Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні

ТЕМА № 4: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ.

1. Поняття правового статусу іноземців та їх класифікація.

2. Порядок оформлення іноземців документів для в'їзду в Україну та їх реєстрація

3. Особливості правового статусу іноземців в Україні.

ВСТУП:

На території кожної держави проживає визначене коло людей, яке складає її населення.

Під населенням найчастіше розуміють сукупність індивідів, які на даний момент проживають на території тієї або іншої держави, певного регіону чи області. Населення будь-якої держави складається з таких категорій - громадян конкретної держави, іноземців без дипломатичних привілеїв та імунітетів, а також осіб без громадянства, тобто апатридів. Є деякі проміжні категорії, які не входять до вищенаведених, наприклад особи з подвійним громадянством. (Римаренко - с. 158). Але на нашу думку при більш детальному розгляду їх все рівно можна віднести або до громадян, або до іноземців.

Мета лекції: визначитися з особливостями правового статусу різної категорії іноземних громадян та осіб без громадянства.

Громадяни, які нас цікавлять, це іноземці, тобто особи, які не є громадянами країни, на території якої вони зараз знаходяться.

У повсякденному житті слово “іноземець” найчастіше ототожнюється з людиною іншої країни.

В Законі України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994р. законодавець вирішив охопити поняттям “іноземець” як іноземних громадян, так і осіб без громадянства. Так, в ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців” під “іноземцями визначаються іноземні громадяни - особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особи без громадянства - особи, які не належать до громадянства будь - якої держави”.

Отже, під іноземцем, на нашу думку слід розуміти особу, яка перебуває на території України або за її межами, не є громадянином України і має достовірні докази своєї приналежності до громадянства (підданства) іншої держави.

Ст. 1 Закону України “Про громадянство України” дає визначення особі без громадянства, як особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

1. Засади правового статусу іноземців

Під правовим статусом іноземців слід розуміти сукупність гарантованих прав і свобод, а також юридичних обов'язків, що визначені й закріплені у Конституції України та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства - це частина загального правового становища в суспільстві, прав, свобод, та обов'язків людини і громадянина, що надзвичайно важливо у зв'язку з розвитком світових міграційних процесів. Нова правова система, встановлена Конституцією України, стає реальною базою подальшого вдосконалення державно-правового статусу особи, включаючи мігранта, що в свою чергу має принципове значення для зміцнення демократії, гарантування конституційних прав і свобод людини.

Основні права, свободи та обов'язки іноземців перед-бачені статтями 21-68 Конституції України і статтями 7-24 Закону України "Про правовий статус іноземців". Так, іно-земці не обмежуються в праві:

-- займатися інвестиційною та підприємницькою діяль-ністю (якщо інше не випливає із законів України);

-- мати у власності будь-яке майно, успадковувати і за-повідати його;

-- на відпочинок;

-- на соціальний захист (відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України);

-- на користування досягненнями культури;

-- на свободу совісті;

-- на недоторканість особи, житла, невтручання в осо-бисте і сімейне життя, на таємницю листування, теле-фонних розмов і телеграфних повідомлень, на повагу

до гідності;

-- на звернення до суду та, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, до інших державних ор-ганів для захисту їх майнових та немайнових прав. Відповідно до статей 423-424 Цивільного процесу-ального кодексу України іноземні громадяни і особи без громадянства мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України. Проте зако-нодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян, підприємств І організацій тих держав, в яких допускаються спе-ціальні обмеження цивільних процесуальних прав громадян, підприємств або організацій України.

Іноземці, які постійно проживають в Україні, крім то-го, мають право на підставах і в порядку, встановлених для громадян України:

-- працювати на підприємствах, в установах і організа-ціях або займатися іншою трудовою діяльністю. Так, у разі постійного проживання в Україні іноземці можуть займатися трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановленому для громадян України. Іноземці, які перебувають тимчасово, або в'їхали з метою працевлаштування в Україні повинні отримати відповідний дозвіл (Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні від 1.11.99р.);

-- користуватися медичною допомогою. Відповідно до Закону "Про правовий статус іноземців"! земці, які постійно проживають в Україні, користуються медичною допомогою нарівні з її громадянами. Ті ж, які тимчасово перебувають - за плату. Так, постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1997 р. №1021 "Про вдосконалення порядку надання медичної допомоги іноземцям які тимчасово перебувають на території України” встановлює обов'язкову наявність в іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, страхового поліса (сертифіката), що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги, придбаного (виданого) в Державній акціонерній страховій компанії України з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам.

