Кінцеву фазу у творах Р. Іваничука представлено дієсловами доконаного виду. Сюди належать дієслова які вказують на завершеність процесу із префіксом за-; пере-, наприклад: записався, запручався, заверещав, перехрестився та ін.

Для підтримання престижу нового війська Урхан сам записався в першу орту, а всьому корпусові дав герб -- ложку, щоб нагадувала воїнам про те, що воювати вони мають за султанський харч [Мальвич, с. 31].

Андрійко запручався, заверещав, тоді йому заткали шматою рот і поскакали по безлюдді [Мальвич, с. 38].

Правда, по дорозі він прибрався трохи по-чужинецькі: приплюснуті дахи замість високих солом'яних стріх, мечеть під горою, кам'янистий грунт замість пухкого чорнозему, піщані гори замість степу, та все-таки повіяло знайомим рідним вітром із чужої долини, і перехрестилася Марія [Мальвич, с. 55].

І тут перевтомлені нерви здали, він затрусився від приступу божевільної люті, заверещав і, вихопивши з піхви кинджал, замахнувся ним на яничара-агу [Мальвич, с. 21].

Фазові дієслова своєї семантикою передають все смислові відтінки дії і роблять це точніше, ніж видові пари дієслів, причому не всі дієслова в українській мові мають видові пари, а фазові дієслова поєднуються практично з усіма типами предикатів, крім предикатів якості, зв'язку, класу. Далі, вони співвідносять фазу дії не тільки з її внутрішнім характером здійснення, а й пов'язують в єдиний ряд події, відображені в дискурсі або тексті:

Мальва порум'яніла, посвіжіла. Підстрибуючи на одній нозі, вона наспівувала ту саму пісню, яка недавно лунала попереду кантари: про овець, про пахучі яйли, про красуню, що жде не діждеться молодого чабана із степів. [Мальвич, с. 54].

Вона зрозуміла, що трапилось у цю хвилину: дочку не злякав зикр дервішів, а заворожив; дитина увірувала в того аллаха, який заповнив тут весь її світ, свідомість, і, можливо, вже ніколи не схоче знати, яка віра була в її батьків, та й узагалі не повірить, що може бути щось інше, крім магометанського бога, на світі [Мальвич, с. 12].

Нарешті, фазові дієслова дають «оцінку» не тільки характеру протікання ситуації, але і самої фазової ситуації і дуже часто - поведенці самого суб'єкта фазової ситуації

2.2 Граматичні особливості вживання фазових дієслів у творах Р. Іваничука

Граматичний характер фазовості проявляється у видових опозиціях: усі видові пари розподіляються за трьома типами фазових відносин, тобто містять фазовий інваріант видового протиставлення. Розглянемо типи фазових відносин:

1. Процесно-завершальний, що зустрічається у видових парах. Кінець процесу зазвичай пов'язаний з досягненням внутрішнього межі, з результатом: робити - зробити; відкривати - відкрити; вирішувати - вирішити; згадувати згадати і т.п. Тут фазові відносини відповідають семантичної формулі «робив , робив і нарешті зробив».

2. Починальний-процесний: висвітлити - висвітлювати; зрозуміти - розуміти; очолити - очолювати і ін. В цих парах дієслово називає початок подальшого процесу або значення «зрозумів і тепер розумію».

3. Лише один раз - багаторазовий (одиничність - повторюваність, серійність процесу: відвідати - відвідувати; трапитися - траплятися; з'явитися - бути (в значенні «приходити куди-небудь»), Підстрибнути - підстрибувати і т.ін. Цей тип фазових відносин є універсальним, а для видових пар - тривіальним, Протиставлення «одиничність - багаторазовість» служить умовою об'єднання дієслів e видову пару. D інших видових парах є і нетривіальні відмінності, а в парах типу траплятися - трапитися їх немає [Титаренко].

