Когнітивно-прагматичні особливості актуалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу (на матеріалі англомовного інтернет-дискурсу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Когнітивно-прагматичні особливості актуалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу (на матеріалі англомовного інтернет-дискурсу)

10.02.04 - германські мови

кандидата філологічних наук

Дайнека Надія Миколаївна

Херсон, 2017

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології та перекладу Житомирського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, професор Сингаївська Ангеліна Володимирівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, Директор ННІ іноземної філології

кандидат філологічних наук, доцент Мосейчук Олександр Михайлович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології та перекладу

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук Маріна Олена Сергіївна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри англійської філології і філософії мови імені професора О. М. Мороховського

кандидат філологічних наук, доцент Борисова Тетяна Сергіївна, Херсонський державний університет доцент кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики

Захист відбудеться “30” червня 2017 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, провулок Інженера Корсакова, 47, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вулиця Університетська, 27.

Автореферат розіслано “30” травня 2017 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.О. Цапів

Анотація

Дайнека Н. М. Когнітивно-прагматичні особливості актуалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу (на матеріалі англомовного Інтернет-дискурсу). - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, 2017.

У реферованій роботі встановлено когнітивно-прагматичні особливості актуалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу на матеріалі англомовного Інтернет-дискурсу.

Кібербуллінг визначається як інтенціональна, спланована агресивна поведінка збоку особи або групи осіб, у результаті якої жертва зазнає моральної та психологічної шкоди. Кібербуллінг актуалізується у кіберпросторі, який є сприятливим середовищем для дій агресора. Основними видами кібербуллінгу є флеймінг (перепалка), троллінг (провокативне підбурювання), кібердомагання (кіберхарасмент), кіберпереслідування (кіберсталкінг), наклеп (дискредитація), персонація, публічне викриття, виключення (кіберостракізм), хеппі слеппінг.

Явище кібербуллінгу найчастіше актуалізується у форматі форуму, чату, блогу, електронного видання та соціальної мережі. Регулятивний взаємовплив у дискурсі кібербуллінгу постає як конфліктна взаємодія опонентів, що актуалізується у вигляді покрокових вербальних реплік-висловлювань, які можуть містити знаки інших семіотичних систем (піктограми, фото, відео та аудіо).

До основних конфронтаційних стратегій кібербуллінгу належать стратегії дискримінації та дискредитації, що актуалізуються у тактиках пониження статусу, протиставлення, демонстрації досвіду, логічної й емоційної аргументації, образи, звинувачення, навішування ярликів. Зазначений тактико-стратегічний комплекс характеризує поведінку обох сторін дискурсу кібербуллінгу.

Ключові слова: агресія, інвектива, Інтернет-дискурс, кібербуллінг, когнітивно-прагматичні параметри, конфлікт.

Аннотация

Дайнека Н. Н. Когнитивно-прагматические особенности актуализации коммуникативной ситуации кибербуллинга (на материале англоязычного Интернет-дискурса). - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Херсонский государственный университет Министерства образования и науки Украины, Херсон, 2017.

В реферируемой работе выявлены когнитивно-прагматические особенности реализации коммуникативной ситуации кибербуллинга на материале англоязычного Интернет-дискурса.

Кибербуллинг является интенциональным, спланированным агрессивным поведением со стороны лица либо группы лиц, в результате которой жертве наносится моральный и психологический ущерб. Кибербуллинг актуализируется в киберпространстве, которое является благоприятной средой для действий агрессора. Основными видами кибербуллинга являются флейминг (перепалка), троллинг (провокативное подстрекательство), кибердомогательство (киберхарасмент), киберпреследование (киберсталкинг), клевета (дискредитация), персонация, публичное разоблачение, исключение (киберостракизм), хеппи слеппинг.

Главными признаками Интернет-текста являются интертекстуальность и гипертекстуальность. Гипертекстуальность интерпретируется как признак коммуникации, который отображает особую форму организации текста и определяется нелинейным расположением и восприятием информации. Интертекстуальность является текстовой категорией, а интердискурсивность - когнитивной, которая отображает активное взаимодействие разных знаний и когнитивных процессов.

Интернет-дискурс трактуется как процесс и результат виртуальной мыслительно-коммуникативной деятельности (виртуальный дискурс) во всемирной сети Интернет (сетевой дискурс) с помощью разнообразных электронных средств (компьютерный и электронный дискурс) и имеет вербальное и невербальное выражение. Наиболее распространенными коммуникативными форматами в киберпространстве социальные сети, электронная почта, форум (конференция, дискуссионная группа), чат, сайты электронных изданий (СМИ), блог, персональный веб-сайт, игра онлайн. Явление кибербуллинга чаще всего актуализируется в формате форума, чата, блога, электронного издания и социальной сети.

К вербальным маркерам дискурса кибербуллинги относятся лексико-фразеологические средства с негативной оценкой, нормативные и ненормативные инвективные и интенсифицирующие языковые единицы, которые объективируют состояние агрессии, высокая частотность употребления местоимения you и повелительного наклонения глагола. Регулятивное взаимодействие в дискурсе кибербуллинга проявляется как конфликтное взаимодействие оппонентов, актуализирующееся в виде пошаговых вербальных реплик-высказываний, которые могут содержать знаки других семиотических систем (пиктограммы, фото, видео и аудио). Агрессия рассматривается нами как многостороннее и многофункциональное явление, которое является неотъемлемой динамической характеристикой активности и адаптивности человека.

Стратегически-коммуникативные параметры имеют конфликтный характер, поскольку кибербуллинг определяется как конфликтное взаимодействие, как актуализация агрессивного поведения в киберпространстве. К основным конфронтативным стратегиям кибербуллинга относятся стратегии дискриминации и дискредитации, которые актуализируются в тактиках понижения статуса, противопоставления, демонстрации опыта, аргументации, оскорбления, обвинения, навешивания ярлыков. Отмеченный тактико-стратегический комплекс характеризует поведение обеих сторон дискурса кибербуллинга.

Ключевые слова: агрессия, Интернет-дискурс, инвектива, кибербуллинг, когнитивно-прагматические параметры, конфликт.

