Структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості висловлень осуду (на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

Размещено на http://www.allbest.ru

Чернівецький НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІверситет

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ЧЕРНЯК Оксана Павлівна

УДК 811.111'37+811.111'42

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА КОМУНІКАТИВНО-

ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИСЛОВЛЕНЬ ОСУДУ

(на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Чернівці - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

Коляда Еліна Калениківна,

Волинський національний університет імені Лесі Українки, кафедра практики англійської мови, доцент.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Швачко Світлана Олексіївна,

Сумський державний університет, кафедра перекладу, завідувач кафедри;

кандидат філологічних наук, доцент

Осовська Ірина Миколаївна,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра германського, загального і порівняльного мовознавства, доцент.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О. В. Кульбабська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із пріоритетних напрямів сучасних лінгвістичних досліджень є вивчення мовленнєвої діяльності та її продуктів - висловлень і дискурсу (Ф.С. Бацевич, В. В. Козловський, К. Я. Кусько, М. Л. Макаров, М.М. Полюжин, С. О. Швачко та ін.). Дослідження оцінних висловлень привертає особливу увагу науковців на сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки, коли вирішення проблеми співвідношення та взаємодії семантики і прагматики стало одним із центральних (Н. Д. Арутюнова, О.Л. Бєссонова, Т. В. Булигіна, В. І. Карасик, Г. І. Приходько, А.Д. Шмельов). У полі зацікавлень вітчизняних і зарубіжних дослідників перебувають висловлення як позитивної (Л. І. Клочко, Л. О. Кокойло, В.Я. Міщенко), так і негативної оцінки (Р. Гжегорчикова, М. Я. Гловінська, Т. А. Давидова, Н. А. Каразія, Г. В. Кусов). Крім того, важливим напрямом, що передбачає комплексний лінгвістичний аналіз оцінних висловлень, до яких відносимо висловлення осуду, є вивчення взаємодії оцінки та емоції (В.В. Жура, В. І. Жельвіс, А. А. Калита, Г. І. Приходько, В. І. Шаховський).

Реферована дисертація присвячена дослідженню структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі. У рамках лінгвістичних студій висловлення негативної оцінки частково представлено в працях таких вітчизняних науковців: Т. А. Крисанової (дослідження висловлень із негативною оцінкою адресата), А. А. Король (структурно-семантичні та когнітивно-прагматичні характеристики висловлення-звинувачення), Є.С. Смирнової (комунікативно-функціональний аспект висловлень-ображань), І. М. Осовської, Н. А. Одарчук (семантика і прагматика висловлень відмови), С. В. Дорди (комунікативно-прагматичні особливості висловлень, що передають каяття), І. М. Рудик (комунікативно-прагматичні типи висловлень зі значенням незгоди), Г. М. Кузенко (структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості висловлень негативної оцінки) тощо.

Водночас існують лише фрагментарні лінгвістичні розвідки, у яких досліджено висловлення осуду. Зокрема, О. В. Дерпак розглядає осуд у блоці негативно оцінних конфронтативних мовленнєвих жанрів. Л. О. Гусліста аналізує негативну етичну оцінку в контексті осуду на матеріалі сучасної російськомовної публіцистики. Т. В. Дубровська порівнює мовленнєві жанри “осуд” та “обвинувачення” в російському та англійському мовленнєвому спілкуванні. Проте дотепер не було здійснено комплексного дослідження структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі.

Актуальність дослідження зумовлена спрямованістю сучасної лінгвістики на вивчення комунікативно-функціонального аспекту мови, потребою детального аналізу ролі емотивних висловлень негативної оцінки в комунікації. На часі є вивчення висловлень осуду, мовних та позамовних чинників, які обумовлюють їх функціонування, виокремлення репертуару вербальних і невербальних засобів вираження осуду в англомовному дискурсі. Дослідження осуду як комунікативного феномена важливе для виявлення дискурсивної специфіки стратегій і тактик вираження форм міжособистісної конфронтативної взаємодії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми “Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасної англійської мови”, що її розробляє кафедра практики англійської мови Волинського національного університету імені Лесі Українки (тема затверджена вченою радою університету, протокол № 9 від 21 травня 1998 року). У рамках цієї теми в дисертації здійснено дослідження функціональних характеристик мовних одиниць репрезентації осуду в англомовному художньому дискурсі.

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні та комплексному аналізі структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі. осуд екстралінгвістичний вербальний англомовний художній

Досягнення мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) уточнити зміст феномену осуду крізь призму аксіології, етики та психології в площині міжособистісної комунікативної взаємодії;

2) встановити місце висловлень осуду в системі висловлень негативної оцінки;

3) визначити й описати основні екстралінгвістичні чинники (рольові, статусні, ґендерні), що визначають функціонування висловлень осуду;

4) виокремити вербальні засоби репрезентації осуду в англомовному художньому дискурсі;

5) систематизувати способи номінацій невербальних компонентів комунікації на позначення осуду;

6) з'ясувати прагматичну специфіку висловлень осуду;

7) виявити особливості стратегій і тактик вираження осуду в англомовному художньому дискурсі.

