Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Реферат:

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

План

Вступ

1. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Висновок

Література

Вступ

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регулю-ється статтями 66 -- 69 Закону України "Про нотаріат", пунктами 108--125 Інструкції про порядок учинення нотарі-альних дій нотаріусами України. Крім того, під час видачі свідоцтва про право на спадщину слід керуватися нормами спадкового права (статті 524--564 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину може видавати лише державна нотаріальна контора. Громадянам України, які по-стійно проживають за кордоном, таке свідоцтво може вида-вати консульська установа чи дипломатичне представниц-тво. Приватний нотаріус і посадові особи виконкому місце-вих рад такого права не мають. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які своєчасно прийняли спадщи-ну, ніяким строком не обмежується, і вони можуть звертати-ся за його одержанням будь-коли після закінчення шестимі-сячного строку.

Заява щодо видачі свідоцтва про право на спадщину по-винна бути оформлена письмово. Прохання про видачу сві-доцтва може бути викладене в заяві про прийняття спадщи-ни або в окремій заяві. Заява до нотаріальної контори най-частіше містить волевиявлення про прийняття спадщини і прохання видати свідоцтво про право на спадщину. На заяві справжність підпису спадкоємця має засвідчити нотаріус. Засвідчення не потрібно, якщо спадкоємець особисто з'явиться до нотаріальної контори і подасть заяву. У такому разі нотаріус встановлює особу спадкоємця і перевіряє справжність підпису, про що робить відмітку на заяві. Якщо така заява надходить до нотаріальної контори поштою, а під-пис спадкоємця не засвідчено, то вона приймається нотаріу-сом, але спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформ-лену як належить, або прибути до нотаріальної контори особисто.

1. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

Приймаючи заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцям їхні права та обов'язки, порядок оформлення всіх необхідних документів, а в деяких випадках витребувати їх самому.

На підставі поданої заяви в нотаріальній конторі заво-диться спадкова справа, в якій містяться всі необхідні доку-менти, що підтверджують наявність юридичних фактів на видачу такого свідоцтва, а також інші документи; в кінці справи підшивається примірник свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину являє собою окремий документ, що видається на ім'я всіх спадкоємців або, за їх-нім бажанням, кожному окремо. В останньому випадку в кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, перелі-чуються всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видано свідоцтво про право на спадщину. Крім того, кожному спадкоємцеві (також за його бажанням) можуть бути видані окремі свідоцтва на певний вид спад-щини.

Особиста явка спадкоємця за одержанням свідоцтва не є обов'язковою. Його може одержати представник за доручен-ням або, на прохання спадкоємця, його можуть надіслати поштою.

У деяких випадках можлива видача додаткового свідоц-тва про право на спадщину. Така необхідність виникає, коли спадкоємці одержали свідоцтво на певну частину майна. То-ді вони мають право одержати свідоцтва на інше майно, не зазначене у виданому свідоцтві. Наприклад, було видано сві-доцтво на автомобіль, вклад, а після цього надійшло повідом-лення з видавництва про наявність авторського права спад-кодавця. У такім разі спадкоємці можуть одержати додатко-ве свідоцтво на винагороду по авторському праву. Якщо ж з'являться спадкоємці, яких не було вписано у видане рані-ше свідоцтво, то вони можуть одержати свідоцтво про право на спадщину на додаткове майно. Але якщо такі спадкоємці не прийняли спадщину своєчасно, то на внесення їх у додат-кове свідоцтво повинна бути згода всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом має деякі особливості. Видаючи таке свідоцтво, нотаріус "по-винен перевірити, чи правильно складено й посвідчено запо-віт, чи відповідає він вимогам закону. У противному разі но-таріус відмовляє в прийнятті заповіту і видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того, треба з'ясувати, чи не скасо-вано заповіт, про що необхідна відмітка нотаріуса.

Видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом, нотаріус зобов'язаний перевірити наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Такими осо-бами є неповнолітні чи непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки та утриманці, які незалежно від змісту за-повіту успадковують не менш як 2/3 частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом (ст. 535 ЦК). Отже, для визначення обов'язкової частки спадкоємця передусім треба встановити коло спадкоємців за законом тієї черги, яка за відсутності заповіту закликалася б до спадко-ємства. До уваги слід брати усіх спадкоємців за законом, які були живими на момент відкриття спадщини, в тому числі і тих, які були усунені від спадщини. Спадкоємець, який мав би право на обов'язкову частку в спадщині, але був усуне-ний від спадщини, позбавляється такого права.

