Демунітиви в анімалістичних фразеологізмах української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА

ДЕМІНУТИВИ В АНІМАЛІСТИЧНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЗАПОРІЖЖЯ 2015

Реферат

Кваліфікаційна робота бакалавра «Демінутиви в анімалістичних фразеологізмах української мови» містить 55 сторінок.

Для виконання кваліфікаційної роботи дібрано понад 150 анімалістичних фразеологізмів з демінутивним компонентом, опрацьовано 45 наукових джерел.

Об'єкт дослідження: анімалістична фразеологія української мови.

Предмет дослідження: структурно-семантичні особливості анімалістичних фразеологізмів української мови з демінутивним компонентом, їхні когнітивно-прагматичні та функціональні характеристики.

Мета роботи - з'ясування семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом як однієї з груп фразеологічної системи української мови, виявлення семантичної специфіки демінутивів як компонентів анімалістичних фразеологізмів.

У процесі дослідження реалізувалися такі завдання:

1) проаналізовано теоретичні засади вивчення анімалістичних фразеологізмів у лінгвістичних розвідках;

2) визначено властивості анімалістичних компонентів та партонімів як складових анімалістичних фразеологізмів, їх роль у фразеотворенні;

3) досліджено роль демінутивів у формуванні фразеологічного значення і їх семантичні особливості у складі анімалістичних фразеологізмів;

4) з'ясовано особливості семантики анімалістичних фразеологізмів з демінутивними компонентами;

5) здійснено дослідження семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик фразеологічних одиниць з демінутивним компонентом.

Дослідження велося із застосуванням таких методів і прийомів: спостереження й лінгвістичний аналіз, описовий метод, компонентний аналіз, елементи статистичної обробки матеріалу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу з'ясування ролі та властивостей демінутивних компонентів у складі анімалістичних фразеологізмів, особливостей семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом.

Сфера застосування - основні теоретичні відомості, подані в роботі, можуть бути використані при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з фразеології, морфології і стилістики у виші, а також у процесі опрацювання розділів програми, присвячених фразеології та морфології, на уроках української мови, факультативних заняттях та в гуртковій роботі.

Ключові слова: АНІМАЛІСТИЧНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ, АНІМАЛІСТИЧНІ КОМПОНЕНТИ, ДЕМІНУТИВИ, СЕМАНТИКА, СТРУКТУРА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ, СЛОВОТВІР

Зміст

анімалістичний фразеологізм український мова

Вступ

1. Теоретичні засади дослідження анімалістичних фразеологізмів

1.1 Анімалістичні фразеологізми як об'єкт лінгвістичних досліджень в українському мовознавстві

1.2 Зоосемічний компонент як складник фразеологізму

2. Семантико-граматичні та структурно-граматичні характеристики анімалістичних фразеологізмів з демінутивними компонентами

2.1 Роль демінутивного компонента у формуванні значення анімалістичного Фразеологізму

2.2 Семантико-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом

2.3 Структурно-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів

із демінутивним компонентом

2.3.1 Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом зі структурою словосполучень

2.3.2 Мінімальні анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом

2.3.3 Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним компонентом зі структурою речень

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Проблеми співвідношення мови й духовної культури, мови і етноментальності, мови й фольклору, їх взаємозв'язку, увага до семантики мовних одиниць взагалі й до культурно-національної семантики фразеологічних одиниць (ФО) зокрема, взаємовідношення етнокультури та ФО спонукають до всебічного вивчення окремих фразеотематичних груп. Анімалістичні фразеологізми (АФ) відображають багатовікові спостереження людини за зовнішніми ознаками та поведінкою тварин, що становлять культурно-інформаційний фонд мови. За допомогою фразеологічних одиниць з анімалістичним компонентом відбувається перенесення стереотипів фауни на поведінку чи стани людини, якісно-кількісну характеристику предмета, явища тощо; закріплення конкретних характеристик за представниками тваринного світу; можливість вираження через АФ із анімалістичними компонентами (АК) різних значень (поведінки, стану людини, якісно-кількісної характеристики).

Анімалістичні фразеологізми з демінутивними компонентами (ДК) становлять значну частину фразеологічного фонду української мови і активно використовуються в живому мовленні та в сучасній художній прозі. ДК увиразнюють та збагачують значення фразеологізму, надають йому яскравого експресивного забарвлення, прагматичного спрямування. Зважаючи на викладене, анімалістичні фразеологізми української мови з демінутивними компонентами заслуговують на увагу науковців.

В українському мовознавстві вивченню анімалістичних фразеологізмів присвячені праці Д. Ужченка, А. Гребенюк, В. Бойка, А. Романченка, С. Дици, Т. Вільчинської, В. Калашника, Н. Шевченко, М. Дмитрук, Ю. Сагати, З. Мацюк. АФ з ДК не були об'єктом спеціального системного дослідження, хоча в більшості праць, присвячених вивченню фразеологізмів (роботи Л. Авксентьєва, М. Алефіренка, Н. Бабич, М. Демського,

С. Єрмоленко, Л. Скрипник, Г. Удовиченка, В. Ужченка та ін.), вони використовуються як яскравий ілюстративний матеріал.