Об'єктом дисертаційного дослідження є англомовний художній дискурс, який містить висловлення осуду.

У додатках наведено таблиці аналізу словникових статей щодо розподілу сем “несхвалення” та “виявлення недоліків” у семантичній структурі дієслів осуду, семантичні групи лексичних одиниць на позначення й вираження осуду, спільні та відмінні риси між висловленнями негативної оцінки, а також таблиці з даними процентних показників кількісного співвідношення стратегій і тактик вираження осуду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, сформульовано її мету і завдання, визначено об'єкт, предмет, матеріал та методологічний апарат дослідження, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, вказано на зв'язок теми дисертації з науковою проблематикою кафедри, наведено дані щодо апробації результатів, зазначено кількість публікацій, які відображають особистий внесок дисертанта, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Висловлення осуду в площині міжособистісної комунікативної взаємодії” - здійснено аналіз аксіологічних, етичних, психологічних особливостей осуду в контексті сучасних наукових поглядів. Під час дослідження виявлено, що висловлення осуду функціонують у морально-етичній площині і заторкують емоційну сферу комунікантів. Тому розглядаємо осуд як комплексний феномен міжособистісної комунікативної взаємодії, який є єдністю, що охоплює: 1) етичну оцінку, 2) емоційну реакцію і 3) мовленнєву діяльність (рис. 1).

Рис. 1. Осуд як комплексний феномен міжособистісної комунікативної взаємодії

У підрозділі 1.1. проаналізовано аксіологічне підґрунтя осуду. Проблема визначення поняття “оцінка” знаходить своє відображення у працях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів (Н. Д. Арутюнова, О. М. Вольф, В. І. Карасик, Г. І. Приходько, В. І. Шаховський). Осуд належить до групи сублімованих оцінок, а саме до розряду етичних (класифікація Н. Д. Арутюнової), оскільки вони відображають духовне начало в людині, пов'язане із задоволенням її морального почуття. Етична оцінка займає особливе місце в номенклатурі оцінних значень; етичне ставлення однієї людини до іншої, на якому базується етична оцінка, визначається як “одухотворення” і протистоїть утилітарно-прагматичному і цільовому. Як феномен моральної свідомості, морально-етична оцінка, і осуд зокрема, є результатом розумового процесу, мета якого полягає у встановленні морально-етичної цінності об'єкта, визначенні об'єктивної (суспільної) та суб'єктивної (індивідуальної) значимості явища моральної діяльності.

У підрозділі 1.2. розглянуто особливості осуду як емоційної реакції. Осуд - негативна оцінка дій і вчинків індивіда - у більшості випадків виникає як реакція на дії/бездіяльність співрозмовника або третьої особи, що зачепили особистісну сферу мовця. У дослідженні, услід за О. О. Вансяцькою, використовуємо термін “емоційна реакція”, оскільки він відображає поведінкову характеристику мовця/адресанта у відповідь на репліку іншого комуніканта. Осуд, який виникає під впливом гніву, особистої образи, може бути викликаний не інтелектуальною оцінкою ситуації, що склалася, а фізіологічними змінами в організмі людини, які пов'язані з переживанням емоцій. Подібно до гніву, осуд може характеризуватися високим рівнем фізіологічного збудження. Однак це не означає, що процес оцінювання тут відсутній. Емоційна реакція, яка виникає за механізмом безумовного рефлексу, - це реакція на закріплену в генетичній пам'яті значиму ситуацію, прояв інстинкту.

У підрозділі 1.3. проаналізовано осуд як одну з форм мовленнєвої діяльності, оскільки він містить усі компоненти діяльності, а саме: 1) мотив осуду як мовленнєвої діяльності - прагнення мовця висловити несхвальне, негативне оцінне ставлення до об'єкта; 2) мета осуду - виразити несхвальне ставлення та/або вплинути на співрозмовника, викликати у нього почуття провини, змінити його поведінку. Досягнення мети зумовлено конкретними діями мовця із застосуванням засобів мовного коду. Операції осуду як мовленнєвої діяльності співвідносяться з контекстом, ситуацією, різноманітними зовнішніми та внутрішніми впливами тощо. Отже, осуд як мовленнєва дія належить до внутрішньої, творчої, когнітивно-психічної діяльності з різною мірою конструктивності. Оскільки осуд - негативна емоційна реакція, досить часто він є деструктивною формою діяльності і виступає конфліктогеном.

