Учасники та правове становище сторін у господарському процесі

Принципи організації і діяльності суду та значення сторін в процесі. Сторони в арбітражному процесі. Права та обов'язки сторін. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів. Представники сторін і третіх осіб. Склад учасників господарського процесу.

Рубрика Государство и право
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 08.11.2008
Размер файла 22,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Сумський юридичний факультет

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ПО ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСУ

Склад учасників у господарському процесі

Правове становище сторін у господарському процесі

Варіант № 2

Виконав:

Студент 5-го курсу

Групи СФзср-03-02

Іванін А.А.

Суми-2007

ВСТУП

На господарський суд покладені повноваження по розгляду справ за позовними заявами юридичних осіб (в т.ч. іноземних), громадян-підприємців, держаних та інших органів, проку-рорів (їх заступників), які звертаються в інтересах держави.

3а вісім років діяльності арбітражні суди розглянули майже мільйон справ, тобто в мільйоні випадків були поновлені порушені права юридичних осіб. Більш як 4 мільярди незаконно утриманих гривень минулого року було повернуто господарюючим суб'єктам та до бюджету країни. За розглядом справ у 1998 р. до бюджету було сплачено у вигляді держмита близько 200 мільйони) гри., а також 3 млн. російських рублів, 10 мільйонів білоруських рублів, 2,5 мільйона доларів СШЛ та 50 мільйони) марок ФРН.

Стрімке зростання кількості розглянутих справ свідчить не лише про пожвавлення гос-подарської діяльності підприємств, але й про зростаючу довіру до суду з боку суспільства. Для нас, суддів системи арбітражних судів України, особливо приємно усвідомлювати, що громадяни задля встановлення справедливості не шукають так званих “обхідних шляхів” у вирішенні проблем та суперечок, а звертаються саме до арбітражних судів, які здатні неупереджено та у відповідності з чинним законодавством розв'язати будь-яку конфліктну ситуацію, що склалася.

Важливе місце в арбітражному процесі належить сторонам.

Принципи організації і діяльності суду та значення сторін в процесі

За статтею 2 “Закону України про арбітражний суд”.

Організація і діяльність арбітражного суду визначаються Конституцією України, цим Законом, Арбітражним процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міждержавними договорами й угодами, ратифікованими у встановленому порядку.

Арбітражні суди утворюються на засадах призначення всіх арбітрів Верховною Радою України і здійснюється на принципах:

1) Законності. Це один з пріоритетних напрямків діяльності арбітражних судів при винесенні рішень, ухвал і постанов, а найвищою оцінкою роботи кожного судді є стабільність винесених ним судових актів.

2) Рівності сторін перед законом і арбітражним судом. ст.71. Арбітражного процесуального кодексу України.

1. принцип рівності сторін перед законом і арбітражним судом виявляється в тому, що сторони в арбітражному процесі користуються рівними процесуальними правами. позивач і відповідач мають право знайомитись з матеріалами справи, брати участь в судовому засіданні, подавати докази в підтвердження своїх вимог і заперечень, заявляти клопотання і відводи, оскаржити рішення, укладати мирову угоду, вимагати примусового виконання виданого наказу та ін. Арбітражний суд повинен стежити за дотриманням вимог закону про рівність прав сторін і сприяти їх здійсненню.

2. Сторони мають право самостійно визначати, які докази, крім тих, що витребувані, можуть подати в процесі підготовки справи до розгляду або в самому процесі розгляду справи. позивач має право в процесі підготовки справи до розгляду, а також під час її розгляду відмовитись від позову або зменшити його розмір, а відповідач - визнати позов.

3) Незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади і підкорення тільки законові.

4) Арбітрування. стаття 73. Арбітражний суд сприяє досягненню угоди між сторонами. Умови угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій заяві, підписаній представниками сторін. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди, якщо угода між сторонами не суперечить і матеріалам справи.

