Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1.1 Поняття про фазові дієслова та історію їх вивчення

2.2 Граматичні особливості вживання фазових дієслів у творах Р. Іваничука

2.3 Функції фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука

ВИСНОВКИ

ДОДАТОК

ВСТУП

Мова є однією з найважливіших складових, що будує націю. Вона супроводжує людину з перших днів її життя і до самої смерті, вона розвивається разом із суспільством. Знати мову - означає володіти всіма її структурами та словами. В кожній мові існують одиниці, що утворюють її номінативний інвентар, і визначають правила об'єднання даних одиниць у сполучення. Сукупність таких мовних сутностей прийнято відносити до специфічних частин мови.

Дієслова, як частина мови, займають особливе місце в словниковому складі англійської мови. Їх специфічна структура приваблює і викликає неабияку зацікавленість науковців, вимагає серйозного аналізу змісту та форми мовних одиниць, тому потрібно знати і розуміти їхню структуру, семантику та суть. Дієслову притаманна більша, ніж іншим частинам мови, ємність змістовної структури та більш рухоме коло значень, воно характеризується складною і розгалуженою парадигмою словозмінних форм та широким колом сполучуваності (І. С. Кесельман, О. С. Цимеринова). Дієслівна лексика мова зазвичай різноманітна. Дієслова можуть виникати на підставі образного уявлення дійсності, що відображає емпіричний, культурний або історичний досвід деякої мовної групи, певні типові ситуації або історичні події, які ще живуть у свідомості носіїв мови або вже забуті у деталях.

Дослідженню дієслів на рівні загальновживаної мови на сьогоднішній день присвячено цілу низку праць, в яких лінгвісти, як наприклад:
А. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, В. В. Виноградов, Н. Ф. Грозян,
М. М. Лучак, М. В. Мирончук та ін. звертають увагу переважно на структурну, значеннєву, стилістичну, конотативну сторони дієслівної лексики, їх функціонування у різних мовних стилях. Проблемі дослідження дієслова як частини мові присвячені роботи багатьох науковців. Так В. Д. Аракін вивчає місце дієслова в англійській та російській мові, способи перекладу дієслова на основі порівняння зазначених мов; М. М. Лучак досліджує вживання часових форм дієслова в сучасній англійській мові; С. Ю. Мудрич вивчає проблему виокремлення частин мови в сучасному мовознавстві, аналізує тенденції розвитку питання про частини мови, визначає і зіставляє критерії виокремлення частин мови в сучасній українській та англійській мовах, здійснює типологічний аналіз граматичної будови обох мов; Е. Я. Мороховська досліджує дієслово та його роль в граматичній системі мови та ін.

Дієслівні одиниці вживаються в усіх галузях життя сучасної людини. Вони використовуються як в оригінальних творах класиків, так і у сучасних письменників, активно використовуються в засобах масової інформації та у повсякденному мовленні. Дієслівні одиниці мови є квінтесенцією її національного обличчя. Вони містять у собі велику силу експресії та емоційної наснаги.

До питання про фазових дієслова лінгвісти звернулися порівняно недавно, хоча аналітизм в українській мові досить поширений. Ця тема не піднімалася вченими аж до останньої третини XX століття, в академічних ж граматиках української мови фазові дієслова зустрічаються лише в розділі «Синтаксис», де мова йде про складений дієслівний присудок. У багатьох мовах існують фазові дієслова, які передають фазові смисли, але при цьому зберігають синтаксичні ознаки дієслів. Багато дослідників до сих пір сперечаються з приводу статусу фазових дієслів у лексичній системі української мови. Одні вважають що вони є дієсловами зв'язками, інші говорять про їх самостійність, тобто наділяють фазові дієслова лексичним значенням. Актуальність вивчення семантики фазових дієслів у функціональному аспекті продовжує перебувати у колі мовознавців-теоретиків. Найбільший інтерес представляє дослідження маловивчених фазових дієслів та їх функціональних характеристик у тексті. Фазовість передає початковий та кінцевий етапи спливання дії, а також проміжні етапи розвитку між початковою та кінцевою межею.

Тема роботи: «Семантика і функціонування фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука».

Мета роботи - дослідити семантику і функції фазових дієслів у творах
Р. Іваничука.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

1) систематизувати знання щодо поняття фазових дієслів;

2) узагальнити різновиди фазових дієслів;

3) охарактеризувати функції навантаження фазових дієслів у реченні;

4) дослідити семантичні різновиди фазових дієслів у мові творів
Р. Іваничука;

5) визначити граматичні характеристики вживання фазових дієслів у творах Р. Іваничука;

6) проаналізувати функції фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука.

Предметом дослідження є фазові дієслова в українській мові.

Об'єктом дослідження виступають семантика та функції фазових дієслів у творах Р. Іваничука.

Матеріалом дослідження послужила творчість українського письменника Р. Іваничука.

Вибір методів та прийомів дослідження пов'язаний зі специфікою об'єкта дослідження та конкретними завданнями, що обумовлюються темою дослідження. З цією метою в роботі використані: метод лінгвістичного аналізу для виявлення фазових дієслів у текстах Р. Іваничука; метод аналізу та опису для систематизації уявлень про фазові дієслів та їх функції у тексті.

Теоретична і практична значущість дослідження пояснюється тим, що його результати стануть внеском у дослідження фазових дієслів, визначення їх місця у системі класифікації дієслівної лексики.

Структура роботи: робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1.1 Поняття про фазові дієслова та історію їх вивчення

Семантична категорія фазовості активно вивчається, починаючи з 70-х років ХХ ст. До теперішнього часу широке висвітлення отримали проблеми, пов'язані з визначенням сутності фази і фазовості, питання відносини фазовості до категорії виду і до категорії аспектуальності в цілому [Бондарко, c. 78]. При цьому найбільш важливі питання залишаються невирішеними. Так, одні вчені не включають фазову детермінацію у систему ієрархічних аспектуальних відносин, визначаючи її як особливу ознаку [Маслов, c. 18]. Інші безпосередньо пов'язують фазовість з сутністю аспектуальності [Насилов, c. 72].