Висловлення осуду охоплює суб'єкта оцінки - ту особу, від якої йде оцінка, і його об'єкта - людину, якої стосується оцінка. Суб'єктом осуду є особа, яка вважає себе наділеною морально-особистісними повноваженнями негативно оцінювати вчинки та дії об'єкта. Об'єктом осуду, як правило, виступає особа, яка заслуговує негативної етичної оцінки. Однак суб'єкт осуджує не просто людину, а ті неприйнятні, на його думку, дії, які вона здійснила. Тому ми виділяємо також предмет осуду, тобто вчинки або дії об'єкта, які заслуговують несхвалення і активної критики. До негативно оцінюваних вчинків потрапляє як вербальна, так і невербальна поведінка об'єкта, залученого в простір міжособистісної комунікативної взаємодії, яка не збігається із загальноприйнятими моральними нормами чи суб'єктивними уявленнями мовця про систему цінностей.

Повноваження суб'єкта осуду, більш високий авторитет чи ситуативний статус, як правило, підтверджується його соціальним статусом. Вектор осуду, зазвичай, спрямований зверху вниз, тобто соціальний статус суб'єкта, як правило, вищий, ніж соціальний статус об'єкта, або рівний з ним: “You've disgraced the reputation of the firm and yourself.” Ketterman's voice sharpens as though he, too, might be finding this difficult. “You have lost fifty million pounds of a client's money through your own negligence <…>” (S. Kinsella). Осуд особи із вищим соціальним статусом відбувається здебільшого позаочі. Наприклад: “Awful!” I can't help bursting out. “She has no manners. She's treating me like a skivvy. I've got to unpack her stuff… and make this stupid decaf mix <…>” (S. Kinsella).

Крім того, у висловленнях осуду суб'єкт і об'єкт виконують різні комунікативні ролі, які, згідно з моделлю статусно-рольової поведінки людей, запропонованої американським психоаналітиком Е. Берном, схематично представлені так: Б>Дор; Б>Дит; Дор>Дор; Дор>Дит (де Б (Батько) - авторитетне начало, носій моральних правил і етикетних норм, Дор (Дорослий) - носій раціонального начала, Дит (Дитина) - джерело бажань, захоплень, почуттів).

У підрозділі 1.4. розглянуто особливості висловлень осуду порівняно зі спорідненими висловленнями - обвинуваченням, докором, насмішкою, доганою й образою. Усі вони є оцінними висловленнями, тобто мовленнєвими діями, що їх здійснює мовець з метою продемонструвати своє негативне ставлення до адресата чи іншого об'єкта оцінки. Їхня специфіка полягає в комплексному характері комунікативної мети, яка інтегрує вираження несхвальної оцінки та вплив на емоційний стан адресата. Проте висловлення осуду відрізняються від споріднених висловлень інтенціональними цілями мовця, що визначають форму та зміст висловлення, засобами мовного вираження й очікуванням мовця, який розраховує на певний ефект.

Осуд відрізняється від обвинувачення, докору, догани обов'язковістю експлікації оцінного компонента. Насмішка є найбільш м'якою формою осуду. На відміну від осуду, образа - це висловлення, у процесі реалізації якого мовець ставить за мету образити, принизити або присоромити адресата, у той час як ціллю осуду є лише присоромити адресата, викликати в нього почуття провини. Проте, незважаючи на відмінності, не можна заперечувати, що ці висловлення близькі одне до одного, про що засвідчує наявність спільних компонентів.

Особливим видом осуду є такі висловлення, коли суб'єкт і об'єкт оцінки збігаються, тобто коли осуд спрямований на самого автора висловлення. Самоосуд (підрозділ 1.5.) як один із видів самооцінки характеризується тим, що особа, яка себе осуджує, критично ставиться до своїх дій, які вона вважає неправильними. Незважаючи на різноманіття причин, які викликають внутрішній конфлікт, їх можна об'єднати в такі дві групи: 1) властивості, якості особистості; 2) дія/бездіяльність особистості, яка викликає негативну оцінку з боку Я-ідеалу. Хоча об'єктом самоосуду виступає сам суб'єкт оцінки, слухачем цього висловлення може бути якась інша особа.

У другому розділі - “Номінативний аспект вербальних та невербальних засобів репрезентації осуду в англомовному художньому дискурсі” - виявлено та проаналізовано лексичні, синтаксичні та стилістичні засоби сучасної англійської мови, які беруть участь у вербальному оформленні осуду, а також невербальні засоби на позначення осуду в англомовному художньому дискурсі.

У підрозділі 2.1. здійснено аналіз вербальних засобів репрезентації осуду в сучасній англійській мові. Лексичні одиниці, які репрезентують осуд, ми поділяємо на: 1) оцінну лексику негативно-етичної конотації на позначення змісту чи характеру осуду та 2) оцінну лексику для вираження осуду.

