Пейзажний образ в австралійській поезії XX століття: лінгвокогнітивний та лінгвосинергетичний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Свірідова Юлія Олександрівна

ПЕЙЗАЖНИЙ ОБРАЗ В АВСТРАЛІЙСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ХХ СТОЛІТТЯ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ЛІНГВОСИНЕРГЕТИЧНИЙ АСПЕКТИ

10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Херсон - 2015

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі англійської філології та перекладу імені Д.І. Квеселевича Житомирського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор БЄЛЄХОВА ЛАРИСА ІВАНІВНА, Херсонський державний університет, професор кафедри англійської мови та методики її викладання

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор ШЕВЧЕНКО ІРИНА СЕМЕНІВНА, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, завідувач кафедри ділової іноземної мови та перекладу;

кандидат філологічних наук МОРОЗ ОЛЕНА ЛЕОНІДІВНА, Херсонська державна морська академія, доцент кафедри англійської мови в судноводінні

Захист відбудеться "11" грудня 2015 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, провулок 40 років Жовтня, 47, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий "10" листопада 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Цапів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

пейзажний образ лінгвістика австралійський

Реферована дисертація присвячена висвітленню особливостей творення пейзажного образу в австралійській поезії ХХ століття в лінгвокогнітивному та лінгвосинергетичному аспектах. Пейзажний образ розглянуто у межах тріади людина (автор і читач) - природа - креативна діяльність, що забезпечує цілісність його сприйняття та встановлення особливостей його формування.

Когнітивні дослідження поетичного тексту, які спрямовані на виявлення лінгвокогнітивних (M. Freeman, G. Lakoff, M. Turner, R. Tsur, Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, С.М. Кагановська, В.Г. Ніконова, Г.П. Пасічник, І.А. Редька), когнітивно-семіотичних (Т.Ю. Горчак, С.Г. Шурма), когнітивно-прагматичних (М.О. Акішина, О.В. Дельва) і гендерних (А.О. Колесова) особливостей художнього й словесного образу, розкриття лінгвокогнітивних механізмів його формування в художньому тексті (Л.І. Бєлєхова, Н.В. Воробей, Л.В. Димитренко, О.С. Маріна, В.Г. Ніконова, Н.В. Ярова), засвідчують багатовимірність словесного образу, ступінь висвітлення онтологічних і гносеологічних ознак якого залежить від епістемологічного ракурсу аналізу його функціонування в поетичному тексті.

Лінгвосинергетичний вектор дослідження тексту сприяв появі низки лінгвістичних розвідок, у центрі уваги яких постають внутрішньо- й зовнішньосистемні властивості художнього твору (К. І. Бєлоусов, О. Ю. Корбут, Г.Г. Москальчук, О.Ю. Муратова, Н.В. Черемісіна) та дискурсу (О.А. Бабелюк, О.П. Воробйова, Л.С. Піхтовнікова). На матеріалі російської та американської поезії віршований текст у рамках лінгвосинергетичних студій розглядають як синтаксичний простір (А.В. Стрільчук, Н.В. Шевельова-Гаркуша), особливості ритміко-синтаксичної організації якого встановлюють шляхом виявлення гармонійного центру, сильних та слабких позицій, на яких розташовано словесний образ (І.В. Арнольд, Н.С. Алфьорова, І.А. Герман, О.Ю. Корбут, Г.Г. Москальчук, Н.В. Черемісіна). Зосереджуючись на проблемах поетики постмодерністської художньої творчості, дослідники використовують такі поняття, як "фрактал" (самоподібні новоутворення), "біфуркація" (розгалуження), "флуктуація" (відхилення), "атрактор" (притягування) для вивчення процесів смислопородження та конструювання нових значень у художньому тексті (О.Ю. Муратова), створення голографічних уявлень про образи у творах В. Вульф (О.П. Воробйова) та виявлення принципів текстотворення сучасної американської прози малої форми (О.А. Бабелюк). Відсутність лінгвосинергетичних досліджень австралійської поезії зумовили вибір проблематики реферованої дисертації.

Актуальність роботи зумовлена її відповідністю загальним спрямуванням сучасних когнітивно-поетологічних студій на встановлення характеру взаємодії між мовою, мисленням і культурою, на пошук новочасних методів аналізу механізмів творення етнокультурних словесних образів, пейзажних образів в австралійській лінгвокультурі зокрема. З'ясування лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних механізмів формування пейзажного образу сприяє поясненню своєрідності сприйняття австралійської природи митцями поетичного слова.

Робоча гіпотеза дослідження базується на тлумаченні пейзажного образу як лінгвокогнітивного і синергійного конструкту, результату лінгвокреативної та інтерпретативної діяльності автора і читача, сутність якої пояснюється через розкриття механізмів творення цього образу шляхом виявлення лінгвокогнітивних та лінгвосинергетичних операцій і процедур його формування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах колективної теми кафедри англійської філології та перекладу імені Д. І. Квеселевича Житомирського державного університету імені Івана Франка "Системно-структурний та когнітивно-комунікативний аспекти дослідження одиниць мови" (0112U002273) (тему затверджено на засіданні вченої ради 22 травня 2009 року, протокол 11).