Наведене відмінність не так вже суттєво, набагато більш важливе значення має відмінність у визначенні самої концепції фазової подільності процесу і способів її вираження в українській мові. По даній проблемі також існують дві точки зору. Відповідно до першої концепції, вираз значення фазовості не зв'язується з категорією виду. Згідно з другою - значення фазовості не тільки безпосередньо пов'язується з категорією виду, але і визначається як відношення процесу, позначеного дієсловом недосконалого виду, до однієї з його фаз, маніфестував формою дієслова доконаного виду.

Значення фазовості є невід'ємним складником семантичної структури дієслова. Однак визначення фазовості як поняття, концепція фазовості як системно-структурного компонента семантики дієслова та можливості дієслівних грамем виражати фазове значення відбивають різне розуміння цієї категорії. Це, безумовно, пов'язано із відсутністю чітко визначеної та мотивованої концепції базової семантики дієслова та із різним розумінням таких понять, як роди дієслівної дії, аспектуальність, акціональність, темпоральність та їх системно-структурних взаємозв'язків [Барчук, с. 197].

Фазисність -- це категорія, значення якої вказують на часову фазу даного факту, тобто виражають обмеження процесу певною часовою константою в діапазоні від початку виникнення до завершеності. В основі фазової семантики лежать причиново-наслідкові відношення, що виникають при зіставленні, з одного боку, значення необмеженого процесу, а з іншого - його обмеження. Окремі ключові субстантиви здатні поєднувати навколо себе дієслова із значенням різних фаз дії, утворюючи, таким чином, парадигми. «З одним і тим самим іменником можуть поєднуватися дієслова різних смислових полів, причому змінюється загальне категоріальне значення аналітичної структури. Так створюється фразеологічна парадигма, до певної міри порівнювана з парадигмою морфологічною. Але від морфологічної парадигми фразеологічна відрізняється більшою різноманітністю засобів, що використовуються для вираження аналогічного значення й, особливо, неповнотою, оскільки реалізуються далеко не всі можливі сполуки» [Бойченко, с. 33].

За своїм змістом фазовість не збігається ні з категорією виду, ні зі способами дієслівної дії, з якими вона, проте, тісно пов'язана родо-видовими відношеннями. Фазовість - поняття ширше, ніж вид і спосіб, воно побудоване на уявленні про початок, тривалість і завершеність дії. Членованість дії на фази передбачає її розвиток і прогрес. Різні етапи протікання дії й поділ її на фази пов'язані з низкою семантичних ознак: цілісністю, ітеративністю, серійностю, перервністю, поновленням, миттєвістю й тривалістю і под. Інколи фазовість називають «внутрішнім часом дії», що засвідчує можливість виділення в понятті «дія» певних етапів її розвитку. Уявлення про фазовість дає змогу говорити про поділ дій на тривалі й миттєві. Усе це залежить від того, скільки і які фази лежать в основі реалізації дії. Якщо фаза лише одна - можна говорити про миттєву дію, наприклад: А кінь раптово скаконув у хащу (Б. Грінченко). Якщо ж фаз кілька, у них можна виділити початкову й кінцеву - варто говорити про тривалу результативну дію, наприклад: Льотчик почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (О. Гончар). У випадку, коли фаз багато, вони однотипні й абстраговані від часової осі, уявні, слід говорити вже не про дії, а про діяльність суб'єкта, яка перебуває на периферії уявлень про власне дію, якщо взагалі не в концептуальному полі «процес» чи «стан», наприклад: Робітники працюють на монтажі електроніки, відновлюють її, виїжджають до замовників мікроскопи встановлювати (В. Коротич) [Овчиннікова, с. 108].

Функціонально-семантична категорія фазовості завжди цікавила дослідників. У дослідженнях В. С. Храковського, які виконані в межах парадигми функціональної лінгвістики, охарактеризовано категорію фазовості як функціонально-семантичне поле, у якому виділено три структурні компоненти - семантичні класи предикативних слів (насамперед дієслів) із фазовими значеннями; лексико-граматичні, граматичні й контекстуальні засоби, які актуалізують фазові семи; слова і словосполучення на позначення певної фази дії, що вживаються з лексичними класами дієслів першого компонента фазової структури. Останні два структурні компоненти описані оглядово [Храковський, с. 153]. Фазовість як мовна категорія характеризується рядом ознак. Зокрема, їй властива польова структура, ядро якої становлять аналітичні синтетичні дієслівні форми. До аналітичних засобів вираження фазових значень зараховують, окрім дієслів почати, закінчити, продовжити, значний арсенал інших лексичних одиниць із фазовим значенням: кинутися, взятися, піти, залишити тощо, напр.: Вона (Русалка Польова)для тебе досі вже вінок зелено-ярий почала сплітати (Леся Українка). До синтетичних форм зараховують не лише префікси з фазовим значенням, але й усі без винятку афіксальні засоби вираження видових значень корелятивного й дериваційного статусу. У структурно-семантичній моделі макрополя фазовості виділяють поля зачинної фазовості (інгресиви, інхоативи, інцептиви); фази тривалості дії; фази завершення дії або переходу до нового етапу своєї реалізації. Класифікація вибудовується на основі нашарування навколо основної дієслівної семи (ядро становлять фазові дієслова) кожного поля диференційних сем, які конкретизують домінантне значення. Польова структура фазовості передбачає наявність різноманітних синонімічних способів її реалізації з використанням не лише дієслівних засобів, але й інших частин мови, у результаті чого виникають синонімічні синтаксичні структури фазовими значеннями типу: стати сивим - посивіти (результативно-завершувальна фаза). В основі фазовості - бінарна опозиція. У семантичному плані категорія фазовості відображає протиставлення початку й вичерпаності дії, хоча можуть бути виділені й проміжні значення. У будь-якому випадку фаза не може визначатися поза відношенням неперервного процесу до його перервності. Граничність процесу чи його наближення до межі - головна ознака фазовості. Окремі вияви фазовості набувають суто граматичного характеру. Так, значення фазовості варіюється в таких видових опозиціях, які носять корелятивно-граматичний характер: розміщуватися - розміститися (початок і результат) [Сидоренко, c. 17].

