2

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний інститут права

Факультет правознавства

Реферат з Теорії держави та права

на тему

Економічні, соціальні, психологічні та культурні передумови виникнення права. Основні теорії походження права

Чернігів 2008

Зміст

• Вступ 3
• 1 Право: поняття та виникнення 4
• 1.1 Економічні передумови виникнення права 8
• 1.2 Соціальні передумови виникнення права 10
• 1.3 Психологічні передумови виникнення права 11
• 1.4 Культурні передумови виникнення права 12
• 2 Основні теорії походження права 13
• Загальні висновки 22
• Використана література 23

Вступ

Теорія держави і права вивчає розманітність першопричин утворення і розвитку права. Вивчення передумов походження права має не тільки чисто пізнавальний, академічний, але і політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу права, його особливості і риси, дає можливість проаналізувати причини й умови його виникнення і розвитку. Дозволяє чіткіше визначити усі властивості його функцій -- основні напрямки його діяльності, точніше установити його місце і роль у житті суспільства і політичної системи.

Сучасність не відрізняється від минулого і майбутнього. Вона лише нова, важлива віха в історії. Сьогодення, втілюючи в собі різнобічні, складні, часом суперечливі тенденції минулого, заперечує віджиле, наділяє перспективне іншою якістю, породжує тим самим нові тенденції і явища, що закладають передумови майбутнього.

Відповідно, щоб зрозуміти сучасне право потрібно знати як воно виникло, які основні етапи пройшло у своєму розвитку, які причини впливали на його утворення, становлення, розвиток.

1 Право: поняття та виникнення

Перш, ніж розглядати передумови виникнення права, розглянемо питання визначення самого цього терміну.

Термін «право» вживають у різних значеннях (право першості в черзі; право на подяку за безкорисну допомогу; право співзасновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право зажадати повернення своїх майна з незаконного володіння та ін.). В усіх випадках термін «право» походить від кореня «прав», що означає правда, справедливість. Але не у всіх наведених прикладах термін «право» має юридичне значення. В юридичній літературі останніх років (С.С. Алексєєв, П.М. Рабинович) можна зустріти поділ права на Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. -- Х.: Консум, 2006. С. 207.:

-- загальносоціальне, або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави);

-- спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

Юридичне право ще називають «законодавчим правом», на відміну від звичаїв -- «передзаконодавчого права».

Юридичне, «законодавче право» нерідко визначають як «позитивне право». Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто то протиставляється «природному праву», яке має глибший, обгрунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Джерело прав людини -- вона сама, її погреби та інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона же виступає їх носієм.

З цього погляду природне право як сукупність прав і обов'язків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно -- продукт нормальної життєдіяльності людини, а не держави. Саме природне право є підставою невід'ємних, природних прав людини (право на життя, право на свободу, право па рівний еквівалент при товарному обміні), які існують незалежно від тою, закріплені вони де-небудь чи ні.

Природні права безпосередньо випливають із природною порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають «природженими» суб'єктивними правами. Вони й складають сутність загальносоціального, або безпосередньо-соціального права. З точки зору природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний дарунок, а як «природжені», дані людині від природи права, які демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших законах і в такий спосіб визнає їх «позитивними», «юридичними».

У будь-якому історичному суспільстві для підтримання в ньому порядку потрібно регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання. Регулювати -- значить спрямовувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, уводити їх діяльність у певні рамки. Розрізняють два види соціального регулювання: індивідуальне (упорядкування поведінки конкретної особи, у конкретному випадку) і нормативне (упорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил -- зразків, моделей, що поширюються на усіх, на всі подібні випадки). Поява нормативного соціального регулювання послужила якісним поштовхом до становлення (виникнення та розвитку) права.

У первісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми-звичаї -- правила поведінки, що стали звичкою у результаті багатократного повторення протягом тривалого часу. Звичаєве право -- система норм, що спираються на звичай.