Метою дослідження є визначення етнокультурної специфіки пейзажного образу шляхом виявлення лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних механізмів його формування в австралійських віршованих текстах ХХ століття.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– систематизувати наукові підходи до вивчення пейзажного образу в сучасній лінгвістиці;

– окреслити онтологічні та гносеологічні властивості пейзажного образу;

– уточнити поняття "опис природи" та "пейзажний образ" у сучасних лінгвістичних студіях;

– з'ясувати передумови становлення пейзажного образу як складника образного простору в австралійській лінгвокультурі;

– розробити комплексну методику дослідження пейзажного образу на основі теоретичних положень когнітивної поетики та лінгвосинергетики;

– виявити архетипи та етноархетипи, що лежать у підґрунті руристичних і урбаністичних пейзажних образів;

– розкрити особливості концептуалізації навколишнього світу через реконструкцію етноконцептів, актуалізованих в австралійських поетичних текстах ХХ століття;

– виокремити фонографічні, лексичні та синтаксичні засоби творення пейзажного образу в лінгвокогнітивному й лінгвосинергетичному вимірах;

– побудувати типологію пейзажних образів в австралійських поетичних текстах ХХ століття.

Об'єктом вивчення є пейзажний образ в австралійській поезії ХХ століття.

Предметом аналізу є лінгвокогнітивні та лінгвосинергетичні властивості пейзажного образу, які відбивають національну своєрідність художнього відображення природи в австралійських поетичних текстах ХХ століття.

Матеріалом дослідження слугують тексти австралійської поезії ХХ століття, які містять зображення природи, дібрані методом суцільної вибірки з Інтернет ресурсів, одинадцяти антологій австралійської поезії та десяти вибраних збірок австралійських поетів. Загальний обсяг вибірки становить 5630 пейзажних образів, вилучених із 4890 австралійських поетичних текстів на 8450 умовних сторінках.

Методи дослідження зумовлені метою та завданнями роботи й ґрунтуються на комплексному підході до аналізу пейзажного образу. Для відбору та визначення пейзажних образів використано метод контекстуально-інтерпретаційного аналізу з прийомами лінгвостилістичного аналізу тропів і фігур. Архетипний аналіз застосовано для виявлення імплікативних ознак (етно)архетипів, які становлять підґрунтя пейзажного образу. Фоносемантичний аналіз залучено для розкриття актуалізації пейзажного образу на фонографічному рівні. Методичний апарат теорії концептуальної інтеграції та теорії іконічності, а також метод позиційного аналізу й концептуальний аналіз застосовано для виявлення лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних механізмів, задіяних у формуванні пейзажного образу в поетичному тексті, для реконструкції концептуальних схем, що є когнітивною основою пейзажного образу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше розкрито механізми формування пейзажного образу в австралійській поезії ХХ століття в рамках лінгвокогнітивного та лінгвосинергетичного підходів; уточнено поняття "пейзажний образ" і "опис природи"; виявлено архетипи й етноархетипи, які лежать у підґрунті руристичних та урбаністичних пейзажних образів; напрацьовано схему взаємодії звукової та вербальної оболонки словесного поетичного образу, що базується на явищах синестемії та синестезії; визначено лінгвосинергетичні процеси, які сприяють творенню пейзажних образів; реконструйовано етноконцепти BUSH, PADDOCK, CITY, HOME/HOUSE, складники яких формують руристичний та урбаністичний пейзажні образи; з'ясовано принципи конструювання тривимірного простору в пейзажі та встановлено типи пейзажних образів.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що її результати і висновки є певним внеском у когнітивну теорію образу (виявлення типів і видів пейзажних образів), лінгвокультурологію (окреслення кола етнокультурних смислів, актуалізованих в австралійських поетичних текстах ХХ століття), етнолінгвістику (вилучення імплікативних концептуальних ознак етноархетипів й архетипів австралійської лінгвокультури) та лінгвосинергетику (пояснення лінгвосинергетичних механізмів творення образу).

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання в курсах стилістики англійської мови (розділи "Стилістика тексту", "Поетичні тропи і фігури мовлення"), інтерпретації художнього тексту (розділ "Лінгвістичні аспекти інтерпретації тексту") та історії зарубіжної літератури (розділ "Австралійська поезія"), у спецкурсах з когнітивної поетики й лінгвосинергетики поетичного тексту, а також при написанні наукових робіт з англійської філології.

Апробація основних положень та результатів роботи здійснювалася на п'яти наукових конференціях, серед яких дві міжнародні конференції: "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008); "Научная дискуссия: вопросы филологии, искусствоведения и культурологии" (Москва, 2013); дві всеукраїнські науково-практичні конференції: "Всеукраїнська наукова конференція пам'яті докт. філол. наук, проф. Д. І. Квеселевича (1935-2003)" (Житомир, 2008), "Сучасний стан і перспективи лінгвістичних досліджень та проблеми перекладу" (Житомир, 2014) та міжвузівська конференція молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2008).

