Співвідношення державного управління і державної влади

Державне управління як суспільне явище, його форми, методи, принципи, характер обумовлюються завжди і скрізь проблемами суспільного розвитку, що здійснюються в інтересах певних соціальних верств і груп. Дане явище пов'язане з системою суспільних відносин не тільки безпосередньо через реальні управлінські процеси, що відбуваються з приводу суспільного виробництва, але й опосередковано через свідомість, певні форми знань, різні управлінські доктрини, теорії й концепції. Отже, на формування управлінських відносин активно впливають не тільки матеріальні чинники, але й суспільна свідомість, передусім політико-правова та організаційно-управлінська. Причому характер, спрямованість і ступінь впливу на суспільні відносини з боку тих чи інших управлінських поглядів в кінцевому підсумку обумовлені суспільно-політичною природою самих соціальних сил. Саме вони й визначають межі поступовості існуючої в тому чи іншому суспільстві системи знань, серед них і управлінських.

Отже, характеристика соціальної сутності управління, в тому числі державного, включає такі риси.

1. Суспільство як соціальна організація -- це складна самокерована система, що самоуправляється і постійно перебуває в русі, не може існувати без наявності безперервного управління. Тому управління є способом існування соціальної організації, її іманентний елемент.

2. Управління є особливою соціальною функцією, що виникає з потреби самого суспільства як самокерованої системи (що самоуправляється) і супроводить усю історію суспільства, набираючи політичного характеру та відповідних державних форм в суспільстві соціального розшарування. При аналізі сутності державного управління не можна ігнорувати його політичного аспекту. Але цей фактор не має применшувати загально-соціальне призначення управління, відсувати на другий план питання техніки й технології управління, що веде до зниження його ефективності.

3. Кожному типу соціальної організації, конкретно-історичному суспільству притаманні свій зміст, свої специфічні процеси, форми і методи управління. Тому зміст управління не можна відривати від середовища його функціонування.

4. Соціальне управління -- елемент системи суспільних відносин і його характер і зміст залежать від їх сутності. В свою чергу соціальне управління зводиться до впорядкування та розвитку суспільних відносин.

5. З переходом у постіндустріальне суспільство, розвитком науково-технічної революції, зростанням і ускладненням техніки та технології виробництва значно зростає питома вага управління речами та процесами виробництва. В цих умовах людина має розкрити усі свої творчі потенції, аби успішно виконати нові трудові функції і соціальні обов'язки, а її роль як соціальної істоти та участь в управлінні людьми не тільки не зменшуватиметься, а, навпаки, зростатиме.

6. «Матеріальний» зміст управління як соціальної функції виявляється передусім в організаторській діяльності і це одна з головних рис державного управління. Організуюча діяльність реалізується шляхом об'єднання, узгодження, регулювання, координації, контролю, а також владно-регулюючими і примусовими заходами держави. Організаційний зміст управління найбільш чітко виражається в плануванні колективних зусиль та розподілі обов'язків їх учасників у досягненні конкретних цілей, в розпорядництві, тобто в регулюванні повсякденної діяльності колективів, в контролі за ходом здійснення поставленої мети, в організаційному забезпеченні усіх стадій управлінського процесу.

Тобто управління -- це насамперед організація дій по координації, об'єднанню в систему спеціалізованих зусиль групи людей.

Використана література:

1. АВЕР'ЯНОВ В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. -- К., 1997. -- 48 с.

2. АВЕР'ЯНОВ В.Б., КРУПЧАН О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. -- X., 1998. -- 40 с.

3. АВЕР'ЯНОВ В.Б., АНДРІЙКО О.Ф. Виконавча влада і державний контроль. -- К, 1999. -- 48с.

4. Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування. Матеріали Першої науково-практичної конференції. 18-21 червня 1998р. в м. Яремче Івано-Франківської області. - 82 с.

5. АНДРІЙКО О.Ф. Державний контроль: теорія і практика. Наукова доповідь. - К., 1999. - 24с.

6. БАНДУРКА О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - X., 1996. - 398с.

7. ГЛАДУН 3. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз. -- Львів, 1996. -- 21с.

8. Державне управління: теорія і практика.--К., 1998.-- 432 с.

9. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. -- К., 1997. -- 448с.

10. КАРПЕНКО О.Д. Держава та промислова власність: організаційно-правові питання. -- К., 1999. -- 155с.

11. КОВАЛЬ Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій. -- К., 1994 -- 154 с.

12. КОЛПАКОВ В.А. Адміністративне право України. Підручник. -- К., 1999. -- 478с.

13. ПОЛЮХОВИЧ В.І. Державна податкова служба в Україні: організація і діяльність. -- К., 1999. -- 110 с.

14. ПЕТРИШИН А. В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосилки, сравнительно-правовой й логико-понятийный анализ. -- X., 1998.--158 с.

15. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. -- К., 1998. -- 364 с.

16. САМСОНОВ В.М. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. -- Харьков, 1991. -- 117с.

17. СЕЛІВАНОВ А.О. Будуємо нову державу. -- К., 1997. -- 255 с.