Особливості відтворення Шекспірової гри слів в українських перекладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Особливості відтворення шекспірової гри слів в українських перекладах

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Олексин Ольга Зеновіївна

Херсон - 2016

Анотація

Дисертацію присвячено дослідженню специфіки відтворення Шекспірової гри слів в українських перекладах. У роботі визначено сутність Шекспірової гри слів, виділено її основні функції, виявлено основні дивергентні та конвергентні риси основ гри слів в англійській та українській мовах, досліджено процес ідентифікації гри слів у тексті оригіналу, систематизовано рецепцію комедії “The Taming of the Shrew”, трагедії “Romeo and Juliet” та історичної хроніки “Henry IV” в українській літературі. Зіставлено відтворення гри слів у рукописних та редагованих І. Франком перекладах П. Куліша комедії “Приборкана гоструха” і трагедії “Ромео та Джульєта”. Досліджено особливості відтворення Шекспірової гри слів в українському перекладі з огляду на її функції у тексті, а також визначено основні способи та індивідуальні множинні перекладацькі підходи до відтворення Шекспірової гри слів українською мовою.

Ключові слова: відтворення Шекспірової гри слів, горизонтальна/вертикальна гра слів, гумористична/негумористична гра слів, лексико-семантична структура гри слів, функції гри слів, Шекспірова гра слів.

Аннотация

Диссертация посвящена исследованию специфики воспроизведения Шекспировской игры слов в украинских переводах. В работе определена суть Шекспировской игры слов, выделены её основные функции, выявлены основные дивергентные и конвергентные черты основ игры слов в английском и украинском языках, исследован процесс идентификации игры слов в тексте оригинала, систематизирована рецепция комедии “The Taming of the Shrew”, трагедии “Romeo and Juliet” и исторической хроники “Henry IV” в украинской литературе. Сопоставлены воспроизведения игры слов в рукописных и отредактированных И. Франко переводах П. Кулиша комедии “Приборкана гоструха” и трагедии “Ромео та Джульєта”. Проведено исследование особенностей воспроизведения Шекспировской игры слов в украинском переводе с учетом ее функции в тексте, а также определены основные способы и индивидуальные переводческие подходы к воспроизведению игры слов Шекспира на украинский язык.

Ключевые слова: воспроизведение Шекспировской игры слов, горизонтальная/вертикальная игра слов, лексико-семантическая структура игры слов, функции игры слов, Шекспировская игра слов, юмористическая/неюмористическая игра слов.

Summary

The thesis focuses on revealing the main features of rendering Shakespeare's wordplay in the Ukrainian translations, the key methods and individual translators' approaches. The research covers a range of issues which include Shakespeare's wordplay, its key functions, main divergent and convergent features of wordplay basis in English and Ukrainian, reception of the comedy “The Taming of the Shrew”, tragedy “Romeo and Juliet” and historical chronicle “Henry IV” in Ukrainian literature, wordplay in manuscript and edited by I. Franko translations of P. Kulish's “Pryborkana hostrukha” and “Romeo ta Dzhulieta”.

The first chapter outlines theoretical basis of the research, defines the essence of wordplay, provides contrastive analysis of wordplay basis in English and Ukrainian, and determines the features of Shakespeare's wordplay and its functions in the text. A special attention is paid to the process of identifying Shakespeare's wordplay in the source text and theoretical issues of its reproduction in the target text. The research methodology has an interdisciplinary character and combines various approaches within traditional linguostylistics, new branches of linguistics and translation studies.

The second chapter covers the history of translating the comedy “The Taming of the Shrew” into Ukrainian and highlights rendering wordplay used in the functions of characterizing personages, constructing dialogues and masking pejorative connotations in P. Kulish's, I. Kocherha's and Yu. Lisniak's translations. Two versions of P. Kulish's translation are analyzed: the manuscript and the printed one edited by I. Franko. The chapter considers the most frequently used wordplay basis such as polysemy, derivatives, paronomasia, homonymy in the source text and in the Ukrainian translations. The attention is paid to wordplay structure and its influence on wordplay translation. Thus, a horizontal and vertical wordplay with repetition of its components is easily identified in a text; however, wordplay transparency does not mean its automatic reproduction in the translation but depends on a translator's general strategy. The chapter also focuses on the main methods of rendering wordplay in the Ukrainian translations of the comedy, in particular wordplay>wordplay, wordplay>non-wordplay, wordplay>similar stylistic device (repetition, rhyme) and wordplay>editorial technique. Moreover, the chapter includes in-depth analysis of translators' strategies concerning wordplay reproduction. It explicates that P. Kulish and I. Franko considered wordplay to be an important component of W. Shakespeare's idiolect and reproduced 43% of its samples. I. Kocherha's interpretation, published half a century later, includes fewer examples of wordplay (33 %) and is less creative in terms of wordplay translation. Yu. Lisniak's version is by far the most successful with the greatest number of wordplay (67 %).

The third chapter provides an extensive study of the reception of the tragedy “Romeo and Juliet” in Ukrainian literature and the main characteristics of rendering wordplay in its translations. It focuses on wordplay used in the functions of providing semantic coherence, characterizing personages, constructing dialogues/monologues and masking pejorative connotations. The chapter includes the analysis of translations by P. Kulish, A. Hosenpud, I. Steshenko, Ihor Kostetskyi, V. Mysyk and Yu. Andrukhovych. P. Kulish's translation is researched in three versions: the manuscript, the printed one edited by I. Franko and one more edited by M. Voronyi. The analysis shows that P. Kulish translated 44% of wordplay. This interpretation includes masterful examples of ambiguity which sometimes surpass other available versions. A. Hosenpud, who reproduced 27 % of wordplay, occasionally omitted whole passages with wordplay and in some cases did not translate easily identified examples which are rendered in other translations without any particular difficulties. I. Steshenko's translation (47% of wordplay) mostly includes horizontal dialogical wordplay which is often humorous. The amount of vertical wordplay in serious context is rendered less successfully. The most creative Ukrainian translations of wordplay are done by V. Mysyk (58 %), Yu. Andrukhovych (65%) and Ihor Kostetskyi (53 %).