Тимчасова послідовність, яка фіксує фазовість, носить особливий характер. Її не можна ототожнювати з граматичним часом, з яким фазовість пов'язана опосередковано через вид і через способи дієслівної дії. Фазовість в аспекті часової тривалості - це послідовність подій, де точкою відліку є момент, починаючи з якого дія або стан мисляться як існуючі, що продовжуються, або момент, після настання якого дія або припиняється, або обривається у часі, хоча потенційно здатна до продовження. Фазові дієслова не копіюють, а доповнюють видові характеристики дієслів. Крім того, вони функціонують в умовах, де вид не може служити способом характеристики ситуації, зокрема, якщо фазова ситуація виражена віддієслівним іменником або прикметником. Фазова лексика структурно організовує текст. Отже, фазова лексика розглядається як альтернатива морфологічному способу вираження аспектуальних характеристик, здатну більш чітко передавати членування дієслівної дії. В умовах контексту фазові дієслова можуть передавати такі дії, як одноактну, багаторазову, раптову, інтенсивну [Павлова].

Утворення однослівних дієслів, що позначають початок дії, в українській мові обмежено незначною кількістю префіксів за-, з- (у широкому семантичному контексті дієслів): заговорити, збурити, зазирнути, наприклад:

Ліді підійти до хлопця, взяти його під руку й заговорити з ним не про те, що зараз його мучить, - зовсім про щось інше: хай би розповів, чи працює вже над другим розділом повісті про Страдчівський монастир, або ж про останню прочитану книжку; їй з Ігорем цікаво, він уміє підхопити її думку й розвинути, незважаючи на те - погоджується з нею чи ні… [проща, с. 22].

Ми всі ніби враз відчужилися, боялися зазирнути одне одному у вічі, щоб не піддатися ще більшому почуттю резиґнації і страху; сприяла нам у цьому темінь печери, проколена пломінчиком стаєнної ліхтарні, яка щедро освітлювала лише моє обличчя, й мені здалося, що на мене дивляться мої друзі з надією на розраду [проща, с. 33].

-- Назджаз! Я ж не бороню тобі ніколи. Зараз звелю запрягти карету.

-- Дозволь мені самій піти до неї, пішки... [проща, с. 140].

Значення початкової фази може передаватися аналітичними інфінітивними сполуками з дієсловами-зв'язками: починати, ставати.

Вона тільки-но зварила вечерю для монахів, зараз оголосять передвечірній намаз, і знову Мурах-баба гніватиметься, що дитина не вчиться впору ставати до молитви [мальви, с. 140].

Вся наша біда, Антоне, в тому, що ми не вміємо, навіть не насмілюємося ставати модерними, ми так ніжно любимо свою ветху патріархальність, що й світського елеґанта Шевченка одягнули в старий кожух й аніруш не хочемо знімати ту одежу з нього; ми стали нецікаві світові, від нас тхне нафталіном… [проща, с. 35].

Він хоче розпочати війну з ляхами і йде в тебе просити допомоги [мальви, с. 130].

-- Як, як він смів?! Ми шерть дали польським послам, як насмілився смердючий пес почати війну з Ляхистаном, не питаючи мене? [мальви, с. 147].

Хмельницький послав гінця до хана з наказом негайно почати битву і чекав відповіді [мальви, с. 161].

Поширеність іменників поряд з даними мовними засобами зумовлена їхньою схильністю передавати додаткові характеристики дії, а саме: дієслово братися (до роботи) несе у собі відтінок початку тривалої дії, вступати (у конфлікт) - значення включення в якусь дію чи процес, кидатися (у сльози) - значення з відтінком більш високого ступеня енергії, вирушати (в дорогу) - відтінок рішучості, входити (в права), впадати (в сон) - семантику виникнення стану, підніматися (на захист) передбачає важливий суспільний захід. Дієслова вдаватися, пускатися (на хитрощі) конкретизують дію, чіткіше вказуючи на початок процесу.

Народ тягнувся юрбами до центру, на в'ючених мулах і верблюдах пробивалися купці крізь натовп, тіснячи і тратуючи піших, викрикували гамали, вимагаючи вступатися з дороги [мальви, с. 92].

Антона Доленка й близько немає, Мирон Синютка, ставши після арешту народним депутатом Верховної Ради України, по вуха вліз у політику; Ореста… вона ні на мить не вступається з_перед очей, але її немає, немає [проща, с. 11].

