Відтворення імпліцитності у перекладі текстів німецькомовного офіційно-ділового дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'255:81'42=811.112.2(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

відтворення імпліцитності у перекладі текстів німецькомовного офіційно-ділового дискурсу

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Баклан Ірина Миколаївна

Херсон 2016

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології і перекладу Навчально-наукового Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ГУДМАНЯН АРТУР ГРАНТОВИЧ

Національний авіаційний університет,

директор Навчально-наукового Гуманітарного інституту, професор кафедри англійської філології і перекладу

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КИЯК ТАРАС РОМАНОВИЧ

Київський національний університет

імені Т. Г. Шевченка,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу

з німецької мови

кандидат філологічних наук, доцент

ГІЗЕР ВАЛЕРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

Херсонський державний університет,

завідувач кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики

Захист відбудеться 5 квітня 2016 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 в Херсонському державному університеті за адресою: м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розіслано «04» березня 2016 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А. О. Цапів

АНОТАЦІЯ

Баклан І. М. Відтворення імпліцитності у перекладі текстів німецькомовного офіційно-ділового дискурсу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, 2016.

Роботу присвячено комплексному вивченню категорії імпліцитності в руслі перекладознавчого аналізу різножанрових текстів німецькомовного офіційно-ділового дискурсу. В дисертації схарактеризовано категорію імпліцитності та засоби її відтворення на різних мовних рівнях, досліджено явище експлікування та імплікування смислів у німецькомовному та україномовному комунікативних просторах, визначено алгоритм відтворення імпліцитності, розроблено трирівневу модель перекладу, яка поєднує стратегію, спосіб і прийом перекладу на відповідному мовному рівні залежно від прагматичної настанови вихідного тексту. В контексті дослідження процесу перекладу під час укладання міжнародних угод окреслено проблему стандартизації відтворення імпліцитності, проаналізовано випадки девіації імпліцитних смислів, які призводять до хибних юридичних імплікацій у текстах офіційно-ділового дискурсу.

Ключові слова: девіація, експлікація, елімінація, імплікація, імпліцитний смисл, маркувальні засоби імпліцитності, репрезентативні засоби імпліцитності, трирівнева модель відтворення імпліцитності.

АННОТАЦИЯ

Баклан И. Н. Передача имплицитности в переводе текстов немецкоязычного официально-делового дискурса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Херсонский государственный университет Министерства образования и науки Украины, Херсон, 2016.

Работа посвящена комплексному изучению категории имплицитности в русле переводческого анализа разножанровых текстов немецкоязычного официально-делового дискурса. В диссертации охарактеризована категория имплицитности и средства ее воспроизведения на различных языковых уровнях, исследовано явление эксплицирования и имплицирования смыслов в немецкоязычном и украиноязычном коммуникативных пространствах, определен алгоритм передачи имплицитности, разработана трехуровневая модель перевода, объединяющая стратегию, способ и прием перевода на соответствующем языковом уровне в соответствии с прагматической установкой исходного текста. В контексте исследования процесса перевода в ходе создания текстов международных соглашений затронута проблема стандартизации в передаче имплицитности, проанализированы случаи девиации имплицитных смыслов, которые приводят к нежелательным юридическим импликациям в текстах официально-делового дискурса.

Ключевые слова: девиация, экспликация, элиминация, импликация, имплицитный смысл, маркирующие средства имплицитности, репрезентативные средства имплицитности, трехуровневая модель воспроизведения имплицитности.

ABSTRACT

Baklan I. Rendering Implicitness in Translation of German Official and Business Discourse Texts. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology. Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kherson State University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, 2016.

This dissertation suggests a comprehensive study of the implicitness category within the translation analysis of different text genres of German official and business discourse. It focuses on revealing the category of implicitness and its rendering means at an appropriate language level, investigates a phenomenon of sense explication and sense implication within German and Ukrainian communicative space, defines the algorithm of implicitness rendering, devises a three dimension model of translation. The thesis touches upon the issue of implicitness rendering standardization in the process of international agreements concluding, analyses implicit sense deviation occurrences resulting in law implications in official and business discourse texts. The thesis makes a significant contribution to the genre translation science of our country so far as the implicitness category is considered mostly as a preference of literary translation.

The work reviews and summarizes the basic achievements of the translation related sciences, such as: Communicative Linguistics, Implication Theory, Discourse Analysis and Pragmatics. The current study considers official business discourse as a part of institutional one, which is characterized through implicit senses as a result of internal genre shifts and different verbalization stage of language cultures. The thesis defines functional implicitness features and their correlation at the different language levels and analyses the phenomena of sense explicating and sense implicating within German and Ukrainian official and business communication. The comprehensive translation process consists of two phases, such as: implicitness identification and translation solution. During the identification of implicitness senses many types of knowledge are implied forming the professional competence of a translator. The research focuses upon the mechanism of rendering implicitness in translation based on three dimension model consisting of strategy, method and way of translation at a corresponding language level according to the pragmatic function of the source text. The used methods of translation comparison serve to unify the major discrepancies of rendering implicitness in official and business discourse texts. The thesis points out the relation between translation solution search and different verbalization stage resulting in clearly defined tendency towards implication of explicit senses in Ukrainian language. It is worth to dwell on that the rendering implicitness has a close connection to standardization issue within the international treaties translation. The work provides the results assisting both translators and specialists in the field of international law. It determines the major points of avoiding the inappropriate law implications caused by deviation of implicit senses in translation. The thesis also indicates a universal character of the rendering implicitness model allowing to pursue the translation science research of different genres of official business discourse and to solve the optimization issue of automatic and computer-aided translation.

