутті, і найголовніше - різні функції, які держава виконує. Іншими словами, тільки узяті в сукупності статичні і динамічні характеристики дозволяють глибоко пізнати природу такого складного соціального інституту, як держава.

Таким чином, функції держави - це цілісна взаємозв'язана діяльність всієї системи державних органів, направлена на гармонійний економічний, соціальний і духовний розвиток суспільства, при неодмінній взаємодії і співпраці з іншими державами.

Взаємне рівноправне партнерство держав, їх спільні зусилля по дозволу загальних проблем, що стоять перед людством, створюють необхідні умови для нормальної життєдіяльності окремих індивідів, різних державних і суспільних об'єднань і світової спільноти в цілому.

Державно-організоване суспільство в сучасних умовах може прогресивно розвиватися лише при координації функціональної діяльності

Використана література

1. Батанов О.В. Функції територіальних громад як суб'єктів місцевого самоврядування в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. -- К., 2000. - 20 с.

2. Батанов О.В. Територіальна громада -- основа місцевого самоврядування в Україні: Монографія. -- К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2001. -- 260 с.

3. Борденюк В. Місцеве самоврядування і деякі проблеми децентралізації влади / Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. 36. наук, статей. -- К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. -- Вип. 1. -- С. 28--35.

4. Д р о б у ш І. В. Функції представницьких органів місцевого самоврядування в Україні // Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. - К., 2002. - 16 с.

5. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та інші; За ред. В. В. Копєйчикова -- К.: Хрінком - Інтер, 2000. -- 320 с.

6. Конституційне право України: Підручник / В. Ф. Погорілко, 21

О.Ф. Фріцький, О. В. Городецький та інші; За ред. В. Ф. .Погорілка. -- К.: Наук, думка, 1999. -- 735 с.

7. Корнієнко М. Функції Рад як наукова категорія // Радянське право. -- 1990. -- № 4. - С. 60-63.

8. Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права. Видання 5-те, зі змінами. Навч. посіб. -- К.: Атіка, 2001. -- 176 с.

9. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. -- Харків: Консул, 2001. - С. 656

10. Шемшученко Ю., Погорілов В. Проблеми функцій Конституційного Суду України / Актуальні проблеми конституційної юрисдикції: сучасність і перспективи розвитку : матер, наук.-практ. конф. -- Київ, 2001 . -- 18--19 жовт. / Упоряд. Г.Сурначова, І.Шевляк. -- К.: «Юрінком Інтер», 2002. -- С. 34--37