Summary

Deyneka N. M. Cognitive and Pragmatic Features of the Communicative Situation of Cyberbullying in the English Internet Discourse. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Philology, specialty 10.02.04. - Germanic languages. - Kherson State University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, 2017.

This dissertation focuses on revealing cognitive and pragmatic peculiarities of the communicative situation of cyberbullying in the context of English Internet discourse.

Cyberbullying is viewed as the intentional aggressive behavior on the part of a person or a group which results in the emotional distress and social injury of a victim. Cyberbullying occurs in cyberspace, the latter being the conducive environment for the abuser's performance. Cyberbullying is represented by flaming, trolling, cyberharassment, cyberstalking, discreditation, personation, public exposure, cyberostracism, and happy slapping. The most dominant formats of cyberbullying are forum, chat, blog, electronic periodical as well as social network.

The regulatory interaction within cyberbullying discourse appears to be the conflict interaction between the opponents, which becomes actual by way of step-by-step verbal utterances occasionally comprising the signs of other semiotic systems (pictograms, photo, video, and audio).

The basic confrontation strategies of cyberbullying are those of discrimination and discreditation, which are localized in the tactics of downgrading, opposition, the show of experience, logical and emotional reasoning, accusation, pinning labels. The mentioned behavior is typical of both cyberbullying discourse participants.

Key words: aggression, cognitive and pragmatic features, conflict, cyberbullying, Internet discourse, invective.

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена виявленню когнітивно-прагматичних параметрів актуалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу в англомовному Інтернет-дискурсі.

У контексті підсилення уваги сучасної лінгвістики до комунікативно-прагматичних аспектів розвитку мови постає необхідність дослідження типів комунікації, що існують сьогодні в кіберсередовищі, та їх впливу на поведінку суб'єктів дискурсу. Особливої актуальності набуває аналіз такого поширеного різновиду інвективної комунікації, як буллінг, та його сучасного втілення - кібербуллінгу. Останній розглядається як форма агресивної комунікації, що відбувається в Інтернет-просторі та спрямована на приниження і переслідування певної людини особою або групою осіб.

Незважаючи на проведення досить великої кількості досліджень нелінгвістичного спрямування (S. Hinduja, G.B. Melton, J.W. Patchin, D. Pepler, K. Rigby, K. Shiraldi, P.K. Smith, N. Willard, J. Wolak, M.L. Ybarra), серед сучасних науковців немає єдності щодо визначення поняття традиційного буллінгу та кібербуллінгу. В межах соціологічного підходу кібербуллінг тлумачиться як новітня форма прояву жорстокості серед молоді, тобто “сучасна форма буллінгу”, зумовлена появою нових технічних засобів спілкування та соціалізації (T. Anderson, M.B. Greene, Q. Li, K. Shiraldi, M.L. Ybarra).

Згідно з соціально-психологічним підходом кібербуллінг визначається як форма конфліктної, агресивної поведінки, що викликає негативні емоції жертв у вигляді депресивної симптоматології, психосоматичних і, навіть, суїцидальних проблем. Відповідно, учасники кібербуллінгу виконують психологічні ролі агресора (кіберагресора) та жертви (M.G. Borg, D.S.J. Hawker, A. Sourander, M.L. Ybarra). Для науковців, які працюють у руслі соціально-правового підходу, виникає проблема правової ідентифікації явища кібербуллінгу (R. Agnew, N. Ericson, K. Rigby), що вимагає вирішення низки питань, пов'язаних з визначенням типологічних і функціональних ознак досліджуваного явища.

Найбільш широко буллінг визначається як агресивна поведінка, яка є навмисною і включає дисбаланс влади або сили (T.R. Nansel, D. Olweus). Як правило, кібербуллінг є повторюваним явищем, що має систематичний характер, і трактується як інвективна комунікація, метою якої є цілеспрямоване, систематичне приниження і знущання над певною особою - жертвою. Кібербуллінг має різні форми прояву: наклепи, образи, переслідування, троллінг, домагання, флеймінг тощо. Нова форма комунікативної діяльності в мережі Інтернет, з її майже необмеженим потенціалом регуляції поведінки окремого чи масового адресату в різних семіотичних площинах та швидкістю розповсюдження інформації, спричинила “міграцію” традиційного буллінгу в кіберсередовище та трансформувала його у явище кібербуллінгу з власними типологічними ознаками. Про необхідність вивчення кібербуллінгу свідчать дані досліджень рівня поширеності цього негативного явища (D. Olweus).

Загальна спрямованість сучасних лінгвістичних розвідок на виявлення взаємозв'язку між мовою та мисленням обґрунтовує необхідність вивчення явища кібербуллінгу у когнітивно-прагматичній площині. Вивчення когнітивних механізмів кібербуллінгу, що зумовлюють форми і засоби його вербальної та невербальної актуалізації, визначає своєчасність дослідження, оскільки явище кібербуллінгу до тепер не розглядалося під таким кутом. Поєднання сучасної когнітивної та функціонально-прагматичної парадигм дозволяє вийти на якісно новий рівень аналізу та інтерпретації явища кібербуллігу, що й зумовлює актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах колективної теми кафедри англійської філології та перекладу імені Д. І. Квеселевича Житомирського державного університету імені Івана Франка "Системно-структурний та когнітивно-комунікативний аспекти дослідження одиниць мови" (0112U002273) (тему затверджено на засіданні вченої ради 22 травня 2009 року, протокол 11).

Метою дослідження є визначення когнітивно-прагматичних параметрів комунікативної ситуації кібербуллінгу на матеріалі англомовного Інтернет-дискурсу.

