Конфлікт у дзеркалі лінгвоонтоепістемологічної експертизи: за лаштунками "брані" між Ахіллом і Агамемноном

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.013:001.101

КОНФЛІКТ У ДЗЕРКАЛІ ЛІНГВООНТОЕПІСТЕМОЛОГІЧНОї ЕКСПЕРТИЗИ 1: ЗА ЛАШТУНКАМИ «БРАНІ» МІЖ АХІЛЛОМ І АГАМЕМНОНОМ, АБО СЛОВО ПІСЛЯ ВСТУПУ

Сватко Ю.І.

Стаття підсумовує серію досліджень автора, присвячених теорії конфлікту, або конфлікту як пред-мета знання. Написана в рамках міждисциплінарного підходу, вона об'єднує теоретичні засади і приклад-ний інструментарій філософії, лінгвістики, семіотики, історії та когнітивних наук для надання сучасним конфліктологічним студіям статусу строгого вивідного знання з належним поняттєвим апаратом.

Стаття є розгорнутим покроковим автокоментарем до процедурних питань експертизи конфлік-ту, у фокусі якої вдруге опиняється «гнівний» конфлікт між Ахіллом і Агамемноном в «Іліаді» Гоме-ра - один із модельних конфліктів європейської цивілізації. Автор здійснює рефлексію щодо власного дослідницького досвіду, аби пояснити етапність, каузальне і телеологічне обґрунтування, поняттєве та інструментальне забезпечення, загальну траєкторію аналітичної думки на першому етапі лінгво- онтоепістемологічної експертизи конфлікту, що завершується відповіддю на питання «Чи можна кваліфікувати певний - аномальний щодо можливого порозуміння - стан справ як конфлікт?».

6) проблематизація знання у «приватних» розуміннях акторів - прямих учасників обох «станів справ» на тлі сирконстантів прототипічної ситуації; 7) градуювання «приватних» розумінь на шкалі ста-новлення розуміння; 8) зонування «приватних» розумінь на шкалі становлення розуміння з огляду на «зону конфлікту» (= суперечності «приватних» розумінь); 9) ідентифікація конфлікту.

Ключові слова: лінгвоонтоепістемологічна експертиза конфлікту; знання, розуміння; тема, теза, про-блема, проблематизація; історія, картина світу, стан справ, прототипічна ситуація, сирконстанти; шкала розуміння; Іліада, Ахілл, Агамемнон.

1 Цей фрагмент назви статті відсилає до того варіанта перекладу заголовка відомого тексту Дж. Лакоффа «Мислення у дзеркалі класифікаторів» (“Classifiers as a reflection of mind”), що був запропонований у XXIII томі «Когнітивні аспекти мови» нині вже напів- легендарної радянської серії «Нове в зарубіжній лінгвістиці» [10]. Натомість, за всієї поваги до видатного американського вченого, сам автор статті зовсім не упадає перед загальнометодологічним апаратом когнітивних досліджень другої половини ХХ ст. із їхнім - надмірним для нього - психологізмом (і взагалі емпіричним «навантаженням»), працюючи в зовсім іншій світоглядній і концеп-туальній парадигмі.

* Статтю подано в авторській редакції.

традиційний, або Vivere est exspectare

Відкриття починається з осягання аномалії...

Т. Кун. Структура наукових революцій [9, с. 80]

Минулого року, завершуючи свою статтю «“Гнів, богине, услав Ахіллеса, Пелеєва сина”, або Вступ до онтоепістемологічної експертизи одного “гнів-ного” конфлікту», розміщену згодом у цій-таки серії «Наукових записок НаУКМА» задля ілюстра-ції деяких методологічних засад запропонова-ного мною раніше варіанта загальної теорії кон-флікту [40], я не без задньої думки зауважив: «Мов-лено, звісно, не все - вступ є вступ» [29, с. 15]. Малося на увазі, що, визначившись із загальною хронологією чи не найгучнішого у (прото)євро- пейській історії «гнівного» розбрату та давши вичерпні пояснення в питанні щодо ідентифіка-ції відомих аномальних стосунків між вождями данаїв Ахіллом і Агамемноном саме як конфлік-ту, можна було надалі переходити до:

1) покрокового опису його власного - смис-лового - становлення;

2) його ж - зафіксованих в «Іліаді» - буттєво- знаттєвих рівнів;

3) його специфічної мови;

4) задіяних у ньому засобів аргументації та ін-формаційного забезпечення;

5) зафіксованих Гомером інструментів / спосо-бів його розв'язання.

Залишалося тільки дочекатися слушної нагоди.

Нині автору, здавалось би, випала щаслива мож-ливість повернутися до цієї великої теми, аби нарешті довести справу до логічного кінця. Нато-мість у старого, начебто завершеного матеріалу несподівано для мене в рамках сюжету «Норма і аномалія» виявилася своя, на перший погляд, непоясненна інтуїтивістика і своя прихована логі-ка, що висунуло на передній план цікаве завдання: спробувати відрефлексувати попередній дослід-ницький досвід, аби чіткіше зрозуміти й поясни-ти етапність, каузальне і телеологічне обґрунту-вання, поняттєве та / чи інструментальне забезпе-чення - саму загальну траєкторію аналітичної думки на першому етапі лінгвоонтоепістемоло- гічної експертизи конфлікту.

І - довелося пригальмувати. Пригальмувати задля нових, вкрай важливих подробиць, що, як мені ввижається сьогодні, можуть у XXI ст. зно-ву повернути нас до тієї чудової герменевтичної практики, яка в латиномовній ученій традиції мала назву commentarii, або нотаток, тлумачення, і яка вміла актуалізувати старе знання задля пояснен-ня сучасного стану речей. Тільки в цьому випад-ку йдеться саме про автокоментар, коли автор- дослідник свідомо обіймає стосовно самого себе позицію спостерігача, щоб продемонструвати своєму читачеві, з якою мірою очевидності, ін-телектуальної прозорості та логічності, завдя-ки якому інструментарію досягнуто попередньо оприлюднений ним науковий результат. Втім, про всю цю «кухню» докладніше - своїм ладом. Тож - у путь!

Вступ II:

поетичний, або Двері в пітьмі

Ненормативне явище спантеличує.

Н. Д. Арутюнова. Аномалія і мова (До проблеми мовної «картини світу») [3, с. 5]

Ми почнемо цю - загалом цілком приклад-ну - розмову щодо упрозорення, специфікації та ідентифікації, ширше - «нормалізації», проце-дур першого етапу лінгвоонтоепістемологічної експертизи конфлікту із зовні нескладного пое-тичного тексту. Він належить перу класика аме-риканської поезії ХХ ст. Роберта Фроста. Наз-ва цього розділу «Двері в пітьмі» (англ. “The Door in the Dark”) позичена саме в нього. Тобто без автора цих, як він сам колись обмовився, «миттє- востей істини й гармонії на тлі хаосу» нам тут ніяк не обійтися.

[Принагідно зазначу: завдання внормування за-сад і процедур лінгвоонтоепістемологічної, мов- но-буттєво-знаттєвої, експертизи конфлікту як своєрідної комунікативної «аномалії» [34, с. 73] свого часу захопило мене саме перспективою відповіді на вихідне питання конфліктознавства. Щодо ситуації, яка, сказати б, «перебуває під підозрою», воно, здається, виглядає так: «Що перед нами - розбіжність, незгода, конфлікт чи війна?». Годі й казати, що значення правильної відповіді - в тому числі для обрання ефективної моделі поведінки «в зоні конфлікту» - важко переоцінити.]