Зазначений страховий поліс (сертифікат) може бути придбаний (виданий) під час оформлення в'їзних документів або перетинання державного кордону України. Зазначена норма не поширюється на співробітників дипломатичних представництв і працівників консульських установ іноземних держав та членів їх сімей, членів офіційних делегацій, які прибувають на запрошення Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, членів команд військових та військово-допоміжних кораблів, осіб, які в установленому порядку отримали статус біженця в Україні, та осіб, які подали заяву про надання статусу біженця в Україні.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 липня 1997 р. затверджено Перелік видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребу-ють екстреної медичної допомоги. Вартість такої допомоги іноземцю, який тимчасово перебуває на території України, визначається відповідно до Порядку, затвердженого Міністер-ством охорони здоров'я;

-- одержати жиле приміщення (якщо інше не передбаче-но законодавством України);

-- вступати до легалізованих громадських організацій (якщо інше не передбачено законами України і якщо це передбачено статутами цих організацій).

Правовий статус іноземців, у тому числі тих, які не проживають в Україні постійно, може мати істотну специфіку, яка визначається іншими актами законодавства України і по-лягає, зокрема, в наступному:

1) цивільна дієздатність іноземного громадянина визна-чається за законом країни, громадянином якої він є, а цивільна дієздатність особи без громадянства - за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання. Тому, наприклад, громадянин Швейцарії є дієздатним з 20-річного віку, громадянин США, залежно від штату, в якому він проживає, з 18 чи з 21-річного віку тощо. В той же час слід мати на увазі, що цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Україні, і зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за зако-нодавством України;

2) питання про кримінальну відповідальність дипломатич-них представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з чинними законами і міжнародними договорами не підсудні в кримінальних справах судам України, в разі вчинення цими особами злочину на території України, вирішується дипло-матичним шляхом; особи без громадянства, які перебувають в Україні, несуть кримінальну відповідальність за злочини, які во-ни вчинили за межами України, за Кримінальним кодексом України, якщо вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до суду на території України. Крім того. Особливою частиною Криміналь-ного кодексу України передбачені склади злочинів, суб'єктами яких не можуть бути іноземці (наприклад, державна зрада, роз-голошення державної таємниці, ухилення від призову на строко-ву військову службу, військові злочини тощо), або, навпаки, мо-жуть бути іноземці (шпигунство, незаконне перетинання державного кордону тощо);

3) питання про адміністративну відповідальність іно-земців, які згідно з чинними законами і міжнародними дого-ворами користуються імунітетом від адміністративної юрис-дикції України, вирішується дипломатичним шляхом (ст-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Крім того, Кодексом передбачені склади адміністративних право-порушень, суб'єктами яких не можуть бути іноземці (це, на-приклад, правопорушення, які вчинюються службовими осо-бами органів влади, пов'язані з невиконанням військового обов'язку та деякі інші), або, навпаки, можуть бути тільки іноземці (порушення іноземними громадянами і особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через Україну тощо);

4) шлюби між іноземними громадянами, укладені в Україні у посольствах або консульствах іноземних держав, визнаються дійсними в Україні на умовах взаємності і якщо ці особи в момент одруження були громадянами держави, яка призначила посла або консула;

5) фізичні особи, які не мають постійного місця прожи-вання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами госпо-дарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. (ст.5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р.);

6) громадяни інших держав, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються всіма пільгами, що передбачені законодавством України про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, у разі переїзду на по-стійне місце проживання в Україну (ст.66 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991р.);

7) громадяни інших держав, що перебували в складі ко-лишнього Союзу РСР, які є ветеранами війни, користуються всіма пільгами і перевагами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 р. у разі переїзду на постійне місце прожи-вання в Україну (ст.19 цього Закону);

8) іноземних громадян і осіб без громадянства, взятих під варту, розміщують у камерах, як правило, окремо від інших осіб (ст.8 Закону України "Про попереднє ув'язнення").

Тут слід зазначити, що закон в окремих випадках обхо-дить увагою осіб без громадянства, які постійно проживають на території України. Наприклад, не зрозуміло, чому вони, у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну, поз-бавлені права користуватися пільгами, що передбачені зако-нодавством України про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи або пільгами І перевагами, передбаченими Зако-ном України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль-ного захисту" тощо.