Зміст поняття «дієслово» пов'язується звичайно з поняттями «процес, дія, стан». Але, з одного боку, стан є спосіб існування в часі субстанцій і відношень між субстанціями, а процес - це безперервна послідовність станів, що змінюються в часі, у зв'язку з чим стан може бути визначений як процес, схоплений у певний момент або проміжок часу. З іншого боку, процесом є і дія, безперервно пов'язана з виявом у часі причини зміни руху, тобто сили. З цього випливає, що дія є процесом, що асоціюється у свідомості людини з перенесенням руху, із виявом сили, енергії, із зміною станів, обумовленим певними причинами [18]. Таким чином, дії і стан являють собою різновид процесів. Отже, інваріантною ознакою дієслова, його значенням на рівні мови є вираження ним існування в часі. Інакше кажучи, дієслово репрезентує субстанції - підмети - як існуючі в часі, як компоненти процесу. З цього погляду дієслово можна визначити як частину мови, що позначає процесуальність.

Дієслово є центральною частиною мови і називає динамічну ознаку. У визначенні дієслова як частиномовної категорії, наведеному у «Теоретичній морфології української мови» І. Вихованця і К. Городенської, зафіксовано основні категорійні характеристики дієслова, що зумовлюють його центральність у системі частин мови. Автори відомої граматики української мови зазначають, що дієслово - «це центральний клас ознакових слів, що виражають дії, процеси та стани, виступають організаційним ядром елементарного простого речення, мають активну й широку валентність, найбільший набір морфологічних категорій і виконують в реченні основні формально-синтаксичні функції - присудка та головного члена односкладного речення» [Вихованець, с. 218].

Дієслівна багатомірність семантики проектується на граматичні категорії і синтаксичні властивості дієслова. Дієслівна одиниця має феноменальну здатність до симбіозу значень, а властива їй сема реалізується від тексту до тексту кожного разу з іншим відтінком основного значення. Розрізняють дієслова дії, дієслова фізичного стану предмету, дієслова душевного стану, а також дієслова руху, характеристика яких і викликає дискусію серед лінгвістів [Штифорук, с. 67]. Дієслова як основна форма лексичної репрезентації предикатів із семантичної точки зору можуть розглядатися як сукупність семантичних компонентів різного типу. До значення дієслів може належати ціла серія семантичних «доважків», що стосуються ситуації, яка передує дії, що позначається, наступної ситуації, фізичних або інших ознак суб'єкта дії, типу інструмента або знаряддя дії, способу дії, мотиву дії, мети дії, інтенсивності дії або градації ознаки, кванторним характеристикам суб'єкта або об'єкта.

Особливий характер дієслів найвиразніше виявляється в складності, багатокомпонентності та високому ступені ієрархічності їхньої семної структури. Крім того, у дієслова досить важливою є синтаксична зумовленість окремих аспектів його значення, бо воно обов'язково містить у своїй семантиці не тільки парадигматичні, але й синтагматичні компоненти змісту. Своєрідність дієслівної семантики полягає у тому, що, крім власне процесуальної ознаки, дієслово найчастіше містить у своїй семантичній структурі певну кількість субстанційних сем - суб'єктну, об'єктну, інструментальну та ін., поєднуючи у своєму значенні узагальнене уявлення про типову мікроситуацію і відповідні зв'язки та відношення. Найбільш значущі компоненти типової мікроситуації, які начебто вмонтовані в семантику дієслова, набувають свого конкретного прочитання в мікроконтексті. Останнім часом у розвідках із функціональної граматики аналіз семантики дієслів пов'язують із характеристикою їхніх граматичних категорій, оскільки основним недоліком традиційної граматики був недиференційований підхід до опису граматичних категорій, яким формально надавали статус загальнодієслівних без урахування семантики дієслів, що значною мірою проектує чи зумовлює функціонування цих категорій. Безперечним є той факт, що граматичні класи дієслів співвідносні з їхніми семантичними типами чи визначені ними. Дієслівні одиниці є здебільшого предикатами - основними конструктивними центрами речень, у ролі яких найповніше реалізують свою семантику і дистрибутивні ознаки синтагматичного характеру. Окрім загально-категорійного значення дії чи процесу, який розподіляють на власне дію і стан, у класифікації дієслів багато дослідників зважає на такі ознаки дієслів, як активність/пасивність, статичність/динамічність, суб'єктна/об'єктна орієнтованість [Леута 1, с. 9].

Значення дієслова складається з компонентів двох рівнів: ієрархізованих сем, що відображають ознаки денотату (денотативних сем), і сем, що не піддаються ієрархізації і не пов'язаних безпосередньо з ознаками денотату. Як відзначає Р. М. Гайсіна, надбудовуватися можуть не тільки граматичні, але і лексичні семи. Такі лексичні семи, що надбудовуються, здатні відображати суб'єктивне враження від денотату, його емоційну або раціональну оцінку, логічне осмислення тих асоціацій, що визиваються денотатом тощо [Гайсина, с. 59].

Відповідно до того, що елементи ситуації, події, що є денотатом дієслова, можуть бути двох типів:

1) предмети, що дискретно виділяються, і їхні ознаки (субстанції); і

2) процеси (не субстанції) і їхні ознаки [Гак, с. 371], вирізняється два типи денотативних сем: субстанціональні і несубстанціональні. Кожний із цих типів сем вишиковується у свій ієрархічний ряд [Котова, с. 47]. Несубстанціональні семи визначають власне лексичне значення дієслів, субстанціональні ж семи представляють лексико-синтаксичну частину їх значення, відображають функціональні, якісні і кількісні ознаки предметів - учасників позначеної ситуації. На чолі ієрархії несубстанціональних сем знаходяться найабстрактніші семи - сема буттєвості (або статичності) і становлення.

Згідно з дослідженнями Т. М. Сидоренко, фазові дієслова представлені дієсловами на позначення таких фаз як «початок», «тривалість» та «завершення» [Сидоренко, с. 69]. О. М. Соколова розглядає фазові дієслова як категорію слів, процесуальність якість обмежена певною часовою межею в діапазоні від моменту виникнення (початку) до завершеності (закінчення) [Соколов, с. 104].