Отож, звернімося до тексту Фроста (спочатку буде наведено сам оригінал, потім - мій майже буквальний переклад, а далі - стислий коментар до нього), аби згодом дістатися до суті справи.

The door in the dark

In going from room to room in the dark,

So people and things don't pair any more With what they used to pair with before [50, c. 222].

Переклад «у виконанні» автора цієї статті ви-глядає так:

Двері в пітьмі

З покою в покій, крок за кроком, в тьмі,

Коментуючи цей текст з огляду на тему статті, найперше зазначу: запропонований тут поетом образ дверей має, принаймні, потрійний смисл.

Із одного боку, двері - це вихід із полону піть-ми, де блукає ліричний герой Фроста. Водночас вони позначають вхід до іншого, можливо, без-печнішого простору життя. Проте, кінець кінцем, вони самі є найреальнішою з аномалій-небезпек, що її Фростів герой так і не оминув, розплатив-шись за власну нетямущість не лише шишаком на лобі, а й утратою звичних світових зв'язків.

Зголосімося: в цьому сенсі наріжне питання щодо ідентифікації певної лінгвоонтоепістемоло-гічної ситуації саме як конфлікту дуже схоже на такі двері.

Правильно відповідаючи на нього, ми лишаємо позад себе пітьму незнання чи смислової нерозріз- неності у площині сумірних понять (розбіжність, незгода, війна etc.), аби... аби просуватися до вла-сне буттєвих характеристик конфлікту, його спе-цифічної мови й обумовлених ними можливостей його розв'язання. Натомість, перечепившись через цей пробний камінець, ми наражаємося на неве-селу перспективу - розтрощити спантеличену голову в марному прагненні побачити в дійсності те, чого там напевно нема. Тож, замість того аби безладно хапати руками пусте повітря, зосередь-мося на точних вказівних жестах і процедурах.

Вступ III: процедурний, або A capillis usque ad ingues 9

Норма й аномалія не роз'єднані глухою стіною.

Н. Д. Арутюнова. Аномалія і мова (До проблеми мовної «картини світу») [3, с. 3]

У процедурному плані важливо для початку від-творити вихідне визначення конфлікту - визначен-ня «по суті», в його понятті, власне в аспекті знання.

[Відразу - вкотре - про очевидне. Саме по собі знання є нейтральним до життя - і виключно завдяки цій його принциповій нейтральності тіль-ки й можна знаттєво пояснити в житті геть усе незалежним від будь-яких привхідних обставин / буттєвих подробиць чином. Тож двійка як така у формулі «2х2 = 4» у своїй «двійкості» ніяк не обмежена конкретними парами олівців, столів, яблук etc., але сама зразково й безальтернативно відміряє цю парність. Ось і визначення конфлікту в його понятті зовсім не нагадує різноманітні у своїй сліпій і заплутаній конкретності resp. аномальності конфлікти «реального життя» з їхніми фактичними проблемами, суперечками чи учасниками. Натомість воно їх саме пояс-нює- й тим унормовує їхню видиму тлу-мачну аномальність, звертаючись безпосередньо до самої ідеї конфлікту як такої.]

⁹ Тут - від голови до п'ят (лат.).

Отже, після чи не десятирічної серії статей про загальнометодологічні, лінгвістичні, риторичні, управлінські, інформаційні, логічні та власне філо-софські проблеми дослідження конфлікту, резуль-татом чого стало відкриття, визначення і порівневий опис конфліктної сфери буття як такої, - так ось, за підсумками цієї дослідницької практики я запро-понував визначення конфлікту як становлення ро-зуміння в аспекті суперечності [42, с. 5] 10.

Тут ідеться про таку етстемологічну ситуацію, коли одне розуміння стикається з іншим і фіксує його не як щось абсолютно інше, «інше» як таке, а як інше відносне, інше саме щодо нього, першого за ліком, розуміння 11. То є один із «нормальних» моментів (не)очевидності розуміння взагалі.

[(Не)очевидності для кого? Звісно, для іншого - того, хто причетний до цього розуміння, тобто від-творює, увиразнює його на собі - як на «іншому»12.]

Проте що ж таке саме розуміння? Як воно по-в'язане зі знанням?

Найперше звернімо увагу на цікаву деталь: у чис-тому знанні нічого, крім самого знання, нема, влас-не - нема ніякого «не-знання». В цьому сенсі точ-на відповідь на питання: «Чиє це знання по суті?» - очевидна. Воно - своє 13.

На відміну від чистого знання, знання як тако-го, наше, людське, знання завжди «чиєсь» - тому воно й «наше». І це «чиєсь» нараз додає до чисто-го знання ще дещицю. Відтепер то є саме знання, що відстоїть від чистого знання «на величину розуму його носіїв» - у тому числі й нас із вами, люб'язні читачі. Таке авторське resp. «приват-не» за своєю природою «знання щодо знання», тобто так чи інакше втілене (відтворене) знання [40, с. 7-8], або ще - увиразнений для-іншого син-тез знання й не-знання [40, с. 10], і є розумінням.

Тобто розуміння - це той специфічний момент знання, де знання як таке проблематизується перед лицем «іншого», стає проблематичним, чи знан- ням-проблемою 14. [Проблематизація бо і є фак-том проблемного, в тому числі суперечного, тлу-мачення, і ширше - розуміння, наявного знання.] Якщо ж іще й саме розуміння проблематизується іншим йому розумінням, ми маємо говорити про справжню «проблему проблем» - становлення ро-зуміння на іншому розумінні, або порозуміння. Тут проблематизувати будь-яку тему означає проде-монструвати можливості її різноманітного розу-

З огляду на ці важливі міркування загально- епістемологічного порядку остаточно упрозорюють- ся окремі реперні точки першого етапу лінгвоонто- епістемологічної експертизи конфлікту. Цей етап пов'язаний із відповіддю на питання, з якого ми почали нашу розмову: «Чи можна кваліфікувати пев-ний - так чи інакше аномальний щодо порозумін-ня - стан справ саме як конфлікт?». Точна відповідь на нього, - звісно, поза межами чистого інтуїтивіз-му на рівні дотеоретичних resp. феноменологічних «уздрінь» - передбачає врахування таких, принай-мні дев'яти, важливих процедурних моментів:

1) узгоджене тематизування, або упредмет-нення, звичного і вихідного щодо можливого кон-флікту «станів справ» на тлі супутніх / спільних для них обох обставин у вигляді «нульової» (в тер-мінах policy-аналізу) resp. прототипічної ситуації 16 як предмета повідомлення, проблематизовано- го в тезі, що - залежно від його «прописки» в часі - далі доводиться через апеляцію до:

а) відповідного зазначеним «станам справ» і си-туації знання Таке знання в імовірному аспекті передбачає осягнуте в ло-гіці звичне МИНУЛЕ.;

б) деталізованого опису цих і суміжних «ста-нів справ» і ситуацій Такий опис у ймовірному аспекті передбачає осягнуту в ам-пліфікації сучасність, що стає.;

в) аналогічних «станів справ» і ситуацій Такий розгляд у ймовірному аспекті передбачає осягнуте у прикладах очікуване майбутнє.;

