Правова природа сільськогосподарських виробничих кооперативів

2

Міністерство освіти і науки України

Реферат

з Аграрного права

Правова природа сільськогосподарських виробничих кооперативів

Виконав:

Харків

2008План

Вступ

1. Поняття виробничих сільськогосподарських кооперативів.

2. Правові засади діяльності виробничих сільськогосподарських кооперативів.

3. Істотні ознаки виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З переходом України до ринкової економіки і ринкових механізмів регулювання економічних відносин посилилася роль інститутів аграрного права. Особливої уваги заслуговує кооперативна форма організації сільськогосподарського виробництва. Хоча вона була відома й за часів СРСР, багато положень про сільськогосподарські кооперативи зазнало змін.

В даній роботі метою є розкриття поняття сільськогосподарського кооперативу, зокрема виробничого, визначення його головних відмінних рис і ознак, а також нормативно-правова база, яка регулює питання, які стосуються СКВК.

На сьогодні діяльність сільськогосподарських виробничих кооперативів регулюється законами України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію» та ін.

Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» дає легальне визначення поняття сільськогосподарського кооперативу: «Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу».

1. Поняття виробничих сільськогосподарських кооперативів.

В сільському господарстві на українських землях історично були поширені кооперативні сільськогосподарські структури.

Стаття 1 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 07.07.1997 року, року визначає, що “сільськогосподарська кооперація - система сільськогосподарських кооперативів, об'єднань, створених з метою задоволення економічних потреб членів кооперативу”.

В даній статті також визначено поняття сільськогосподарського кооперативу. “Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу”.

Дослідження юридичної природи, суті та ознак сільськогосподарської кооперації і сільськогосподарського кооперативу є одним із напрямів досліджень представників аграрно-правової науки.

Зокрема В.І.Семчик при з'ясуванні юридичної природи сільськогосподарського кооперативу робить істотний наголос на те, що це - об'єднання громадян (громадська організація). [2, с.34-35]

О.М.Сонін розглядає сільськогосподарський кооператив як добровільне об'єднання громадян, разом з тим відмежовуючи поняття “кооперативу” від “громадської організації” [3, с.8]

Н.О.Багай у своїй статті “Наукові засади розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні” зазначає, що “недоцільно розглядати сільськогосподарський кооператив як об'єднання громадян , і тим більше як громадську організацію.[4, с.102-108] По-перше, статус існуючих об'єднань громадян на сьогодні доволі чітко визначений у Законі України “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 року. Даний закон не поширюється на кооперативні формування, в тому числі й сільськогосподарські кооперативи, на що в даному нормативному акті (ст. 1) є пряма вказівка. По-друге, між сільськогосподарським кооперативом та об'єднанням громадян існує істотна різниця щодо мети, предмета діяльності тощо. По-третє, таке формування, як об'єднання громадян, передбачає членство в ньому виключно фізичних осіб. Що ж стосується сільськогосподарських кооперативів то відповідно до Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” передбачено можливість членства в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі, поряд з фізичними, і юридичних осіб (ч.1 ст. 8 Закону).

В.І.Федорович розглядає сільськогосподарський кооператив як “добровільне на основі членства об'єднання осіб для спільного ведення сільськогосподарської діяльності (з використанням земель сільськогосподарського призначення) на основі власної трудової участі чи участі у господарських операціях кооперативу, належного кооперативу на праві власності майна, створеного об'єднанням пайових внесків з метою задоволення потреб членів кооперативу, яке знаходиться, як правило, у сільській місцевості”. [5, с.15]

У вищезазначеній статті Н.О.Багай дано таке визначення сільськогосподарського кооперативу - це “створений на основі добровільного об'єднання фізичних та юридичних осіб, заснований на колективній власності (шляхом об'єднання пайових внесків), самостійний, специфічний, господарюючий, статутний суб'єкт аграрних відносин, що має статус юридичної особи, діє на засадах членства і спільної участі в діяльності кооперативу та здійснює сільськогосподарську виробничу діяльність з використанням земель сільськогосподарського призначення і обслуговування переважно членів кооперативу з метою задоволення їх економічних потреб.

Стаття 2 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначає, що за цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі.

Отже, виробничі сільськогосподарські кооперативи (ВСГК) є одним із видів сільськогосподарських кооперативів. У ст.1 Закону дано визначення поняття сільськогосподарських виробничих кооперативів. “Сільськогосподарський виробничий кооператив - юридична особа, утворена шляхом об'єднання фізичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов'язкової трудової участі у процесі виробництва”. Стосовно поняття “товаробник”, то в даній статті визначено, що “ сільськогосподарський товаробник - фізична або юридична особи незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий дохід, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та / або поголів'я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі й на умовах оренди за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу.