Реалізація цієї мети передбачає розв'язання наступних завдань:

встановити кореляцію понять “комунікація”, “регуляція” та “мовленнєвий вплив” у контексті явища кібербуллінгу;

з'ясувати потреби, що керують поведінкою суб'єктів дискурсу під час реалізації кібербуллінгу;

визначити поняття “інтернет-дискурс” і “інтернет-текст” та розкрити онтологічні ознаки кіберпростору як сприятливі передумови для актуалізації кібербуллінгу в Інтернет-середовищі;

установити типологічні ознаки Інтернет-дискурсу та субдискурсу кібербуллінгу і виявити його види;

визначити формати реалізації кібербуллінгу;

виокремити конститутивні ознаки кібербуллінгу як фрагменту конфліктного Інтернет-дискурсу;

з'ясувати види мовленнєвої агресії та засоби її актуалізації в дискурсі кібербуллінгу;

розробити когнітивну модель комунікативної ситуації кібербуллінгу, абстраговану від конкретних комунікативних епізодів, і проаналізувати її складові;

встановити стратегічно-комунікативні параметри комунікативної ситуації кібербуллінгу в когнітивно-прагматичній площині та визначити засоби, що беруть участь у породженні дискурсу кібербуллінгу.

Об'єктом дослідження є комунікативна ситуація кібербуллінгу в англомовному Інтернет-дискурсі.

Предметом аналізу є когнітивні та функціонально-прагматичні характеристики кібербуллінгу.

Матеріалом дисертаційної роботи слугували дискурсивні фрагменти, що віддзеркалюють комунікативну ситуацію кібербуллінгу в англомовному кіберпросторі, загальним обсягом - 370 мікроконтекстів.

Згідно з робочою гіпотезою дослідження, когнітивно-прагматичний аналіз комунікативної ситуації кібербуллінгу передбачає виявлення ознак середовища, потреб, намірів, цілей, стратегій і тактик учасників дискурсу як взаємодію концептосфер агресора і жертви, що і визначає їх вербальну та невербальну поведінку в кіберпросторі.

Загальнонауковим методологічним підґрунтям роботи є принцип антропоцентризму, відповідно до якого визначальну роль в усіх сферах діяльності людини відіграє суб'єктний чинник. Конкретно-науковою базою є когнітивно-дискурсивна парадигма, яка дозволяє органічно поєднати постулати структурної та формально-логічної лінгвістики з когнітивними й комунікативними принципами під час дослідження явища кібербуллінгу. Згідно з настановами цього підходу, комунікативна поведінка учасників дискурсу формується в процесі когнітивно-дискурсивної взаємодії, а прагматичні складові когнітивного рівня визначають вербальні та невербальні форми комунікації.

Вибір методів дослідження зумовлений метою й завданнями роботи.

Загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та конкретизації дозволили виявити характерні риси кібербуллінгу на підставі відбору та перегляду конкретних фрагментів реалізації об'єкта дослідження. Згідно методів дедукції та індукції, поняття кібербуллінгу спочатку виводилося із загальних положень, наведених у роботах попередників, з його подальшою розбудовою на основі аналізу конкретних випадків актуалізації агресивної поведінки в кіберпросторі. Методами аналогії та зіставлення з'ясовано спільні та відмінні риси традиційного буллінгу та кібербуллінгу, а також середовищ їх актуалізації.

Аналіз словникових дефініцій та компонентний аналіз було задіяно під час проведення когнітивно-прагматичного аналізу задля встановлення сем, актуальних для породження прагматичного потенціалу висловлення, а також для визначення спільних і відмінних ознак, використаних у роботі понять. Методика спостереження, встановлення опозицій, аналіз словникових дефініцій та компонентний аналіз сприяли типологізації комунікативної ситуації кібербуллінгу. За допомогою методу зіставлення, аналогії, аналізу, синтезу, методики встановлення опозицій та методики виявлення партонімічних відношень розмежовано низку суміжних з Інтернет-середовищем понять. Методом спостереження, дедукції, індукції та контекстуального аналізу виокремлено функції агресії.

Іплікаційний аналіз, методика виявлення глибинної та поверхневої прагматичної структури, контекстуальний аналіз та мовленнєвоактовий аналіз було використано для визначення прагматики міжособистісної взаємодії учасників кібербуллінгу. Елементи концептуального аналізу використовувалися для реконструкції концептуальних метафор і концептів, що активізуються підчас реалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу. Для побудови абстрагованої ментальної моделі комунікативної ситуації кібербуллінгу використано метод фреймового моделювання.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній лінгвістиці витлумачено явище кібербуллінгу та з'ясовано його місце у комунікативно-стратегічній площині; визначено критерії кіберпростору як сприятливого середовища для реалізації явища кібербуллінгу; здійснено фреймове моделювання комунікативної ситуації кібербуллінгу та визначено функції її складових; встановлено прагматичні характеристики кібербуллінгу, а саме стратегії, тактики, мовленнєві акти та засоби, що беруть участь у породженні комунікативної ситуації кібербуллінгу. Наукова новизна дисертації увиразнюється тим, що явище кібербуллінгу не було дотепер об'єктом комплексного лінгвістичного аналізу.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що її результати і висновки слугують певним внеском у розвиток когнітивної лінгвістики (побудовано фреймову модель комунікативної ситуації кібербуллінгу), когнітивної прагматики (реконструйовано концептуальні метафори і концепти, що активізуються підчас реалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу; з'ясовано потреби учасників дискурсу, що керують їх поведінкою; на підставі аналізу мовленнєвих актів та їх складових з'ясовано стратегії й тактики реалізації кібербуллінгу в Інтернет-дискурсі), теорії дискурсу (виявлено та уточнено категоріальні ознаки Інтернет-дискурсу, встановлено його кореляцію з суміжними типами дискурсу, визначено конститутивні ознаки субдискурсу кібербуллінгу як складової конфліктного Інтернет-дискурсу). кібербуллінг інтернет дискурс поведінковий

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її теоретичні положення та емпіричні результати можуть знайти застосування у теоретичних курсах лексикології англійської мови (розділ “Стильова диференціація лексики та фразеології”), стилістики (розділ “Стилістика тексту”), теоретичної граматики англійської мови (розділи “Семантика і прагматика речення”, “Прагматичний аспект речення”), інтерпретації тексту (розділи “Контекстуальне значення мовних одиниць”, “Стратегічна спрямованість тексту”), спецкурсах із лінгвопрагматики (розділи “Тактики та стратегії міжособистісної комунікації”, “Теорія мовленнєвих актів”, “Прагматичний аналіз”), соціолінгвістики (розділ (“Вербальні особливості конфліктної взаємодії в мережі Інтернет”), когнітивної лінгвістики (розділ “Ментальні репрезентації комунікативних подій”) та дискурсології (розділи “Типологія дискурсу”, “Інтердискурсивність та креолізація дискурсу”), а також у наукових дослідженнях студентів і аспірантів.