Норми-звичаї ґрунтувалися на природно-природній необхідності і мали значення для всіх сторін життя общини, роду, племені, для регламентації господарського життя та побуту, сімейних та інших взаємовідносин членів роду, первісної моралі, релігій: но-ритуальної діяльності, їх метою була підтримка і збереження кровнородинної сім'ї. Це були «мононорми», тобто нерозчленовані, єдині норми. В них перепліталися, чітко не проступаючи, найрізноманітніші елементи: моралі, релігії, правових засад Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. -- Х.: Консум, 2006. С. 210..

Мононорми не надавали переваг одному члену роду над іншим, закріплювали «первісну рівність», жорстко регламентуючи їх діяльність в умовах протистояння силам природи, необхідності оборонятися від ворожих племен. У мононормах права членів роду представляли собою зворотний бік обов'язків, були невіддільними від них, оскільки первісний індивід не мав виділеного усвідомленого власного інтересу, відмінного від інтересу роду. Лише з розпадом первісного ладу появою соціальної неоднорідності усе більш самостійного значення набувають права. Виникнення мононорм було свідченням виходу людини з тваринного світу в людське співтовариство, яке рухається шляхом прогресу.

В умовах суспільної власності і колективного виробництва, від колективу як автономної особи, звичаї не сприймалися людьми як такі, що суперечать їх власним інтересам. Ці неписані правила поведінки додержувалися добровільно, їх виконання забезпечувалося головним чином силою суспільної думки, авторитетом старійшин, воєначальників, дорослих членів роду, У разі необхідності до порушників норм-звичаїв застосовувався примус, що виходив від роду або племені в цілому (страта, вигнання з роду і племені та ін.).

У первісному суспільстві переважав такий засіб охорони звичаю, як «табу» -- обов'язкова і незаперечна заборона (наприклад, заборона під страхом найтяжчих кар кровнородинних шлюбів). Крім заборон (табу), виникли такі способи регулювання, як дозволяння та позитивне зобов'язування (лише в зародковій формі).

Дозволяння мали місце у випадках визначення видів тварин і часу полювання на них, видів рослин і строків збирання їх плодів, користування тою чи іншою територією, джерелами води та ін.

Позитивне зобов'язування мало на мсті організувати необхідну поведінку в процесах приготування їжі, будівництва осель, розпалювання вогнищ, виготовлення знарядь та ін.

Нормативні узагальнення (заборони, дозволи, позитивні зобов'язування), які перетворилися на звичайні засоби регулювання первіснообщинного життя -- витоки формування права.

Процес виникнення права відбувався при їх взаємному впливі один на одного і був викликаний такими причинами:

1. Потребами економічних відносин, що складалися при наявності приватної власності, поділу праці, товарного виробництва і обороту; необхідністю закріплення економічного статусу товаровласників, забезпечення для них стійких і гарантованих економічних зв'язків, умов для економічної самостійності.

2. Необхідністю підтримувати стабільність і порядок у суспільстві в умовах поглиблення та загострення соціальних протиріч і конфліктів.

3. Організацією публічної влади, відокремленої від населення та здатної санкціонувати звичаї, встановлювати юридичні норми і забезпечувати втілення їх у життя.

4. Перетворенням людини на відносно самостійного індивіда. Не можна шукати право там, де немає поділу колективу (роду, племені) на окремих суб'єктів, де індивід не є відокремленою особою, що усвідомлює можливості (свободи), які утворюються в процесі розвитку суспільства.

Таким чином, виникнення права було пов'язано з Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. -- Х.: Консум, 2006. С. 212.:

— якісним ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства;

— відокремленням особи як учасника суспільних відносин із своїми домаганнями на автономність існування (соціальну свободу);

— формуванням держави, якій знадобився новий нормативний соціальний регулятор, в змозі виконати такі завдання:

а) забезпечити функціонування суспільства як цілісного організму вищого порядку, ніж первісне суспільство, підтримувати в ньому порядок і стабільність;

б) закріпити та забезпечити індивідуальну свободу людини.

Виконати такі завдання було не під силу нормативним регуляторам первіснообщинного ладу -- нормам-звичаям.

Цю роль узяло на себе юридичне право, що формувалося, визначальною рисою якого став державний примус.

Можна виділити два шляхи формування права Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. -- Х.: Консум, 2006. С. 213.:

— через норми, що виходять від держави;

— через норми, що виходять від суспільства (общин, інших соціальних груп, наприклад, купців, релігійних об'єднань, Церкви тощо) і підтримувані державою.