Іноземці не мають права:

1) бути засновниками і членами політичних партій. Але можуть бути засновниками і членами громадських організа-цій (ст.36 Конституції України, ст.16 Європейської конвенції з прав людини, ст.12 Закону "Про об'єднання громадян", ст.16 Закону "Про правовий статус іноземців");

2) обирати і бути обраними до органів державної влади та самоврядування, а також брати участь у референдумах (ст.23 Закону "Про правовий статус іноземців);

3) одержувати у власність земельні ділянки. Але спільні підприємства, міжнародні об'єднання І організації з участю Іноземних громадян, а також особи без громадянства можуть одержати їх в оренду;

4) отримати частку державного майна за приватизаційні папери (ст.15 Закону України "Про приватизацію державного майна" від ! 9 лютого 1997р.);

5) вести селянське (фермерське) господарство;

6) бути адвокатами, аудиторами і нотаріусами (ст.2 За-кону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р., ст.5 За-кону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р., ст. 3 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.);

7) бути державними службовцями (ст.4 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.), у тому числі військовослужбовцями (ст.1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992р.).

Щодо окремих прав іноземців в законодавстві України встановлені такі обмеження:

1) священнослужителі, релігійні проповідники, наставни-ки, інші представники зарубіжних організацій, які є іноземни-ми громадянами і тимчасово перебувають в Україні, можуть займатися проповідуванням релігійних віровчень, виконанням релігійних обрядів чи іншою канонічною діяльністю лише в тих релігійних організаціях, за запрошенням яких прибули, і за офіційним погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігій-ної організації.

2) іноземці, які іммігрували в Україну для працевлашту-вання на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю тільки на підставі дозволу на працевлаштування (ст.8 Закону "Про правовий статус іноземців");

3) іноземці, які не проживають постійно в Україні, мають оплачувати своє навчання, якщо інше не передбачено законо-давством України та міжнародними договорами України (ст.14 Закону "Про правовий статус іноземців"); визнання еквівалентності атестатів і дипломів, навчальних курсів, кваліфікації, вчених ступенів і звань іноземців здійснюється в порядку, передбаченому міжнародними договорами (ст-64 За-кону України "Про освіту" від 23 березня 1996 р.);

4) іноземцям та особам без громадянства, які прибу-вають в Україну на строк понад три місяці, віза на в'їзд в Україну видається дипломатичними представництвами та консульськими установами України за умови пред'явлення ними документа про відсутність у них ВІЛ-інфекції, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України. ВІЛ-інфікованІ чи хворі на СПІД іноземці та особи без грома-дянства, які не виконують запропонованих закладами охоро-ни здоров'я профілактичних заходів щодо недопущення розповсюдження ВІЛ-інфекції, своєю поведінкою створюють загрозу здоров'ю інших осіб, можуть бути видворені за межі України (ст.ст. 11 і 16 Закону України "Про запобігання за-хворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" від 3 березня 1998 р.);

5)громадяни тих держав, в яких передбачено обмеження доступу громадян України до їх державних архівів, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України в доступі до до-кументів Національного архівного фонду України, які є дер-жавною власністю (ст.41 Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" від 24 грудня 1993 р.);

6) іноземним громадянам та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випад-ках на підставі міжнародних угод або письмового розпоряд-ження Президента України;

7) в'їзд на територію України іноземців з країн, де за-реєстровано особливо небезпечні хвороби, дозволяється лише за наявності документів, передбачених міжнародними угода-ми і санітарним законодавством України (ст.29 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 р.);

8) іноземці можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній тільки в порядку, встановле-ному Кабінетом Міністрів України (ст.20 Закону "Про право-вий статус іноземців");

9) іноземці та особи без громадянства, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, свої права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних схем здійснюють тільки через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);

Ст.24 Конституції України передбачає, що громадяни :мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переко-нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або Іншими ознаками. Частина ж 2 ст.2 Закону "Про правовий статус іноземців" пе-редбачає, що іноземці є рівними перед законом незалежно від походження, соціального І майнового стану, расової та націо-нальної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять. Інших обставин.

Таким чином, виходить, що громадяни України та іно-земці не є рівними у своїх правах і свободах. Певний обсяг та зміст прав і свобод мають громадяни України, і в цьому вони рівні між собою. Певний обсяг та зміст прав і свобод мають іноземці і в цьому вони також рівні між собою.