Перевага дієслів на позначення кінцевої фази полягає:

- у порівнянні зі словотвірними засобами (префікси до-, від-, пере-: дов'язати, відбіліти, перебоятися)

- Непогано, але ж товариство під такою назвою існувало у Вільні ще за Міцкевича, - засумнівався Ігор.

- І їх усіх пересадили, - вставила Ліда [проща, с. 13].

- Тому, що вони з любителів наук перетворилися на політиканів, - зауважив Антон. - Ми ж маємо бути лояльними [проща, с. 13].

- Який парадокс, - про щось розмірковувала вголос Ліда й не дбала про те, чи її слова доходять до свідомості Ігоря, думки якого враз перемістилися до станційної почекальні, де, напевне, ждуть електрички Ореста й Аркадій, а які вони обоє зараз, - підкочувалися до серця хлопця пекучі ревнощі [проща, с. 15],

- у використанні аналітичних інфінітивних форм (дієслова-зв'язки: перестати, закінчити, припинити). Сутність цього полягає у тому, що фазові дієслова здатні передавати процеси, які не можуть виразитися однослівними дієсловами, а також мають додаткові характеристики цих процесів. Наприклад, дієслова розігнати, розвіяти передбачають субстантиви із значенням психологічного стану (сон, сум), обірвати (життя) - характеризується різким припиненням процесу, випасти (з уваги), вилетіти (з пам'яті) - раптовістю дії. Значення дієслів вилізти (з боргів), вибитися (з сил), зламати (присягу) мають відтінок інтенсивної дії. Дієслова виводити, виходити, відходити означають відштовхування, ухиляння від дії чи процесу. Наприклад:

Євнухи розбіглись уздовж ряду, приглядалися до облич хлопців, запитували імена, принюхувалися, мов голодні пси, і кидали коротко: «В медресе», «на човни», «до саду». Хапали за руки, групували і швидко виводили за ворота [мальви, с. 41]. Виводили - це дієслово, яке означає продовження і тривалість процесу.

Голубий мармур ще більше згущував синяву неба, тихо падали краплі і ледь брижилася поверхня води, а на дні - побачила Мальва - застигли рибки, що одна за одною розігналися по жолобці, яким витікала з басейну вода, і чомусь зупинилися в розгоні [мальви, с. 127]. Дієслово розігналися передає значення завершеності руху.

Хлопець відчув, як назавжди розвіялися його надії на порятунок. Бо нема в людей власної волі для здійснення своїх бажань [мальви, с. 45]. Розвіялися (надії) має значення завершеності дії. У цьому контексті це дієслово означає зникнення будь-яких надій.

Омар бажав обірвати нитку свого життя там, де воно могло б хоч на мить освітити шлях іншим своїм останнім спалахом [мальви, с. 118]. Дієслово обірвати у цьому контексті передає значення швидкого обривання процесу.

Таким чином, фазові дієслова, хоча і тісно пов'язані з видовими характеристиками, незважаючи на це, мають свою самостійність. Фазовість - один зі способів дії, який служить на синтаксичному рівні і характеризує різні способи протікання дії у її зв'язку з іншими подіями тексту.

Фазові дієслова бувають доконаного і недоконаного виду. Перші співвідносяться з фазами початку і тривалості. Другі співвідносяться з дієсловами на позначення фази кінця.

З галер виходили, кваплячись на ясир-базар, турецькі купці, йшли маршовою колоною яничари - султанська охорона для кафського паші, поспішали мубашири відраховувати п'яту частину з татарського ясиру для турецького падишаха йшла османська неясить на кримську землю [Мальвич, с. 2]. Дієслова виходили та йшли вказують на тривалість процесу, а відповідно, дія продовжувалася протягом певного часу.

З неї зійшов на берег сивобородий чоловік у білій чалмі і сірому арабському бурнусі [Мальвич, с. 2]. Фазове дієслово зійшов вжите у доконаному виді і передає значення завершеної дії. Зійшов на берег у контексті означає, що чоловік покинув судно і спустився на землю.