Додамо, що виникнення права -- тривалий історичний процес.

Основними шляхами його формування були такі: визнання індивідуальних, фактичних, повторювальних стосунків як права, санкціонування державою звичаїв; утворення правових норм судовими органами; встановлення правових норм державною владою у вигляді нормативних актів.

1.1 Економічні передумови виникнення права

Сучасна теорія держави і права затверджує, що право складається там, де існували умови для порівняно швидкого зростання суспільного виробництва, насамперед землеробського господарства.

У таких зонах складалися центри правоутворення, що надалі поширювали своє впливи, а з ним й відносини експлуатації і форми її забезпечення на суспільство.

Процес появи права в житті тих чи інших народів не можна вважати прямолінійним, знає він і зворотні рухи, підданий різним суб'єктивним, у тому числі і випадковим, впливам. А там, де умов для організованої землеробської діяльності було мале, там і процес виникнення права був істотно утруднений. Можна зробити висновок про те, що географічний фактор відігравав визначальну роль на етапі неолітичної революції в тім змісті, що для переходу до виробляючого економіці необхідно було насамперед наявність придатних рослин і тварин, а також кліматичних і інших природних умов.

Виникнення права з'явилося закономірним наслідком процесу переходу суспільства від збирання, занять полюванням і рибальством, тобто від господарства, що привласнює, у господарству виробляючому -- скотарству і плужному землеробству. Питання про те, чому люди перейшли до виробляючої економіці, залишається дотепер нез'ясованим. Одні вчені зв'язують це зі збільшенням народонаселення і скороченням в міру розвитку людського населення продукту для споживання, що дається природою Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. -- М., Юристъ, 1999. С. 36.. Інші припускають, що людина випадково знайшла цей спосіб стійкого одержання їжі. Можливо, що головною причиною був інтелектуальний фактор -- для чого ж людина має розум, як не для того, щоб знаходити більш вигідні рішення складних проблем?

Підсумуємо, що процес виникнення права був викликаний потребами економічних відносин, що складалися при наявності приватної власності, поділу праці, товарного виробництва і обороту, та необхідністю закріплення економічного статусу товаровласників, забезпечення для них стійких і гарантованих економічних зв'язків, умов для економічної самостійності.

1.2 Соціальні передумови виникнення права

З розкладом родового ладу загострюються соціальні конфлікти, втрачається єдність членів суспільства і існуючі мононорми перестають забезпечувати порядок та стабільність. Певна частина найбільш значущих соціальних норм первіснообщинного ладу потребує спеціального захисту. Формування права відбувається шляхом ускладнення суспільних відносин, що постійно повторюються, їх визнання і захисту державою.

Соціальні передумови виникнення права значною мірою обумовлене тими ж соціальними причинами, що й до виникнення держави. В умовах розвитку економічних та інших суспільних відносин соціальні норми первісного суспільства стали неспроможними встановити гарантовані зв'язки, обов'язкові для всієї суспільної діяльності. Формування і ускладнення політичного життя суспільства, розшарування його на протилежні соціальні верстви з нерівним майновим і соціальним положенням посилювали численні суперечності і конфлікти. Розвиток особистості приводить до перетворення людини на самостійного індивіда зі своїми автономними потребами та інтересами. У той же час для максимального задоволення своїх потреб та інтересів людина змушена була свідомо обмежувати свою поведінку, жертвуючи на користь суспільства частиною своєї свободи. Внаслідок цього всі члени суспільних відносин наділялися новими за змістом взаємними правами і обов'язками, які спочатку мали казуально-особистий характер. З часом у міру повторюваності типових життєвих ситуацій, що виникали, і контролю за їх розвитком з боку владних структур вони набували нормативного значення і визнавалися загальнообов'язковими. Право стає необхідним і для обмеження (пом'якшення) в період розкладу родового ладу військового протистояння окремих племен.