1. Застосування методу арбітрування в арбітражному процесі дозволяє найбільш правильно вирішити спір, виключає можливість виникнення інших подібних спорів. Представники сторін (якими найчастіше є самі керівники юридичних осіб) виявляють в процесі арбітрування причини спорів, а також недоліки в роботі підприємств, організацій, вживають заходів до їх усунення.

2. В процесі підготовки справи до розгляду, а також під час її розгляду арбітражний суд має сприяти досягненню сторонами угоди. умови угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій формі за підписом представників сторін.

При цьому головуючий арбітр повинен витребувати від представників сторін щодо їх повноважень на таку угоду.

3. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди Якщо ця угода суперечить діючому законодавству або порушує чиї-небудь права і охороняючи законом інтереси, арбітражний суд повинен відмовити в затверджені своїм рішенням такої угоди про що виноситься відповідна ухвала.

5) Гласності та відкритого розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або коли є обґрунтовані заперечення однієї із сторін. За статтею 72 Арбітражно - процесуального кодексу України і Конституцією України проголошено, що розгляд цивільних (в тому числі й господарських) справ в усіх судах проводиться відкрито.

Згідно з цим Кодексом та іншими нормативними актами кожному учаснику процесу надаються рівні можливості подавати необхідні докази, пояснення як в письмовій, так і в усній формі.

Письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, можуть бути оголошені в засіданні арбітражного суду як за вимогою учасників процесу, так і з ініціативи арбітра (арбітрів).

Кіно, фото і відео зйомки, а також використання інших технічних засобів в залі засідання арбітражного суду можливо, але тільки з дозволу арбітра, як правило на початку засідання. Якщо особа, яка бере участь в арбітражному процесі, не володіє мовою, якою ведеться судочинство, за клопотанням цієї особи до участі у справі залучається перекладач.

Якщо предмет спору або матеріали справи, яка розглядається, являють собою державну та комерційну таємницю, розгляд справи здійснюється в закритому засіданні.

6) Обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов арбітражного суду.

Судовою колегією з перегляду рішень, ухвал і постанов Вищого арбітражного суду України не було скасовано жодного судового акта, винесеного арбітражними судами Київської, Кіровоградської і Чернігівської областей. А це означає, що господарюючі субєкти знайшли в даних судах належний правовий захист.

Сторони в арбітражному процесі

Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 251/97-ВР від 13.05.97 )

Права та обов'язки сторін

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення арбітражному суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході арбітражного процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу, брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Арбітражний суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Участь у справі кількох позивачів та відповідачів

Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в арбітражному процесі самостійно.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення арбітражним судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу арбітражний суд виносить ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення арбітражним судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи арбітражного суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Вступ зазначених осіб у справу або залучення їх до участі у справі провадиться незалежно від вжиття ними заходів доарбітражного врегулювання спору із сторонами.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується арбітражним судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Представники сторін і третіх осіб

Справи юридичних осіб в арбітражному суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають арбітражному суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в арбітражному суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. ( Стаття 28 в редакції Закону № 251/97-ВР від 13.05.97 )

Склад учасників господарського процесу

ТРЕТІ ОСОБИ

Правовий статус третіх осіб в господарському процесі визначено відсильною нормою. Так, ч. 3 ст. 26 ГПК України передбачає, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються всіма правами й несуть усі обов'язки позивача. Частина 4 ст. 27 ГПК України надає третім особам, які не заявляють самостійних вимог, процесуальні права і покладає на них процесуальні обов'язки сторін. Виняток становлять права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову. Тобто, треті сторони, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права, що є спільними для обох сторін та позбавлені прав, якими наділені лише позивач або лише відповідач. Це пояснюється тим, що треті сторони, з одного боку, не висувають жодних вимог, а з іншого - і від них самих ніхто нічого не вимагає. Єдиний їх інтерес у процесі полягає в тому, щоб у судовому рішенні факти справи були відображені вигідно для них (цей інтерес в Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 25 лютого 1992 р. № 01-6/244 названо “юридичний інтерес” (абз. 3 п. 1.6.), що не зовсім точно, адже “юридичним” можна назвати інтереси позивача, відповідача, третьої сторони, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, і навіть інтерес прокурора).

