Система джерел транспортного права України

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

РЕФЕРАТ

на тему:

«Система джерел транспортного права України»

Одеса 2008

Вступ

Приймаючи до уваги назву, неважко здогадатися, що основною ціллю цієї роботи є визначення поняття, вивчення, дослідження та всебічний аналіз джерел транспортного права України.

Норми транспортного права як комплексної галузі права мають свої джерела. З теорії права відомо, що джерела (або форма) права -- це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених або санкціонованих державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для транспортного права з точки зору юридичного позитивізму.

Ринкова економіка і розбудова громадянського суспіль-ства вимагають нових форм упорядкування суспільних відно-син. Такими формами все частіше стають правові договори та прецедентне право Л. Петрова. Національна доктрина права // Юридичний вісник права. - 2001. - № 30. - с. 6.. Судовий прецедент майже проклав собі дорогу у сфері здійснення господарського судочинства. На-приклад, у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 20 листопада 1992 р. № 01-6/1395 «Про деякі пи-тання практики вирішення спорів, що виникають з перевозок вантажів залізницею» зазначається, що з метою однакового і правильного застосування законодавства при вирішенні спо-рів, що виникають з перевозок вантажів залізницею, президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати роз'яснення, тобто роз'яснюється порядок пред'явлення пре-тензій і позовів, що виникають з перевозок вантажів залізни-цею, в деяких випадках навіть регламентується порядок об'-єднання кількох претензій у одній позовній заяві (п. 1.8), зміст комерційного акта (п. 2.2), порядок доведення вини у разі пошкодження вантажу внаслідок неправильного його розміщення та закріплення (п. 2.5) та інші положення судової практики Роз'яснення Вищого арбітражного суду України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - № 3. - с.24.. Таких роз'яснень, оглядових листів інших узагаль-нюючих практику документів тільки по транспорту понад 80 назв. Отже, обов'язковість наданою вищою судовою ін-станцією практики застосування норми права породжує нові відносини, в яких убачається застосування судової практики як джерела права України.

Транспортно-правові норми мають своє зовнішнє закріп-лення у відповідній системі нормативно-правових актів, які є засобом надання правовим нормам визначеності, загальності та офіційності. Система цих нормативно-правових актів по-будована за відповідною ієрархічною структурою. Кожен нор-мативно-правовий акт являє собою джерело транспортного права і відрізняється від інших за своїми особливостями, які зумовлені цільовою спрямованістю і змістом норм, їх юридичною силою.

Слід зазначити те, що процес формування інститутів транспортного права не завершений, знаходиться в певній динаміці і розвиткові та ха-рактеризується відповідними кількісними і якісними покажчиками. Відповідно змінюються і нормативно-правові акти в галузі транспорту України та створюються і приймаються нові.

Усе вищезазначене у сукупності дає підстави стверджувати, що питання джерел транспортного права України та дослідження цієї проблеми є досить актуальним на сьогоднішній день.

§ 1. Система джерел транспортного права

Норми транспортного права містяться в різних юридичних актах. До них відносяться: закони, укази, постанови, рішення та інші акти.

Якщо систему транспортного законодавства розглядати різнобічно, то в ній чітко простежуються дві характерні риси, які визначають внут-рішню побудову - структуру транспортного законодавства.

Система джерел транспортного права є однією з найбільш розгалужених серед інших галузей права, що значною мірою зумовлено порівняно широкою сферою використання транс-портних послуг, значною роллю і місцем транспорту в сус-пільному виробництві. З огляду на різноманітність джерел транспортного права з урахуванням ієрархічної підлеглості (вертикальна структура) їх доцільно кваліфікувати таким чином:

Конституція України -- як основний закон. Саме Конституція України є керівною в системі джерел, яка має вишу юридичну силу і виступає як юридична база поточ-ного законодавства. В Конституції України законодавче за-кріплені основи державного і суспільного ладу, права і обов'язки громадян та усіх суб'єктів права власності і госпо-дарювання, регламентуються основні засади управління дер-жавою, об'єктами державної власності, проведенням еконо-мічної, фінансової, цінової політики, а також природокорис-туванням. Зазначені положення є визначальними для правового регулювання діяльності з надання транспортних послуг Транспортне право України: Навч. Посібник / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. - К: Юрінком Інтер, 2002. - c. 33.