1.3 Психологічні передумови виникнення права

Виникнення права було викликано не тільки зовнішніми, економічними та соціальними причинами, а й внутрішніми, психологічними. Так, відомий дослідник Л.Й. Петражицький акцентував увагу на психологічному боці формування правомірної поведінки, підчас навіть виходячи за межі інтелектуальних процесів Курочкіна Н.М. Психологічна теорія права Петражицького: передумови виникнення та основні тези // Ученые записки Таврического нац. ун-та. Сер. «Юрид. науки». Т. 18. 2005. С. 46--47.. Це особливо яскраво спостерігається при визначенні ним двох основних видів права -- інтуїтивного та позитивного.

Як інтуїтивне, так і позитивне право за Петражицькім, є явищами, що коріняться в психіці людини і являють собою імперативно-атрибутивні емоції індивіда. Саме цей імперативно-атрибутивний характер є тією визначальною рисою, що відрізняє правові емоції від моральних.

Таким чином, правовий феномен існує не в соціальній сфері, десь у просторі над або поміж людьми, а відбувається безпосередньо в «людині, в її голові, в психіці і тільки там» Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. -- СПб: Типография М. Меркушева, 1910. С. 81.. Право -- це явище нашої душі, а не зовнішнього світу.

Правові емоції мають двосторонній, імперативно-атрибутивний характер. Цей характер виявляється у тому що норми права не тільки зобов'язують особу вчинити чи утриматися від вчинення певних дій, а й наділяють іншу, уповноважену, особу вимагати відповідної поведінки від зобов'язаної особи для задоволення своїх потреб.

На противагу правовим, моральні емоції, які мають виключно імперативний характер, нормують поведінку виключно зобов'язаної особи. Це досить легко зрозуміти з такого прикладу.

У випадку, коли особою відповідно до умов договору позичені кошти, така особа (якщо, звісно, в її правосвідомості немає «патологічних» відхилень) усвідомлює не тільки свій обов'язок повернути таку ж суму грошей позичальникові, а й те, що в позичальника є право вимагати повернення грошей при настанні відповідних обставин. Отже, у згаданої особи виникають правові, імперативно-атрибутивні емоції з приводу позики. Очевидно, що аналогічні правові емоції виникають і в уповноваженої особи.

Зовсім інше спостерігається, скажімо, у випадку з милостинею. Особа, що подає милостиню, може відчувати себе зобов'язаною зробити це (з релігійних або інших міркувань), однак зазвичай добре усвідомлює, що в людини, яка просить милостиню, немає права вимагати цього. Таким чином, виникають моральні, суто імперативні емоції індивіда.

1.4 Культурні передумови виникнення права

Культура (лат. colere, "населяти", "вирощувати", "сприяти", "успадковувати") -- термін для означення алгоритмів людської поведінки і символічних структур, які надають цій поведінці сенсу і значимості.

В широкому розумінні культура -- це сукупність як матеріальних, так і нематеріальних (духовних) цінностей, властивих суспільству в цілому або окремій соціальній групі.

Норми права в суспільстві є завжди закономірним наслідком його культури в широкому розумінні. Право є явищем культури та цивілізації, оскільки несе в собі інформацію про минулі й нині існуючі суспільні відносини між людьми на різних етапах розвитку політичної організації суспільства.

Підсумуємо культурні передумови виникнення права -- це умови, що визначилися рівнем духовного розвитку суспільства. Серед них були необхідність управління суспільством більш цивілізованими методами, поява релігії та письма.

Конструювання правових законів -- найважливіший здобуток цивілізації. Рано чи пізно, але в ідеалі зріла культура неминуче породжує законодавство. Воно, в свою чергу, як дитя культури, в ідеалі проявляє турботу про свою матір, збільшуючи та розвиваючи культурні здобутки.

2 Основні теорії походження права

Праворозуміння неможливе без висвітлення історичних аспектів виникнення, становлення і розвитку права. На сьогодні серед науковців-юристів, істориків, філософів, етнографів та інших вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення права Правознавство: Навч. посіб. / За ред. Т.В. Варфаломеєвої, В.П. Пастухова. -- К.: Знання-Прес, 2004. С. 29.. Здебільшого виникнення права пов'язується з економічними та соціальними чинниками, з виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства -- появою класів. Тому різноманіття підходів до визначення права, а отже, і його змістовних характеристик, накладає свій відбиток і на проблеми правоутворення Теорія держави і права: Підручник // За ред. С.Л. Лисенкова. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. С. 163..