Третя сторона як учасник процесу не зможе оспорювати встановлені невигідні для неї факти в інших господарських процесах, в яких братимуть участь ті ж сторони. Так само сторони будуть позбавлені права оспорювати вигідні третій особі факти. Таким чином, допущення до участі в справі третіх сторін, що не заявляють самостійних вимог, яке, на перший погляд, є порушенням принципу судової економії, насправді таким не являється, адже дозволяє уникнути більших судових витрат в подальшому.

Повернемося до принципу рівності. ГПК України зазначає, що треті сторони (ті, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору і ті, що таких вимог не заявляють) можуть вступити в справу до прийняття рішення господарським судом (ч. 1 ст. 27 і ч. 1 ст. 28 ГПК України). Закономірно виникає питання: які наслідки такого вступу у випадках, коли розгляд справи по суті вже розпочався?

Закон не дає чіткої відповіді на це питання. Можливі два підходи: або зі вступом третьої сторони розгляд справи починається заново (як у випадку залучення іншого відповідача чи заміни неналежного відповідача (ч. 4 ст. 24 ГПК України)), або ж розгляд справи продовжується (як у випадку процесуального правонаступництва (ст. 25 ГПК України)). Згідно з принципом рівності сторін, якщо в процес втупила третя сторона, справу слід розглянути заново. В іншому випадку третя сторона, вступивши в процес із запізненням, була б фактично позбавлена рівних з іншими прав (наприклад, права подавати свої міркування щодо достовірності доказів, вже досліджених судом, права заявити відвід судді тощо). Несправедливість такого підходу стає очевидною, якщо пригадати, що про залучення третьої сторони можуть клопотати учасники процесу (ч. 2 ст. 27 ГПК України). В такому випадку недобросовісний учасник міг би подати клопотання про залучення третьої сторони відразу після того, як суд дослідив спірні докази.

Розпочати розгляд справи заново після вступу в неї третьої сторони вимагає і принцип змагальності. Справді, важко уявити змагання, наприклад, чемпіонат по футболу, в середині якого до нього залучається ще один учасник.

Вимога розпочати розгляд справи з початку при вступі третьої сторони має і свою негативну сторону. Так, в складних, затяжних справах залучення третьої сторони наприкінці судового розгляду може означати повторення вже майже завершеної роботи. І все ж в даному випадку принципи рівності та змагальності мають перевагу над принципом економності господарського процесу.

Запобігти негативним наслідкам пізнього залучення третьої сторони (зокрема, зростанню в цих випадках судових витрат) можна на стадії підготовки справи до розгляду. Нажаль, ст. 65 ГПК України, яка присвячена підготовці справи до розгляду, прямо не передбачає залучення до участі в справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, як одну з підготовчих дій. Однак, така дія судді не суперечить закону.

Перелік дій по підготовці до судового засідання, який наводиться в ст. 65 ГПК України, не є вичерпним. Пункт 11 цієї статті надає судді право вчиняти інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. З іншого боку, ч. 1 ст. 27 ГПК України надає господарському суду право залучати до справи третю сторону без самостійних вимог за власною ініціативою (слід зазначити, що закон не накладає жодних обмежень щодо стадії процесу, на якій таке право може бути реалізовано). Для запобігання залученню до справи на завершальних стадіях судового розгляд третіх осіб, судді слід порушити це питання ще на нараді зі сторонами (до початку судового засідання). Частина 3 ст. 65 ГПК України надає судді право викликати представників сторін на таку нараду. При цьому вони мають знаходитися в тому ж населеному пункті, що й господарський суд. Правда, залишається незрозумілим, які заходи можуть бути вжиті до сторони, що недобросовісно затягує судовий розгляд і подає клопотання про залучення третьої сторони після початку судового розгляду. В цій ситуації доцільно застосовувати за аналогією положення ч. 4 ст. 49 ГПК України, за яким державне мито може бути покладене на сторону, через неправильні дії якої виник спір. Державне мито стягується незалежно від результатів вирішення спору. Аналогія в даному випадку ґрунтується на тому, що як передбачені законом неправильні дії, через які виник спір, так і неправильні дії, спрямовані на затягування процесу (навмисно пізно заявлені клопотання), порушують принцип економії господарського процесу.