Проблема обсягу фазових дієслів виводить на питання співвідношення фазовості із видом. Щодо цього існують полярні думки. Відомою є концепція О. М. Пєшковського, який не поширював значення фазовості на дієслова доконаного виду [Пешковский, с. 124]. Згідно з дослідником, не можна сказати «я начинаю заговорить» чи «начну заговорить», «начинаю поговорить», «начинаю улететь», «начинаю купить», «начинаю сесть» і т.ін. Так само не можна сказати «продолжаю заговорить» чи «кончаю заговорить». Причина такої категоричності полягає в тому, що О. М. Пєшковський пов'язував поняття фазовості не з дією узагалі, а із процесом, в основі якого плинність, тобто в сучасній термінології тривалість [Пешковский, с. 125]. Отже, фазові дієслова - це дієслова, що творять аналітичні форми фазового значення, вносячи це значення до тих дієслів, з якими поєднуються у складені сполуки як репрезентанти ідеї процесу в своєму лексико-граматичному значенні: починаю, продовжую, закінчую, а також стати, кинути, перестати, припинити і т.ін. Отже, у О. М. Пєшковського фазові дієслова - засоби вираження фазового значення, з формального погляду допоміжні, лексично неповнозначні (пор.: продовжую співати і продовжую лінію (виступ, стосунки, мораторій і т.ін.)), тобто компоненти так званого дієслівного складеного присудка [Барчук, с. 198].

При дослідженні видів та часової форми дієслів, І, І. Овчиннікова визначила, що за своїм змістом фазовість дієслів не збігається ні з категорією виду, ні зі способами дієслівної дії, з якими вона, проте, тісно пов'язана родо-видовими відношеннями. Відповідно, фазові дієслова - це категорія слів, які не лише характеризуються наявністю виду та дії, але й побудовані на уявленні про початок, тривалість і завершеність дії [Овчиннікова, с. 108]. Членування дії на певні фази означає її динамічність. Дія передбачає розвиток і прогрес. Різні етапи протікання дії та її членування на фази семантично пов'язані з низкою характеристик: цілісністю, ітеративністю, серійностю, перервністю, поновленням, миттєвістю й тривалістю і под. У зв'язку з цим, І. І. Овчиннікова називає фазові дієслова - словами, які називають «внутрішній час дії», тобто кожна дія співвідноситься з певним етапом. Уявлення про фазовість дає змогу говорити про поділ дій на тривалі й миттєві. Усе це залежить від того, скільки і які фази лежать в основі реалізації дії. Якщо фаза лише одна - можна говорити про миттєву дію, наприклад: А кінь раптово скаконув у хащу (Б. Грінченко). Якщо ж фаз кілька, у них можна виділити початкову й кінцеву - варто говорити про тривалу результативну дію, наприклад: Льотчик почав неквапом нарізати на сковороді яєчню (О. Гончар). У випадку, коли фаз багато, вони однотипні й абстраговані від часової осі, уявні, слід говорити вже не про дії, а про діяльність суб'єкта, яка перебуває на периферії уявлень про власне дію, якщо взагалі не в концептуальному полі «процес» чи «стан», наприклад: Робітники працюють на монтажі електроніки, відновлюють її, виїжджають до замовників мікроскопи встановлювати (В. Коротич) [Овчиннікова, с. 108].

Таксономічні ознаки фазових дієслів охарактеризовані в роботі О. Леути. Фазові дієслова, на думку О. Леути, охоплюють не лише дієслова дії, а дієслова процесу і стану. У дієсловах стану фазовість має специфічне вираження, оскільки усі фазу стану є ідентичними [Леута, c. 140]. Більше того, у дослідженнях О. Селівестрової фазові дієслова об'єднують у собі дієслова дії, процесу та стану в один клас [Селивестрова, c. 97]. На користь того, що ці одиниці можуть бути об'єднані в одну таксономічну групу, свідчить і те, що всі вони представляють відрізки на реальній часовій вісі і не можуть бути абстраговані від неї, тобто і дія, і стан, і процес репрезентують у мові реальні ситуації, які мали, мають або матимуть місце в той чи інший час. Однак логіка дослідника і власне мовний матеріал засвідчують, що все ж таки ці дієслівні одиниці попри наведену схожість в актуалізації уявлень про навколишню дійсність представляють різні семантичні сутності.

У дослідженнях місця фазових дієслів у класифікаціях дієслівної лексики, І. М. Прокопенко, відносить їх до класифікації, в основі якої лежить сема активності:

1) Дейктичні дієслова - це семантичні дієслова, які мають найзагальніше процесуальне значення і містять лише вказівку на дію, що може поєднуватися з додатковими семами.

2) Фазові дієслова - семантичні дієслова, які позначають різні фази процесу: початок, продовження (розгортання), кінець.

3) Кваліфікативні дієслова - семантичні дієслова, процесуальна ознака яких поєднується з яскраво вираженими оцінно-кваліфікативними семами [Прокопенко, с. 7].

Ю. Д. Шведова відводить фазовим дієсловам у класифікації місце серед дієслів дії та дієслів стану. Дослідниця стверджує, що що природі дієслова як цілісного класу відповідає протиставлення. До першого члена цього протиставлення входять: 1) дієслова з ослабленою повнозначністю, неповнозначні дієслова (дієслова-зв'язки і напівповнозначні дієслова, фазові дієслова, модальні дієслова, дієслова зв'язків, відношень та найменування), дейктичні дієслова; 2) дієслова буття, а також дієслова, що називають існування, що самовиявляється та безпосередньо сприймається. До другого члена цього протиставлення належать: 1) дієслова зі значенням власне активної дії, діяльності, діяльнісного стану; 2) дієслова, що називають різні неактивні процесуальні стани [цит. за Кульчицький, с. 113].

Фазовими модифікаторами зі значенням початку дії, стану або процесу є дієслівні невласне-зв'язки: починати, братися, стати, заходжуватися й ін., домінантою семантики яких є починати, наприклад: А бджоляче жало хоч і болить, зате вже коли почнеш плакати, дід уже чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикладати до болючого місця (О. Довженко); У мене защеміло в горлі, а тут ще шия почала боліти од шапки (О. Довженко); Ми заходились розкувать своїм невольникам кайдани (Т. Шевченко).

Предикатну модифікацію зі значенням продовження, тривання дії, стану, процесу забезпечують фазові модифікатори продовжувати, лишатися, зоставатися та ін., домінантою значення яких є продовжувати: Робітники продовжували лагодити стелю. Фазовими модифікаторами зі значенням завершення дії, процесу, стану є завершувати, кінчати, припинити, кинути тощо, домінантою семантики яких є завершувати. Наприклад: Потім хмари застигли, перестали рухатися… (Г. Тютюнник); Дід Максим перестав бути задумливим і насупленим (Ю. Збанацький); Тимко так і залишився сидіти не роздягнувшись (Г. Тютюнник) [9, с. 302].