Публікації. Основний зміст дисертації відображено в шести одноосібних статтях автора (3,4 др. арк.), із них п'ять - у фахових виданнях України, одна - в зарубіжному науковому виданні, а також у трьох тезах виступів на наукових конференціях (0,7 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 4,1 др. арк.

Апробація результатів дослідження здійснена на наукових конференціях: II Міжнародній науково-практичній конференції «Шляхи подолання мовних та комунікативних бар'єрів: методика викладання гуманітарних дисциплін студентам немовних спеціальностей» (Київ, 2014); Міжнародній науковій конференції «Теперішнє і майбутнє філології в епоху глобалізації» (Будапешт, 2015); X Міжнародній конференції «Європейська конференція з мов, літератури та лінгвістики» (Відень, 2016); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми германського та романського мовознавства» (Рівне, 2016); трьох всеукраїнських конференціях: Всеукраїнській науковій конференції пам'яті доктора філологічних наук професора Д.І. Квеселевича (1935-2003) «Сучасний стан і перспективи лінгвістичних досліджень та проблем перекладу» (Житомир, 2013); Всеукраїнській науковій конференції пам'яті доктора філологічних наук професора Д.І. Квеселевича (1935-2003) «Сучасний стан і перспективи лінгвістичних досліджень та проблем перекладу» (Житомир, 2014); III Всеукраїнській науково-практичній заочній конференції «Сучасні проблеми германського та романського мовознавства» (Рівне, 2015), The Tenth European Conference of Languages, Literature and Linguistics (Vienna, 2016). Крім того, апробація дослідження проводилася на засіданнях науково-дослідної лабораторії «Теоретичні та практичні аспекти вивчення мовленнєвого впливу» (Житомир, 2014, 2015).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (269 найменувань, з яких 86 - іноземною мовою). Повний обсяг дисертації - 218 сторінок, основний зміст викладено на 193 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання роботи, матеріал дослідження, об'єкт, предмет і методи аналізу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, сформульовано робочу гіпотезу й основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ “Теоретичні засади дослідження явища кібербуллінгу” присвячено огляду наукових робіт з кібербуллінгу. Висвітлено провідні вектори наукового осмислення досліджуваного явища - соціологічний, психологічний, правовий - та окреслено орієнтири вивчення кібербуллінгу в лінгвістичній площині. Визначено поняття агресії та комунікативної ситуації. Виявлено кореляцію базових понять, з'ясовано потреби, що керують поведінкою комунікантів і виокремлено типологічні ознаки Інтернет-дискурсу та субдискурсу кібербуллінгу.

Кібербуллінг визначають як надсилання, розміщення образливих або жорстоких повідомлень та/або зображень в мережі Інтернет (N.E. Willard) для підтримки навмисної, систематичної агресивної поведінки, що здійснюється індивідом чи групою з наміром завдати іншим шкоди (B. Belsey, M. Carvalho, S. Fisher, J. Mahdavi, J.W. Patchin, S. Russell, P.K. Smith). Кібербуллінг проявляється у таких формах як кіберфлеймінг, кіберхарасмент, троллінг, кіберпереслідування, кіберостракізм, наклеп, персонація, публічне викриття і хеппі слеппінг. Кіберфлеймінг, кіберхарасмент та троллінг реалізуються у вербальній площині, тоді як інші різновиди кібербуллінгу актуалізуються переважно невербальними засобами.

Комунікація визначається як соціальне середовище міжсуб'єктної взаємодії, у якому обов'язково реалізується функція регуляції поведінки учасників дискурсу, якою керують потреби, що визначаються як “форма прояву інтенціональної природи психіки” (І. Кондаков, В. Зорін, Д.О. Леонтьєв).

Кібербуллінг є регулятивним соціальним процесом, різновидом мовленнєвого впливу, що актуалізується в кіберпросторі як агресивне спілкування у формі спланованого систематичного приниження і переслідування суб'єкту дискурсу.

На концептуальному рівні кібербуллінг представлено концептуальною метафорою БУЛЛІНГ - ЦЕ ПОЛЮВАННЯ, оскільки кіберагресор задовольняє свою потребу у грі, внаслідок чого переслідує жертву. Досить часто комунікативна ситуація кібербуллінгу супроводжується висміюванням, жартами, глузуванням і сприймається адресантом як розвага. Жертва кібербуллінгу прагне задовольнити потреби протидії, захисту, уникання шкоди, “морального” уникання, отримання підтримки. Задовольняючи потребу протидії, жертва намагається протистояти агресору, прагне відбитися від нападів, зберегти честь, гордість і самоповагу.

Агресія тлумачиться як складне багатовимірне явище, що визначається системою внутрішніх й зовнішніх чинників і постає у вигляді психічної активності, спрямованої на подолання депривуючої ситуації або на досягнення значущих для суб'єкта цілей шляхом соціально засвоєних форм поведінки.

Кіберпростір задає орієнтири на утворення нової форми комунікації і дискурсу, відмінної від письмової та усної, яка передбачає взаємодію з іншими невербальними системами. Субдискурс кібербуллінгу функціонує в Інтернет-дискурсі, що, у свою чергу, впливає на формування текстів кібербуллінгу і встановлює між ними інтертекстуальні та гіпертекстуальні зв'язки. Кібербуллінг визначається виключною діалогічністю, оскільки призначений для всезагального обговорення з метою постійного психологічного тиску на жертву переслідування. Субдискурс кібербуллінгу актуалізується в персональній Інтернет-комунікації, спрямований на міжособистісну взаємодію, вплив, переслідування конкретної особи і розрахований виключно на масову аудиторію. Для субдискурсу кібербуллінгу характерна інтерактивна модель дискурсивних практик, яка визначає його будову за схемою “стимул-реакція” (повідомлення- коментарі) або “реакція-реакція на реакцію” (коментар-коментар коментарів). Діалогічність субдискурсу кібербуллінгу реалізується синхронно (одночасно, online) і асинхронно (з певними паузами між репліками-висловлюваннями).

