Договір поділу спільного сумісного майна подружжя

Реферат:

Договір поділу спільного сумісного майна подружжя

План

Вступ

1. Договір поділу спільного сумісного майна подружжя

Висновок

Література

Вступ

Розглядаючи порядок вчинення нотаріальної дії -- видачі свідоцтва про право власності, ви звернули увагу на те, що вказане свідоцтво видається на частку не в усьому майні подружжя, а лише на певну частку конкретного об'єкта спільного сумісного майна подружжя. Причому в свідоцтві дається детальний опис майна та вказується арифметична частка цього об'єкта, яка належить одному або кожному з подружжя.

Виділення частки в майні подружжя на підставі їхньої спільної заяви у життєвих ситуаціях має, як зазначалося, різні причини, але найчастіше вони зводяться до того, що зручніше отримати вказане свідоцтво з метою безперешкодного користування майном (приміром, керувати автомобілем на підставі свідоцтва, а не доручення, яке має певний термін дії), або ж воно є початком процесу переоформлення права власності на майно з одного з подружжя на іншого.

Причину оформлення свідоцтва нотаріуси в кожному конкретному випадку мають брати до уваги, аби максимально допомогти своєму клієнтові.

Якщо подружжя бажає закріпити за кожним із них не частку в конкретному майні, а само конкретне майно, набуте під час перебування у шлюбі, нотаріус може запропонувати їм укласти між ними договір поділу спільного сумісного майна.

1. Договір поділу спільного сумісного майна подружжя

Договір поділу спільного сумісного майна подружжя дуже рідко зустрічається в нотаріальній практиці, але таке ставлення до його застосування є несправедливим. Цей договір може вирішувати чимало майнових питань із найменшими затратами, дозволяючи уникнути щонайменше одного етапу оформлення переходу права власності на майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації, уникнути спорів із майбутніми спадкоємцями, або й є єдино можливим способом вирішення питань розподілу майна.

Розглянемо таку ситуацію.

За період перебування у шлюбних відносинах подружжя придбало квартиру та автомобіль. Обидва об'єкти є спільним сумісним майном подружжя. Квартира придбана на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в нотаріальному порядку, де покупцем виступала дружина, а автомобіль придбано на підставі довідки-рахунку, яка стала документом для проведення реєстрації автомобіля в органах державтоінспекції на ім'я чоловіка.

Тобто, маємо спільне сумісне майно подружжя -- квартиру та автомобіль, із якого квартиру зареєстровано на ім'я дружини, а автомобіль -- на ім'я чоловіка.

Для уникнення будь-яких спорів щодо майна, для надання можливості самостійно вирішувати долю цього майна без згоди другого з подружжя вони вирішили в добровільному порядку розділити спільно набуте майно, але розділити так, щоби квартира залишилася власністю дружини, а автомобіль -- власністю чоловіка, тобто власністю саме того, на кого оформлено правовстановлюючі документи.

Якщо вирішувати цю ситуацію поступово, з видачею свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, то матимемо тривалі відносини. На половину квартири на підставі спільної заяви подружжя видається свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на ім'я чоловіка, провадиться реєстрація правовстановлюючих документів на частину квартири кожного з подружжя у БТІ, далі чоловік дарує дружині належну йому частку квартири. Начебто все просто. Але ж для видачі свідоцтва громадяни повинні надати нотаріусові повний комплект документів (окрім правовстановлюючого документа ще й довідку-характеристику БТІ та довідку про відсутність заборони на відчуження), а потім для договору дарування знову потрібен пакет документів, який відображає стан реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна і документи, що підтверджують відсутність заборони на відчуження й технічну характеристику об'єкта.

Квартира є спільним сумісним майном подружжя. Вона була зареєстрована за дружиною на підставі договору купівлі-продажу, а стала особистою власністю дружини та зареєстрована за нею на підставі двох документів: договору купівлі-продажу квартири, на якому зроблено відмітку про видачу на ім'я чоловіка свідоцтва про право власності на частку (половину) у спільному майні подружжя, та договору дарування половини квартири.

Щодо автомобіля також можна вирішувати питання через оформлення свідоцтва про право власності на частку автомобіля на підставі спільної заяви, а далі теж оформляти договір дарування. Але при цьому ми створюємо для громадян певні незручності.

Якщо відносно квартири така ситуація і така послідовність реєстрації правовстановлюючих документів є виправданою, оскільки, по-перше, нотаріус посвідчує договір дарування на підставі ряду обов'язкових документів, а по-друге, реєстрація в БТІ всіх без винятку документів, що встановлю-ють право власності на частку об'єкта, є обов'язковою на підставі ст. 227 ЦК, то для автомобіля така схема є громіздкою і досить недешевою. Вирішення питання щодо автомобіля в аналогічній послідовності як щодо квартири може призвести до переєстрації автомобіля.

Ось тут і стає в пригоді договір поділу спільного сумісного майна подружжя.

Посвідчуючи цей договір нотаріус перевіряє ті самі обставини та встановлює ті самі факти, що при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, та витребує ті самі документи на об'єкти нерухомого майна і транспортні засоби. Сторони, за бажанням, подають нотаріусові перелік усього майна, набутого у шлюбі, -- як рухомого, так і нерухомого; як такого, що підлягає державній реєстрації, так і такого, що такій реєстрації не підлягає, з метою вирішення питань поділу цього майна.

Посвідчуючи такий договір, нотаріус керується ст. 27 КпШС, де закріплено право подружжя укладати між собою всі дозволені законом майнові угоди, з огляду на те, що уго-ди між ними, спрямовані на обмеження майнових прав жінки або чоловіка, є недійсними.

Місцем вчинення цієї нотаріальної дії буде, на підставі ст. 55 Закону України "Про нотаріат", місцезнаходження нерухомого майна, якщо воно є одним із об'єктів цього договору.

Висновок

Особливого значення набуває договір поділу спільного сумісного майна подружжя із виникненням права власності на речі, які не потребують обов'язкової державної реєстрації, але мають досить значну вартість, як-то: картини, енциклопедичні видання, антикварні меблі, гравюри, скульптури, інші твори мистецтва, хутряні вироби, ювелірні прикраси тощо. Подружжю слід пам'ятати, що відповідно до ч. 2 ст. 24 КпШС роздільним майном кожного з подружжя є речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), навіть якщо їх було придбано під час шлюбу спільним коштом подружжя, за винятком коштовностей і предметів розкоші. Чинне законодавство не містить офіційного визначення коштовностей і предметів розкоші, але антикварні меблі, обручки з діамантами та шуби з натурального хутра скоріше за все не вважатимуться речами індивідуального користування.

Якщо подружжя бажає закріпити за кожним із них конкретне майно, можна запропонувати сторонам укласти такий договір.

Література

1.Л. К. Радзієвська, С.Г. Пасічник-НОТАРІАТ В УКРАЇНІ,2007