Суб’єктивно-прагматичний вимір законодавчого стилю: аксіологія, афект, емоція, оцінка, опінія, експресивність, емотивність (на матеріалі французької мови)

1. Проголошення санкції як анафеми. Поставлена на перше місце санкція підкреслює ефект погрози покарання у разі правопорушення (при цьому такий інверсійний порядок слів також робить фразу легшою). Погрозливих конструкцій, з яких починаються положення, у Цивільному кодексі багато: “A peine de nullitй...” (Під загрозою недійсності...). “A peine d'irrecevabilitй... " (Підзагрозою неприйнятності...). Або ж таке погрозливе, але ясне оголошення: “Il n'v a pas de mariage...” (Недійсним є шлюб... ) (Code civil, 2008, a. 146).

2. Інші застосування. З тією самою метою перше місце в реченні віддається іншим елементам фрази: а) ситуації: “En cas d'urgence. ” (В терміновому випадку...). “S'il v a une contestation... " (У випадку опротестування...) (Code civil, 2008, a. 645); б) хронології (“Avant toute dйcision... " (Перед прийняттям будь-якого рішення.) (a. 287); в) критерію: “Selon l'intйrкt de l'enfant... " (Виходячи з інтересів дитини.) (a. 287). “A titre exceptionnel... " (Як виняток.) (a. 287-1).

Стан дії. Часто вибір активного чи пасивного стану диктується відносною значущістю суб'єкта (агенса дії) і об'єкта (предмета дії). На чому законодавець акцентує увагу? На персональній ролі суб'єкта, його функції, його місії, його ініціативі, його владі, повноваженнях чи на підтвердженні його прав? Активний стан уживається тоді, коли законодавець хоче підтвердити право, обов'язок чи повноваження суб'єкта. “Lejuge examine”... (Суддярозглядає.) (Code civil, 2008, a. 231), ... “Le juge prononce" (Суддя виголошує рішення.) (a. 232). “Le tuteur prendra soin" (Опікун буде піклуватися про... (a. 451).

І, навпаки, коли законодавець хоче підкреслити значущість об'єкта, то він звертається до пасивного стану. “Le divorce peut кtre prononcй...” (Рішення про розлучення може бути виголошене.) (Code civil, 2008, a. 229).

Наголошення на певному елементі фрази. Виокремлення певного елемента фрази тим чи іншим чином також акцентує увагу на його значущості. Але насамперед таке наполягання має на меті примусити адресата зрозуміти важливість цього законодавчого положення, підкреслюючи його схожість чи протилежність або ж пояснюючи певний факт. І тоді законодавче висловлення стає за своїм характером повчальним чи пояснювальним. Законодавець стає немовби педагогом, для цього він використовує різні методи.

Лексичні повтори підкреслюють смисловий паралелізм, але у французькому ЗД вони вживаються насамперед для того, щоб відкрити й закрити всі виходи, всі шляхи даної юридичної ситуації, всі її можливі варіанти так, щоб стало зрозуміло, що дане правниче правило загальне й абсолютне. “Toute altйration, tout faux..., toute inscription... " (Будь-яка зміна, будь-яка підробка, будь-який напис... ) (Code civil, 2008, a. 52). “М le propriйtaire, ni l'usufruitier...” (Ні власник, ні користувач...) (a. 607).

Б. Абсолютні терміни. Як і семантичні повтори, вони підкреслюють загальність закону. Закон рідко коли каже “ніколи”, хоча інколи він це каже: “En aucun cas” (В жодному випадку). Але закон часто каже “завжди”: “La sйparation de corps entraine toujours la sйparation de biens” (Окреме проживання чоловіка й дружини завжди тягне за собою розподіл майна) (Code civil, 2008, a. 302).

Пояснювальні вирази. “La prescription se compte par jours, et non par heures” (Строк позовної давності обчислюється в днях, а не в годинах) (Code civil, 2008, a. 2260). Найчастіше правило пояснюється тим наслідком, який воно спричинює. “La compensation s'opиre de plein droit par la seule force de la loi, mкme а l'insu des dйbiteurs..” (Компенсація здійснюється лише на основі закону навіть без відома боржників) (a. 1290). Деякі формулювання пояснюють санкцію, що випливає з правила: “La donation... ne pourra comprendre...; si elle comprend..., elle sera nulle...” (Договір дарування... не може включати., якщо він включає., то він є не дійсний.) (a. 943).