1.2 Різновиди фазових дієслів

Системний підхід до вивчення семантики словесних знаків спричинив цілий ряд класифікацій дієслівних значень.

Так, семантична класифікація дієслів Г. Г. Сильницького будується на основі синтаксичних характеристик дієслів, на основі їх зовнішньої і внутрішньої дистрибуції. Під зовнішньою дистрибуцією дієслівного класу розуміється дистрибуція у звичайному змісті слова, тобто синтаксичне оточення дієслова. Внутрішня дистрибуція дієслова встановлюється за допомогою операції розгортання, що полягає в заміні дієслова словосполученням, семантично еквівалентним цьому дієслову [Сильницкий].

За ознакою наявності спільних сем та співвіднесеністю дієслівних одиниць з фактами дійсності С. М. Дишлева виокремила такі основні лексико-семантичні групи дієслів:

1. Дієслова дії (дієслова загальної фізичної дії, дієслова на позначення дії, яка спричиняє зміни в об'єкті, дієслова на позначення дії, яка створює об'єкт).

2. Дієслова руху та переміщення.

3. Дієслова релятивної семантики (дієслова ставлення, дієслова впливу, посесивні дієслова, дієслова залежності).

4. Дієслова стану і процесу (дієслова психічного стану, дієслова фізіологічного стану, дієслова на позначення переходу із одного стану в інший, дієслова на позначення фізіологічних процесів).

5. Дієслова ментальних і соціальних дій суб'єкта (дієслова фізичної чи інтелектуальної діяльності або відпочинку, дієслова мовлення, дієслова мислення, дієслова пізнання, дієслова сприйняття).

6. Дієслова звучання та звуконаслідування.

7. Дієслова буття.

8. Дієслова на позначення виникнення, появи, настання.

9. Дієслова характеризації (позначення кваліфікативних властивостей особи, позначення зовнішнього вияву ознаки дії або стану, позначення зменшення або збільшення вияву ознаки).

10. Дієслова просторової локалізації.

11. Модальні дієслова (волевияву, бажання, наміру, можливості).

12. Фазові дієслова [Дишлева, с. 8].

Згідно з класифікацією фазових дієслів Н. Ю. Шведової, фразові дієслова поділяються на:

(1) дієслова із власне фазовим значенням;

(2) дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю [Шведова].

Дієслова із власне фазовим значенням

Н. Шведова класифікує дієслова із власне фазовим значенням на дієслова, що позначають:

3) кінець [Шведова].

Г. Лук'янова пропонує поділяти дієслова із власне фазовим значенням на:

1) дієслова зі значенням початкової фази: стартувати, починати, розпочинати;

2) дієслова зі значенням серединної фази: продовжувати;

3) дієслова зі значенням кінцевої фази: завершувати, закінчувати [Лук'янова, с. 65].

Аналітично починальність та завершальність виражається у переважної більшості дієслів без вагомих лексико-граматичних обмежень: почати працювати/закінчити працювати, стати чекати/припинити чекати, почати дівувати, перестати дівувати. Слід зазначити, що вживання допоміжного (фазового) дієслова в інфінітиві, а не в особовій формі незвичне через те, що аналітичні акціональні форми не мають статусу лексем (на відміну від синтетичних). Обмеження вираження фазових значень аналітичними формами зумовлене лексико-стилістичними чинниками: ненормативними формами є почати шкарубнути/перестати шкарубнути, почати будити/закінчити будити [Барчук, с. 199].

В українській мові до дієслів, що позначають початок дії відносяться найчастіше дієслова почати/ початись, розпочати/розпочатись. Серед дієслів в українській мові на позначення початковості дії активно використовуються також дієслова взятися за щось, взятися до чогось, які вживаються з віддієслівними іменниками, що позначають певні тривалі процеси [Смеречинська, с. 60].

Як зауважує С. О. Караман, початок дії виражається дієсловом почати (основною формою) і його синонімами прийнятися, пуститися, взятися, кинутися, піти (у значенні почати) та ін., наприклад: Не знаходячи втіхи на службі, він почав шукати її поза нею - на квартирі, між сторонніми людьми (Панас Мирний); Він кинувся знов бігати по канцелярії (І. Франко); Зоря на небі рожева уже починала займатись (Леся Українка); А гостра коса вже пішла зрізувати гостру ячмінну гриву (О. Донченко).

Відтінок початку дії має і допоміжне дієслово стати, що відрізняється від інших фазових дієслів більшою абстрактністю і не має видової пари, наприклад: Один за одним стало товариство рушати (Панас Мирний); Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра); Яворницький, цим запитанням якось упокорений, посмирнішав, подобрішав одразу і, звертаючись до натовпу, і справді став про собор цей оповідати (О. Гончар).

Значення тривання дії передають дієслово продовжувати та його синоніми (лишатися, залишатися, зоставатися), наприклад: По інерції поїзд продовжував іти (О. Донченко); І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам (І. Цюпа); Ніхто, ясна річ, не залишився мокнути під відкритою зливою (О. Гончар).

Значення закінчення дії передається дієсловами закінчувати, перестати, припинити, кинути та ін., наприклад: Їздові ходили навшпиньках, куховар перестав гриміти сковородами (О. Гончар); Ледве вони закінчили копати, аж ось загуркотіли моторами дві великі вантажні машини (О. Копиленко); Вона скінчила писати свою повість (О. Кобилянська); Навіть худоба перестала пастися (М. Стельмах) [Караман].

Фазові дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю

Фазові дієслова із звуженим значенням і обмежуваною сполучуваністю, на думку Н. Ю. Шведової, поділяються на:

1) Дієслова без компонента якісної характеристики;

2) Дієслова з компонентом якісної характеристики.

Перша група включає дієслова, що позначають початок, відновлення або продовження дії, або перехід від однієї дії до іншої, кінець. Друга група включає дієслова, що позначають початок і кінець [Шведова].

Починальне значення виражається в українській мові акціональним розрядом починальних дієслів, у якій носіями акціонального значення початку виступають префікси за- по- (забігати, заговорити, зазеленіти, заспівати; побігти, погупати і т. п.), та моделлю завершеної форми дієслова з префіксом роз-. Дієслова, утворені за останньою моделлю мають додаткову сему інтенсивності (розгніватися, розплакатися, розхворітися тощо). За цими словотвірними моделями, у першу чергу з префіксом за-, утворюється дуже багато дієслівних лексем з починальним значенням. Проте на можливості сполучуваності накладаються численні обмеження [Іванович, с. 28].