При визначенні обов'язкової частки береться до уваги вартість усього спадкового майна -- як того, що було вклю-чено, так і того, яке не було включено, а також вартість спадкового майна, що складається з предметів домашньої об-становки і вжитку, незалежно від того, чи проживав хтось із спадкоємців разом зі спадкодавцем. Отож, якщо спадкоє-мець, який мав право на обов'язкову частку, жив разом із спадкодавцем, вартість предметів домашньої обстановки і вжитку також зараховується в обов'язкову частку. Слід заз-начити, що спадкоємець, який має право на таку частку, одержує не речі домашньої обстановки і вжитку, а грошову компенсацію їхньої вартості в розмірі тієї частки, яка йому належить. Речі ж залишаються у особи, яка проживала ра-зом із спадкодавцем.

Але при визначенні обов'язкової частки вклад спадкодав-ця, на якого зроблено заповідальне розпорядження банків-ській установі чи спеціальну вказівку в заповіті про вклад, врахуванню не підлягає.

Як вирахувати обов'язкову частку, розгляньмо на прикла-дах. На момент відкриття спадщини спадкоємцями за законом були жінка й неповнолітній син. Спадкове майно було заповідано сестрі. Якби не було заповіту, то спадкоємці за законом одержали б по 1/2 спадщини.

А в цій ситуації неповнолітній син, який має право на обов'язкову частку, одержить 2/3 від 1/3, тобто 2/6 чи 1/3 від усього спадкового майна, а спадкоємниця за за-повітом одержить 2/3 спадщини. Інший приклад: вар-тість спадкового майна складає 900 грн. Є три спадко-ємці за законом, один із них -- інвалід. Заповіт скла-дено на користь сторонньої особи. Якби не було запо-віту, кожний спадкоємець за законом одержав би по 300 грн. У цьому ж разі спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, одержить 2/3 від 300 грн., тобто 200 грн.

Якщо було заповідано тільки частину майна, то обов'яз-кова частка вираховується з вартості всього спадкового май-на, але виділяється з тієї частини майна, яку не було запові-дано, а решта не заповіданого майна ділиться порівну між спадкоємцями за законом. Якщо ж того майна недостатньо для обов'язкової частки, то решту вартості майна, що пере-ходить до обов'язкового спадкоємця, можна вирахувати із заповіданої частини майна.

Висновок

У разі коли, крім спадкоємця за заповітом, є ще й спад-коємці за законом (тобто коли заповідалася частина майна), в тому числі й спадкоємець, який має право на обов'язкову частку, то насамперед визначається частка обов'язкового спадкоємця з вартості всього майна, але виділяється з тієї частини майна, яке залишилося поза заповітом, а якщо того майна недостатньо для вирахування обов'язкової частки, то решта вартості майна вираховується із заповіданої частини майна. Та частина спадку, що залишилася після виділення обов'язкової частки і частки, належної спадкоємцеві за запо-вітом, ділиться порівну між спадкоємцями за законом, у то-му числі й спадкоємцем за заповітом, якщо він одночасно є і спадкоємцем за законом.

Із переходом спадкового майна державі заява щодо вида-чі свідоцтва про право на спадщину надсилається до нотарі-альної контори відповідним фінансовим органом, на терито-рії якого знаходиться спадкове майно. Свідоцтво про право держави на спадщину видається після закінчення шести мі-сяців з дня відкриття спадщини.

Відмова фінансового органу від спадщини законом не пе-редбачається.

Держава стає спадкоємницею: якщо спадкодавець усе майно або частину його заповідав державі; якщо у спадко-давця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини; якщо всі спадко-ємці позбавлені права спадкування згідно зі статтями 528 і 534 ЦК; якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини; якщо хтось із спадкоємців відмовився від спадщини на ко-ристь держави і його частка переходить до держави; якщо за відсутності спадкоємців за законом заповідано лише частину майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави (ст. 555 ЦК).

Література

1.Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ,2007