Key words: deviation, explication, elimination, implication, implicit sense, marking means of implicitness, representing means of implicitness, three dimension model of rendering implicitness.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Рефероване дослідження присвячене вивченню процесів відтворення імпліцитності в перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу, що пов'язано із сучасними перекладознавчими розвідками в межах функціонального аналізу тексту. Різний ступінь розгортання інформації в комунікативному просторі німецької та української мов впливає на обсяг тексту перекладу. Відтворення імпліцитних смислів, на думку багатьох науковців, належить до преференції художньої літератури і не враховується в перекладі нехудожніх текстів. Активізація партнерських відносин між Україною та Німеччиною в контексті євроінтеграційних процесів (залучення нових інвестицій, заснування бізнес-форуму та українсько-німецької торгової палати) створює нагальну потребу здійснювати якісні переклади текстів офіційно-ділового дискурсу.

Процес відтворення домислюваної інформації в перекладі ґрунтується на засадах комунікативної лінгвістики і прагмалінгвістики як за кордоном (Ґ. Гінделанг, Ґ. Зенфт, Й. Майбауер, Дж. Серль та ін.), так і в Україні зокрема (Ф. С. Бацевич, Г. Г. Почепцов, О. О. Селіванова та ін.). Офіційно-діловий дискурс неодноразово ставав об'єктом лінгвістичних досліджень в україномовному науковому просторі (Т. Р. Ананко, О. Р. Зарума-Панських, С. Є. Максімов, І. С. Орлова, О. А. Шаблій, І. Є. Шаргай, Ю. В. Юлінецька та ін.). Доробок науковців охоплює лексичні, граматичні та прагматичні аспекти різножанрових текстів офіційно-ділового дискурсу, проте невирішеним на сьогодні залишається питання відтворення імпліцитності в перекладі. Попри деякі здобутки в царині імпліцитності (І. В. Воскресенський, С. Б. Жулідов, О. В. Казачевська, О. В. Кашичкін, О. С. Сищиков та ін.), узагальнення і систематизації потребує не лише визначення цієї категорії, а й встановлення її природи, а також засобів і механізму відтворення зокрема. Результати дослідження ґрунтуються на порівняльному вивченні текстів окремих жанрів (А. Г. Гудманян, В. І. Карабан, Т. Р. Кияк, І. В. Корунець та ін.), що надає окресленій темі комплексного характеру.

Актуальність роботи зумовлена загальним інтересом сучасного перекладознавства до комунікативно-прагматичних аспектів перекладу, які є визначальними в процесі відтворення імпліцитних смислів. Уточнення потребують теоретико-методологічні підвалини перекладацького аналізу категорії імпліцитності. Вивчення особливостей відтворення імпліцитності сприяє оптимізації функціонування міжкультурної комунікації в межах німецько-українського ділового простору, а також надає перекладачу практичні рекомендації для пошуку адекватного перекладацького рішення, спрямованого на мінімізацію втрат у відтворенні домислюваних смислів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексної наукової теми «Актуальні питання функціонування мов та перекладу в контексті сучасної філологічної освіти», що розробляється кафедрою англійської філології і перекладу Навчально-наукового Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (номер державної реєстрації 0113U000585). Тему дисертації затверджено вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету 16 січня 2013 р. (протокол № 1), перезатверджено з уточненнями й доповненнями 16 квітня 2015 р. (протокол № 3).

Мета дослідження полягає у встановленні основних закономірностей відтворення імпліцитних смислів у перекладі текстів німецькомовного офіційно-ділового дискурсу.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- визначити основні труднощі, з якими має справу перекладач у процесі відтворення імпліцитності;

- описати послідовність дій в процесі ідентифікації імпліцитних смислів та пошуку перекладацьких рішень залежно від маркувальних і репрезентативних засобів і прагматичних чинників перекладу в середині офіційно-ділового дискурсу;

- створити модель перекладу, яка поєднує стратегії, способи і прийоми відтворення імпліцитності відповідно до мовних рівнів;

- проаналізувати характер функціонування трирівневої моделі відтворення імпліцитності в перекладі різножанрових текстів офіційно-ділового дискурсу;

- розкрити проблему стандартизації відтворення імпліцитних смислів у текстах багатосторонніх німецько-українських міжнародних угод;

- схарактеризувати явище девіації імпліцитних смислів у текстах багатосторонніх німецько-українських міжнародних угод.

Об'єктом дослідження є імпліцитний смисл висловлювання, виражений на текстовому і позатекстовому рівнях у межах графологічного, лексичного, граматичного, комунікативного і прагматичного підрівнів.

Предмет дослідження охоплює стратегії, способи і прийоми відтворення імпліцитних смислів у перекладі, що разом утворюють алгоритм перекладацької дії.

Матеріалом роботи слугували тексти офіційно-ділової кореспонденції, інформаційно-довідкової документації та міжнародних угод з офіційних сайтів Ґете-Інституту (http://www.goethe.de/ins/ua/uk/kie.html), Посольства Федеративної Республіки Німеччина в м. Києві (http://www.kiew.diplo.de), Федерального Вісника законів Федеративної Республіки Німеччина (http://www.bgbl.de) та Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua). Загальний обсяг досліджених німецькомовних ділових листів з їх україномовними перекладами складає 200 одиниць (150 000 др. зн.). Окрім того, до перекладознавчого аналізу залучено паралельні тексти німецькомовних та україномовних ділових листів (близько 1000 одиниць або 750 000 др. зн.). Обсяг досліджених текстів інформаційно-довідкової документації німецькою мовою та їх перекладів українською мовою склав близько 145 550 друкованих знаків. До аналізу текстів міжнародних угод залучено аутентичні тексти двосторонніх німецько-українських угод, укладених у період з 1992 року по 2014 рік (загальним обсягом 684 400 др. зн.), а також аутентичні тексти багатосторонніх угод, учасниками яких є Україна та Федеративна Республіка Німеччина (загальним обсягом 1 316 000 др. зн.).