Але перед законом рівні всі. Закон однаковий для кож-ного із громадян України та іноземців. Тому він не може по-кладати на одного більший обсяг обов'язків, ніж на іншого, вимагати від одного те, що не вимагається від іншого. Усі лю-ди мають право на рівний захист законом.

Норми частин 4 і 5 ст.2 Закону "Про правовий статус іно-земців", що забороняє іноземцям при здійсненні ними своїх прав і свобод завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які про-живають в Україні, та вимагає від них поважати та дотримувати Конституції України і законів України, не покладає на них додат-кових обов'язків чи додаткової відповідальності. Адже подібні за-борони І вимоги відповідно до Конституції України (ст.19, 23, 41, 68 та інщі) повністю стосуються й громадян України.

Щодо вимоги шанувати традиції та звичаї народу України, викладеної в частині 5 ст.2 Закону "Про правовий статус Іноземців", зазначимо таке.

Звичаї І традиції - це загальноприйнятий порядок, пра-вила поведінки людей в громадських місцях чи в побуті, які успадковані від колишніх поколінь. Вони можуть стосуватися ідей, поглядів, уподобань, стилів, характеру дій, способу жит-тя тощо.

Ці звичаї і традиції можуть захищатися нормами права. Наприклад, ст.73 Кодексу законів про працю України захи-щається традиція народу України святкувати 1 січня Новий рік, 7 січня - різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіно-чий день тощо. Або Кодексом про шлюб та сім'ю України захищається звичай не допускати укладення шлюбу між осо-бами, з яких хоча б одна перебуває вже в іншому шлюбі.

Існують звичаї і традиції, які захищаються нормами мо-ралі або релігійними нормами (сватання, весільні обряди, хрестини, колядування, щедрування тощо).

Існують також звичаї і традиції, які не захищаються нія-кими нормами і взагалі є суспільне шкідливими, а часто і небезпечними. До останніх можна віднести, скажімо, тради-цію виготовляти і вживати самогон, поглинати міцні алко-гольні напої у великих дозах під час сімейних та інших свят, традицію висміювати в анекдотах представників окремих на-ціональностей тощо. На жаль, все більше наших громадян дають Іноземцям всі підстави вважати, що в звичаях і тради-ціях населення України є паління та викидання недопалків у громадських місцях, вживання нецензурних висловів "для зв'язку слів", причіплювання жувальної гумки до стін ліфтів, викидання сміття із вікон і т.ін.

На нашу думку, закон не повинен вимагати від іноземців шанувати будь-які звичаї та традиції народу України. Тому частину 5 ст.2 Закону, що розглядається, після слів "шанувати традиції та звичаї народу України" треба доповнити словами "які захищаються нормами права, суспільної моралі або релігійними нормами".

2. Порядок оформлення іноземців документів для в'їзду в Україну та їх реєстрація.

Віза - позначка у паспортному документі, що асвідчує правоіноземця або особи без громадянства на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію;

Візова анкета - заява встановленого Кабінетом іністрів України зразка на оформлення візи на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію;

Візова етикетка - кольорова наклейка встановленого Кабінетом Міністрів України зразка, що приклеюється на візову сторінку паспортного документа іноземця або особи без громадянства, що дає право на в'їзд в Україну і транзитний проїзд через її територію;

Візові документи - візова анкета та візова етикетка Візи залежно від мети поїздки поділяються на типи, що позначаються літерним та цифровим кодом (літерами латинського алфавіту - в машинозчитуваній зоні):

1) дипломатична віза (позначається літерою Д, у машинозчитуваній зоні - VD). Оформляється особам, які мають дипломатичні паспорти: дипломатичному персоналу іноземних дипломатичних представництв та консульських установ в Україні, членам їхніх сімей, іноземцям, які в'їжджають в Україну з місіями дипломатичного характеру, дипломатичним кур'єрам, членам урядів, парламентів, міжнародних організацій, видатним політичним діячам, в'їзд яких в Україну має дипломатичний характер;

2) службова віза (позначається літерою С та цифрами 1, 2 і 3):

С-1 (у машинозчитуваній зоні - VS). Оформляється технічному персоналу іноземних дипломатичних представництв та консульських установ в Україні, членам їхніх сімей, представникам міжнародних організацій в Україні, а також представникам органів державної влади іноземних країн, які в'їжджають в Україну у службових справах;

С-2 (у машинозчитуваній зоні - VW). Оформляється представникам військових формувань та установ, які в'їжджають в Україну у службових справах на запрошення відповідних міністерств, інших державних органів;