The fourth chapter analyzes reproduction of wordplay from the historical chronicle “Henry IV” in two Ukrainian translations made by D. Palamarchuk and T. Osmachka. It focuses on wordplay which performs the functions of characterizing personages, constructing dialogues/monologues and masking pejorative connotations. Despite the fact that T. Osmachka's translation was published almost two decades earlier than D. Palamarchuk's translation, it is of great interest, since it is characterized by the translator's creative approach to each separate case of wordplay which results in masterful examples of ambiguity. The analysis shows that T. Osmachka rendered 51% of Shakespeare's wordplay while D. Palamarchuk preserved 37%.

Key words: horizontal/vertical wordplay, humorous/non-humorous wordplay, rendering Shakespeare's wordplay, Shakespeare's wordplay, wordplay functions, wordplay lexical and semantic structure.

шекспіровий гра слово комедія

1. Загальна характеристика роботи

23 квітня 2016 р. минуло 400 років з дня смерті В.Шекспіра. Одначе він залишається нашим сучасником, однією з найвищих верховин світової драматургії. Україномовна художня шекспіріана - невід'ємна частина української культури. З появою творів великого драматурга в українських перекладах виникла необхідність включити до шекспірознавчих студій перекладознавчі дослідження. За понад півторастолітню свою історію українське шекспірознавство поповнилося численними розвідками, зокрема щодо відтворення складових ідіостилю В. Шекспіра. Серед них вагоме місце належить грі слів.

Методологічно важливими для дисертаційного дослідження є розвідки українських і зарубіжних вчених, присвячені грі слів як мовному явищу (В. Санніков, О. Тараненко, А. Щербина), відтворенню гри слів у цільовому тексті (О. Білоус, С. Влахов та С. Флорін, М. Якименко), Шекспіровій грі слів (Б. Вікерс, В. Клемен, С. Келлер, М. Мегуд), відтворенню Шекспірової гри слів у перекладі (І. Франко, М. Ажнюк, Д. Вавринюк, Д. Делабастіта), історії українського перекладу (Я. Гординський, В. Жила, Р. Зорівчак, Г. Кочур, Л. Коломієць, М. Шаповалова).

Перші переклади п'єс В. Шекспіра українською мовою датуються серединою ХІХ століття (до найраніших - 1865 р. - належить спроба П. Свенціцького перекласти “Гамлета”), а повним виданням творів драматурга українська перекладна література збагатилася у 1984-1986 роках. Одначе в перекладознавстві все ще відчувається потреба в ґрунтовних розвідках, які б містили аналіз стратегій та способів, що їх застосовували українські перекладачі для відтворення Шекспірової гри слів.

Актуальність роботи зумовлено необхідністю доповнити перекладознавство дослідженням відтворення українською мовою гри слів як невід'ємної складової ідіостилю В.Шекспіра, що є вимогою для цілісного сприйняття та інтеграції перекладного художнього твору у полісистемі; потребою розширити дослідження української шекспіріани як складової історії українського художнього перекладу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію написано в рамках комплексної наукової теми кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка “Актуальні питання англо-українського перекладу на початку ХХІ сторіччя” (номер державної реєстрації: 0114U000868). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 9/2 від 27 лютого 2013 р.).

Мета дослідження полягає у системному аналізі специфіки відтворення Шекспірової гри слів в українських перекладах.

Досягнення мети дослідження вимагає реалізації таких завдань:

1. Обґрунтувати теоретико-методологічну базу дослідження.

2. Визначити сутність гри слів та Шекспірової гри слів шляхом встановлення її головних ознак.

3. Виділити основні функції Шекспірової гри слів.

4. Виявити дивергентні та конвергентні риси лінгвостилістичних основ гри слів в англійській та українській мовах.

5. Дослідити процес ідентифікації гри слів у тексті оригіналу.

6. Систематизувати історію рецепції комедії “The Taming of the Shrew”, трагедії “Romeo and Juliet” та історичної хроніки “Henry IV” в українській літературі.

7. Зіставити відтворення гри слів у рукописних та редагованих І.Франком перекладах П.Куліша комедії “Приборкана гоструха” і трагедії “Ромео та Джульєта”.

8. Виявити особливості відтворення Шекспірової гри слів в українських перекладах з огляду на її функції у тексті.

9. Визначити основні способи та індивідуальні множинні перекладацькі підходи до відтворення Шекспірової гри слів українською мовою.

10. Окреслити перекладацькі труднощі, які впливають на адекватне відтворення гри слів.

Об'єктом дослідження є Шекспірова гра слів та її переклади українською мовою. Предмет дослідження - це особливості відтворення Шекспірової гри слів засобами української мови.

Матеріалом дослідження слугують: комедія “The Taming of the Shrew” та її три переклади, які виконали П. Куліш, І. Кочерга та Ю. Лісняк; трагедія “Romeo and Juliet” та її шість українських перекладів - П. Куліша (рукописний варіант і два друкованих за редакцією І. Франка та М. Вороного), А. Гозенпуда, В. Мисика, І. Стешенко, Ігоря Костецького та Ю. Андруховича; історична хроніка “Henry IV” та її два переклади - Т. Осьмачки й Д. Паламарчука. Корпус дослідження складає 1053 одиниці гри слів, з них 352 зразки відібрано з оригінальних творів та 701 - з їх українських перекладів. Обсяг фактичного матеріалу становить 2066 сторінок.

Методику дослідження зумовили мета і завдання роботи. Вона має комплексний характер із застосуванням як загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення), так і лінгвістичних та власне перекладознавчих методів. Перекладознавчий аналіз використовується для визначення адекватності відтворення гри слів у тексті перекладу. Контекстуальний аналіз уможливлює виокремлення гри слів у художньому контексті. Описовий метод спрямований на висвітлення специфіки вживання гри слів у тексті оригіналу та визначення особливостей її відтворення у тексті перекладу. Аналіз словникових дефініцій допомагає з'ясувати семантичну структуру досліджуваних одиниць. Компонентний аналіз використано для визначення особливостей семантичної структури компонентів гри слів. Лінгвостилістичний аналіз дає змогу визначити стилістичні характеристики гри слів. Контрастивний аналіз допомагає встановити конвергентні та дивергентні риси гри слів в англійській та українській мовах. Процедура кількісних підрахунків використовується для виявлення домінантних перекладацьких способів відтворення Шекспірової гри слів в українських перекладах.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній вперше:

1) проведено комплексне дослідження відтворення Шекспірової гри слів на матеріалі українських перекладів драм В.Шекспіра “The Taming of the Shrew”, “Romeo and Juliet” та “Henry IV”;

2) зіставлено рукописні та редаговані І.Франком переклади П.Куліша “Приборкана гоструха” і “Ромео та Джульєта” з погляду відтворення Шекспірової гри слів, що є певним внеском в історію українського художнього перекладу, у Франкознавство та Кулішезнавство;

3) проведено контрастивний аналіз лінгвостилістичних основ гри слів в англійській та українській мовах;

4) поглиблено методику перекладознавчого аналізу гри слів в англо-українській мовній площині;

5) окреслено особливості відтворення Шекспірової гри слів українською мовою із врахуванням діахронної та синхронної множинності перекладів.