Це обмеження не поширюється на осіб, які мають особисті підсобні господарства”.

Стосовно виробничих сільськогосподарських кооперативів, то товаробниками в них є лише фізичні особи.

У ст. 2 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” зазначено, що виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

В своїй науковій праці “Кооперація і право” Семчик В.І. зазначив, що в умовах переходу до ринкової економіки відбувається відродження виробничих кооперативів. Передумовою до цього стала необхідність відродження застійної економіки шляхом активізації підприємництва і господарського обороту. [6, с.121]

Діяльність виробничих сільськогосподарських кооперативів в колишньому СРСР була обмежена Постановою Ради Міністрів СРСР від 5.02.87 р., в якій “предписывалось сосредоточить деятельность указанных кооперативов на организации мелкосерийного производства товаров народного потребления направленного прежде всего на удовлетворение местного потребительского спроса. [7, с.36]

Проте практика діяльності виробничих сільськогосподарських кооперативів засвідчила, що їх можливості є значно більшими і відповідно їх сфера діяльності була розширена Законом “Про кооперацію в СРСР” від 25 червня 1988 року.

Відповідно до даного нормативного акту виробничі сільськогосподарські кооперативи тепер могли спеціалізуватися не лише на виготовленні і реалізації товарів народного споживання і здійснення різноманітних послуг населенню, а також на виготовленні і продажі продукції виробничо-технічного призначення, виконанню робіт не лише для населення, а й для підприємств, організацій, установ.

Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” (ст. 28) встановлено, що кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями господарської діяльності, здійснює їх планування і реалізацію. Виробничі кооперативи реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, якщо інше не передбачено законом.

Відомий економіст - аграрник В.В.Зіновчук слушно зазначає, що кооперативи є невід'ємною складовою ринкової економіки, що вони - не лише тип підприємництва або форма господарювання, а ідеологія виживання сільськогосподарського товаровиробника за умов ринкової економіки [8, с.42]

2. Правові засади діяльності виробничих сільськогосподарських кооперативів.

Із переходом до ринкових відносин відбувається розвиток сільськогосподарського кооперативного законодавства, яким керуються у своїй діяльності сільськогосподарські кооперативи, а зокрема і виробничі сільськогосподарські кооперативи.

Норми Закону СРСР “Про кооперацію в СРСР” від 25 червня 1988 року стали основою для становлення нового правового інституту правового забезпечення сільськогосподарської кооперації. В Україні основним нормативним актом, який регулює діяльність сільськогосподарських кооперативів є Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року.

Слід також зазначити, що норми Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” є недосконалими і тому вчені - юристи України вносять конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання сільськогосподарської кооперації в Україні. В юридичній літературі висловлено також думку щодо прийняття Закону України “Про виробничу кооперацію”, а також розробку та прийняття загального кодифікованого акту “Про кооперацію”, який би закріпив кооперативні принципи, врегулював організаційно-правові форми кооперації, правове становище кооперативів різних типів та видів, визначив їх поняття та юридичні ознаки, порядок створення і припинення діяльності, основні засади господарської та іншої діяльності тощо.

В такому нормативному акті необхідно було б також законодавчо закріпити пріоритетне значення сільськогосподарських кооперативів в системі кооперації.

Нині ці відносини частково врегульовані Указом Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах”.

Правове становище виробничих сільськогосподарських кооперативів визначається їх Статутом, який відповідно до ст. 7 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” є “основним правовим документом, що регулює його діяльність. У статуті визначаються:

- найменування кооперативу та його місцезнаходження,

- предмет і мета діяльності;

- порядок вступу до кооперативу і виходу з нього;

- порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю;

- склад засновників кооперативу;

- права і обов'язки членів кооперативу;

- органи управління, порядок їх формування і компетенція;

- формування неподільного та інших фондів;

- форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу;

- розподіл доходів кооперативу;

- співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї;

- умови реорганізації та ліквідації кооперативу [1].

Статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними зборами його членів. Повідомлення про зміни та доповнення до статуту надсилаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий термін з часу їх винесення.

Слід також зазначити, що перехід до ринкових відносин, а також розвиток аграрного сектора економіки на демократичних засадах спричинив потребу удосконалення законодавства, яким регулюються діяльність сільськогосподарських кооперативів, в т. ч. виробничих.