С-3 (у машинозчитуваній зоні - VC). Оформляється представникам промислових, торгівельних, фінансових та політичних кіл, які в'їжджають в Україну у службових справах на запрошення державних установ, підприємств чи організацій, зареєстрованих в Україні в установленому порядку;

3) ділова віза (позначається літерою Б, у машинозчитуваній зоні - VB). Оформляється особам, які в'їжджають в Україну як співзасновники спільних підприємств чи представники компаній (фірм, асоціацій) для здійснення контролю за виконанням контрактів або як консультанти від іноземних компаній (фірм, асоціацій), а також персоналу представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні;

5) студентська віза (позначається літерою О, у машинозчитуваній зоні - VO). Оформляється особам, які в'їжджають в Україну з метою навчання (учням, студентам, аспірантам, стажистам);

11) віза для в'їзду з метою туризму (позначається літерою Т, у машинозчитуваній зоні - VT). Оформляється особам, які в'їжджають в Україну з метою туризму;

12) приватна віза (позначається літерою П та цифрами 1 і 2):

П-1 (у машинозчитуваній зоні - VP). Оформляється особам, які в'їжджають в Україну в приватних справах, а також з метою лікування;

П-2 (у машинозчитуваній зоні - VU). Оформляється особам українського походження для відвідання України;

13) імміграційна віза (позначається літерами IM та цифрами 1 і 2):

IM-1 (у машинозчитуваній зоні - VA). Оформляється особам, які в'їжджають в Україну з метою працевлаштування;

IM-2 (у машинозчитуваній зоні - VE). Оформляється особам, які в'їжджають в Україну для постійного проживання;

15) транзитна віза (позначається літерами ТР та цифрами 1 і 2):

ТР-1 (у машинозчитуваній зоні - VF). Оформляється особам, які проїжджають транзитом через територію України до третьої держави;

ТР-2 (у машинозчитуваній зоні - VX). Оформляється особам, які здійснюють перевезення вантажним автотранспортом і пасажирським автобусним транспортом, проїжджають транзитом через територію України до третьої держави.

Віза типів С-3, Б, О, Н, М, Р, Г, К, Т, П-1, IM-1 або ТР не дає іноземцеві або особі без громадянства права змінювати статус перебування на будь-який інший та звертатися за дозволом на постійне проживання в Україні.

У візовій етикетці зазначається термін, протягом якого іноземець або особа без громадянства може в'їхати і перебувати в Україні чи здійснити транзитний проїзд через її територію.

Залежно від періоду дії візи поділяються на короткотермінові та довготермінові.

Короткотермінові візи видаються на період до 6 місяців.

Довготермінові візи видаються на період від 6 місяців до п'яти років, якщо інше не передбачено законодавством.

Візи оформляються як разові, дво- та багаторазові, колективні.

Термін дії віз за типами:

Д, С-1, М - відповідно до двосторонніх міжнародних договорів України, на засадах взаємності або на весь період акредитації;

С-2, С-3, Б, Л, Н, Р, Г, К, ОП - як правило, 6 місяців або період, зазначений у документах, що є підставою для оформлення візи, але не більше ніж один рік;

О, IM-1 - один рік; Т, П-1 - 6 місяців; П-2 - п'ять років; ТР-1 - 5 діб на одне перетинання території України;

ТР-2 - період, зазначений у документах, що є підставою для видачі візи, але не більше ніж один рік. При цьому термін перебування під час кожного транзитного проїзду через територію України не повинен перевищувати 5 діб

Реєстрація в пункті пропуску через державний кордон включає в себе проставлення в паспортному документі іноземця відмітки "В'їзд" ("Виїзд"), занесення відомостей про іноземця та його паспортних даних до відповідного реєстру та заповнення імміграційної картки у порядку, що визначається Держкомкордоном.

Якщо під час перевірки документів не встановлено підстав для відмови у в'їзді іноземця в Україну, посадова особа підрозділу прикордонного контролю проставляє відповідні відмітки c паспортному документі та у правому верхньому куті частин імміграційної картки "Прибуття" та "Вибуття", відриває частину імміграційної картки "Прибуття" для подальшого зберігання в підрозділі прикордонного контролю, а частину імміграційної картки "Вибуття" повертає іноземцю разом з паспортним документом. При виїзді з України іноземець подає посадовій особі підрозділу прикордонного контролю паспортний документ з частиною імміграційної картки "Вибуття". Після перевірки паспортного документа та звірення відповідності даних частини "Вибуття" імміграційної картки іноземця даним паспортного документа посадова особа підрозділу прикордонного контролю проставляє відповідні відмітки у паспортний документ, повертає його іноземцю, а частину імміграційної картки "Вибуття" залишає для подальшого зберігання в підрозділі прикордонного контролю.