Комунікативна ситуація як абстрактний конструкт (або схема) має суто методологічне призначення і не позначає конкретний фрагмент дискурсу, оскільки вона виконує функцію абстрагування великої кількості конкретних комунікативних епізодів, узагальнення спільних для всіх випадків релевантних ознак та відокремлення від конкретних контекстів їх актуалізації (T. A. van. Dijk). У вигляді компонентів абстрагованої ситуації виступають об'єктивно присутні в конкретному фрагменті дискурсу контекстуальні рестриктори (обмежувачі), які впливають на формування релевантних для певного контексту імплікатур. До контекстуальних рестрикторів належать Час, Місце, Обставини, Учасники (їх соціальні та комунікативні Ролі, Відносини та соціальний Статус, спільні та відмінні Знання/Переконання, Потреби, Наміри та Цілі), вербальні та невербальні Дії.

У другому розділі “Епістемічні та методологічні засади дослідження актуалізації кібербуллінгу в англомовному Інтернет-середовищі” окреслено й обґрунтовано методологічні засади дослідження, визначено релевантність когнітивно-дискурсивного підходу до вивчення кібербуллінгу і запропоновано методику аналізу комунікативних епізодів кібербуллінгу, яка включає декілька етапів.

Методика аналізу реалізації кібербуллінгу в англомовному Інтернет-середовищі, задіяна в цій роботі, включає чотири етапи: підготовчий, таксономічний, функціональний і когнітивно-прагматичний. На підготовчому етапі здійснюється аналіз наукових джерел і з'ясовуються основні теоретичні засади дослідження кібербуллінгу, Інтернет-дискурсу та субдискурсу кібербуллінгу. Системний аналіз явища кібербуллінгу із залученням міждисциплінарного підходу дозволив встановити, що комунікативним середовищем для актуалізації кібербуллінгу є кіберпростір, який визначає характер взаємодії суб'єктів. Основними регуляторами мовленнєвої поведінки під час реалізації кібербуллінгу є потреби адресанта (агресора) і адресата (жертви).

На таксономічному етапі використано переважно парадигматичні методи класифікаційного аналізу, зіставлення, аналогії, описовий метод, що реалізується в методиці спостереження, аналізі словникових дефініцій, методиці встановлення опозицій, структурний метод, а саме його методика компонентного аналізу. На підставі зазначених методів та методик було здійснено класифікацію кібербуллінгу на 9 видів та виявлено його формати його реалізації.

Завершальною фазою таксономічного етапу є визначення конститутивних ознак кібербуллінгу як фрагменту конфліктного інтернет-дискурсу. Задля цього було встановлено ієрархію суміжних дискурсивних формацій, проаналізовано релевантні та відокремлено нерелевантні критерії й ознаки. Гіперонімічним типом дискурсу по відношенню до кібербуллінгу є Інтернет-дискурс, про що свідчить афіксальна морфема cyber-. Наступним гіперонімом для кібербуллінгу є ділянка конфліктного Інтернет-дискурсу, який, у свою чергу, є гіпонімічним до загального поняття кіберсередовища.

На функціональному етапі аналізується функціональна природа кібербуллінгу. Невід'ємною онтологічною складовою традиційного буллінгу і кібербуллінгу є агресія, що супроводжує усі прояви кіберхуліганства і має складну багатофункціональну природу. Методом спостереження, дедукції, аналізу та синтезу нами виокремлено наступні функції агресії: альтруїстична, інструментальна, захисна, самостверджувальна, ідентифікуюча, оцінювальна, фатична, емфатична, деморалізуюча та катарсична (вивільнення емоційної напруги). Більшість перерахованих функцій підпорядковуються більш загальній інвективній функції мови, тому можна зробити висновок, що агресія має інвективну функціональну природу, особливо, якщо говорити про вербальне насильство у субдискурсі кібербуллінгу.

В результаті дослідження з'ясовано, що інвективність може міститися у семантиці мовних одиниць у системі мови і породжуватися в мовленнєвій площині за допомогою інвективно нейтральних одиниць. Відповідно, агресія та інвективність можуть актуалізуватися імпліцитно і виглядають як поради, рекомендації, аргументовані висновки тощо.

На когнітивно-прагматичному етапі дослідження аналізується взаємодія соціальних і вербальних складових кібербуллінгу, що, у свою чергу, передбачає вивчення прагматики соціального й комунікативного контекстів. На даному етапі вивчаються способи та засоби породження дискурсу кібербуллінгу з урахуванням когнітивних процесів, які експлікуються в конкретній регулятивній взаємодії в умовах певного комунікативного оточення. Когнітивно-прагматичний аналіз має на меті встановлення взаємозв'язків між ментальною та комунікативно-регулятивною площинами діяльності суб'єктів дискурсу.

Когнітивно-прагматичний аналіз поєднує в собі низку традиційних та новітніх теорій і методик, зокрема теорію імплікатур та експлікатур (H.P. Grice, K. Bach, R. Carston, D. Wilson, D. Sperber), теорію глибинної та поверхневої структури (Н. Хомский), теорію значення мовця H.P. Grice, теорію концептуальної метафори (G. Lakoff, M. Johnson), теорію контексту, дискурсу і соціальної/комунікативної ситуації (T.A. van. Dijk), аналіз знаків невербальної семіотики (Г.Е. Крейдлин, P. Ekman), теорію релевантності (D. Wilson, D. Sperber), теорію мовленнєвих актів (J. Searle, K Bach, R. Carston, H.P. Grice).