Думав я, що побачу темряву і глупоту, а зустрівся з благородним прозрінням осліплених богатирів; думав я, що зустрінуся з озлобленням до мене, турка, а побачив високе благородство, пошану до розуму, ннависть до кайданів [Мальвич, с. 2]. Фазові дієслова зустрівся і побачив мають форму доконаного виду і констатують факт відбування певних подій, зустрічі і споглядання людиною величі і благородства.

Тим не менше, дієслова на позначення фази початку, можуть також вживатися у формі доконаного виду, якщо вони вживаються у минулому часі:

...Надто рано почалось цього року літо в Криму. Шовковиця обсипалася, не доспівши, виноград не зав'язався, попадали жовті персики величиною з ліщиновий горіх, вітри не наганяли на небо ні одної хмаринки. Достиг ячмінь, ледве покривши собою сіру кам'янисту груду, і розвіялося половою виколосене просо [Мальвич, с. 4]. Дієслово почалось вказує на фазу початку дії. Воно вживається у минулому часі у формі доконаного виду. Сукупність дієслів обсипалася, не зав'язався, не наганяли, достиг, розвіялося пояснюють, чому не літо почалося рано. Вони мають форму доконаного виду і вживаються у минулому часі.

Вона не підвелася, тільки скрушно глянула на невільницю, потім її скляні очі надовго вп'ялися в татарина і враз погасли, збайдужіли [Мальвич, с. 6]. У цьому реченні дієслова доконаного виду не підвелася, глянула, вп'ялися, погасли вказуються за завершальну фазу. У цьому прикладі фазові дієслова доконаного виду вживаються для опису послідовності дій невільниці.

Адже коли мати стає байдужою до дітей і внуків, значить - постаріла вона і збирається в дорогу на той світ [Мальвич, с. 20]. Дієслово постаріла у доконаному виді вказує на процес старіння. Постаріти означає досягти похилого віку.

Підсумовуючи вищевикладене, за граматичними характеристиками фазові дієслова мають форму доконаного або недоконаного виду. Вони можуть вказувати на одноразову або багаторазову дію, реалізувати значення процесуальності або тривалості тощо.

2.3 Функції фазових дієслів у мові творів Р. Іваничука

Фазові дієслова можуть виконувати у реченнях функції присудка: У партизанів, що залягли в сторожках, закінчувалися набої, кулеметні черги ставали все рідшими, а врешті зовсім стихли; тоді права сторожка вибухнула - островерхий дашок злетів у повітря, мов парасоля, і впав на сніг, а з лівої вийшов упівський старшина з піднятими руками…[вогнст, с. 113]. У цьому прикладі фазове дієслово означає фазу кінця. У тексті це дієслово недоконаного виду і виконує функцію присудка.

І саме в той мент, коли колядниці подалися вниз понад Брусторкою вбік Шепота, Андрій помітив, як із шешорського тракту звернув на Брустори військовий відділ і розсипався улоговиною обабіч дороги [вогнст, с. 194]. Фазове дієслово подалися є присудком. Вона означає початок фази, а саме рух у певному напрямі.

Думала Ганна, що вже ніколи його не побачить: перед Йорданом пішов Чарнота зі своєю сотнею рейдом на Покуття - там почалися вивози в Сибір: яке село врятує, а яке ні, десь погромить енкаведистський гарнізон, а десь обійде, зваживши свої сили, коли виграє бій, а коли… [вогнст, с. 194]. Фазове дієслово фази початку почалися виконує функцію підмету. У реченні воно використовується у значенні початку дії.

А ще хочу тобі сказати, що в Сакатурі гарнізон розгромлений, твоя сестра Марія і її чоловік подалися до куреня Різуна в Чорний ліс, бо й Сакатуру, як сусідню Боднарівку, нині -завтра теж спалять. А Василь у нас… [вогнст, с. 202]. Фаза початку виражена через дієслово подалися, що виконує функцію присудка. Це дієслово означає відправлятися, вирушати куди-небудь, ідучи, їдучи, відлітаючи.

У формі присудка, фазове дієслово може бути частиною складеного присудка:

Третього дня після смерті Амурата з самого ранку почав збиратися народ уздовж Ат-мейдану [мальви, с. 28]. Почав збиратися - це складений присудок, що вказує на фазу початку дії.