Методологія дослідження зумовлена комунікативно-прагматичними аспектами вивчення імпліцитності, яка, ґрунтуючись на загальнонаукових методах індукції та дедукції, аналізу та синтезу, передбачає комплексне застосування таких методів лінгвістичного аналізу, як: комунікативно-прагматичний аналіз тексту (для виявлення вихідного комунікативного наміру та прагматичних інтенцій тексту), контекстологічний аналіз (для виявлення імпліцитних смислів), інтерпретаційний аналіз (для розуміння імпліцитних смислів). Крім того, в роботі використано семантико-стилістичний метод, який дозволяє встановити порушення мовних норм, що є джерелом виникнення імпліцитних смислів. Зіставно-типологічний метод надає змогу визначити спільні риси й відмінності мовних і мовленнєвих засобів вираження імпліцитності в німецькій та українській мовах. Метод понятійного моделювання допомагає провести аналіз наукових понять, які виявляють тенденцію до ентропії (напр., дискурс, імплікація, підтекст, імпліцитний смисл, імплікатура тощо). У дослідженні застосовано прийоми спостереження і класифікації, а також процедури кількісних підрахунків для виявлення закономірностей відтворення імпліцитних смислів у перекладі.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній уперше в межах вітчизняного перекладознавства проведено комплексний аналіз процесу відтворення імпліцитності на матеріалі текстів офіційно-ділового дискурсу в німецько-українському напрямі перекладу; встановлено кореляцію між способами відтворення / невідтворення імпліцитності та імплікацією експліцитних смислів; виявлено вплив ступеня розгортання інформації в окремій мові на процес перекладу; здійснено важливі спостереження особливостей відтворення імпліцитності в різних жанрах офіційно-ділового дискурсу; створено комплексний алгоритм перекладацької дії в процесі відтворення імпліцитності, який поєднує ідентифікацію імпліцитних смислів та пошук перекладацького рішення; розроблено трирівневу модель перекладу, яка враховує стратегію, спосіб і прийом відтворення імпліцитності на окремому мовному рівні відповідно до прагматичних чинників. У дослідженні порушено питання стандартизації імпліцитних смислів, яке пов'язане з явищем девіації та небажаними юридичними імплікаціями в офіційно-ділових текстах.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати і висновки є внеском не лише у жанрову теорію перекладу, а й у розвиток суміжних галузей знань, зокрема у теорію імплікації, комунікативну лінгвістику, прагмалінгвістику і дискурсологію. Розроблена в дисертації модель перекладу може використовуватися в подальшому дослідженні процесів відтворення імпліцитності в текстах різних жанрів дискурсного континууму.

Практичне значення дисертації зумовлюється можливістю застосування отриманих результатів у курсах з теорії та практики перекладу сучасної німецької мови, а саме: з дисциплін «Актуальні питання перекладознавства», «Вступ до галузевого перекладу», «Практика перекладу галузевої літератури», «Основи професійної діяльності перекладача» і «Редагування перекладу», а також суміжних дисциплін «Стилістика німецької мови», «Порівняльна стилістика», «Комунікативно-прагматичні аспекти мовлення», «Основи теорії міжкультурної комунікації» тощо. Опрацьований матеріал дослідження може стати основою для розроблення підручників, посібників, методичних видань і лексикографічних джерел з ділової німецької мови. Одержані результати мають суттєве значення не лише для перекладознавців і професійних перекладачів, а й для фахівців галузі міжнародного права і представників спільних німецько-українських установ й організацій.

Основні положення й результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на 10 конференціях: VI Міжнародній науково-практичній конференції «Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика» (м. Київ, 2013), XI Міжнародній науково-технічній конференції «АВІА-2013» (м. Київ, 2013), Всеросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю «Язык и социальная динамика» (м. Красноярськ, 2013), VII Міжнародній науковій конференції «Пріоритети германського і романського мовознавства» (м. Луцьк, 2013), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та напрями в сучасній філології та міжкультурній комунікації» (м. Херсон, 2013), ХІІІ науковій конференції з міжнародною участю «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» (м. Харків, 2014), VIІ Міжнародній науково-практичній конференції «Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика» (м. Київ, 2014), Міжнародній науково-практичній конференції «Нове у філології сучасного світу» (м. Львів, 2014), Міжнародній науково-практичній конференції «Філологічні науки в умовах сучасних трансформаційних процесів» (м. Львів, 2014), VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Фаховий та художній переклад: теорія, методологія, практика» (м. Київ, 2015), а також обговорено на засіданні кафедри англійської філології і перекладу Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету.

Публікації. Теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження викладено в 15 публікаціях, серед яких п'ять статей у фахових наукових виданнях, затверджених ДАК України і три закордонні публікації, одна з яких надрукована в рецензованому науково-теоретичному і прикладному журналі. У наукометричній базі РІНЦ представлено чотири публікації. Одна стаття написана у співавторстві з науковим керівником доктором філологічних наук, професором Гудманяном А. Г., в якій особистим внеском здобувача є аналіз імпліцитних компонентів лексичних одиниць німецькою мовою та їх відтворення українською мовою.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та одинадцяти додатків. Загальний обсяг наукової праці складає 220 сторінок, 170 з яких становлять основний текст дослідження. У списку використаних джерел зазначено 310 найменувань, із них 61 припадає на джерела ілюстративного матеріалу. До наукового дослідження залучено 85 найменувань джерел іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

переклад імпліцитність смисл репрезентативний

У першому розділі «Перекладознавчі аспекти відтворення імпліцитності в офіційно-діловому дискурсі» окреслено концептуальні положення щодо відтворення імпліцитності в перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу. Особливу увагу зосереджено на основних положеннях жанрової теорії перекладу, аналізу дискурсу і теорії імплікації.

Будучи складним комунікативним явищем, дискурс через неоднозначність тлумачення порушує дедалі більше питань, пов'язаних із його функціонуванням у межах соціуму. З одного боку, він може означати усе висловлене (З. Гаріс, М. Фуко, В. С. Григор'єва), з іншого - прирівнюватися до тексту в ситуації мовлення (В. Г. Борботько, В. А. Звєгінцев, Д. Блейкмор, Т. А. ван Дейк, С. Габшайд, M. Холідей та ін.). Досі остаточно не визначено чинники, які беруть участь у формуванні дискурсу. Серед запропонованих можна назвати соціальні норми, типізовані ситуації, ідеологічні, політичні та національно-історичні чинники (Р. Водак), адресність (Е. Бенвеніст, Г. Буркітбаєва), а також екстралінгвальні, прагматичні, психологічні, етичні, етнічні (В. І. Карасік) та комунікативні фактори (Ю. Габермас, Т. ван Дейк, Ф. С. Бацевич та ін.).

