Типологія держави

Форма правління являє собою структуру вищих органів державної влади, порядок їх утворення і розподіл компетенції між ними. По ознаках форми державного правління підрозділяються на: - монархічні ( одноособові, спадкоємні); - республіканські ( колегіальні, виборні).

Форма державного устрою - це національна й адміністративно-територіальна будівля держави, що розкриває характер, взаємин між його складовими частинами, між центральними і місцевими органами державного керування, влади. За формою державного устрою всі держави можна підрозділити на три основні групи : - унітарне; - федеративне; - конфедеративне.

Форми державного режиму - являють собою сукупність способів і методів здійснення влади державою. Державний режим - найважливіша складова частина політичного режиму, що існує в суспільстві. Державні режими можуть бути демократичними й антидемократичними (тоталітарні, авторитарні, расистські). тому основним критерієм класифікації держав по даній ознаці є демократизм форм і методів здійснення державної влади. Для рабовласницьких держав характерні і деспотія і демократія; для феодалізму - і не обмежена влада феодала, монарха, і народні збори; для сучасної держави - і тоталітаризм, і правова демократія.

Висновок.

Розглянувши суть, функції держави, з'ясувавши її основні типи, та визначивши основні теорії походження держави ми приходимо до висновку, що держава є феноменальним явищем, котре посідає провідне місце у політичній системі суспільства, митні).

З огляду на розкриття питання поняття форми державного yстрою та на викладення таких важливих питань політичного життя кожного суспільства, як питання про державну владу, методи її здійснення та регулювання, в даній курсовій роботі необхідно підвести певні висновки. Форма державного yстрою, яка сформувалася в країні, проходячи через часові перешкоди, видозмінюється, розширюється, скорочується, зазнаючи на собі вплив менталітету нації, її моралі, зовнішні чинники, таких як міжнародні організації, але, маючи як кістяк принцип збереження прав людини.

Якщо все це віднести до України, то можна сказати, що її державна форма правління та держyстрій є адаптованими до характеру нації, до її менталітету і відображають принципи та взаємовідносини між людьми. Можливо даний тип форми держави в контексті України та українців не є найдосконалішим, він безумовно вимагає удосконалення форми державного правління, державного устрою і державного режиму України, але він є теперішньою найкращою спробою у творенні держави, яка знаходиться на перехідному періоді від авторитаризму до демократії. В умовах розбудови системи права України, що базується на дотриманні гарантій прав людини й громадянина, дуже важливим є підняття рівня правосвідомості населення України. А правовому вихованню і правовій освіті належить вагома роль у реалізації цього процесу.

Вищевикладені поняття дають змогу зрозуміти принцип демократизму та гуманізму в правовій діяльності держави, тобто усвідомити вагомість волі суспільства, силу держави, направлену на здійснення, охорону та захист основних прав людини та принципів: 1. законності - свою організацію і діяльність спрямовує на виконання законів, здійснює на підставі законів і у порядку, передбаченому законом; 2. суверенності державної влади - базується на основі єдності й незалежності державної влади як єдиного носія її виразника суверенітету народу, його права на самовизначення; 3. “розподілу влади” - розподіляє основні функціональні напрямки діяльності державного апарату (законодавство, законовиконання, судочинство, нагляд і контроль) між відповідно спеціалізованими системами органів; 4. ненасильства - у своїй діяльності основну роль відводить організаційним та виховним методам (методи примусу мають відносно другорядне, допоміжне значення); 5. “громадянськості” - свої функції виконує із залученням муніципальних органів та різноманітних громадських об'єднань, співпрацюючи з ним.

Отже, актуальність питань, розглянених у даній курсовій роботі є беззаперечною. Знання і розуміння цього правового матеріалу зміцнює розуміння правової політики нашої держави, забезпечує знання і розуміння засобів, їх дотримання, - підносить правосвідомість і культуру населення України в цілому і кожного громадянина окремо.

Список використаної літератури

Боднар А. Основы политологии. - К., 1991.

Рябов С.Г. Політологічна теорія держави. - К., 1996.

Комаров С.А. Общая теория государства и права. - М., 1996.

Гаєвський Б.А. Сучасна українська політологія: Навч. посібник. - К.:МАУП, 1999. - 268 с.

Мамут Л. Государство: Полюсы представлений //Общественные науки и современность. - 1996. - №3.

Алексеев С. Теория права. - в 2-х Т. - М., 1981

Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави//Право України. - 2000. - №1. - С. 44

Зуев Л. Б. Правоприменения: его механизм и понятия. - Волгоград, 1990

Котюк В. Теорія права. - К., 1996

Сокуренко В. Право й закон. - К., 1990

Харт Х. Концепція права. - К., 1998

"Політологія", посібник за ред. О.В.Бабкіної, К-98.

"Політолоігя: курс лекцій", за ред. М.Н.Марченко, М-97.

Хропанюк В.Н. "Теорія держави та права", М-97.

Конституція України від 28 грудня 1996 р.

Загальна декларація прав людини і громадянина від 10 грудня 1918.

В.Н.Хропалюк. Теория государства и права. Хрестоматия. - М., 1998.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 1989.

Н.Н.Алексєєв. Основи філософії права. - Париж, 1931.

О.Михайленко. Основи держава і права. - К., 1995.

Общая теорія права / Под ред. А.С.Пиголкина. - М.: Издательство МГТУ им. Н.Э.Баумана, 1996.

Марченко. Теория государства и права. - М., 1998. - С.154.