Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Стилістично знижена лексика в сучасній англійській мові та джерела її поповнення у молодіжному сленгу

Вступ

англійський лексика словниковий розмовний

Антропоцентризм як теорія про те, що людина є центром і вищою метою світобудови, завойовує усе більш міцні позиції як провідний принцип у різних галузях наукових досліджень. Стосовно філології ця тенденція виражається у звертанні інтересів сучасних дослідників до живого розмовного мовлення, до дискурсу в його щоденному, побутовому вираженні. І хоча відношення до розмовної лексики є неоднозначним, ця лексика становить досить вагому, зовсім невід'ємну частину лексикону. Тому наше дослідження є досить актуальним.

Одним з «проблемних» шарів лексики будь-якої мови залишається шар зниженої лексики, найбільш близький до живої комунікації, який найбільш яскраво відбиває менталітет носіїв мови, часто ідіоматичний.

На тлі зростаючого негативізму в суспільстві, прагнення до звільнення від звичних норм розвивається й зміцнюється тенденція до відчуження від «формалізованого» суспільства і його установок, у тому числі і мовних, лексичних, формується соціалізована антагоністична свідомість - бути не як усі, що знаходить своє відбиття, насамперед, у мові найбільш сприйнятливої до нових віянь культури соціальної групи - у мові молоді.

Експресивність, образність, жвавість, рухливість складу - усі ці якості розмовного шару сучасної лексики приваблюють багатьох учених, у числі яких необхідно назвати імена В.Д. Девкіна, Б.А. Ларіна, Т.Г. Никитиної, Г.В. Бикової і інших. Проблемою англійського сленгу займалися такі вчені, як В.Д. Жураховська, І.Р. Гальперин, У.А Хомяков, Ч. Фриз і багато інших.

У цей час не можна сказати, що питання виділення, класифікації, дослідження й «регулювання» використання у дискурсі зниженої лексики ставиться тільки до лінгвістичної проблематики. Цією проблемою займаються такі науки, як психологія, соціологія, педагогіка, група юридичних наук, а також, як показав досвід останніх років, цим питанням займаються навіть парламенти різних країн.

Наукова новизна роботи визначається тим, що в ній зроблена спроба комплексно дослідити особливості та класифікаційні стратегії розмовної англомовної лексики, причини використання зниженої лексики в мові молоді, фактори, які впливають на розвиток сленгу, джерела поповнення регістру зниженої лексики та шляхи формування сучасного молодіжного жаргону.

Гіпотеза роботи полягає у тому, що вивчення особливостей стилістично зниженої лексики в англійській мові й джерел її поповнення у молодіжному сленгу покращить знання про сучасний стан англійської мови.

Метою роботи є комплексний опис молодіжного сленгу як однієї з підсистем сучасної англійської мови: виявлення його диференціюючи ознак, опис особливостей уживання сленгізмів, установлення значень сленгових одиниць і виразів, визначення джерел поповнення сленгу й способів сленгоутворення.

Досягнення поставленої мети визначило постановку наступних завдань:

· визначити обсяг і зміст понять «знижена лексика», «сленг», «жаргон»;

· розглянути існуючі класифікаційні стратегії англійської зниженої лексики;

· виявити специфіку й умови функціонування даних лексичних одиниць у мовленні сучасної молоді;

· установити корпус лексичних одиниць, найбільш уживаних у мовленні сучасної молоді, описавши основні лексико-семантичні групи сленгізмів;

· розкрити словотворчий потенціал сучасного молодіжного сленгу, указавши шляхи формування сленгу й джерела його поповнення;

· виявити основні джерела поповнення регістру зниженої лексики.

Об'єктом дослідження є стилістично знижена лексика кінця ХХ - початку ХХI ст. як одна з некодифікованих форм існування сучасної англійської мови.

Предметом вивчення є сучасний англійський молодіжний сленг.

Матеріалом дослідження є словники «Англо-український фразеологічний словник» / Укладач К.Т. Баранцев, Стенін І.А. «Словник молодіжного жаргону», Маковський М.М. «Англійські соціальні діалекти (онтологія, структура, етимологія)», Ayto J., Simpson J. «The Oxford Dictionary of Modern Slang», Chapman R. «New Dictionary of American Slang», Green J. «The Macmillan Dictionary of Contemporary Slang», Thorne T. «Dictionary of Contemporary Slang».

Методи дослідження. У даній роботі нами були використані такі методи дослідження, як суцільна вибірка фактичного матеріалу й побудова його класифікації. До методики роботи відноситься, насамперед, контекстуальний аналіз, що полягає у виявленні прагматичного контексту, що впливає безпосередньо на функціональне навантаження зниженої лексики в усному мовленні.

Методологічною основою дослідження служить принцип системності, що проявляється у розгляді всіх форм існування мови як єдиного цілого, як єдності формальних і змістовних одиниць, які пов'язані за походженням й різним використанням у суспільстві; принцип історизму, що передбачає розгляд явищ і категорій мови з погляду їх походження, історичного розвитку й сучасного функціонування; принцип детермінізму, що визначає взаємозумовленість усіх явищ дійсності, а також принципи функціонування у мові категорій взаємодії й мінливості.

Теоретичне значення роботи. Без знання розмовнозабарвленої лексики при вивченні іноземної мови обійтися неможливо. Знайомство з розмовною лексикою потрібно, щоб розуміти повсякденне мовлення, щоб опанувати важливою частиною лінгвокраїнознавства, щоб уміти розшифрувати підтекст, гумор або асоціативний план висловлень.

Практична цінність дипломної роботи полягає в тому, що отримані в ході дослідження результати, теоретичні положення та висновки можуть бути використані для більш глибокого вивчення особливостей англійської мови в лекційно-семінарських курсах із лексикології, стилістики, лінгвокраїнознавства та інтерпретації тексту.

Апробація роботи. Результати дипломної роботи обговорювалися на засіданнях педагогічної ради Орлянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та були оприлюднені на VI Міжнародній Інтернет-конференції «Veda A Technologie: Krok Do Budoucnosti - 2010» (27.02 - 05.03.2010) у м. Прага.

Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (55 одиниць).