Дискурс є фрагментом комунікативного простору, який відображає соціолінгвальні зв'язки в середині суспільства. У межах жанроцентричної моделі він представлений сукупністю жанрів, які об'єднує функціональний стиль як динамічне утворення. Стильові межі дискурсу визначає регістр, а його матеріальним утіленням постає текст. Офіційно-діловий дискурс є складовою частиною інституціонального дискурсу і охоплює систему жанрів, типових для галузей управління та економіки, з проекцією на функціональний стиль (М. П. Брандес, І. Р. Гальперін, Н. А. Коміна, О. М. Мороховський, Ю. М. Скребнєв та ін.).

У дослідженні виокремлено жанри ділового листування, інформаційно-довідкової документації та міжнародних угод, для яких характерними ознаками є точність викладу, лаконічність, однозначність, стандартизація та офіційність. Попри загальне твердження про те, що тексти офіційно-ділового дискурсу позбавлені будь-яких прихованих (імпліцитних) смислів, актуальною є тенденція до зміщення жанротвірних ознак у середині дискурсу в бік протилежних, що спричиняє появу домислюваних смислів.

Категорія імпліцитності має складний понятійно-категоріальний апарат, який характеризується ентропією понять. Досить часто імпліцитність ототожнюють з імплікацією (О. В. Бондарко), імплікатурою (І. В. Арнольд, О. В. Падучева), пресупозиціями та екстралінгвальними знаннями (В. А. Звєгінцев, С. Г. Краже, К. Норд), а імплікацію, в свою чергу, прирівнюють до підтексту (І. Р. Гальперін), контексту (Т. ван Дейк), другого плану висловлювання (Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров), випереджаючого висловлювання (Г. Г. Почепцов) тощо. Зв'язок тотожності встановлюється між імплікацією як умовиводом та імплікатурою (Г. П. Грайс). Безперечно, всі зазначені поняття потребують уточнення й детальної характеристики.

Ключовим поняттям теорії імплікації постає імпліцитність - категорія, яка означає універсальну властивість тексту містити домислювану інформацію (О. С. Сищиков, О. В. Кашичкін). Вона може бути визначена як за допомогою виокремлювання імпліцитних компонентів висловлювання, так і з експліцитно виражених фрагментів комунікативного простору в окремій ситуації. Механізм функціонування імпліцитності можна описати за допомогою понять імплікації, імплікатури, підтекту, імпліцитного смислу та контексту. Імплікація означає процес домислювання інформації, який реалізується за допомогою імплікатур - підмножини всіх можливих умовиводів, які випливають з висловлювання. Суміжними поняттями до категорії імпліцитності є підтекст (імпліцитний зміст) та імпліцитний смисл, які визначаються відповідно вузьким та широким контекстами. Детермінуючим чинником імпліцитного смислу постає комунікативна ситуація.

Схематично це можна зобразити наступним чином:

Імпліцитна інформація в текстах офіційно-ділового дискурсу може бути виражена на текстовому і позатекстовому рівнях завдяки різним засобам, які допомагають виявити і передати імпліцитний смисл (маркувальні та репрезентативні засоби імпліцитності).

Текстовий рівень охоплює графологічний, лексичний і граматичний підрівні. На графологічному підрівні маркувальними засобами імпліцитності є шрифт, колір, графічне оформлення, а репрезентативними - розділові знаки. Засобом виявлення імпліцитності на лексичному підрівні є імплікаціонал, який бере участь в утворенні асоціативних зв'язків (периферія семантичного значення). Засобом вираження імпліцитності на лексичному рівні постає оцінна лексика. На граматичному підрівні репрезентативними засобами імпліцитності постають еліпсис, модальні дієслова, модальні конструкції тощо. На комунікативному підрівні маркувальними засобами імпліцитності є пресупозиції, а репрезентативними - непрямі мовленнєві акти. Пресупозиції охоплюють сукупність умов, необхідних для істинності повідомлення (фонові знання і комунікативний досвід). Ілокуція повідомлення в непрямих мовленнєвих актах здійснюється опосередковано шляхом вторинного комунікативного акту. Ще одним виміром, яким оперує теорія мовленнєвих актів, є поняття перформативності. Експліцитне вираження ілокутивної сили забезпечують перформативні мовленнєві акти, які виражені за допомогою перформативних дієслів. Непрямі мовленнєві акти ґрунтуються на принципах кооперації та ввічливості, що є невід'ємною складовою ділового етикету. Маркувальними засобами імпліцитності на прагматичному підрівні є імплікатури.

Комунікативно-прагматичні аспекти відтворення імпліцитності в перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу пов'язані з лінгвокультурними особливостями цільової аудиторії та метою комунікації. Німецька мовна культура є низькоконтекстною, а українська - висококонтекстною, що можна зобразити у вигляді прямої та ламаної ліній. Пряма лінія відображає логічно структуровану розгорнуту послідовність текстотворення носіями німецької мови. Натомість, ламана лінія з відрізками, позначеними пунктиром, вказує на вірогідність смислових відхилень у побудові висловлювання носіями української мови (Див. Рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приналежність мови до висококонтекстної чи низькоконтекстної культур визначає обсяг тексту перекладу. Характерним явищем у перекладі німецькомовних текстів офіційно-ділового дискурсу українською мовою є імплікація експліцитно виражених смислів.

Труднощі відтворення імпліцитності пов'язані зі стандартизацію імпліцитних смислів у процесі укладання міжнародних угод, яка випливає зі співвідношення їх об'єктивної та суб'єктивної складових тлумачення. Саме тому в межах дослідження доцільним є використання аутентичних текстів, укладених декількома мовами. В контексті перекладу офіційно-ділових текстів виникає явище юридичної імплікації, що є небажаним у текстах міжнародних угод. Наприклад,

Beihilfen fьr Investitionen … kцnnen … bis zu einem Anteil von 40 % brutto der beihilfefдhigen Kosten genehmigt werden.

aid for investment … can be authorised up to the level of 40 % gross of the eligible costs.