Актуальність нашого дослідження зумовлюється необхідністю з'ясування ролі та властивостей демінутивних компонентів у складі анімалістичних фразеологізмів, особливостей семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом.

Мета дослідження - з'ясування семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом як однієї з груп фразеологічної системи української мови, виявлення семантичної специфіки демінутивів як компонентів АФ. Для досягнення поставленої мети виникає необхідність розв'язати такі завдання:

1) проаналізувати теоретичні засади вивчення анімалістичних фразеологізмів у лінгвістичних розвідках;

2) визначити властивості анімалістичних компонентів та партонімів як складових анімалістичних фразеологізмів, їх роль у фразеотворенні;

3) дослідити роль демінутивів у формуванні фразеологічного значення і їх семантичні особливості у складі АФ;

4) з'ясувати особливості семантики анімалістичних фразеологізмів з демінутивними компонентами;

5) здійснити дослідження семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик ФО з демінутивним компонентом.

Об'єкт дослідження - анімалістична фразеологія української мови.

Предметом дослідження є структурно-семантичні особливості анімалістичних фразеологізмів української мови з демінутивним компонентом, їхні когнітивно-прагматичні та функціональні характеристики.

Матеріалом дослідження стали анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом, дібрані з академічного фразеологічного словника української мови (1993). Картотека налічує 151 ФО.

Основні методи дослідження - спостереження й лінгвістичний аналіз, описовий метод, компонентний аналіз, елементи статистичної обробки матеріалу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу з'ясування ролі та властивостей демінутивних компонентів у складі анімалістичних фразеологізмів, особливостей семантико-граматичних та структурно-граматичних характеристик українських анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом.

Практичне значення дослідження. Основні теоретичні відомості, подані в роботі, можуть бути використані при підготовці спецкурсів і спецсемінарів з фразеології, морфології і стилістики у виші, а також у процесі опрацювання розділів програми, присвячених фразеології та морфології, на уроках української мови, факультативних заняттях та в гуртковій роботі.

1. Теоретичні засади дослідження анімалістичних фразеологізмів української мови

1.1 Анімалістичні фразеологізми як об'єкт лінгвістичних досліджень в українському мовознавстві

Фразеологічний фонд кожної мови ? це її національне багатство. Своєю експресивністю, образністю та емоційністю мова великою мірою зобов'язана фразеології. Фразеологія, яка вміщує в собі назви фауни, становить у фразеологічному складі будь-якої мови чималий шар. Це пояснюється тим, що слова, які позначають фауну, належать до найдавніших шарів лексики. Відомо, що чим більший вік слова в мові, тим ширша його семантична структура. Отож, у таких слів розвиваються фразеотворчі можливості.

Найбільш загальною класифікацією фразеологізмів за походженням є поділ їх на дві групи: природні та умовні [1, с. 163]. До першої групи належать фразеологізми, які виникли самостійно в різних мовах і відображають явища природи, рослинний і тваринний світ, фізичні і психічні стани людини тощо, до другої ? сполуки, які відображають факти матеріальної і духовної культури того чи іншого народу. Одну з підгруп першої групи становлять фразеологізми, до складу яких входять назви фауни. Одиниці цієї фразеотематичної групи дослідники називають по-різному: «фразеологічні одиниці із зоосемічним компонентом», «зоосемічна фразеологія» (А. Семотюк), «стереотипні зооморфні еталони» (Т. Гончарова), «фразеологія живої природи», «зоосемічні фразеологічні одиниці», «фразеологія природи» (Н. Петрова), «зоофразеологія» і «зоофразеологізми» (В. Ужченко, А. Гребенюк), «анімалістична фразеологія», «анімалістичні фразеологізми» та «фразеологічні одиниці з анімалістичним компонентом» (В. Бойко). На наш погляд, оптимальним варіантом з усіх вищезгаданих є терміни, запропоновані В. Бойком, тому саме їх використовуватимемо в бакалаврській роботі.

Процес розвитку і вивчення анімалістичних фразеологізмів (АФ) дослідники відстежили за фольклорними збірниками та лексикографічними працями. Встановлено, що багато образних виразів з анімалістичним компонентом (АК), зафіксованих вже у ХVІ - ХVІІІ ст., а широко відомих, очевидно, й раніше, функціонують і в сучасному мовному вжитку [2, с. 357]. Про це зокрема свідчить праця К. Зиновієва «Приповісті посполиті», де зустрічаються такі сталі образні вирази: якъ солоны заєцъ [3, с. 264] - як солоного зайця [4, с. 306]; воронъ кост? на занесетъ [3, с. 217] - куди і ворон кості не заносить [4, с. 145]; не гр? гадины за пазухою [3, с. 263] - пригріти гадину за пазухою [4, с. 690]. Частина АК виступала в іншій формі, входила до ширших фразеологічних об'єднань (або виступала з нарощенням), тобто була залучена до фразеотворчого процесу.

