Систематизація, аналіз матеріалів, прогнозування та планування обвинувальної діяльності

Реферат:

Систематизація, аналіз матеріалів, прогнозування та планування обвинувальної діяльності

План

Вступ

1. Систематизація, аналіз матеріалів, прогнозування та планування обвинувальної діяльності

Висновок

Література

Вступ

Наступний етап підготовки після вивчення матеріалів кримінальної справи та конспектування - їх систематизація, аналіз і планування діяльності у суді. Перш за все, це:

1) уявлення щодо предмету та меж доказування;

2) аналіз доказів, що викривають особу у вчиненні злочину;

3) аналіз доказів сторони захисту обвинуваченого (скарги, заяви, клопотання, результати їх розгляду, версії обвинуваченого, що не визнав або частково визнав вину, повнота їх перевірки під час досудового слідства та обгрунтованість їх спростування);

4) аналіз показань свідків, інших допитаних осіб, на які слідчий не посилається в обвинувальному висновку, з метою їх можливого використання у суді або обгрунтованого спростування клопотань захисту про дослідження таких у судовому засіданні;

5) вивчення документів щодо цивільного позову та відшкодування збитків;

6) перегляд речових доказів, які приєднані до справи, та огляд і слухання аудіо- відеоматеріалів;

7) дослідження даних, що характеризують особу обвинуваченого (в необхідних випадках - і потерпілих);

8) вивчення законодавства, постанов Пленумів Верховного Суду України, судової практики стосовно конкретної кримінальної справи.

Надзвичайно важливим в діяльності прокурора в стадії досудової підготовки є прогнозування можливих ситуацій, що можуть виникнути у судовому засіданні. Найбільш ефективним воно виступає в разі тісної взаємодії зі слідчим та дозволяє державному обвинувачеві активно впливати на хід судового процесу, адекватно сприймати те, що відбувається в ньому, грамотно і своєчасно, в рамках кримінально-процесуального законодавства реагувати на поведінку інших учасників процесу.

Після систематизації та аналізу зібраних матеріалів слід спланувати загальну тактику прокурора на стадіях як попереднього, так і головного розгляду справи.

1. Систематизація, аналіз матеріалів, прогнозування та планування обвинувальної діяльності

Зупиняючись на проблемі планування державним обвинувачем своєї діяльності у суді, слід відмітити, що серед практичних працівників розповсюджена думка, нібито такі плани необхідні лише при роботі з багатотомними та багатоепізодними справами. Це пов'язано зі спрощеним розумінням планування, як складення якогось універсального плану, що має декілька пунктів. При цьому не береться до уваги, що планування - це, перш за все, хід думок, який допомагає державному обвинувачеві побудувати програму своїх дій у судовому розгляді справи. Планування діяльності державного обвинувача у суді виглядає як комплексний, безперервний і досить довгий процес, який починається з моменту вивчення матеріалів справи та закінчується завершенням судового засідання. Це індивідуальні творчі дії, які певною мірою залежать від особистих якостей обвинувача, категорії, об'єму та складності кримінальної справи. Тому таких планів у прокурора може бути декілька. Здається прийнятною точка зору Н.П. Кирилової ⁹ щодо видів планів. Загальний план участі обвинувача в судовому розгляді кримінальної справи, який надає допомогу прокурору вільно орієнтуватися в матеріалах кримінальної справи, постійно доповнюється і корегується у ході судового розгляду та становить основу його підготовки до судових дебатів. Примірним зразком вказаного плану у невеликій справі, де звинувачується один підсудний, може бути такий:

Заслуговує на увагу другий розділ плану щодо версій обвинувачення. Їх можна визначити, як обгрунтовані фактичними даними матеріали справи передбачення, що виникають у державного обвинувача, і які підлягають перевірці в ході судового слідства. Справа в тому, що в обвинувальному висновку викладається одна з версій обвинувачення, висунута слідчим. Але те, що для слідчого вже істина, для державного обвинувача лише одне з передбачень, яке необхідно перевірити в ході судового слідства. Однак у судовому засіданні необхідно перевірити й інші версії - як загальні (стосовно предмету доказування), так і окремі (відносно окремих обставин справи). Це можуть бути версії, що перевірялися слідчим та були відкинуті або не перевірялися зовсім, хоча для цього були всі підстави. У тих випадках, коли перевірена у суді версія слідства приймається судом, вона стає судовою версією. Якщо версія не може бути перевірена у судовому засідання або перевірка її збільшує обсяг обвинувачення, справу необхідно повертати на додаткове розслідування.

2. План участі обвинувача в окремій судовій дії. Наприклад, план участі обвинувача у судовому допиті може виглядати таким чином:

3. План підтримання державного обвинувачення у багатоепізодних справах і справах відносно декількох осіб.

У цих випадках можна використовувати таку таблицю

4. Можливий також план-схема злочинних зв'язків.

5. У разі необхідності може бути план-розрахунок цивільного позову у кримінальній справі.

6. У деяких випадках необхідним є спеціальний план, що визначає порядок дослідження доказів.

Залежно від категорії та складності справи можуть складатися й інші плани.

Таким чином, планування підтримання державного обвинувачення - це процес багатоетапний, динамічний, який залежить від кількості та характеру завдань, що стоять перед прокурором у суді.

Перш за все, прокурор готується до участі у попередньому слуханні справи в суді.