У страдчівській пущі щойно починає розпаношуватися осінь: кольористі клени, тихо засинаючи, струшують із себе лапате листя, встелюють ними жухле моховиння, заквітчують золотистими узорами кущі глоду й ожини [проща, с. 11]. Починає розпаношуватися - це складений присудок на позначення початку дії.

Я перестав спілкуватися з товаришами, та коли вже перо спинилося і я прочитав написане - вперше відчув перевагу прози над віршем: у вірші ідея перебуває на службі в рими, а проза дає простір для вільного мислення [проща, с. 17]. Перестав спілкуватися - це складений присудок, що означає фазу завершеності дії.

Функція обставини реалізується у складних реченнях:

Літала під час репетицій домовина понад сценою, осідала долі, й тоді з неї виходила прекрасна Сотниківна й простягала до Хоми руки, щоб затягнути його у відьомське пекло; Хома_Аркадій описував крейдою довкруж себе кола й приговорював «хрест на мені, хрест на спині» [проща, с. 9].

Проте ми таки зібралися у страдчівській печері на Дмитрія при світлі стаєнної ліхтарні, яку я захопив з собою з Янова, поставали за сповідальним каменем, щоб присягтися - хто що може зробити для укріплення духа зневоленого народу, бо іншої зброї в нас не могло бути [проща, с. 33].

Я втямив, що до вечора недалеко, й ночувати подамся в Янів до сестри, яка стала господинею в батьківському домі, й для згадок про доморосів залишилося в мене небагато часу, а ніхто з них не приходить на умовлене місце, щоб допомогти згадати минуле, що промайнуло, мов блискавка, і утопилось у пропасті літ [проща, с. 33].

У тексті фазові дієслова використовуються письменником для зображення череди подій:

Вклонилася господареві до ніг, подякувала, похапцем зібрала свої мізерні пожитки, схопила дівчинку на руки і вибігла. Чвалувала крутими вуличками, завмираючи від страху, що повернеться з міста туркеня і дожене її, бігла, ховаючись за кам'яними стінами, що заступали вікна будинків, квапилася до північних кафських воріт, щоб вийти з тісного міста на волю [Мальвич, с. 7].

Дервіш повернувся до Марії спиною, зашепотів слова молитви, тихо подався у протилежний бік, а вона стояла зблідла, без надії, з простягнутими руками і не помічала, як синьоока Мальва безжурно бігає попід хребтом, зриває жовті квіти, що пришпилились головками до сухої землі [Мальвич, с. 7].

Протягом цілого року прибували до Золотого Рогу галери з трофеями, султан із військом повернувся аж весною [Мальвич, с. 16].

Великий візир Аззем-паша стояв незворушно. Дивлячись на мертвого султана, промовив півголосом:

-- Закінчилась династія Османів. Синів ти не народив, султане, а слабоумний брат твій Ібрагім не може правити імперією [Мальвич, с. 17].

Мовчазною процесією пройшли через подвір'я, минули султанську конюшню і зупинилися перед залізними дверима двірцевої темниці. Розступилися вартові, каштелян тюрми прогундосив тремтячим голосом:

-- Тільки з дозволу великого візира можу відчинити браму... [Мальвич, с. 18].

Тож у інших школах продовжувалась Ісламова наука. Козаки передали його полякам, щоб він цілих сім років, чекаючи викупу, навчався при варшавському дворі європейської витонченості й дипломатії [Мальвич, с. 24].

Рвонув коня, бризнуло каміння з-під копит і посипалося на дахи циганських хаток, що приліпилися під прямовисною скелею [Мальвич, с. 25].

Іслам-Гірей пришпорив коня і поскакав, минаючи Ашлама-сарай і медресе, до головного ханського палацу [Мальвич, с. 27].

Яничари вимагали підвищення плати за службу, домоглися визнати їх кастою, рівною улемам; щоб мати запоруку серед духовенства, закріпили дев'яносто дев'яту орту за орденом Хаджі Бекташа [Мальвич, с. 33].

Підсумовуючи вищевикладене, фазові дієслова можуть виступати у функції присудка, частини складеного присудка, обставини та ін.