Нормативістська теорія походження права акцентує увагу на виникненні права як системи правових норм, що утворюються і захищаються державою і тому здебільшого залежать, від останньої.

Соціологічний підхід до права дозволяє розглянути історію розвитку права в більш широкому контексті, беручи за критерій його періодизації безпосередньо ступінь розвитку суспільства, його соціальну структуру. Крім того, важливо виділити не тільки етапи (стадії) сталого функціонування суспільства, а й стадії переходу від одного до іншого ступеня його розвитку.

Класовий підхід до праворозуміння зумовив і дослідження походження права через призму виникнення та існування класів, тісний зв'язок виникнення права з утворенням приватної вчасності і держави.

Право являє собою міру свободи у взаємовідносинах між суб'єктами. Ця міра може усвідомлюватися суб'єктом чи ні, але вона зумовлена матеріальними обставинами його життя, відносинами з іншими суб'єктами, і. тому існує об'єктивно. Тобто шукати право там, де ще немає поділу соціуму на окремих суб'єктів, недоцільно. Проте і там, де є цей поділ, але він не усвідомлюється суб'єктами, права суб'єктів в єдності його об'єктивного і суб'єктивних значень немає. Крім того, випадкові можливості й діяння суб'єктів, які не мають кількісно масового характеру, також не є правом. Ці обмеження дозволяють підійти до розгляду докласової стадії виникнення права, точніше соціального права, як сукупності прав суб'єктів.

Склад первісного суспільства характеризується своїм поділом на роди та племена, йому ще не властиве виокремлення особи як індивіда, а нерозвинутість свідомості не дозволяє окремому роду, племені чи індивіду адекватно усвідомлювати ті можливості, що складаються у процесі розвитку суспільства. Тобто як поділ первісного суспільства на роди, невиокремлечість індивіда з роду, так і усвідомлення обставин життя лише поколіннями, підводить до висновку про існування права як соціального права, що має характер звичаїв, стихійно формується, належить роду як цілому і усвідомлюється членами роду тільки як необхідність певної поведінки у відповідних обставинах. Це так зване примітивне, традиційне право родового устрою суспільства. З розвитком родових відносин міжродове право трансформується у внутрішньородове, тобто право ролу стосовно його членів і, навпаки, права членів роду у стосунках один до одного. Проте це все ще звичаєве право.

Виникнення юридичного права пов'язане з утворенням держави як форми організації суспільства, механізму забезпечення його сталого існування і розвитку. Як виникнення держави пов'язане, з одного боку, з утворенням класів, тобто поділом членів суспільства відповідно до наявної власності, а з іншого боку, їх об'єднанням за територією, а не за родовими й племінними зв'язками, так і виникнення юридичного права пов'язане з необхідністю збереження цілісності суспільства і здійснення державної влади, з визначенням сфери незалежності, непідвладності свободи членів суспільства.

Багатоманіття історичних шляхів виникнення права в різних країнах, а також відповідних теорій та концепцій обумовлено і залежить від низки соціальних чинників: особливостей природи національних правових систем, притаманних їм теорій та концепцій права, домінуючих підходів до праворозуміння, зв'язків з іншими країнами, рівня економічного та культурного розвитку, особливостей світогляду мислителів та вчених тощо. До основних теорій виникнення права традиційно відносять класову, теологічну, психологічну, органічну та ін.

Теологічна теорія (Фома Аквінський) базується на ідеї божественного державотворення з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською владою, церкви над державою. Кожній людині пропонується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися тієї влади, що санкціонована церквою. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному виді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.

У теологічній теорії важко знайти елементи, прийнятні для сучасного світського трактування походження держави. Її раціональним зерном можна вважати ідею про твердження порядку як загального блага в державі. Правда, такий порядок, відповідно до цієї теорії, створюється за допомогою божественної сили, що виключає активність особистості Котюк В.О. Основи держави і права. -- К., 1994. С.7. .