В українській мові дієслів на позначення початку нараховується майже двадцять. Для деяких з них притаманне виключно фазове значення (настати/наставати, почати/починати, початися/починатися, розпочати/розпочинати, розпочатися/ розпочинатися, стартувати тощо), тоді як для інших починальне значення є лише одним із значень (братися/взятися, вдаритися/вдарятися, вступити/вступати, заходитися/зайтися, кидатися/ кинутися, повести, пуститися/пускатися і т. д.).

Деякі з них характеризуються практично необмеженою сполучуваністю (почати/починати, початися/ починатися, розпочати/розпочинати, розпочатися/ розпочинатися), інші ж сполучаються лише з дієсловами (віддієслівними іменниками) на позначення контрольованої дії, оскільки їхнє значення передбачає наявність наміру розпочати дію (братися/взятися, вдаритися/вдарятися, кидатися/кинутися, метнутися, пуститися/пускатися, стати) або з певними, обмеженими лексично-семантичними класами слів (вступити/вступати, завести/заводити, повести). Деякі дієслова також мають додаткову сему інтенсивності: вдаритися/вдарятися, кидатися/кинутися, метнутися, пуститися/пускатися. Нарешті, вживання у починальному значенні для деяких дієслів характерне лише у розмовному стилі мовлення: вдаритися/вдарятися, пуститися/пускатися, ухопитися. Дієслова заповзятися, заходитися/зайтися, метнутися у дієсловах зі значенням початку сполучаються виключно з дієсловами у формі інфінітива, дієслова вдаритися/вдарятися, вступити/вступати, завести/заводити, започаткувати/ започатковувати, перейти/переходити, повести, приступити/ приступати, розпочати/розпочинати, ухопитися виключно з іменниками (переважно віддієслівними), форма яких залежить від керування дієслова, тоді як дієслова братися/взятися, кинутися/кидатися, почати/починати, пуститися/пускатися, стати можуть сполучуватися й з іменниками й з дієсловами у функції повнозначного слова. Із зворотними дієсловами початися/починатися, розпочатися/розпочинатися, а також з дієсловами настати/наставати, наступити/ наступати, стартувати іменник на позначення дії, яка розпочинається, займає позицію першої валентності, тобто позицію граматичного підмета [Іванович, с. 29] Більшість дієслів можуть окреслювати всі три фази процесу: замалювати. малювати, намалювати. Форми доконаного виду здебільшого спроможні окреслювати тільки початкову фазу процесу одночасно з фазою тривання: збіситися: окремі бездієслівні лексеми без поєднань з фазовими компонентами можуть виражати тільки процес у фазі його тривання з відтінком надмірності: заговоритися, захопитися.

Кінцеву фазу процесу первинно позначають дієслова доконаного виду. Це може бути визначення (1) закінченості всієї фази процесу: пересидіти, перерости; (2) перервану фазу процесу, не доведену до кінця: начитатися, наспіватися; (3) кінцеву фазу тривалого процесу: засидітися, забаритися або (4) закінчення процесу з ефектом передбачуваності, доведення до бажаної мети: почорніти, посиніти та ін. Всі інші дієслова виражають фази процесу в одній формі: крикнути, свиснути і т.ін. [Вінтонов].

1.3 Функціональне навантаження фазових дієслів у реченні

Фазові дієслова в структурі речення не виконують самостійних синтаксичних функцій, а лише ускладнюють дієслівні форми, що входять з ним до одного синтаксичного блоку. Фазові дієслова набувають відповідної граматичної форми, а основне дієслово стоїть у формі інфінітива. Наприклад: Він давно вже перестав загравати з старими роботящими українськими селянами-старостами…(Довженко); Обід приходився посередині лекції, його лишали обідати (Коцюбинський); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати (Вовчок); Тарас зрозумів, що бій програно, і почав голосно плакати (Довженко). Саме у структурі складеного дієслівного предиката (фазове дієслово + інфінітив) фазові дієслова мають найбільший ступінь послаблення своєї семантики. Навіть якщо в реченні відсутній поєднаний з фазовим дієсловом інфінітив, що несе основне лексичне навантаження, він все-таки передбачається за змістом. Наприклад: Зачинаю цей щоденник не тому, що хочеться побавитися у великого (Симоненко) - фазовим дієсловом не лише програмується об'єкт та імпліцитний суб'єкт, але й опущений інфінітивний компонент предиката (зачинаю писати, вести, нотувати тощо) [Прокопенко, с. 11].

Контекстуально фазового значення можуть набувати дієслова, які належать до інших семантичних груп, наприклад, дієслів конкретної дії чи руху і переміщення в просторі (вступити в, зав'язати, кинути, піти, сідати, пірнути, порвати тощо). Функціонування таких лексичних одиниць у фазовому полі зумовлює їх групування навколо фаз початку, тривання і закінчення дії, утворюючи при цьому співвідносні ряди [Прокопенко, с. 11].

Фазові дієслова, якщо вони вживаються у формі присудка, виконують такі функції:

1) висловлюють модально-часове значення присудка;

2) доповнюють його основне інформативне значення.

Лексичне значення фазового дієслова включає вказівку на початок, кінець, продовження дії: почати (починати), стати, закінчити, залишитися, взятися (прийматися), продовжувати, перестати, припинити, кинути (кидати) і подібні. Вони можуть виконувати функції вираження емоційної оцінки дії: любити, боятися, боятися і т.ін .

Фазові дієслова вказують на момент початку перебігу дії, вираженого основним компонентом, і, таким чином, не усвідомлюються самостійно. Вони як би зливаються з інфінітивом, граючи при ньому роль своєрідного показника моменту протікання дії (початок, продовження, кінець). Завдяки цьому конструкція присудка має цілісністю: обидва дієслова взаємно доповнюють один одного.