Висновки до розділу 2

Підсумовуючи вищевикладене, із загальної сукупності фазових дієслів (61 речення), кількість вживання дієслів на позначення різних фаз можна підсумувати у Таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Рис. 2.1. Кількість дієслів за фазами у творах Р. Іваничука.

Функціональний розподіл фазових дієслів можна підсумувати таким чином (Таблиця 2.2):

Таблиця 2.2

Рис. 2.1. Функції фазових дієслів у творах Р. Іваничука.

ВИСНОВКИ

Дослідивши фазові дієслова у творах Р. Іваничука, можемо зробити такі висновки:

1. Фазовість є найважливішим компонентом фазового детермінації. Фазовість характеризує процес, виразником якого є перш за все дієслова, що становлять ядро фазового лексики. Фаза являє собою окрему стадію в розвитку процесу, що підкріплюється наявністю спеціальних фазових дієслів, а також дієслів, що містять в собі семантику фазовості.

2. Зазвичай протягом процесу виділяються три фази: початкова, серединна, кінцева.

3. Фазові дієслова своєї семантикою передають все смислові відтінки дії і роблять це точніше, ніж видові пари дієслів, причому не всі дієслова в російській мові мають видові пари, а фазові дієслова поєднуються практично з усіма типами предикатів, крім предикатів якості, зв'язку, класу.

4. Фазові дієслова співвідносять фазу дії не тільки з її внутрішнім характером здійснення, а й пов'язують в єдиний ряд події, відображені в дискурсі або тексті.

5. Фазові дієслова дають оцінку не тільки характером протікання ситуації, але і самої фазової ситуації і дуже часто поведенкою самого суб'єкта фазової ситуації.

6. Отже, аналіз кола засобів вираження фазових доводить, що найбільше способів вираження має семантика початку дії, найменше -продовження. Це свідчить про важливість фази починальності в картині світу українців загалом, що й віддзеркалює система мови і прагнення мовців до максимальної точності в його вираженні.

7. Варіантні фази починальності зумовлюють додаткові семантичні та прагматичні відтінки, що реалізуються у різних структурних моделях присудків, граматичному оформленні та семантиці компонентів, формах предикативного зв'язку.

8. Загальну закономірність, що регулює співвідношення фази і виду, можна визначити так: оскільки дієслова доконаного виду вказують на межі дії, а недоконаного - на можливість вичленувати кожну стадію її перебігу, то дієсловам доконаного виду властиві тільки фази, пов'язані з межовим моментом, - початку та завершення, а форми недоконаного виду аналітично чи поєднуючись зі спеціалізованими маркерами - обставинами - можуть позначати усі етапи перебігу дії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В. Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики / В. Г. Адмони. - Л.: Просвещение, 1988. - 331 с.

2. Барчук В. Фазові дієслова в темпоральному континуумі тексту (на матеріалі оповідання Ольги Кобилянської «Valse melankolique») / В. Барчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія, 2011. - Випуск 545-546. - С. 197-203.

3. Білозір О. С. Проблема функціонально-семантичного поля фазовості у лінгвістиці / О. С. Білозір // Молодий вчений. - 2018. - № 5(1). - С. 102-106.

4. Бойченко Н. О. Семантичні параметри дії, що виражаються вербоїдами / Н. О. Бойченко // Наукові записки, 2001. - Том 18 - С. 32-35.

5. Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / А. В. Бондарко. - Л.: Наука, 1983. - 208 с.

6. Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська. - К.: Пульсари, 2004. - 398 с.

7. Гайсина Р. М. К вопросу о специфике значения глагола / Р. М. Гайсина // Известия АН СССР. Сер. литературы и языка. ? 1982. ? Т. 41. - № 1. ? С. 59-64.

8. Гак В. Г. Высказывание и ситуация / В. Г. Гак // Проблемы структурной лингвистики. ? М., 1973. ? С. 325--372

9. Дишлева С. М. Адвербіальна дистрибуція лексико-семантичних груп українських дієслів: автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / С. М. Дишлева; НПУ ім. М.П. Драгоманова. - Київ, 2008. - 18 с.