1. Знижена лексика сучасної англійської мови

1.1 Стилістичне розшарування словникового складу мови

У сучасному мовознавстві прийнято розрізняти три основні лексико - стилістичні розряди: книжна лексика (наукова, офіційно-ділова, газетно-публіцистична, поетична), стилістично нейтральна (міжстильова) лексика й розмовна (власне розмовна й просторічна) лексика [30, с. 99].

В.Д. Девкін також виділяє три основні лексико-стилістичні регістри: високий, середній і низький, і вважає, що ідея регістрів (стилів) полягає у їх ізофункціональності, у спільності основного змісту, що виражається ними, і в обов'язковості синонімії у широкому змісті слова. Не можна сказати, однак, що реєстрові відмінності обмежуються одним лише паралелізмом. Реєстрова характеристика може бути однією розпізнавальною властивістю або ж однією з декількох, що діють складно й сукупно [13, с. 13].

Розуміючи під стилістичним (реєстровим) забарвленням «відсторонене відношення до об'єкта номінації через слово», В.Д. Девкін уважає, що вона є розривом з буквалізмом, з наївно простим індиферентним сприйняттям усього як воно є, дистанцією, проявом небайдужого відношення [13, с. 13]. Особлива експресивність і яскрава оцінність відносно денотатів, яка є характерною для розмовної лексики, пояснюється переважно усною комунікативною сферою її вживання, широким тематичним діапазоном розмовного мовлення. У неофіційній обстановці з добре знайомими людьми можна говорити на будь-яку тему: про повсякденні домашні справи, роботу, політику, друзів і знайомих, хвороби близьких, новий фільм і т.ін. Мовні пристрасті мовця, його схильність до жарту, гри зі словами, гіперболізації або ж заниженню деяких характеристик об'єкта обговорення найбільше яскраво проявляються у ситуації невимушеного безпосереднього спілкування.

Неоднорідність лексичного складу розмовних текстів (у них можна зустріти, насамперед, слова, пов'язані з повсякденним життям, побутом: spoon `ложка', pan `каструля', broom `віник'; слова, що мають яскраво виражений знижений відтінок: to whop `лупити' broad «баба»; слова стилістично нейтральні, що становлять основний словниковий фонд сучасної літературної мови: to work `працювати', to rest `відпочивати', young `молодий', now `зараз', never `ніколи' призводить до виникнення ряду утруднень при спробі дати чітку дефініцію як поняттю «розмовна / знижена лексика», так і поняттю «розмовність» взагалі.

У реальній повсякденній мовній комунікації відбивається дробова диференціація соціально-культурних груп населення, мікрогруп, різного роду соціальних колективів. Відповідно, спостерігається строката мозаїка манер, способів вираження думок, емоцій, тактик, стратегій діалогів, уживання слів. У всьому цьому океані мовлення знаходять, у свою чергу, відбиття специфічні, «свої» узуальні норми мовної поведінки кожної із соціально-культурних груп населення й мікрогруп. Очевидно, при цьому, що ці норми найчастіше різко розходяться (у силу розбіжності із загальноприйнятими в даному суспільстві нормами мовної поведінки) з нормами літературної мови. Так, відомі своєю «оригінальністю» мовної поведінки й спілкування армійський побут, табірно-тюремний побут, гендерні мікрогрупи (винятково чоловічих або виняткові жіночих) виробничих колективів і субкультур.

У зв'язку з відзначеною соціокультурною різноманітністю повсякденної мовної комунікації важливим є для досліджуваної проблеми звернути увагу взагалі на характер процесів, що відбуваються у сучасному дискурсі. Широка експансія зниженої мовної стихії, спостережувана на пострадянському просторі, захлиснула й країни Західної Європи. Завдання жорсткої диференціації зниженої лексики значно ускладнюється у зв'язку з розмитістю меж і складу самої зниженої лексики в силу наступних причин:

1) нестійкості, відомої невизначеності найчастіше негативно-оцінних конотацій таких одиниць у нових для них контекстах уживання, в інший (теж новій для них) функціональній сфері вживання (з усної неформальної сфери жаргону, міського просторіччя та ін. вони переходять до офіційної сфери масової комунікації або публічного виступу);

2) швидкого, різкого розширення ситуацій спілкування, зміни характеру мовних ситуацій (від міжособистісної до масової комунікації, до прямого переносу побутових ситуацій до сфери офіційності).

А також у зв'язку із процесами детабуізації обсценної (інвективної) лексики, яка спостерігається в останні роки в пресі, в електронних ЗМІ, на сторінках художньої літератури. Ці процеси обумовлені загостренням політичної боротьби, посиленням еміграції здебільшого маргінальної верстви населення із країн Азії й Близького Сходу в Західну Європу, посиленням обсягів публікації еротичної продукції (образотворчої й вербальної), ослабленням дії вербальних фільтрів у мережі Інтернет.

Найбільш яскраве відбиття дані тенденції знаходять у комунікативному середовищі молоді, тобто в молодіжному сленгу. Прискорення темпу життя (особливо із середини 20-го століття) призводить до швидкого росту словникового запасу, адже кожному новому поняттю повинно відповідати, як мінімум, одне слово.

Відповідно, розширюється словник сленгу, тому що саме молоде покоління, ще не зв'язане літературною нормою й реакційним впливом традиції, першим сприймає технічні й соціальні нововведення й дає їм розмовні найменування. Найчастіше, шляхом переосмислення вже існуючих слів при їхньому запозиченні з «сусідніх» лексико-стилістичних підрівнів розмовного мовлення. Психологічні особливості перехідного віку відіграють при цьому неабияку роль, оскільки тут віддається перевага словам з найбільш яскравим експресивним забарвленням. Невипадково дана робота ставить своїм завданням вивчення процесів, що проходять у дискурсі зниженої лексики англійської мови, саме через призму молодіжного сленгу як найактивнішого комунікативно-мовного середовища.

Таким чином, для нашого дослідження важливо розглянути загальні характеристики молодіжної комунікації й виділити її характерні риси.

1.2 Знижена лексика англійської мови

Знижена лексика представлена жаргонами, діалектною й соціолектною лексикою, лайкою й лексикою-табу, а також «незначно зниженими» (близькими до нейтральних) лексичними одиницями, характерними для неекспресивної або слабко експресивної усної комунікації.