Публікації. Основні положення та результати дисертації висвітлено в дев'яти одноосібних наукових статтях автора, 7 з яких надруковано у наукових фахових виданнях ДАК України (4,02 др. арк.), одній науковій статті у міжнародному збірнику, що входить до бази РІНЦ РФ (0,34 др. арк.) й у тезах доповіді на науковій конференції (0,28 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 4,64 др. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 313 сторінок (основний текст містить 210 сторінок) складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел і довідкових праць (633 позицій), з них 203 іноземними мовами, джерел ілюстративного матеріалу (86 найменувань) і додатків. Додатки містять таблиці, схеми, рисунки й австралійські віршовані тексти ХХ століття.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання роботи, матеріал дослідження, об'єкт, предмет і методи аналізу, розкрито новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, сформульовано робочу гіпотезу й основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ "Теоретичні підвалини дослідження пейзажного образу в австралійській поезії ХХ століття" присвячено огляду наукових робіт з теорії образу. Висвітлено провідні вектори наукового осмислення пейзажного образу, визначено теоретичні засади фольклорного й етнографічного, психоаналітичного, лінгвокультурологічного, лінгвостилістичного, когнітивного і лінгвосинергетичного напрямів вивчення образу, пейзажного зокрема.

Теоретико-методологічним підґрунтям для реконструкції передконцептуальної площини та виявлення етноархетипів й етноконцептів, які відтворюють національну самобутність пейзажних образів в австралійських поетичних текстах ХХ століття, слугували роботи представників фольклорного й етнографічного (О.М. Афанас'єв, Є.М. Мелетинський, В.Я. Пропп, Е.Б. Тайлор, Дж. Фрезер), філософсько-культурологічного та лінгвокультурологічного (К. Леві-Стросс, М. Хайдеггер, М.Ф. Алефіренко, А. Вежбицька, І.О. Голубовська, В.А. Маслова) і психоаналітичного напрямів (З. Фрейд, К.-Г. Юнг).

Грунтуючись на положеннях когнітивної поетики та лінгвосинергетики про креативність когнітивних процесів при створенні нових смислів тексту (Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, О.О. Кобляков, R. Tsur), про єдність когніції та емоції в процесі пізнання (В.І. Шаховський, F. Daneљ), пейзажний образ розуміємо як лінгвокогнітивний і синергійний конструкт, що інкорпорує передконцептуальну, концептуальну й вербальну площини. Цілісність пейзажного образу як тривимірного утворення зумовлена лінгвокреативною та інтерпретативною діяльністю автора і читача в опрацюванні інформації, втіленої в поетичному тексті.

Спираючись на розвідки лінгвостилістичного напряму (І.В. Арнольд, О.О. Калінюк, В.А. Кухаренко, М.Л. Гаспаров), виділяємо низку критеріїв розмежування пейзажного образу та опису природи. Пейзажний образ тлумачимо як художній образ, що пов'язаний із феноменами людського мислення і визначає зовнішній світ крізь призму суб'єктивного досвіду людини. В ньому відзеркалено як природні процеси, так і ставлення людини до природи. Опис природи є зображенням географічного простору, в якому відтворено буття предметів і природних явищ шляхом фіксації та послідовного перерахування їх ознак і властивостей. В описі природи реалізовано міметичний спосіб відображення дійсності, натомість у пейзажному образі - дієгетичний (З.Я. Тураєва).

Показником композиції пейзажного образу є особливість розвитку його змісту, а основними ознаками - антропоцентричність, колоцентрична форма організації, просторова репрезентація, включення простору у часовий рух. Підґрунтям композиційної-смислової організації пейзажного образу слугують концептуальні схеми, на котрих базуються універсальні текстові смисли "час", "простір", "людина", "подія", що існують у формі категоріальних архетипних концептів КОЛИСЬ, ДЕСЬ, ДЕЩО/ДЕХТО, ДІЄ ТАК (С.А. Жаботинська, С.В. Співак). Останні у складі композиційно-смислової організації пейзажного образу відіграють роль семантичних вузлів, порядок зчеплення яких обумовлює тип композиційної моделі. Доведено, що основними композиційними моделями розвитку смислу в пейзажному образі є об'єктно-подієва (42%) та об'єктно-локутивна (37%). Прототиповою визнано наступну модель: {[[((ДЕХТО/ДЕЩО ТАКИЙ) ДІЄ ТАК) КОЛИСЬ] ДЕСЬ]}, яка наповнюється залежно від часового, ментального, національного й авторського контексту.

Становлення образу взагалі та пейзажного образу зокрема як самостійного компоненту образного простору поетичного тексту пояснюється усвідомленням людиною її нового положення у Всесвіті як вписаної та включеної в нього, що зумовлено поступовим переходом від міфологічної до міфопоетичної свідомості, розвитком аналогового та асоціативного поетичного мислення й зміною міметичного відображення дійсності на дієгетичне (Л.І. Бєлєхова).

В австралійській лінгвокультурі виникнення поетики пейзажу пов'язано з першими проявами поетичної фантазії аборигенів (історії-розповіді), баладою як формою художнього опанування австралійської дійсності й поезією Бушу, в якій зображується життя гуртовиків, фермерів, бушрейнджерів. Генеза поглядів на пейзажний образ в австралійській лінгвокультурі зумовлена наступними позамовними чинниками, що впливають на художнє відображення оточуючого середовища у поетичних текстах, а саме: Буш - як первинна сила, матриця почуттів та ідеалів австралійського народу й символ особливого національного характеру (Т.О. Козлова, І.О. Маляренко); зіткнення культур - конфлікт колоніального стилю життя та цінностей корінного населення (T. Moore, V. Smith); песимізм, що бере початок від засуджених каторжників, а потім є спричиненим непередбачуваними кліматичними змінами (посухою, повінню, пожежами), самотністю життя у Буші, трагічними смертями (T. Griffiths); реалістичний погляд на життя (V. Mishra, K. Steel); велика австралійська мрія про рай на землі-Австралія, про свободу, рівність, справедливість та процвітання (I. Reid).

