Правова охорона навколишнього природного середовища в атомній енергетиці

Реферат:

Правова охорона навколишнього природного середовища

в атомній енергетиці

План

Вступ

1. Правова охорона навколишнього природного середовища в атомній енергетиці

Висновок

Література

Вступ

Серед галузей сучасної промисловості, найбільш небезпечних для навколишнього природного середовища і самої людини, є атомна енергетика. Україна має 14 діючих блоків атомних електростанцій (АЕС), п'ять підприємств по видобуванню та переробці радіоактивної руди, близько п'яти тисяч закладів та підприємств використовують джерела іонізуючого випромінювання. Крім того, є проблема поводження з радіоактивними відходами та їх захоронення.

Атомна радіація -- вид забруднення природного середовища, яке шкідливо впливає на здоров'я людини, навколишнє природне середовище та матеріальні ресурси. Інтереси охорони навколишнього середовища і здоров'я людини від шкідливого впливу ядерного випромінювання вимагають створення надійної системи правового регулювання. Механізм правового забезпечення охорони довкілля включає в себе нормативно-правові акти, технічні норми і стандарти радіаційної безпеки, систему органів контролю і міри відповідальності.

Основними правовими нормативними актами в цій галузі є: постанова Верховної Ради України «Про концепцію державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні» від 1 січня 1994 року, Закон України від 8 лютого 1995 року «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Закон України від 30 червня 1995 року «Про поводження з радіоактивними відходами», Закон України від 14 січня 1998 року «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», Закон України від 11 січня 2000 року «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії».

Законодавство в галузі використання атомної (ядерної) енергії і радіаційного захисту в Україні визначає: правовий режим видобування та використання уранових руд; правовий режим ліцензування та державного нагляду за ядерними установками, використання радіоактивних речовин та інших джерел іонізуючого випромінювання; правовий режим поводження з радіоактивними відходами; правовий режим транспортування радіоактивних речовин; правовий режим цивільно-правової відповідальності, страхування та державного відшкодування, а також інститут кримінально-правової відповідальності за порушення норм ядерного законодавства.

1. Правова охорона навколишнього природного середовища в атомній енергетиці

Додержання норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки є обов'язковим при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії. Під використанням ядерної енергії слід розуміти сукупність видів діяльності, пов'язаних з використанням ядерних технологій, ядерних матеріалів, джерел іонізуючого випромінювання у науці, виробництві, медицині та інших галузях, а також видобування уранових руд та поводження з радіоактивними відходами.

З метою забезпечення безпеки людини, навколишнього природного середовища на території України здійснюється державне регулювання безпеки використання ядерної енергії. Державне регулювання безпеки використання ядерної енергії передбачає:

-- встановлення нормативних критеріїв і вимог, що визначають умови використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання у державі (нормування);

-- надання дозволів (ліцензій) на здійснення діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання (ліцензування);

-- здійснення нагляду за дотриманням нормативних вимог ті умов, наданих дозволів організаціям, підприємствам та особам, я використовують ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання, включаючи примусові заходи (нагляд).

Використання ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання на території України базується на дозвільному принципі. Дозвіл на кожний окремий вид діяльності надається лише одним уповноваженим на це Кабінетом Міністрів України органом державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Забороняється здійснення будь-якої діяльності, пов'язаної з використанням ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання, юридичними фізичними особами, які не мають дозволу, виданого у встановленому порядку. Порядок видачі дозволів та розмір плати за них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На здійснення діяльності у сфері використання ядерної енергії видаються такі види дозволів: ліцензії на проектування, будівництво, видобування, виробництво, виготовлення, придбання, збут, володіння, введення в експлуатацію, використання, перевезення, зняття з експлуатації, консервацію будь-якого джерела іонізуючого випромінювання, ядерної, установки; ліцензії на проведення проектно-пошукових робіт щодо вибору майданчика для розміщення ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, і на виготовлення та поставку елементів, важливих для безпеки; ліцензії на підготовку персоналу для експлуатації ядерної установки; ліцензії персоналу та посадовим особам на виконання окремих видів діяльності; сертифікати, що підтверджують якість поставок; дозволи на діяльність чи продукцію за умов виконання санітарних норм, правил і стандартів з радіаційної безпеки; екологічні паспорти і дозволи на викиди та скиди радіоактивних речовин у навколишнє природне середовище.