2) визначення рівня «нормальності» / аномаль- ності («відхилення») прототипічної ситуації на підставі її реальної / сумнівної Сумнівність тут означає ймовірність. Пор., втім, вимаган-ня істинності тези у риториці, де ця істинність трактується як віра в неї з боку мовця. Згадаймо й Аристотеля: «... [радитися можна]... лише щодо тих (“благ і зол”. - Ю. С.), які можуть і бути, й не бути» [2, с. 26-27 (1359а)]. (не)співмірності з межами заведеного resp. традиційного (стерео-типно-регулярного) порядку речей / справ [3, с. 9], інакше - ладу, з огляду на граничні / проміжні параметри етосу (звичаю) Звичай (д.-гр. Ј0oq) фіксує норму в усному, отже, обмежено-му у просторі й часі (= звичаєвому resp. місцевому) праві. Передусім він стосується норм (правил) мовленнєвого етикету. Останні най-перше «дані у фольклорних текстах» [26, с. 20]. Взагалі фольклор як різновид дописемного усного мовлення належить до видів усної словесності, що забезпечує усне керування суспільством на підставі неписаного закону («правди») через багатократні промови, - й таке опертя на механізм повтору робить його відповідальним за поширен-ня знання. Фольклорні твори, що покликані зберігати і поширювати знання про місцеві звичаї завдяки спеціальним знакам, дотичним до прогностичних операцій з оцінки «нормальності» ситуації (пор. прикмети--знамення -- ворожбу) [25, с. 35-36], утворюють пареміч- ний фонд мови - прислів'я і приказки. Тут зафіксовано ФАКТИ куль-тури щодо ефективного ведення справ місцевими спільнотами (пор. родина, рід, плем'я), в які усна словесність зазвичай і об'єднує людей [25, с. 35]. Це правила, прецеденти і заборони (див. далі). Пор. норму щодо переваги слухання над говорінням («Слово - срібло, мовчання - золото!») [27, с. 113] і традиційне повідомлення, що сиг-налізує про її порушення (аномалію): «Не перебивай (-те) мене!». і / чи «пакувальні» щодо нього проблематизовані маркери семан-тичних полів:

а) 'обставини-сирконстанти' [47, с. 139-142] - час Пор. відому реакцію батьків на адресу неповнолітньої дити-ни: «Щось ти сьогодні запізно!..»., місце / розташування Пор. традиційну чоловічу реакцію: «Люба, де мої шкарпет-ки - вчора ж вони були тут?»., причина Пор. хибний причинно-наслідковий зв'язок: «Дурень дум-кою багатіє»., умова Пор. нейтралізацію семантики часу / умови: «Отримаєш бажане, коли / якщо рак свисне»., мета Пор. нейтралізацію семантики причини / мети: «- Іване, нащо ти сьогодні приїхав до театру? - (Тому що ) хотів роз-важитись» (див. докладніше в [4, с. 24])., образ / спосіб дії Пор. негативні характеристики дії: «Ваша пропозиція ви-глядає неприйнятно»., міра / ступінь (ізомор-фізм resp. аналогізація Пор. традиційну реакцію покупця на неточну вагу товару: «Тут нема (повного) кілограма»., (дис)баланс Пор. традиційну оцінку стану здоров'я як природного ба-лансу організму при його можливих порушеннях: «Дивно, (але) щось мені зле». etc.) Як ми побачимо далі, складники наведених нижче семантич-них полів б) -д) на рівні глибинних структур тексту можуть віді-гравати семантичну роль сирконстантів, оформлюючи поле а).;

б) 'почуття («пафос»)' - радість, ненависть, гнів etc.;

в) 'морально-правові регулятиви':

^ норми - загальні розумні засади життя, пра-вила, закони etc.;

> цінності, ідеали - справедливість, співжит-тя, безпека etc.;

д) 'прагматичні характеристики мовлення' - модальності сім смислових, а для особистості - саме особистісно-смислових, інтенції (= ціннісних) кордонів» [30, с. 248], пор. класичну для будь-якої, пресупозиції 38, імплі- катури 39 etc.;

3) експертиза характеру виявленого у складі прототипічної ситуації порушення норми resp. аномалії, її природи чи контексту (причин, умов, мотивів etc.), а також їхнього можливого значен-ня 40 для розуміння вихідного стану справ у ціло-му з огляду на історичні факти культури, що забе-зпечують ефективність діювання, а саме:

а) прецеденти 41;

б) правила 42;

в) заборони 43 [31, с. 83; 38, с. 42];

4) локалізація та актуалізація предметних га-лузей знання, яке у принципі дає змогу зрозуміти / пояснити прототипічну ситуацію та її складники з позиції норми для того, аби досягти задовільної інтерпретації причин поведінки акторів - прямих учасників звичного та вихідного щодо можливого конфлікту «станів справ» у процедурах широко зрозумілої «каузальної атрибуції» (в термінах соціальної психології) 44;

«епохи перемін» «кордонопорушну» ситуацію непевності в завт-рашньому дні, взагалі - небезпеки як можливого зла й подальших бідувань.

Тут вихідний регулятив - загальний припис, вичерпно сфор-мульований в тості з кінокомедії Л. Гайдая «Кавказька полонянка»: «Так вип'ємо за те, аби наші бажання завжди збігалися з нашими можливостями». Пор. ще аномальне щодо часу використання а) мір-кувань злободенної політичної доцільності в судових промовах - як мовленні щодо минулого; б) міркувань щодо планів на майбутнє в епідейктичних промовах виконавчої влади - мовленні щодо сучас-ності; в) міркувань щодо оцінки «попередників» у дорадчих про-мовах законодавчої влади - мовленні щодо майбутнього [34, с. 79].

Пор. уточнення комунікативних намірів-інтенцій: «Це не прохання, а наказ!».

Пор. хибну пресупозицію (передбачуване спільне знання співрозмовників) 'Нью-Йорк - столиця США' як джерело аномаль-ного речення 'Іван знає: Нью-Йорк - столиця США' [19, с. 234].

Іплікатури, як відомо, справджуються не завжди. «Це мій найкращий!» - каже тренер про свого учня-чемпіона в теперіш-ньому часі, між тим як той нині є найкращим у іншого наставника.

Пор. роль так званих «канальних факторів» (Курт Левін) у ситуаціонізмі, всіх цих, ззовні не завжди помітних, «соціаль-них натяків» (у термінах Е. Сепіра [45, с. 212]) на кшталт моди, пропаганди, витворів сучасного мистецтва etc. як «незначних, проте критично важливих фасилітаційних впливів чи стримую-чих бар'єрів» [28, с. 24], що «каналізують» елементи підтримки, заохочення або, навпаки, блокування публічної поведінки чи її імітації. Тим самим вони дають змогу адекватно зрозуміти ситу-ацію й пояснити людську поведінку, взагалі - з'ясувати контекст.

Прецеденти - це факти культури, що слугують зразком для комунікативної діяльності з приводу ведення справ. Знання пре-цедентів забезпечує педагогічне призначення історії [25, с. 9].

Правила - факти культури, що відображають норми кому-нікації з приводу ведення справ.

Заборони - факти культури, що фіксують знання з приводу невдалих дій, наслідком яких є негативні результати ведення справ. Це знання забезпечує практичне призначення історії [25, с. 9].

Проблему (каузальної) атрибуції, як зазначають Л. Росс і Р Нісбетт у [28, с. 79], було винесено на авансцену соціальної психології в 1967 р. Гарольдом Келлі. Рішення зазначеної проб-леми в ході реальних / уявних переговорів щодо предмета супереч-ностей (в напрямі уточнення деталей, сприйняття гадки іншого, роз'яснення власної позиції etc. й за умови наявності бажання, взаємоповаги й / чи остраху перед більшим лихом) дає змогу, на дум-ку адептів однойменної теорії, досягати задовільної інтерпрета-ції людської поведінки за умов ентропії (= неповноти) інформації. В цій статті згаданий термін маркує, скоріше, не процедуру, а за-гальну траєкторію такої інтерпретації.