Основоположною для когнітивно-прагматичного аналізу є теорія значення мовця (H.P. Grice), згідно з якою існує значна різниця між тим, що сказано (what is said) і тим, що імплікується (what is meant). Внаслідок цього існують два рівня сприйняття - експліцитний та імпліцитний, які відповідають поверхневій і глибинній прагматичним структурам (за аналогією до поверхневої та глибинної синтаксичних структур). Одиницями цих прагматичних структур виступають експлікатури та імплікатури. Якщо експлікатури відповідають буквальному змісту одиниць висловлення і, тим самим, формують його прагматику [А = А (сказав = мається на увазі)], то імплікатури тлумачяться шляхом операції імплікації [(якщо (сказав) А, то (це означає) В)] та не відповідають поверхневій прагматичній структурі висловлення. Наприклад, прагматичне значення висловлення I hate you! відповідає значенню його складових (А=А) і тлумачиться як мовленнєвий акт експресивного несхвалення, хоча в іншому контексті те саме висловлення може інтерпретуватися як I love you! або іноді Well done! (А=В) і тлумачитися як мовленнєвий акт експресивного схвалення.

Іншим прикладом невідповідності поверхневої прагматичної структури глибинній є фрагмент дискурсу кібербуллінгу: As we say in Texas, you couldn't pour water out of a boot with instructions printed on the heel. You are an open wound. I would rather kiss a lawyer than be seen with you. Висловлення …you couldn't pour water out of a boot with instructions printed on the heel має непрямий характер внаслідок конвенціоналізованої переінтерпретації значення і утворення ідіоматичної одиниці зі значенням to be stupid (A=B). Фрагмент You are an open wound інтерпретується за допомогою теорії концептуальної метафори та має негативну оцінку, оскільки відкрита рана асоціюється з хворобою і, відповідно, з проблемою. Загалом, схема міжконцептуальної взаємодії виглядає як PERSON IS A DESEASE (A=B).

Висловлення I would rather kiss a lawyer than be seen with you на глибинному прагматичному рівні має імплікатуру I FEEL DISGUST TOWARDS YOU (A=B), яка виводиться шляхом послідовного розгортання. Елемент to kiss a lawyer має конотацію сарказму через когнітивний механізм оксюморона (пор. to kiss a frog) та породжується концептуальною метафорою LAWYER IS EVIL. Незважаючи на нейтрально марковану оцінку у лексикографічних джерелах, lawyer досить часто асоціюється зі злом і набуває негативно маркованої модальності через те, що члени лінгвокультурної спільноти сприймають його як здирника, який майже нічого не робить. Ефект образи підсилюється за рахунок другої частини висловлення than be seen with you, яка інтерпретується на фоні першої і формує загальну експлікатуру kissing a lawyer is much better than being seen together with you in public places з імплікатурою I FEEL DISGUST TOWARDS YOU.

В когнітивно-прагматичному аналізі використовуються соціально-когнітивний підхід (T.A. van. Dijk), зокрема ментальна модель комунікативної ситуації, яка складається з об'єктивно присутніх в конкретному фрагменті дискурсу контекстуальних рестрикторів (обмежувачів), які впливають на формування релевантних для певного контексту імплікатур. З урахуванням дії контекстуальних рестрикторів, а саме Місце (Інтернет-середовище), Відносини Учасників (відсутність попереднього фізичного контакту, анонімність) та Дії (конфліктного, агресивного, нападницького характеру) можна з впевненістю зробити висновок, що be seen with you відіграє підсилювальну функцію. Відповідно, імплікатура відображає не лише наміри мовця, але й ступінь цих намірів, тоді як в експлікатурі простежується форма намірів. Аналіз експлікатури з урахуванням контекстуальних рестрикторів вимагає введення емфатичного елемента DISGUST до складу імплікатури, який актуалізується на фоні з градуально зростаючої емфатичної ланки DISLIKE>HATE>DISGUST. На підставі аналізу можна кваліфікувати стратегію кіберагресора як конфліктну, що актуалізується тактикою пониження статусу, втілену у мовленнєвому акті образи (або інвективному мовленнєвому акті).

Таким чином, вихідними параметрами когнітивно-прагматичного аналізу фрагментів дискурсу є стратегії і тактики, що реалізуються у конкретних комунікативних актах. Визначення стратегій та тактик відбувається на підставі логічної операції імплікації. Підставою для кваліфікації комунікативних актів є імплікатури, які утворюють глибинну прагматичну структуру висловлень. Поверхнева прагматична структура реалізується в експлікатурі, яка тлумачиться як прагматичне значення висловлення поза межами конкретного контексту.

На цьому етапі також аналізується когнітивна структура комунікативної ситуації кібербуллінгу та будується її ментальна (концептуальна) модель у вигляді фрейму.

У третьому розділі “Кібербуллінг як актуалізація конфліктного Інтернет-дискурсу” встановлено конститутивні ознаки кібербуллінгу як фрагменту конфліктного інтернет-дискурсу, з'ясовано форми і види вербальної агресії, розкрито роль прецедентних знаків у процесі формування субдискурсу кібербуллінгу, визначено інвективу як основний вербальний засіб реалізації агресивних інтенцій.

Не існує чіткого підходу до визначення комунікативного середовища Інтернет. Досі існує конфлікт термінів Інтернет-дискурс, мережевий дискурс, віртуальний дискурс, комп'ютерний та електронний дискурси. Як помітно з вищевказаних термінів, в основу їх номінації покладено семантичні ознаки засобів і способів комунікації. Це, у свою чергу, і викликає термінологічне непорозуміння. Досить часто семантичне наповнення термінів є взаємозамінним і, водночас, суперечливим. Інтернет-дискурс слід тлумачити як процес і результат віртуальної мисленнєво-комунікативної діяльності (віртуальний дискурс) у всесвітній мережі Інтернет (мережевий дискурс) за допомогою різноманітних електронних засобів (комп'ютерний та електронний дискурси) і має вербальне та невербальне вираження.