допомога для інвестицій … може бути дозволена в обсязі до 40% прийнятних витрат.

В україномовному тексті угоди вилучений фінансовий показник вартості брутто (нім. brutto, англ. gross), який означає валовий дохід без вирахування витрат. Через його відсутність в україномовному тексті втрачається важлива частина смислу повідомлення, яка пов'язана з реальними показниками розміру допомоги, передбаченої в угоді. Прийом вилучення застосовується за наявності в тексті парних синонімів, хоча з юридичної точки зору вони можуть мати вагоме значення. Тож правильне перекладацьке рішення повинно ґрунтуватися на аналізі вищезазначених особливостей функціонування імпліцитності в різних комунікативних просторах. Отже, категорія імпліцитності в контексті функціонування офіційно-ділового дискурсу є надзвичайно актуальним питанням перекладознавчих розвідок, яке потребує докладного вивчення процесів імплікування смислів у текстах окремих жанрів.

У другому розділі «Перекладацьке рішення у відтворенні імпліцитності в текстах офіційно-ділового дискурсу» описано алгоритм дій перекладача в процесі відтворення імпліцитності й розроблено узагальнену модель відтворення імпліцитних смислів у перекладі.

Процес відтворення імпліцитності в перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу ґрунтується на комунікативно-функціональному аналізі вихідного тексту. Для виявлення спільних рис і відмінностей у лінгвокультурних просторах німецької та української мов у нагоді може стати зіставний аналіз вихідних текстів і текстів перекладу, паралельних або аутентичних текстів.

Алгоритм перекладацької дії полягає у виявленні імпліцитних смислів, їх правильному тлумаченні та пошуку адекватного перекладацького рішення. Ідентифікація імпліцитних смислів відбувається за допомогою фахової, жанрової, дискурсної та прагматичної компетенцій. Фахова компетенція враховує не лише знання мови і перекладацькі здібності, а й знання основних положень теорії імплікації, комунікативної лінгвістики і лінгвопрагматики. Жанрова компетенція перекладача враховує існуючі особливості окремих текстів у вихідній мові і мові перекладу. Вона допомагає виявити жанрові та стильові зміщення, які є маркерами імпліцитності. Дискурсна і прагматична компетенції дають змогу цілісно уявити процес перебігу комунікації і встановити прагматичні особливості функціонування тексту в певній комунікативній ситуації. Прагматична і дискурсна компетенції є взаємовпов'язаними. Вони допомагають перекладачу змоделювати комунікативну ситуацію та прийняти адекватне перекладацьке рішення, спираючись на екстралінгвальні знання ділового етикету, а також досвід учасників комунікації.

Загалом процес передачі імпліцитності охоплює дві протилежні стратегії відтворення / невідтворення, які визначають чітку послідовність дій перекладача та вибір відповідних способів (О. В. Казачевська, О. В. Кашичкін) та прийомів відтворення (Л. С. Бархударов, В. І. Карабан, Т. Р. Кияк, В. Н. Комісаров, Я. Й. Рецкер, О. А. Шаблій, О. Д. Швейцер) на лексичному, лексико-семантичному і граматичному мовних рівнях. Відтворення імпліцитності в перекладі відбувається на основі трирівневої моделі, яка враховує стратегію, спосіб і прийом перекладу на відповідному мовному рівні залежно від прагматичної настанови вихідного тексту.

Стратегія відтворення імпліцитності охоплює способи збереження та вербалізації імпліцитності. Збереження імпліцитності на лексичному рівні відбувається завдяки прийомам транскрипції, транслітерації та калькування, які допомагають внести в текст перекладу елементи вихідної мови разом із закладеним у них імпліцитним смислом. Завдяки трансформації модуляції відбувається збереження імпліцитності на лексико-семантичному рівні. Трансформації компенсації та антонімічного перекладу є характерними як для лексичного, так і для граматичного рівнів. На граматичному рівні з метою збереження імпліцитності застосовуються комплексні морфологічні та синтаксичні перетворення, синтаксичне уподібнення та перестановка. Остання слугує реалізації тема-рематичного членування висловлювання. Вербалізація імпліцитності означає розкриття домислюваних смислів. Вона спостерігається на лексико-семантичному рівні і виражена за допомогою прийому конкретизації. Перекладацький прийом додавання (експлікації) слугує реалізації вербалізації на граматичному рівні.

Стратегія невідтворення імпліцитності пов'язана зі способом елімінації, який охоплює прийом генералізації на лексико-семантичному рівні, а також прийоми вилучення і замін на граматичному рівні. Корелюючою до стратегій відтворення / невідтворення імпліцитності є стратегія імплікації експліцитних смислів у перекладі. Вона охоплює способи і прийоми, якими послуговується стратегія невідтворення імпліцитності (спосіб елімінації з прийомами генералізації та вилучення).

У третьому розділі «Різножанрові особливості відтворення імпліцитності в перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу» здійснено перекладацький аналіз текстів офіційно-ділової кореспонденції, інформаційно-довідкової документації та міжнародних угод на предмет відтворення імпліцитності в їх перекладі із застосуванням трирівневої моделі, а також зосереджено увагу на проблемах стандартизації й девіації імпліцитних смислів.