Г Зайві вирази (багатослів'я), які є свого роду повторами. У законах вони трапляються дуже рідко, тому що закон вимагає стислих формулювань. Але ці мовленнєві надмірності вживаються просто для наочності. Закон не переконує, законодавець їх уживає з обережності, з певної лукавості. “Un seul et mкme jugement...” (Одне й теж рішення) (Code civil, 2008, a. 518). “Les part et portion.. " (Частка і пай.) (a. 1214).

Мовна економія. І, навпаки, законодавець інколи економить на мовних засобах. Він економить на словах шляхом їх вилучення чи скорочення. Це нормальне явище в комунікації й нормальне явище для французького законодавчого дискурсу. Але законодавець це робить за допомогою особливих засобів, які стають справжніми стильовими ефектами.

Елізія (випадіння) артикля. Виграш від елізії артиклю невеликий, але при цьому тон фрази стає різкішим. “Rйcompense est due...” (Code civil, 2008, a. 1412). “Droit et devoir de garde...” (a. 371).

Б. Скорочення назви підмета (суб'єкта). Процес полягає в скороченні назви суб'єкта. Закон дає суб'єкту синтетичну назву. Замість того, щоб розкласти аналітичним шляхом наслідок юридичного акту на частини, тобто зробити детальний перелік усіх суб'єктів, які підпорядковуються цьому правилу, висловлення розповсюджує його ефект у загальному плані на весь інститут суб'єкта-підмета. “Le mariage emporte lйgitimation. ” (Шлюб тягне за собою легітимацію...) (Code civil, 2008, a. 311). “L'adoption confиre а l'enfant. ” (Усиновлення надає дитині.) (a. 356, 357).

Максими. Ми знайшли ще інші ознаки С у французькому Цивільному кодексі, а саме максими, тобто короткі вислови, що формулюють моральні й життєві правила в лаконічній формі. У законі вони виконують роль правничого правила. До максимів належать: adages, axiomes, aphorismes. Максими - це також засоби економії, лаконічності, де ідея, висловлена кількома словами, немов би гола. Сказано тільки головне. Звичайно, не кожне правило можна висловити максимою. Але в Цивільному кодексі їх багато. Максими - це традиції, звичаї, це досвід сотень поколінь, мудрість віків, це велике мовне надбання французького народу, вони мають позачасовий характер. Force n 'est pas le droit (Сила не в силі, а в правді). Nйcessitй fait loi (Нужда пише свій закон). Тут слова мають не лише лексичне, а й культурне значення. Деякі з них цитуються латинською мовою, що ще більше посилює їх експресивність. Вони тоді виглядають як вирази, викарбовані на камені пам'ятників. Оскільки Цивільний кодекс включає не тільки римське й французьке право, але й право звичаїв, які, звичайно, формулювалися у вигляді приказок, крилатих фраз тощо, то нічого дивного, що в цьому Кодексі таких виразів у вигляді максим є велика кількість. Вони формулювалися до 60-х років ХХ століття в Цивільному кодексі в основному латинською мовою. Після заборони вживання латинської мови в законах в Цивільному кодексі залишилися тільки французькі варіанти максим. “Tout paiement suppose une dette” (Будь-який платіж передбачає борг) (Code civil, 2008, a. 1235). “La vente de la chose d'autrui est nulle” (Продаж чужої речі є недійсним) (a. 1599).

Отримані результати нашого дослідження дозволили поглибити теоретичні й практичні знання про мовленнєву С, уточнити зміст і дефініції її ознак, їх роль і особливості функціонування у французькому законодавчому дискурсі, а саме - концептів: оцінка, аксіологія, афект, емоція, опінія, емотивність та експресивність - та зробити такі висновки. Не існує єдності думок дослідників щодо підходів вивчення С, термінів, що позначають С: аксіологія, афект, емоція, оцінка, опінія, емотивність та експресивність, їх дефініцій, методів їх аналізу. Це пов'язано зі складною природою явища С, її багатовимірністю. Зокрема межі між оцінкою, аксіологією і афектом рухливі й розмиті, тому що йдеться про градуальні явища, чутливі до контексту й екстралінгвальних факторів.