У другому розділі "Методологічні засади дослідження пейзажного образу в австралійській поезії ХХ століття" запропоновано власний інтегрований підхід, який включає низку підходів і методів дослідження, спрямованих на розкриття лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних механізмів формування пейзажного образу в аналізованих віршованих текстах ХХ століття.

Перший етап розвідки передбачає вивчення горизонтального та вертикального контекстів для адекватної інтерпретації поетичного твору, розуміння авторської інтенції і вилучення прихованих смислів про реалії буття австралійського народу. За допомогою інтерпретаційно-текстового аналізу австралійської поезії ХХ століття виокремлюємо віршовані тексти, що містять опис природи й пейзажний образ, спираючись на низку критеріїв, а саме: спосіб художнього відображення навколишньої дійсності (міметичний чи дієгетичний), фігуро-фонова організація, присутність у тексті людини (імпліцитно або експліцитно), наявність різноманітних маркерів лінійного чи тривимірного відображення простору, відтворення одиничного враження або серії вражень від предмету, зображення образів розрізнено або у взаємодії.

Другий етап спрямовано на застосування низки лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних операцій та процедур для вилучення смислу з трьох площин образу. Формування концептуальної площини пейзажного образу відбувається за допомогою лінгвокогнітивної операції мапування (Л.І. Бєлєхова, M. Freeman, Y. Shen), яка супроводжується лінгвокогнітивними процедурами розширення, узагальнення, перспективізації, компресії, зіткнення, комбінації й інтертекстуалізації. У творенні передконцептуальної площини пейзажного образу задіяні як лінгвокогнітивні операції симуляції, бісоціації та емпатії (Л.І. Бєлєхова, О.Л. Мороз), так і лінгвосинергетичні операції стягнення (кон'юнкції) та розтягнення (диз'юнкції), які супроводжуються процедурами взаємонакладання та рекурсивності (взаєморозкладання, взаємопородження). До лінгвосинергетичних процесів відносимо біфуркацію (лат. bifircus - розгалуження, роздвоєння смислів (О.М. Князєва, О. Грінбаум; О.Ю. Муратова)) і трансвимірний перехід (англ. trans-dimension - О.О. Кобляков). У контексті нашої роботи трансвимірність розуміємо як поступовий перехід від синкретичного сприйняття інформації про світ через синтез до її аналітичної обробки.

Лінгвокогнітивні та лінгвосинергетичні механізми формування пейзажного образу діють одночасно, перші відбуваються на категоріальному рівні, це ментальні операції (раціональне мислення), останні - на передкатегоріальному рівні, це так звані операції передкатегоризації (R. Tsur), які пов'язані з ірраціональним мисленням. За допомогою методики експлікації архетипних значень, ознак й імплікацій архетипів та їх символів (Л.І. Бєлєхова) проводимо інтерпретацію "внутрішньої форми" або імплікативних ознак (етно)архетипів, що лежать у підґрунті пейзажного образу.

Дослідження концептуальної площини пейзажного образу здійснюємо шляхом реконструкції етноконцептів, застосовуючи методику поетико-когнітивного аналізу (В.Г. Ніконова). На основі інтерпретаційно-текстового аналізу пейзажних образів виділяємо універсальні концепти (HARMONY/ГАРМОНІЯ, NATURE/ПРИРОДА, HUMAN/ЛЮДИНА) й етноконцепти (BUSH/БУШ, PADDOCK/ПАДДОК, STOCKMAN/DROVER/ГУРТОВИК, SWAGMAN/СВЕГМЕН, CITY/МІСТО, HOME/HOUSE/ДІМ), що актуалізуються в австралійських поетичних текстах ХХ століття, та субконцепти RURAL, URBAN. Перший входить до концептосфери NATURE, останній, відповідно - до HUMAN.

Для моделювання етноконцептів використовуємо методику їхнього пошарового аналізу за С.Г. Воркачовим, І.В. Карасиком і А.М. Приходько. Спочатку шляхом семантичного й компонентного аналізу виділяємо ключову лексему, що слугує іменем відповідного концепту (bush, paddock, salt, drover, city, home, house) (предметно-почуттєвий шар). На наступному етапі шляхом концептуального аналізу реконструюємо та систематизуємо концептуальні схеми, що становлять когнітивну основу пейзажного образу і репрезентують аналізовані етноконцепти (образно-асоціативний шар). Останній крок передбачає визначення структури етноконцепту та виділення його ознак, що реалізуються в різних видах пейзажних образів (смисловий шар). Взаємодію етноконцептів розглядаємо у рамках дихотомії свій :: чужий, що уможливлює розкриття своєрідності відображення австралійської природи у свідомості етносу. Залучення операції концептуальної інтеграції (G. Fauconnier, M. Turner) дозволяє виявити приховані та нові смисли, розкрити лінгвокогнітивні механізми творення нових образів, таких як місто-хаос і місто-космос. Методику аналізу в термінах образ-схем (G. Lakoff, M. Johnson, R.W. Langacker, С.І. Потапенко) застосовано для конструювання тривимірного простору в пейзажному образі.

