Умови й порядок видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя

Реферат:

Умови й порядок видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя

План

Вступ

1. Умови й порядок видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя

Висновок

Література

Вступ

Видача свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя має свої особливості. Таке свідоцтво видається за письмовою заявою пережилого подружжя. Мета видачі такого свідоцтва -- встановлення спадкової маси. Тому місцем видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя є місце відкриття спадщини (ст. 71 Закону України "Про нотаріат"), тобто останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, то місцезнаходження майна чи основної його частини.

Раніше таке свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з них мала право видати тільки державна нотаріальна контора, і тому провадження з видачі такого свідоцтва було невіддільне від провадження про видачу свідоцтва про право на спадщину.

1. Умови й порядок видачі свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя

Згідно з Указом Президента "Про впорядкування діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.1998 р. № 932/98 видача свідоцтва про право власності в разі смерті одного з подружжя тепер не належить виключно до компетенції державної нотаріальної контори, його може видати і приватний нотаріус. Але практика видачі такого свідоцтва приватним нотаріусом свідчить про те, що це питання недостатньо урегульоване законодавством.

По-перше, після прийняття заяви пережилого подружжя щодо видачі свідоцтва про право власності нотаріус зобов'язаний повідомити спадкоємців померлого, що така заява надійшла від другого подружжя. Якщо ж така заява приймається приватним нотаріусом, то він не має доступу до спадкової справи, яка ведеться державним нотаріусом, бо тільки державний нотаріус має право видати свідоцтво про право на спадщину. В такому разі приватний нотаріус не може знати, хто є спадкоємцями в конкретній спадковій справі, які прийняли спадщину, а значить, не має можливості повідомити спадкоємців про заяву пережилого подружжя щодо видачі свідоцтва про право власності, а для такого повідомлення підставою є лише заява пережилого подружжя, в якій може бути й не вказано всіх спадкоємців померлого.

По-друге, якщо серед спадкоємців померлого є неповнолітні діти чи особи, над якими встановлено опіку чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається лише за наявності дозволу на це органів опіки й піклування. Знову ж таки приватний нотаріус, не маючи відомостей про спадкоємців, не зможе виконати цієї умови.

Саме з цих причин видача свідоцтва приватним нотаріусом вимагає додаткового урегулювання цього питання. Поки що цих питань не вирішено, тому практики по видачі такого свідоцтва приватним нотаріусом немає.

При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя залежно від того, на чиє ім'я видано правовстановлюючий документ на спільне сумісне майно, по-різному здійснюється порядок нотаріального провадження.

Якщо документ, що встановлює право власності на спільне майно, видано на ім'я померлого, то саме пережилий подружжя є ініціатором видачі свідоцтва на своє ім'я. Отже, для одержання свідоцтва є необхідним волевиявлення пережилого подружжя.

Таке волевиявлення оформляється у вигляді письмової заяви. Так як отримання свідоцтва на частку в спільному майні подружжя є правом, а не обов'язком пережилого подружжя, він може відмовитися від одержання такого свідоцтва і подати відповідну заяву нотаріусові, а нотаріус робить відмітку про те, що ст. 22 КпШС йому роз'яснено.

Так само, як при видачі свідоцтва про право власності за життя обох подружжя, нотаріус перевіряє наявність зареєстрованого шлюбу, для чого витребовує від заявника свідоцтво про шлюб чи інші документи, які свідчать про укладення шлюбу. Необхідно також перевірити наявність майна, що є спільним майном подружжя, і його правовий статус. Для цього вимагається подання правовстановлюючих документів. Якщо ж предметом видачі свідоцтва є нерухоме майно, то необхідно подати довідку-характеристику БТІ, а також перевірити відсутність заборон на відчуження нерухомості та арештів.

Враховуючи те, що це провадження здійснюється на підставі лише заяви одного з подружжя, необхідно перевірити факт смерті другого з подружжя та місце відкриття спадщини. Якщо ці документи вже є у спадковій справі, повторного їх надання нотаріус може й не вимагати.

Про видачу такого свідоцтва нотаріус повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, і роз'яснює їм їхнє право звернутися до суду, якщо вони оспорюють право пережилого подружжя на його частку у спільному майні подружжя.

Таким чином, свідоцтво про право власності в такому разі видається без згоди спадкоємців. Нотаріус лише повідомляє їх про таку видачу. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, зазначається склад спільного майна, на частку якого пережилий подружжя просить видати свідоцтво, а також роз'яснюється право звернення до суду на випадок оспорювання ними майнових вимог пережилого подружжя.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які особисто прибули до нотаріальної контори, повідомляються про це усно, про що робиться відмітка на заяві подружжя. Така відмітка підписується спадкоємцями.

На підтвердження того, що згода спадкоємців на видачу другому подружжю свідоцтва про право власності не вимагається, свідчить і той факт, що видача такого свідоцтва не регламентується ніякими строками. Таке свідоцтво може бути видано і до закінчення шестимісячного строку з дня від-криття спадщини, бо не регулюється нормами спадкового права.

Якщо ж серед спадкоємців є неповнолітні чи особи, над якими встановлено опіку або піклування, таке свідоцтво видається пережилому подружжю з дозволу органів опіки й піклування.

«В тому випадку, коли документ, яким установлюється право власності на спільне майно подружжя, оформлено на ім'я пережилого подружжя, видача свідоцтва має інший процесуальний порядок.

Висновок

До нотаріуса можуть звернутися спадкоємці померлого, які прийняли спадщину, з проханням видати свідоцтво на ім'я померлого, тобто виділити його частку у спільному майні подружжя, що було зареєстроване на ім'я пережилого по-дружжя. Якщо ж цей подружжя дає згоду на це, то нотаріус видає таке свідоцтво на ім'я померлого. У разі незгоди пережилого подружжя на видачу такого свідоцтва спадкоємці звертаються до суду.

Може бути й інша ситуація, коли правовстановлюючий документ видано на ім'я пережилого подружжя, а пережилий подружжя з метою більш чіткого визначення спадкової маси може звернутися до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва на частку в спільному майні подружжя на своє ім'я та на ім'я померлого.

У свідоцтві про право власності на частку у спільному майні подружжя у випадку смерті одного із них частки кожного подружжя визначаються однаковими: кожному -- поло-вина майна.

Якщо до складу майна, стосовно якого видається свідоцтво, входить майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює про необхідність подати це свідоцтво для реєстрації у відповідні органи.

Література

1.Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ,2007