Поняття, види, відмінні риси господарських товариств
Поняття господарського товариства, його сутність і особливості, відмінні риси. Різновиди господарських товариств і їхня характеристика. Законодавча база участі в господарському товаристві; права, та обв’язки його учасників, порядок державної реєстрації.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.02.2009 |
| Размер файла | 35,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
3
1. Поняття, види, відмінні риси господарських товариств
1.1 Поняття та ознаки господарських товариств
Одним з найпоширеніших видів суб'єктів господарювання є господарські товариства. Їх правовий статус визначається положеннями Глави 8 ЦК “ Господарські товариства “, главою 9 ГК, та Законом України від 19 вересня 1991 року “ Про господарські товариства “.
Згідно з ч. 1 ст. 79 ГК господарськими товариствами є підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та / або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
З наведеного визначення можна сформулювати наступні ознаки:
1. організаційна єдність
2. товариство створюється шляхом об'єднання майна засновників
3. учасники товариства беруть участь в діяльності товариства
4. наявність відокремленого майна
5. товариство створюється з метою отримання прибутку
Господарські товариства являють собою організоване в єдине ціле об'єднання декількох осіб для ведення господарської діяльності, виготовлення продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, із метою отримання прибутку, тобто належать до господарських організацій корпоративного типу.
Важливою ознакою також є поєднання в них особистих і майнових сил учасників. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади (паї), належать товариству на праві власності. У той же час частина майна може бути передана товариству його засновниками (учасниками) на праві користування. Наприклад: право користування землею та іншими природними ресурсами, будинками, устаткуванням
Речі, що споживаються (гроші, сировина, паливо), мають передаватись учасниками товариству на праві власності, а щодо індивідуально визначених речей (земельні ділянки, будинки, споруди), можливе застосування як права власності, так і права користування Але правовий режим речей, що передаються товариству його засновниками, має бути чітко визначений у договорі - або ці речі передаються у власність, або у користування.
Участь у господарському товаристві є водночас обов'язком і правом його учасників. Майнова участь є обов'язковою, а особиста - правом, а в персональних товариствах (повному та командитному) - обов'язком.
Наступна ознака господарського товариства - наявність відокремленого майна. Відокремленість майна товариства від майна його засновників (учасників) і право власності на це майно дозволяє товариству самостійно вести господарську діяльність і відповідати за її результати.
Основна мета господарських товариств - отримання прибутку, це досягається шляхом промислу - систематичного виконання на професійній основі господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) не для власних, а для чужих потреб.
Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб'єкти права.
Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації. Відповідно до ч. 1, ст. 4 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ”, державною реєстрацією юридичних та фізичних осіб - підприємців є засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
В Україні облік юридичних осіб здійснюється в декількох реєстрах: Єдиному державному реєстрі, що створюється і ведеться спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації і Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який ведеться Державним комітетом статистики України.
Зареєструвавши організацію, держава засвідчує, що вона визнала цю організацію, а тому всі учасники цивільних відносин теж повинні визнати цю організацію. Факт державної реєстрації фіксується у спеціальних документах, що видаються реєстраційними органами (сертифікат, свідоцтво). Інформація про зареєстровану організацію включається до спеціального реєстру. Частина інформаційних ресурсів такого реєстру доступна для зацікавлених осіб.
Господарське товариство може відкривати рахунки в банках, а також укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації Угоди укладені засновниками товариства до дня його реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством у порядку, визначеному законом та установчими документами
Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.
При державній реєстрації у найменуванні господарських товариств обов'язково має бути зазначений вид товариства: «повне товариство», «акціонерне товариство» тощо, для повних та командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, а також інші необхідні відомості. Найменування товариства міститься в установчих документах товариства і не може вказувати на належність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій. Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні.
Господарські товариства можуть набувати майнових та особистихнемайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені.
Зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Як і будь-яка організація, господарське товариство є суб'єктом права власності. Відповідно до ст. 115 ЦК України майно господарського товариства складається з:
майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного капіталу;
продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;
одержаних доходів;
іншого майна, набутого на підстава не заборонених законом.
Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для його нормальної діяльності.
Законом передбачена можливість створення господарського товариства однією особою. Це положення не поширюється на повні та командитні товариства. Учасниками господарського товариства можуть бути фізичні або юридичні особи, як резиденти, так і іноземні суб'єкти права.
Законодавство України встановлює обмеження щодо участі певних суб'єктів у господарських товариствах. Стаття 80 ГК передбачає, що учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Також відповідно до ст. 14 Закону України «Про банки та банківську діяльність» власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Цей же закон встановлює обмеження стосовно учасників товариства, зокрема ст. 14 вказує, що учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.
Згідно з ЦК України учасники господарського товариства мають права та обов'язки у порядку, встановленому установчими документами товариства.
Права учасників:
1. брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі;
2. брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);
3. вийти з товариства;
4. здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві;
5. одержувати інформацію про діяльність товариства.
Залежно від змісту ці права поділяються на майнові (право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину) та особисті немайнові права (право брати участь в управлінні товариством. Право на управління товариством реалізується як шляхом безпосередньої участі в роботі товариства (членство в правлінні, наглядовій раді), так і через представників, які обираються в органи управління товариством.
Учасник товариства має право одержувати інформацію про діяльність товариства. Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі Інформація про діяльність товариства міститься у фінансовій звітності, балансі. Реалізувати своє право на інформацію учасник може звернувшись безпосередньо до товариства. Порядок одержання інформації встановлюється в установчих документах, процедура її отримання може бути прописаною у спеціальному положенні, яке затверджується загальними зборами товариства
За нормами ЦК учасники мають право вийти з товариства. Вихід учасника з товариства пов'язаний з обов'язком сплатити певну суму коштів чи передати майно. Це може вплинути на фінансовий стан товариства, тому установчими документами може бути встановлений обов'язок для учасників письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк Цей строк не може перевищувати одного року.
Обов'язки:
додержуватись установчого документа товариства (статуту чи договору) та виконувати рішення загальних зборів;
виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю;
вносити вклади у розмірі (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами, що передбачені установчими документами;
не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.
Учасники товариства зобов'язані не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Комерційною таємницею згідно ст. 505 ЦК є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційна інформація - це інформація, яка є корисною і не є загальновідомою суспільству. Вона має дійсну або комерційну цінність, з якої можна отримати прибуток і щодо якої володілець вживає заходів для її захисту в усіх сферах життя і діяльності. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного комерційного виробничого та іншого характеру.
Конфіденційною інформацією є відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
В установчих документах товариства може бути передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання учасниками товариства своїх обов'язків.
Згідно ст. 57 ГК установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках передбачених законом статут (положення).
Відповідно до ст. 82 ГК установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.
Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Якщо в установчих документах не вказаний строк діяльності господарського товариства, то воно вважається створеним на невизначений строк.
Установчі документи у передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
1.2 Види господарських товариств
Види господарських товариств названі у ч. 1, ст. 80 ГК України, до господарських товариств належать:
акціонерні товариства;
товариства з обмеженою відповідальністю;
товариства з додатковою відповідальністю;
повні товариства;
командитні товариства
1.2.1 Акціонерне товариство
Акціонерне товариство - це так зване товариство капіталів.
Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій
З цього визначення випливають особливості акціонерного товариства По - перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та юридичним особам Мінімальний розмір статутного фонду акціонерного товариства (АТ)встановлено у розмірі, не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства
По - друге АТ має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій) Інші товариства не мають статусу емітента акцій АТ є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску Шляхом випуску та продажу акцій акціонерні товариства формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно
По - третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів
По - четверте, особливою ознакою АТ є обмеження відповідальності акціонерів Акціонери відповідають, а точніше несуть ризик збитків, за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій За цією ознакою відповідальності акціонерів АТ належить до товариств з обмеженою відповідальністю
Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства.
Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку і товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.
За способом функціонування акцій акціонерні товариства поділяються на відкриті (ВАТ) та закриті (ЗАТ) акціонерні товариства.
Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі - продажу на біржах. Акціонери відкритого АТ можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. Разом з тим перше розміщення акцій ВАТ є виключно закритим (приватним) серед засновників
Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.
1.2.2 Товариство з обмеженою відповідальністю
Товариством з обмеженою відповідальністю є товариство, що має статутний фонд поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном
Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім загальних відомостей, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному (складеному) капіталі. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчимидокументами.
Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.Учасники товариства з обмеженою відповідальністю, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості не внесеної частини вкладу кожного з учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю має статутний фонд, поділений на частки. Ці частки є відображенням вкладів, що їх вносять учасники при створенні товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідно до статутного фонду визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.
Згідно ч. 2, ст. 144 ЦК не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного фонду товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.
Статутний (складений) капітал товариства з обмеженою відповідальністю, повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.
До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного (складеного) капіталу грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.
Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинне оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.
Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.
Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.
Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном, відповідно його учасники не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. В цьому виявляється характерна ознака товариства та його учасників, яка полягає не в обмеженні відповідальності товариства як суб'єкта господарювання певними сумами коштів або майна, а саме в обмеженні відповідальності учасників товариства розміром вкладів, що були ними внесені.
Згідно ч. 2, ст. 140 ЦК України учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості частини вкладу кожного з учасників.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства, або в іншому, погодженому між ними, розмірі.
У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково.
Частка учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам.
При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може б ути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.
1.2.3 Товариство з додатковою відповідальністю
Згідно ст. 80 ГК України, товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариства, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов'язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства
Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю поділений на частки визначених установчими документами Мінімальний його розмір становить 100 мінімальних заробітних плат
Товариство з додатковою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном
У разі недостатності майна учасники товариства з додатковою відповідальністю несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників
На відміну від товариства з обмеженою відповідальністю, відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю не обмежується лише сумою внесків до статутного фонду Додаткова відповідальність у вигляді стягнення належного учасникам майна настає в обсязі, кратному розміру внеску кожного учасника
Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Повне товариство створюється та діє на підставі засновницького договору Цей договір підписується всіма його учасниками.
Засновницький договір повного товариства крім загальних відомостей обов'язково має містити відомості що стосуються: найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреси, визначення зобов'язання учасників товариства, порядку їхньої загальної діяльності по створенню товариства, умов передачі товариству майна учасників, мети створення товариства, також визначаються майно, що передається товариству, розмір та склад складеного капіталу, розмір та порядок зміни частки кожного з учасників у складеному капіталі, склад та строки внесення учасниками своїх внесків для формування часток у складеному капіталі.
Установчий договір повинен містити всі необхідні положення про формування й використання складеного капіталу товариства, повинен регулювати відносини учасників при їх участі в спільних справах товариства, наслідки виходу чи виключення учасника товариства, порядок припинення товариства.
Договір про створення повного товариства повинен бути обов'язково укладений у письмовому вигляді і підписаний всіма учасниками, а також нотаріально посвідчений Нотаріальна форма установчого договору гарантує законність і гласність зареєстрованих відносин учасників.
Повне товариство набуває права юридичної особи з моменту його державної реєстрації і внесення в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
Основною особливістю керування повним товариством є факт відсутності органів керування товариством.
Повні товариства будуються на особистій участі учасників у веденні справ товариства.
Управління діяльністю повного товариства здійснюється за спільною згодою всіх учасників. Засновницьким договором товариства можуть бути передбачені випадки, коли рішення приймається більшістю голосів учасників, кожний учасник товариства має один голос.
Учасник повного товариства має право знайомитись з його документацією щодо ведення справ товариства, навіть якщо він не вповноважений на ведення справ від імені товариства. Відмова від цього права чи його обмеження є нікчемною.
Учасник повного товариства має право діяти від імені товариства, якщо засновницьким договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно.