Функціонування зниженої лексики має безпосереднє відношення до таких актуальних галузей гуманітарного знання, як культурна антропологія, міжкультурна комунікація, лінгвокультурологія. Забезпечуючи досить широку сферу комунікації й будучи неоднорідною за своїм складом, знижена лексика завжди була каменем спотикання для дослідників у плані дефініції й класифікації, як і в плані найбільш повного лексикографічного відображення даного регістру.

Кожний лексико-стилістичний регістр обслуговує свою комунікативну сферу, для якої є характерними (або ж властивими лише їй) деякі специфічні поняття. Але якщо наукова термінологія більшою своєю частиною є унікальною й не має паралелей із загальновживаним словниковим запасом, то розмовна лексика має в ньому свої паралелі, які, однак, не зводяться лише до дублювання літературної лексики [13, 13].

Намагаючись розв'язати проблему дефініції лексики розмовного регістру, В.Д. Девкін дає такі визначення поняттю «розмовність»:

1) «Розмовність» - це традиційна, досить умовна й збірна назва того, що протипоставлене ідеально правильному, зразково-показовому культурному стандарту. Відступ від цієї еталонності може бути різного ступеня - мінімальним (без порушення літературності), середньозниженим, помітним (фамільярний шар) і значним (груба й вульгарна лексика).

2) Розмовнозабарвлена лексика відрізняється від нейтральної своєю деякою зниженостю (оцінного, етичного й естетичного порядку) і є типовою для неофіційного середовища спілкування [13, 12].

У лексикографії можна зустріти також наступні визначення даних понять:

1) Розмовна лексика - це лексика, уживана в побутовому діалозі, властивому усному мовленню [30, с. 99].

2) Н.І. Гез відносить до розмовного стилю як лексику нейтрального або загальновживаного стилю, так і слова з емоційно-експресивним забарвленням (пестливі, лайливі, іронічні, жартівливі та ін.) [11, с. 74].

Серед усіх, розглянутих нами дефініцій розмовної лексики, при всьому їхньому різноманітті й широті тлумачення терміну, ми можемо відзначити кілька характерних положень, яких ми будемо дотримуватися, говорячи про розмовну / знижену лексику:

1) розмовна лексика протипоставлена літературній мові;

2) розмовна лексика характеризується зниженістю свого складу стосовно літературної мови;

3) розмовна лексика функціонує у побуті, у стихії вільного спілкування, поза офіційними нормами мови.

Характерним є також той факт, що дослідники англійської мови воліють говорити не про розмовну або знижену лексику, а про неформальну або ж сленг [15, с. 45].

1.3 Класифікаційні стратегії розмовної лексики

Природу слова визначають такі фактори, як граматика, словотворча структура, реєстрова характеристика (високість, нейтральність, зниженість), місце в номінативній системі (у тематичному полі, у синонімічному ряді, у рамках логічних зв'язків: конкретність/абстрактність, родове / видове поняття, частина/ціле), наявність/відсутність оцінки й тип її вираження, здатність до стилізації мовлення, комунікативно-ситуативний фактор (хто говорить, кому, з якою метою, за яких обставин), етика (роль слова в міжособистісних відносинах: рівноправність, підпорядкування/підпорядкованість, конформізм), естетика (виразність/невиразність, комізм), ступінь і характер виразності того або іншого змістовного боку (експліцитність/імпліцитність, підтекст), генетичний момент (споконвічне/запозичене слово), діахронія (неологізм/архаїзм, відсутність відчуття віку слова), ареальна приналежність (загальнонаціональне/регіональне, діалектне слово), взаємодія з паралельними кодами: звуковим і жестовим. Перерахованого досить, щоб уявити собі повноту й складність інформації, закладеної у слові. І якщо під причиною вживання зниженої лексики ми розуміємо сукупність загальних соціально-психологічних процесів, що знаходять своє відбиття в мові соціуму, то функціональне навантаження слова, на наш погляд, є невіддільним від конкретної мовної ситуації, тобто від контексту.

Для нашої роботи представляється необхідним увести поняття «стилістичного кластеру». Слово «кластер» англійського походження й у буквальному перекладі означає: пучок, сукупність. Професор А.Т. Хроленко в роботі «Лінгвокультурознавство» слідом за Н.Г. Окоренковим так визначає поняття «кластер»: «Кластер - це об'єднання мовних елементів, що володіють декількома загальними ознаками» [40, 131].

Ми, у свою чергу, під стилістичним кластером будемо розуміти наступне: стилістичний кластер - це сукупність стилістичних позначок однієї лексичної одиниці.

Але, насамперед, ми прагли б звернутися до словників і розглянути запропоновані ними переліки стилістичних позначок розмовної лексики. У першу чергу звернемося до неспеціалізованого двомовного словника. «Англо-російський словник» [26] пропонує наступні стилістичні позначки розмовної лексики, які ілюструються прикладами із цього ж словника: вульгарне слово, брутальне слово, жаргонізм, осудливо, презирливо, зневажливо, розмовне слово, шкільне слово, лайка, негативний вираз. Наприклад, scoff `жерти', crap `лайно' (брутальне слово), abstract «привласнювати», foul `огидний, бридкий', pecker `ненажера' (розмовне слово); fish `суб'єкт, тип' (презирливо); broad `баба' (осудливо); a pipsqueak of a vessel `жалюгідна посудина (про корабель)' (зневажливо); swill `галасливо сьорбати' (фамільярне слово).

Слід пояснити, що:

1) позначка фам. маркірує фамільярність, фривольність, підкреслену «несалонність» виразу, типову для середовища близьких знайомих;

2) позначка груб. указує на те, що є неестетичним, етично дискваліфікованим, те, що прийнято заміняти евфемізмами, назване без прикрас;

3) позначка вульг. показує застосування брутальних слів не за прямим їх призначенням, а для негативних характеристик того, що в нормі називається нейтрально, пристойно;

4) позначка лайл. супроводжує лайливу лексику, що має, як правило, нечіткий, загально негативний контур значення;

7) позначки презр., осуд. наводяться тільки тоді, коли негативність не є очевидною з перекладу [13, 9].