До складу лексичних одиниць негативно-етичної конотації на позначення змісту чи характеру осуду належать ті лексеми, семантична структура яких містить семи “несхвалення” та “виявлення недоліків”. До таких одиниць належать дієслова, іменники, прикметники, прислівники. Найбільшою у кількісному аспекті серед них є група дієслів. Зазначені вище лексичні одиниці використовують, як правило, в авторських ремарках для опису осуду (he chided, he reproached, he felt the rebuke тощо). Наприклад: The grandmothers, unlike Anne, concealed their grief from William until he finally reproached them for it. “Don't you miss my father?” (J. Archer).

Лексичні одиниці на позначення змісту чи характеру осуду мають такі відтінки значень: суворість (rebuke, reprove); строгість, офіційність (reprimand); прагнення дати пораду, перешкодити небажаним наслідкам (admonish); м'якість вираження (chide); пролонговане вираження несхвалення (scold); смуток, розчарування (reproach); гнів (upbraid); насмішка (rail); непристойність вираження (revile); злобність (vituperate).

Крім дієслів, до складу лексичних одиниць на позначення змісту чи характеру осуду належать іменники, утворені від відповідних дієслів, що також містять семи “несхвалення” та “виявлення недоліків”: criticism, blame, censure, reprimand, condemnation, denunciation, reproach, admonition, rebuke, reproof, vituperation тощо. Прикметники та прислівники, що містять вищезазначені семи, становлять незначну групу в сучасній англійській мові. Сюди належать: прикметники critical, blameful, blameworthy, reproachful, reprovable, reprobative, disapprobative, disapprobatory, vituperative, reprehensible; прислівники critically, reproachfully, disapprovingly, reprovingly, reprehensibly.

Для вираження осуду в сучасній англійській мові слугує оцінна лексика негативно-емоційної конотації та лексика з інвертованим знаком оцінки. Оцінну лексику негативно-емоційної конотації для вираження осуду складають пейоративи, до яких належать: іменники bastard, cheat, enemy, alcoholic, crook, fool, brute, whore, sadist, wart, idiot, failure, bitch, liar тощо; прикметники filthy, lying, self-righteous, blamed, evil, crafty, conniving, two-faced, vicious, cold, spoiled, thrice-damned blind, faithless, untrustworthy, evil-minded, mad, stupid, incredible, selfish, goose-pimpled, weak, spineless, corrupt, stark, raving mad, dumb, crude, offensive, chauvinistic, overbearing, greedy, selfish, cold-blooded тощо. Наприклад: “The bastard! The filthy, lying cheat …” (S. Lewis).

Лексичні одиниці з інвертованим знаком оцінки, які містять у своїй семантиці позитивну оцінку, змінюють знак на протилежний і несуть додаткову інформацію про емоції обурення, гніву, несхвалення, тобто пов'язані зі стилістичним прийомом іронії. Наприклад: “Such wisdom in one so young,” mocked Lбslу (S. Wood).

Лексичні засоби репрезентації осуду є конституентами лексико-семантичного поля, яке являє собою складну, багатопланову єдність семантично об'єднаних та взаємозалежних одиниць. Лексико-семантичне поле осуду складається з двох лексико-семантичних мікрополів: 1) засобів номінації осуду і 2) засобів вираження осуду.

До складу лексико-семантичного мікрополя засобів номінації осуду належать лексичні одиниці зі значенням “осуджувати” та понятійним змістом несхвалення. Ядром цього мікрополя є родові семи “несхвалення” та “виявлення недоліків”, оскільки вони зафіксовані майже в усіх словникових дефініціях лексичних одиниць - засобів номінації осуду. Підставою для віднесення певної лексичної одиниці до центральної чи медіальної зони є частка семи осуду досліджуваних лексем, аналіз якої показує, що: максимальним ступенем усталеності характеризується лише дієслово reprimand; дієслово admonish знаходиться у зоні високого ступеня усталеності; середній ступінь характерний для дієслів reproach, chide, scold, а більша частина дієслів зі значенням осуду мають низький ступінь усталеності частки семи осуду (criticize, blame, reprove, condemn, denounce, censure). До периферії лексико-семантичного мікрополя засобів номінації осуду відносимо стилістично марковані лексичні одиниці, а також фразеологічні засоби на позначення осуду.

Складниками лексико-семантичного мікрополя засобів вираження осуду в сучасній англійській мові є інвективна лексика, яка містить негативну оцінну конотацію і маркована в тлумачних словниках як offensive. Метою її вживання є бажання мовця нанести образу адресату або дати вихід негативним емоціям. До центральної зони цього мікрополя зараховуємо лексику негативно-емоційної конотації (емоційно-підсилювальні й оцінні слова - пейоративи); медіальна зона представлена лексикою з інвертованим знаком оцінки; периферія мікрополя складається з таких лексико-морфологічних засобів як підсилювальні частки (so, very), прислівникові кваліфікатори (awfully, terribly, dreadfully, really, quite) й емоційні вигуки (oh, oh my God, Oh Lord, for God's sake).