3. Істотні ознаки виробничих сільськогосподарських кооперативів

Стаття 3 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію” визначає принципи діяльності кооперативів, на основі яких також діють і сільськогосподарські виробничі кооперативи.

Відповідно до вищевказаної статті Закону загальними принципами на яких створюються і здійснюють свою діяльність кооперативи є:

- добровільність членства фізичних та юридичних осіб в кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

- обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

- обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

- відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та у разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом кооперативу;

- демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилами “один член кооперативу - один голос”;

- обмеження виплат часток доходу на паї;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в діяльності кооперативу;

- контроль членів кооперативу та його роботою в порядку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Проаналізувавши загальні принципи діяльності сільськогосподарських кооперативів, можна виділити ті, на основі яких діють виробничі сільськогосподарські кооперативи. Вони характеризуються наявністю певних ознак, що притаманні лише їм та відрізняють їх від обслуговуючих кооперативів.

Першою з даних ознак є те, що членами виробничих сільськогосподарських кооперативів можуть бути фізичні особи (ст. 8 Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”).

Це становить відмінність між виробничими і обслуговуючими кооперативами, оскільки стаття 8 Закону України закріплює, що членами обслуговуючого кооперативу можуть бути як фізичні так і юридичні особи.

Слід також зазначити, що спільним для виробничих і обслуговуючих кооперативів є те, що, як фізичні, так і юридичні особи, які є членами сільськогосподарських кооперативів повинні визнавати статут і дотримуватися його вимог. Вони також користуються послугами кооперативу, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

Фізичні особи, які є членами виробничих кооперативів повинні досягти 16-річного віку і виявити бажання брати участь у діяльності кооперативу.

Другою ознакою, що притаманна виробничим сільськогосподарським кооперативам, відповідно до статті 3 Закону, є обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу. Член кооперативу, який припиняє виробничу діяльність в кооперативі, припиняє і своє членство в ньому.

Ще одна істотна ознака сільськогосподарських виробничих кооперативів випливає із статті 2 Закону, де зазначено, що виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

Слід також зазначити, що оскільки виробничі сільськогосподарські кооперативи є одним із видів сільськогосподарських кооперативів, то для них є притаманними загальні ознаки сільськогосподарських кооперативів, як суб'єктів аграрних правовідносин, а зокрема те, що виробничі кооперативи створюються на основі добровільного об'єднання фізичних осіб, діють на засадах членства, членські відносини є базовими, основним засобом виробництва виступає земля. Виробничі сільськогосподарські кооперативи метою своєї діяльності мають не лише задоволення економічних потреб членів кооперативу, а й одержання прибутку.

Деякі вчені також зазначають, що головна особливість діяльності сільськогосподарських кооперативів полягає в тому, що вони виступають самостійною формою прояву трудової активності працівників сільського господарства, а також їх участі в управлінні економічними процесами на демократичній основі.

Висновок

Підводячи підсумки, вважаю, що розвиток ринкових відносин зумовлює необхідність широкого використання кооперативної форми організації праці в аграрному секторі економіки.

Історичний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні, економічно розвинутих країнах, засвідчує, що саме кооператив може забезпечити його учасникам реальний доступ до фінансових, матеріальних засобів, ефективну роботу в сільськогосподарському товарному виробництві.

Ознаками сільськогосподарського виробничого кооперативу є наступні:

1) членами виробничих сільськогосподарських кооперативів можуть бути фізичні особи;

2) членами сільськогосподарських кооперативів повинні визнавати статут і дотримуватися його вимог;

3) обов'язкова трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу;

4) виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу.

На сьогодні в законодавчій базі стосовно сільськогосподарських кооперативів є багато прогалин, які затримують розвиток аграрних відносин між суб'єктами господарювання.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» / ВВР. - 1997. - № 39. - ст. 261.

2. Семчик В.І. Правові засади сільськогосподарської кооперації в Україні // Право України - 1999. - №5. - С 34-35.

3. Сонин О.М. Правовое положение сельскохозяйственных (кроме колхозов) кооперативов. / Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - Харьков, 1992. - 25 с.

4. Багай Н.О. Наукові засади розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні. / Збірник праць Прикарпатського університету, 2001. - с.102-108

5. Федорович В.І. Правове регулювання створення, реорганізації і ліквідації сільськогосподарських кооперативів / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Львів.1998. - 18 с.

6. Семчик В.И. Кооперация и право / Киев. Наукова думка.-1991. - 148с.

7. Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам - М, 1987 - Т. 1. - С. 36

8. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу. - К. - 1999 - С. 42.