За сферою вживання розмовна лексика позначається в англо-українських словниках наступними позначками:

1) позначка «прост.» позначає «лексику малокультурного міського середовища, відому й уживану, на відміну від діалектної, повсюдно» [17, 127]. Лексеми, які відносяться до просторіччя: whozat? `who is that?'; wassamatter? `what is the matter?';

2) позначка «діал.» маркірує слова народних говорів, що не входять до словникового складу літературної мови й обмежені у своєму вживанні певною територією: If yoh see a policeman warn da brotha! (ямайська англійська) `If you see a policeman warn the brother!';

3) позначка «жарг.» указує на слова, що не входять до складу літературної мови, за допомогою яких окремі професійні групи позначають предмети і явища, що вже мають свої найменування в загальновживаній лексиці мови: over the hill `, що змився з в'язниці `;

4) позначка «сленг» супроводжує слова, що протистоять традиційно офіційній, загальноприйнятій мові, зрозумілій лише представникам порівняно вузького кола осіб, що належать до тієї або іншої групі, яка узвичаїла дане слово або вираз: hay-eater `біла людина', suede `чорний' - негритянський сленг.

Однак, навіть тут питання законності якої-небудь однієї стилістичної позначки для тієї або іншої лексеми залишається спірним. Як такі стилістичні позначки є відображенням функції лексичної одиниці в мовленні, що відбите й у дефініції стилістичних позначок В.Д. Девкіна. Але в рамках певної ситуації (як і в рамках певного ідіолекту) навіть табуйована лексика може не мати зовсім експресивного навантаження, а через культурний рівень (роду занять, віку) носія мови негативізм, закладений у самій семантиці, може бути невідчутним для людини, що вживає дане слово, наприклад, у функції вигуку.

З іншого боку, і незначно знижена лексика може виступати у функції, яку найчастіше приписують лексиці-табу, тобто в інвективній (образливій). Так, психолог, лінгвіст і філософ Ф. Ніцше зауважує, що навіть фамільярність вищих ображає людину, тому що вона не має ніякої можливості повною мірою відповісти на неї тим же [28, 318].

Дані процеси рідко знаходять висвітлення навіть у спеціалізованих словниках. Найчастіше маркування лексичної одиниці проводиться без врахування того, що В.Д. Девкін називає «ідеолектною нетерпимістю» [13, 19], тобто при неприйнятті й споконвічно негативному відношенні до лексичного фонду, який лежить поза сферою вживання самого укладача або ж основної частини інформантів. Це привоздить до різночитань стилістичного маркера однієї й тієї ж лексичної одиниці в словниках, виданих приблизно в один часовий проміжок. Однак при наявності хоча б в одному випадку контексту стає ясно, що в першій і в другій статті ми спостерігаємо приклади, наведені різними (соціальними, віковими) групами інформантів, або ж (найчастіше) ми спостерігаємо звуження функціональних можливостей лексеми до одного контексту.

Імовірно, саме неможливість визначити єдино можливу стилістичну позначку змушує авторів сучасних словників розмовної лексики (при їхньому бажанні бути максимально об'єктивними) уникати використання стилістичних позначок як таких.

На нашу думку, такий підхід до складання словникових статей є найбільше прийнятним при роботі з регістром зниженої лексики, тому що вирішує проблему плутанини при спробі класифікації й повною мірою показує вивчаючому іноземну мову можливі сфери застосування розглянутої лексичної одиниці.

Традиційно, розглядаючи функціональне навантаження зниженої лексики, функції пов'язують зі стилістичним маркером лексеми. У нашій роботі при розгляді функціонального навантаження зниженої лексики в молодіжному сленгу ми будемо розглядати лексеми, не виділяючи їх маркери, тобто розглядати функцію всього стилістичного кластера лексеми, що цікавить нас.

Багатоаспектність такого поняття як «розмовна лексика» пояснює наявність різних підходів до її класифікації. Однак, незважаючи на неоднозначний підхід дослідників, можна сказати, що за семантичною ознакою розрізняють кілька розрядів зниженої лексики:

1) номінації, що констатують особу і які позначають негативну з погляду інтересів суспільства (або його більшості) діяльність, заняття, учинки, поведінку кого-небудь: operator `злодій, шахрай, кишеньковий злодій'; junker `наркоман, що сидить на голці, особливо на героїні';

2) слова й словосполучення, у самому значенні яких при констатуючому характері семантики, утримується негативна оцінка діяльності, занять, поведінки кого-небудь, що супроводжується експресивною забарвленістю: trash `вандал'; lude ` «Кваалюд», торговельна марка наркотику-депресанту, «що знижує», знімає дію збудливих наркотиків';

3) зоосемантичні метафори, що містять, як правило, негативні оцінки адресата мовлення й грубу експресію несхвалення, презирства, зневаги: ape `негр, горила'; cow `корова, некрасива й товста жінка';

4) слова, що позначають дії або якості, властивості кого-небудь або чого-небудь. Серед таких слів є слова констатуючої семантики і слова оцінні, з яркою експресивною забарвленістю: shit `чорт, лайно', bubs `буфера, великі жіночі груди';

5) слова й словосполучення, у самому значенні яких закладена негативна (лайлива) оцінка кого-небудь як особистості, з досить сильною негативною експресією: shit-head `дурень'; dingey `негритос'; puta `путана, проститутка' [36].

В англійській мові укладачами словників виділяється трохи відмінний від запропонованого В.Д. Девкіним ряд стилістичних позначок, що характеризують ступінь зниженості лексичної одиниці. Так, В.Д. Аракін виділяє:

1) грубу (rough): bloody `проклятий';

2) презирливу (contemptious): spown `плодитися';

3) зневажливу (scomfull): a sad drunkard `гіркий п'яниця';

4) розмовну лексику (colloquial): to hike `гуляти, ходити пішки'; pine `ананас' [3].

О.С. Ахманова й Е.А.М. Уілсон виділяють, у свою чергу, лише власне розмовну, а також грубу й презирливу лексику.

Т. Ротенберг і В. Іванова, укладачі англо-російського словника американського сленгу, виділяють:

1) образливу лексику - слово (вираз), яке використовується з метою образити: geese `євреї';

2) презирливу лексику - слово (вираз), що виражає презирство: rag-head `індус, азіат';

3) лайливу лексику: to fuck `мати статевий акт'.