Теоретичне значення дисертації. У дисертації теоретично осмислено з перекладознавчого погляду Шекспірову гру слів, її функціонування у тексті оригіналу та способи її відтворення засобами української мови. Одержані результати можна застосовувати у випрацюванні теоретичних засад перекладознавства, українського шекспірознавства, контрастивної лінгвістики, стилістики і лексикології, лінгвістики тексту.

Практична вартість роботи визначається тим, що її матеріал і результати можна використовувати при перекладі драм В.Шекспіра українською мовою, а також у викладанні курсів з теорії та практики перекладу, спеціалізованих курсів із художнього перекладу, зокрема рецепції творчості В.Шекспіра в українській літературі.

Положення, що виносяться на захист:

1. Гра слів - ключова риса стилю В. Шекспіра, яка, поділяючись на гумористичну та негумористичну, вживається у творах різних драматичних жанрів та виконує важливі комунікативно-прагматичні функції. Гумористичність /негумористичність та вертикальність/ горизонтальність - важливі чинники, які визначають ступінь перекладності гри слів.

2. Гра слів в англійській та українській мовах має ряд конвергентних та дивергентних рис, зокрема щодо лінгвостилістичних основ, які використовуються для її побудови. Найбільше дивергентних рис знаходимо в омонімічній та полісемантичній грі слів, що впливає на її відтворення у перекладі і потребує значних творчих зусиль перекладача.

3. Високий ступінь ідентифікації гри слів у тексті оригіналу і велика ймовірність використання способу гра слів>гра слів автоматично не означає її відтворення у перекладі. Окрім експліцитності та перекладності, важливе значення має загальна стратегія перекладача, зокрема його власна ієрархія компонентів ідіостилю В. Шекспіра, які першочергово підлягають перекладу.

4. Особливістю відтворення Шекспірової гри слів, на відміну від багатьох інших лінгвостилістичних засобів, є невисока ймовірність використання прямих відповідників у цільовому тексті. У більшості випадків йдеться про відтворення не стільки гри слів, як її функцій, що безпосередньо впливають на вибір способу перекладу.

5. Відтворення гри слів в українському перекладі залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників. До перших належать лексико-семантична структура гри слів, її вид та функції, поширеність вживання та популярність певних видів гри слів на конкретному часовому етапі в англійській та українській мовах. До суб'єктивних чинників належать майстерність перекладача, його налаштування на переклад гри слів, доступність детальних коментарів до тексту.

6. Відтворення гри слів, хоча і підпорядковується деяким закономірностям, водночас вимагає творчих пошуків перекладача. Майстерність - складова стратегії тих перекладачів, хто досить повноцінно відтворює гру слів оригіналу (Ю. Лісняк, В. Мисик, Ю. Андрухович). Хоча аналіз відтворення гри слів в українських перекладах засвідчує все активніше прагнення перекладачів відтворити або компенсувати втрачену гру слів, спостерігаємо певну непослідовність, коли деякі давніші у часі переклади вміщають не лише більшу кількість, а й цікавіші зразки гри слів.

Апробація результатів роботи. Основні твердження дисертації висвітлено на звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2005-2016), конференціях НТШ (Львів, 2009-2013), засіданнях Наукового семінару з питань перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені проф. Ю. Жлуктенка (Львів, 2005-2016), на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Пріоритети германського і романського мовознавства” (Луцьк-Світязь, 2009, 2010, 2013), “Міжкультурна комунікація: мова-культура-особистість” (Острог, 2014), на трьох всеукраїнських наукових конференціях: “Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2005), “Актуальні проблеми підготовки перекладачів” (Луцьк-Світязь, 2007), “Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу” (Харків, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 одноосібних наукових праць, з яких 7 - у фахових виданнях України, 1 - у періодичному закордонному виданні, що входить до наукометричних баз даних (Index Copernicus, Global Impact Factor, ISI), 4 - в інших виданнях.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено його мету, завдання і методику; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження відтворення Шекспірової гри слів українською мовою” окреслено теоретичну базу дослідження, зокрема визначено сутність гри слів, проведено контрастивний аналіз лінгвостилістичних основ гри слів англійської та української мов, визначено особливості Шекспірової гри слів та її функції у творі. Особливу увагу зосереджено на ідентифікації та інтерпретації Шекспірової гри слів у тексті оригіналу та теоретичних засадах її відтворення у цільовому тексті.

Методологія наукового пошуку поєднує перекладознавчий, традиційний лінгвостилістичний та комунікативно-прагматичний підходи. Аналіз Шекспірової гри слів на основі певного твору з урахуванням множинності перекладів дозволяє цілісно розглянути предмет дослідження: проаналізувати не лише відтворення гри слів як стилістичного засобу, а й детально зосередитися на окремих перекладачах, порівняти їхні підходи до цього явища і зробити важливі висновки щодо ступеня відтворення гри слів у конкретному перекладі та на певному часовому етапі.

Гра слів, за визначенням О. Тараненка, - це спеціальне використання звукової, лексичної або граматичної форми слів, а також частин слів, фразеологізмів, синтаксичних конструкцій для створення певних фонетико- та семантико-стилістичних явищ, що ґрунтується на зіставленні й переосмисленні, обіграванні близькозвучних або однозвучних мовних одиниць з різними значеннями. Одним із різновидів гри слів, який полягає у створенні комічно-сатиричного ефекту, є каламбур. Шекспірова гра слів - це складне багатофункціональне мовне явище. Вона може бути горизонтальною та вертикальною. На відміну від вертикальної, горизонтальна гра слів розгортається лінійно, адже усі її компоненти наявні у тексті.

