Синтаксичні структури вираження емотивності у романах Тоні Моррісон

Anna KOSENKO, Candidate of Philological Sciences, Associate Professor of Communication Linguistics and Translation of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University (Chernivtsi, Ukraine)

SYNTACTIC STRUCTURES OF EXPRESSING EMOTIVITY IN TONI MORRISON'S NOVELS

The article identifies and analyzes the main syntactic means of expressing emotivity in Toni Morrison's novels. Due to the analysis of various scientific sources in this direction, it was found that human emotions are usually studied in their physiological manifestations, such as facial expressions, gestures, body movements. Relatively few scientific investigations are devoted to the study of emotions in the text, i.e. emotivity. In the presented study, emotivity is interpreted as the language feature to express psychological (emotional) states and human experiences. It is noted that emotivity in a language is realized through special linguistic means - emotives, which are represented at all language levels and form an emotive speech code. It is proved that emotivity in a literary work possesses an individually author's features and largely depends on the socio-cultural identity of the writer and his / her communicative-emotional purpose and can be expressed at different language levels, syntactic in particular. Hence, the aim of this article is to single out and analyze the dominant syntactic structures of expressing the emotivity in Toni Morrison's novels. The object of the study is the emotive aspect of Toni Morrison's novels. The subject of the presented paper is the syntactic means of expressing the emotivity in Toni Morrison's novels. The source base of the study are Toni Morrison's novels The Bluest Eye, Song of Solomon, Sula, Tar Baby, Paradise, Love. Having used the observation and analysis of linguistic phenomena in the study, it was revealed that the dominant syntactic structures are rhetorical questions, repetitions, nominative sentences, enumeration, and inversion. Based on the statement that any linguistic phenomenon in a literary work can become emotive, the main function of emotive syntactic constructions in T. Morrison's novels is to express the author's attitude towards artistic reality, and, consequently, to evoke certain emotions in readers.

Key words: syntactic structures, emotivity, African-American women's novel, narrative strategies, gender.

Постановка проблеми

Афро-американська література продовжує активно розвиватися та укріплювати свої позиції у сучасній літературі загалом. Особливий інтерес становить, безперечно афро-американська жіноча проза. Особливістю цього виду літератури є те, що її дослідження вимагає синтезу підходів задля встановлення та аналізу взаємозв'язків між культурою та гендером, що великою мірою впливають на мовне вираження творів. Також варто зазначити, що мовне дослідження афро-американської жіночої літератури залежить від жанру художнього твору, що визначає використання автором особливих наративних стратегій. Наративні стратегії передбачають використання мовних засобів на усіх рівнях, в тому числі синтаксичному. А вивчення засобів вираження емотивності мовлення у романі дозволяє здійснити детальний аналіз твору загалом.

Тоні Моррісом, романи якої є матеріалом представленого дослідження, є видатною афро-американською письменницею та лауреаткою Пулітцерівської премії 1988 року та Нобелівської премії з літератури 1993 року зробила неабиякий вклад у світову літературу. Особливість її індивідуального стилю полягає у поєднанні літературного авторського та розмовного персонажного мовлення, що є цікавим для лінгвістичного аналізу. Мовні аспекти романів Тоні Моррісон, що є проявами соціокультурної приналежності автора, виявляються на усіх мовних рівнях. їх дослідження дасть змогу виокремити та детально проаналізувати усі соціолінгвістичні складові романів цієї письменниці.

Аналіз досліджень

На ранньому етапі вивчення цієї тематики емотивність мовлення була об'єктом досліджень таких науковців як В. І. Жельвіс, що розглядав емотивність як психолінгвістичну інтерпретацію мовного впливу (1990 рік), В. І. Шаховський, що вивчав категоризацію емоцій у лексико-семантичній системі мови (1987 рік). Пізніше значний внесок у розвиток цієї проблематики зробили Г М. Кузенко, яка вивчала емотивність на різних мовних рівнях (2000, 2001, 2003 роки) й розглядала емоціональні висловлювання як об'єкт наукових досліджень (2003 рік), О. С. Сарбаш, що досліджував семантику позитивної емотивної лексики у лінгвокогнітивному й лексикографічному аспектах (2008 рік), Н. М. Гоца, що вивчала лексичні засоби вираження емотивності у романах Тоні Моррісон (2010 рік). Натепер емотивність досліджується такими науковцями як J. Lachlan Mackenzie, що зосереджується на особливостях лайливих слів (2019 рік), Jessica Rett, яка у своїй роботі розглядає емотивні маркери у семантичному аспекті (2019 рік), Maia Ponsonnet, що займається вивченням мовного кодування емоцій (2014 рік).

Мета дослідження - виокремити й проаналізувати домінантні синтаксичні структури вираження емотивності романів Тоні Моррісон.

Об'єктом дослідження є емотивний аспект романів Тоні Моррісон. Предметом представленої розвідки є синтаксичні засоби вираження емотивності романів Тоні Моррісон.