У перекладі німецькомовної ділової кореспонденції спостерігаються корелюючі стратегії відтворення / невідтворення імпліцитності та стратегія імплікації експліцитно виражених смислів. Вони відбуваються на лексичному, лексико-семантичному та граматичному рівнях. На вибір стратегії, способів та прийомів перекладу впливають прагматичні фактори, які визначають функціональну ознаку тексту відповідно до цільової аудиторії. Реалізація стратегій відтворення / невідтворення імпліцитності охоплює способи збереження, вербалізації та елімінації імпліцитності в перекладі. На лексичному рівні збереження імпліцитності відбувається за допомогою прийомів транскрипції, транслітерації та калькування, частка яких складає 20% (напр., Hiphop-Formation - хіп-хопова формація; zu unseren Medien - до наших медій, Tanzworkshop - танцювальний воркшоп, Videokunst - відео-арт тощо); на лексико-семантичному рівні - завдяки трансформації модуляції - 35% (напр., Herzlich willkommen zu dieser Veranstaltung! - Запрошуємо Вас до участі в семінарі!); на граматичному рівні - за допомогою трансформацій морфологічних і синтаксичних замін, а також перестановки (45%) з метою відтворення тема-рематичного членування речення. Наприклад,

Wir freuen uns, Sie wieder ab 12.01.2016 in der Bibliothek begrьЯen zu dьrfen. In der WinterschlieЯungszeit der Bibliothek vom 22. Dezember 2015 bis 12. Januar 2016 steht Ihnen die Rьckgabebox im Eingangsbereich des Instituts zur Verfьgung.

Бібліотека Goethe-Institut буде зачинена на зимову перерву з 22.12.2015 до 11.01.2016. Ми раді привітати Вас у бібліотеці з 12.01.2016. У будь-який час у період з 22 грудня по 12 січня Ви можете повернути матеріали до нашої скриньки, яка знаходиться біля входу до бібліотеки.

Процес вербалізації імпліцитної інформації в текстах ділових листів відбувається за допомогою прийомів конкретизації - 30% (напр., Passangelegenheiten - питання отримання німецького паспорта) та експлікації (70%). Прийом додавання / експлікації застосовується в перекладі номінативних конструкцій, значення яких випливає з контексту висловлювання (напр., mit diesem Newsletter - надіславши Вам цей інформативний лист). На граматичному рівні спостерігається додавання модального значення. Наприклад,

Weitere ausfьhrliche Informationen zum Projekt „Prьfungen an Schulen“ finden Sie auf unserer Webseite.

Детальну інформацію про проект «Іспити в школах» Ви можете знайти на нашій сторінці в інтернеті.

Спосіб елімінації пов'язаний з трансформаціями генералізації на лексико-семантичному рівні (30%), вилучення (60%) і замін (10%) на граматичному рівні. В українській мові відбувається вилучення ґендерних ознак у формулах звертань (напр., Liebe Deutschlehrerinnen, liebe Deutschlehrer, … - Шановні вчителі, …). При цьому відбувається зміщення в середині регістру за параметрами розмовна лексика > нейтральна лексика (liebe > шановні). Іноді вилучення спричинено прагматичним фактором, який полягає в редукції експресивності в завершальних реченнях через консервативний характер української ділової мови. Наприклад,

Nutzen Sie die Mцglichkeit, daran teilzunehmen. Es lohnt sich!

Скористайтесь нагодою та беріть участь у цьому проекті!

На граматичному рівні елімінації зазнають питальні речення, які надають писемній діловій комунікації форми своєрідного діалогу між відправником листа та його одержувачем. Для української ділової мови питальні речення є нетиповими, тому зазвичай вони вилучаються в перекладі завдяки трансформаціям об'єднання речень у складнопідрядні речення умови. Наприклад,

Suchen Sie nach neuen Impulsen fьr Ihren Deutschunterricht? Dann melden Sie sich bei uns und leihen Sie sich fьr Ihre Schule unsere Plakatausstellung „Jugend in Deutschland“ aus.

Якщо Ви шукаєте нові ідеї для занять з німецької мови, Ви можете звернутися до нас та взяти у тимчасове користування для Вашої школи нашу виставку плакатів «Молодь у Німеччині».

Стратегія імплікації експліцитно виражених висловлювань зосереджена на прагматичних аспектах відтворення інформації в мові перекладу і ґрунтується на трансформаціях генералізації на лексико-семантичному рівні - 29% (напр., mit einem Charkiwer Ensemble - з харків'янами) і вилучення на граматичному рівні - 71% (напр., wie Sie das Thema … behandeln kцnnen … - …, як подати тему). Досить часто вилучення зазнають етикетні формули подяки та заохочувальні репліки на кшталт Wir freuen uns ьber Ihr Interesse, vielen Dank! або Machen Sie bei Ihren Schьlern krдftig Werbung, es lohnt sich!.

Процес імплікації пов'язаний з особливостями української мови, яка належить до висококонтекстної культури, і полягає у замовчуванні очевидного. Наприклад, в інформаційному листі з Ґете-Інституту назва установи, яка запрошує взяти участь у семінарах, є надлишковою семантичною інформацією:

AuЯerdem mцchten wir Sie auf zwei Nachmittagsfortbildungen am Goethe-Institut Ukraine in Kiew hinweisen … .

Окрім того, звертаємо Вашу увагу на два семінари з підвищення кваліфікації, … .

У перекладі текстів інформаційно-довідкової документації характерною є тенденція до імплікації експліцитних смислів на лексико-семантичному і граматичному рівнях, яка здійснюється за допомогою прийомів генералізації (25%) і вилучення (75%). Трансформація вилучення застосовується у випадку семантично надлишкових компонентів висловлювання. Наприклад,

Weitere Informationen zum Viadrina Fast Track und das Bewerbungsformular finden Sie auf der Webseite: …

Детальну інформацію та формуляр-заяву Ви можете знайти на сайті: …

У зазначеному прикладі назва підготовчого курсу за напрямом «Економіка» Viadrina Fast Track випливає із загального контексту повідомлення.

