Суб'єкти трудового права

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Серед державних органів, як суб'єктів трудового права, важливе місце посідає Міністерство праці та соціальної політики України і його органи на місцях. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 року № 633, у складі Міністерства праці і соціальної політики створено Державний департамент з нагляду за охороною праці як урядовий орган державного управління. Діяльність цього органу визначена постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 року № 1845.

А відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2000 року № 1351 створено в складі Міністерства праці і соціальної політики на базі його структурних підрозділів головної державної інспекції праці і Державної експертизи умов праці - Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю. Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 50. Порядок проведення перевірки стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 р. № 72 [11, c. 35-36].

Крім того, державний нагляд за охороною праці здійснюють, а отже, суб'єктами трудового права є такі органи:

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України [2,c. 117].

Місцеві державні органи виконавчої влади та органи самоврядування у межах відповідної території також виступають суб'єктами трудового права, коли забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці, встановлюють квоту для прийому на роботу молоді, інвалідів.

Суб'єктом трудового права виступає і такий державний орган, як державна служба зайнятості, яка була створена в Україні згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1990 року № 381 для реалізації політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян. Діяльність державної служби зайнятості та її органів на місцях здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики, місцевих державних адміністрації та органів місцевого самоврядування [2, c. 117-118].

Висновки

Характерною ознакою трудових правовідносин є наявність досить широкого кола суб'єктів, які можуть бути їх учасниками [14, c. 63-64]. Усіх суб'єктів трудових правовідносин можна поділити на дві групи: головні і другорядні.

Головні -- це такі суб'єкти, які відіграють у трудових правовідносинах провідну роль і забезпечують існування самих трудових правовідносин. Це роботодавці і працівники, органи зайнятості, профспілкові організації та інші суб'єкти.

Групу другорядних суб'єктів становлять комісії по трудових спорах, робочі комісії для ведення колективних переговорів, органи, які розглядають колективні трудові спори (конфлікти), страйкові комітети, кваліфікаційні й атестаційні комісії та інші суб'єкти [13, c. 65].

Правосуб'єктність кожного з учасників трудових відносин визначається переважно як поєднання трьох компонентів -- правоздатності, дієздатності та правового статусу, які і є тими властивостями, що ними має володіти кожен з учасників, у тому числі і трудових правовідносин [1, c. 67-68].

Що ж до спільності правового положення фізичних і юридичних осіб як суб'єктів трудового права, то вона виявляється:

1. в обов'язковому додержанні норм трудового законодавства;

2. у належності до державного устрою;

3. у можливості фізичної особи у визначених законодавством випадках бути роботодавцем.

Отже, коло суб'єктів трудового права достатньо широке. Всі вони мають неоднаковий вплив на трудові відносини. Але головними суб'єктами трудового права є сторони трудових стосунків -- це працівник і роботодавець, що і спонукає до детальнішої характеристики їх прав, обов'язків та відповідальності [15, c. 23].

Найчисельнішою групою суб'єктів трудового права є громадяни. Вони можуть виступати в ролі найманих працівників, підприємців-роботодавців, а також працюючих власників. Як сторони трудових правовідносин вони володіють трудовою правосуб'єктністю [2, c. 112].

Крім трудової правосуб'єктності громадян як суб'єктів трудового права характеризує категорія суб'єктних прав і обов'язків, що становлять ядро правового статусу громадянина.

Суб'єктами трудового права, як роботодавці, виступають підприємства, установи, організації з різними формами власності. Значення підприємства (установи, організації) в трудових відносинах полягає саме в тому, що воно володіє трудовою правосуб'єктністю, здатністю надавати громадянам роботу і створювати трудові відносини.

Трудова правосуб'єктність підприємства (установи, організації) виникає з моменту його державної реєстрації і продовжується до скасування державної реєстрації. Трудова правосуб'єктність підприємства (установи, організації) визначається двома основними критеріями: оперативним і майновим [13, c. 69-70].

Суб'єктами трудових відносин виступають також трудові колективи. Колективами визнаються організовані групи, спільності людей, які перебувають між собою в безпосередньому спілкуванні, свідомо і добровільно об'єднались в процесі виконання суспільно необхідної діяльності для досягнення спільної мети.

Як зазначено в ч. 8 ст. 65 ГКУ трудовий колектив підприємства (установи, організації) утворюють усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника і роботодавця [11, c. 32-33].

Ще одним суб'єктом виступають професійні спілки -- це організації, створювані на підставі вільного вибору громадян, пов'язаних спільними виробничими, професійними інтересами по роду їх діяльності, з метою представництва і захисту їх інтересів та соціально-трудових прав. Профспілки -- незалежна громадська організація, наділена правовим статусом, визначеним законодавством [3, c. 35-36].

Серед державних органів, як суб'єктів трудового права, важливе місце посідає Міністерство праці та соціальної політики України і його органи на місцях [11, c. 35-36]. Крім того, державний нагляд за охороною праці здійснюють, а отже, суб'єктами трудового права є такі органи:

Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України[2, c. 117].

Список використаних джерел

1. Бойко М. Д. Трудове право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2006. - 312 с.

2. Болотіна Н. Б. Трудове право України: Підручник. - К.: Вікар, 2004. - 725 с.

3. Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: ТП Прес, 2003. - 208 с.

4. Господарський кодекс України. - Х.: ПП «Ігвіні», 2006. - 232 с.

5. Грузінова Л. П., Короткін В. Г. Трудове право України: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2003. - 134 с.

6. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / Під ред. В. В. Копєйчикова. -- К., 1997. -- с. 192.

7. Карлицький С. М. Трудове право України: Навч. посіб. - К.: Прецедент, 2004. - 216 с.

8. Карпенко Д. О. Трудове право України: Курс лекцій. - К.: МАУП, 1999. - 192 с.

9. Кодекс законів про працю України. - Харків.: ПП «Ігвіні», 2006. - 128 с.

10. Конституція України. Х.: ПП «Ігвіні», 2006. - 46 с.

11. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. -- К, 1998. - с. 124.

12. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н. М. Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 608 с.

13. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Пилипенко П. Д., Буряк В. Я., Козак З. Я. та ін.; за ред. Пилипенко П. Д. - 2е вид., перероб і доп. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006. - 544 с.

14. Трудове право України: навч. посібник для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів / Пилипенко П. Д., Буряк В. Я., Козак З. Я. та ін.; за ред. Пилипенко П. Д. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - 536 с.

15. Трудове право України: Підручник / За ред. Болотіної Н.Б., Чанишевої Г. І. - К., 2000. - с. 100.

16. Трудовое право Украины в вопр. и ответах.: Учебно-справочное пособие. / Под ред. Жернакова В. В. - Х.: «Одиссей», 2000. - 624 с.

17. Трудовое право Украины в вопр. и ответах: Учебно-справочное пособие. Издание второе, переработанное и дополненное. / Под ред. Жернакова В. В. - Х.: «Одиссей», 2002. - 656 с.

18. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин. -- К., 2002. -- С.162.

19. Цивільний кодекс України. Х.: ПП «Ігвіні», 2005. - 400 с.