ПРОКУРОР

Порушення принципу рівності учасників процесу ще до недавнього часу було пов'язано з участю в арбітражному процесі прокурора. Прокурор користувався пільгами на стадії перегляду в порядку нагляду (ч. 1 ст. 104 АПК України). За умов відсутності апеляційної та касаційної стадії процесу прокурори були єдиними учасниками процесу, яким надавалося право принести протест (ч. 3 ст. 29, ч. ч. 3-5 ст. 91 АПК України). Лише Генеральний прокурор України і його заступникам, поряд з Головою Вищого арбітражного суду, могли внести протест у президію Вищого арбітражного суду на постанову, прийняту судовою колегією Вищого арбітражного суду з господарських спорів (ч. 1 ст. 97 АПК України). Крім того, Генеральний прокурор мав право внести протест на постанови самої президії - до пленуму Вищого арбітражного суду (ч. 1 ст. 99 АПК України). Привілеї прокурорів не обмежувалися стадією перегляду в порядку нагляду. На прокурорів, Рахункову палату та Антимонопольний комітет з його територіальними відділеннями, не поширювався обов'язковий доарбітражний порядок врегулювання спорів (ч. 4 ст. 5 АПК України).

Після скасування інституту перегляду в порядку нагляду і запровадження стадій апеляції і касації були скасовані майже всі привілеї прокуратури в господарському процесі. Винятком є необов'язкове дотримання прокурором порядку досудового врегулювання господарського спору (ч. 4 ст. 5 ГПК України). Однак, зі звуженням сфери застосування обов'язкового досудового врегулювання спорів, практичне значення цього привілею прокуратури різко зменшилося.

ІНШІ ОСОБИ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОЦЕСІ

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду до “інших осіб, які беруть участь у процесі” належать “... зокрема, судові експерти, перекладачі, посадові особи чи інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 18 АПК України)” (п. 1.1. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25 лютого 1992 р. № 01-6/244).

Права посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів (далі - посадових осіб) визначає ст. 30 ГПК України, а права експерта - ст. 31 і Закон України “Про судову експертизу” від 25 лютого 1994 р. № 4038-XII (далі - Закон про судову експертизу). Перелік прав перекладача як учасника господарського процесу чинне законодавство взагалі не встановлює. Посадові особи й експерти (оскільки це необхідно для надання висновку) мають право знайомитися з матеріалами справи і брати участь в огляді та дослідженні доказів (ч. 1 ст. 30 і ч. 4 ст. 31 ГПК України). Крім того, посадові особи користуються правом подавати докази і давати пояснення, а експерт - просити господарський суд надати йому додаткові матеріали. Порівняння переліку і значення цих прав не дозволяє визнати їх рівними правам сторін і третіх осіб. Всі права посадових осіб і експерта в господарському процесі мають службовий характер. Вони надаються лише для того, щоб посадові особи і експерти могли виконувати свої функції в процесі, в якому вони не мають юридичного інтересу. Ці функції для посадових осіб полягають у тому, щоб сповістити знані їм відомості та обставини по справі (ч. 2 ст. 30 АПК України), а для експертів - у тому, щоб дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань, які потребують спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів (ч. 3 ст. 31 ГПК України, ст. 1 Закону про судову експертизу). Отже, рівності між правами сторін, з одного боку, і правами посадових осіб чи експертів - з іншого, не може і не має бути. Проте, ст. 4-2 ГПК України передбачає рівність всіх учасників процесу, тобто винятків з цього принципу не встановлює.