.

Законодавчі акти України: закони України; кодекси, статути, настанови та інші кодифіковані акти. Закони, що видаються в порядку поточного законодав-ства, регулюють різні сторони транспортних суспільних від-носин. Кодекси, статути, настанови як джерела транспортного права являють собою найвищий рівень систематизації транс-портного законодавства -- кодифікацію. Але на відміну від норм деяких галузей права (житлового, сімейного, земельно-го, водного та ін.) норми транспортного права в цілому всієї галузі неможливо об'єднати в одному комплексному акті з причин, як вже зазначалося, досить широкого кола регулю-вання суспільних відносин. Тому норми транспортного права при їх кодифікації об'єднуються, як правило, в нормативних актах за ознаками належності до одного правового інституту -- підгалузі транспортного права.

Постанови Верховної Ради України.

Укази та розпорядження Президента України, який згідно зі ст. 106 Конституції України на основі та на виконан-ня Конституції і законів України видає укази і розпорядження, що є обов'язковими для виконання на території України Конституція України: Конституція № 254к/96-ВР від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - ст.141.

. Прикладом таких актів можна назвати Указ Президента України № 250/99 від 13 березня 1999 р. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України", згідно з яким були утворені нові структурні ланки в Міністерстві транс-порту України, а попередні -ліквідовані.

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. В постано-вах та розпорядженнях Кабінету Міністрів України міститься значна кількість транспортних правових норм, якими регулюються майже всі сторони транспортного життя. Характерною для транспорту формою нормативно-правових актів є затвердження Статуту певного виду транспорту, наприклад, Статуту залізниць України.

Нормативні накази, інструкції та інші документи цен-тральних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів і відомств). Нормативні акти міністерств містять норми, які регулюють суспільні відносини в конкретних, більш визначених галузях. Переважне місце відіграє Міністерство транспорту України, бо його безпосереднім при-значенням є врегулювання транспортних суспільних відносин. Крім того, існує значна кількість інших міністерств, яким властива відповідна ком-петенція в регулюванні певною мірою транспортних суспільних відносин. Так, наприклад, згідно зі статтею 8 Закону України "Про трубопровід-ний транспорт" від 15 травня 1996 року № 192 на особливий період без-посереднє керівництво підприємствами трубопровідного транспорту і контроль за їх діяльністю забезпечується органами Міністерства оборони України.

Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші документи) структурних підрозділів транспорту. Наприклад, Укрзалізниці або Управління Південно-Західної залізниці.

Нормативні акти державних адміністрацій і органів міс-цевого самоврядування, які стосуються транспортних від-носин.

Міжурядові угоди України з іншими державами та між-народно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною. Йдеться про договори, що укладаються між Україною та іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної транспортної діяльності, а також договори між транспортни-ми підприємствами і організаціями України і зарубіжних країн.

До джерел транспортного права належать також окремі нормативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмінені й не оновлені в установленому порядку та не су-перечать Конституції України і чинному законодавству, які посідають чинне місце серед джерел транспортного права, як на-приклад: Устав внутреннего водного транспорта СССР, утвержденный Постановлением Совета Министров СССР от 15 октября 1955 г. № 1801; Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 р. № 401 Транспортне право України: Навч. Посібник / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. - К: Юрінком Інтер, 2002. - c. 36.

.

Нормативні договори та з урахуванням раніше викла-деного -- судова й адміністративна практика.

Визначаючи іншу рису системи транспортного законодавства - її го-ризонталь, можна вказати на те, що основною ідеєю на сучасному етапі є забезпечення і якісне взаємоузгодження норм права, зазначених в норма-тивно-правових актах органів однієї "горизонталі".

Підводячи підсумок розгляду даного питання, можна зробити висновок, що транспортне право - це сукупність правових норм, яка є внутріш-ньою формою права, зміст котрого визначається тими особливостями сус-пільних відносин, що ним регулюються. Транспортне законодавство - це система нормативно-правових актів, яка тісно пов'язана з його змістом Гіжевський В.К., Мілашевич А.В. Правове регулювання транспортною системою України: [Науково-практичне видання]. - К., 2000. - с. 30..

§ 2. Основні транспортні нормативно-правові акти, їх завдання та структура

Визначення системи транспортного законодавства можна тлумачити як у широкому, так і у вузькому значенні слова.