Після одержання дозволу ліцензіат несе повну відповідальність за радіаційний захист та безпеку ядерної установки, джерела іонізуючого випромінювання незалежно від діяльності та відповідальності постачальників і органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Він повинен мати фінансові, матеріальні та інші ресурси, відповідну організаційну структуру і персонал для підтримання рівня безпеки, передбаченого нормами, правилами і стандартами з безпеки, а також вимогами виданого дозволу. Крім того, ліцензіат повинен мати фінансові можливості відшкодування збитків від аварій, що можуть статися під час використання ядерної енергії, власними коштами або за рахунок коштів страхових компаній.

У місцях розташування ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, може бути встановлено особливий режим території, а також встановлюються санітарно-захисна зона і зона спостереження. Розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії і затверджуються місцевими радами. У санітарно-захисній зоні і зоні спостереження повинен здійснюватися контроль за радіаційним станом. Використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється.

Чинне законодавство України забороняє проведення зборів, мітингів, демонстрацій та інших громадських заходів на території ядерної установки чи об'єкту, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, та в санітарно-захисній зоні, Слід зазначати, що громадяни та їх об'єднання мають право на одержання інформації, а також на участь в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки. Постановою Уряду України від 18 липня 1998 року затверджений Порядок проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки. Основною метою цього нормативного акта є реалізація прав громадян та їх об'єднань на участь в обговоренні проектів законодавчих актів і програм у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, а також питань, пов'язаних з розміщенням, проектуванням, спорудженням, експлуатацією та зняттям з експлуатації ядерних установок, підприємств з видобутку і переробки уранових руд і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, Джерел іонізуючого випромінювання тощо.

На території України здійснюється державна система обліку та контролю ядерних матеріалів. Вона є частиною державної системи гарантій, яка включає в себе комплекс технічних та організаційних заходів і застосовується до всього ядерного матеріалу, який використовується в мирних цілях у межах території України, під її юрисдикцією або перебуває під її контролем. Облік та контроль ядерних матеріалів здійснюється з метою забезпечення постійного контролю наявної кількості ядерного матеріалу у місцях його знаходження, під час перевезення, а також змін його інвентарної кількості.

Проте не лише ядерний матеріал, але й радіоактивні відходи являють певну небезпеку для населення та довкілля. Радіоактивні відходи -- це матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається. Правові відносини у сфері поводження з радіоактивними відходами регулюються в першу чергу Законом України «Про поводження з радіоактивними відходами», який передбачає створення об'єктів для поводження з радіоактивними відходами. Ці об'єкти являють собою споруди, приміщення або обладнання, призначені для збирання, перевезення, переробки, зберігання або захоронення радіоактивних відходів. Зберігання та захоронення радіоактивних відходів дозволяється тільки у спеціально призначених для цього сховищах радіоактивних відходів. Рішення про будівництво об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, приймає Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України. Проектування цих об'єктів здійснюється відповідно до діючих норм, правил і стандартів. При цьому проект сховища радіоактивних відходів в обов'язковому порядку містить два види оцінки безпеки: безпеки під час експлуатації та безпеки після закриття сховища. Експлуатація сховищ дозволяється після отримання ліцензії на право поводження з радіоактивними відходами. На території України з метою виключення можливості неконтрольованого накопичення радіоактивних відходів та забезпечення оперативного контролю за місцезнаходженням і переміщенням радіоактивних відходів, умовами їх зберігання та захоронення ведеться Державний облік радіоактивних відходів. Він включає: ведення Державного реєстру радіоактивних відходів; ведення Державного кадастру сховищ радіоактивних відходів та перелік місць тимчасового їх зберігання.

Всі юридичні та фізичні особи при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядерної енергії зобов'язані дотримуватися норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. У разі порушення ядерного законодавства винні особи несуть юридичну відповідальність. Чинне законодавство передбачає за порушення законодавства у сфері використання ядерної енергії персоналом та посадовими особами ядерної установки, персоналом і посадовими особами підприємств, установ і організацій, які здійснюють будь-яку іншу діяльність у сфері використання ядерної енергії, і громадянами кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільну відповідальність (крім цивільної відповідальності за ядерну шкоду). Перелік правопорушень у сфері використання ядерної енергії закріплено у ст. 81 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку». Проте закріплений перелік не є вичерпним для притягнення винних осіб до відповідальності. Законодавством можуть передбачатися й інші правопорушення, за які настає відповідальність.