Для реєстрації в пункті пропуску через державний кордон іноземець подає посадовій особі підрозділу прикордонного контролю такі документи:

1) паспортний документ або інший документ, що посвідчує особу, визначений міжнародними договорами України;

2) заповнену імміграційну картку.

Відомості про іноземців, зареєстрованих у пунктах пропуску через державний кордон, заносяться до реєстру іноземців автоматизованого робочого місця "РІ-ПП" (далі - АРМ "РІ-ПП").

У пунктах пропуску, не обладнаних АРМ "РІ-ПП", дані заносяться до персональної електронно-обчислювальної машини ( далі - ПЕОМ) або до журналу "іноземці, які зареєстровані при перетинанні державного кордону" за формою, передбаченою відповідно в частинах "Прибуття" та "Вибуття" імміграційної картки. Інформація про зареєстрованих іноземців та їх паспортних документів передається до бази даних центрального сховища даних Держкомкордону (далі - БД ЦСД) у відповідному файловому форматі за допомогою спеціального програмного забезпечення "Кордон-ІК": у пунктах пропуску, обладнаних комплексом автоматизації прикордонного контролю "Гарт-1/П" (далі - КАПК "Гарт-1/П") або АРМ "РІ-ПП", які мають канал зв'язку з Держкомкордоном, - в автоматичному режимі до БД ЦСД; у пунктах пропуску, обладнаних КАПК "Гарт-1/П" або АРМ "РІ-ПП", які не мають каналу зв'язку з Держкомкордоном, але мають канал зв'язку в ланці пункт пропуску - прикордонний загін (окремий контрольно-пропускний пункт), - в автоматичному режимі до підрозділу реєстраційної роботи та обліку штабу прикордонного загону (окремого контрольно-пропускного пункту) у кінці роботи кожної зміни прикордонних нарядів; у пунктах пропуску, не обладнаних КАПК "Гарт-1/П" або АРМ "РІ-ПП", але в яких встановлено ПЕОМ і облік ведеться в журналі, - до підрозділу реєстраційної роботи та обліку штабу прикордонного загону (окремого контрольно-пропускного пункту) файлом на магнітних носіях у порядку та терміни, що визначені штабом прикордонного загону (окремого контрольно-пропускного пункту).

Звільняються від реєстрації паспортних документів:

глави держав і урядів зарубіжних країн,

члени парламентських та урядових делегацій,

технічний персонал, який обслуговує ці делегації (цих осіб) і членів їхніх сімей, які прибули в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України, Верховної Ради чи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

співробітники та члени сімей осіб, які прибули в Україну за посвідченнями ООН та організацій її системи;

іноземці, які не досягли 18-річного віку;

іноземні туристи, які здійснюють круїз;

члени екіпажів іноземних військових кораблів (літаків), які прибули в Україну в установленому порядку;

особи, які входять до складу екіпажів іноземних невійськових суден;

особи, які входять до складу екіпажу цивільних повітряних суден міжнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного сполучення, у разі перебування в аеропортах чи на вокзалах (станціях), зазначених у розкладі руху.

Іноземці можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.

Реєстрація іноземців, які в установленому порядку в'їхали в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон здійснюється на терміни, визначені пунктом 18 Правил в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. N 1074. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців з країн з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців з країн з безвізовим порядком в'їзду - на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах.

Особливості правового статусу іноземців в Україні.

Аналіз Конституції України та законів України дозволяє охарактеризувати правовий режим іноземців та осіб без громадянства в Україні в основному як національний, але з окремими особливостями його застосування до різних категорій цих осіб.

В залежності від особливостей реалізації правового статусу й обставин (термін, мета, умови перебування в країні тощо) іноземців та осіб без громадянства можна виділити наступні групи іноземців:

іноземці, які постійно проживають на території України;

іноземці, які тимчасово перебувають на території (туризм, приватні справи;

іноземці, які іммігрували в Україну для тимчасового працевлаштування (трудові мігранти);

біженці та особи, які отримали притулок на території України;

іноземці, які користуються дипломатичними і консульськими імунітетами і привілеями;

нелегальні мігранти.