Лінгвостилістичні основи гри слів мають низку конвергентних та дивергентних рис в англійській та українській мовах. Конвергентність полягає у тому, що структура та дериваційні можливості обох мов сприяють формуванню гри слів. Одначе англійська мова як аналітична має значно більші можливості для її побудови. До основних дивергентних рис гри слів в англійській мові у зіставленні з українською належать: більша частота та семантична різноманітність полісемантичної гри слів, різний дериваційний потенціал спільнокореневих лексем, полісемантична синонімія та антонімія, широке використання омонімії. Загалом, основи із вищим ступенем відмінності складніше піддаються відтворенню в українській мові.

В. Шекспіру властиве вживання асоціативної гри слів з глибокою образністю. Гра слів наявна у комедіях, трагедіях та історичних хроніках. Для драматурга однаково притаманна гумористична та негумористична гра слів, остання допомагає змалювати ключові моменти трагедії, висловити думку героя та викликати певну реакцію читача/глядача. Це відрізняє його від сучасних авторів, які не схильні використовувати цей стилістичний засіб у трагічних епізодах. Звідси можливі вилучення гри слів у перекладі серйозних драматичних сцен через її несприйняття у цій ролі.

Шекспірова гра слів виконує низку функцій, а саме: 1) забезпечує семантичні зв'язки та когерентність тексту; 2) створює гумористичні ситуації; 3)характеризує персонажів; 4) будує діалоги; 5) сприяє розвитку монологів; 6) виражає іронію; 7)маніпулює реакцією аудиторії; 8) маскує непристойні конотації. Ці функції можна поділити на структурні (побудова та розвиток діалогів/монологів, маніпулювання реакцією аудиторії), змістові (характеристика персонажів, маскування) та стилістичні (гумористична, іронічна). Проте цей поділ - умовний, оскільки функції тісно переплітаються, зокрема функція забезпечення семантичних зв'язків водночас є структурною та змістовою, а іронічна - структурною та стилістичною.

Відтворення Шекспірової гри слів складається з кількох етапів, серед яких важливе місце належить ідентифікації гри слів у тексті оригіналу. Від уміння виявити та повноцінно осмислити цей стилістичнийзасіб залежить його подальше відтворення у перекладі. Двозначність може відкриватися відразу ж навіть при побіжному перегляді, вимагати більше часу та когнітивних зусиль або залишитися непоміченою. Перекладачеві, на думку Д.Делабастіти, допомагають авто- (гра слів сама привертає до себе увагу), родові (ймовірність існування гри слів у певному жанрі, виді тексту чи місці у ньому) та діакритичні (пояснення чи примітки під текстом, виділення курсивом, взяття у лапки двозначних місць, післямова та примітки автора, перекладача чи редактора) сигнали. Ідентифікація гри слів ускладнюється часовою відстанню між автором та перекладачем, що призводить до стирання сигналів гри слів через мовні зміни, різні видання творів драматурга. Як зазначає ВіраРіч, всі ранні видання творів В.Шекспіра збереглися у більше, ніж одному примірнику, кожен з яких містить варіанти. До того ж, у той час не було усталених правил письма, а друкар не завжди міг розібрати почерк автора. Тому певні уривки не мають однозначної інтерпретації і перекладач мусить покладатися на власне розуміння та інтуїцію.

Успішна ідентифікація гри слів завершується її відтворенням у цільовому тексті, що дозволяє досягнути основної мети перекладу художнього твору - збереження індивідуального стилю автора. Особливістю відтворення Шекспірової гри слів є невисока ймовірність використання прямих відповідників, звідси - вимога творчого підходу перекладача, який часто полягає у повній чи частковій заміні компонентів гри слів.

Основні способи перекладу гри слів, згідно з класифікацією Д. Делабастіти, включають: 1. Гра слів>гра слів. 2. Гра слів>не-гра слів: 1) невибіркова не-гра слів (у перекладі повністю або частково збережено обидва значення гри слів), 2)вибіркова не-гра слів (у перекладі збережено лише одне значення). 3. Гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, алітерація, асонанс, рима, словесний образ, іронія, алюзія). 4. Гра слів>відсутність перекладу (фрагмент тексту з грою слів опущено у перекладі: перекладач може вилучати вираз із грою слів, ціле речення, окремі репліки діалогу чи монологу, цілу дію чи сцену). 5.Калька: гра слів оригіналу=гра слів перекладу (перекладач калькує форму та безпосередній контекст гри слів). 6. Не-гра слів>гра слів (перекладач створює гру слів у перекладі, а в оригіналі у відповідному текстовому уривку вона відсутня). 7. Відсутність гри слів>гра слів (перекладач додає зовсім новий фрагмент тексту, який містить гру слів). 8. Редакторська техніка (примітки, вступне слово, післямова перекладача або редактора). Найоптимальніший спосіб перекладу, який дозволяє відтворити цей стилістичний засіб у цільовій мові, - гра слів>гра слів. Він найчастіше передбачає структурно-семантичні зміни, адже абсолютні відповідники при відтворені Шекспірової гри слів є радше винятком, ніж закономірністю. Три способи перекладу - гра слів>подібний стилістичний засіб, не-гра слів>гра слів, відсутність гри слів>гра слів - можна віднести до прийому компенсації. Оскільки Шекспірова гра слів - це лінгвостилістичний засіб, який вживається у певній функції, перекладач повинен осмислено підходити до її компенсації, особливо до створення гри слів у неігрових епізодах, чи додавання нових фрагментів тексту.

Відтворення гри слів в українському перекладі залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників. Об'єктивні чинники включають: лексико-семантичну структуру гри слів, її вид та функції, поширеність вживання та популярність певних видів гри слів на конкретному часовому етапі в англійській та українській мовах. До суб'єктивних чинників належать майстерність перекладача, його налаштування на переклад гри слів, доступність детальних коментарів до тексту. Суб'єктивні чинники відіграють дуже важливу роль при відтворенні Шекспірової гри слів і, як показує аналіз вибірки, часто є домінантними. Саме тому у центрі дослідження - перекладач, його творчий потенціал. Кожен із проаналізованих творів переклали видатні перекладачі, які водночас є представниками різних течій українського художнього перекладу. Розгорнутий та ретельний аналіз перекладацького доробку допомагає визначити способи, що їх перекладачі застосовують для відтворення гри слів, та охарактеризувати їхній перекладацький метод.