10. Іванович М. Аналітичні засоби вираження фазового починального значення в українській мові / М. Іванович // Граматичні студії. Випуск 2. - 2016. - С. 28-32.

11. Кислякова Н. О. Синоніміка вираження присудка в українській мові: метод. реком. на допомогу вч. сер. шк. / Н. О. Кислякова. - Одеса, 1975. - 34 с.

12. Котова А. В. Структура процесуальної ознаки й особливості її інтенсифікації / А. В. Котова, І. В. Удовенко // Філологічні трактати. - 2013. - Т.5. - №3. - С. 46-49.

13. Кульчицький І. М. Огляд підходів до семантичної класифікації дієслівної лексики / І. М. Кульчицький, М. О. Лукач // Наукові записки [Національного університету «Острозька академія»]. Сер.: Філологічна. - 2013. - Вип. 34. - С. 112-114.

14. Леута О. І. Дієслівні речення в українській літературній мові: структура, семантика, моделі: автореф. дис. - Київ, 2009. - 37 с.

15. Леута О. І. Структура і семантика дієслівних речень в українській літературній мові: [монографія] / Олександр Іванович Леута. - К.: Такі справи, 2008. - 208 c.

16. Лук'янова Г. Сполучуваність фазових дієслів та їх структурні моделі / Г. Лук'янова // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер.: Філологічні науки. - 2010. - Вип. 89(3). - С. 65-68.

17. Маслов Ю. С. К основаниям сопоставительной аспектологии / Ю. С. Маслов // Вопросы сопоставительной аспектологии. - Л.: Наука, 1978. - С. 4-44.

18. Насилов Д. М. Проблемы тюркской аспектологии: акциональность / Д. М. Насилов. - М.: Наука, 1989. - 208 с.

19. Овчиннікова І. І. Часова локалізованість і фазовість як таксономічні ознаки дієслів в українській мові / І. І. Овчиннікова // Система і структура східнослов'янських мов. - 2012. - Вип. 6. - С. 106-112.

20. Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении. Изд. восьмое / А. Пешковский. - М.: УРСС, 2001. - 451 с.

21. Прокопенко І. М. Синтаксичні функції синсематичних дієслів: автореф. канд. філол. наук / І. М. Прокопенко. - Київ, 2005. - 20 с.

22. Cеливерстова О. Н. Второй вариант классификационной сетки и описание некоторых предикативных типов русского языка / О. Н. Селиверстова // Семантические типы предикатов: [монография] / [отв. ред. О. Н. Селиверстова]. - М.: Наука, 1982. - С. 86-157.

23. Сидоренко Т. М. Проблема лінгвокатегорії фазовості в науковій літературі / Т. М. Сидоренко // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Сер.: Філологічні науки. - 2012. - Кн. 2. - С. 16-18.

24. Сидоренко Т. М. Система фазових значень дієслова з префіксом від- (віді-, од-, оді-) / Т. М. Сидоренко // Наукові записки [Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя]. Серія : Філологічні науки. - 2011. - К н. 2. - С. 69-71.

25. Сильницкий Г. Г. Семантические классы глаголов и их роль в типологической семасиологии / Г. Г. Сильницкий // Структурно--типологическое описание современных германских языков. -- М., 1966. -- 250 с.

26. Смеречинська О. В. Дисертація функціонально-семантичне поле граничності дії в німецький та українській мовах: дис. канд філ. наук / О. В. Смеречинська. - Львів, 2019. - 330 с.

27. Соколов О. М. Имплицитная морфология русского языка: монография // О. М Соколов // Гидромакс, 2010. - 183 с.

28. Соколова С. Фазовий характер видового протиставлення в сучасній українській мові / С. Соколова // Лінгвістичні студії. - 2013. - Вип. 26. - С. 53-60.

29. Храковский B. C. Семантика фазовости и средства её выражения / В. С. Храковский // Теория функциональной грамматики. - М.: Наука, 1987. - С. 153-178.

30. Шведова Н. Ю. Русский семантический словарь / Н. Ю. Шведова. - М.: РАН. Ин-т рус. яз., 2007. - Т. IV. - 952 c.

ДОДАТОК

Вибірка дослідження з творів Р. Іваничука

Размещено на Allbest.ru