Договір перевезення вантажу
Поняття договору перевезення вантажу. Загальні положення та місце договору перевезення вантажу у цивільному праві України, правове становище учасників договору, права і обов’язки його сторін. Особливості перевезення вантажу різними видами транспорту.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.03.2009 |
| Размер файла | 35,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. ТРАНСПОРТНІ ДОГОВОРИ
- 1.1 Перевезення вантажів залізничним транспортом
- 1.2 Умови морського перевезення вантажів
- 1.3 Авіаперевезення вантажів
- РОЗДІЛ 2. ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА, ПРО ЯКІ НЕ МОЖНА ЗАБУВАТИ
- ВИСНОВКИ
- ЛІТЕРАТУРА
- ДОДАТКИ
ВСТУП
Становлення Української держави в умовах ринкових реформ сьогодні залежить від розв`язання багатьох правових проблем, у тому числі у сфері транспортних послуг. Транспорт є однією з найважливіших галузей національної економіки, від функціонування якої залежать усі сфери суспільного виробництва і соціальний клімат у державі.
Актуальність теми дослідження обумовлена великим значенням перевезень вантажу для економіки України, недосконалістю правового регулювання відносин, які пов'язані з перевезеннями вантажу та відсутністю комплексних наукових досліджень. Сьогодення зумовлює необхідність визначення та однозначного розуміння базових понять договору перевезення вантажу транспортом в умовах реформи цивільного права та формування нової системи зобов'язань; заповнення прогалин у дослідженні цього договору, що мають місце у вітчизняній літературі; визначення співвідношення норм чинного Цивільного, Господарського та Повітряного кодексів України, які регулюють відносини перевезення вантажу.
Метою дослідження є комплексний науковий аналіз поняття договору перевезення вантажу як окремого інституту договірних зобов'язань, аналіз чинного законодавства України, теоретичних та практичних проблем, які виникають у сфері перевезень вантажу, вивчення договірної практики
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні задачі:
розглянути загальні положення договору перевезення вантажу у цивільному праві України, зокрема визначити поняття договору перевезення вантажу;
з'ясувати місце договору перевезення вантажу у системі цивільно-правових договорів;
проаналізувати джерела регулювання договору перевезення вантажу;
дослідити порядок укладення договору перевезення вантажу;
розкрити правове становище учасників договору перевезення вантажу, зокрема права і обов'язки його сторін;
встановити особливості цивільно-правової відповідальності при виконанні договору перевезення вантажу
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають із договору перевезення вантажу.
Предметом дослідження є національне законодавство, міжнародно-правові акти з питань перевезень, наукові літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, що випливають із перевезень вантажу.
Методологічну основу дослідження становлять положення загальної теорії цивільного права. У процесі дослідження було застосовано такі методи: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, догматичний, діалектичний, метод моделювання.
РОЗДІЛ 1. ТРАНСПОРТНІ ДОГОВОРИ
1.1 Перевезення вантажів залізничним транспортом
Перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюють Правила. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень. Місячне планування перевезення вантажів здійснюється залізницями відправлення на основі поточних або довгострокових договорів про організацію перевезення вантажів та замовлень відправників.
Умови та порядок організації перевезень в усіх видах сполучення визначаються Правилами.
Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями [17, c.6].
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж У пункт призначення у зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Основним перевізним документом є накладна, оформлена відповідно до Статуту залізниць та Правил перевезення вантажів і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення [18, c.1].
Виконання залізницею додаткових операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здійснюється на підставі окремих договорів.
Хоч за загальним правилом завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами, проте залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами. Для транспортного обслуговування відправників і одержувачів у місцях загального користування у складі залізниць можуть у встановленому порядку утворюватись підприємства механізованих вантажних робіт, а на під'їзних коліях - з об'єднання підприємств залізничного транспорту.
Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезинфіковані вагони та контейнери.
Додаткову підготовку вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, залізниця може здійснювати на підставі договору за рахунок відправника.
Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:
найменування та місцезнаходження сторін;
найменування та кількість вантажу, його пакування;
місце та час навантаження і розвантаження;
вартість перевезення (ст. 61 Закону України "Про автомобільний транспорт).
Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування має право отримати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження, або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу [18, c.20];
утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;
здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу;
забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях (ст. 62 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вантажний перевізник має право:
відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;
відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.
Вантажний перевізник зобов'язаний:
при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку;
забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених законодавством та цим договором;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;
відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу (ст. 63 Закону України "Про автомобільний транспорт").
1.2 Умови морського перевезення вантажів
Умови морського перевезення вантажів визначаються договором.
Морські перевезення для державних потреб здійснюються у порядку, встановленому чинним законодавством України. Перевізник і вантажовласник у разі необхідності здійснення систематичних перевезень вантажів можуть укладати довгострокові договори про організацію морських перевезень.
За договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Фрахтувальником і фрахтівником визнаються особи, що уклали між собою договір фрахтування судна (чартер).
Договір морського перевезення вантажу має бути укладений у письмовій формі [].
Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є:
1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;
2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної вище;
3) інші письмові докази.
Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, портів відправлення і призначення (або місця направлення судна). До рейсового чартеру можуть бути включені за згодою сторін інші умови і застереження. Рейсовий чартер підписують фрахтівник (перевізник) і фрахтувальник або їх уповноважені представники [17, c.9].
Прийнявши вантаж до перевезення, перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов'язані видати відправникові коносамент, який є доказом прийняття перевізником вантажу, зазначеного у коносаменті.
Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладення договору морського перевезення і прийняття перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.
Коносамент складається на підставі підписаного відправником документа, в якому, зокрема, повинні міститися дані, зазначені в пунктах 4-8 ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства.
Відправник відповідає перед перевізником за всі наслідки, що виникли в результаті неправильності або неповноти відомостей, зазначених у згаданому документі.
У коносаменті зазначаються:
1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні;
2) найменування перевізника;
3) місце приймання або навантаження вантажу;
4) найменування відправника;
5) місце призначення вантажу чи, за наявності чартеру, місце призначення або направлення судна;
6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначення, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника);
7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу;
8) фрахт та інші належні перевізникові платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено;
9) час і місце видачі коносамента;
10) кількість складених примірників коносамента;
11) підпис капітана або іншого представника перевізника. За договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальникові для перевезення пасажирів, вантажів та інших цілей торговельного мореплавства на певний час.
Надане фрахтувальникові судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).
Договір фрахтування судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору фрахтування судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.
У договорі фрахтування судна на певний час повинні бути зазначені найменування сторін договору, назва судна, його технічні та експлуатаційні дані (вантажопідйомність, вантажомісткість, швидкість тощо), район плавання, мета фрахтування, розмір фрахту, термін дії договору, місце приймання і здавання судна.
Фрахтувальник може у межах прав, що надаються йому за договором фрахтування судна на певний час, укласти від свого імені самостійний договір фрахтування судна з третьою особою. Укладання такого договору не звільняє фрахтувальника від виконання договору, укладеного ним із судновласником [7, c.19].
Якщо судно зафрахтоване для перевезення вантажів, фрахтувальник має право від свого імені укладати договори перевезення вантажів, підписувати чартери, видавати коносаменти та інші перевізні документи. Він несе відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цих документів, зокрема з коносаментів або інших перевізних документів.
За договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальникові (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.
Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном та його вартість за договором морського лізингу.
Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з додержанням вимог, передбачених ст. 17 Кодексу торговельного мореплавства.
Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі. Наявність і зміст договору лізингу судна можуть бути доведені виключно письмовими доказами.
У договорі лізингу судна мають бути зазначені найменування Сторін, мета договору, назва судна, рік збудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінченні якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.
За договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.
Законодавець розрізняє два види договорів морського буксирування: договір портового буксирування і договір міжпортового буксирування.