У другому розділі “Відтворення гри слів з комедії “The Taming of the Shrew” українською мовою” досліджено історію перекладу комедії українською мовою та відтворення гри слів у перекладах П. Куліша (“Приборкана гоструха”, 1900р.), І. Кочерги (“Приборкання норовливої”, 1952р.) та Ю. Лісняка (“Приборкання норовливої”, 1985р.).

В оригіналі гру слів побудовано на одиницях різних мовних рівнів, в основі яких лежить полісемія, спільнокореневі лексеми, паронімія, омонімія, розчленування основ складених лексем, двомовна гра слів. У перекладі використано полісемію, спільнокореневі лексеми та паронімію у різних співвідношеннях залежно від перекладача. Гра слів у комедії виконує низку функцій, головні з яких - характеристика персонажів, побудова діалогів, маскування. Вони тісно пов'язані з гумористичною функцією, яка притаманна комедії як жанру. З погляду структури, гра слів у творі є горизонтальною та вертикальною. Горизонтальна та вертикальна гра слів з повтором компонентів легко ідентифікується у творі. Однак, прозорість гри слів у тексті-джерелі не означає її автоматичне відтворення у цільовому тексті та залежить від підходу кожного перекладача. При відтворенні функцій гри слів перекладачі використовують такі способи перекладу: гра слів>гра слів, гра слів>не-гра слів, гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, рима), гра слів>редакторська техніка.

Зберігаючи гру слів у перекладі за допомогою способу гра слів>гра слів, перекладачі застосовують часткові еквіваленти, вдаючись до неповної або повної зміни форми та семантики гри слів. Вертикальна гра слів на основі полісемії без повтору компонентів переважно залишається невідтвореною у перекладі. За допомогою способу гра слів>не-гра слів перекладачі зберігають лише одне, переважно денотативне, значення цього стилістичного засобу. Вилучення гри слів у перекладі призводить до часткової модифікації образу героя (наприклад, позитивнішого змалювання певних рис характеру), спрощення структури, порушення семантичних зв'язків у межах діалогу та пом'якшення нецензурних конотацій.

Досить значна кількість відтвореної гри слів (40 % - 24 приклади із 60 прикладів оригіналу у рукописному та 43 % - 26 прикладів із 60 у друкованому варіанті) вказує на те, що П.Куліш та І.Франко вважали цей стилістичний засіб важливою складовою ідіостилю В.Шекспіра, а тому намагалися зберегти його у перекладі. Порівняння гри слів у рукописних та редагованих І. Франком перекладах П.Куліша дозволяє стверджувати, що І. Франко деякою мірою змінив Кулішеву гру слів: у двох драмах він додав три зразки власної гри слів, дві гри слів вилучив і десять редагував, стилістично наблизивши її до оригіналу, покращивши когерентність тексту, надавши мові перекладу природнішого звучання. Проте переважна більшість гри слів з її найцікавішими випадками належать перу саме П.Куліша.

Для П. Куліша характерне використання різноманітних підходів до відтворення гри слів: створення власної, семантично відмінної від оригіналу двозначності (PETRUCHIO: Kate of Kate Hall, my super-dainty Kate. - ПЕТРУЧІО: Між Катями ти Катя золотая (Ду-кати, се ти - Катя золотая), використання способу гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор) як компенсації невідтвореної гри слів (WIDOW: And you know my meaning. // KATHARINA. A very mean meaning. // WIDOW: Right, I mean you. // KATHARINA: And I am mean, indeed, respecting you. - УДОВА: Отсе вам розгадка. // КАТЕРИНА: Яка розумна! // УДОВА: Бо розумом про вас я міркувала. // КАТЕРИНА: А лучче б вам про себе міркувати), а разом з тим калькування Шекспірової гри слів (HOSTESS: I must go fetch the third-borough. // SLY: Third, or fourth, or fifth borough. - ШИНКАРКА: пійду гукну квартального. // НИЦАК: Квартального, трохтального, чи п'ятитального), застосування способу гра слів>не-гра слів (GREMIO: if I can by any means light on a fit man to teach her that wherein she delights. - ҐРЕМІО: коли б менї пощастило знайти такого чоловіка, щоб її вчив того, в чім вона кохаєть ся).

Переклад І.Кочерги, зроблений півстоліття пізніше, поступається перекладу П.Куліша щодо відтворення гри слів (33 % - 20 прикладів відтвореної гри слів). Перекладач намагається насамперед зосередитися на семантиці оригіналу і загалом несхильний до винахідливості задля збереження цього стилістичного засобу (TAILOR: a loose-bodied gown // GRUMIO: Master, if I ever said loose-bodied gown, sew me in the skirts of it. - КРАВЕЦЬ: плаття з широким ліфом. // ГРУМЙО: якщо я коли-небудь казав: плаття з широким ліфом, то зашийте мене в поділ цього плаття. Порівняймо з перекладом Ю. Лісняка: КРАВЕЦЬ: сукня розпущена в стані. // ГРУМЙО: Пане, коли я хоч слово сказав про якусь там розпусту, то хай мене зашиють у пелену).

У перекладі Ю. Лісняка - найбільша кількість відтвореної гри слів (67 % - 40 одиниць). Перекладач намагається залишитися у загальному лексико-семантичному полі оригіналу, проте не боїться створювати власну гру слів, семантично відмінну від Шекспірової (KATHARINA: Too light for such a swain as you to catch, / And yet as heavy as my weight should be. // PETRUCHIO: Should be? Should buzz. - КАТЕРІНА: Легка в ногах, це правда, і такому / Вайлові зроду не піймать мене. / Легка в ногах, та не легкозвичайка. // ПЕТРУЧЧО: Не чайка?). Аналіз такої творчої гри слів показує, що підхід перекладача не порушує мікро- та макроконтексту комедії і часто - це єдина можливість зберегти двозначність висловлювання. Кількісно-якісна еволюція гри слів у цьому перекладі засвідчує непересічний талант Ю.Лісняка як інтерпретатора комедії “Приборкання норовливої”.