Граматичний устрій включає різні типи системно-структурної організації категоріальних явищ - не тільки системи (підсистеми) у рамках окремих мовних рівнів, але і міжрівневі, різнорівневі системи, основані на об'єднанні й взаємодії морфологічних, синтаксичних, словотворчих, лексико-граматичних та лексичних елементів. Такі системи - двобічні змістово-формальні єдності, які формуються граматичними одиницями, класами та категоріями разом із взаємодіючими з ними на семантичній основі засобами різних мовних рівнів, прийнято називати функціонально-семантичними полями. Система фазових дієслів в українській мові відноситься до граматичної будови мови, представляє собою особливий її аспект - семантично об'єднані різнорівневі мовні елементи (з граматичною основою), утворюючи той потенціал функцій і засобів, котрий реалізується в мові. Кожна граматика містить у собі функціональний аспект. Він так або інакше поданий і в формальній за походженням граматиці, тобто в граматиці, що послідовно рухається від форми до значення. Якщо функціонування граматичних одиниць у взаємодії з елементами різних мовних рівнів стає спеціальним об'єктом аналізу, то, доведено, що йдеться мова про суттєві ознаки функціональної граматики. Якщо ж крім напрямку від форми до семантики в граматичному описі використовується протилежний напрямок - від семантичних категорій до формальних засобів їх вираження, то тип функціональної граматики виступає у всій повноті своїх ознак Поняття функціонально-семантичного поля відображає явище взаємодії елементів різних мовних рівнів, що в повній мірі розкриваються при їх функціонуванні в мові. Але системно-мовні основи єдності типу функціонально-семантичного поля закладені у самому ядрі граматичної будови мови, ядрі граматичної категоріальності. Таким чином, граматичний устрій мови має «польову» структуру з максимально граматикалізованим ядром та лексико-граматичною периферією. Ця частина граматики включається у більш широку сферу будови мови, що охоплює все категоріальне не тільки в граматиці, але й в лексиці, а також у фонетиці. Граматична категоріальність і граматична будова мови являють собою центр, ядро більш ширшої сфери мовленнєвої категоріальності і мовленнєвої будови. Граматичні одиниці, класи та категорії є основними носіями особисто граматичної семантики - категоріальних значень. Ці значення містять в собі понятійне ядро, мають понятійну основу - усе це суто мовні закономірності. «В змісті граматичних класів та категорій другорядну або домінуючу функцію можуть виконувати, поряд із семантичними, також і внутрішньомовні структурні функції, які не пов'язані безпосередньо з розумовим (понятійним) змістом і не відображають позамовних відношень» [Адмони, с. 84]. Це посилює особисто мовну специфіку граматичної будови. Звернення до правил функціонування граматичних одиниць вимагає виходу в широку галузь взаємодії елементів різних рівнів і аспектів мови у висловлюванні. Система граматичних одиниць, класів і категорій разом з правилами їх функціонування - це не найвища «позиція» у всьому тому, що пов'язане з мовою та з її використанням. Ця система підпорядкована тому, для чого вона служить, - формуванню та вираженню (у взаємодії з лексикою і з опорою на лексику) розумового змісту. При такому розумінні граматики в її сферу включається широке коло проблем співвідношення понятійних категорій та їх мовленнєвого втілення, їх мовної семантичної інтерпретації у змісті категорій української мови.

Якщо погодитися з тим, що фазові значення відповідають етапам дії у часі, то, очевидно, що поєднуватися з цими значеннями можуть дієслова, які означають дію, а та в свою чергу локалізується у часі, за своєю природою може припинятися або поновлюватися. Дієслова, які означають локалізованість дії у часі, поєднуються з фазовими дієсловами. Справа в тому, що локалізовані дії у часі можуть бути двох видів. Одні дії майже не мають часової тривалості. Час їх здійснення співвідноситься з точкою на часовій осі, інакше з моментом часу. Це миттєві дії, котрі виконуються «одним рухом, за один раз». В інших дій час здійснення являє собою відрізок, який можна відкласти на часовій осі, і котрий, таким чином, являє собою певний період часу. Це не миттєва, або тривала дія, а дія яка відбувається протягом певного, встановленого періоду. Тільки у локалізованих у часі діях можна виділити етапи, котрі прийнято називати фазами, і, відповідно, тільки ці дії поєднуються з фазовими значеннями [Білозір]. фазовий дієсло іменник мовний

Категорія фазовості тісно переплітається з морфологічними категоріями виду й часу. З'ясуванню характеру їхньої співвіднесеності в слов'янських мовах присвячено чимало праць [Соколова, с. 180], автори яких переконливо доводять, що фазовість пронизує всю систему дієслівних форм. Найтіснішим виявляється зв'язок фазовості з категорією виду, адже їх обидві усвідомлюють через поняття цілісності та розчленованості дії. У найширшому розумінні сутність цієї взаємодії можна сформулювати так: дієслова недоконаного виду позначають дію розчленованою на окремі етапи, кожен з яких посідає певний відтинок на часовій осі; натомість форми доконаного виду позначають дію, початок, середину й завершення якої розуміють як цілісну неподільну фазу, що являє собою точку на осі часу. Ядро синтетичних засобів вираження фазовості становлять префіксовані форми доконаного виду, співвідносні з аналітичними формами, пор.: загорівся - почав горіти, дотиснеш - закінчиш тиснути, перехотів - припинив хотіти. Ці форми є семантично еквівалентними, у формально-граматичній структурі речення - взаємозамінними, проте на рівні комунікативному часто не бувають тотожними [Кислякова, с. 24]. Традиційно такі відмінності кваліфікують як «відтінки значення», «стилістичні відтінки», «семантико-прагматичні особливості» [Бацевич, с. 9-10].

Підсумовуючи вищевикладене, фаза являє собою окрему стадію в розвитку процесу, що підкріплюється наявністю спеціальних фазових дієслів, а також дієслів, що містять у собі семантику фазовості. Зазвичай протягом процесу виділяються три фази: початкова, серединна, кінцева. Встановлено, що фазові фразові дієслова поділяються на: дієслова із власне фазовим значенням; і дієслова із звуженим значення і обмеженою сполучуваністю. Фазовість дієслів у реченнях виконують функції самостійних синтаксичних конструкцій.

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАЗОВИХ ДІЄСЛІВ У МОВІ ТВОРІВ РОМАНА ІВАНИЧУКА

2.1 Семантичні різновиди фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука

У цьому розділі буде досліджено семантичні різновиди фазових дієслів у творах українського письменника Р. Іваничука.