Патріархальна теорія (Аристотель, Р.Філмер, Н.К.Михайлівський, М.Н.Покровський). Відповідно до цієї теорії держава відбулася з патріархальної родини, в результаті її розростання: родина -- сукупність родин (селище) -- сукупність селищ (держава). Аристотель називав людину політичною твариною, яка вступає у відносини з людьми з метою виживання. Звідси відбувається утворення родин. Розвиток цих родин у результаті розмноження приводить до утворення селищ, їхні об'єднання створюють державу.

Таким чином, держава з'являється як результат сімейних взаємин, а влада монарха трактується як продовження влади батька (патріарха) у родині, що носить ”батьківський” характер. У наш час ця теорія не може бути сприйнята, однак її деякі елементи, насамперед роль родини в становленні державності, повинні враховуватися.

Договірна (природно-правова) теорія (Г.Гроций, Б.Спиноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я. Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей у єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду і забезпечення справедливості, волі і порядку.

В основу теорії природного права покладена теза про те, що державі передувало природний стан людей. Воно представлялося авторам теорії неоднозначно. Гоббс вважав, що в природному стані відбувається ”війна всіх проти всіх” Механический материализм Томаса Гоббса. -- М., 1991. С. 62..

Руссо, навпаки, малював райдужну картину волі і рівності. Однак усі вони розглядали державу як продукт людської діяльності і прагнення людей до виживання. Домовивши про державотворення, люди або перегавкають правителю частина своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук (один варіант трактування походження держави), або домовляються про збереження своїх природних прав (інший варіант). У будь-якому випадку передбачається забезпечення прав і свобод особи в рамках держави.

Зрозуміло, об'єктивні причини виникнення держави не можна пояснити тільки договором. Їх значно більше. Разом з тим договір відіграє значну роль у створенні ряду держав, у практиці їхнього державного будівництва. Так, Конституцією США закріплений договір між народами, що знаходяться в складі держави, і визначені його мети: твердження правосуддя, охорона внутрішнього спокою, організація спільної оборони, сприяння загальному добробуту.

Вчення про державу Гегеля. Своєрідну теорію походження держави і права створив найбільший представник німецької класичної філософії Гегель. Він стверджував, в основі всіх явищ природи і суспільства, а, отже, держави і права, лежить абсолютний духовний й розумний початок - ”абсолютна ідея”.

На думку Гегеля, воля держави є щось об'єктивне, саме по собі розумний початок, незалежне у своїй підставі від визнання волі окремих осіб. Будучи об'єктивним ідеалістом, Гегель виводив державу і право з абсолютної ідеї, з вимог розуму. Він заперечував тезу прихильників договірної теорії про те, що держава створена людьми для забезпечення й охорони свободи особи і власності.

По думці Гегеля, ”держава не страхова установа, вона не служить окремим особам і не може бути їх утвором. Держава є вища форма реалізації моральності” Корельский В.М., Перевалов В.Д. Теория государства и права. -- М., 1997. С. 46--47.. Вона не служить нічим інтересам, а є абсолютною самоціллю. Інакше кажучи, держава не служить, а панує, вона не засіб, а ціль, ціль у собі, вища з усіх цілей. Держава має вище право у відношенні особистості, а вищий обов'язок останньої -- бути гідним членом держави.

Гегель відкидає народний суверенітет як підставу держави та ідею демократії, яка випливає з його. Верховна влада, на думку Гегеля, не може виражати інтереси народу, тому що народ не тільки не знає, чого хоче ”розумна воля”, але не знає навіть того, чого хоче він сам. У його навчанні держава зображується як утілення вищих моральних цінностей, він створює справжній культ держави, підкоряючи йому людину цілком.

Органічна теорія, яку розробив Г. Спенсер, ототожнює процес виникнення і функціонування держави з біологічним організмом. Представлення про державу як про своєрідну подобу людському організму сформульовані ще давньогрецькими мислителями. Герберт Спенсер у XIX ст. розвив цю думку, заявивши, що держава -- це суспільний організм, що складається з окремих людей, подібно тому, як живий організм складається з кліток.

Відповідно до його теорії, держава, як і всяке живе тіло, базується на диференціації і спеціалізації. Диференціація означає, що держава спочатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого становлення ускладнюється, розростається. Цей процес завершується загибеллю держави в результаті її старіння.