Наочне порівняння розглянутих вище класифікацій можна представити у вигляді таблиці (таблиця №1):

Порівняльна класифікація стилістичних позначок зниженої лексики за В.Д. Девкіним, В.Д. Аракіним, Т. Ротенберг, О.С. Ахмановою і Е.А.М.Уілсон

	Розмовна	Фамільярна	Зневажлива	Груба	Образлива	Вульгарна	Презирлива	Лайлива	Нецензурна
В.Д. Девкін		+		+		+		+	+
В.Д. Аракін	+		+	+			+
Т. Ротенберг					+		+	+
О.С. Ахманова і Е.А.М.Уілсон	+			+			+

1.4 Процес демократизації сучасної англійської мови

Розвинені природні мови проявляють себе в різних стилях; не можна зводити уявлення про мову до її кодифікованого варіанту - із цим твердженням погоджуються у наш час більшість філологів і наводять у якості доказу результати стилістичного аналізу літературних творів [14].

Із прискоренням темпу сучасного життя значно прискорився й процес розширення словника англійської лексики, особливо в середині кризових 70-х років ХХ століття у зв'язку з бурхливим ростом засобів масових комунікацій. У цей період заявила про себе набагато більш широка різноманітність соціальних груп, виявилися широко представленими маргінальні «культури». До традиційних творців розмовної лексики - представників підпілля, армії, джазистів і фанатів джазу, емігрантів, п'яниць - приєдналися хіпі і готи, наркомани, які ввели в мову слова, пов'язані з «прикордонними» станами, протипоставленими нейтрально забарвленій лексиці. Соціальна революція відкрила мову гомосексуалістів, інших «дослідників» сексуальної свободи. Уперше настільки широке вживання одержують лайки й непристойності, які в наш час міцно затверджуються у сфері розмовної мови, але є відсутніми в словниках «стандартної англійської». Набагато ширше представлена мова різних етнічних меншин.

Для позначення нових соціокультуних ситуацій з'являються нові слова. У цей час із новою силою проявляється й типова для розмовної лексики зворотна мораль, бунт проти умовності і підкресленість власної «людяності», що схвалює все, що кидає виклик нудьзі «правильного» життя.

Зниженість лексичних одиниць декларує свободу відходу від дійсності будь-яким шляхом. Вона свідчить про прийняття всього аморального, незвичного, вульгарного, що провокує «обивателя», який використовує стандартну мову. І нові словники зниженої лексики відбивають деградацію, цинізм і «крутість» нового життя, часом, очевидно, показові, що відбивають бажання підбудуватися під цю нову «моду».

З новою силою виявляється людський фактор утворення зниженої лексики, її тенденція до спрощення, вульгаризації, її зацикленість на п'яти органах почуття, в основному їжі й сексі, її прагнення оголити підсвідомість.

Розмовне мовлення за своєю суттю припускає «братерство» мовців, що є особливо істотним для американців, ніж для англійців, які не пускають коріння - ні фізичного (вони часто переїжджають), ні інтелектуального (протягом життя вони схильні змінювати рід занять).

У наші дні розмовна лексика поширена набагато ширше, ніж колись, а розуміється практично також добре, як і нейтральна. І хоч вона не визнається нормативними словниками, сьогодні вона є активною складовою мови. Уже двадцять років тому статистика стверджувала, що середній американець використовує у своєму мовленні 10% зниженої лексики. Та й за своєю природою це, переважно, мова усного, а не письмового спілкування. Це сучасний фольклор, адресований, головним чином, слухачеві, а не читачеві.

Швидше за інші шари розмовна лексика відбиває загальну тенденцію максимальної стислості почуття у слові - лаконічності, що доходить до умовності. У такому підвищено емоційному спілкуванні важливою є оперативність, яку дають кліше. Спостерігається концентрація, ущільнення лексичних (інформаційних) одиниць - розмовна лексика «віддає перевагу» коротким словам, відносній бездумності і часто символічності їх уживання.

Часом слова передають не самі думки, а скоріше стають їхніми заступниками. Деталі, які можуть виявити різницю сприйняття й зруйнувати комунікацію, опускаються. Часто, подібно одягу, розмовна лексика перетворюється на засоби соціальної символіки.

До цього часу філологи усвідомили необхідність детальної класифікації лексичного фонду мови й при спробах класифікації в регістрі зниженої/ розмовної лексики з'являються: лайлива лексика, жаргони й навіть лексика табу.

1.5 Поняття «сленг» та «жаргон»

Своєю появою жаргон зобов'язаний розвитку цехового виробництва в середньовічній Європі, коли перед цеховим колективом через зростаючу конкуренцію виникла проблема захисту тих або інших виробничих знань, технологій. Це призвело до виникнення особливої кодованої мови майстрів - арго. Слово «арго» пішло від французького «argot» - мовлення певних, замкнених груп, яке створюється з метою мовного відокремлення [35, с. 20]. Це, в основному, спеціальна або своєрідно освоєна загальновживана лексика. У цей час слово «арго» є застарілим, і замість нього використовується поняття «жаргон».

У французькій лінгвістиці термін «жаргон» найчастіше тлумачиться як неправильна, перекручена або штучно винайдена мова, зрозуміла тільки членам конкретного угруповання.

Будучи досить рухливими шарами розмовного мовлення, жаргон і/або сленг містять у собі широко розповсюджену мікросистему, що має емоційне забарвлення, своєрідний вокабуляр. Сам термін «жаргон» прийшов до нас із французької мови, а «сленг» - з англійської.

Як відомо, дотепер у сучасній лінгвістиці існують сумніви щодо походження слова «сленг». За однією з версій, англ. slang походить від sling («метати», «шпурляти»). У таких випадках згадують архаїчне to sling one's jaw - «говорити буйні й образливі промови». Згідно з іншою версією, «сленг» походить від slanguage, причому початкова буква s нібито додана до language у результаті зникнення слова thieves; тобто спочатку мова йшла про злодійську мову thieves' language.

Невідомо, коли слово slang уперше з'явилося в Англії в усному мовленні. У письмовій формі воно вперше зафіксоване в Англії у 18 столітті. Тоді воно означало «образа». Приблизно в 1850 році цей термін став використовуватися ширше, як позначення «незаконної» просторічної лексики. У це ж час з'являються синоніми слова slang - lingo, що використовувався, переважно, в нижчих шарах суспільства, і argot, що використовувався кольоровим населенням [7, 3-4].

Для англомовного мовознавства є характерним розмежування понять «жаргон» і «сленг». В англомовній лінгвістиці прийнято використовувати термін «сленг» для позначення некодифікованої мови. У наш час у словниках зустрічається як мінімум два основні тлумачення слова «сленг». По-перше, особливе мовлення підгруп або субкультур суспільства, і, по-друге, лексика широкого вжитку для неформального спілкування.