Дієслова із власне фазовим значенням

Використавши за основу класифікацію дієслів із власне фазовим значенням Н. Шведової [Шведова], у творах Р. Іваничука використовуються дієслова зі значенням:

1) початку;

2) продовження;

3) кінця.

Початку: Однак до сварки між приятелями не дійшло. Дівчинка зникла, й хлопці мовчки подалися з гаю, вийшли на узлісся, звідки починалося Шинкарукове поле, а тоді Мирон побачив, як здобріли Йосафатові очі, він ударив побратима долонею по плечу й побіг межею в бік Солтисової гори; Йосафат погнався за ним, й довго вони бавилися в лапанки, аж поки з них не вивітрилася ворожість [вогнст, с. 4]. Починалося - це дієслово у минулому часі. Воно передає значення початку певної території, а саме Шинкарукового поля.

Зголошувалися до комісара теж українські вояки, які служили в австрійському війську, - тож одного дня прийшов до батька капрал Іван Шинкарук. Батько ваш був освічений, мав за собою гімназію, й комісар узяв його за писаря до своєї канцелярії [вогнст, с. 4]. Зголошуватися означає заявляти про своє бажання, згоду робити що-небудь, відповідно це ініціювання якої-небудь дії.

Вони залишили ровери в крайнього господаря на Воловому й подалися крутим узвозом, що спинався на першу підгірську гряду, минули розсипаний у перелісках хутір Сакатуру й вийшли на Зруб, звідки починалася Боднарівка… [вогнст, с. 13]. Подалися - це дієслово, яке вказує на початок ді. Воно означає рушити у певному напрямку або з певною ціллю.

Продовження: Дитяча забава тривала безкінечно, закохані діти розумілися тільки їм відомою мовою і, змагаючись, втішалися, що можуть нею зізнаватися одне одному в найсокровеннішому… [вогнст, с. 18]. Дієслово тривала означає продовження якоїсь події у певний проміжок часу.

Батько запрягав коня до воза, мати вкидала якісь клунки й буханці хліба у васаг, а над селом лунали зойки, люди метушилися й розбігалися хто куди - в ліси, потоки й мочули; пані Марія вилізла на воза й потягнула за собою Мирона, і тої миті хлопець зустрівся поглядом з Йосафатом, який непорушне стояв біля своїх воріт поруч із дідом - пасічником Федором [вогнст, с. 4]. Розбігалися означає швидко рухатися у різні сторони. Ця подія є продовженням метушні, яка сталася у селі.

Мирон сидів на возі, схилившись над книжкою, він намагався вчитатися в написане, рядки зливалися у вечірньому сутінку, й читати стало невміч. Але якби враз сонце й зблиснуло, хлопець ніяк не запам'ятав би прочитаного, бо перебував думками в гаю над межовим струмком, який віднині матиме право переступати лише Йосафат [вогнст, с. 7]. Фазове дієслово вчитатися передає значення тривалості певної дії. Вчитуватися означає продовжувати спроби вловити зміст книги або тексту, який читає людина.

…А тоді Коковський скомандував молодоукраїнцям: «До бою!»; ворожі сторони зближувалися, оркестр не переставав грати «Ще не вмерла» -- і вже ось-ось мала пролитися кров, як із мисливського палацу Потоцького вийшов сам, без охорони, староста Альфред Біляк… [вогнст, с. 17]. Дієслово зближуватися означає продовження руку сторін одна до одної. У цьому прикладі такими сторонами виступають вороги на полі бою.

Кінця:

Пані Марія лягла на сіно у васагу й задрімала, Мирон теж примостився біля неї, а вчитель пантрував, й коли книжка випала хлопцеві з руки, Шинкарук упізнав її, й згадалися йому колишні розмови з покійним уже нині Андрієм Чайковським: старий письменник розчулювався, згадуючи давно проминулу старовину [вогнст, с. 7]. Дієслово задрімала має завершене значення певної події, а саме поринання у сон.

Оце я дивлюся на вас, мої дорогі приятелі, й думаю: у цій благословенній віллі зібралися представники трьох письменницьких поколінь, кожен з яких, мов той ратай, обробляє свою ниву…[вогнст, с. 20]. Фазове дієслово зібралися означає сходитися, з'їжджатися, злітатися. Це завершена подія, зустріч представників трьох письменницьких поколінь відбулася.

У цей час у Бережанах ніхто з поляків ще не вірив у бліцкріг, військові комісаріати роз'їхалися по селах проводити мобілізацію; поліцаї забирали усіх чоловіків до п'ятдесяти років, зганяли їх до міста й не знали, що з ними робити… [вогнст, с. 23]. Дієслово роз'їхалися означає вирушити у різні боки; повернутися по домівкам.

Повстанці забарикадувалися на горищі якоїсь хати в селі Устиянові, відстрілювались до останнього набою й під спів «Ще не вмерла Україна» підірвали себе гранатами… Нині таких героїв нараховуємо тисячами [вогнст, с. 30]. Дієслово забарикадувалися має значення створення перешкод для проникнення інших осіб у приміщення.

Весною тисяча вісімнадцятого року гіджри разом з багатьма галерами, каторгами і паштардами причалила до Кафської пристані невелика турецька фреката [Мальвич, с. 2]. Дієслово причалила означає пристала до берега.

Фазові дієслова із звуженим значенням і обмеженою сполучуваністю

Використовуючи класифікацію Н. Ю. Шведової, фазові дієслова із звуженим значенням і обмежуваною сполучуваністю, у творчості Р. Іваничука представлені дієсловами без компонента якісної характеристики; і дієслова з компонентом якісної характеристики.

У відповідності з першою групою, фазові дієслова із звуженим значенням передають значення початку дії:

Перед вечором, набувшись на пленері, ми подалися лісовою стежкою до тракту, й нам перейшов дорогу чоловічок у клепані [проща, с. 20].

Серед дієслів першої групи у досліджуваному матеріалі використовуються дієслова відновлення або продовження дії, наприклад:

Ця праця не заважала йому читати_перечитувати заборонену літературу, яку виманював у старих комбатантів УСС, він потаємно запозичав твори Антона Крушельницького, Миколи Голубця та Степана Чарнецького товаришам, які згодом стали членами товариства «доморосів» [проща, с. 28]. Дієслово читати-перечитувати вказує на відновлення однієї і тієї ж дії.