Типологія держави

ПЛАН

Поняття та значення типології держав

Формаційний підхід до типології держав

Цивілізаційний підхід до типології держав

Недоліки та переваги формаційного та цивілізаційного підходу до типології держав з точки зору вирішення завдань теорії держави і права

Поняття та значення типології держав

Типологія - це теорія про типи тих чи інших явищ. Коли ми говоримо про типологію держав, то це значить, що йдеться про „поділ” усіх держав, що існували у минулому і існують натепер, на групи, класи - типи. Поділ держав на типи покликаний допомогти з'ясувати, чиї інтереси виражали і обслуговували держави, об'єднані в даний тип.

Тип держави - сукупність держав, що мають схожі загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, ґрунтуванні на однакових економічних (виробничих) відносинах, на однаковому поєднанні загальносоціального та вузькогрупового (класового) аспектів їх сутності, аналогічному рівні культурно - духовного розвитку.

Тип держави характеризується:

- елітою (класом, соціальною групою), що перебуває при владі;

- системою виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада ґрунтується;

- системою методів і засобів, які застосовує ця влада для захисту виробничих відносин і форм власності;

- реальним (а не декларованим) загальносоціальним змістом політики держави, її справжньою роллю в суспільстві;

- рівнем культурно - духовного розвитку населення держави в цілому і особи зокрема.

Існує два підходи до типології держав: формаційний та цивілізаційний.

Формаційний підхід до типології держав

Формаційний підхід заснований на марксистському вченні про зміну суспільно - економічних формацій (їх базис - тип виробничих відносин), кожній із яких відповідає свій історичний тип держав. Рабовласницькій суспільно - економічній формації відповідає рабовласницький тип держави, феодальній - феодальний, буржуазній - буржуазний. Формація - це історичний тип суспільства, що ґрунтується на певному способі виробництва. Перехід від однієї суспільно - економічної формації до іншої відбувається внаслідок зміни таких, що віджили, типів виробничих відносин і заміни їх новим економічним ладом.

Поняття історичного типу держави пов'язується з установленням закономірної залежності класової сутності держави від економічних відносин, що домінують у суспільстві на певному етапі його розвитку. Історичний тип відповідно до марксистсько - ленінської теорії відбиває єдність класової сутності всіх держав, що мають загальну економічну основу, обумовлену пануванням даного типу власності на засоби виробництва.

При такому підході держава набуває суто класової визначеності, виступаючи як диктатура економічно пануючого класу. Називаючи три основні типи експлуататорських держав (рабовласницький, феодальний, буржуазний), К. Маркс, Ф. Енгельс та В. І. Ленін виділяли і останній (неексплуататорський) історичний тип - соціалістичну державу, яка у найближчій історичній перспективі повинна перерости в громадське комуністичне самоврядування. Соціалістична держава фактично розглядалася як антикапіталістична, що було хибною теоретичною основою для ототожнення прогресивних (цивілізованих) і регресивних (примітивних) моделей соціалізму, а також некоректних трактувань сутності комуністичної формації.

Класово - формаційний підхід до типології держав був єдиним у нашій науковій і навчальній літературі до 90-х років ХХ ст.

Цивілізаційний підхід до типології держав

Цивілізаційний підхід покладає в основу типової класифікації держав поняття „цивілізація”, її рівень, досягнутий тими чи іншими народами.

Під цивілізацією необхідно розуміти соціокультурну систему, що включає соціально - економічні умови життя суспільства, етнічні і релігійні основи, ступінь гармонії людини і природи, рівень свободи особи - економічної, політичної, соціальної і духовної.

Прихильники цивілізаційного підходу відкидають формаційний підхід як одномірний і співвідносять державу насамперед із духовно - моральними і культурними чинниками суспільного розвитку. Англійський історик А. Тойнбі розуміє під „цивілізацією” відносно замкнений і локальний стан суспільства, яке відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак. Кожна цивілізація (А. Тойнбі нараховує 21 цивілізацію) надає стійкої спільності усім державам, що живуть в її межах.

Виходячи із ступеня духовності народу, культури, ідеології, національного характеру, менталітету, географічного середовища та інших чинників, прихильники цивілізаційного підходу поділяють цивілізації на первинні і вторинні.

До первинних цивілізацій віднесені такі держави: давньосхідна (Єгипет, Персія, Шумери, Вавилон, Бірма та ін.), еллінська (Спарта, Афіни), римська, середньовічна; до вторинних - держави Західної Європи, Північної Америки, Східної Європи, Латинської Америки та ін.

Первинним цивілізаціям притаманна командно - адміністративна організація державної влади. Держава забезпечує як політичне, так і господарсько - соціальне функціонування суспільства, а не визначається ними. З первинних цивілізацій збереглися лише ті, що спромоглися послідовно розвити духовно - культурні засади в усіх видах діяльності людини (єгипетська, китайська, мексиканська, західна, православна, арабська та ін.).