У разі спільного ведення учасниками справ товариства для вчинення кожного правочину є необхідною згода всіх учасників товариства. Якщо ведення справ доручено окремим учасникам товариства, інші учасники можуть вчиняти право чини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено ведення справ товариства.
У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатись на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства. Встановлені різні можливості, які можуть використовувати учасники у веденні справ товариства. Традиційно, це ведення справ товариства будь-яким його учасником. Порядок ведення справ наступний:
Загальне ведення справ, що припускає узгодження думок всіх учасників при вирішенні всіх чи деяких питань;
Покладання функції прийняття рішень по всіх питаннях діяльності товариства, на одного або декількох учасників
У такому випадку інші учасники для укладання угод від імені товариства повинні одержати доручення від учасника чи учасників, яким установчим договором доручено ведення спільних справ. При цьому при укладенні угод контрагентам досить впевнитись, що вони мають справу з одним з учасників повного товариства.
Крім визначених форм ведення справ повного товариства установчим договором можуть бути передбачені інші форми ведення справ:
- спільно всіма учасниками повного товариства - що означає, що правом першого підпису на документах, які стосуються господарської діяльності повного товариства, володіють всі його учасники, причому документ набуває чинності тільки у випадку наявності згоди всіх інших учасників повного товариства;
- окремими учасниками - означає виникнення аналогії керування в повному товаристві з керуванням у більш традиційних акціонерних та товариствах з обмеженою відповідальністю, де керування здійснюється директором чи правлінням. Учасник, якому довірене ведення справ повного товариства, фактично стає виконавчим органом товариства. Інші учасники мають право виступати і діяти від імені повного товариства тільки при наявності в них доручення, виданого всіма учасниками повного товариства.
Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але немає на це повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв'язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.
Учасники, що не приймають участі у веденні справ товариства, мають право в судовому порядку вимагати припинення повноважень, наданих одному або декільком учасникам для ведення справ товариства, якщо останні припустили грубе порушення своїх обов'язків відносно товариства й не діють у його інтересах, не здатні до розумного ведення справ або при наявності інших серйозних підстав.
Прибуток та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі. Позбавлення учасника повного товариства права на участь у розподілі прибутку чи збитків не допускається.
Особливістю повного товариства є солідарна та необмежена відповідальність по зобов'язаннях повного товариства всіх учасників. Відповідальність у повному товаристві має як солідарний, так і субсидіарний характер.
Солідарність відповідальності учасників означає, що кредитор повного товариства має право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання товариства в частині, що не охоплюється складеним капіталом товариства, як від усіх учасників спільно, так і від кожного з них окремо, при тому як цілком, так і в частині зобов'язання.
Субсидіарність відповідальності припускає право кредитора вимагати від учасників повного товариства виконання зобов'язань повного товариства тільки в частині, яка не покрита розміром складеного капіталу повного товариства.
Необмежена відповідальність учасників товариства, означає їх відповідальність усім своїм майном по зобов'язаннях товариства Ця обставина пояснює те, що одна особа не може бути учасником більш ніж одного повного товариства.
Відповідальність учасників повного товариства за його зобов'язаннями здійснюється ними солідарно усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення Якщо учасник, якому була пред'явлена вимога кредитора, не може задовольнити її в повному обсязі, то кредитор вправі звернутись із цією вимогою до будь-кого іншого з учасників повного товариства або до всіх разом. Солідарність зобов'язання зберігається до повного задоволення вимог кредитора товариства.
Учасник повного товариства, що вибув з нього, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишились, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.
Якщо одним учасником товариства солідарне зобов'язання виконане в повному обсязі, то інші учасники звільняються від зобов'язання перед кредитором повного товариства, але у них з'являється зобов'язання перед учасником, що виконав вимоги кредитора. Учасник товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутись з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.
Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.
Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців. Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами.
Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника товариства таким, що вибув із його складу, у разі:
1. смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців;
2. ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;
3. визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
4. призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;
5. звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства
Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.