Розглянемо особливості адміністративно-правового статусу кожної категорії іноземних громадян та осіб без громадянства, що перебувають на території України.

Порядок і умови імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України “Про імміграцію” від 07.06.20001р.

Дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції, яка встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному порядку по категоріям іноземців. Квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року. Квота імміграції встановлена по наступним категоріям мігрантів:

1) діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;

2) висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;

3) особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною конвертованою валютою на суму не менше 100 (ста) тисяч доларів США, зареєстровану у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

4) особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;

5) особи, які раніше перебували в громадянстві України;

6) батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні

діти;

7) особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:

1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;

2) особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для України.

Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в установленому порядку. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен протягом п'яти робочих днів звернутися до Департаменту з питань громадянства, паспортної та імміграційної роботи за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання.

Законом України “Про імміграцію” передбачені підстави для скасування дозволу на імміграцію і видворення іноземця за межі України.

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці Україні, громадському порядку в Україні;

це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

в інших випадках, передбачених законами України.

Відділи або відділення Департаменту з питань громадянства за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніше як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню за її межі в установленому порядку.

Порядок працевлаштування іноземців на Україні визначається Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні № 2028 від 01.11.99р.

Дозвіл на працевлаштування оформляється іноземцю або особі без громадянства (далі - іноземець), який має намір займатися в Україні трудовою діяльністю, за умови, якщо в країні (регіоні) відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Дозвіл на працевлаштування не потрібний іноземцям, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України.

Дозвіл на працевлаштування видається, як правило, на термін до одного року. Цей термін може бути продовжено. Для цього роботодавцю необхідно звернутися у зазначеному порядку до відповідного центру зайнятості не менше, ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу на працевлаштування. Максимальний термін безперервного перебування іноземця в Україні на підставі отриманих дозволів на працевлаштування не може перевищувати 4 років.

Після не менше ніж шестимісячної перерви іноземець може знову отримати дозвіл на працевлаштування в Україні у зазначеному в порядку.

Продовження терміну дії дозволу на працевлаштування є підставою для звернення до органів внутрішніх справ щодо продовження терміну перебування в Україні. Незалежно від стану на ринку праці та тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо:

у поданих для видачі дозволу документах містяться відомості, що суперечать вимогам законодавства та міжнародних договорів України;

контрактом передбачаються умови праці іноземців гірші, ніж громадян України, які працюють за аналогічним фахом;

виявлено факти подання іноземцем або роботодавцем свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

іноземець має намір зайняти посаду або займатися трудовою діяльністю, яка відповідно до законодавства пов'язана з належністю до громадянства України;

встановлено наявність фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території;

від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи минуло менше одного року.

В Законі України “Про біженців” від 21 липня 2001р. під біженцем розуміється особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань

В статті 3 Закону закріплений принцип невислання, який слугує гарантією біженцю від примусового повернення у середовище переслідувань. Так, “біженець не може бути висланий або примусово повернений до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека через його расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання, де він може зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або з якої він може бути висланий або примусово повернений до країн де його життю або свободі загрожує небезпека через його расу, віросповідання (релігію), національність, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання. Дія цієї статті не поширюється на біженця, засудженого за вчинення тяжкого злочину”. Отже, принцип non refoulement відкрито втілений у національне законодавство.

Законом передбачені підстави для втрати або позбавлення статусу біженця. Так, статус біженця втрачається, якщо особа:

1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2) набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4) будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують.

5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6) не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.

Особа позбавляється статусу біженця, якщо вона займається діяльністю, що становить загрозу національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю населення.

Особа, яка отримала повідомлення про відмову у наданні статусу біженця, або про втрату чи позбавлення статусу біженця і не використала право на його оскарження, повинна залишити територію України в установлений строк, якщо вона не має інших законних підстав для перебування в Україні.

Юрисдикція країни перебування не розповсюджує свою дію на коло іноземців, що користуються дипломатичними і консульськими імунітетами і привілеями.