У третьому розділі “Відтворення гри слів з трагедії “Romeo and Juliet” українською мовою” досліджено рецепцію трагедії в українській літературі та особливості відтворення гри слів у перекладах П. Куліша (надруковано у 1901р. за редакцією І. Франка, у 1928 р. за редакцією М. Вороного), А. Гозенпуда (1937р.), Ігоря Костецького (1957р.), І. Стешенко (1952р.), В. Мисика (перекладено у 1932р., надруковано у 1980р.) та Ю. Андруховича (2016р.).

Як і у попередньо проаналізованому творі, В.Шекспір будує гру слів на основі полісемії, спільнокореневих лексем, антонімії, омонімії та паронімії. Водночас відмінною рисою є значно частіше використання антонімії, але рідше вживання паронімії та омонімії. Гра слів у трагедії - багатофункціональна і використовується для створення гумористичних ситуацій, характеристики персонажів, побудови діалогів, маскування. Серед нових, притаманних саме трагедії, функцій - побудова риторичних монологів, маніпуляція реакцією аудиторії, забезпечення семантичних зв'язків та когерентності тексту. Щоб відтворити гру слів із трагедії перекладачі використовують такі способи: гра слів>гра слів, гра слів>не-гра слів, гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, рима, алітерація), гра слів >відсутність перекладу та не-гра слів >гра слів.

Структурно-семантичні відмінності між англійською та українською мовами у багатьох випадках не дозволяють відтворити усі семантичні пласти оригіналу, які часто створені вертикальною грою слів у функції забезпечення семантичних зв'язків та когерентності тексту, що призводить до спрощення його образності. Окрім того, збереження гри слів у перекладі залежить від її гумористичності/негумористичності, зокрема у функції характеристики героїв. Як результат, кількість відтвореної гри слів у мовленні Ромео та Джульєтти менша, ніж у мовленні П'єтро. Діалогічна гра слів у трагедії переважно гумористична і легко ідентифікується у тексті оригіналу завдяки своїй горизонтальності. Важлива структуротворча роль цього виду гри слів впливає на її збереження у перекладі. Негумористична монологічна гра слів, навіть попри свою горизонтальність і легковпізнаваність, за кількістю відтворення значно поступається діалогічній. Відтворення маскувальної гри слів вимагає додаткових зусиль перекладача, спрямованих на збереження балансу між видимим та завуальованим. Загалом, українські перекладачі пом'якшують інтимний підтекст гри слів оригіналу, а інколи навіть вдаються до способу гра слів>відсутність перекладу.

Аналіз показує, що відтворення гри слів не завжди залежить від часу виходу перекладу. Часто саме П. Куліш (44 % - 51 приклад з 114 прикладів оригіналу), а не значно пізніші перекладачі, наприклад, А.Гозенпуд, зберігає цей стилістичний засіб у цільовому тексті. Переклад П. Куліша містить майстерні знахідки, які часом перевершують інші наявні інтерпретації (FRIAR: Unseemly woman, in a seeming man; / And ill-beseeming beast, in seeming both! - O. Лаврентій: О неподобна женщино в мужському / Подобії! о злоподібний їй / Звірюко!).

А. Гозенпуд використовує менше лінгвостилістичних основ для побудови гри слів, а інколи вилучає цілі уривки тексту з цим засобом. Попри цікаві знахідки, переклад поступається попередньому щодо кількості гри слів (27 % - 31 приклад), а часом і якості. Для стилю В.Шекспіра характерне переплетіння кількох прикладів гри слів в одному уривку тексту. У таких випадках А. Гозенпуд частіше від інших перекладачів, які намагаються відтворити хоча б одну двозначність із цілого складного комплексу, використовує спосіб гра слів>не-гра слів, значно спрощуючи оригінал (MERCUTIO: You are a lover: borrow Cupid's wings / And soar with them above a common bound. // ROMEO: I am too sore en pierced with his shaft / To soar with his light feathers; and so bound, / I cannot bound a pitch above dull woe: / Under love's heavy burden do I sink. - МЕРКУЦІО: Коханець ви! Позичте в Купідона / Легенькі крила, та й злетіть на них! // РОМЕО: Мене поранено його стрілою. / Не можу я злетіти в височінь. / Не можу, - зв'язаний, - чуття зв'язати / І скинути тягар свого кохання). Інколи він опускає навіть легкоідентифіковану гру слів, яку без особливих труднощів збережено в інших українських інтерпретаціях трагедії.

У перекладі І.Стешенко кількість відтвореної гри слів складає 47 % (54 приклади). Перекладач здебільшого відтворює горизонтальну діалогічну гру слів, яка часто ще й гумористична (PETER: Then will I lay the serving creature's dagger on your pate. I will carry no crotchets. I'll re you, I'll fa you. Do you note me? // 1^stMUSICIAN: And you re us and you fa us, you note us. - П'ЄТРО: Дивись! Як лизну тебе по мі-до-ре ножем. То вмиєшся червоною юшкою! Зрозумів? // 1-й МУЗИКАНТ: Стережись, бо зроблю з тебе не фа, а фе). Кількість перекладеної монологічної гри слів, вжитої у репліці одного героя, - значно менша, хоча у багатьох випадках вона також побудована на основі горизонтальної, легковпізнаваної гри слів. Для часткової компенсації втрат у перекладі І. Стешенко використовує спосіб гра слів>подібний стилістичний засіб, представлений повтором, римою та алітерацією (JULIET: He was not born to shame: / Upon his brow shame is asham'd to sit. - ДЖУЛЬЄТТА: Не для ганьби родився він на світ. / Тож на чолі його ганьба огидна / Сама соромиться сидіть).

У перекладі В.Мисика знаходимо 58 % (66 прикладів) відтвореної гри слів. Його інтерпретація трагедії викликає неабиякий інтерес, адже відрізняється від інших сміливістю та неординарністю при відтворенні цього стилістичного засобу. В.Мисик уникає буквалізму і творить свої власні зразки, використовуючи різноманітні ресурси української мови (MERCUTIO: You are a lover: borrow Cupid's wings / And soar with them above a common bound. // ROMEO: I am too sore en pierced with his shaft / To soar with his light feathers; and so bound, / I cannot bound a pitch above dull woe: / Under love's heavy burden do I sink. - МЕРКУЦІО: Коханче, крил позич у Купідона. / Завзятий, легко підлетиш ти д'гурі. // РОМЕО: Мене він вже підбив. В такім я горі, / і взятий так в кайдани, що не можу / піднятись і трохи над печаллю. / Під тягарем кохання я хилюся). Перекладач частіше, ніж інші, використовує спосіб гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, рима) задля компенсації втрати гри слів і на її безпосередньому місці, і в інших, нейтральних в оригіналі, фрагментах. В. Мисик майстерно відтворює гумористичну гру слів, використовуючи пароніми чи спільнокореневі лексеми. Проте у випадку монологічної гри слів, для якої характерний високий рівень неперекладності, він змушений вдаватися до вибіркової не-гри слів чи подібного стилістичного засобу (повтору та рими).