При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.
У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в засновницькому договорі.
1.2.5 Командитне товариство
Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.
Командитне товариство створюється та діє на підставі засновницького договору. Договір підписується всіма повними учасниками товариства Засновницький договір про командитне товариство, повинен включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства. В засновницькому договорі стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.
Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформлюється в одноособову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені для командитного товариства.
Учасниками командитного товариства є повні учасники та вкладники.
Повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Правовий статус повних учасників командитного товариства повністю відповідає статусу учасників повного товариства, із правами на керування та ведення. Також слід зазначити, що особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства, а також вкладником цього товариства.
Управління діяльністю командитним товариством здійснюється повними учасниками. Повні учасники командитного товариства діють від імені товариства, за винятком випадків коли установчим договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно. Ведення справ спільно, означає представництво товариства в цивільному обороті, тобто здійснення юридично значимих дій. У випадку загального ведення справ учасниками товариства для здійснення кожної дії в інтересах товариства необхідна згода всіх учасників товариства.
Якщо ведення справ доручається окремому учаснику товариства, йому видається доручення. Це доручення повинно бути видане учасниками, які доручають ведення справ товариства.
Доручення може бути видане не тільки повному учаснику, але і вкладнику, але це не означає, що вкладник здобуває право на ведення справ товариства.
Щодо вкладників, то вони не мають право брати участь в управлінні діяльністю товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.
Вкладник, незважаючи на наявність у нього доручення, повинен діяти за вказівками повних учасників, уповноважених вести справи товариства, не приймаючи ніяких самостійних рішень. У противному разі він втрачає статус вкладника, тому що не має права брати участь у підприємницькій діяльності товариства. Також вкладники позбавлені права втручання в процес прийняття комерційних та організаційних рішень у відносинах з третіми особами. Слід зазначити, що у випадку заподіяння збитків товариству з вини повних учасників, вкладники здобувають право вимагати від повних учасників відшкодування завданих їм збитків.
Вкладники командитного товариства зобов'язані зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.
Вкладники командитного товариства мають право:
одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства, в порядку встановленому засновницьким договором;
діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності;
переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку або її частину в складеному капіталі товариства. Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, то ця частка розподіляється між ними відповідно до їх часток у складеному капіталі товариства.
вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;
ознайомлюватись з річним звітом та балансами товариства;
після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад;
передати свою частку у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство
Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.
Якщо вкладник командитного товариства вчиняє право чин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. Якщо схвалення командитного товариства не буде, то вкладник відповідає перед третіми особами за вчинений право чин усім своїм майном, на яке було звернено стягнення.
Вкладник, який не вніс передбаченого засновницьким договором вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку встановленому засновницьким договором.
Командитне товариство ліквідується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство. У цьому випадку, як і у разі ліквідації товариства, необхідно внести відповідні зміни до засновницького договору і державного реєстру.
Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи і виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов'язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю у порядку встановленому засновницьким договором. У разі недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками відповідно до їх долі у майні товариства.
Договір про заставу № 01/0110
м. Сєвєродонецьк "20"жовтня 2008 р.
Закрите акціонерне товариство «Гіол», в особі директора Іванова І.І., діючого на підставі Статуту, і далі іменується Заставодавець з одного боку та
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прибій», в особі директора Петрова В.А., який діє на підставі Статуту, і надалі іменується Заставодержатель з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене.
1. Предмет договору
1.1 Заставодавець передає в заставу Заставодержателю 4 (чотири) комп'ютера загальною вартістю 35000,00 (тридцять п'ять тисяч) гривень, яка є забезпеченням виконання зобов`язань заставодавця згідно з Договором поставки товару N 321 від "15"жовтня 2008 р. на суму 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень
1.2 Предмет застави знаходиться у власності Заставодавця за адресою: 93400, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, буд. 17, кімната 221.
1.3 Заставодавець гарантує, що він повноважний розпоряджатися предметом застави, який не заставлений за іншими договорами і не є об'єктом судового спору.