Вторинні цивілізації (держави Нового і Новітнього Світу, сучасні держави) виникли на основі відмінності, що позначилася від самого початку, між державною владою і культурно - релігійним комплексом. Влада виявилася не такою всемогутньою і всепроникаючою силою, якою вона поставала у первинних цивілізаціях. Європейська цивілізація, починаючи з часів античності, тяжіє до ринкововласницького устрою, громадянського суспільства і правової організації. Держави Північної Америки сприйняли і розвили цю спрямованість європейських держав.

Недоліки та переваги формаційного та цивілізаційного підходу до типології держав з точки зору вирішення завдань теорії держави і права

Відмінність цивілізаційного підходу від формаційного полягає в можливості розкриття сутності будь - якої історичної епохи через людину, через сукупність пануючих у даний період уявлень кожної особи про характер громадського життя, про цінності та мету її власної діяльності. Цивілізаційний підхід дозволяє бачити в державі не лише інструмент політичного панування експлуататорів над експлуатованими, але й найважливіший чинник духовно - культурного розвитку суспільства.

Таким чином, відповідно до цивілізаційного підходу:

- сутність держави визначається як співвідношенням соціальних сил, так і накопиченням, спадкоємністю культурно - духовних зразків поведінки;

- політика держави - не стільки продукт гри соціальних сил, скільки результат впливу світогляду суспільства, його моралі, ціннісної орієнтації;

- розмаїття національних культур обумовлює шляхи розвитку держав, їх типи.

Кожний з двох підходів має свої переваги та недоліки. Недоліком цивілізаційного підходу є нерідка недооцінка соціально - економічного чинника, звеличування культурного елемента як „душі, крові, лімфи, сутності цивілізації” (А. Тойнбі). До недоліків формаційного підходу належить переоцінка класово - економічного чинника. Поза полем його зору залишається величезний пласт культурно - ціннісних ідей і уявлень, котрі не можна схарактеризувати як класові. Не можна прийняти й існуючу в рамках формаційного підходу невиправдану апологетику соціалістичної держави як вищого і останнього історичного типу.

Однак слід віддати належне формаційному підходу в тому, що він привернув увагу до істотної ролі чинників економічного порядку, що впливають на формування держав і зміну їх типів; до поетапності та природності історичного характеру їх розвитку. Не можна повністю відкидати класифікацію держав за історичними типами (рабовласницька, феодальна, буржуазна). Важливо зважувати на те, що критерій такого поділу обмежений певними рамками - „базисними”, класово - економічними; що за формаційними межами залишено багато історичних явищ, які становлять глибинну сутність суспільства і держави.

Якому ж з двох підходів до типології держав слід віддати перевагу ?

З позицій загальнолюдських цінностей, що перетворилися на домінуючі у другій половині ХХ ст., привабливіше виглядає цивілізаційний підхід - особливо до типології сучасних держав, які не можна підвести під формаційну класифікацію типів держави. Сучасна концепція цивілізації (що відмовилася від попередньої оцінки цивілізації лише як культурної спільності та ґрунтується на визнанні її комплексного характеру) виявляється набагато ширшою і багатішою за формаційний підхід. Вона дозволяє пізнавати минуле через усі форми діяльності людини - економіко - трудову, соціально - політичну, культурно - духовну та інші - в усьому різноманітті суспільних зв'язків. Вона актуальна тому, що в центр вивчення минулого і теперішнього ставить людину як творчу і конкретну особистість, а не як класово - знеособлений індивідуум; не тільки розрізняє протистояння класів і соціальних груп, але й враховує сферу їх взаємодії на базі загальнолюдських цінностей.

Необхідно відзначити, що класифікація держав за типами може бути здійснена за іншими критеріями.

Типи держав за рівнем захисту прав і свобод людини:

- правові: держави з режимом конституційної законності;

- неправові: або держави з режимом беззаконня, або держави з режимом революційної законності.

Типи держав за способом набуття влади:

- легітимні (набуття влади визнано законним і з боку населення країни і міжнародного співтовариства);

- нелегітимні, але існуючі де-факто (набуття влади здійснено незаконним шляхом).

Завдання № 2

Уявна держава - Республіка Нагонія - виникла в 1964р. За Конституцією Республіки Нагонії влада в державі належить „найкращим представникам нагонійського народу в особі старійшин племен”. Виключно зазначеним старійшинам може належати право на нагонійську землю та природні ресурси. З їх складу формується верхня палата нагонійського парламенту, в той час як нижня формується з представників всього населення. Вищим органом виконавчої влади є Рада вождів, що формується верхньою палатою парламенту.

Законодавство Нагонії закріплює право всіх громадян республіки приймати участь у виборах до органів державної влади, свободу підприємництва, різноманітність форм власності, право на участь у громадських об'єднаннях. Свобода пересування громадян може бути обмежена за рішенням місцевих старійшин внаслідок потреби у трудових ресурсах для обробки землі.

Основою місцевого самоврядування є сільська громада, що користується широким колом повноважень з вирішення питань місцевого значення.

Економіка Республіки Нагонія орієнтована на виробництво сільськогосподарської продукції (87% ВВП за станом на 2002 рік), переважно на експорт ананасів.