Третій етап орієнтований на дослідження самопородження та взаємонакладання прихованих і нових смислів, що зумовлено лінгвосинергетичними процесами, які відбуваються на передкатегоріальному рівні. За допомогою методики позиційного аналізу в тексті виділяємо сильні позиції, слабкі позиції, гармонійний центр і атрактори з метою розкриття смислу та змісту, закладеного у пейзажі. Атрактори, острівки упорядкованості (Г.Г. Москальчук), спрямовують перебіг інтегративного процесу розгортання пейзажного образу в поетичному тексті. Трансвимірний перехід як лінгвосинергетичний процес забезпечує зміну структур мислення від позасвідомих (архетипів, етноархетипів) до свідомих (концептів, етноконцептів). Такий перехід дозволяє проникнути у творчий процес, який стає можливим завдяки флуктуаціям, а саме суб'єктивним інтерпретаціям пейзажу, що призводять до емоційної невизначеності. Емоційний резонанс, пов'язаний з передкатегоріальною обробкою інформації, впливає на позасвідомі процеси і приводить до самопородження смислів як нової якості системи (Г. Хакен). Смислопородження відбувається якщо є відгук реципієнта на смисловий сигнал, а саме на імплікативні ознаки архетипів і на вписані у текст очевидні чи приховані зорові, мелодійні чи інші сенсорні образи, які є причиною появи емоційного резонансу (О.П. Воробйова).

Четвертий етап дослідження присвячено типології пейзажних образів. Спочатку проводимо концептуальний аналіз словесних поетичних образів і виявляємо напрям мапування (прямий, непрямий), вид мапування (аналогове, субститутивне, контрастивне, наративне) й тип словесного поетичного образу (архетипний, стереотипний, новий), потім визначаємо принцип осмислення навколишнього світу (антропоморфний, антропоцентричний, антропокосмічний) на основі об'єктивації в поетичному тексті домінантних концептів (ПРИРОДА, ЛЮДИНА), навколо яких розгортаються всі інші концепти та формуються образи.

Третій розділ "Формування пейзажного образу в австралійській поезії ХХ століття: лінгвокогнітивний та лінгвосинергетичний виміри" присвячено виявленню лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних механізмів творення пейзажного образу.

Актуалізація глибинних смислів у поетичному тексті є лінгвосинергетичним процесом самоорганізації смислів, який спирається на первинні структурні форми знання, архетипи, що існують у колективному позасвідомому (К.Юнг). Вилучення довербального знання та глибинних смислів здійснено шляхом витягування імплікативних концептуальних ознак, що містить архетип та етноархетип. Архетип активується у свідомості реципієнта автоматично у процесі декодування текстової інформації, завдяки лінгвокогнітивній операції передкатегоризації (R. Tsur) та лінгвосинергетичній процедурі взаємонакладання. Перша операція уможливлює декодування емоціогенного передзнання, остання сприяє породженню прихованого смислу, який самопороджується у результаті кон'юнкції, взаємонакладання прихованих та поверхневих смислів. Автоматичний перехід із глибинної структури у поверхневу відбувається через трансвимірний, поступовий перехід від ірраціонального до раціонального осмислення явищ й об'єктів природи.

Інтерпретаційно-текстовий і архетипний аналіз пейзажного образу в австралійських віршованих текстах ХХ століття показав, що його підґрунтя становлять етноархетипи Дух Землі (Spirit Country), Дух-Творець, Лабіринт, Трікстер, Розвиток, Метаморфоза. Семантико-когнітивний аналіз поетичних текстів виявив інвентар номінативних одиниць, що активують етноархетип Дух Землі: окремі об'єкти та явища природи (rainbow, bush) або їх кластери (river- lagoon- mountain; earth- sky- lake), зооніми (kangaroo, flying fox (кажан)) архетипні символи (totemic rock wallaby (валабі-кенгуру), field-watcher's eye). Образи вітру та вогню активують етноархетип Трікстер, який набуває позначення в художньому мовленні через номінативні одиниці hunter, nets, whips of flame, wild, west wind, trumpet. Етноархетип Дух-Творець активується архетипними словесними символами dawn star, morning star, sky, snake, sun, moon, laughing bird (зимородок-реготун), Milky Way,Gemini, Ouija, tracks.

Залежно від зображення органічного чи неорганічного світу в підґрунті словесних поетичних образів руристичного й урбаністичного пейзажних образів лежать різні етноархетипи та архетипи. Ядро передконцептуальної площини руристичних пейзажних образів становлять етноархетипи Дух Землі, Дух-Творець та архетипи Вода, Життя, Регенерація. Основою урбаністичних пейзажних образів слугують етноархетипи Лабіринт, Темрява, Вічний Мандрівник.

Концептуальна площина пейзажного образу як його когнітивний код формується системною взаємодією етноконцептів, складники яких реалізуються в руристичному та урбаністичному пейзажних образах. Етноконцепт розуміємо як багатовимірне ментальне утворення (В.І. Карасик), етно-соціо-психо-лінгво-культурну одиницю (А.М. Приходько), образно-асоціативний шар якої містить етнокультурні знання про навколишнє середовище, в яких відображається етнокультурне осмислення простору і часу (Н.В. Слухай).