2. Строк та порядок виконання обов'язків, що забезпечені заставою
2.1 Зобов'язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо буде виконане зобов'язання заставодавця з оплати суми зобов'язань згідно договору поставки товару №321 від "15"жовтня 2008 р. на суму 25000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень та витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань даного договору сплачені.
2.2 Заставодержатель набуває права стягнення боргу за рахунок предмета застави, у разі, якщо зобов'язання заставодавця не будуть виконані в строк не пізніше "15"грудня 2008 р.
2.3 У разі часткового виконання зобов'язань Заставодавцем застава зберігається у первісному обсязі.
3. Права та обов'язки сторін
3.1 Заставодавець та Заставодержатель мають права та обов'язки, визначені статтями 15, 33-38, 42-48, 50, 52 Закону України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 року N 2654-12..
3.2 Заставодавець здійснюють страхування предмета застави, який знаходиться у їх володінні або користуванні, на розмір позики за власний рахунок.
3.3 Заставодержатель має право:
а) перевіряти цільове використання виданої під заставу позики, стан і умови зберігання заставленого майна;
б) реалізовувати за рішенням судових органів предмет застави для погашення зобов'язань позичальника у разі невиконання у встановлений строк умов цього Договору.
Продаж предмета застави для погашення заборгованості за позикою здійснюється банком будь-якими засобами (з використанням аукціону, торговельної біржі, комісійних магазинів і т.ін.) і за умови попереднього, не менше ніж за 15 днів, повідомлення про це Заставодавця;
в) стягувати заставлене майно до настання строку погашення позики у разі:
- порушення Заставодавцем відповідних умов зберігання та експлуатації предмета застави;
- використання отриманої позики не за призначенням або порушення інших пунктів договору;
- припинення діяльності Заставодавця.
3.4 У разі, якщо предмет застави, який не передано Заставодержателю було знищено, пошкоджено або зіпсовано Заставодавець повинен надати йому заміну. При відсутності заміни Заставодержатель задовольняє свої вимоги за рахунок сум страхового відшкодування.
3.5 У разі, якщо предмет застави, який передано Заставодержателю було знищено, пошкоджено або зіпсовано, він повертає Заставодавцю, за умови виконання цього Договору, відповідну суму страхового відшкодування.
3.6 У разі реорганізації Заставодавця (Заставодержателя) зобов'язання за даним договором поширюються на його правонаступників.
3.7 У разі порушення умов договору Заставодержатель має змогу в односторонньому порядку його розірвати. У цьому випадку Заставодержатель має у 10-денний строк у письмовій формі повідомити Заставодавця і здійснити, згідно з встановленим законом порядком відчуження предмета застави.
4. Строк дії договору
4.1 Договір набуває чинності після його підписання сторонами, а у разі нотаріального засвідчення з моменту видачі відповідного документа.
4.2 Договір про заставу припиняє чинність у разі виконання умов договору, а також в інших випадках, передбачених статтями 28 і 29 Закону України "Про заставу".
5. Інші умови
5.1 Спори, що виникають у процесі виконання договору і не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до чинного законодавства України.
5.2 Додатки до договору (NN _____) є невід'ємною частиною цього договору.
6. Юридичні адреси сторін
Заставодавець Заставодержатель
_____________________________________________________________
Договір про заставу складений у _________примірниках.
________________________ ________________________
МП (підпис) МП (підпис)
Перелік можливих додатків до договору
1. Довідка відповідного органу державної влади про те, що предмет застави не занесено у Державний реєстр національного культурного надбання.
2. Документ про вартісну оцінку предмета застави.
3. Копія страхового полісу (свідоцтва) на заставлене майно.
4. Копія документа, який підтверджує право власності Заставодавця на заставлене майно (свідоцтво видане нотаріальною конторою, бюро технічної експертизи, договір купівлі-продажу майна та інші документи).
5. Довідка нотаріальної контори або іншого органу про те, що предмет застави не знаходиться під арештом.