Характерною рисою учасників конфліктного дискурсу є наявність експліцитної, імпліцитної, не/усвідомленої агресивності. Конфліктний Інтернет-дискурс можна визначити як процес регулятивної взаємодії суб'єктів у кіберпросторі, що характеризується опозицією цілей і настанов, яка актуалізується у вигляді експліцитних та/або імпліцитних інвектив за допомогою широкого діапазону одиниць різних семіотичних систем. До вербальних засобів субдискурсу кібербуллінгу належать лексико-фразеологічні засоби з негативною оцінкою, нормативні та ненормативні інвективні й інтенсифікуючі мовні одиниці, що об'єктивують стан агресії, особовий займенник you і наказовий спосіб дієслова.

До конститутивних ознак дискурсу кібербуллінгу як фрагменту кіберпростору належать: 1) опосередкованість спеціальним технічним обладнанням та програмним забезпеченням; 2) інтенції агресивного переслідування; 3) конфліктний тип мовної особистості суб'єктів дискурсу; 4) рольова диференціація на “жертву” і “нападника”; 5) синхронний та асинхронний хронотоп; 5) актуалізація у жанрі Інтернет-статті та/або коментарів у форматі соціальних мереж, форумів, чатів, блогів, електронних видань; 6) полікодовість (вербальні та невербальні засоби реалізації); 7) усно-письмова форма конфліктної взаємодії; 8) порушення норм; 9) високий рівень агресивності; 10) масовість, швидке розповсюдження та доступ до інформації; 11) анонімність.

Агресивність є однією з головних ознак кібербуллінгу. За природою знакових засобів вираження агресія поділяється на вербальну та невербальну. У випадку прямої, або експліцитної мовленнєвої агресії іллокуція мовленнєвого акту містить експліцитну ворожнечість і, як правило, виражається клішованими агресивними конструкціями (погрози, звинувачення, образи) та агресивно маркованими мовними одиницями на кшталт maggot, swine, worm, jerk, cad, thick-headed, half-wit, stupid.

Непряма, або імпліцитна агресія (В.Ю. Апресян) потребує інтерпретативних зусиль, оскільки агресивні смисли конструюються та виражаються імпліцитно, а не актуалізуються в окремому мовному знаці. Непряма агресія визначається за допомогою логічної операції імплікації, яка дозволяє встановити глибинні прагматичні структури висловлення з урахуванням широкого (соціального) та вузького (комунікативного) контекстів. Відповідно, значення окремо взятих вербальних засобів іпліцитної мовленнєвої агресії не містять агресивних конотацій, а інтерпретуються як прояв агресії лише зі встановленням агресивних потреб, намірів і цілей адресанта. Це - так звана завуальована агресія, що часто реалізується у вигляді сарказму, насмішки, провокації і, навіть, мовчання: I love the fact that you need attention so bad that you had to email me that. That makes me feel happy :) Enjoy your depression.

Ініціативна агресія є засобом нападу, тоді як реактивна виконує захисну функцію і є реакцією на агресивні випади адресанта. Прикладом реалізації захисної агресії можуть слугувати наступні фрагменти дискурсу кібербуллінгу: Did you forget how this all got started, fatty? You insulted me, and I let you know that your opinion means shit. This wasn't some unprovoked attack by a bully, it was me defending myself to a hateful little loser.

Безпосередня агресія можлива за умов, коли комуніканти перебувають в одному просторі і часі. Опосередкована агресія визначається розривом у часі та/або просторі. Кібербуллінгу властивий опосередкований тип агресії, оскільки Інтернет-дискурс є розірваним у просторі (відсутність безпосереднього фізичного контакту).

Універсальним компонентом комунікативного конфлікту, одиницею, що найбільш повно відображає конфліктний потенціал мови та маркує конфліктну комунікативну ситуацію, є інвектива як вид словесної агресії. Інвектива тлумачиться нами у двох значеннях: як дія і як інструмент цієї дії. Інвектива як дія (в першу чергу, вербальна комунікативна поведінка суб'єкту дискурсу), спрямована на нанесення образи адресату. Суб'єкти дискурсу, які беруть участь в інвективній комунікативній ситуації позначаються термінами інвектор (адресант образи) та інвектум (адресат образи). Визначальним параметром для кваліфікації інвективного висловлення є інтенціональний компонент, тобто наявність конфліктного наміру у прагматичній структурі мовленнєвого акту.

Конфліктогенні мовні засоби є юридично нерелевантними за відсутності конфліктної інтенції (О.Н. Матвєєва). Наявність у висловлюванні мовної одиниці, яка маркована у словнику конфліктогенними позначками “образливе”, “знижене”, “непристойне”, “табу” ще не дає підстав для того щоб характеризувати його як образливе, або інвективне. Інвективність слід розмежовувати на дві категорії - образливість/offensiveness і ображеність/ offendedness. Образливість є об'єктивною властивістю мовної одиниці, що міститься у плані змісту (неподобність) та/або плані вираження (непристойність). Перетворення образливості на образу (інвективу) залежить від намірів мовця. Зі зростанням рівня об'єктивної образливості підвищується рівень табуйованості мовної одиниці, що і відображається у словникових позначках. Ображеність є перлокутивним ефектом, реакцією реципієнта-інвектума на образу та має суб'єктивний характер. Об'єктивна образливість не обов'язково викликає суб'єктивну ображеність, але її присутність у мовленні здатна непрямо ображати “слух” суб'єктів дискурсу, хоча адресант може не мати конфліктогеної інтенції і, більш того, по-дружньому ставиться до реципієнта.

Загалом, заборонені (табуйовані) мовні одиниці можна розділити на дві групи за функціональним критерієм: інвективи та інтенсифікатори. На відміну від інвективних одиниць, інтенсифікатори не спрямовані на виконання функції образи. Їх функціональним призначенням є підсилене позначення характеристики суб'єкта або об'єкта, дії, ступеня дії, обставин та умов, емоцій тощо. Прикладами заборонених інтенсифікаторів можуть слугувати fuck, fucking, bleeding, bloody, shit, shitless, shitty, crappy, to buggery, dick, fuck all, dick-all, Bloody hell!, Oh balls!, Fuck!, Fucking A!, Fuck it all!, Shit!, Oh puke! тощо. Інтенсифікатори використовуються в різних позиціях і вони здатні підсилювати значення: 1) прикметника або дієприкметника, напр., You went so the fuck wrong, I can't begin to explain; 2) іменника, напр., That's a shitty proposal; 3) дієслова, напр., Let's get the fuck out of here. Табуйовані інтенсифікатори підсилюють також запитальні слова (Where the fuck are you?, What the shit is going on?, Why the dick should I care?) та підвищують категоричність згоди (Sure shit) і заперечення (The fuck I will., Fuck no!). Досить поширеним є використання інтенсифікаторів для актуалізації підсиленого значення займенника nothing, напр., I can't see a bloody thing. Внаслідок здатності до виконання підсилювальної функції та ображати “слух”, вони частіше вживаються учасниками кібербуллінгу, ніж незаборонені інтенсифікатори (so, very, rather, fairly, pretty, badly, extremely, on earth тощо).