Спеціалізація припускає, що формування держави супроводжується об'єднанням індивідів у групи-органи, кожна з який здійснює визначену, тільки їй властиву функцію.

У результаті складається система органів держави. І все це відбувається як в живому організмі, частині якого спеціалізуються на визначеній функції в системі цілого.

Таке представлення про державу здається, на перший погляд, наївним і ненаукової, однак і тут є раціональне зерно. Воно виражається у визнанні зв'язків законів громадського життя і законів природи, розумінні того, що людина стає істотою суспільною, будучи вже біологічно сформованим індивідом з волею і свідомістю.

Іншими словами, людина спочатку є утвором природи, потім -- членом суспільства, а потім -- громадянином держави.

Позитивним можна назвати обґрунтування диференціації (розподіл на класи) і інтеграції громадського життя (об'єднання людей у державу) Котюк В.О. Основи держави і права. -- К., 1994. С.8..

Психологічна теорія. Представниками цієї теорії, Що Виникла також у ХІХ ст. були Г. Тард, Л. И. Петражицкий і ін. Вони пояснили появу держави проявом властивостей людської психіки: потребою підкорятися, наслідуванням, свідомістю залежності від еліти первісного суспільства, свідомістю справедливості визначених варіантів дії і відносин і проч. Природно, що соціальні закономірності реалізуються через людське поводження, діяльність. Тому властивості людської психіки впливають на реалізацію цих закономірностей.

Але, з одного боку, цей вплив не є вирішальним, а з іншого боку -- сама людська психіка формується під впливом відповідних економічних, соціальних і інших зовнішніх умов. Тому саме ці умови і повинні враховуватися в першу чергу Михайленко О. Основи держави і права (правознавство). -- К., Femina, 1995. С. 6..

Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутский) пояснює виникнення держави як результат воєн, насильницького підпорядкування одними людьми інших (у Є. Дюринга -- частини суспільства іншою частиною, у Л. Гумпловича і К. Каутского -- одного племені іншим).

Вони заперечують внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Усі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності.

Державна влада, на думку Л. Гумпловича, виникає з фізичної сили, з панування племені, що спочатку фізично переважає над іншим плем'ям, а потім перетворюється в панування класу.

К. Каутский підкреслював, що тільки там, де є насильство, виникає розподіл на класи. Це розподіл на класи виникає не внаслідок внутрішнього процесу, а в результаті захоплення однієї громади іншої. У підсумку виникає одне об'єднання з двох громад, одна -- панує, інша -- гнітить.

Тільки теорією насильства не можна пояснити походження держави. Однак ряд ідей, що складають теорію насильства, заслуговують на увагу. Історичний досвід свідчить, що завоювання одних народів іншими було реальним фактом існування державності протягом довгого часу (наприклад, Золота Орда).

Елементи насильства супроводжують утворення будь-якої держави (римського, древнегерманского, Київської Русі). Насильство -- боротьба між Північчю і рабовласницьким Півднем -- зіграло визначену роль в утворенні США Теория государства и права / Под ред. С.С.Алексеева. -- М., 1985. C.7..

Матеріалістична (класова) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін) базується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами. К. Маркс писав, що держава є ”орган панування, орган гноблення одного класу іншим”. В.І. Ленін називав державу ”машиною для підтримки панування одного класу над іншим” Черниловский З.М. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М., 1996. C.112.. У їхньому трактуванні держава забезпечує переважні інтереси економічно пануючого класу за допомогою спеціальних засобів підпорядкування і керування.

Якщо Є. Дюринг, Л. Гумплович в основу виникнення держави поклали фактори внутрішнього чи зовнішнього насильства, то К. Маркс, Ф. Енгельс, В.І. Ленін керувалися положенням, що держава -- не сила, нав'язана ззовні, а результат внутрішнього розвитку суспільства.

Ця теорія має чимало достоїнств. Економічний фактор, покладений у підставу становлення держави, здатний краще пояснити суспільні явища, чим інші фактори -- психологічні, біологічні, моральні, етнічні, хоча і вони повинні враховуватися. Класовий підхід дає можливості для аналізу виникнення держави, для визначення сутності держави.