Висловлення осуду представлені 17-ма синтаксичними моделями, які ми проаналізували за критеріями поділу висловлень осуду за метою висловлення: розповідні, питальні, спонукальні, (9 моделей), за емоційним забарвленням: окличні (3 моделі), а також за модальністю як оцінкою висловлення з погляду реальності/ірреальності (5 моделей). За результатами нашого дослідження серед синтаксичних моделей, виділених за метою висловлення, переважають розповідні речення (становлять 40,2 % від усіх проаналізованих синтаксичних моделей), найбільш поширена модель - Pron/N + V be + Adj + N (20,0 %). Серед питальних речень базовою є модель Why/What/When/Where… + Aux V + Pron/N + V? (11,1 %), спонукальних - Don't + V (11,3 %). Окрему групу становлять окличні речення, серед яких найбільш поширена модель How + Adj + you + V be! (2,9 %). Серед синтаксичних моделей, виділених за модальністю, переважає модель із модальним значенням обурення How + dare + Pron/N + V (4,8 %). Наприклад: Let me go!' she seethed, half-sobbing. `How dare you treat me like this?' (S. Wood).

Емоційність та експресивність висловлень осуду можуть бути передані не лише спеціальною лексикою та вищезазначеними синтаксичними структурами, а й за допомогою певних стилістичних прийомів. Результати проведеного дослідження показують, що для інтенсифікації негативної оцінки та змісту осуду в сучасній англійській мові використовують такі стилістичні засоби:

· метафору: “… You're a crafty, conniving, two-faced little cow” (S. Lewis);

· метонімію: “Do you realize that Cutter and I were in the jungle risking our necks trying to safe you?” (K. James);

· порівняння: “You're behaving like an animal! You've inherited the brutality of your father and his invading troops!” she blurted out wildly (S. Wood);

· епітет: “You evil, vicious, lying bastard!” She raged heatedly (S. Wood);

· гіперболу: “When will you stop, Matthew? You've slept with nearly every single woman in Boston” (J. Archer);

· іронію: “The boss doesn't have to commit himself to timetables, does he?” she said with a bitterness that surprised her (S. Weston);

· риторичні запитання: “How dare you play the noble lord with me! What do you take me for? You've a bastard of your own” (G. R. R. Martin) тощо.

У підрозділі 2.2. здійснено аналіз невербальних компонентів комунікації (НВК) на позначення осуду як емоційної реакції. До характеристики функціонування НВК як знаків емоцій зверталися ряд учених (Г. Ю. Крейдлін, І. І. Сєрякова, О. А. Янова). Осуд невербально виражається за допомогою кінесичних, а саме візуальних та міміко-жестових компонентів, просодичних та проксемічних НВК. Особлива роль для вираження осуду належить погляду (44,8 % від усіх проаналізованих НВК), оскільки він найповніше передає внутрішній світ людини. За нашими спостереженнями, найбільш характерними для опису кінем очей мовця, який продукує висловлення осуду, є такі синтаксичні одиниці: to look sharply, to stare accusingly, to bend a reproving look, to shoot an ironic glance, to study smb with a critical eye, to glare at smb disapprovingly, to look quite reproachful, to give smb a sharp look of disapprovalto shoot a furious glare тощо.

Осуд може бути виражений різноманітними жестами (14,3 %). Це передусім рухи голови, рук та інших частин тіла, що їх позначають у тексті такі мовні засоби: to shake one's head in mild rebuke, to shake one's head in reproach, to wave a scolding finger, to waggle an admonishing finger тощо. Просодичні невербальні компоненти, які характеризують голос комуніканта, становлять 15,8 % і передаються такими синтаксичними одиницями, що характеризують гучність, ритм, тембр та інтонацію голосу мовця загалом: the tone was mildly reproachful, the faintest reproach crept into her voice, voice carried a tone of disapproval, there was a hint of irritation in his voice, said in a voice of wounded reproach тощо. Інколи вираження осуду супроводжується зменшенням відстані між комунікативними партнерами (6 %). У художньому дискурсі може бути репрезентовано одночасно декілька номінацій НВК різноманітної природи (жестів і міміки, фонації та жестів, фонації та міміки тощо), які займають ініціальну, медіальну чи фінальну позицію відносно вербальної частини висловлення.

У третьому розділі - “Комунікативно-прагматичний аспект висловлень осуду” - проаналізовано мовленнєвий акт осуду як прагматичний тип висловлення, досліджено типологію висловлень осуду, розглянуто дискурсивну специфіку стратегій вираження осуду в англомовному художньому дискурсі, виокремлено комунікативні стратегії осуду і тактики їх реалізації, проаналізовано ґендерні особливості висловлень осуду.