Обираючи тактику поведінки на попередньому слуханні, прокурору необхідно відповісти на питання, викладені у ст. 237 КПК, а саме:

щодо підсудності справи відповідному суду;

наявності чи відсутності підстав для закриття справи або її зупинення;

відповідності обвинувального висновку нормам процесуального законодавства;

щодо доцільності обраної міри запобіжного заходу або необхідності чи можливості її зміни;

наявності процесуальних порушень, без усунення яких справа не може бути призначена до розгляду;

чи немає підстав для притягнення до відповідальності інших осіб за вчинений злочин;

чи відсутні підстави для притягнення обвинуваченого до відповідальності за більш тяжкий злочин.

Детальне вивчення матеріалів до призначення судом попереднього слухання та відповіді на зазначені питання мають важливе значення.

Виявивши підстави, за якими суд може направити справу на додаткове розслідування (порушення процесуальних норм при складанні обвинувального висновку, процесуальні порушення, які не дають можливості призначити справу до слухання, необхідність притягнення обвинуваченого за більш тяжкий злочин, якщо воно потребує обов'язкового проведення досудового слідства або зміни підсудності, необхідність притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин інших осіб при неможливості розслідування справи в окремому провадженні) прокурор може завчасно, до призначення попереднього слухання, звернутися до суду з письмовим проханням повернути справу у прокуратуру на підставі ч. 4 ст. 232 або висловити думку про повернення справи в порядку ст. 249¹ КПК, посилаючись на недостатню перевірку справи відповідно до вимог ст. 228 КПК.

З метою запобігання необгрунтованого або незаконного повернення справи на додаткове розслідування із стадії попереднього судового розгляду за ініціативою суду або інших учасників процесу необхідно зважити:

1. Які процесуальні порушення допущені на стадії досудового слідства і чи є вони такими, без усунення яких справа не може бути призначена до слухання. Такими істотними порушеннями відповідно до ст. 370 КПК можуть бути:

порушення права обвинуваченого на захист;

відсутність перекладача за наявності підстав забезпечення ним у слідчих діях з обвинуваченим;

розслідування справи особою, яка підлягала відводу;

непред'явлення обвинувачення та матеріалів справи для ознайомлення;

якщо обвинувальний висновок не затверджений прокурором (у таких випадках у прокурора є можливість завчасно звернутися до суду для повернення справи у порядку ч. 4 ст. 232 або ст. 249¹ КПК України).

Оскільки інших істотних порушень КПК на стадії досудового слідства, при яких судове рішення безумовно скасовується, закон не визначає, прокурор у судовому засіданні у разі відсутності названих може наполягати на призначені справи до розгляду.

Висновок

Відомо, що під час попереднього розгляду справи у суді, не обговорюється і не вирішується питання щодо винуватості особи. Водночас якщо у прокурора після вивчення матеріалів справи виникають питання щодо неправильності кваліфікації злочину статтями КК або відсутності її за сукупні злочини, неповноти досудового слідства тощо, він повинен відпрацювати для себе певну позицію: чи то клопотати про направлення справи на додаткове розслідування, чи бути готовим до можливого вирішення питання наприкінці судового слідства про зміну обвинувачення у порядку ст. 277 КПК, або підготувати додаткові докази чи заявити клопотання про надання судового доручення тощо.

На попередньому слуханні справи прокурор повинен мати:

систематизований конспект матеріалів справи з аналізом доказів;

уявлення про матеріали (документи, скарги, клопотання), які надійшли безпосередньо до суду після направлення справи прокурором;

відпрацьовану позицію з усіх питань, які будуть вирішуватися у попередньому судовому засіданні;

прогнози щодо позицій інших учасників процесу, можливих клопотань з їх боку, виникнення спірних питань (повернення справи на додаткове розслідування, зміни міри запобіжного заходу, слухання справи без виклику потерпілого, свідків) та ставлення до них, зважаючи і на те, що на постанову про призначення справи до слухання за ст. 245 КПК не може бути принесена апеляція;

план доповіді та обгрунтування своєї позиції.

Важливим положенням програми підготовки державного обвинувача до судового засідання є глибоке вивчення ним нормативних матеріалів і судової практики стосовно конкретної справи, спеціальної літератури. Виконання цих умов у процесі підготовки до розгляду справи у суді є особливо актуальним під час проведення реформи правової системи нестабільності законодавства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України “ Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23.12.1993 р.

3. Закон України “Про правові засади цивільного захисту“ від 24.06.04

4. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред.проф. А.М.Бандурки. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999.

5. Гуценко К.Ф., Ковалев М.А. Правоохранительные органы. Учебник для юридических вузов и факультетов. Издание 5-е, переработанное и дополненное/ Под ред. К.Ф. Гуценко. - М.: Издательство «Зерцало», 2000.

6. Маляренко В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України.- Київ.

7. Юрінком Інтер .- 2004.- с.7 - 69.

8. Мельнік М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Друге видання, виправлене і доповнене. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2001.

9. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

10. Молдован В.В. Правоохоронні органи: опорні конспекти. - К., 1998.

11. Організація судових та правоохоронних органів. Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/ І.Є Марочкін, В.В.Афанасьєв, В.С.Бабкова та ін., За ред. І.Є Марочкіна, Н.В.Сібільової, О.М.Толочка. - Харків: Право, 2000.