Керуючись теорією оцінки Appraisal дослідників J. R. Martin & P. R. R. White та теорією К.-О. про два рівні С, ми встановили такі особливості суб'єктивного виміру французького законодавчого стилю. Перший рівень С - статичний відсутній у ЗД, оскільки він є безособовим, законодавець уникає дейктиків, що засвідчують його присутність. Зате, як показав наш аналіз, другий рівень - оцінна С присутня в ЗД, тому що вона сприяє побудові ЗД. С включається в ЗД епізодично, локально, розмито. Спроби повної нейтралізації С спричинюють у деяких випадках повне знищення послання законодавця. Законодавчі тексти редагуються й перечитуються багато разів. І форма, яку набуває текст, не є формою спонтанного дискурсу, а опрацьованого багато разів. Інакше кажучи, ця втрата спонтанності може виражатися у свідомому чи несвідомому стиранні вражень від здивування, шоку, розчарування тощо. Але, незважаючи на це, нами було встановлено, що деякі почуття й емоції, погляди у французькому ЗД існують, навіть у досить яскравих чи прихованих формах, що впливає на тлумачення закону суддею. Таким чином, досягнути повної нейтральності французькому законодавцеві не вдалося, підтвердження цьому є чимала кількість виявлених слідів мовленнєвої С.

Наш аналіз показав, що хоча ЗД не є привілейованим місцем для С, ознаки ангажованості й ставлення до свого висловлення французького законодавця систематично з'являються навіть у вкрай емоційно нейтралізованому стилі Карного кодексу в основному на рівні аксіологічної лексики, яка грає там насамперед інтерпретативну, аргументативну, превентивну, виховну та ін. ролі. Ознаки оцінної С епізодично трапляються і в стилі Цивільного кодексу, але не лише на рівні лексики.

Зроблені спостереження висувають на перший план відносність понять об'єктивність / суб'єктивність. Жодний дискурс, навіть законодавчий, як бачимо, не позбавлений певного ступеня С. Спроба французького законодавця максимально дистанціюватися від свого послання має свої обмеження. Якщо не буде С, то закон перетвориться просто в каталог, у перелік фактів, положень без можливості тлумачити й оцінювати їх. Якщо навіть техніка написання законів вимагає нейтрального стилю і не передбачає включення С в законодавчий текст, реальність виявляється іншою. Семантична організація, а також структура закону ґрунтується на необхідності пояснювати й обґрунтовувати або тлумачити те чи інше положення. Ось чому повне вилучення емоцій може бути контрпродуктивним. Об'єктивні й суб'єктивні елементи, включаючи емоційні, взаємозалежні, вони необхідні для побудови ЗД і сприяють його когерентності.

1. Брандес М. (2004). П. Стилистика текста. Теоретический курс (Учебник). Москва : Прогресс-Традиция.

2. Rastier F. (2001). Arts et science du texte. P : PUF.

3. Anscombre J.-Cl., Ducrot O. (1983). L'argumentation dans la langue. Coll. Philosophie et langage. Bruxelles : Pierre Mardaga.

4. Langacker R.W. (2008). Cognitive Grammar: A Basic Introduction. Oxford : Oxford University Press. Benveniste E. (1966). De la subjectivitй dans le langage. Problиmes de linguistique gйnйrale. P. : Gallimard, 258-266.

5. Galatanu O. Sйmantique des possibles argumentatifs et axiologisation discursive. D. Bouchard & J. Evrard (йds.). Reprйsentation du Sens linguistique II, Louvain-la-Neuve : D Boeck / Duculot. 313-325.

6. Charaudeau P., Maingueneau D. Dictionnaire d'analyse du discours. P. : le Seuil.

7. Maingueneau D. (1991). L'analyse du discours, introduction aux lectures de l'archive. P. : Hachette Universitй.

8. Martin J. R., White P. R. R. The language of evaluation: Appraisal in English. London : Palgrave Macmillan.

9. Kerbrat-Orecchioni C. (1980). L'йnonciation de la subjectivitй dans le langage. P. : Armand Colin. Perelman Ch., Olbrechts-Tyteca L. Traitй d'argumentation. Bruxelles : l'Universitй de Bruxelles. Круковський В. І. (2017). Концепти суб'єктивність / об'єктивність, модалізація / модальність та засоби їх вираження в мові та мовленні: питання теорії (на матеріалі французької мови). Філологія. Педагогіка. Психологія: Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. К. : Видавничий центр КНЛУ 35, 166-188.

10. Чайковська Є. Ю. (2012). Поняття “емотивність” та “експресивність” у мові науки. Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. Зб. наук. праць Центру наукових досліджень і викладання іноземних мов НАН України. К. : Центр наукових досліджень і викладання іноземних мов НАН України. 279-286.

11. Van Dijk T. A. (1997). The study of discourse. Discourse as Structure andProcess. London : Sage Publications. 1, 1-34.

12. Deonna J.A., Teroni F. Qu 'est-ce une йmotion ? Genиve: Vrin.

13. Hume D. Essais et traitйs sur plusieurs sujets. Vol. IV : Enquкte sur les principes de la morale. - Appendice 1 : Sur le sentiment moral. P. : Vrin, 75-136.

14. Barbier J-M. Affects, йmotions, sentiments, et Clot Y. L'affectivitй en activitй. Barbier J-M., DurandM. (йds.). Encyclopйdie d'analyse des activitйs. P. : PUF. 877-910.

15. Wierzbicka A. (1996). Semantics. Primes and universals. Oxford; New-York. : Oxford University Press. Plantin Ch. (2011). Les bonnes raisons des йmotions. Principes et mйthode pour l'йtude du discours йmotionnй. Berne : Peter Lang.

16. Bally Ch. (1965). Le langage et la vie. Genиve : Droz.

17. Харченко В. К. (1976)/ Разграничение оценочности, образности, экспрессии и эмоциональности в семантике слова. Русский язык в школе. М. : Просвещение. 3, 66-71.

18. Галкина-Федорук Е. М. (1958). Об экспрессивности и эмоциональности в языке. Сборник статей по языкознанию. Профессору Моск. ун-та академику В. В. Виноградову в день его 60-летия. М. : Изд-во Московского университета. 103-124.

19. Шаховский В. И. (1987). Категоризация эмоций в лексико-семантической системе языка.

20. Воронеж : Изд.-во Воронежского ун-та.

21. Le Petit Robert de la langue framaise (2017). P. : Dictionnaires le Petit Robert.

22. Вольф Е. М. (1985). Функциональная семантика оценки. М. : Наука.

23. Rabault Hugues. Droit et axiologie : la question de la place des “valeurs” dans le systиme juridique.

Анотаціяя

Проблема об'єктивності законодавчого дискурсу стосується питання ступеня його суб'єктивації. Яке місце, які функції виконує суб'єктивний фактор у французькому законодавчому стилі, виходячи з постулату, що законодавчий стиль повинен бути нейтральним за визначенням? Ця стаття присвячена теоретичним підходам до таких ознак суб'єктивності, як оцінка, аксіологія, афект, емоція, опінія, емотивність та експресивність, їх дефініціям, оцінній лексиці, як засобу реалізації мовленнєвої суб'єктивності та класифікації цієї лексики. В дослідженні надано детальну характеристику суб'єктивних, насамперед лексичних, ознак функціонального стилю Карного й Цивільного кодексів Франції. В результаті аналізу встановлено, що мовленнєва суб'єктивність систематично присутня в Карному кодексі у вигляді аксіологічних лексичних одиниць, де вони виконують інтерпретативну, аргументативну й превентивну функції, а в Цивільному кодексі - епізодично, локально на рівні афективно-аксіологічної лексики і експресивної граматики, де вони більше використовуються як стилістичний ефект. Зроблено висновок, що жоден дискурс, навіть законодавчий, нейтральний за стилем, не позбавлений певного ступеня оцінної суб'єктивності, яка, проте, не є текстовою семантико-стильовою категорійною ознакою французького законодавчого дискурсу.

Ключові слова: суб'єктивність, законодавчий дискурс, стиль, оцінка, аксіологія, афект, емоція.

What place, what functions does subjective factor execute in French legal register based on the principle that legal register should be neutral by default? This article is dedicated to theoretical methods to these attributes of subjectivity as: evaluation, axiology, affect, emotion, opinion, emotional breadth and expressivity, their definitions, evaluative words as the method of realization of linguistic subjectivity and classification of this vocabulary. The research provides detailed features of subjective, particularly, lexical features of functional styles in Civil and Penal Codes (France). As a result of the analysis we found out that linguistic subjectivity is systematically present in Penal Code in form of axiological lexical units where they exercise interpretative, argumentative and preventive functions and in Civil Code - occasionally, locally and on the level of affective and axiological vocabulary and expressive grammar where they are more used as stylistic effect. We come to the conclusion that any discourse even legal one that is stylistically neutral is not devoid of some degree of evaluative subjectivity that is not though textual semantic and stylistic category feature of French legal discourse.

Key words: subjectivity, legal discourse, style (register), evaluation, axiology, affect, emotion.

Размещено на Allbest.ru