У вітчизняній лінгвістиці тлумачення цих термінів є ще більш неоднозначним. Л.І. Антрушина, І.В. Арнольд, С.А. Кузнєцова не диференціюють жаргон і сленг як два різні явища в мові, тлумачачи їх як мовлення соціально й професійно обумовленої групи, а також елемент мовлення, що не збігається з нормою літературної мови [2, 55-65; 20, 1208], тому що в нього є в наявності всі типи конотацій: емоційна (у більшості випадків іронічна, презирлива), експресивна, оцінна й стилістична. Таким чином, сленг протиставляється літературній нормі [4, 162-163]. В.Н. Ярцева у своєму визначенні сленгу називає його сукупністю жаргонізмів, які вживаються у соціальних групах [43, 32].

І.Р. Гальперин, навпаки, розмежовує ці поняття, указуючи на те, що жаргон має соціальну, а не місцеву приналежність, являє собою кодову систему, якій відповідає певне словникове значення. Сленгу ж, на відміну від жаргону не потрібне трактування. Це не секретний код. Його з легкістю розуміють ті люди, які говорять даною мовою-кодом, але сприймають уживання цих слів, як щось не зовсім повсякденне або ж як «перекручення нормальної мови». Жаргонізми можуть переходити з однієї соціальної групи в іншу й згодом навіть ставати нормою літературної мови. Виділяючи спеціальні й загальновживані жаргони (належать до всіх соціальних груп), він відзначає, що жаргон, у свою чергу, може стати сленгом, тому що перший переходить із певного кола в загальновживаний, а, отже, змінює свою «таємничість і зашифрованість». Жаргонізми відрізняються ще тим, що мають своє точне місце в соціумі, тому легко класифікуються за даною ознакою [50, 104-116].

У російському мовознавстві найчастіше наводиться визначення В.А. Хомякова: «Сленг - це відносно стійкий для певного періоду, широко вживаний, стилістично маркірований лексичний шар (іменники, прикметники й дієслова, що позначають побутові явища, предмети, процеси й ознаки), компонент експресивного просторіччя, що входить у літературну мову, є досить неоднорідним за своїми джерелами, ступенем наближення до літературного стандарту, що володіє пейоративною експресією» [39, 11].

Зовсім інше трактування пропонується в «Словнику лінгвістичних термінів» О.С. Ахманової: «Сленг - 1. Розмовний варіант професійного мовлення. 2. Елементи розмовного варіанта тієї або іншої професійної або соціальної групи, які, проникаючи в літературну мову або взагалі у мовлення людей, що не мають прямого відношення до даної групи осіб, здобувають у цих мовах особливу емоційно-експресивну забарвленість» [5].

Як бачимо, у першій дефініції сленг - це просто ряд слів нетермінів, що використовуються у термінологічному значенні, начебто «двірник» або «запаска» в автомобілістів. Такі слова не годяться для офіційної інструкції, але зручні для ділової розмови професіоналів.

У другому випадку це вже щось зовсім інше: перед нами слова, що вже покинули професійну сферу. Імовірно, як приклад можна було б навести «шістку»: у злодійському світі одне зі значень цього слова - «людина, що прислужує злодіям», у мові англійських школярів fag - це молодший учень, що прислужується старшому учневі. Тобто, з поняття вже пішла кримінальна забарвленість. Дуже важливою є ще одна відзначена О.С. Ахмановою якість: усі подібні слова є яскраво експресивними.

«Словник-довідник лінгвістичних термінів» 1995 р. просто ставить знак рівності між сленгом, жаргоном і арго: «Сленг - слова й вирази, уживані особами певних професій або соціальних прошарків. Сленг моряків, художників, порівн. арго, жаргон» [22, 27].

Такий різнобій у визначенні сленгу дав привід І.Р. Гальперину взагалі заперечувати сам факт існування сленгу. Його аргументація заснована на вивченні лексикографічних позначок: те саме слово в різних словниках дається з позначками «сленг», «просторіччя» або без усяких позначок, що начебто б свідчить на користь літературної норми. Тому І.Р. Гальперин не допускає існування сленгу в якості окремої самостійної категорії, пропонуючи використовувати термін «сленг» у якості синоніма англійського слова «жаргон» [10, 87].

Цілий ряд англійських дослідників використовує слово slang просто як синонім жаргону, арго або кенту. Такою є думка знаменитого дослідника сленгу Еріка Партриджа [52].

До вже наведених різноманітних трактувань сленгу можна додати настільки ж різноманітні дефініції англійських філологів. «Термін «сленг», відзначає відомий американський лінгвіст Ч. Фриз, «настільки розширив своє значення й застосовується для позначення такої кількості різних понять, що вкрай важко провести розмежувальну лінію тим часом, що є сленгом і що ні» [23].

У нашій роботі ми будемо дотримуватися думки І.Р. Гальперина й розмежовувати поняття «жаргон» (мова-шифр соціально/професійно обмежених груп) і «сленг» (мова неформального спілкування різних соціальних/вікових груп). Молодіжне комунікативне середовище характеризується використанням усіх лексико-стилістичних регістрів, тяжіючи при цьому до зниженої лексики, лише незначну частину якої становить учнівський/студентський жаргон. Таким чином, розглядаючи молодіжний сленг, ми маємо можливість простежити всі явища, характерні, як для самого молодіжного комунікативного середовища, так і для усного комунікативного середовища в цілому, виявити джерела поповнення регістру й функціональне навантаження окремих стилістичних кластерів. Безсумнівно, важливим є розуміння причин уживання сленгу як основної мови неформального спілкування.

Як уважає М. Колпакчі «Особливо пишно розквітає сленготворчість у періоди великих соціальних змін, воєн, економічних і культурних зрушень, коли відчувається нагальна потреба йменувати те нове, із чим доводиться зустрічатися щодня.

Хоча далеко не все в сленгу прийнятне, він помітно прикрашає англійське мовлення своєю жвавістю, гнучкістю й несподіваною дотепністю.

Сленг за багато століть свого існування все ж таки багато чого досяг: багато слівець вийшли «з низів», проникнули й закріпилися у літературній англійській мові. Хто зараз засумнівається у респектабельності слова lunch? А це слово починало своє життя у надрах сленгу, так само як bus, fun і багато інших [18].