Відтворення імпліцитності в перекладі відбувається за допомогою способів збереження (40%) і вербалізації (60%). Збереження імпліцитної інформації відбувається завдяки прийому модуляції (55%), який ґрунтується на встановленні причинно-наслідкових зв'язків між лексемами у вихідній мові та мові перекладу (напр., zustдndige Kfz-Behцrde - відповідний орган реєстрації транспортних засобів, zustдndig `відповідальний, компетентний' > відповідний). Спосіб вербалізації застосовується у відтворенні імпліцитності на лексико-семантичному і граматичному рівнях за допомогою прийомів конкретизації (35%) і додавання / експлікації (65%). Вони реалізуються за допомогою знання контексту і пресупозицій (напр., nach den Voraussetzungen - щодо чинних передумов). Екстралінгвальні знання, отримані з лексикографічних і довідкових джерел, а також з Інтернет-ресурсу можуть стати в нагоді під час з'ясування значення окремих лексем. Наприклад,

Das Bundesministerium der Justiz stellt in einem gemeinsamen Projekt mit der juris GmbH nahezu das gesamte aktuelle Bundesrecht kostenlos im Internet bereit.

Федеральне міністерство юстиції в рамках спільного проекту з юридичною інформаційною службою „juris GmbH“ розміщує в інтернеті безкоштовно майже все федеральне законодавство.

Стратегія невідтворення імпліцитності в перекладі інформаційно-довідкової документації також пов'язана з нівелюванням ґендерних ознак і пом'якшених форм висловлювань. Завдяки морфологічним замінам умовного способу дійсним способом у перекладі відбувається елімінація відтінку ввічливості, що пов'язано із загальною тенденцією українського ділового мовлення до категоричності у викладі тексту (напр., Falls Sie wissen mцchten - Якщо Ви хочете знати). Існуючі прийоми збереження, вербалізації та елімінації імпліцитності в перекладі пов'язані з прагматичними чинниками (лінгвокультурними особливостями цільової аудиторії, метою комунікації тощо).

Укладання міжнародних угод є тривалим і складним процесом, який потребує залучення комплексних фахових знань, зокрема в галузі перекладу. Наявність імпліцитної інформації в цьому жанрі офіційно-ділового дискурсу зведена до мінімуму, проте це у жодному разі не применшує важливість дослідження основних стратегій відтворення / невідтворення імпліцитності в кореляції зі стратегією імплікації експліцитних смислів.

У перекладі міжнародних угод домінуючою є стратегія відтворення імпліцитності. Графологічними засобами відтворення імпліцитності є шрифт і розділові знаки (напр., Vertragspartei - Договірна Сторона, Abkommen - Угода, Regierung - Уряд). Спосіб збереження імпліцитності на лексичному рівні відбувається завдяки трансформаціям транскрипції, транслітерації та калькування - 15% (напр., Hightech-Strategie - хай тек стратегія; Know-how - “ноу-хау”; Goodwill - “гудвіл”). Збереження імпліцитності на лексико-семантичному рівні відбувається за допомогою трансформації модуляції (48%), яка ґрунтується на асоціативній семантиці слів (напр., Zusage `згода' > зобов'язання, Krisenbewдltigung `подолання кризи' > антикризове управління, verantwortungsvolle Staatsfьhrung `відповідальне управління державою' > добре врядування).

Вербалізація імпліцитних смислів відбувається завдяки трансформації додавання (65%) на граматичному рівні і конкретизації (35%) на лексико-семантичному рівні. У нижченаведеному прикладі лексема Migrationsfragen `міграційні питання' набуває в перекладі додаткового відтінку значення, на який вказують лексеми illegal `нелегальний', Schleuserkriminalitдt `незаконне переправлення осіб через державний кордон', Menschenhandel `торгівля людьми':

Die Vertragsparteien … entwickeln den umfassenden Dialog ьber alle mit der Migration zusammenhдngenden Fragen weiter, unter anderem ьber illegale Migration, legale Migration, Schleuserkriminalitдt und Menschenhandel sowie ьber die Einbeziehung der Migrationsfragen … .

Сторони … надалі розвиватимуть всеохоплюючий діалог щодо всіх питань у сфері міграції, зокрема нелегальної міграції, легальної міграції, незаконного переправлення осіб через державний кордон та торгівлі людьми, а також включення проблемних питань у сфері міграції ….

За допомогою прийому конкретизації вдається передати максимально точний зміст вихідного тексту, який випливає з вербального контексту (напр., in die Anlage - на територію об'єкта, der Eisenbahneinfahrt - пункт залізничного в'їзду, Strahlenquelle - джерело іонізуючого випромінювання тощо).

Стратегія невідтворення імпліцитності пов'язана з елімінацією ґендерних ознак, евфемізмів, відтворенням окремих термінів тощо. Стратегія імплікації експліцитних смислів є досить розповсюдженим явищем у текстах міжнародних угод. Вона відбувається за допомогою розділових знаків (на графологічному рівні), трансформацій генералізації - 26% (на лексико-семантичному рівні) та вилучення - 74% (на граматичному рівні). Вилучення спричинене прагматичними факторами перекладу і відбувається на різних рівнях (від окремої лексеми до цілого речення). Наприклад,

- eine von einer dazu ordnungsgemдЯ befugten Person der in Artikel 8 Absatz 1 beauftragten Institution unterzeichnete Verpflichtungserklдrung, die die verpflichtende Zusicherung enthдlt, dass die genannten Waren nur fьr die in diesem Buchstaben b dieses Absatzes vorgesehenen Zwecke verwendet werden.

- зобов'язання, підписане компетентною і належним чином уповноваженою на це особою, призначеної згідно з пунктом 1 статті 8 організації, про те, що зазначені предмети будуть застосовуватися лише для передбачених пунктом б статті 10 цілей.

Виділене напівжирним курсивом уточнення Verpflichtungserklдrung, die die verpflichtende Zusicherung enthдlt (досл. `заява про прийняття зобов'язання, яка містить зобов'язуюче запевнення') являє собою нашарування надлишкової інформації, яка ускладнює сприйняття тексту.