В широкому смислі слова під нею розуміються будь-які нормативно-правові акти, які в тій чи іншій мірі, більш-менш, прямо чи побічно стосу-ються сфери транспортних суспільних відносин. В вузькому розумінні сло-ва під системою транспортного законодавства розуміються суто транс-портні (в відносному розумінні) нормативно-правові акти, які призначені безпосередньо врегульовувати транспортні суспільні відносини. Розгля-немо ці нормативні акти.

Базовим актом виступає Закон України "Про транспорт", який був прийнятий Верховною Радою України 10 листопада 1994 року. Він ви-значає правові, економічні, організаційні і соціальні основи діяльності транспорту.

Закон містить в собі три розділи:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Транспортна система України";

ІІІ - "Заключне положення" та складається з 42 статей Про транспорт: Закон України № 232/94-ВР від 10.11.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №51. - ст.446.

.

Наступним в низці транспортних нормативно-правових актів висту-пає Закон України "Про дорожній рух", який був прийнятий Верховною Радою України 30 червня 1993 року. Він визначає правові і соціальні ос-нови дорожнього руху в цілях захисту життя і здоров'я громадян, ство-рення безпечних і комфортних умов для учасників руху і охорони навко-лишнього природного середовища.

Закон містить в собі дванадцять розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Компетенція Кабінету Міністрів України, законодавчої і вико-навчої влади республіки Крим, обласних, міських, районних і інших місце-вих рад народних депутатів, міністерств, інших центральних органів дер-жавної виконавчої влади і об'єднань";

ІІІ - "Права і обов'язки учасників дорожнього руху";

ІV - "Автомобільні дороги (вулиці)";

V - "Транспортні засоби";

VI - "Стандартизація і нормування організації дорожнього руху";

VII - "Планування і фінансування заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху";

VIII - "Медичне забезпечення безпеки дорожнього руху";

ІХ - "Охорона навколишнього природного середовища";

Х - "Контроль в сфері дорожнього руху";

ХІ - "Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух";

ХІІ - "Міжнародні угоди" та складається з 54 статей Про дорожній рух: Закон України № 3353-ХІІ від 30.06.1993 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 31. - ст.. 338. .

Специфічним транспортним законом є Закон України "Про трубопро-відний транспорт", який був прийнятий Верховною Радою України 15 травня 1996 року. Він визначає правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту.

Закон невеликий за змістом і складається з 21-ї статті.

Закон України "Про залізничний транспорт" був прийнятими По-становою Верховною Радою України від 4 липня 1996 року № 273. Він визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентує його відносини з органами дер-жавної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами, відправниками і отримувачами ван-тажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функці-онування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу.

Закон містить у собі сім розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Основні економічні та фінансові засади діяльності залізничного транспорту";

ІІІ - "Безпека руху, охорона вантажів та об'єктів на залізничному транс-порті, організація його роботи в умовах надзвичайних обставин";

IV - "Трудові відносини і дисципліна працівників залізничного транс-порту";

V - "Транспортне забезпечення зовнішньоекономічних зв'язків Украї-ни та взаємодія з іншими видами транспорту";

VI - "Права, обов'язки та відповідальність на залізничному транспорті";

VII - "Заключні положення" та складається з 27 статей Про залізничний транспорт: Закон України № 273/96 - ВР від 04.07.1996 // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 40. - ст. 183..

Закон України "Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий пері-од", який був прийнятий Верховною Радою України 20 жовтня 1998 року, встановлює правові та організаційні основи функціону-вання єдиної транспортної системи України в особливий період, виходя-чи з положень Законів України "Про мобілізаційну підготовку та мобілі-зацію", "Про транспорт", "Про оборону України" та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації. Закон містить у собі чотири розділи:

І - "Функціонування єдиної транспортної системи України в особли-вий період";

ІІ - "Підготовка єдиної транспортної системи України до функціону-вання в особливий період";

ІІІ - "Управління єдиною транспортною системою України в особливий період";

IV - "Прикінцеві положення" та складається з 11 статей Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий пері-од: Закон України № 194-XIV від 20.10.1998 // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 52. - ст. 318..