Таким чином, можна констатувати, що, при всій своїй популярності (а, може бути, саме завдяки їй), сленг у наш час термінологічної точності не має. Проте, наведені вище точки зору дозволяють якось узагальнити його найбільш істотні властивості:

· сленг - це не літературна лексика, тобто це слова й словосполучення, що перебувають за межами літературної англійської (Standard English);

· сленг - це лексика, що виникає й уживається, насамперед в усному мовленні;

· сленг - це емоційно забарвлена лексика;

· сленг характеризується більш-менш яскраво вираженою фамільярною забарвленістю переважної більшості слів і словосполучень. Ця властивість сленгу обмежує стилістичні межи його вживання;

· фамільярна емоційна забарвленість багатьох слів і словосполучень сленгу відрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівлива, іронічна, глузлива, зневажлива, презирлива, груба й навіть вульгарна);

· залежно від сфери вживання сленг можна підрозділити на загальновідомий і загальновживаний (General Slang) і маловідомий і вузьковживаний (Special Slang);

· багато слів і виразів сленгу є незрозумілими або малозрозумілими для основної маси населення (особливо в період їх виникнення й переходу в більш широку сферу вживання), тому що вони, насамперед, пов'язані зі своєрідною формою вираження - наприклад, при численних випадках переносу значення (фігурального вживання), настільки характерного для сленгу; незрозумілість може також бути результатом того, що ці сленгізми являють собою запозичення з діалектів і жаргонів іноземних мов;

· сленг містить у собі різні слова й словосполучення, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певними соціальними й професійними групами;

· сленг - це яскравий, експресивний шар нелітературної лексики, стиль мови, яка займає місце, прямо протилежне вкрай заформалізованому мовленню;

· сленг - це жива, рухлива мова, яка йде в ногу із суспільством і швидко реагує на будь-які зміни в його житті.

2. Джерела й способи поповнення молодіжного сленгу в англомовних країнах

2.1 Причини вживання зниженої лексики в мові молоді

Молодіжна культура - це свій, ні на що не схожий світ. Він відрізняється від дорослого своєю експресивною, часом навіть різкою і грубою манерою виражати думки, почуття, якимсь словесним абсурдом, який можуть уживати тільки молоді люди, сміливі й рішучі, настроєні проти всього світу, що й створили свій неповторний світ. Як наслідок цього - виникнення молодіжного жаргону.

Можна умовно виділити загальний жаргон і різні різновиди жаргонної лексики - молодіжний, професійний, армійський й багато інших. Загальний жаргон - це той шар сучасної жаргонної лексики, який, не будучи приналежністю окремих соціальних груп, уживається (або, принаймні, розуміється) носіями літературної мови. Його джерелами є, з одного боку, жаргони різних соціальних груп, а з іншого - різні тематичні групи слів.

Якщо розглядати умовно-професійні мови, то можна виділити наступний ряд причин їх уживання членами комунікативних груп: по-перше, люди прагнуть спілкуватися один з одним у присутності чужих, залишаючись незрозумілими, по-друге, є в наявності бажання сховати секрети свого ремесла й торгівлі, по-третє, вони випробовують необхідність в ізоляції від вороже настроєних сил (кримінальні жаргони).

Ще однією немаловажною причиною можна назвати прагнення до мовної виразності. Сленг, будучи в більшому ступені соціалектом ніж професійною мовою, виконує захисну функцію лише в тому випадку, коли мовці використовують саме жаргонну лексику, для якої дана функція є основною.

На думку професора психології Туринського університету Т.Дж. Галліно, підлітковий сленг змінюється приблизно кожні 5 років. Цілком природно, що людям, які не спілкуються з підлітками постійно, а лише час від часу чують їхні діалоги на вулицях і в транспорті, важко встежити за розвитком молодіжної мовної моди. Крім того, далеко не кожна людина знайома із закономірностями лінгвістики навіть на самому загальному рівні. Очевидно, це дві основні причини, які змушують пересічну людину вважати молодіжний сленг більш кодованою мовою, ніж вона є насправді [9, 3].

Т.Дж. Галліно підкреслює, що у всіх підліткових груп є свій незалежний жаргон, зі словами, які відрізняються від тих, що є в лексиконі дорослих, як і від тих, що використовують їхні однолітки, але ці слова підлітки використовують лише нетривалий час, тобто до переходу в наступну вікову групу. Так, жаргон студента значною мірою буде відрізнятися від жаргону школяра, але близькість комунікативних середовищ буде відбито в загальному для обох груп соціолекті - у молодіжному сленгу.

Іншою причиною змушеної мовної диференціації між поколіннями, на думку психологів і лінгвістів, стає зростаючий темп життя, за яким представники старшого покоління не завжди встигають. Поява мобільних телефонів із сервісом SMS, електронної пошти, ICQ і інтернет-чатів сприяє тому, що в мові підлітків усе частіше зустрічаються прості конструкції, за допомогою яких можна максимально швидко передати свою думку. Тобто фактично в усному мовленні усе більше й більше використовується так званий «телеграфний стиль», який найчастіше дратує людей старшого покоління, які звикли до більш глибокого, а тому більш повільного осмислення інформації.

Другою важливою причиною вживання молоддю сленгу (і зниженої лексики) є прагнення комунікантів до виразності, найчастіше неможливої при використанні літературної лексики. Взагалі молодіжне середовище демонструє значну свободу в спілкуванні, фривольність, демократизм у колі своїх. Якщо для людей старшого покоління людина, яка поводиться неформально, уважається несерйозною, то молодь майже завжди поводиться неформально, щоб підкреслити ступінь довіри до співрозмовника, своє ставлення до нього. Оскільки довіра в даний віковий період відіграє величезну роль, молоді люди використовують просту мову, одягаються згідно з традиціями своєї групи, найчастіше навіть манерою одягатися виражають свою іронію стосовно себе самих. Уміння веселитися й веселити цінується тут досить високо.

Найчастіше навіть жаргони використовуються для забави. Їхнє виникнення не пов'язується з особливою необхідністю в цьому, у них відсутня таємність або умовність. Так, Ю.М. Скребнєв під жаргоном розуміє слова професійних і соціальних груп, що відрізняються неформальним характером, що і є жартівливою заміною слів, які вже існують у нейтральній сфері літературної мови [38, 66-72]. Саме виразністю, експресивною силою вираження значень можна пояснити використання в молодіжному сленгу жаргонізмів маргінальних груп або ж солдатського жаргону.