5) визначення «провідників» - способів / інстру-ментів індивідуального та / або колективного «по-трапляння» до актуалізованої галузі предметно-го знання resp. «хранителя» норми щодо прото- типічної ситуації та її складників-сирконстантів із огляду на актуальні для певного суспільства стани чотирьох розподілів, що склалися в істо-рично певних видах і формах культури 45 на мо-мент фіксації ситуації на рівні наявних культурних страт (шарів), а саме:

а) розподілу праці 46;

6) розподілу знання за предметними галузями Такий розподіл може виглядати по-різному. Скажімо, в ас-пекті теоретичного пізнання він зазвичай фіксується в різнома-нітних науках (пор. науки про смисл, розуміння, вираз, твор-чість, факт [39, с. 176; 40, с. 10; 44, с. 29]). З іншого боку, у зна- ттєвій сфері по-своєму осмислюються й суто інобуттєві щодо чистого смислу сфери повсякденної життєвої творчості, політи-ки, права, освіти, техніки etc. (пор. у [17, с. 765-796]). Цей розпо-діл відображено в а) родах занять; б) напрямах спеціалізації та / або професійної орієнтації; в) видах економічної діяльності.; в) розподілу знаків за призначенням всереди-ні семіотичних систем 48;

г) розподілу текстів словесності за релевант- ністю щодо реалізації інтенції (= цільової уста-новки) `поширення знання' - через повтор видах (особиста, колективна, суспільна) і формах (фізична, мате-ріальна, духовна [25, с. 15-20] - з можливим вирішенням в окре-;

6) проблематизація актуалізованого у процеду-рах 2-5 предметно орієнтованого знання в різних його - інтенційно забарвлених - розуміннях му форму культури управління включно з кримінальною органі-зацією суспільства [32, с. 79; 41, с. 247]). За призначенням всі з огляду на акторів resp. авторів «приватних» (інди-відуальних) версій розуміння - прямих учасників звичного та вихідного щодо можливого конфлік-ту «станів справ» на тлі обставин-сирконстантів спільної для обох прототипічної ситуації;

7) градуювання отриманих через послідовно здійснені проблематизації «приватних» (індиві-дуальних) розумінь на шкалі становлення (по)ро- зуміння семіотичні системи, на думку Ю. В. Рождественського, можна роз-ділити на 1) об'єднувальні (мова, лічба, обряди, ігри) та 2) спеціаль-ні. В межах останніх складається розподіл на знаки а) прогнос-тики: прикмети, знамення; б) неприкладних - «мусичних» (букв.: керованих музами) - мистецтв: музика, танець, зображення та орнамент (креслення); в) прикладних мистецтв: начиння і зброя, костюм, архітектура; г) управління: міри й одиниці вимірювання, орієнтири, команди resp. сигнали) [25, с. 34-35]. Усі наведені роз-поділи підтримуються відповідними видами предметно орієнто-ваного (професійного) знання та його представниками, яких тут і варто розглядати як перших кандидатів «на посаду» «провідників». - від очевидності розуміння (й, відпо-відно, миру) до протилежності розумінь (й, від-повідно, війни);

8) градуювання «приватних» розумінь на шкалі становлення (по)розуміння з огляду на наявну / ймо-вірну (очікувану / сумнівну / уявну etc.) «зону (зони) конфлікту» (= суперечності «приватних» розумінь);

9) ідентифікація моменту / моментів станов-лення розуміння («приватних» розумінь) в аспек-ті суперечності як конфлікту / конфліктів.

Усі ці процедурні моменти першого етапу лінгвоонтоепістемологічної експертизи конфлік-ту було продемонстровано автором у згаданій на початку цієї статті минулорічній публікації [29] на прикладі славнозвісної «гнівної» брані в Гоме- ровій «Іліаді» між ватажком мірмідонських дру-жин Ахіллом-Пелеадом (Пелейоном) і владарем царських Мікен Агамемноном-Атридом. Проде-монстровано, проте не відрефлексовано, тобто не відрефлексовано саме необхідної мірою, у вигля-ді строгої й послідовної, а головне - внутрішньо цілісної, експертної процедури. І хоча у свій час це, на мій погляд, не стало на заваді ретельному аналізу залученого дослідницького матеріалу, на-томість нині, звичайно, хотілося б досягти тут «останньої ясності» щодо перевірки реальної пояс-

Інтенція `поширення знання' (через повтор) за родами словесності, за якою визначаются тексти-«провідники» для «по-трапляння» до сфери знання, реалізується таким чином. 1. Усна словесність: а) дописемне усне мовлення (= розподіл за вида-ми) - через фольклор (= розподіл за різновидами) як багато-кратне мовлення з регулярним відтворенням знання в незмінно-му вигляді напам'ять; б) гомілетика як багатократні промови (забезпечують наявність освіти) - через проповідь (регулятор мовлення - церква) і навчальне мовлення (регулятор мовлен-ня - школа). 2. Письмова словесність (об'єднана): а) палеогра-фія resp. писемність - через документи (регулятори мовлен-ня - пошта, канцелярія, сховище: архів, бібліотека, музей) і твори resp. рукописи (регулятор мовлення - мораль) з їхньою обов'язко-вою відтворюваністю; б) література resp. друкована словесність (фіксований масовий повтор, регулятори мовлення - цензура і біб-ліотека) - через художню і наукову літературу та журналістику (= публіцистику і критику). 3. Змішана словесність resp. масова комунікація як глобальний, тобто фіксований, масовий та індиві-дуально адресований повтор: а) інформатика (регулятор мовлен-ня - ліцензування) - через реферування, анотування та інформа-ційний пошук. Пор. у [26, с. 10, 12; 27, с. 353-376].

Варіант своєрідної «каузальної атрибуції», проте без над-мірних зазіхань на всевідання контексту, звичних для традицій-ного ситуаціонізму.

Див. вище - примітка 4.

нювальної сили оприлюднених автором фрагмен-тів загальної теорії конфлікту.

З огляду на це видається доцільним надалі звести докупи озвучені а) поняттєвий апарат, б) дослідницький інструментарій і в) процедурні «кроки», а з іншого боку - вже отримані в [40] перспективні, проте цілком проміжні з огляду на подальші дослідження г) результати. Це й буде реальним завершенням першого етапу лінгвоон- тоепістемологічної експертизи конфлікту й одно-часно - гарним трампліном для майбутнього старту її «другого акту».

Процедура лінгвоонтоепістемологічної експертизи щодо ідентифікації вихідного стану справ як конфлікту (на прикладі «гнівного» конфлікту в «Іліаді»)

Зведений підсумок попереднього досліджен-ня -- першого етапу експертизи «гнівного» кон-флікту, присвяченого ідентифікації вихідного стану справ саме як конфлікту (конфліктного) 52, можна презентувати у вигляді загальної таблиці з чотирьох стовпців. Перший із них містить на-скрізну нумерацію процедурних «кроків», дру-гий - їхній змістовний опис, третій - покроковий супровідний поняттєвий апарат та / або відповід-ний дослідницький інструментарій, а четвертий - текстуально зафіксовані покрокові результати.

Для зручності є сенс розбити нашу загальну таблицю на три окремі (з додатками), де наявні всі передбачені процедурні «кроки», за потреби забезпечивши їх додатковим коментарем. Зага-лом ми отримуємо таку картину.