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. визна-чає засади організації та експлуатації автомобільного транс-порту та містить у собі 6 розділів:

І - „ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ”;

ІІ - „ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ”;

ІІІ - „ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ”;

IV - „МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ І ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ”;

V - „ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ”;

VI - „ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ” та складається з 70 статей Про автомобільний транспорт: Закон України № 2344-ІІІ від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 22. - ст. 105..

Також слід приділити увагу таким джерелам транспортного права України як Закон Ук-раїни «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р., який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіацій-ним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, а також Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 р., який ви-значає правові засади діяльності, пов'язаної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морським, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом.

До комплексних джерел (актів) транспортного права належать:

1) Повітряний кодекс України призначений врегульовувати діяльність користувачів повітряного простору України в цілях задоволення інтересів України і її громадян та забезпечення безпеки авіації. Він введений в дію Постановою Верховної Ради України від 4 травня 1993 року і містить у собі вісімнадцять розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ- "Авіаційні правила України";

ІІІ - "Використання повітряного простору України";

IV - "Повітряні судна";

V - "Авіаційний персонал";

VI - "Екіпаж повітряного судна";

VII - "Аеродроми і аеропорти";

VIII - "Повітряні траси і місцеві повітряні лінії";

ІХ - "Польоти повітряних суден";

Х - "Міжнародні польоти";

ХІ - "Повітряні перевезення";

ХІІ - "Авіаційні роботи";

ХІІІ - "Захист авіації від актів незаконного втручання";

XIV - "Пошукові та аварійно-рятувальні роботи";

XV - "Розслідування авіаційних подій";

XVI - "Відповідальність за порушення законодавства, що регулює вико-ристання повітряного простору України";

XVII - "Авіаційне страхування";

XVIII - "Атрибутика, прапор, емблема, вимпел" та складається зі 107 статей Повітряний кодекс України: Кодекс України № 3167-XII від 04.05.1993 // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 25. - ст. 274.[2].

Кодекс торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства, а саме: встановлює правові, економічні та со-ціальні засади діяльності морського транспорту з питань ви-користання суден для перевезення вантажів, пасажирів, бага-жу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладення кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Він введений в дію Постано-вою Верховної Ради України від 9 грудня 1994 року і містить у собі оди-надцять розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Судно";

ІІІ - "Екіпаж судна";

IV - "Морський порт";

V - "Морські перевезення";

VI - "Фрахтування суден";

VII - "Морське буксирування";

VIII - "Морське страхування";

IX - "Надзвичайні морські події";

X - "Обмеження відповідальності судновласника";

XI - "Претензії та позови" та складається з 393 статей Кодекс торговельного мореплавства: Кодекс України № 176/95 - ВР від 23.05.1995 // Відомості Верховної Ради. - 1995. - № 47. - ст. 349..

Водний кодекс України має своїм завданням регулювати правові відносини в цілях забезпечення схоронності, науково обгрунтованого ра-ціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відновлення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання, усування шкідливої дії вод та ліквідації її наслідків, по-ліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, ус-танов, організацій і громадян на водокористування. Він введений в дію Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року і містить у собі 6 розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів";

III - "Водокористування";

IV - "Охорона вод";

V - "Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства";

VI - "Міжнародні відносини" та складається зі 112 статей Водний кодекс України: Кодекс України № 213/95-ВР від 06.06.1995 // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - ст. 189..

Важливим джерелом транспортного права є Цивільний ко-декс України, в якому розкривається зміст договору переве-зень та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору перевезень і в разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу, багажу, а також за заподіяння смерті або ушкоджен-ня здоров'я пасажира.

Перелік транспортного законодавства був би не повним, якщо б не були зазначені такі основні підзаконні транспортні нормативно-правові акти, як статути окремих видів транспорту. На сьогоднішній день існує 3 Статути:

Статут внутрішнього водного транспорту; Статут автомобільного транспорту; Статут залізниць України.