У підрозділі 3.1. проаналізовано висловлення осуду в прагматичному аспекті. У мовленнєвому акті осуду вербалізується інтенція мовця висловити адресату негативну оцінку щодо тієї чи іншої його дії/бездіяльності (у випадку осуду другої особи). Мотивами мовленнєвого акту осуду є: бажання змінити самопочуття адресата, примусити його відчувати сором, вину, незграбність тощо; прагнення спонукати адресата припинити осуджувані дії, не повторювати їх у майбутньому; намагання вияснити стосунки, “випустити пару” (дати вихід негативним емоціям); бажання оприлюднити негативну оцінку адресата, вивести його “на чисту воду”, представити справжнє “обличчя” об'єкта оцінки, який заслуговує осуду; прагнення суб'єкта висловлення зняти з себе відповідальність за неприємну ситуацію, що склалася, захиститися від нападів співрозмовника, виправдати свою поведінку.

Вираження осуду може бути як прямим, так і непрямим. У першому випадку іллокутивна формула осуду безпосередньо співвідноситься з пропозиційним змістом висловлення, а об'єкт негативної оцінки й оцінний предикат виражено експліцитно: “It's your fault, you bastard!” she screamed at Luke when he came down for breakfast. “Why did you do it? You knew she was coming!” (S. Lewis). Непрямі висловлення осуду вимагають для своєї ідентифікації від адресата додаткових ситуативних ключів, оскільки іллокутивна сила осуду є контекстно умовленою та адресат не завжди однозначно інтерпретує іллокутивну ціль висловлення: Mrs. Savage approved of the corsages, then turned her eye to the table bouquets. “Where's the lacy fern?” She asked Jodie (J. Smith). У наведеному прикладі питання місіс Севідж “Where's the lacy fern?” має лише граматичну структуру питання. Насправді місіс Севідж не цікавить, де ажурна папороть. Цим висловленням вона осуджує дочку за те, що та не простежила, щоб оздоблення букетів привезли вчасно. У цьому випадку лише з контексту стає зрозумілим, що дане висловлення є висловленням осуду.

Особливістю висловлень осуду як перлокутивного акту є прагматична різноманітність мовленнєвих реакцій на осуд з боку адресата, а саме: вибачення; намагання виправдати себе чи іншу людину, яку осуджують; перенесення своєї провини на іншу особу; активна підтримка осуду співрозмовником (у випадку осуду третьої особи); мовчання; перепитування.

Мовленнєвий акт осуду характеризують ознаки, притаманні для різних іллокутивних класів. Найчастіше для вираження інтенційного смислу осуду використовуються мовленнєві акти з асертивною (35,1 %), експресивною (23,4 %) та директивною (16,1 %) цілями. Прагматичний смисл висловлення осуду-констативу полягає в тому, щоб констатувати несхвальне ставлення мовця до стану справ, який репрезентує пропозиційний зміст висловлення: “You, Ashlyn, are the most selfish person I've ever met,” I said, controlling the level of my voice (D. Koomson). Висловлення осуду-експресиви марковані використанням пейоративів, емотивних структур-кліше та емоційно-оцінної лексики. Наприклад: “For heaven's sake! Have you no shred of confidence at all in your own work! Why put yourself down? Whatever or whoever makes you think it substandard?” (D. Hamilton). Висловлення осуду-директиви виражають осуд у категоричній формі і, крім вираження несхвалення, спонукають адресата виконати якусь дію: Then she paused to look her up and down, her eyes openly condemning the plain trousers and T-shirt. “Hurry on through to your room and get changed. You can't possibly meet him looking like that!” (S. Howard).

Згідно з теорією ввічливості П. Браун та С. Левінсона осуд належить до “загрозливих” мовленнєвих актів. Осуджуючи, мовець дає негативну оцінку поведінці комунікативного партнера, тим самим спричиняючи шкоду його позитивному “обличчю”. Якщо ж висловлення мовця, в якому міститься оцінка, має намір змінити поведінку адресата відповідно до норми, то це завдає шкоди і його негативному “обличчю”. Крім того, осуд відображає неадекватну поведінку мовця (вираження несхвалення, розчарування, незадоволення тощо), яка не відповідає правилам як мовленнєвої, так і немовленнєвої поведінки (порушується максима схвалення за Дж. Лічем), тому мовець завдає шкоди і своєму “позитивному обличчю”. У комунікативній ситуації самоосуду шкода також завдається “позитивному обличчю” мовця. З іншого боку, висловлюючи осуд третій особі, адресант не лише завдає шкоди “обличчю” осуджуваної особи, а й також “обличчю” комунікативного партнера.

Аналіз прагматичних функцій осуду дає змогу вибудувати ієрархію дискурсивних стратегій вираження осуду, які належать до розряду дисгармонізувальних, оскільки вони значно збільшують психологічну відстань між комунікативними позиціями, погіршують емоційний стан адресата, сприяють виникненню конфлікту (підрозділ 3.2.). До дискурсивних макростратегій вираження осуду, які пов'язані із парадигмою прагматичних значень висловлень осуду, відносимо: макростратегію регуляції, макростратегію маніпуляції та макростратегію досягнення психологічної розрядки, які, у свою чергу, включають у себе дрібніші стратегії (рис. 2).