У реферованому дослідженні руристичними визначаємо образи, в яких відтворюються широкі відкриті простори, аутбек (outback), буш, природні зони, ліси, національні парки, гори, річки, міські окраїни, сільські (руристичні) житлові райони. Основу концептуального простору руристичного пейзажного образу становлять концептуальні смисли логіко-поняттєвого шару етноконцептів BUSH, PADDOCK, SALT, SWAGMAN та ін., що входять до концептосфери субконцепту RURAL універсального концепту NATURE.

Образно-асоціативний шар концептуального простору руристичного пейзажного образу репрезентовано концептуальними схемами (метафоричними, метонімічними та оксиморонними), які є результатом розгортання етноконцептів BUSH, PADDOCK, SALT, підґрунтя яких формують імплікативні смисли етноархетипів Дух Землі, Дух-Творець: життя та смерть, реінкарнація, цілісність і творення. У тексті субконцепт RURAL представлено номінативними одиницями bush, mulga, coolibah, giant trees, tea-tree, gum, river-gum, scribbly-gum, spinifex, saltbush, field, a piece of land, fence, cattle, ploughland, salt, furrow. Лінгвокогнітивний аналіз австралійських поетичних текстів ХХ століття, в яких розгортається руристичний пейзажний образ, засвідчив, що референт BUSH осмислюється через концептуальні кореляти HARMONY, RENEWAL, концептуальний референт PADDOCK - у термінах концептів корелятів LIFE, SALT, DEATH, CONTAINER. Поетико-когнітивний аналіз пейзажних образів виявив, що поняттєвий шар етноконцепту BUSH поповнюється новим змістом, а саме шлях до іншого життя. У рамках дихотомії свій :: чужий Буш займає позицію кордону і набуває концептуальної ознаки межі як місток між живим і неживим світом.

Етноконцепт PADDOCK наповнює руристичний пейзажний образ амбівалентними ознаками: spiritual, holy, bread як осередок життя фермера, що годує його і приносить задоволення, а massacre, disaster, vacant, salt як загроза для природи і територій Бушу. Руристичний пейзажний образ перестає бути ідеалізованим образом простору, через який встановлюється духовний зв'язок з першопредками, перетворюючись в образ, що віддзеркалює екологічні проблеми та питання вини, пов'язані з колоніальним минулим.

Урбаністичний пейзажний образ відтворює життя великих міст, міський побут, особливості психіки людини, породжені міським укладом. Основою концептуального простору урбаністичного пейзажного образу постають концептуальні смисли логіко-поняттєвого шару етноконцептів CITY, HOUSE / HOME та ін., що входять до концептосфери субконцепту URBAN універсального концепту HUMAN.

Семантико-когнітивний аналіз та аналіз словникових дефініцій дозволив виокремити спектр семантичних ознак слова city, що заповнює логіко-поняттєвий шар етноконцепту CITY: "міський (урбаністичний)", "велике вагоме місто", "центр населення, комерції та культури". Для формування образного шару етноконцепту CITY стрижневими також є атрибути міста street, police, road, cars, bus, buildings, spires, suburbs, neon lights та ін., які актуалізують такі ознаки, як багатолюдність people, crowd і проблеми міста “traffic, noise, dirt, dust, smoke.

Інтерпретаційно-текстовий і семантико-когнітивний аналіз урбаністичних пейзажних образів виявив, що етноконцепт CITY об'єктивується через образи місто-хаос та місто-космос, ознаки яких структурують його образно-асоціативний і смисловий шари. У словесних поетичних образах: "the city roaring / Planes in the sky over, swarms of cars" (O. Noonuccal), "And the turmoil of the street" (A. Bayldon); "The turbid tumult of her streets" (A. Adams), - місто, наповнене шумом, транспортом, брудом та галасом, зображується у невпинному русі, шляхом залучення номінативних одиниць swarm, turmoil, turbid, tumult, які також є мовними репрезентантами концепту CHAOS. Концептуальними ознаками CHAOS постають динамічність і стихійність. Номінативні одиниці, що містять семи збентеження (turmoil), розладу (turbid), різноманітну спрямованість руху (swarm), активують етноархетип Лабіринт, імплікативними ознаками якого є загубленість, втрата орієнтирів і заплутаний шлях. Підґрунтям аналізованих словесних поетичних образів постає концептуальна метафора МІСТО Є НЕВПИННИЙ ХАОТИЧНИЙ РУХ, яку ми реконструюємо шляхом аналогового мапування, тобто проектування ознак царини джерела CHAOS на відповідні ознаки царини мети CITY. Імплікативні ознаки етноархетипу Лабіринт та концептуальні ознаки етноконцепту CITY шляхом лінгвосинергетичної операції кон'юнкції взаємонакладаються і відбувається смислопородження: життя у місті є невпинний рух у лабіринті мегополісу, сповненого потрясінь. Місто, що наповнене життям людей, які квапляться у справах, постає демонічним деструктивним хаосом, зануреним у темряву та безлад, перетворюючись у місто-хаос.

Особливості урбаністичного й руристичного пейзажних образів та їх протистояння URBAN vs RURAL, CITY vs GUM(TREE)/ ROOTS пов'язано також із розгортанням етноконцепту HOUSE/HOME, концептуальні ознаки якого реалізуються в обох видах пейзажних образів, що зумовлено семантикою лексичних одиниць home і house, які по-різному відображають ставлення людини до простору, котрий вона вважає своїм. Поняттєвий шар етноконцепту HOUSE/HOME, репрезентований лексемою home, визначається наступними концептуальними ознаками: "місце проживання (дім)", "сім'я", "родинний затишок", "місце народження", "місце якому належить людина", "країна", які втілюють знання про духовний аспект помешкання.

В урбаністичному пейзажному образі будинки зображуються візуально витягнутими доверху: "Where tall houses hang together, and there ain't no out-of-door?" (C. Dennis), "THESE UPWARD ugly buildings stain with years" (T. Shapcot) на відміну від руристичних, у яких фермерські садиби відображені розтягнутими у просторі: "And over the flat earth of empty farms" (K. Slessor).

Залежно від місця проживання австралійців у сільському, міському середовищі чи на території Бушу, поняттєвий шар етноконцепту HOUSE/HOME заповнюється додатковими лексичними одиницями: homestead (фермерська садиба), old peaceful camping place (місце розташування табору гуртовиків чи аборигенів), gunyas (рідний дім для аборигенів), які відтворюють етноспецифічний світогляд австралійської лінгвокультурної спільноти про помешкання.

Складниками етноконцепту HOUSE/HOME в урбаністичному пейзажному образі є закритий простір, будівля та житло, які об'єктивовані лексемою house. Номінативна одиниця house актуалізує в урбаністичному пейзажному образі концептуальну ознаку чужість. У словесному поетичному образі за допомогою номінативних одиниць estranged (відчужений) unaware (які не підозрюють) і unchanged (які не змінені) відображається зовнішнє відчуження мешканців міста один від одного. Зачинившись у власних домівках, міські мешканці не бажають зрозуміти світ іншої людини, тому ліричний герой почуває себе чужим, проїжджаючи повз нічні міські будинки: "from the car window all the houses might dissolve like stars / … Here you are estranged…/ these people must awake unchanged/ unaware that anyone has passed" (C. Powell).

У словесному поетичному образі К. Слесора відбувається переосмислення ключового образу дому як свого простору: "Here lie those mummied Kings, / Men sleeping in houses, embalmed in stony coffins /…O buried dolls, O men sleeping invisible there" (K. Slessor). Номінативні одиниці з негативними семами mummied, sleeping, embalmed, buried, coffin активують архетип Смерть, імплікуючи ознаки спустошеність, згасання енергії, та базовий концепт ВМІСТИЛИЩЕ. Образ забальзамованих “королів”, що лежать у своїх ліжках-домовинах резонує з очікуваннями читача, який звик сприймати дім як щось СВОЄ. Відтворений через концептуальну метафору ДІМ Є ТРУНА, образ домівки викликає відразу і огиду, набуваючи негативної оцінки.

Інференційний аналіз семантики урбаністичних пейзажних образів, в яких актуалізовані концептуальні ознаки етноконцептів CITY, HOUSE/HOME, уможливив окреслення кола етнокультурних смислів: "обмеженість", "закритість", "чужість", "самотність", "хаос", "дисгармонія", "духовна смерть", "розпусність", "хаотичний рух", "нещастя", "гармонійність співіснування", "збалансованість", "організованість", "космічна енергія", "сила землі", "зв'язок", "краса".

Вербальне втілення пейзажного образу відбувається через реалізацію лінгвостилістичних засобів фонографічного, лексичного й синтаксичного рівнів, що актуалізуються у тексті шляхом лінгвокогнітивних і лінгвосинергетичних операцій та процедур. Серед фонографічних засобів творення пейзажного образу виявлено звуконаслідування, алітерацію, паронімічну атракцію, синестезію, які іконічно відтворюють природні слухові образи і стають взірцями міметичного зображення життя. Фоносемантичне вивчення тексту уможливило виявлення лінгвосинергетичних процесів, які розкривають лінгвокреативну діяльність австралійських поетів ХХ століття і пояснюють взаємодію звукової оболонки слова та його значення, підґрунтя чого становлять явища синестемії і синестезії.

У поетичному тексті Л. Ессон "Caprice" формування пейзажного образу здійснено шляхом залучення прийомів ономатопеї: "clash and flash", "drums and trumpets of the ocean", "Oboe spirits of the wind", "Violins of forest kind", "Flutes that breathe the trees' devotion", "At the sun a wave laughs, leaping", "Clasps the wave"; алітерації (r, l, s, d), - паронімічної атракції: "Veils of colour blent and blown/ In melodic monotone"; "Dark and bright, and white and dun light"; "Horses snorting, banners sporting"; "Salt of waves, and scent of roses", - які стимулюють синестетичне сприйняття природи та викликають емоційний резонанс. Синестетичне сприйняття виникає у результаті гармонійної дії першої і другої сигнальних систем, які забезпечують антагоністичне злиття різноманітних рівнів: з одного боку чуттєвості, з іншого - мислення. Такий синтез обумовлено лінгвосинергетичним процесом біфуркації, що супроводжується процедурами взаємонакладання та рекурсивності, завдяки чому досягається емотивне напруження й злиття форми і змісту.

Графічні засоби об'єктивують смисл твору, перетворюючи його на чуттєву даність, візуалізуючи пейзаж, тобто посилюють його зображувальність та виражальність. Залежно від графічного оформлення поетичного тексту розрізняємо ланцюгове розгортанню пейзажних образів та їх кластерну взаємодію. Графон визначаємо атрактором, який притягує й організує довкола себе образи, поєднуючи декілька смислів в одному слові, які взаємопороджуються шляхом лінгвосинергетичної процедури рекурсії.

На лексичному рівні творення пейзажного образу здійснюється шляхом залучення етнореалій, одночасного використання лексики нейтрального, зниженого тону і номенклатурного шару, побутово-розмовної лексики та поетично піднесених слів, які додають етнічного характеру пейзажному образу, віддзеркалюючи особливості світобачення австралійських поетів. У словесному поетичному образі за допомогою побутово-розмовних слів відображається іронічне ставлення до життя у місті: "Ghosts' trousers, like the dangle of hung men, / In pawnshop-windows, bumping knee by knee" (К. Slessor).

Спираючись на лінгвосинергетичні дослідження синтаксичного простору поетичного тексту (Г.Г.Москальчук, А.В. Стрільчук, Н.В. Шевельова-Гаркуша), виокремлюємо лінійний, рамковий і просторовий способи синтаксичної організації пейзажного образу, які обумовлені синтаксичними засобами та прийомами, а також іконічними принципами творення пейзажного образу. Так, повтор, полісиндетон, тавтологія, емфатичні конструкції, паралелізм зумовлюють лінійний спосіб синтаксичної організації. Пейзажний образ розгортається поступово за іконічними принципами послідовності та кількості (T. Givуn, G. Rohdenburg, R. Dirven, M. Verspoor), відтворюючи образ світу з притаманною йому ієрархічністю і субординативною зв'язністю явищ і подій.

Синтаксичними засобами формування пейзажного образу, які призводять до ускладнення його розгортання, постають еліпсис, асиндетон, умовчання, інверсія. Еліптичні синтаксичні конструкції розвантажують пейзажний образ від змістовно надлишкових компонентів. Смислові лакуни, що створюються синтаксичними розривами різної глибини й протяжності, виявляються смисло- й сюжетотвірними. Пейзажний образ будується іконічно і має рамковий спосіб синтаксичної організації.

Просторовий спосіб синтаксичної організації притаманний пейзажним образам, які розгортаються в поетичних текстах без будь-якої пунктуації. Для виділення правильних акцентів у змістовій сегментації словесних поетичних образів застосовано метод позиційного аналізу, що ґрунтується на теорії золотого перетину та теорії сильних позицій тексту (І.В. Арнольд). У рамках лінгвосинергетичного підходу (Г.Г. Москальчук) виділяємо: абсолютний початок (Абс.П - перша словоформа), зачин (початок - на відстані 0,146 від початку тексту), зону початку гармонійного центру та кінця (ГЦп, ГЦк - на відстані 0,236 від початку тексту), гармонійний центр (ГЦ - на відстані 0,618 від початку тексту), абсолютно слабкі позиції (АСП1, АСП2 - на відстані 0,236 праворуч та ліворуч від ГЦ тексту). Сильні позиції дають поштовх для послідовного розгортання пейзажного образу в поетичному тексті, забезпечують єдність поетичного твору, оскільки є більш змістовними. Слабкі позиції, навпаки, готують ґрунт для сильних позицій, підсилюють інформацію, що міститься у гармонійному центрі. Гармонійний центр є смисловим і емоційним стрижнем, в якому містяться найбільш важливі елементи смислу, що уможливлює легке та швидке декодування авторського наміру. Атрактори, до яких відносимо словесні поетичні образи, риторичні питання, символи, власні назви, порівняння, виступають креативною точкою, кульмінаційним центром твору і створюють семантичне й емоційне напруження.

Відсутність пунктуації у наведеному поетичному тексті перешкоджає відтворенню смислу пейзажного образу, що приводить до свободи тлумачення його змісту реципієнтом. Згідно з ідеєю композиційно-тематичної моделі виділяємо сильні позиції: початок (І), середину (ІІ) та кінець (ІІІ). Цілісність тексту на лексичному рівні забезпечує тема природи, яку ми реконструюємо із ключових слів даного тексту: horizon, sky, plain, cumulus, towns. Перші два рядки є зоною початку формування змісту тексту, з третього по сьомий рядок відбувається його поглиблення. В зоні ГЦ зміст розвивається, набуваючи своєї кульмінації і під кінець стабілізується та затверджується. Атракторами, що спрямовують правильне розгортання смислу вірша, стають власні назви The Wimmera й Ceres та художні порівняння as mortal as men, fits like a silver lid. Номінативна одиниця Wimmera займає сильну позицію - абсолютного початку вірша (заголовок), тому саме її значення дає змогу читачу адекватно інтерпретувати подальший зміст. Так, Віммера має посушливі сільськогосподарські території. Для цього регіону характерні неосяжні рівнини, низькі плато, які обрамлені Грампіанськими горами та горою Арапайлс. Звідси з перших рядків читач починає сприймати пейзаж як такий, що поглинає неосяжністю своєї території, поєднуючи в єдине ціле і небо, і рівнину.