Переклад Ігоря Костецького, який містить 53 % відтвореної гри слів (60 прикладів), - це мовний експеримент, у результаті якого отримуємо текст, радше призначений для читання, а не для класичної постановки на сцені. Оцінка цього перекладу залежить від її критеріїв. З погляду збереження балансу між змістом і формою гри слів, уникнення створення гри слів заради самої гри слів, переклад поступається іншим наявним інтерпретаціям драми. Проте, якщо сприймати текст перекладу як вербальну гру, то паронімічна, алітераційна гра слів, увага до форми, створення звукового перегуку за рахунок семантичної вірності оригіналові і, загалом, намагання експериментувати із словотвірними можливостями лексем зовсім не є надмірними і, хоча не відповідають вимогам класичного перекладу, однак мають повне право на існування (JULIET: For saints have hands that pilgrims' hand do touch, / And palm to palm is holy palmers' kiss. - ДЖУЛЬЄТТА: Бо пальмові пучкъ - святому в пэчки, / І пэчок сплет - пучкнв святий цілунок; MERCUTIO: You are a lover: borrow Cupid's wings / And soar with them above a common bound. // ROMEO: I am too sore en pierced with his shaft / To soar with his light feathers; and so bound, / I cannot bound a pitch above dull woe: / Under love's heavy burden do I sink. - МЕРКУЦЬЙО: Що ж джиґунські крила / І вибивай аркан аж попід небо. // РОМЕО: По піднебіння замурован я: / Замурован. Танець аркана / Амур мій заарканив на-скаку. / Вага пера, він - центр ваги всіх мук).

В інтерпретації Ю. Андруховича - найбільша кількість гри слів (65% - 74 приклади). Перекладач намагається не лише відтворити двозначність у тих місцях тексту, де її створив В.Шекспір, а й активно використовує спосіб не-гра слів>гра слів, щоб компенсувати її втрату (FRIAR: Being tasted slays all senses with the heart. - БРАТ ЛОРЕНЦО: А крапля соку, мов косою, скосить). Аналіз показує, що компенсація вилученої раніше гри слів не порушує її функцій та органічно вписується у контекст висловлювання героїв. Найчастіше така гра слів будується на основі паронімів або спільнокореневих лексем. Ю.Андрухович майстерно відтворює гумористичну гру слів, вжиту у функції побудови діалогів чи характеристики персонажів (SAMPSON: Gregory, on my word, we'll not carry coals. // GREGORY: No, for then we should be colliers. // SAMPSON: I mean, an we being choler, we'll draw. // GREGORY: Ay, while you live, draw your neck out o'the collar. - САМСОН: більше образ ми нестерпимо. // ГРЕГОРІ: Пора вже нам ставати, образно кажучи, нестерпними. // САМСОН: Я маю на увазі, що на всякий терпець є свій край - ніби змах меча. // ГРЕГОРІ: Дивись лише, щоб від нетерплячки твій змах не обернувся смертельним промахом), однак, як і інші перекладачі, вилучає низку вертикальної гри слів без повтору компонентів, вжитої у серйозному контексті.

У четвертому розділі “Відтворення гри слів з історичної хроніки “HenryIV” українською мовою” досліджено рецепцію драми в українській літературі та особливості відтворення Шекспірової гри слів, вжитої у функціях характеристики персонажів, побудови діалогів і монологів та маскувальній функції, у перекладах Т. Осьмачки (1961 р.) та Д. Паламарчука (1985 р.). Кількість відтвореної гри слів у перекладі Т. Осьмачки становить 51 % (90 прикладів із 178 прикладів оригіналу), а Д. Паламарчука 37 % (65 прикладів). Способи відтворення гри слів з історичної хроніки включають: гра слів>гра слів, гра слів>не-гра слів, гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор), не-гра слів>гра слів, гра слів>редакторська техніка.

При аналізі гри слів, вжитої у функції характеристики героїв, наголос робиться на мовленнєвому образі Фальстафа, який належить до найяскравіших комедійних персонажів, створених В.Шекспіром, та використовує гру слів найбільше з усіх героїв твору. Т.Осьмачка особливо ретельно підходить до відтворення форми висловлювання і загалом частіше, ніж Д.Паламарчук, зберігає гру слів. У мовленні Фальстафа значне місце посідає обігрування значущих власних назв. При відтворенні гри слів на основі імен головних героїв перекладачі використовують спосіб гра слів>не-гра слів. Відтворюючи гру слів на основі імен другорядних персонажів, які з'являються лише в окремих епізодах, перекладачі вдаються до різних способів: Д.Паламарчук перекладає власні назви героїв, що дає йому змогу відтворити гру слів (FALSTAFF: Is thy name Mouldy? […] `Tis the more time thou wert used. // SHALLOW: things that are mouldy lack use. - ФАЛЬСТАФ: Отже, прізвище твоє Брезкл? […] Настала пора тебе попробувати. // М'ЯЛОУ: Те, що збрезкло, не можна вживати, не попробувавши), а Т.Осьмачка їх транскодує, що призводить до вилучення цього стилістичного засобу. Проте Т.Осьмачка використовує компенсаційний спосіб не-гра слів>гра слів, вводячи у мовлення героя відсутню в оригіналі гру слів, яку він переважно будує на основі паронімів та спільнокореневих лексем (FALSTAFF: Pray God his tongue be hotter! Let him be damned, like the glutton! A rascally yea-forsooth knave, to bear a gentleman in hand then stand upon security. - ФАЛСТАФ: Він ненажера, ненаглитник, і я молю Бога, щоб йому в пеклі язик попекли. Щоб ото шляхтич, якого йому послала доля в руки, та ще сам ставав під поруки?).