Охарактеризуйте форму державного устрою, форму державного правління, політичний режим та тип держави, що склалися в Республіці Нагонія з точки зору формаційного та цивілізаційного підходу та аргументуйте свою думку.

Відповідь. Існують дві форми державного устрою:

Унітарна держава - проста єдина держава, частинами якої є адміністративно - територіальні одиниці, що не мають суверенних прав.

Федерація - складова союзна держава, частинами якої є державні утворення, що мають суверенні права.

Відповідно до умов задачі в Республіці Нагонія діє двопалатний парламент, верхня палата якого складається зі старійшин, а нижня - з представників всього населення. Це свідчить про те, що Республіка Нагонія є унітарною державою, оскільки у федеральних державах, як правило, верхні палати відбивають інтереси суб'єктів федерації, а нижні палати є органами загальносоюзного представництва, вони обираються за територіальними виборчими округами, крім того існують також парламенти суб'єктів федерації (регіонів). Таким чином, оскільки парламент Республіки Нагонія формується з представників всього населення республіки і є єдиним, вона є унітарною. На користь такого твердження свідчить також і той факт, що основою місцевого самоврядування республіки є громада, що користується широким колом повноважень з вирішення питань місцевого значення, оскільки в унітарних державах права органів влади і місцевого самоврядування встановлюються в односторонньому порядку центральною владою, тобто місцевій громаді делегуються повноваження з вирішення питань місцевого значення. Таким чином, адміністративно - територіальним одиницям в країні не надається статусу самостійних суб'єктів, на відміну від федеративних держав, де суб'єкти федерації є окремими державними утвореннями, мають свою конституцію, законодавчі, виконавчі та судові органи, а також своє громадянство. За умовами задачі в Республіці Нагонія діє єдиний парламент, виконавча влада (Рада вождів) та законодавство, а отже вона є унітарною республікою.

За формою державного правління Нагонія є республікою, оскільки вищий орган державної влади (Рада вождів) формується загальнонаціональною представницькою установою (верхньою палатою парламенту). Крім того, Нагонія є парламентською республікою, оскільки формування уряду парламентарним шляхом є особливістю парламентської республіки.

За політичним режимом Республіка Нагонія є демократичною, про що свідчать наступні факти:

- законодавством Нагонії закріплено право всіх громадян республіки брати участь у виборах до органів державної влади, тобто забезпечено участь населення у формуванні і діяльності державних органів, прямої його участі у вирішенні державних справ;

- існує свобода підприємництва, різноманітність форм власності, право на участь у громадських об'єднаннях, тобто особу забезпечено всіма економічними, політичними, ідеологічними та юридичними гарантіями;

- існує народне представництво (парламент), що дозволяє враховувати в ході державного управління і права меншості, а також сприяє формуванню корисного, обґрунтованого, ефективного законодавства і становить вищий рівень демократичного режиму;

- існує місцеве самоврядування, що є однією з ознак і важливішим напрямом функціонування та поширення демократії.

Певні обмеження у свободі пересування внаслідок потреби у трудових ресурсах не може розглядатися як авторитарний режим з наступних причин: економіка республіки орієнтована на сільське господарство, що дає країні основний прибуток. Тож застосування певних авторитарних заходів створює сприятливі умови для посилення ефективності впливу держави на розвиток економіки, зміцнення громадського порядку, тому згадані заходи можуть стати необхідними і корисними.

Елементи авторитаризму, виконавши своє завдання, поступово зникають, це сприяє розвитку демократичного політичного режиму. Отже, наявність елементів авторитаризму не завжди свідчить про існування власне авторитарного режиму.

Вважаю, що відповідно до формаційного підходу до типології держав Республіка Нагонія є буржуазною, оскільки влада в ній належить не всьому народові, а лише певній групі кращих представників, які володіють землею та природними ресурсами держави.

Щодо цивілізаційного підходу, вважаю, що Республіка Нагонія є вторинною цивілізацією, оскільки, як було визначено, республіка є демократичною, тобто влада в ній не є авторитарною чи командно - адміністративною, не є всемогутньою та всепоглинаючою, незважаючи на можливість застосування обмеження пересування з метою обробки землі. Такі заходи є тимчасовими і не можуть сприйматися як необмежені можливості влади, як це притаманно первинним цивілізаціям.

Список використаної літератури

1. Загальна теорія держави і права. За ред. В. В. Копєйчикова, Юрінком - 2001

2. Олійник О. Ю., Гусарєв С. Д., Слісаренко С. Д. Теорія держави і права. Київ, Юрінком - 2001

3. О. Ф. Скакун. Теория государства и права. Харьков, Консум - 2001

4. В. О. Ріяка. Конституційне право зарубіжних країн. Київ, Юрінком -Інтер, 2002

5. К. В. Арановский. Государственное право зарубежных стран. Москва, издательская группа «Форум» - «Инфра - М», 1999

6. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Отв. ред. Б. А. Страшун. Т.1-2, „БЕК”, Москва - 1996.