6. Опис майна, що передається під заставу.
Перелік може включати і інші документи.
Використана література
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.
2. Цивільний кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2004. -352 с. (глава 8).
3. Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар / за ред. Харитонова Є.О - Видання третє - Х.: ТОВ “ Одіссей “, 2007. - 1200 с.
4. Господарський кодекс України, станом на 15 вересня 2004 р. - К.: ВЕЛЕС, 2004. - 164 с. (глава 9).
5. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О.І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак; За ред.. Харитонової - Х.: Одіссей, 2007 - 832 с.
6. Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 р.
7. Щербина В.С. - Господарське право: Підручник. - 3-тє вид. - К,: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.
8. Вінник О. М. - Господарське право: Курс лекцій - К.: Атака, 2004. - 624 с.
9. Жук Л.А, Жук І.А, Неживець О.М. - Господарське право: Навчальний посібник - К.: Кондор, 2003. - 400 с.
10. Щербина В.С. - Господарське право: Підручник - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 480 с.
11. Гайворонський В.М, Жушман В.П. - Господарське право України: Підручник. - Харків: Право, 2005. - 384 с.
Шевченко Я.М. - Цивільне право України: Академічний курс: Том I Загальна частина- К.: Концерн “ Видавничий Дім Ін Юре “, 2004. - 520 с.
Подобные документы
Поняття та ознаки господарських товариств. Види господарських товариств. Акціонерне товариство. Засновники, учасники та порядок створення акціонерного товариства. Майно та майнові права в акціонерному товаристві. Управління акціонерним товариством.
курсовая работа [79,1 K], добавлен 22.07.2008Аналіз поняття господарських товариств, як юридичних осіб: їх права та обов’язки, порядок утворення і припинення діяльності. Аналіз реалізації майнового права в акціонерному товаристві, особливості управління товариством з обмеженою відповідальністю.
курсовая работа [84,0 K], добавлен 27.04.2010Основи функціонування господарських товариств, їх створення для здійснення підприємництва і некомерційної господарської діяльності. Види господарських товариств. Порядок утворення і припинення господарських товариств. Участь у господарському товаристві.
контрольная работа [42,2 K], добавлен 11.01.2014Загальна характеристика, поняття та особливості засновників та учасників господарських товариств. Юридичні та фізичні особи - підприємства, установи, та організації як засновники та учасники акціонерного товариства. Інші господарські товариства.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 31.10.2014Господарські товариства, їх правовий статус. Акціонерне товариство і товариство з додатковою відповідальністю. Права учасників господарського товариства. Умови відповідальності учасників господарських відносин. Господарсько-правова відповідальність.
контрольная работа [19,3 K], добавлен 13.02.2011Інституціональні основи та види господарських товариств. Особливості функціонування товариств в умовах ринкової економіки. Основні показники та шляхи підвищення ефективності діяльності товариства. Зарубіжний досвід розвитку товариств на Україні.
курсовая работа [56,4 K], добавлен 01.10.2011Загальна характеристика господарських товариств. Створення, реєстрація господарських товариств. Зміцнення позицій виробництва на ринку. Реорганізація товариств шляхом злиття, приєднання, розподілу, виділення, приєднання. Етапи проведення реорганізації.
курсовая работа [41,2 K], добавлен 15.02.2011Головні ознаки господарського товариства, дві юридичні якості їх функціонування. Установчі документи та учасники господарського товариства. Правове становище товариств акціонерних, з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних та командитних.
контрольная работа [39,1 K], добавлен 20.10.2012Поняття господарського об'єднання, економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства. Особливості правового становища статутних об'єднань. Компетенція господарських товариств. Правовий статус промислово-фінансових груп.
реферат [21,1 K], добавлен 10.10.2015Права, обов’язки учасників господарських товариств згідно Цивільного Кодексу України. Порядок відчуження частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю. Документальне оформлення договора купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ.
контрольная работа [71,6 K], добавлен 09.02.2014