Таблиця I (перший «крок» першого етапу лінгвоонтоепістемологічної експертизи конфлікту)

№	Дослідницькі процедурні «кроки» першого етапу експертизи	Покрокові пй супровідний поняттєвий апарат та / або дослід-ницький інструментарій	Текстуально зафіксовані результати першого процедурного «кроку» першого етапу експертизи 53
1.	«Крок» 1: Актуалізація лінгвоон- ТОЕПІСТЕМОЛОГІЧНОГО ПРЕДМЕТА ПОВІДОМЛЕННЯ ЩОДО ЗВИЧНОГО ТА ВИ-ХІДНОГО щодо можли-вого МАЙБУТНЬОГО КОН-ФЛІКТУ «СТАНІВ СПРАВ»: А: 1) ВИОКРЕМЛЕННЯ В РАМ-КАХ КУЛЬТУРНО-ІСТО-РИЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ «ТРОЯНСЬКА ВІ-ЙНА» звичного і вихідного «СТАНІВ СПРАВ» ЇХНІМИ БЕЗ-ПОСЕРЕДНІМИ УЧАСНИ-КАМИ / СПОСТЕРІГАЧА-МИ / ЛІТОПИСЦЯМИ / ЕКСПЕРТАМИ-ДОСЛІД- никами;	Поняттєвий АПАРАТ для «кроку» 1: знання: самоспіввіднесення (упредметнення) смислу [22, с. 358 (166е)], або фактично стверджена у власній пред-метності думка; розуміння: «знання щодо знання», відмінне від чис-того знання на «величину розуму» його носія, отже, втілене (відтворене) знання як синтез знання й не- (лише)-знання, або увиразне-на для-іншого відповідність думки самій собі як влас-ному предмету мислення, тобто предметність думки як символ (наслідуваний зразок) для всього її можли-вого інобуття;	А. Звичний ТА ВИХІДНИЙ ЩОДО МОЖЛИВОГО МАЙ-БУТНЬОГО КОНФЛІКТУ СТАНИ СПРАВ У КАРТИНІ світу «Троянська війна», тема вихідного СТАНУ СПРАВ ТА її ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ В ТЕЗІ (в редакції автора поеми та / або автора статті): 1) СТАНИ СПРАВ У КАРТИНІ СВІТУ «ТРОЯНСЬКА війна»: а) звичний стан справ: поміщений в культурний контекст епохи Троянської війни - останнього великого діяння героїчної доби [12, с. 98] - момент історії «Мир між своїми - війна з чу-жими», що в картині світу «Троянська війна» визнається «нормальним» і безпосередньо передує вихідному стану справ: «Злість відклади на Пеліда-героя, аж він найсиль- ніший / Всім нам, ахейцям, оплот у війні, що руйнує і нищить» (“Afooop'AxiAApo UE0EUEV xoAov, os цЕуа naoiv ipKOs 'AxaioToiv лоАЕрою какою” [61 (1, orfxos 283-284)]);
№	Дослідницькі процедурні «кроки» першого етапу експертизи	Покроковий супровідний поняттєвий апарат та / або дослід-ницький інструментарій	Текстуально зафіксовані результати першого процедурного «кроку» першого етапу експертизи 53
	усвідомлення лінгвоонтоепістемо- логічного та комуні-кативного предмета повідомлення щодо виокремленого ви-хідного стану справ як його теми; проблематизація теми щодо вихідного стану справ у вихідній тезі (твердженні) щодо неї - як ПРОБЛЕМАТИ- зованій темі; Б: визначення окремих складників-сиркон- стантів і всієї прото- ТИПІЧНОЇ СИТУАЦІЇ як обставин вихідного стану справ у цілому	3) суперечність: смислове співвідношення між сущим і не-сущим, коли не-суще визначається як кордон для і з боку самого сущого, інак-ше - синтез сущого і не- сущого, покладений засоба-ми сущого, тобто через меха-нізм співвіднесення, але в самому сущому («біле ^ не-біле»); проблема: розуміння знання в аспекті суперечності, отже, смислової дистанції між чистим (per se) знанням і так чи інакше втіленим знанням як предмет (для) думки і під-става для її трансценденталь-них 54 операцій із визначен-ня, поділу, характеризації, специфікації, йменування etc. щодо виробляння гіпотез у знаттєвій сфері; проблематизація: увиразне-ний для-іншого факт про-блемного resp. суперечного розуміння наявного знання - «істинного стану справ»; історія: становлення (само) усвідомленого буття, або становлення буття в аспекті (само)розуміння;	б) ВИХІДНИЙ СТАН справ: поміщений в культурний контекст епохи Троянської війни момент історії «Події десятого року стояння під Троєю», що в картині світу «Троянська війна» безпо-середньо наслідує звичному стану справ «Мир між своїми - війна з чужими»: «Стільки (дев'ять. - Ю. С.), мій вирок, років воювати нам тут доведеться - / На десятий зруйнує-мо місто просторомайданне» (“Фу гще« тоооаОт' eteq htoAeui^ouev аибі, тф ВЕкатф Se noAiv aippooEV Eupuayurav [61 (2, от. 328-329)]) тема вихідного стану справ: а) онтоепістемологічна тема: гнів Ахілла: «Гнів, богине, услав Ахіллеса, Пелеєва сина» (“Mpviv &eiSe 0Ea ПеАе'і^ем 'АхіАцоу” [61 (1, отіхоу 1)])58; б) комунікативна тема: згубний гнів Ахілла (через топікалізацію - див. примітку 59); ВИХІДНА ТЕЗА ЩОДО ТЕМИ resp. ПРОБЛЕМАТИ- ЗОВАНА тема 59: «... згубний (гнів Ахілла. - Ю. С.), ахеянам безліч страждань заподіяв.» (“oUAopEvriv, л pupf' 'Ахаюіу аАуЕ е0цке” [61 (1, от. 2)]). Б. Прототипічна ситуація звичного та ви-хідного «стану справ» (у редакції автора статті): вихідний стан справ, тематизований автором поеми як «(згубний) гнів Ахілла», розгорта-ється на тлі таких - спільних для звичного і вихідного стану справ - обставин-сиркон- стантів: а) час: відлік часу як часу (згубного) гніву
		«КАРТИНА світу»: історія, усвідомлена в певному куль-турному контексті; «стан справ»: актуальний для розуміння момент «історії», усвідомленої як специфічна «картина світу»: а) звичний стан справ: поміще-ний у певний культурний кон-текст («картину світу») момент історії, що - іноді безпосеред-ньо - передує вихідному ста-ну справ як стереотипно-регу-лярний, або «нормальний»;	Ахілла: а1) починається на десятий день стояння під Троєю - услід дев'ятиденному мору (Аощоу) серед ахейського війська: «Дев'ять днів на воїнство сипались стрі-ли від бога; / Вийшла декада - народ Ахіллес на агору прикликав» (“Evvppap pEv ava отратоу фхЕто кцАа 0Еоїо, тц $Екатг S' ayoppv Se каАЕооато Aa6v 'АхЛАЕиу” [61 (1, от. 53-54)]);
№	Дослідницькі процедурні «кроки» першого етапу експертизи	Покроковий супровідний поняттєвий апарат та / або дослід-ницький інструментарій	Текстуально зафіксовані результати першого процедурного «кроку» першого етапу експертизи 53
		б) ВИХІДНИЙ стан справ: поміще-ний у певний культурний контекст («картину світу») момент історії, обставини якого розглядаються як під-става для можливого майбут-нього конфлікту; ТЕМА «СТАНУ справ»: а) ЛІНГВООНТОЕПІСТЕМОЛОГІЧНА тема (лінгвоонтоепістемоло- гічний предмет повідомлен-ня): мовленнєво оформлена у лінгвістично правильне і ситуативно осмислене ви-словлення епістемологічно значуща для мети експерти-зи - відповіді на запит «Це - конфлікт?» авторизована назва певного «стану справ»; б) КОМУНІКАТИВНА ТЕМА (комунікативний предмет повідомлення): комунікатив-но оформлена у відповідний мовленнєвий акт епістемоло- гічно значуща для мети екс-пертизи (див. вище) автори-зована назва певного «стану справ»; теза: проблематизована у вихідному стверджуваль-ному висловленні (асерції) й у такий спосіб актуалізована авторська позиція щодо ро-зуміння лінгвоонтоепістемо- логічної теми; прототипічна («нульова») ситуація: спеціально визна-чений та зафіксований для подальшого розуміння комп-лекс загальних обставин виникнення, діювання та ідентифікації певного (тематизованого) стану справ. Пор.: а) час - «рухливий образ ві-чності», що «рухається від числа до числа» [21, с. 440 (37dj], тобто є «алогічним ста-новленням числа» [16, с. 543], причому у сфері свого фактичного - й