Зіставний аналіз текстів міжнародних угод німецькою, українською та англійською мовами виявив тенденцію німецької та англійської мов до конкретизації смислів, які імплікуються в україномовних редакціях угод (напр., нім. schriftliche Ad-hoc-Auskьnfte, укр. письмові повідомлення, англ. ad-hoc written notifications; нім. Zertifizierung und Akkreditierung, укр. акредитація, англ. certification and accreditation; нім. notwendige Empfehlungen abgeben, укр. надавати рекомендації, англ. provide the necessary recommendations). Подекуди спостерігається тенденція до модуляції імпліцитних смислів в україномовних текстах, яка застосовується з метою евфемізації (напр., нім. diskriminierende Beschrдnkungen, укр. вибіркові обмеження, англ. discriminatory limitations; нім. die Gefahr besteht, укр. існує імовірність, англ. a likelihood exists тощо).

Незважаючи на багаторівневу експертизу текстів міжнародних угод перед їх оприлюдненням, вони не позбавлені смислових неточностей, пов'язаних з неоднаковим відтворенням імпліцитності в різних мовних культурах. На нашу думку, смислові відхилення та протиріччя спричинені недостатньою обізнаністю фахівців галузі міжнародного права з особливостями відтворення імпліцитних смислів у різних мовних культурах, що призводить до небажаних юридичних імплікацій. У разі `попереднього схвалення імпорту' (нім. besondere Einfuhrgenehmigung, англ. specific import authorisation) йдеться про певне уточнення поняття, що у цілому є прийнятним у контексті офіційної угоди і не впливає на глобальний смисл. Проте наступні приклади свідчать про те, що в україномовному тексті виникають смислові невідповідності з текстами німецькою та англійською мовами (напр., mehrere Ersuche, укр. декілька запитів, англ. multiple requests; vermцgensbezogene Informationen, укр. приватна інформація, англ. proprietary information; нім. steuerlich, укр. фінансовий, англ. fiscal). З метою уникнення девіації імпліцитних смислів у перекладі багатосторонніх міжнародних угод слід залучати тексти, укладені третью мовою. На нашу думку, виявлені смислові відхилення спричинені недостатньою обізнаністю фахівців галузі міжнародного права з особливостями відтворення імпліцитних смислів у різних мовних культурах, що призводить до небажаних юридичних імплікацій.

ВИСНОВКИ

Алгоритм відтворення імпліцитності в перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу складається з двох етапів, які полягають в ідентифікації імпліцитних смислів та їх адекватному відтворенні з урахуванням особливостей функціонування ділової мови в німецькомовному та україномовному комунікативних просторах. У процесі ідентифікації імпліцитних смислів перекладач застосовує фахову, жанрову, дискурсну та прагматичну компетенції. Опановуючи фахову компетенцію, перекладач здобуває необхідний обсяг знань з теорії імплікації й теорії непрямих мовленнєвих актів, які реалізуються за допомогою принципів кооперації та ввічливості. Жанрова компетенція слугує виявленню жанрових і стильових зміщень в аналізованому тексті, які постають маркерами імпліцитності. Дискурсна і прагматична компетенції надають змогу цілісно уявити процес перебігу комунікації і встановити прагматичні особливості функціонування тексту в окремій комунікативній ситуації.

Крім того, перекладач повинен мати добре розвинену логіку, аналітичний потенціал та інтуїцію, залучаючи до своєї діяльності екстралінгвальні знання та використовуючи допоміжні засоби (довідкові матеріали, Інтернет-ресурс тощо). У перекладі текстів офіційно-ділового дискурсу потрібно врахувати текстові й позатекстові засоби імпліцитності, які виконують маркувальну та репрезентативну функції на різних підрівнях. Текстові засоби характерні для графологічного, лексичного і граматичного підрівнів, а позатекстові - реалізуються на комунікативному і прагматичному підрівнях.

Процес відтворення імпліцитної інформації можна уявити у вигляді трирівневої моделі, яка враховує поєднання стратегій, способів і прийомів перекладу на відповідному мовному рівні з урахуванням прагматичних чинників. Перекладацький вибір спирається на дві корелюючі стратегії відтворення / невідтворення імпліцитності, які пов'язані зі способами збереження, вербалізації та елімінації.

На лексичному рівні збереження імпліцитності відбувається завдяки прийомам транскрипції, транслітерації й калькування. Відтворення імпліцитності на лексико-семантичному рівні пов'язане з прийомом модуляції. На граматичному рівні воно представлене морфологічними й синтаксичними замінами, перестановками, а також трансформаціями антонімічного перекладу і компенсації. Вербалізація імпліцитності на лексико-семантичному рівні відбувається завдяки прийому конкретизації, на граматичному рівні - за допомогою синтаксичних замін і додавання. Елімінація імпліцитних смислів, а також імплікація експліцитних смислів відбувається за допомогою прийому генералізації на лексико-семантичному рівні, а також завдяки замінам та прийому вилучення на граматичному рівні.

У перекладі текстів німецькомовного офіційно-ділового дискурсу корелюючими є стратегії відтворення / невідтворення імпліцитності, які відбуваються на лексичному, лексико-семантичному та граматичному рівнях. Характерною особливістю є тенденція до імплікації в мові перекладу експліцитно виражених смислів вихідної мови. Процес імплікації визначається особливостями української мови, яка належить до висококонтекстної культури і пов'язаний із вилученням семантично надлишкових компонентів, а також з прагматичними аспектами перекладу (наприклад, замовчування очевидного).

У стратегії відтворення імпліцитності переважає спосіб вербалізації (розкриття) імпліцитних смислів, який реалізується за допомогою прийомів конкретизації і додавання (експлікації) на лексико-семантичному і граматичному рівнях. Збереження імпліцитності у перекладі пов'язано із дотриманням принципів кооперації та ввічливості з метою нейтралізації впливу негативної інформації на адресата.

Стратегія невідтворення імпліцитності пов'язана з нівелюванням ґендерних ознак, вилученням евфемізмів та окремих термінів у перекладі. Завдяки морфологічним замінам умовного способу дійсним способом у перекладі відбувається елімінація відтінку ввічливості, що спричинено консервативним характером українського ділового мовлення, який виявляється в імперативності та категоричності викладу. Вибір стратегій, способів і прийомів перекладу залежить від цільової аудиторії та визначається функціональним призначенням тексту.