За договором портового буксирування буксировласник за винагороду здійснює введення в порт або виведення з порту суден та інших плавучих об'єктів, виконання маневрів судна, що буксирується, швартових та інших операцій у портових водах.
Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі.
За договором міжпортового буксирування власник одного судна (буксира) зобов'язується за винагороду буксирувати інше судно або інший плавучий об'єкт з одного порту (пункту) до іншого порту (пункту).
Договір міжпортового буксирування укладається у письмовій формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти) відправлення і призначення, час буксирування, права та обов'язки сторін, відповідальність за порушення договору, про ті особливості об'єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо. Повітряні перевезення виконуються на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами). Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України.
1.3 Авіаперевезення вантажів
Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Перевезення вантажів і буксирування плотів та суден внутрішніми водними шляхами здійснюються за планами, затвердженими у встановленому порядку.
Вантажовідправник зобов'язаний одночасно з пред'явленням вантажу надати пароплавству накладну. Накладна підписується вантажовідправником, супроводжує вантаж на всьому шляху його слідування і видається вантажоодержувачу в пункті призначення разом з вантажем.
На підставі накладної порт або пристань відправлення складає дорожню відомість, що також слідує разом з вантажем і після видачі вантажу в пункті призначення залишається у пароплавства.
На посвідчення приймання вантажу до перевезення вантажовідправникові видається квитанція.
Дата приймання вантажу до перевезення посвідчується календарним штемпелем порту або пристані відправлення на накладній, квитанції і дорожній відомості.
Накладні і квитанції складаються на ім'я певних вантажоодержувачів.
РОЗДІЛ 2. ДОГОВІР ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА, ПРО ЯКІ НЕ МОЖНА ЗАБУВАТИ
Загальні правила перевезення вантажів закріплено сьогодні у двох фундаментальних документах - ЦКУ і ГКУ. Причому в цьому питанні їх норми не завжди збігаються. Які ж правила застосовувати на практиці?
Щоб відповісти на це запитання, необхідно розмежувати сфери дії цих законодавчих актів. Більшість фахівців сьогодні погоджуються, що ЦКУ містить загальні норми, які поширюються на всіх учасників цивільних відносин, а ГКУ - пріоритетніші спеціальні норми стосовно учасників господарських відносин (суб'єктів господарювання), і тільки їх.
Погоджуючись із такою позицією, подальший розгляд загальних правил укладення та виконання договорів перевезення вантажів вестимемо у двох напрямках:
правила, що діють при укладенні та виконанні договору перевезення вантажу між перевізником - суб'єктом господарювання і споживачем його послуг, який не є суб'єктом господарювання;
правила, що діють при укладенні та виконанні договору перевезення між суб'єктами господарювання.
У першому випадку "працюватиме" тільки цивільне законодавство, а у другому - цивільне та господарське законодавство в комплексі, де перевага буде за останнім.
Почнемо з головного - визначення договору перевезення вантажу.
Що таке договір перевезення вантажу?
Чинне законодавство виділяє два різновиди договору перевезення вантажу: разовий та довгостроковий.
Визначення разового договору перевезення вантажу міститься у статті 909 ЦКУ і частині 1 статті 307 ГКУ (табл. 1).
Таблиця 1
Визначення договору перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу укладаєтьсяне між суб'єктами господарювання - діє визначення статті 909 ЦКУ |
Договір перевезення вантажу укладається міжсуб'єктами господарювання - діє визначення частини 1 статті 307 ГКУ |
|
|
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату |
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити доручений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством або договором строк і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату |
Ці визначення надзвичайно важливі в тому плані, що дають перелік умов, необхідних для разового договору перевезення вантажу. Виходить, що такий договір у будь-якому разі має містити:
1) характеристики вантажу (найменування, сорт, вага, кількість місць тощо);
2) пункт призначення, куди має бути доставлено вантаж.
Що стосується розміру плати за перевезення, то вона може встановлюватися за домовленістю сторін згідно із затвердженими тарифами (наприклад, на залізничному транспорті). Якщо розмір провізної плати не визначено, то згідно з частиною 1 статті 916 ЦКУ справляється "розумна" плата.