саме поза- смислового - втілення Пор. сфери природи, творчості, мистецтва, людини etc. чис-те число, число як таке, уре-чевлюється (= гіпостазується як певна фактичність) у кіль-кості Кількість, таким чином, і є інакість числа, отримана «за підсумками ліку» [14, с. 177]., а чистий час - у русі різного якісного «наповнен-ня» [16, с. 543-544];	а) набирає обертів у ході виступу птахово- рожбита калхаса з приводу правильного розуміння «справи про моровицю»: «Кал- хас повстав Фесторид, віщун по пта-хах славетний, / Здатний відати все, що минуло, що є і що буде» (“тоТої S' avEOTri KaXyay ©ЕоторіБру oiwvoHoAwv oy' apiaTos, os f|8r та т' EovTa та т' EaaopEva про т' EovTa” [61 (1, от. 68-70)]); а) активно обраховується за окремими мо-ментами ПРЯМОЇ ПЕРЕПАЛКИ «богорівного» героя зі своїм протагоністом - владарем народів Агамемноном, розгніваним щойно отриманими поясненнями віщуна з при-воду причин морової напасті серед ахеян: «Першим йому відповів богорівний Ахілл прудконогий» etc. (`©ov т' ГЩЕІРет' Ендіта поВаркга 8Tos 'AyiXXEus” [61 (1, от. 121)]); а) продовжується вісімнадцять із п'ятдесяти одного сюжетного дня «Іліади» у ході сидіння Ахілла в мірмідонському стані, або більше третини загального часу, відве-деного Гомером для змальованих в поемі подій [15, с. 15; 29, с. 6]; а5) завершується на двадцять сьомий день примиренням героїв, Ахілла та Агамемно-на: «Нині я лють залишаю воістину...» (“vOv 8' fTOi pEv Eyw паим yoXov 60 ” [61 (XIX, от. 67)]); б) місце: 1) (згубний) гнів Ахілла виникає посеред на-родних зборів (ayopa, as - агора), склика-них героєм через заподіяний стрілами роз-гніваного Аполлона дев'ятиденний мор се-ред ахейського війська, аби з'ясувати, в чому причина напасті та що робити, аби відвести ту чуму від ахеян: «.народ Ахіллес на агору прикликав» (“8' ayopfv 8E каЛЕааато Xaov 'AyiXXEuy” [61 (1, от. 54)]); не полишає героя в його наметі (кущі) при мірмідонських кораблях: «В гніві, між тим, при судах своїх табором ставши, / Плека-нець Зевсів, Ахілл Пелеад, швидконого- нестримний» (“аитар o pf|viE vr^'i нapлцEvoa ыкuн6polal 8ioyEvf|s nrXpos uios но8ау ыкиу 'AyiXXEus” [61 (1, от. 488-489)]); завершується знову на агорі під час прими-рення з Агамемноном, попередньо трансфо-рмувавшись у «гнів ображеного», власне - «злість» (yoXov): «Нині я злість залишаю воістину, годі.» (“vOv 8' fTOi pEv Eyw наим yoXov ou8E т( ppf...” [61 (ХІХ, от. 67)]);
№	Дослідницькі процедурні «кроки» першого етапу експертизи	Покроковий супровідний поняттєвий апарат та / або дослід-ницький інструментарій	Текстуально зафіксовані результати першого процедурного «кроку» першого етапу експертизи 53
		б) місце - самототожно-відмін- ний образ вічності, або чис-тий простір, що якісно роз-різняється у своїх окремих частках-формах, причому за підсумками власного фак-тичного втілення він постає як певна місцевість (топо^), отже, є втіленим (гіпостазованим) образом, чи формою (цорфц), простору - фактично даним простором; в) причина - знання, зрозуміле як стихійна знаттєва сила, взята в аспекті власної ви-разності, або свого ймовір-ного урозуміння (наслідків) для всього, що саме по собі не є знанням; г) умова - становлення причи-ни у сфері не-знання, тобто в аспекті свого фактичного (позасмислового) втілення, або в аспекті розуміння не самого знання, а пояснюва-ного ним факту й узагалі життя [29, с. 11]; д) мета - усвідомлений напрям результативного втілення причини (увиразненої знат- тєвої сили) на тому, що не є знанням, або векторно заданий розумінням фактич-ний «образ майбутнього»57; е) образ / спосіб дії - фактично виявлена назовні, для всього іншого, що не є самою дією, або так чи інакше усвідомле-на, форма дії / її інструмен-тальне оздоблення; е) МІРА / СТУПІНЬ - синтез якості та кількості, або розподіле- ність ознаки як певного ціло-го по частках цього цілого resp. «зваженість» (вимір-ність) часток etc.	в) причина: (згубний) гнів Ахілла виникає через те, що жва-вий обмін думками між Пелідом та старшим Атридом щодо можливостей порозуміння з при-воду слухання «справи про моровицю» за під-сумками гадання Калханта обертається гострою суперечкою (епічна, або Гомерова, форма - EpiSa), що й розводить обох героїв «по різні боки барикади»: «.. .з самого дня, як, устрянув-ши в спір, розійшлися у чварі / Владар народів Атрид і Ахілл богорівношляхетний» (“ёЈ ой Sf| нрйта SiaoTr|Tr|v Ёшоаучт Атргі8г^ те avaЈ avSpwv Kai 5ю$ 'AxiAAeus” [61 (1, от. 6-7)]); г) умова: (згубний) гнів Ахілла виникає за умов, коли супе-речка між ним та Атридом обертається: г1) чварою (бранню, розбратом) безпосередньо між героями: «.щойно долинуть чутки, що устряли ви в розбрат повсюдний» (“еі офы'1'v тй5е 'поттн п^оінто цapvaцЁvolїv” [61 (I, от. 257)]); г2) безчестям для ахілла: «Адже і справді Атрид, цар повсюдний, зганьбив мене всяко» (“ц yap ц' 'АтрЕ'('5г5 Еирй KpEiwv 'AyapEpvwv цтіцгоеу” [61 (1, от. 355)]); «Тож хай пізнає всевладний владика, Атрид-Агамемнон, / Шал свій, а ще про ахейців окраси безчестя (“yvu 5ё Kai 'АтрЕ'('5г5 Еирй KpEiwv 'АyaцЁцvыv pv ат^ о т' apu3TOv Axaiwv oйSЁv ЁтlOЕv” [61 (1, от. 411-412)])61; д) мета: (згубний) гнів Ахілл виникає, маючи на увазі пряму відплату за образу, що засвідчує знана представниця знаттєвого світу - Афіна, дочка Зевса: «Скоро, кажу тобі, тричі такими ж рясними дарами / Кривдне насильство тут сплатять: змирися й мене дослухайся» (“Kai поте тої тр'і5 т6ооa цapЁооЕтal ayAaa Swpa иРрю5 EEVEKa тцо5е- ой S' їохео, не(0ео S' ppiv” [60 (1, от. 213-214)]); є) ОБРАЗ / СПОСІБ ДІЇ: гнів Ахілла виникає як «ЗГУБНЕ» ПОЧУТТЯ, що в аспекті його оформлення / інструменталь-ного забезпечення є, втім, покірним волі Зевса (“Дю5 S' ётеАе(то оиАр” [6і (і, от. 5)]) гра-ничним розпорядництвом, яке дає себе від-чути у прямому порядкуванні (впливі) щодо життя і смерті всіх дотичних до нього: е1) «Душі відважні героїв без ліку він зверг до Аїда» (“ноААа^ ' іфтіцои^ yux&s ”Аї5ї *проІНі^ ppwwv” [61 (1, от. 3-4)]; е2) «.віддав на поталу неприбрані трупи (героїв. - Ю. С.) псів і стерв'ятників тьмі» (“auTO^ 5ё ЁАырю теОхе кйvЕооlv oiыvoїо^ те паої” [61 (1, от. 4-5)]);
№	Дослідницькі процедурні «кроки» першого етапу експертизи	Покроковий супровідний поняттєвий апарат та / або дослід-ницький інструментарій	Текстуально зафіксовані результати першого процедурного «кроку» першого етапу експертизи 53
			є) МІРА / СТУПІНЬ: гнів Ахілла, що виникає як «згубне» почуття, за ступенем інтенсивності, або в аспекті його вимірності, постає) безмірним у своїй надлишковості: «.. .ахеянам безліч страждань заподіяв» (“ouXopEvrv, f| pup(' 'AxaioTs aXyE е6г|ке” [61 (1, от. 2)]); є2) безмежним у своїй мало не «понадкордон- ній» потузі з волі Зевса наново й іншим чином «прописати» душі й тіла дотичних до нього героїв у двох світах - спідньому і власне земному: є?) «Душі відважні героїв без ліку він зверг до Аїда» (“noXXas ' іфт(цои$ yux&s ”A'i'8i *npofayEV ppwwv” [61 (1, от. 3-4)]; є2) «.віддав на поталу неприбрані трупи псів і стерв'ятників тьмі» (“auTous Se EXwpia teOxe kuveooiv oiwvoia( te nasi” [61 (1, от. 4-5)]).