Однак він не є єдиним і пріоритетної для всіх часів і народів. Надмірний акцент на ролі класів і класовій боротьбі у виникненні держави привів прихильників цієї теорії до ряду міфологічних висновків. Держава з'являлася тимчасовим явищем, що виникло разом з виникненням класів. Вважалося, що держава відімре разом з відмиранням класів і установиться суспільство комуністичного самоврядування. Недооцінювався ідеологічний фактор (свідомість), що, поряд з матеріалістичним (буття), відіграє істотну роль.

Технократична теорія походження держави і права (Михайлевський) стверджує, що вони є результатом розвитку техніки і обумовленою необхідністю регулювання відносин між людиною і технікою Михайленко О. Основи держави і права (правознавство). -- К., Femina, 1995. С. 7..

У даний час створення держав здійснюється у результаті реалізації права націй на самовизначення або окремих регіонів на політичне самовизначення.

Загальні висновки

Врахувавши різні погляди на право, можемо зробити висновок, що право -- це система загальнообов'язкових правил (норм) поведінки, які встановлюються державою і забезпечуються її примусовою силою, що виражають загальні та індивідуальні інтереси населення країни і виступають державним регулювальником суспільних відносин. Разом з тим, право є самостійним явищем, вираженим у законах, прецедентах, санкціонованих звичаях.

Аналіз основних ознак права дозволяє зробити висновок про закономірне виникнення і функціонування в суспільстві самостійної, принципово нової нормативної системи -- права, яка за своїми суттєвими характеристиками (змістом, способами регулювання, формами зовнішнього виразу, засобами забезпечення) відрізняється від усіх попередніх регулятивних систем, соціальних норм додержавних суспільств.

Виникнення права вивело становище людини, як соціальної істоти, на новий якісний рівень.

Основні теорії виникнення права, які з'явилися давно, говорять нам, що держава створила право. Але на даному етапі, дослідивши появу права взагалі, можна зробити висновок, що право розвивалося і стало інститутом в державі, а виникло саме право до появи держави.

Походження права дає змогу глибше зрозуміти соціальну природу права, його особливості і риси, чіткіше визначити усі його властивості та функції. Отже можна зробити висновок: право - це єдиний оптимальний спосіб регулювання відносин між людьми, який виник дуже давно і розвивається по сьогоднішній день.

Використана література

Афанасьев В. С., Герасимов А. П., Гойман В. И., Гранат Н. Л. Общая теория права и государства: Учебник. -- М.: Юристъ, 2001. -- 520с.

Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. -- М., Юристъ, 1999.

Каюмова К.А. Развитие экономических отношений -- одна из основных причин возникновения права // Вестник Волжского университета, 2005, вып. 50. С. 188--200/

Корельский В.М., Перевалов В.Д. Теория государства и права. -- М., 1997.

Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2005. - 592 с.

Котюк В.О. Основи держави і права. -- К., 1994.

Курочкіна Н.М. Психологічна теорія права Петражицького: передумови виникнення та основні тези // Ученые записки Таврического нац. ун-та. Сер. «Юрид. науки». Т. 18. 2005. С. 43--50.

Механический материализм Томаса Гоббса. -- М.,1991.

Михайленко О. Основи держави і права (правознавство). -- К., Femina, 1995.

Олійник А. Ю., Гусарєв С. Д. Теорія держави і права України: Навч. посіб. -- К.: Юрінком Інтер, 2001. -- 176с.

Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. -- СПб: Типография М. Меркушева, 1910.

Правознавство: Навч. посіб. / За ред. Т.В. Варфаломеєвої, В.П. Пастухова. -- К.: Знання-Прес, 2004. -- 436 с.

Приступа М.І., Олійник М.П. Основі держави та права. -- Хмельницький, Поділля, 2000. -- 190 с.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. -- Х.: Консум, 2006. -- 656 с.

Теория государства и права / Под ред. С.С.Алексеева. -- М., 1985.

Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

Теорія держави і права: Підручник / За ред. С.Л. Лисенкова. -- К.: Юрінком Інтер, 2005. -- 448 с.

Черниловский З.М. Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. -- М., 1996.