Серед діалогів, створених за допомогою гри слів, домінують гумористичні діалоги, які часто включають Фальстафа як одного із співрозмовників. Аналіз свідчить, що Т. Осьмачка виявляє більше уваги до гри слів, зосереджуючись і на її значенні і на формі. Перекладач активно вдається до словотворення і в окремих випадках його варіант значно експресивніший, ніж переклад Д. Паламарчука (FALSTAFF: and what he hears may be believed, that the true prince may (for recreation sake) prove a false thief. - ФАЛСТАФ: а те, що він почує, стало ймовірним. Нехай імовірний принц для відпочинку стане неймовірним злодієм. - ФАЛЬСТАФ: хай твої слова вселять у нього щире довір'я, аби ймовірний принц став удаваним злодієм). Частину гри слів не відтворено у перекладі, що інколи спричиняє розрив семантичних зв'язків між репліками героїв та призводить до втрати інформації, закладеної у ній. Якщо гра слів є грою форм лексем без залучення значень, то її вилучення не призводить до семантичних змін, однак значно спрощує ідіостиль В. Шекспіра.

Монологічна гра слів головно вживається у серйозних поетичних сценах твору, хоча вона наявна і в прозових гумористичних висловлюваннях героїв неблагородного походження. Часто така гра слів є горизонтальною з повтором компонентів. Аналіз вказує на існування протилежних підходів до її відтворення: в одних випадках перекладачі використовують, як і в оригіналі, спільнокореневі лексеми, а в інших - уникають такого повтору дериватів і вилучають гру слів. Т.Осьмачка загалом відтворює більшу кількість гри слів на основі спільнокореневих лексем. При відтворенні монологічної гри слів він активно вдається до компенсаційного способу не-гра слів>гра слів (KING HENRY: And since this business so fair is done, / Let us not leave till all our own be done. - КОРОЛЬ: Щасливий перший крок надалі будь нам збудом, / Щоб не вспокоїлись, аж доки все здобудем!; FALSTAFF: I will turn disease to commodity. - ФАЛСТАФ: Свої недуги я оберну на свої потуги; FALSTAFF: Till sack commences it and sets it in act and use. -ФАЛСТАФ: доки херес не напише з нього докторську дисертацію і не зробить із дисертації десерт).

Маскувальна функція поєднується з гумористичною та діалогічною функціями. Гра слів будується на різних основах і за її допомогою створюються два семантичні пласти. Отже, текст можна прочитати на абсолютно нейтральному, загальновживаному, поверхневому рівні та прихованому, який містить непристойні конотації. Як і у попередніх творах, кількість відтвореної гри слів у цій функції менша. А збережена гра слів - значно нейтралізована, особливо у випадку грубих еротичних підтекстів.

Переклад Т. Осьмачки, який з'явився на два десятиліття раніше від перекладу Д. Паламарчука, викликає неабиякий інтерес, оскільки відзначається увагою до гри слів та усвідомленням її вагомості в ідіостилі В. Шекспіра. Перекладач творчо підходить до кожного випадку двозначності, створюючи цікаві та сміливі зразки у перекладі. Д. Паламарчук відтворює меншу кількість гри слів та несхильний до її компенсації у місцях, де вона відсутня в оригіналі.

Висновки

Системний аналіз особливостей відтворення Шекспірової гри слів на матеріалі оригіналу та українських перекладів комедії “The Taming of the Shrew”, трагедії “Romeo and Juliet” та історичної хроніки “Henry IV” дозволяє зробити низку важливих висновків.

Гра слів - невід'ємна риса ідіостилю В.Шекспіра, дослідження якої на сучасному етапі носить міждисциплінарний характер. Гра слів - це складне мовне явище, у побудові якого використовуються частини слів, слова, вільні та усталені словосполучення; одиниці різні, подібні чи одинакові за звучанням та з різним чи подібним значенням. В усіх проаналізованих творах В.Шекспір будує гру слів на основі полісемії, спільнокореневих лексем, паронімії. Інші основи характерні не для усіх драм, наприклад, омонімія використовується у комедії “The Taming of the Shrew” та трагедії “Romeo and Juliet”, але її немає в історичній хроніці “Henry IV”; розчленування основ лексем та двомовна гра слів типові для комедії; антонімія часто вживається у трагедії, а в історичній хроніці застосовуються ще й малапропізми та синонімія. Українські перекладачі використовують ідентичні основи, але із різною частотою.

Шекспірова гра слів - багатофункціональна: вона забезпечує семантичні зв'язки і когерентність тексту, характеризує персонажів, створює гумористичні ситуації та додає іронічності, допомагає побудувати діалоги та монологи, маніпулює реакцією читацької/глядацької аудиторії, замасковує непристойні та грубі конотації. Для автора характерне використання гри слів, яка виконує одразу кілька функцій, одна з яких може бути домінантною. Особливістю відтворення цього мовного звороту є невисока ймовірність використання прямих відповідників у цільовому тексті. Шекспірова гра слів потребує творчого підходу перекладача, який часто полягає у частковій чи повній заміні її компонентів. Йдеться радше про відтворення не самого мовного звороту, а його функцій.

Гра слів виступає засобом характеристики персонажів, зокрема їхнього соціального походження, змальовуючи такі риси, як кмітливість, дотепність, вміння завуальовано висловлювати свої думки. Ознака гумористичності чи негумористичності впливає на відтворення гри слів у перекладі, а тому кількість збереженої гри слів у мовленні Ромео, Джульєтти та Готспера менша, ніж у мовленні Фальстафа, П'єтро чи будь-якого іншого комічного персонажа. Повтор компонентів горизонтальної та вертикальної гри слів спрощує її ідентифікацію в тексті-джерелі. Однак її експліцитність не означає автоматичного відтворення у цільовому тексті (зокрема неперекладеною залишається значна частина легкоідентифікованої гри слів Джульєтти), а залежить від підходу та майстерності кожного перекладача. Вертикальна гра слів без повтору компонентів має значно вищий ступінь неперекладності, який досягає абсолютного, якщо до її складу входить реалія. Загалом, при відтворенні гри слів у функції характеристики персонажів перекладачі найчастіше вдаються до способів гра слів>не-гра слів та гра слів>подібний стилістичний засіб (повтор, рима), і значно рідше гра слів>гра слів.