В цьому контексті обидва терміни використовуються як синонімічні.

Результати першого етапу лінгвоонтоепістемологічної експертизи текстуально фіксує автор вихідного тексту або - за відсут-ності авторської редакції - реконструює експерт-дослідник. В останньому разі ми отримуємо щось на кшталт «структур-містків» Кларка-Хевіленд (H. H. Clark - S. E. Haviland), завдяки яким, за В. Чейфом, визначеність одного об'єкта забезпечується «на підста-ві знання щодо іншого об'єкта» [55, с. 297], як це має місце у випадку з використанням означеного артикля і пов'язаним із цим процесом ототожнення референта адресатом в англійській мові.

Необхідний коментар до таблиці I

Як зазначено в таблиці I, текстуальне оформ-лення теми (в обох її «іпостасях») і тези вихідно-го стану справ належить автору тексту поеми - адресанту предмета онтоепістемологічного по-відомлення. Це дозволяє експерту-досліднику отримати, сказати б, авторизований предмет до-слідження.

Проте така «авторська допомога» (див. при-мітку 53) чекає на нас не завжди. Автор вихід-ного тексту зовсім не обов'язково чітко форму-лює тему і / чи вочевидь проблематизує її в тезі, а з іншого боку - предметом аналізу й узагалі може бути реальний, а не зразковий, як у нашо-му прикладі з Гомеровою «Іліадою», стан справ. За цих обставин окреме завдання дослідника полягає в тому, аби, за умови володіння супро-відним поняттєвим апаратом / дослідницьким інструментарієм, а також послуговуючись різ-номанітними стратегіями «читання», що їх на-дає сучасна лінгвістика тексту, психолінгвістика і лінгвістична прагматика, теорія комунікації, когнітивні науки, практики машинного реферу-вання etc., самостійно вирізнити і сформулю-вати згадані та будь-які інші позиції на підставі наявного авторського тексту чи власної оцінки подій.

[Суто лінгвістичне підґрунтя цієї приклад-ної «граматики тексту» [33; 43] я дозволю собі винести за дужки - як через її вузькоспеці- алізований характер, так і зважаючи на мето-дологічну природу нинішнього дослідження, де вирішуються лише загальні питання першого етапу лінгвоонтоепістемологічної експертизи конфлікту. Натомість це не повинно обмежу-вати зацікавлених експертів-конфліктологів в їх-ніх пізнавальних «зусилляхрозуму».]

Що ж стосується прототипічної ситуації сто-совно вихідного стану справ, згубного гніву Ахілла, реконструйованої за її сирконстантни- ми, або обставинними, семантичними маркера-ми (CN - див. нижче), то вона визначається за сімома позиціями, які зведені мною в окремий додаток до таблиці I, дозволяючи локалізува-ти згаданий стан справ (звісно, з урахуванням задіяних в ньому головних акторів, Ахілла й Агамемнона) щодо його початку, розвитку й кінця, причому початкова конфігурація тут виглядає так.



№	Назви маркерів- сирконстантів прототипічної ситуації	Символьні позначення марке- рів-сирконстантів прототипічної ситуації	Семантичні функції маркерів-сирконстантів прототипічної ситуації	Екстралінгвістичні відповідники маркерів-сирконстантів прототипічної ситуації
1.	Темпоратив	с '“''Temp	Семантичний маркер часу	Десятий день МОРОВОЇ ДЕКАДИ
2.	Локутив	Cloc	Семантичний маркер місця	Агора
3.	Каузатив	CCaus	Семантичний маркер причини	Суперечка (між Ахіллом і Агамемноном)
4.	Кондиціонал	CC0ND	Семантичний маркер умови	а) Розбрат (між Ахіллом і Агамемноном); б) безчестя resp. образа (для Ахілла)
5.	Фінітив	С Fin	Семантичний маркер мети	Відплата (за образу Ахілла)
6.	КВАЛІФІКАТИВ / ІНСТРУМЕНТАТИВ	с Qual / Inst	Семантичний маркер образу / СПОСОБУ ДІЇ	Згубний вплив на всіх причетних (до Ахіллового гніву)
7.	КВАНТИТАТИВ	CQuan	Семантичний маркер міри / ступеня	Безмірний і безмежний (гнів Ахілла)

Цікаво відзначити, що до власне «знаттєво орієнтованої» - визначальною для конфліктної форми буття [40] - сфери розуміння належать три позиції: каузатив (Ccaus), кондиціонал (Ccon) і фінітив (Cfin). Це дозволяє краще осягнути ключову роль тих сирконстантів у таких вимірах «світу конфліктів»:

1) енциклопедичне, загальносеміотичне (най-перше - прагматичне) та власне риторич-не визначення конфлікту [34, с. 72-75];

2) концептуальне resp. знаттєве забезпечення адекватної відповіді на основне питання першого етапу лінгвоонтоепістемологіч- ної експертизи конфлікту: «Це - кон-флікт?»;

3) процедури тлумачення конкретних кон-фліктів;

4) технології провокування / зродження кон-фліктів;

5) практики мирного розв'язання конфліктів.