Виходом з цієї ситуації є чітке окреслення кола учасників господарського процесу. Наприклад, ст. 98 ЦПК України (в редакції від 21.06.2001 р.) містить наступний перелік осіб, які беруть участь в справі: “... сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб, прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування у передбачених цим Кодексом випадках, особи, які за законом діють на захист прав і свобод інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження та справах, що виникають з адміністративно-правових відносин”.

Як бачимо, про експерта тут не згадано, як і про свідка (приблизного цивільно-процесуального аналога господарсько-процесуальної посадової особи). Проте, згадано про представників сторін та третіх осіб, про яких чомусь не йдеться в ст. 18 ГПК України і вище зазначеному роз'ясненні Вищого арбітражного суду України. Таким чином, перелік осіб, які беруть участь у справі, в ст. 98 ЦПК України є більш повним і точним, ніж перелік учасників судового процесу, закріплений в ст. 18 ГПК України.

В цілому ж учасники українського господарського процесу наділені хоч і не однаковими, але рівними правами. Еволюція принципу рівності сторін в господарському процесі призвела до його послідовного закріплення в конкретних нормах права.

ОСОБИ, ЯКІ НЕ Є УЧАСНИКАМИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Розділ 5 ГПК України містить права і обов'язки власне учасників процесу. Поряд з цим рішення чи постанова суду може встановити права і обов'язки осіб, яких не було залучено до участі в справі. Частина 2 ст. 107 ГПК України передбачає право таких осіб на касаційне оскарження рішення чи постанови. Зазначені особи (незважаючи на те, що не є учасниками господарського процесу у вузькому значенні цього слова) наділені окремими правами на стадії касації. Зокрема, їм надсилається копія відзиву (ст. 111-2 ГПК України), ухвала про прийняття касаційної скарги до провадження суду, в якій вони повідомляються про час і місце розгляду скарги (ст. 111-4 ГПК України). Також їм надано право відмовитися від касаційної скарги (ст. 111-6 ГПК України). Іншими словами, на стадії касації ці особи мають рівні з учасниками процесу права.

Однак принцип рівності не додержується на стадії апеляційного оскарження. Сторони, які не брали участі в процесі (права та обов'язки яких, тим не менше, встановлені судом ) не вправі подати апеляційну скаргу. Таке упущення законодавця пов'язане з тим, що апеляційному оскарженню підлягають лише рішення, які не вступили в законну силу. Про такі рішення особи, які не є учасниками процесу, зазвичай, нічого не знають. Щоправда, вони можуть одержати листа від державного виконавця з пропозицією добровільно виконати рішення. Це, в свою чергу, означатиме, що рішення вступило в законну силу, а отже, такій особі залишається лише один засіб захисту - касаційна скарга. Відповідно, законодавець не вважає за потрібне спеціально встановити право зазначених осіб на подання апеляційної скарги. І все ж, можливі випадки, коли особа, яка не є учасником процесу, довідалася про порушення своїх прав після ухвалення рішення, але ще до того, як воно вступило в законну силу. При цьому така особа має наділятися правом подання апеляційної скарги. Цього вимагає принцип рівності, за яким всі сторони, права і обов'язки яких встановлюються судом, повинні мати рівні права.

Висновок

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки; що арбітражний суд сприяє економічним перетворенням в державі, формуванню конкурентоспроможного середовища для суб'єктів господарювання та усіх форм власності, врегульовує господарські спори згідно законам і підзаконним актам. Також спрямовує дії господарюючих суб'єктів у правове русло. При розгляді справ арбітражні суди вживають певні заходи, приймають на професійному рівні рішення і не припускаються помилок. Ще хочеться доповнити, що високу оцінку роботи арбітражних судів України дав Президент. Він наголосив, що суди в умовах зіткнення інтересів різних суб'єктів господарювання спроможні притаманними їм методами поєднувати інтереси кожного з них з державними інтересами.