До цієї групи іноземців можна віднести представників іноземних країн (голови держав, урядів і ін.), членів парламентських і урядових делегацій, що приїжджають для участі в міждержавних переговорах і конференціях або з іншими офіційними дорученнями, або що слідують транзитом. Співробітників дипломатичних і консульських представництв:

голови дипломатичних представництв у рангу послів, посланників, повірених у справах, радники, торгові представники та їх заступники, військові аташе та їх помічники, перші другі і треті секретарі, секретарі-архівісти, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними і не є громадянами України;

голови консульських представництв (генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент) та консульські посадові особи, а також члени їх сімей, що проживають разом з ними і не є громадянами України;

члени адміністративно-технічного персоналу дипломатичного (консульського) представництва та члени їх сімей, якщо вони не є громадянами України;

співробітники адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналу делегацій іноземних держав, що перебувають в Україні для участі в міждержавних переговорах, конференціях, нарадах або з іншими офіційними дорученнями, а також співробітники делегацій, що проїжджають транзитом з такою метою і члени їх сімей, що супроводжують, якщо вони не є громадянами України;

домашні працівники співробітників дипломатичних представництв;

До осіб, що користуються імунітетами і привілеями можна віднести також:

дипломатичних кур'єрів;

свідків, експертів і деяких інших осіб, що прибули в Україну у відповідності з договорами про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах;

членів екіпажу іноземних військових кораблів і військовослужбовці військових частин.

членів урядових і парламентських делегацій, працівників і міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ та ін.).

Коло цих осіб, об'єм привілеїв і імунітетів, що їм надається і всі пов'язані з цим обставини встановлюються Віденськими конвенціями від 18 квітня 1961 р. “Про дипломатичні відносини”, і від 24 квітня 1963 р. “Про консульські відносини”, Конвенцієй про привелеї та імунитети установ системи ООН.

Вище названі особи користуються імунітетом від кримінальної, цивільної і адміністративної юрисдикції держави перебування, крім випадків коли такі суб'єкти є учасниками цивільно-правових відносин, як приватні особи у зв'язку з речовими позовами, що відносяться до нерухомого майна, яким вони володіють на території України, щодо спадкування майна, коли вони виступають, як виконавці заповіту, піклувальниками над спадковим майном, спадкоємцями, або якщо такі позови відносяться до іншої їх діяльності не пов'язаної з виконанням їх службових обов'язків.

Нелегальні мігранти - це особлива категорія іноземців, тому що в зв'язку з тими чи іншими причинами їх перебування на території України є незаконним.

Проведений комплексний аналіз чинників та умов порушення державного кордону України та правил перебування іноземців на території нашої держави дозволяє зробити висновки, що в Україні існує добре організований механізм нелегальної міграції через Україну складовими якого є:

нелегальний в'їзд в Україну, нелегальне перебування на території України;

напівлегальне прибуття в Україну (мета поїздки не відповідає зазначеній у візі) і подальше нелегальне проживання в Україні для підготовки нелегального виїзду до країн Західної Європи.

Нелегальний мігрант - це особа, яка незаконно переміщується через державний кордон, тобто поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю, при використанні підроблених документів, візи або без таких; або мета в'їзду якої в країну не відповідає її дійсним намірам; або яка проживає на території країни без належного дозволу компетентних державних органів.

В Україні нелегальні мігранти не мають правового статусу. Нелегальна міграція є соціально небезпечним, шкідливим, протизаконним явищем, яке реально загрожує економічним інтересам і громадській безпеці України, є однією з причин зростання злочинності, поширення небезпечних хвороб розвитку підпільного ринку праці, виникнення напруженості у відносинах між багатьма державами. Тому, при визнанні іноземця нелегальним мігрантом він повинен бути видворений за межі України.

ЛІТЕРАТУРА:

Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23, ст.161.

Закон України “Про державний кордон України” від 4 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №2. - с.5

Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 р.

Закон України “Про імміграцію” від 12 червня 2001 р.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну” № 227 від 20 лютого 1999р.

Постанова Кабінету міністрів № 2028 від 01.11.99р. “Про затвердження порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні”.

Віденськими конвенціями від 18 квітня 1961 р. та від 24 квітня 1963 р “Про дипломатичні відносини”.

Конвенцією про привілеї та імунітети установ системи ООН.

Римаренко Ю.І. Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри: понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика - К., Видавництво “Довіра”, 1998р.

10. Лазарєв Л.В., Маришева Н. І., Пантелеєва І. В. Іноземні громадяни (правовий статус). - М., 1992.

( Международное право в документах: Учебное пособие для вузов. - М., 2000.

Международное право в документах: Учебное пособие для вузов. - М., Юрид. Лит., 1982.