Так само цікаво зафіксувати очевидні збіги в сирконстантних складниках гніву, представлених у текстах «Іліади» і далеко пізнішої Аристотеле- вої «Риторики» [2, с. 81 (її 4, 1381с 5-15); 29, с. 7], де гнів як «пристрасть» (пафос): «походить від речей, які безпосередньо стосуються нас самих»: пор. семантичні

маркери СТЕМр - CLOC - Ccaus - Ccond - Cfin в «Іліаді»;

«завжди буває спрямований проти окре-мих об'єктів... Каллія чи Сократа»: пор. С - С - с

Таблиця П, частина і: другий-п'ятий «кроки» першого етапу лінгвоонтоепістемологічної експертизи конфлікту (стовпці І-ІІІ):

№	Дослідницькі процедурні «кроки» першого етапу експертизи	Покроковий супровідний поняттєвий апарат та / або дослідницький інструментарій
І	II	III
2- 5.	«Кроки» 2-5: Визначення рівня «нормальності» / аномаль- НОСТІ («ВІДХИЛЕННЯ») СКЛАДНИКІВ-СИРКОНСТАН- ТІВ ПРОТОТИПІЧНОЇ ситуації: А: усвідомлення безпосередніми учасниками / спостерігачами / літописцями / дослідника-ми презумпції норми як міри й підстави для ціннісної (позитивної / негативної / ней-тральної) оцінки при здійсненні будь-якої проблематизації наявного знання як «істин-ного» resp. «звіку-зроду-заведеного» стану справ на тлі вихідного для можливого кон-флікту стану справ; Б: вирішення безпосередніми учасниками / спостерігачами / літописцями / дослідника-ми завдання «потрапляння до сфери знання / норми» для її проблематизації «під вихід-ний стан справ» з огляду на: а) риторичну класифікацію проблем щодо одного з трьох наріжних моментів кому-нікативного акту (адресант - адресат - тема повідомлення), а саме по відношен-ню до адресанта; б) локалізацію та специфікацію сфери зна-ння, яке «відповідає за норму»; в) віднаходження авторитетного «провідни-ка» до сфери знання. В: герменевтична операція проблематизації як співвіднесення знання щодо звичного «ста-ну справ» (власне, риторично - «істинного стану справ») із суперечним йому вихідним для можливого конфлікту станом справ на шкалі «норма « не-норма»; Г: увиразнення «для- іншого» факту проблем-ного resp. суперечного розуміння наявного знання засобами мови-мовлення.	Поняттєвий АПАРАТ ДЛЯ «КРОКІВ» 2-5: норма: а) в загальнодіалектичному плані - синтез влади і закону під прово-дом закону, даний в аспекті й засобами закону, через механізм ви-значення смислових кордонів влади в розумі; б) у плані енциклопедичного знання - сутність зразкового для всіх час-ток цілого рівноважного стану, ладу, або владний закон і метод від-повідного узвичаєного оформлення, впорядкування, позиціонуван-ня і міри (розміреності) щодо будь-якого часткового «стану справ» в рамках певної цілісної й у такий спосіб збалансованої картини світу і / чи історії в цілому; маркер: змістовний показник суттєвих для цілей дослідження змін в рамках певного, часткового, «стану справ», що забезпечує можливість фіксувати, вимірювати й у такий спосіб оцінювати рівень реалізова- ності (= імплементації) норми; «відхилення» (= аномалія): а) в загальнодіалектичному плані - синтез влади і закону під прово-дом закону, даний у своєму становленні (увиразненні) на принци-пово позасмисловій фактичності, що є абсолютно інобуттєвою до сфери чистого смислу і знання;

Страница:

•  1 
•  2 
•  3 

статья "Конфлікт у дзеркалі лінгвоонтоепістемологічної експертизи: за лаштунками "брані" між Ахіллом і Агамемноном" скачать

Подобные документы

• Лексичні особливості перекладу текстів у галузі гендерної лінгвістики

  Фонові знання, необхідні перекладачеві для перекладу текстів з гендерної лінгвістики. Граматичні, лексичні та термінологічні труднощі при перекладі. Наслідки вживання сексистської мови. Систематизація виокремлених лексичних одиниць та їх складність.
  
  дипломная работа [347,3 K], добавлен 22.07.2011
  

• Вплив соціокультурного аспекту на розвиток тендерної лінгвістики

  Розвиток тендерної лінгвістики. Як культурні та соціальні чинники впливають на формування мовної поведінки в осіб різної статі. Становлення тендерної лінгвістики як окремої галузі в українському мовознавстві. Мовні відмінності у соціальних групах.
  
  статья [20,9 K], добавлен 07.02.2018
  

• Мовні засоби вираження невербальної семіотики: мова міміки

  Дослідження та характеристика знакових систем, як предмету наукових досліджень. Ознайомлення з основними способами вираження невербальної мімічної семіотики в мові. Визначення й аналіз знакових форм кинесики: жестів, міміки, пози, рухів тіла і манер.
  
  курсовая работа [48,8 K], добавлен 21.08.2019
  

• Когнітивна лінгвістика

  Когнітивізм: концепт лінгвістики. Порівняльно-історична, системно-структурна (таксономічна) й комунікативно-функціональна наукові парадигми мовознавства. Експансіонізм, антропоцентризм, функціоналізм та експланаторність когнітивної лінгвістики.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 14.08.2008
  

• Місце особових займенників у контексті загального мовознавства

  Функціонування особових займенників у природній людській мові у контексті когнітивної лінгвістики, функціонально-семантичного поля та філософії говору. Характеристика дослідження граматики та психолінгвістики. Особливість пошуку мовних універсалій.
  
  статья [42,9 K], добавлен 06.09.2017
  

• Основні тенденції розвитку німецької економічної лінгвістики

  Вивчення особливостей німецької мови та використання її діалектів в Європі. Характеристика українсько-німецьких мовних контактів. Визначення основних проблем історичної періодизації дослідження німецької економічної лінгвістики, її роль в науці.
  
  реферат [30,5 K], добавлен 14.09.2011
  

• Індоіранські мови на карті світу

  Виникнення давньоіндійського мовознавства. Види мов, їх функції, склад, ступінь їх самостійності відносно одна одної та їх географічне розповсюдження. Основна класифікація мов світу та методи їх вивчення. Сучасні індоіранські мови та мовні конфлікти.
  
  курсовая работа [103,3 K], добавлен 12.02.2014
  

• Мова і мислення

  Співвідношення мови і мислення — одна з центральних проблем не тільки теоретичного мовознавства (філософії мови), а й філософії, логіки, психології. Психофізичні основи зв'язку мови і мислення. Внутрішнє мовлення і мислення. Роль мови у процесі пізнання.
  
  реферат [25,5 K], добавлен 14.08.2008
  

• Наука семіотика

  Історія виникнення семіотики як науки, її ключові поняття: семіозис, знак, знакова ситуація. Класифікація знаків та їх функції. Закономірності та особливості функціювання знакової інформації. Семіотична модель споживання на прикладі моделі Дж. Уильямсон.
  
  реферат [19,7 K], добавлен 15.06.2009
  

• Из истории формирования языка русской науки

  Культурно-историческая природа русского языка. Язык как компонент научного знания. Специализированный язык как инструмент научного познания. Живая речь и возможности формализации в языке естественных наук. Некоторые особенности языка гуманитарных наук.
  
  реферат [25,0 K], добавлен 23.09.2014
  

Другие документы, подобные "Конфлікт у дзеркалі лінгвоонтоепістемологічної експертизи: за лаштунками "брані" між Ахіллом і Агамемноном"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам