Політичні інститути і конституційне право Франції

Реферат:

Політичні інститути і конституційне право Франції

План

Вступ

Політичні інститути і конституційне право Франції

Висновок

Література

Вступ

У післявоєнний час Франція минула два етапи в своєму конституційному розвитку. Перший етап 1946-1958 рр. - період Четвертої республіки - характеризувався спочатку широким демократичним підйомом після Другої світової війни, що привів до ухвалення найбільш демократичної конституції за всю історію країни. Після набирання чинності основного закону 1946 р. фактично встановлений політичний режим почав суперечити формальним положенням цього акту. Путч в Алжірі 1958 р. був використаний для встановлення нового державного правопорядку. Перехід до П'ятої республіки з'явився логічним завершенням подій і віддзеркаленням нового співвідношення політичних сил. Впродовж існування Четвертої республіки існувала політична нестабільність, часта зміна урядів, відсутність стійкої парламентської більшості в Національних зборах.

Події в Алжірі і загроза громадянської війни в самій Франції спричинили ухвалення парламентом 1 червня 1958 р. закону про наділ генерала Ш. де Голля повноваженнями по виробленню конституції. У законі було вказано декілька обов'язкових умов: основний закон має бути вироблений урядом з подальшою передачею на референдум. Парламент утворював Консультативний комітет, в якому дві третини місць належали парламентарям Окрім цих, формальних умов в законі від 1 червня 1958 р. містилися вимоги по суті: загальне голосування повинне залишатися джерелом влади, а законодавча і виконавча влада мають бути похідними від такого голосування; у конституції має бути реалізований принцип розділення властей - законодавчі і виконавчі власті мають бути відокремлені один від одного, а судова влада - повинна залишатися незалежною з тим, щоб забезпечувати дотримання прав і свобод, що містяться в преамбулі конституції 1946 р. і в Декларації прав людини і громадянина 1789 р. Нарешті уряд повинен нести відповідальність перед парламентом; останній принцип - конституція повинна дозволити організувати стосунки між Францією і народами її колоній.

Політичні інститути і конституційне право Франції

Делегований спосіб створення конституції суперечив|перечив| основним французьким традиціям вироблення основного закону; всі республіканські конституції країни розроблялися парламентськими установами. Після розробки проекту співробітниками Ш. де Голля, обговорень в Консультативному конституційному комітеті і в Раді міністрів конституція була передана на референдум і схвалена на нім 28 жовтня 1958 р. Цей акт поклав початок періоду П'ятої республіки; вона стала 17-ою з 1789 р. і основним законом 22-го по рахунку політичного режиму в країні. Перший абзац статті 91 конституції надав уряду право протягом чотиримісячного терміну з моменту промульгації цього акту приймати всі заходи законодавчого характеру, необхідні для вживання конституції і функціонування державної влади. Цей період закінчувався опівночі 4 лютого 1959 р. За вказаний час уряд прийняв 296 ордонансів, деякі з яких були необхідні на момент видання, але багато хто міг бути затребувані тільки в майбутньому. В результаті такої делегації була створена нормативна база для існування П'ятої республіки, заснований новий конституційний режим.

Для Франції завжди був характерний політичний плюралізм. У країні діють декілька десятків політичних партій, вони виникають на політичній сцені, приходять в занепад, зникають, зливаються, блокуються, міняють орієнтацію і назви. Статус партій вперше у французькій конституційній історії був позначений в основному законі 1958 г.: "Політичні партії і угрупування сприяють висловлюванню думок голосуванням. Вони створюються і здійснюють свою діяльність вільно. Вони повинні поважати принципи національного суверенітету і демократії". На відміну від інших країн, партії у Франції не володіють якими-небудь специфічними юридичними ознаками, що відрізняли б їх від інших асоціацій і об'єднань. Правове положення партій підпадає під спільний режим асоціацій. Партії утворюються вільно шляхом подачі декларації в адміністративні органи. Свобода утворення політичних партій визнана Конституційною радою у вирішенні від 16 липня 1976 р. як "основний принцип, що визнається законами Республіки". Вільне створення - утворення без якого-небудь дозволу. Асоціації, у тому числі і партії, не зареєстровані відповідно до встановленої процедури, не володіють якою-небудь юридичною правоздатністю, хоча при деяких надзвичайних обставинах - така правоздатність визнається судовими органами. Іншими словами, не зареєстровані асоціації по спільному праву не користуються правами юридичної особи.

Можна назвати лише декілька найбільш крупних політичних партій, що діють на французькій політичній сцені. Французька соціалістична партія, заснована в 1920 р., реорганізована в 1971 р., входить в Соціалістичний інтернаціонал; вона включає близько 180 тис. членів. Рух лівих радикалів, створений в 1972 р., об'єднує близько 30 тис. членів. Французька комуністична партія, заснована в 1920 р., налічує близько напівмільйона членів. Буржуазна партія - Об'єднання на підтримку Республіки - заснована в 1958 р.; вона об'єднала прихильників генерала Ш. де Голля; включає близько 900 тис. Членів, що представляє інтереси середньої і крупної буржуазії. Республіканська партія утворена в 1966 р. (близько 160 тис. членів). Правоцентристська буржуазна партія "Центр соціальних демократів" утворена в 1976 р. і має 30 тис. членів. Ультраправий Національний фронт заснований в 1972 р. - налічує в своїх лавах 25 тис. прихильників На загальних виборах 1993 р. в Національні збори брало участь близько 40 дрібніших партій, включаючи партії корсіки і заморських департаментів.

Висновок

Після багаточисельних скандалів декількома законами в 1988 і 1990 рр. було введено обмеження на фінансування політичних партій з боку приватних осіб і норми про державну підтримку партій. Фінансування з боку держави розподіляється на дві частки: одна - для партій і політичних угрупувань, що виставили у Франції (виключаючи заморські департаменти і території) кандидатів щонайменше в 75 виборчих округах при обранні Національних зборів і друга частка - фінансування партій представлених в парламенті залежно від чисельності їх фракцій. Контроль за фінансуванням покладений на Національну комісію за контролем рахунків по виборчій кампанії і на виборах. У випадку, якщо політична партія не опублікує своїх фінансових звітів, то вона позбавляється права на державну субсидію наступного року.

Література

1. Іноземне конституційне право / Черінь редакцією І-67 проф. В.В. Маклакова. - М.: Юріст', 1996. - 512.