Між іншим, вказаний закон у розділі 13 закріплює нове поняття -- поняття відшкодування ядерної шкоди. Відшкодування ядерної шкоди лягає на оператора ядерної установки, який означає особу, призначену або визначену як оператор цієї установки державою, що відповідає за установку. Відповідальність оператора за ядерну шкоду настає, якщо ця шкода заподіяна ядерним інцидентом на ядерній установці, а також під час перевезення ядерного матеріалу на ядерну установку оператора після прийняття ним від оператора іншої ядерної установки відповідальності за цей матеріал або під час його перевезення з ядерної установки.

Відшкодування ядерної шкоди оператором характеризується певними особливостями. По-перше, відповідальність оператора за ядерну шкоду є абсолютною, тобто настає незалежно від встановлення його вини. Оператор звільняється від відповідальності за ядерну шкоду, якщо вона заподіяна ядерним інцидентом, що виник безпосередньо як наслідок стихійного лиха виняткового характеру, збройного конфлікту, воєнних дій, громадянської війни або повстання. По-друге, коли ядерна шкода та неядерна шкода спричинені спільно ядерним інцидентом та подіями іншого характеру, то неядерна шкода, якщо вона не може бути обґрунтовано відокремлена від ядерної, вважається ядерною шкодою, спричиненою цим ядерним інцидентом.

Під ядерною шкодою слід розуміти смерть, будь-яке тілесне пошкодження або будь-яку шкоду майну, що виникає як результат радіоактивних якостей або комбінації радіоактивних якостей з токсичними, вибуховими та іншими небезпечними якостями ядерного палива, або радіоактивних продуктів чи відходів на ядерній установці, або ядерного матеріалу, який надходить з ядерної установки, вироблений у ній або направлений на ядерну установку.

По-третє, відповідальність оператора за ядерну шкоду обмежується еквівалентною 50 мільйонам Спеціальних прав запозичення за кожний ядерний інцидент, де Спеціальні права запозичення означають розрахункову одиницю, визначену Міжнародним валютним фондом. По-четверте, законодавством встановлюється інший строк позовної давності. Так, право на подання позову щодо відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. А у разі заподіяння шкоди майну або навколишньому природному середовищу право на подання позову діє протягом десяти років від дня заподіяння шкоди.

Висновок

Згідно з Переліком видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, який затверджено постановою Уряду України від 27 липня 1995 року, атомна енергетика і атомна промисловість належать до видів діяльності, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Тому відносно підприємств, організацій та установ, які здійснюють діяльність у сфері використання ядерної енергії, закріплена додаткова відповідальність у вигляді накладання штрафів у разі порушення ними норм, правил і стандартів з безпеки або умов дозволів на ведення робіт, якщо ці порушення завдали або могли завдати шкоди здоров'ю людей чи навколишньому природному середовищу. Конкретний розмір штрафу залежить від виду діяльності ліцензіата, рівня порушення, тривалості роботи з порушенням до і після його виявлення та факторів поправки величини штрафів, що впливають на порушення. За базову величину штрафу береться величина, що дорівнює п'яти тисячам неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладені суми штрафів повністю зараховуються до державного бюджету.

Література

1. Баб'як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. - К.: Хрінком Інтер, 2006. - 192 с.

3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

4. Екологічне право України: Підручник / За ред. А. П. Гетьмана, М. В. Шульги. - X., 2005.

5. Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001

6. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. -- К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с/

7. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. - К., 1991.

8. Закон України «Про охорону атмосферного повітря». - К., 1992

9. Бринчук М. М. Правовая охрана атмосферного воздуха. -- М., 1986.

10. Габитов Р. X. Воздухоохранное право. -- Уфа, 1999.

11. Габитов Р. X Теоретические проблемы организации правовой охраны атмосферы Земли в современных условиях. -- Уфа, 2000.

12. Кузнецова О. К, Радчик О. Л. Загрязнение окружающей среды отходами и опасными веществами. -- М., 2001.

13. Роун Ш. Озоновый кризис. Пятнадцатилетняя эволюция неожиданной глобальной опасности. -- М., 1993.

14. Фомин Г. С, Фомина С. Н. Воздух: контроль загрязнений по международным стандартам. -- М., 1993.

15. Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. -- К., 1989.