Джерельною базою дослідження послугували романи Тоні Моррісон The Bluest Eye, Song of Solomon, Sula, Tar Baby, Paradise, Love.

Виклад матеріалу

Лише людина може виражати емоції. Зв'язок свідомості із зовнішнім світом та емоціями викликає процеси інтеріоризації та екстеріоризації, що є необхідними для людини (Єгорова, 2001: 37), вони нероздільні з суб'єктом та відбивають у мові «самих себе та інших об'єктів дійсності» (Кузенко, 2003: 114), безпосередньо пов'язані із пізнавальною діяльністю людини (Кухаренко, 1988: 41).

Реалізація емоцій у мовленні пов'язана із такими мовленнєвими категоріями як емотивність та експресивність. Не варто ототожнювати ці два поняття, оскільки емотивність тлумачиться як «частина висловлювання, що відповідає самовираженню мовця та зображує його враження, почуття та оцінки» (Блох, 2006: 14). Експресивність тлумачиться як характеристика мовлення та прирівнюється до виразності (Єгорова, 2001: 37). Слід зазначити, що експресиви не завжди є емоційними.

У художньому творі емотивність може виражатися за допомогою сукупності текстових складових - показників емотивності, тобто використаних автором емотивно навантажених слів, фраз, речень тощо. Такі лексичні одиниці можуть прямо або опосередковано визначати характер авторських емоційних задумів, експліцитно виражених або імпліцитно окреслених у тексті, впливати на можливу емоційну реакцію читача на текстову дійсність та/або втілювати фрагменти знань про світ, що є чи стають емоціогенними. Серед характерних показників емотивності називають симптоматичність, тобто здатність вказувати на відхилення від мовної та мовленнєвої норми й стимулювати емоційні реакції читача; та символічність, тобто ілюстроване представлення чогонебудь (Гоца, 2010: 143).

Емотивна лексика викликає у нас емоції. Вона впливає на те, як ми сприймаємо реальність, яку вона представляє. Емотивні слова та фрази можуть впливати на наші рішення щодо їх референтів. Емоційна сила цих слів може зробити їх надзвичайно ефективними інструментами, щоб направляти й заохочувати певні установки й вибір (Macagno, 2014: 5). Семантичне призначення такого типу лексики полягає у номінації денотата, вираженні емоційного ставлення мовця до денотата та мовленнєвої ситуації (Кузенко, 2000: 79). Очевидним є також те, що вираження емоцій у мовленні та їх емоційний вплив «здійснюється завдяки емотивній функції мовних одиниць, обумовленій емотивною семантикою, яка реалізується емотивами, що актуалізуються в специфічних контекстах» (Кузенко, 2003: 116).

Синтаксис посідає важливе місце у творенні емотивного аспекту будь-якого тексту, а особливо - художнього. Висловлювання набуває певного виразного впливу саме завдяки синтаксису, який обрав мовець, на відміну від альтернативних варіантів та супер-агментальних особливостей (інтонація, темп, гучність) (Ponsonnet, 2010: 73).

У представленій розвідці нами було виділено та проаналізовано синтаксичні засоби вираження емотивності у романах Т. Моррісон. Для розподілу цих засобів ми скористалися класифікацією О. А. Галича (Галич, 2001), а саме:

- фігури, пов'язані з відхиленням від певних логіко-граматичних норм оформлення фрази;

- фігури, спричинені відхиленням від певних логіко-смислових норм оформлення фрази;

- фігури, пов'язані з відхиленням від комунікативно-логічних норм оформлення фрази (риторичні).

Творам Т. Моррісон притаманне використання характерних для її стилю синтаксичних конструкцій. Серед них виділяємо найбільш уживані, а саме риторичні запитання, повтори, номінативні речення, перелічення, інверсію. Такі синтаксичні конструкції, як складова емотивного аспекту мовлення романів Т. Моррісон, є важливим елементом соціокультурної та гендерної направленості її творів, оскільки спосіб введення мовних маркерів у художній дискурс залежить від певних особливостей самого автора.

Розглянемо домінантні синтаксичні засоби вираження емотивності у досліджуваних романах на конкретних прикладах.

Фігури, пов'язані з відхиленням від певних логіко-граматичних норм оформлення фрази. У романах Т. Моррісон до цих фігур відносимо стилістичну інверсію та номінативні речення.

Стилістична інверсія - це зміна сталого порядку слів у реченні, зміна якого підсилює чи послаблює комунікативне значення певного слова. Емоційна функція такого зміненого порядку слів створює піднесений емоційний зміст синтаксичних конструкцій.

1) But so deeply concerned were we with the health and safe delivery of Pecola's baby we could think of nothing but our own magic <...> (Morrison, 1970: 4). - Так описує своє переживання через Піколу та її дитину Клаудія. Емоційність речення підсилюється за допомогою інверсії, а також інтенсифікатора so.