Під час реалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу прецедентні феномени (зазвичай прецедентні імена, висловлення, іноді прецедентні зображення) використовуються з метою вказівки на аналогічність, відповідність прецедентної ситуації до реальної, а також щоб надати їй оцінку.

Так, у наступному фрагменті Інтернет-дискурсу, що актуалізує комунікативну ситуацію кібербуллінгу, користувач вживає означення Shakespearian, похідне від прецедентного імені Shakespear: I should have shown Joe Rogan MUUUUCH more respect. Actor? Comedian? Shakespearian extraordinaire… People like you are the reason that everybody thinks they can make it in Hollywood and because people like you, anybody can make it into Hollywood… Автор цього фрагменту намагається принизити акторський талант Джо Рогана (актора та телеведучого) шляхом сарказму, що реалізується низкою риторичних запитань, останнє з яких містить алюзію на прецедентний феномен у вигляді висловлення Shakespearian extraordinaire… (шекспірівський геній), яка в даному контексті має протилежний смисл (теж мені актор). Зіставлення Джо Рогана з Шекспіром значно применшує акторський статус першого та його соціальну й професійну значущість в очах інших користувачів.

У дискурсі кібербуллінгу прецедентні імена використовуються також реципієнтами-жертвами та функціонують у якості маркерів реактивної агресії. У наведеному нижче прикладі прецедентне ім'я Sam Kinison (американський актор і комік в жанрі stand-up, відомий своїм потужним, різким та неполіткоректним гумором) є головним прагматичним елементом мовленнєвого акту звинувачення, що актуалізує тактику викриття і є реакцією на попередню репліку die in a fiery accident and taste your own blood:

>… die in a fiery accident and taste your own blood…

>***That's a Sam Kinison line you stupid fuck!!!! Hypocrite!!!!

Поява прецедентних імен, висловлювань або зображень під час реалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу тісно пов'язана з експлікацією негативної оцінки опонента. До того ж, прецедентне явище (взяте окремо) необов'язково повинно оцінюватися суспільством негативно. Алюзія до негативно маркованих прецедентних феноменів спрямована на гіперболічну характеристику негативних ознак учасників комунікативної ситуації кібербуллінгу. В більшості випадків це властиво комунікативній поведінці агресора та реалізується стратегією нападу, локалізованою тактикою інвективи. Використання позитивно маркованих прецедентних знаків під час реалізації агресивної поведінки в дискурсі кібербуллінгу спрямовано на їх порівняння з негативно маркованими прецедентними феноменами або негативними рисами опонента, що, у свою чергу, підкреслює незначущість останнього на фоні актуалізованого прецедентного знаку.

У четвертому розділі “Когнітивні та функціонально-прагматичні параметри комунікативної ситуації КІБЕРБУЛЛІНГ” змодельовано комунікативну ситуацію кібербуллінгу, встановлено формати реалізації кібербуллінгу, здійснено когнітивно-прагматичний аналіз комунікативних епізодів кібербуллінгу, в результаті якого визначено стратегічно-комунікативні параметри та засоби реалізації комунікативної ситуації кібербуллінгу.

Структура досліджуваного явища моделюється абстраговано від конкретних випадків його актуалізації в конкретних контекстах. Комунікативна ситуація кібербуллінгу має гіперонімічний, “парасольковий” характер і охоплює низку підпорядкованих їй гіпонімічних явищ. По суті, використання терміну “кібербуллінг” існує для об'єднання різновидів агресивної поведінки в мережі Інтернет в єдину концептуальну зону.

Структура комунікативної ситуації кібербуллінгу представлена у вигляді інваріантної когнітивної моделі, що складається з базисних пропозиціональних схем (С.А. Жаботинська). Категорія часу представлена слотом ТОДІ^TM і, в межах Інтернет-середовища, залежить від конкретного комунікативного епізоду, формату та інших контекстуальних умов. Слот ТОДІ^TM може мати два виріанти - синхронний хронотоп ТОДІ^{SY TM} та асинхронний хронотоп ТОДІ^{AS TM}, де TM - час, SY TM - синхронний хронотоп, AS TM - асинхронний хронотоп.

Категорія Місце експлікується у морфемі кібер- (cyber-) у складі терміну кібербуллінг і вказує на місце (де (там)? - кібер_) реалізації агресивної поведінки. Тобто, категорія місця може бути експлікована одиницями, що містять семи пов'язані з кіберпростором: e-mail, contact list, send a reply, online, log out, enter the chatroom, facebook, viber, IP address, fake online profiles, post, handy, laptop, iPad тощо. Відповідно, слот ТАМ^FL складається з субслотів ДЕ^{CYB EN}, ДЕ^FO та за допомогою ЧОГО^INS, де FL - сфера висловлення, CYB EN - кіберсередовище, FO - формат Інтернет-дискурсу, INS - інструмент (технічний засіб). Таким чином, комунікативна подія кібербуллінгу є прикладом інтра- та інтердискурсивної взаємодії у вигляді актуалізації одного типу дискурсу в іншому, - дискурсу буллінгу в середовищі Інтернет. У даному випадку йдеться не просто про реалізацію дискурсу меншого масштабу в ширшій дискурсивній формації (що мають спільні змістові властивості, але протиставляються за ознаками конкретний : : загальний), а про креолізацію неоднорідних ознак, що беруть участь у типологізації дискурсу.