Рис. 2. Стратегії вираження осуду в англомовному дискурсі

Частотність використання цих стратегій та тактик їх реалізації різна. Найчастіше комуніканти використовують стратегію зміни емоційного стану адресата (23,4 % від усіх проаналізованих стратегій) та стратегію корекції поведінки адресата (17,7 %). Отож, в англомовному дискурсі для вираження осуду переважає макростратегія регуляції (62,9 %). Щодо макростратегій маніпуляції та досягнення психологічної розрядки, то вони становлять 17,1 % і 20 % відповідно. Серед тактик реалізації стратегій вираження осуду переважають тактика вказівки на осуджувану дію (12,0 % від усіх проаналізованих тактик), тактика агресивного нападу (8,8 %), тактика наказу (8,6 %), тактика удаваного самоосуду (5,5 %), тактика поради (5,2 %), тактика іронії (4,9%).

У підрозділі 3.3. виявлено специфіку ґендерного чинника під час вираження осуду в мовленнєвій поведінці англомовних комунікантів. Жіночий осуд характеризують більша емоційність, експресивність, у той час як чоловікам властива стриманість, раціональність, логічна послідовність викладу фактів. Жінки частіше виступають у ролі суб'єкта (ініціатора) осуду (59,8 % усіх проаналізованих випадків), й в ролі об'єкта (53,2 %), ніж чоловіки (відповідно 40,2 % і 44,8 %). У більшості випадків осуджуються особи протилежної статі (74,9 %). Ґендерні особливості висловлень осуду значною мірою пов'язані із соціальним статусом комунікантів. Як чоловіки, так і жінки віддають перевагу симетричній комунікації при осуді осіб протилежної статі (70,6 %). Осуджуючи осіб своєї статі, жінки також здебільшого адресують своє висловлення слухачу, соціальний статус якого рівний із соціальним статусом мовця. Чоловіки ж переважно осуджують чоловіків, якщо соціальний статус мовця вищий за соціальний статус слухача.

ВИСНОВКИ

У роботі проведено дослідження структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі. Застосовуючи інтегративний підхід до вивчення осуду як комплексного феномену міжособистісної комунікативної взаємодії, виявлено, що осуд є єдністю етичної оцінки, емоційної реакції і мовленнєвої діяльності.

У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз лексичних, синтаксичних та стилістичних засобів англійської мови, які беруть участь у вербальному оформленні осуду. Репрезентація осуду в англомовному художньому дискурсі досліджена комплексно: через його позначення за допомогою лексичних одиниць негативно-етичної конотації, у семантичній структурі яких містяться семи “несхвалення” та “виявлення недоліків”; через його вираження за допомогою оцінної лексики негативно-емоційної конотації та лексики з інвертованим знаком оцінки. Лексичні засоби репрезентації осуду можна зобразити у вигляді лексико-семантичного поля, яке являє собою складну, багатопланову єдність семантично об'єднаних та взаємопов'язаних одиниць і складається з двох лексико-семантичних мікрополів: засобів вираження осуду і засобів номінації осуду. Конституенти лексико-семантичного поля осуду є маркерами репрезентації осуду в англомовному художньому дискурсі.

Структурно висловлення осуду представлено 17 синтаксичними моделями, які відображають типи речень за комунікативною метою, емоційним забарвленням та модальністю як оцінкою висловлення з погляду реальності/ірреальності. Серед стилістичних засобів англійської мови у висловленнях осуду широко використовують метафору, метонімію, порівняння, епітет, гіперболу, літоту, іронію, оксюморон, інверсію, риторичні запитання.

Вираження осуду може здійснюватися також за допомогою невербальних дій, які самостійно або в поєднанні з вербальними компонентами сприяють цілеспрямованому психологічному впливові на адресата. Під час дослідження виявлено, що невербальними засобами вираження осуду є кінесичні, а саме візуальні та міміко-жестові компоненти, просодичні та проксемічні невербальні компоненти комунікації. Крім цього, важливу роль для вираження осуду виконують комбінації невербальних компонентів комунікації різноманітної природи.

Вивчення осуду як прагматичного типу висловлення дає змогу стверджувати, що найбільш широко для вираження інтенційного смислу осуду використовують такі мовленнєві акти, як констативи, експресиви та директиви. Вираження осуду може бути як прямим, так і непрямим. Осуд є “загрозливим” мовленнєвим актом. У плані прагматичного дослідження виокремлено макростратегії вираження осуду, які належать до розряду дисгармонізувальних. Це макростратегії регуляції, маніпуляції та досягнення психологічної розрядки, які, в свою чергу, охоплюють дрібніші стратегії і реалізуються за допомогою різноманітних тактик, найбільш поширеними серед яких є тактика вказівки на вчинок, осуджувану дію, тактика агресивного нападу, тактика наказу, тактика удаваного самоосуду, непряма вказівка на осуджувану дію, тактика іронії.

Здійснений у роботі аналіз семантичних і прагматичних особливостей висловлень осуду відкриває перспективи подальших досліджень поняття осуду у лінгвокогнітивному аспекті. Також перспективним вбачаємо дослідження осуду в площині інших типів дискурсів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черняк О. П. Лексичні засоби вираження осуду в сучасній англійській мові / О. П. Черняк // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 9. Сучасні тенденції розвитку мов. - К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - Вип. 2. - С. 257-261.

2. Черняк О. П. Місце мовленнєвого акту осуду серед оцінних мовленнєвих актів / О. П. Черняк // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Серія “Філологічні науки”. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Вип. 3. - С. 88-93.

3. Черняк О. П. Мовленнєвий акт осуду і його перлокутивний ефект / О. П. Черняк // Нова філологія : зб. наук. пр. - Запоріжжя : ЗНУ, 2007. - № 26. - С. 190-194.

4. Черняк О. П. Особливості номінацій невербальних засобів позначення осуду в сучасній англійській мові / О. П. Черняк // Наукові записки. Серія “Філологічна”. - Острог : Вид-во НаУ “Острозька академія”, 2007. - Вип. 8. - С. 321-329.

5. Черняк О. П. Гендерний аспект висловлень осуду / О. П. Черняк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія “Філологічні науки”. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Ураїнки, 2008. - Вип. 5. - С. 263-267.

6. Черняк О. П. Деструктивні форми мовленнєвої взаємодії у комунікативному акті осуду / О. П. Черняк // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. пр. - К. : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Логос, 2008. - Вип. 13.- С. 380-386.

7. Черняк О. Осуд як засіб маніпулятивного впливу / О. Черняк // Нова філологія : зб. наук. пр. - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - № 32.- С. 284-288.

8. Черняк О. П. Вираження осуду в межах основних принципів міжособистісного спілкування / О. П. Черняк // Проблеми сучасного перекладознавства : матеріали міжвузівського наукового семінару (Луцьк, 22 берез. 2006 р.). - Луцьк : ПВД “Твердиня”, 2006. - С. 52.

9. Черняк О. П. Осуд як оцінне висловлення в англійській мові / О. П. Черняк // Іноземномовна комунікація : здобутки та перспективи : тези доповідей Міжнародної наукової конференції, присвяченої 40-річчю Тернопільського державного економічного університету (Тернопіль, 25-26 трав. 2006 р.). - Тернопіль, 2006. - С. 60-61.

10. Черняк О. П. Осуд як мовленнєвий акт, що несе загрозу “обличчю” / О. П. Черняк // Проблеми сучасного перекладознавства : матеріали міжвузівського наукового семінару (Луцьк, 26 берез. 2007 р.). Т. 2. - Луцьк : ПВД “Твердиня”, 2007. - С. 61-62.

11. Черняк О. П. Самоосуд як мовленнєвий акт негативної самооцінки / О. П. Черняк // Волинь очима молодих науковців : минуле, сучасне, майбутнє : матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів (Луцьк, 18-19 квіт. 2007 р.). Т. 2. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - С. 221-222.

12. Черняк О. П. Роль мовчання у вираженні емоційної реакції осуду / О. П. Черняк // Волинь очима молодих науковців : минуле, сучасне, майбутнє : матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції аспірантів і студентів (Луцьк, 16-17 квіт. 2008 р.). Т. 2. - Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008.- С. 59-60.

13. Черняк О. П. Фразеологічні засоби на позначення осуду в сучасній англійській мові / О. П. Черняк // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур : матеріали VI Міжвузівської конференції молодих учених (Донецьк, 28-29 січня 2008 р.). Т. 2. / відп. ред. В. Д. Каліущенко. - Донецьк : ДонНУ, 2008. - С. 126-129.

АНОТАЦІЯ

Черняк О. П. Структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості висловлень осуду (на матеріалі англомовного художнього дискурсу). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2009.

Дисертацію присвячено розкриттю структурно-семантичних та комунікативно-прагматичних особливостей висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі. У дослідженні уточнено зміст осуду як комплексного феномену міжособистісної комунікативної взаємодії крізь призму аксіології, етики та психології; визначено й описано статусно-рольові відносини й ґендерні особливості комунікантів у висловленнях осуду. Внаслідок дослідження виокремлено лексичні засоби вираження й позначення осуду в сучасній англійській мові, змодельовано лексико-семантичне поле осуду, яке складається з двох мікрополів; проаналізовано стилістичні та синтаксичні особливості висловлень осуду; систематизовано невербальні компоненти комунікації на позначення осуду. Виявлено прагматичні особливості висловлень осуду в англомовному художньому дискурсі; встановлено місце висловлень осуду з-поміж інших висловлень негативної оцінки; визначено стратегії й тактики вираження осуду в англомовному художньому дискурсі.