2) In none of her fantasies was she ever aggressive <...> (Morrison, 1970: 88). - Це речення показує читачу певні риси характеру Полін. ЇЇ мрії були спрямовані на те, щоб зустріти споріднену із нею душу. Інверсія у реченні спрямована на те, щоб наголосити на тому, що її думки у той час були чистими й не агресивними.

Номінативні речення (що складаються або з підмета, або з присудка) теж можуть використовуватися для вираження емоційного стану мовця. Даний тип речень націлений на те, щоб виконувати експресивну функцію, а не комунікативну, оскільки інтенцією мовця є вираження своїх емоцій (Кузенко, 2001: 42). Таким реченням притаманне вживання лексем з емоційною конотацією та певна виразність.

Часто номінативні речення використовуються у художньому тесті для надання динамічності опису подій. Але такі речення також здатні експресивно змальовувати час, місце важливої для автора події, виділити кожен елемент окремо, як важливу складову усього твору. Наприклад:

1) <...> but even when a family collected enough money to celebrate a wedding there, they were refused. Pleasantly. Regretfully. Definitely (Morrison, 2003: 41). - Такі номінативні речення зосереджені на тому, як саме відмовляли незаможним людям святкувати будь-які урочисті події у готелі Коузі. Завдяки цим номінативним реченням наголошується і на особистості самого власника готелю, його роздвоєності та нещирості.

2) But it was K. D. who irritated Misner most. Too quick to please. An oily apology. A devious smile (Morrison, 1998: 62). У цьому уривку із роману Paradise письменниця вказує саме на ті риси зовнішності й характеру К. Д., які найбільше дратували Мізнера. Оформлення кожного з них в окреме речення надає їм значущості й експресивності.

3) You know we'll take care of you. Always (Morrison, 1998: 231). У цьому випадку завдяки вживанню прислівника always як окремого речення наголошується на тривалості дії, а саме на тому, що сестри завжди піклуватимуться про Консолату.

Фігури, спричинені відхиленням від певних логіко-смислових норм оформлення фрази. У романах Т. Моррісон до цих фігур відносимо повтор та перелічення.

Повтор посилює виразність висловлення. Як правило, повтор нічого не додає до предметнологічної інформації, проте передає значну додаткову інформацію емоційності, експресивності та стилізації, вказує на стан та емоції мовця.

Серед основних функцій цього явища виділяємо і комунікативну, що проявляється у наголошенні певних компонентів висловлювання, адже, повторюючись, ці елементи несуть нову стилістичну інформацію, вказують читачеві, які саме елементи є найбільш значущими в розумінні твору, виступають ключовими. Окрім цих функцій, повтор націлений на те, щоб виражати певні емоції мовця. Розглянемо приклади, що доводять цю думку:

1) It was autumn too when Mr. Henry came. Our roomer. Our roomer (Morrison, 1970: 7). - Повтор у такому випадку виражає емоційно-смислову тональність висловлювання, а саме захоплення, яке відчувала Клаудія до свого квартиранта.

2) Mamma, you so purty. You so purty, Mamma (Morrison, 1982: 47). - Так Плам виражає жаль та розчарування відносно до своєї матері.

3) He wanted to stay with the purple-and-white belt. Not go. Not go (Morrison, 1982: 158). - Шадрак, згадуючи своє знайомство із Сулою, розуміє, що прагне змінити свій спосіб життя та залишитися із нею. Повтор фрази not go підкреслює його прагнення мати щось стабільне та незмінне у житті.

У романах Т. Моррісон існує тенденція до повторення певного слова, що несе важливу, на її погляд, інформацію у декількох абзацах. Як наприклад, у романі The Bluest Eye прислівник outdoors (Morrison, 1970: 11-12) вживається письменницею шістнадцять разів на двох сторінках, щоб наголосити на тому, яким небезпечним є навколишнє середовище для дівчинки-афроамериканки. Чи слова іменник ugliness (п'ять разів на одній сторінці) (Morrison, 1970: 28) і прикметник ugly (три рази на одній сторінці) (Morrison, 1970: 28), які авторка вживає для позначення не тільки членів сім'ї Брідлав, а й для опису їх житла. Такий прийом розкриває одну з основних характеристик цих людей, а саме їх фізичну та внутрішню потворність.

Перелічення використовується у романах переважно для більш детального та конкретного опису. Саме тому мова у творі стає динамічною та інформативною. Наприклад:

1) While Margaret had been lying in her sculptured bedroom, fighting hunger, anger and fear <...> (Morrison, 1998: 140). - Вживання у реченні перелічення може якоюсь мірою пояснити характер Маргарет - її впертість, озлобленість та негативне ставлення до оточення. Адже після сварки з Валеріаном вона відчувала злість, голод та страх, проте не бажала владнати цей конфлікт.

2) It was a wonderful house. Wide, breezy and full of light (Morrison, 1998: 11). - Використовуючи при описі дому Валеріана перерахування із позитивної лексики, письменниця створює контраст між тим, яким здавався будинок на перший погляд, та тим, що насправді приховували його мешканці.