Молодь розуміє свою мову, в основному, як зброю проти мовних норм дорослого світу й у першу чергу проти самих дорослих, де брутальність і цинізм найчастіше адресовані не товаришам, а «предкам», «старим», «шнуркам». Однак найчастіше удар по нормі й попрання правил мовного етикету трапляються й тому, що молоді люди просто не знають, що сказати.

Їхня зайва простота й брутальність у виразах у цих випадках може бути пояснена замішанням або зніяковілістю. Вони можуть бути досить незграбні навіть у відповідь на вашу подяку, і, хоча їм і приємно, що їх хвалять, вони почувають себе в достатньому ступені ніяково, щоб відповісти лише невиразним бурчанням, зрозумілим тільки їм самим. Якщо ж мова йде про відповідь на щось погане, то тут підліток уміє додати експресію навіть нейтральній лексиці, роблячи її максимально образливою для адресата.

Але найбільш експресивне забарвлення у будь-якій мові має табуйована (інвективна) лексика. Частота вживання останньої в молодіжних колах значно вище, ніж в інших вікових групах, а останнім часом помітний явний підйом частотного числа лайливих виразів від загального числа вживаних молоддю лексичних одиниць, що викликає значне занепокоєння європейської громадськості [9, 4].

Людина як біологічна істота пов'язана сексом і відправленням природніх потреб. Ця її фізіологія, без якої її існування неможливе, певним чином відбита в мові. За етико-естетичними принципами установилися заборони на застосування того, що вважається непристойним. «Непристойна» лексика є в кожній мові, і англійська мова тут не виключення. У її функціонуванні є національна специфіка.

Існує тематика, яку прийнято не торкатися. Будучи галуззю табуйованою, ця лексика являє собою загадку для багатьох, особливо для іноземців, які в контактах з малознайомими людьми з іншої країни або з тими, з ким існують лише офіційні відносини, а також при читанні літератури й одержанні відомостей із засобів масової інформації, не можуть зустрітися з нецензурною лексикою й скласти собі про неї уявлення.

У наш час відбувається легалізація даної лексики, яка, зрештою, іде паралельно із загальною демократизацією мови. Те, що було сильно зниженим, стає фамільярним, фамільярне перетворюється на розмовне, а розмовне переходить у нейтральний, немаркований шар словника.

Несалонна лексика є неоднорідною. Те, що викликає негативну оцінку, може бути презентовано словами цілком літературними й нелітературними (розмовними, фамільярними, лайливими, вульгарними, нецензурними). За етичним виміром нецензурна лексика займає останній, найнижчий щабель.

У чому ж все-таки притягальна сила даної лексики для молодого покоління? Причин тут декілька. Не в останнє місце займає її утилітарність, зручність, доступність, простота й навіть гнучкість. Ступінь етико-естетичної зниженості сприяє інтенсифікації ознаки, закладеної в значенні слова. З нагнітанням брутальності, непристойності підвищується ступінь властивості, вираженої словом. Дана лексика може служити емоційній розрядці.

Психологи вважають, що в багатьох випадках «вилаятися» - корисно для здоров'я. Ще Ф. Ніцше помітив, що фрустрація породжує у людині почуття агресії й афекти [28, 300]. І якщо людина не дає волю своїм емоціям, що нагромадилися, своїй злості, ненависті, гніву або пригнічує в собі досаду, то це може призвести її до психічних захворювань, які, у свою чергу, можуть спровокувати захворювання таких життєво важливих органів як серце, шлунок, жовчний міхур і т.ін. Результатом даних захворювань можуть бути як легкі форми неврозів, так і тяжкі форми маніакально-депресивного божевілля. І тому можна сказати без усякої іронії, що лайка є корисною для нашого здоров'я.

Однак лайки, з іншого боку, можуть бути й шкідливими для нашого здоров'я, насамперед тоді, коли ми неправильно розуміємо точку зору опонента, і, вступивши в лайку, можемо викликати неадекватну відповідну реакцію. Наслідки такої реакції непередбачені. Виходячи із цього, можна зробити висновок, що правильно обрана лайка може бути за значимістю більше, ніж фізичний вплив. У прислів'ях української мови недарма сказано: «Словом можна й вбити».

У той же час деякі лайки, не підкріплені яскравим емоційним виразом мовця, можуть бути сприйняті жартома, не зі зла. Т.Дж. Галліно досліджував процеси, які проходять у молодіжному сленгу, і він упевнений, що вживання підлітками інвективної лексики відбувається найчастіше «з любові до справи», тобто тільки тому, що їм подобається лаятися, виражаючи в такий спосіб грубу й не завжди доречну, але іронію [9, 4].

Для створення іронічного ефекту в молодіжному комунікативному середовищі також найчастіше використовуються діалектні вкраплення. Тому що для англійської мови, у силу її своєрідного історичного розвитку, особливе значення мають територіальна диференціація, активність діалектів на британському ґрунті набагато відчутніша, ніж у багатьох інших країнах.

Але в загальній своїй масі територіальні діалекти - категорія пережиткова. Їхнім носієм є переважно селянство. Діалекти вже не викликаються до життя існуючими суспільно-економічними умовами, а, навпаки, продовжують існувати, незважаючи на нові умови. Діалекти поступово деформуються, нівелюються й наближаються до літературно-нормованої загальнонаціональної мови.

Роль діалекту, що слабшає, в англійців демонструє естафета поколінь. Мовлення дідів є сильно діалектно забарвленим. Батьки зберігають діалектний інтонаційний малюнок і частину фонетичного ладу. Середнє покоління допускає окремі регіональні вкраплення, а діти, в основному, володіють загальноанглійською літературною нормою, зберігаючи іноді й діалект, на який вони вільно перемикаються і який у їхньому застосуванні вже сильно видозмінений і наближається до літературної мови. Найчастіше той або інший діалект використовується молоддю з метою «пожартувати» над старшим поколінням, показати тим самим характерні риси мовлення дорослих. Ще однією причиною звертання до діалекту є оригінальність діалектної лайки, що також несе в собі комічні відтінки.