Водночас господарський договір перевезення вантажу, укладений між суб'єктами господарювання, крім цих умов, має містити також і строк доставлення вантажу (або посилання на документ, яким установлено цей строк).
За довгостроковим договором здійснюється не одна, а ціла серія перевезень вантажів. Особливості змісту такого договору встановлено статтею 914 ЦКУ і частиною 3 статті 307 ГКУ (табл. 2).
Таблиця 2
Вимоги до змісту довгострокового договору перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу укладається не між суб'єктами господарювання - діють особливі вказівки статті 914 ЦКУ з урахуванням загального визначення статті 909 ЦКУ |
Договір перевезення вантажу укладається між суб'єктами господарювання - діють особливі вказівки частини 3 статті 307 ГКУ з урахуванням загального визначення частини 1 статті 307 ГКУ |
|
Перевізник і власник (володар) вантажу у разі потреби здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.За довгостроковим договором перевізник зобов'язується в установлені строки приймати, а власник (володар) вантажу - передавати для перевезення вантаж у встановленому обсязі.У довгостроковому договорі перевезення вантажу встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передачі вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення: найменування перевізника, відправника та одержувача; характеристики вантажу; пункт призначення; розмір плати за перевезення |
Вантажовідправник і перевізник у разі потреби здійснення систематичних протягом певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується в установлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі в узгодженому сторонами обсязі.Довгостроковий договір на перевезення вантажу також має містити найменування перевізника, відправника та одержувача, характеристики вантажу, зазначення пункту призначення, розмір плати за перевезення і строк доставлення вантажу (або посилання на документ, яким установлено цей строк) |
Крім того, згідно з нормами статті 180 ГКУ довгостроковий договір перевезення вантажу між суб'єктами господарювання повинен містити строк дії.
Особливість договору перевезення вантажів полягає в тому, що вантажоодержувач, не беручи участі в укладенні договору, набуває права вимоги до перевізника щодо видачі вантажу в пункті призначення.
При невиконанні перевізником обов'язку стосовно доставлення вантажу на адресу одержувача він має право пред'явити до нього претензію з приводу втрати вантажу.
При неналежному виконанні ним обов'язків - претензію з приводу нестачі або пошкодження вантажу, а також із приводу прострочення в його доставленні.
Форма договору
Загальним правилом для всіх договорів перевезення вантажу незалежно від статусу його учасників є необхідність дотримання письмової форми. Таку вимогу встановлено частиною 2 статті 909 ЦКУ і частиною 2 статті 307 ГКУ. При цьому обидва кодекси передбачають, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносаменту тощо).
Однак розглядати ці документи як власне договір перевезення у письмовій формі можна не в усіх випадках, а лише тоді, коли це прямо передбачено законодавством (наприклад, при одноразовому перевезенні вантажів залізничним транспортом роль письмової угоди виконує накладна). У решті випадків покладатися тільки на складання перевізного документа ризиковано. Для "надійності відносин" вантажовідправнику і перевізнику варто обмінятися примірниками "традиційного" письмового договору, підписаного обома сторонами.
Права та обов'язки сторін договору при пред'явленні транспортних засобів та вантажу
На початковому етапі виконання договору перевезення вантажу для його учасників нормами статті 917 ЦКУ і статті 308 ГКУ передбачено комплекс прав та обов'язків. Наведемо їх у вигляді таблиці.
Таблиця 3
Права та обов'язки сторін договору перевезення вантажу при пред'явленні транспортних засобів та вантажу до перевезення
Перевізник |
Відправник |
|||
Права |
Обов'язки |
Права |
Обов'язки |
|
|
Може відмовитися від прийняття вантажу, поданого в тарі та (або) упаковці, що не відповідають установленим вимогам, а також у разі відсутності чи неналежного маркування вантажу |
Надати транспортні засоби під завантаження у строк, установлений договором*. З моменту прийняття вантажу до перевезення перевізник зобов'язаний забезпечити його збереження і видати відправнику - суб'єкту господарювання документ про прийняття вантажу до перевезення |
Може відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу |
Пред'явити в установлений строк* вантаж у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також промарковано відповідно до встановлених вимог.Відправник - суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний передати перевізнику разом із вантажем спеціальні документи (посвідчення), необхідні за законом чи договором для здійснення перевезення такого вантажу |
* Отже, наявність цього строку в договорі також необхідна.
Установлення цих прав та обов'язків мають на меті забезпечити належне виконання договору перевезення вантажу.
Права та обов'язки сторін договору при отриманні вантажу в пункті призначення
Свої правила діють і на етапі отримання вантажу за договором перевезення. Установлено їх ЦКУ та ГКУ (табл. 4).
Таблиця 4
Права та обов'язки сторін договору перевезення вантажу при отриманні вантажу в пункті призначення
Договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання - діють правила статей 916 і 919 ЦКУ |
Договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання - діють розглянуті загальні правила статей 916 і 919 ЦКУ (гр. 1) одночасно з особливими вказівками статей 310 і 314 ГКУ (гр. 2) |
|
Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із сутності зобов'язання.Вантаж, не виданий одержувачу на його вимогу протягом 30 днів після закінчення строку його доставлення, якщо триваліший строк не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.Вантажоодержувач має прийняти вантаж, що прибув після закінчення зазначених вище строків, і повернути виплачену йому перевізником суму за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами) Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. |
Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, що прибув на його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого чи зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що в результаті зміни якості виключається можливість повного або часткового використання його за первісним призначенням.Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, у встановлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.Вантаж, не отриманий протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається незатребуваним та реалізується в установленому законодавством порядку.У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши отримане за його втрату або нестачу відшкодування |
Як видно, договір перевезення у сфері господарювання відзначається жорсткими умовами отримання вантажу. Причому ці правила поширюються на будь-який вид транспорту.
Відповідальність за договором перевезення вантажу
Загальні правила відповідальності за договором перевезення вантажу встановлені одночасно на рівні ЦКУ і ГКУ. Згідно з їх нормами здебільшого для визначення обсягу відповідальності та правил її застосування необхідно орієнтуватися на спеціальне законодавство у сфері перевезень певним видом транспорту і на умови договору. Однак для деяких ситуацій ЦКУ і ГКУ встановлюють конкретні межі відповідальності (табл. 5).
Таблиця 5
Загальні правила відповідальності за договором перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання - діють правила статей 921, 923 і 924 ЦКУ |
Договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання - діють розглянуті загальні правила статей 921, 923 і 924 ЦКУ (гр. 1) одночасно з особливими вказівками статей 313 і 314 ГКУ (гр. 2) |
У разі прострочення доставлення вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, заподіяні порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу відбулися в результаті обставин, яким перевізник не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичного збитку, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Перевізник і вантажовідправник звільняються від відповідальності, якщо ненадання транспортного засобу або невикористання наданого транспортного засобу сталося не з їх вини, зокрема у разі припинення (обмеження) перевезення вантажу в певних напрямках, установленого у випадках та порядку, передбачених транспортними кодексами (статутами) Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставленні вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.
Сплата штрафу за доставлення вантажу із простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що відбулися в результаті прострочення.
Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження відбулися не з його вини.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - у розмірі вартості вантажу, який втрачений або якого бракує;
- у разі пошкодження вантажу - у розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;
- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної вартості вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що його не може бути використано за прямим призначенням, вантажоодержувач має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Правила пред'явлення претензій та позовів за договорами перевезення вантажів
Договір перевезення вантажу належить до тієї категорії договорів, за якими зацікавлена сторона не може відразу звернутися до суду за вирішенням спору, що виник. Спочатку необхідно пройти етап досудового врегулювання, пред'явивши перевізнику письмову претензію. Загальні строки такої претензійної роботи і строки позовної давності за договором перевезення вантажу встановлено ЦКУ і ГКУ (табл. 6).
Таблиця 6
Строки претензійної роботи і позовної давності за договором перевезення вантажу
Договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання - діють правила статті 925 ЦКУ |
Договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання - діють вказівки статті 315 ГКУ |
|
До пред'явлення перевізнику позову за договором перевезення вантажу обов'язковим є пред'явлення йому претензії в порядку, установленому законом, транспортними кодексами (статутами).Позов до перевізника може бути пред'явлено вантажовідправником чи одержувачем вантажу в разі повної або часткової відмови перевізника в задоволенні претензії або неотримання від перевізника відповіді в місячний строк.До вимог за договором перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів) |
До пред'явлення перевізнику позову за договором перевезення вантажу обов'язковим є пред'явлення йому претензії.Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів та премій - протягом сорока п'яти днів.Перевізник зобов'язаний розглянути заявлену претензію і повідомити заявника протягом трьох місяців про її задоволення або відхилення, а щодо претензії стосовно перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії має бути розглянуто протягом сорока п'яти днів.Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не отримано в зазначений вище строк, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців від дня отримання відповіді або закінчення строку, установленого для відповіді. |
Для пред'явлення позовів перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів установлюється шестимісячний строк
Зазначені тут строки є надзвичайно важливими. Їх дотримання є обов'язковою передумовою для можливості захисту власником вантажу своїх прав у суді. У свою чергу, їх недотримання може бути підставою для відмови судом у прийнятті позову.
Причому, як видно, порядок вирішення спорів принципово відрізняється залежно від характеру сторін договору: строки претензійної роботи і позовної давності за господарським договором перевезення вантажу є жорсткішими, ніж за договором, укладеним не між суб'єктами господарювання. Але і це ще не все. Різними будуть і суди, в яких може бути розглянуто відповідну справу.
Якщо договір перевезення вантажу укладено між суб'єктами господарювання і дотримано всіх строків статті 315 ГКУ, то вантажовідправник або вантажоодержувач, котрий є суб'єктом господарювання, має звертатися до господарського суду за місцезнаходженням органу транспорту.
Якщо договір перевезення вантажу укладено не між суб'єктами господарювання і дотримано всіх правил статті 925 ЦКУ, то вантажовідправник або вантажоодержувач, який не є суб'єктом господарювання, має звертатися до місцевого загального суду за місцезнаходженням управління транспортної організації, до якої подавалася претензія.
ВИСНОВКИ
Цивільний кодекс України вніс низку істотних новел у правове регулювання договірних зобов'язань, викликаних потребами ринкових реформ. Відповідно на практиці виникає чимало труднощів у застосуванні нових положень Цивільного кодексу України
В ході дослідження проведено аналіз договірного регулювання перевезення вантажів. Основним правовим документом. Який регламентує договірні відносини при перевезенні вантажу є цивільний кодек.с
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В залежності від виду транспортного засобу існує специфіка запровадження договірних відносин.
В ході роботи проаналізовано загальні правила, які повинні завжди виконуватися при здійсненні вантажних перевезень.
У цій курсовій роботі розглянуто лише найзагальніші правила договору перевезення вантажу. На практиці ж при перевезеннях конкретним видом транспорту виникає безліч нюансів і діють свої спеціальні правила.
ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України від 28.09.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. № 30. - Cт. 141.
2. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 р. -- К.: Атіка, 2003.
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.// ВВР. - 2003. - № 18. - ст. 144.
4. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р.
5. Закон України «Про транспорт» від 10 листопаду 1994 року.// ВВР. - 1994. - № 51. - Ст. 446.
6. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року.// ВВР. - 2000. - № 28. - Ст. 222.
7. Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 року.// ВВР. - 1999. - № 51. - Ст. 446.
8. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 .// ВВР. - 1996. - № 40. - Ст. 183.
9. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990. // ВВР. - 1990. - № 52. - 650.
10. Закон України «Про державні монополії» від 20.04.2000. // ВВР. - 2000. - № 30. - 238.
11. Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457 // ОВУ. -- 1998. -- № 14. -- Ст. 548.
12. Правила оформлення перевізних документів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 ( z0861-00).
13. Правила планування перевезень вантажів затверджені наказом Мінтрансу № 873 від 9 грудня 2002 року.
14. Конвенція про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року.
15. Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 року.
16. Бізнес. Бухгалтерія. - 2000. - № 6. - С.83.
17. Витрянский В.В. Договор перевозки. -- М., 2001. -- С. 6.
18. Фроня Н. Перевозка железнодорожным транспортом. // Юридическая практика. - № 47 (362). - 23 ноября 2004 г. - С. 1, 20,21.
19. Хозяйство и право. - 1992. - №1.
20. Цивільне право України: Академічний курс: Підручник.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. - 408 с.
21. Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О. Саніахметова. - К.: Істина, 2003. - С. 448.
22. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). - Х.: ООО «Одіссей», 2000. - 800 с.
ДОДАТКИ
ДОГОВІР
перевезення вантажу
м. ____________ "___"___________ ____ року
_____________________________________________________________
(назва підприємства, організації, установи)
(надалі іменується "Перевізник") в особі __________________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім'я, по батькові)
що діє на підставі ______________________________________________________,
з одного боку,
та
_____________________________________________________________
(назва підприємства, організації, установи)
(надалі іменується "Відправник") в особі __________________________________________________________________,
(посада, прізвище, ім'я, по батькові)
що діє на підставі ____________________________________________,
з другого боку,
уклали цей Договір перевезення вантажу (надалі іменується "Договір") про таке.
1. Предмет Договору
1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому для перевезення вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця призначення, яким є _____________________, до пункту призначення, яким є __________________, і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі ______________________________________________
(повна назва організації-одержувача)
(надалі іменується "вантажоодержувач"), а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить __________ грн.
2. Умови Договору
2.1. Окрім безпосереднього здійснення перевезення, Перевізник зобов'язується за окрему плату надати Відправникові пов'язані із перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги та виконати наступні операції: ______ __________________________________ .
2.2. Перевізник не відповідає за якість та масу нетто вантажу, який був затарений, упакований або оплом-бований Відправником.
2.3. Оформлений подорожній лист, завірений Перевізником, при пред'явленні водієм, який виконує обов'язки експедитора, є підставою для одержання ним вантажу для перевезення та покладення матеріальної відповідальності за схоронність такого вантажу на Перевізника.
2.4. Навантаження та розвантаження вантажу здійснюється _______________ _________________________________________________.
(вказати місце і час навантаження і розвантаження вантажу)
2.5. ________________________________________________________.
(інші умови)
3. Обов'язки Перевізника
3.1. Визначити типи та кількість автомобілів, необхідних для перевезення вантажу, визначеного цим Договором та у заявці, що була подана Відправником.
3.2. Забезпечити своєчасне подання автотранспорту для завантаження відповідно до заявки та при-датного для перевезення вантажів.
3.3. Забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу.
4. Обов'язки Відправника
4.1. До прибуття автомобіля для завантаження підготувати вантаж для перевезення (опломбувати, заповнити товаротранспортні накладні тощо).
4.2. Перевірити придатність наданого транспорту (в тому числі контейнера чи кузова) для забезпе-чення фізичного збереження вантажу під час перевезення і вимагати заміни транспорту, якщо він не відповідає цим умовам.
4.3. Забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів і подорожніх листів, відмічати в товаротранспортних накладних фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження.
4.4. Дрібнооптові вантажі по можливості пред'являти для перевезення сформованими у більш великі пакети, на піддонах або в контейнери.
5. Порядок розрахунків і плата за перевезення вантажу
5.1. Розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.
5.2. Вартість перевезення вантажу становить___ грн., транспортно-експедиційних послуг та додаткових операцій становить ___ грн.
5.3. За перевезення вантажу Відправник зобов'язується сплатити Перевізникові плату за перевезення вантажу, яка дорівнює вартості перевезення вантажу.
5.4. За надання Перевізником Відправникові транспортно-експедиційних послуг, визначених у п. 2.1 цього Договору, Відправник сплачує Перевізникові додаткову плату, яка дорівнює вартості транспортно-експедиційних послуг та додаткових операцій.
6. Відповідальність Сторін
6.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
6.2. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини.
Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.
7. Порядок вирішення спорів
7.1. Усі спори, що пов'язані із цим Договором, його укладанням або такі, що виникають в процесі виконання умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін.
Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, визначеному відповідним чинним в Україні законодавством.
8. Строк дії Договору та інші умови
8.1. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
8.2. Після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу.
8.3. Зміни в цей Договір можуть бути внесені виключно до початку перевезення за взаємною згодою Сторін, що оформляється додатковою угодою до цього Договору.
8.4. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками Сторін.
8.5. Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього Договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.
8.6. Цей Договір складений українською мовою, на __ сторінках у _______ примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН
ПЕРЕВІЗНИК ВІДПРАВНИК
|
___________ /__________/ М. П. |
___________ /__________/ М. П. |
Подобные документы
Суть перевезення та основи транспортного законодавства України. Визначення сторін та істотних умов договору на перевезення вантажу залізничним транспортом. Права і обов'язки сторін угоди, порядок оформлення накладних і комплекту перевізних документів.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 16.08.2010Поняття договору перевезення вантажу та його різновиди. Документи, які необхідні для його оформлення. Загальна характеристика повітряних перевезень. Міжнародні організації регулювання повітряного транспорту. Зобов'язання сторін за договором перевезення.
курсовая работа [39,9 K], добавлен 06.11.2013Загальні правила перевезення. Договір перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти. Зміст, порядок укладання та оформлення договорів про перевезення. Особливості договору морського перевезення; автомобільним, залізничним, повітряним транспортом.
реферат [43,0 K], добавлен 26.05.2008Правове регулювання договору перевезення різними видами транспорту. Права і обов'язки перевізника та відправника за договором. Шляхи та способи вдосконалення організації транспортних перевезення. Зарубіжний досвід міжнародних транспортних перевезень.
курсовая работа [73,7 K], добавлен 23.10.2014Характеристика договору перевезення вантажів згідно транспортного законодавства. Порівняльний аналіз договору перевезення вантажів згідно Цивільного та Господарського кодексів України. Обов'язки сторін за договором та відповідальність за їх невиконання.
реферат [50,7 K], добавлен 03.01.2011Поняття та правова природа договору перевезення вантажів. Обов'язки сторін за договором перевезення вантажів відповідно до цивільного законодавства України. Межі відповідальності перевізника та підстави звільнення перевізника від відповідальності.
курсовая работа [46,3 K], добавлен 09.01.2014Поняття, суб’єкти та основні риси договору чартеру. Різновиди договору фрахтування: морське перевезення та повітряне перевезення. Тайм-чартер та договір лізингу судна як різновид договору фрахтування. Поняття та функції коносаменту у договорі чартеру.
курсовая работа [70,9 K], добавлен 05.05.2014Загальна характеристика міжнародних перевезень у міжнародному приватному праві: класифікація, види: морські, повітряні, залізничні, автомобільні. Зміст міждержавних конвенцій і договорів: особливості колізійного регулювання, створення безпеки перевезень.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.03.2011Загальна характеристика договору позики, його правове походження. Укладання договору, його суттєві умови, обов’язки та відповідальність сторін. Особливості та проблеми практичного використання договору позики та його значення в цивільному праві України.
курсовая работа [67,2 K], добавлен 14.05.2008Умови, види та форми цивільно-правової відповідальності, підстави звільнення від неї. Характеристика відповідальності сторін за договором купівлі-продажу, у разі невиконання договору оренди та договору поставки, порушення умов договору перевезення.
курсовая работа [56,3 K], добавлен 23.11.2013