Статут внутрішнього водного транспорту СРСР був затвердже-ний Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 року. Він виз-начає основні задачі та обов'язки органів внутрішнього водного транс-порту по забезпеченню потреб держави в перевезеннях вантажів і паса-жирів внутрішніми водними шляхами, а також взаємовідносини внутріш-нього водного транспорту з іншими галузями народного господарства. Статут містить в собі десять розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Внутрішні водні шляхи. Флот";

ІІІ - "Порти, пристані, вантажне і комерційне господарство";

IV - "Планування та організація перевезень вантажу"

V - "Перевезення пасажирів, багажу та пошти";

VI - "Буксирування плотів та суден";

VII - "Порядок встановлення тарифів і зборів";

VIII - "Перевезення в прямому змішаному і прямому водному сполученні за участю інших видів транспорту";

IX - "Відповідальність пароплавств, вантажовідправників, вантажо-отримувачів і пасажирів";

X - "Акти, претензії і позови" та складається з 232 статей Статут внутрішнього водного транспорту СРСР: Статут № 1801, затвердже-ний Постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 року..

Статут автомобільного транспорту УРСР був затверджений По-становою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року. Він визначає обов'язки, права і відповідальність розміщених на території держави ви-робничих об'єднань автомобільного транспорту, автотранспортних і транспортно-експедиційних підприємств та організацій, незалежно від їх відомчого підпорядкування, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються автомобільним транспортом. Статут містить в собі десять розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Рухомий склад, автомобільні шляхи, споруди і обладнання для організації перевезень вантажів і обслуговування пасажирів";

ІІІ - "Планування і організація перевезень вантажів";

IV - "Перевезення пасажирів, багажу і пошти";

V - "Прокат легкових автомобілів";

VI - "Тарифи і розрахунки за перевезення";

VII - "Пряме змішане сполучення за участю інших видів транспорту";

VIII - "Транспортно-експедиційні операції і послуги, що виконуються підприємствами і організаціями автомобільного транспорту загального користування";

IX - "Відповідальність автотранспортних підприємств і організацій, ван-тажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, а також громадян, які користуються автомобілями на умовах прокату, акти, претензії та по-зови";

X - "Контроль за роботою автомобільного транспорту" та складається зі 171 статті Статут автомобільного транспорту УРСР: Статут, затверджений По-становою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року..

Статут залізниць України був затверджений Постановою Кабі-нету Міністрів України від 6 квітня 1998 року. Він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, ус-танов і громадян, які користуються залізничним транспортом. Дія Статуту поши-рюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування. На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезень вантажів, технічні умови на-вантаження і кріплення вантажів; Правила перевезень паса-жирів, багажу і пошти, інші нормативні акти. Статут містить в собі сім розділів:

І - "Загальні положення";

ІІ - "Вантажне господарство. Пристрої для обслуговування паса-жирів";

ІІІ - "Планування та організація перевезення вантажів";

IV - "Залізничні під'їзні колії";

V - "Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні за учас-тю залізниць та інших видів транспорту";

VI - "Перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти";

VII - "Відповідальність залізниці, вантажовідправників, вантажоодер-жувачів і пасажирів. Акти, претензії, позови" та складається з 137 статей Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 14..

Громадяни, що користуються послугами метрополітенів повинні ви-конувати відповідні вимоги, мають права і відповідальність. Так, у сто-лиці нашої держави місті Києві "Правила користування метрополітеном", затверджені 20 січня 1995 року Київською міською державною адмініст-рацією.

Вищенаведені закони (кодекси) та підзаконні нормативно-правові акти (статути) складають систему транспортного законодавства в суто транспортному праворозумінні, перші два статути в силу припису правонаступництва суверенної держави продовжують діяти на території Ук-раїни до прийняття національного законодавства, з питань правового ре-гулювання організації та здійснення транспортної діяльності Гіжевський В.К., Мілашевич А.В. Правове регулювання транспортною системою України: [Науково-практичне видання]. - К., 2000. - с. 36..

Норми транспортного права, як вже зазначалося, містять-ся в нормативних постановах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, правилах, положеннях, інструкціях, настановах, порядках, умовах, рішеннях міністерств і ві-домств, державних адміністрацій та органів місцевого само-врядування.

Характерною ознакою цих актів є те, що їх нормами регу-люються суспільні відносини в конкретних, більш визначе-них сферах надання транспортних послуг. Наприклад, «Пра-вила користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджені наказом Державного комітету будівництва, архі-тектури та житлової політики України від 18 листопада 1997 р. № 22, або «Порядок і умови організації перевезень па-сажирів та багажу автомобільним транспортом, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 р. № 21, та ін Транспортне право України: Навч. Посібник / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського. - К: Юрінком Інтер, 2002. - c. 37..