Це висловлення ми розцінюємо не лише як підсумок діяльності, а, насамперед, як програмне положення на перспективу.

Література

Арбітражний процесуальний кодекс України. Харків, 1995, стор. 3-4.

Закон України про арбітражний суд. Харків, 1991.

Юридичний журнал “Право України” №3, 1998, стор. 20-22.

Юридичний журнал “Право України” №6, 1999, стор. 3-4.

Завдання.

До вимог,які пред*являються законом ї до форми і змісту позовної заяви відносяться: Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: 1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків); 2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; 6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 цього Кодексу; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Відмова у прийнятті позовної заяви

Суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстава бо є рішення цих органів з такого спору;

3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано. Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала,яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є заявниками, не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до господарського суду.

Повернення позовної заяви

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін,їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;


Подобные документы

  • Цивільне судочинство в Україні. Цивільна процесуальна правоздатність, дієздатність та співучасть. Неналежна сторона в цивільному процесі і порядок її заміни. Представництво у цивільному процесі, участь третіх осіб, кількох позивачів або відповідачів.

    курсовая работа [37,2 K], добавлен 01.05.2010

  • Дослідження правових конструкцій правового положення сторін у господарському процесі. Поняття, права та обов’язки сторін, процесуальна співучасть. Заміна неналежного відповідача. Процесуальне правонаступництво - перехід прав та обов'язків до іншої особи.

    реферат [30,5 K], добавлен 05.12.2011

  • Сторони в судовому процесі: суддя, особи, які сприяють провадженню у справі та особи, які захищають свої інтереси. Позивачі й відповідачі, права та обов'язки сторін. Процесуальна співучасть та правонаступництво. Порушення справи про банкрутство.

    контрольная работа [42,1 K], добавлен 23.12.2010

  • Характеристика та статус представників третіх осіб у цивільному судочинстві. Співвідношення сторін та інших осіб при розгляді цивільно-правового спору у Галичині за Австрійською цивільною процедурою 1895 р. Процесуальні права та обов’язки сторін.

    статья [24,4 K], добавлен 11.09.2017

  • Поняття сторін в судовому господарському процесі, їх права та обов’язки. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, їх представники. Інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених громадянсько-процесуальним кодексом.

    реферат [28,9 K], добавлен 22.03.2014

  • Поняття та класифікація учасників господарського процесу. Сторони та треті особи в судовому процесі. Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів. Участь прокурора та судового експерта.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 23.12.2015

  • Аналіз правового регулювання статусу та особливостей участі сторін у цивільному процесі. Дослідження процесуальних прав та обов’язків сторін у позовному провадженні. Процесуальна співучасть та її види. Неналежна сторона. Процесуальне правонаступництво.

    курсовая работа [37,9 K], добавлен 14.08.2016

  • Предмет і джерела господарського процесуального права. Історія розвитку господарських судів, їх повноваження. Підсудність господарських справ. Права та обов'язки сторін в судовому процесі. Зміст позовної заяви. Прийняття рішення судом та його виконання.

    шпаргалка [141,2 K], добавлен 05.12.2013

  • Принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах: верховенство права, законність, змагальність сторін, диспозитивність, офіційність, обов'язковість судових рішень. Повноваження та діяльність суду апеляційної інстанції в процесі розгляду справи.

    контрольная работа [44,7 K], добавлен 24.11.2013

  • Еволюція інституту мирової угоди у правових пам'ятках Європи і Росії та у правових системах сучасності. Договір у позовному провадженні в цивільному процесі України. Співпраця суду і сторін у процесі вирішення спору. Недоліки процедури розгляду заяви.

    курсовая работа [148,5 K], добавлен 18.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.