Фразеологічний зріз української мови початку ХІХ ст. відображає «Словник української мови» П. Білецького-Носенка. Тут є ті ж опорні фауноніми в АФ, що і в збірнику К. Зиновієва (гадюка - «зогривъ гадюку в пазуси», «не одогривай гадюки в пазуси, бо вкусить» [5, с. 92]; зозуля - «рябый, мов зозуля» [5, с. 158]; риба - «зьеднався, мовъ риба з водою» [5, с. 311] та ін.), а також нові стрижневі слова (лунь - «сивый мовъ лунь» [5, 213]; джміль - «слухати чмиливъ» [5, 391]). У збірці М. Номиса [6] широко представлено фразеологію всієї етнічної України І пол. і середини ХІХ ст. Найбільш продуктивними є АК вовк (44 вирази), свиня (36), собака (33), кіт (22), коза (22), корова (17), курка (14), сорока (12), ведмідь (10), а також віл, заєць, лисиця, муха, пес, рак, сова, загальна назва - птиця, партонім - хвіст тощо [8, с. 9].

На початку ХХ століття з'являється «Словарь української мови» Б. Грінченка, де широко представлена українська фразеологія, часто з поясненням її походження. Більшість АФ такі ж, як у праці М. Номиса, однак словник містить своєрідні мовні звороти, що не фіксувалися в попередніх словниках і не фіксуються фразеологічними словниками нашого часу, наприклад Адамові вівці (верблюди, степовий міраж) [7, с. 47], дзьобом сісти (залишитися на місці, не посунутися) [7, с. 563], допасти коня (скочити на коня) [7, с. 621] та ін.

Результати аналізу зазначених праць засвідчують найрізноманітніші еволюційні процеси: зміну семантики, структурні нарощення, варіантність, входження в ширші фразеологічні об'єднання, вихід з активного вжитку анімалістичних компонентів тощо.

ХХ століття позначено розвитком українського мовознавства, в тому числі і фразеології. Значний внесок у вивчення АФ зробив Д. Ужченко.

Мовознавець наголошує, що визначення центру і периферії у складі АФ залишається актуальним. Так, належність фразеологічних прототипів до світу номінації фауни може бути 1) відкритою; 2) дещо завуальованою, напівекспліцитною і 3) закритою, імплікованою [9, с. 352]. Таким чином, спираючись на класифікацію, розроблену Д. Ужченком, у складі ЗФ можна виділити: 1) ядро - фразеологізми, що мають у своєму складі імена-зооніми (мокра курка, мов оселедців у бочці, ведмежа натура та ін.); 2) центр - фразеологізми з компонентами-соматизмами тварин (брати за зябра, вкрутити роги, держати хвоста за вітром та ін.) 3) периферія - фразеологізми, у складі яких є назви предметів, пов'язаних з тваринним світом, вживання яких вимагає історико-етимологічного чи культурологічного розшифрування (спіймати облизня, стара карга, зелений змій).

Здійснюючи дослідження на тему «Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні», Д. Ужченко виділив 12 фразеосемантичних груп в межах фразеотематичних груп [8, с. 8]. Він зокрема розробив складну типологію АФ.

Згідно з концепцією науковця, у межах фразеотематичних груп виділяються такі основні фразеосемантичні групи: 1) ЗФ зі значенням якісної характеристики особи, що передають: а) загальну характеристику особи: заблукана вівця, покірливе теля, біла ворона; б) вікову характеристику: старий горобець, старий лис; в) фізичну силу / слабкість, спритність / неспритність: сильний як ведмідь (бик, віл), слабкий як кошеня, легкий як метелик, незграбний як слон; 2) ЗФ зі значенням фізичного і психічного стану людини: [і] вола з'їв би, коти шкребуть на серці в кого, під джмелем; 3) ЗФ зі значенням поведінки чи реакції особи: і вухом не веде, завиляти хвостом, закусити вудила; 4) ЗФ зі значенням зовнішнього вигляду, портретної характеристики особи: товстий як слон, хоч цуценят бий, ходити гоголем; 5) ЗФ зі значенням дії, занять особи: звивати гніздо, ловити рибу в каламутній воді, нести ярмо; 6) ЗФ зі значенням обставинної характеристики дії: гуде як бугай у болоті, метатися як загнаний звір, летіти як на крилах; 7) ЗФ зі значенням якісної характеристики предмета: на риб'ячому пуху, [і] собака не вгризе, осине гніздо, на курячій ніжці; 8) ЗФ зі значенням кількісної характеристики (міри) предметів чи квантитативних характеристик, пов'язаних з особою: а) «дуже багато» - [і] кури не клюють, як бджіл у вулику, як комашки; б) «дуже мало» - як кіт наплакав, як у горобця на коліні; 9) ЗФ зі значенням часу: до других (третіх) півнів, коли рак свисне, діал. як горобці вперед хвостами полетять; 10) ЗФ зі значенням сприйняття відстані у просторі, місця або напрямку дії: де козам роги правлять, куди ворон кісток не заносить; хоч конем грай; 11) ЗФ із значенням побажань, емоційності: ні пуху ні пера, щоб тебе вовки з'їли!, на кота помисл; 12) ЗФ як образні перифрази назв предметів, істот (осіб): собача радість, козяча ніжка, благородні птахи, пернаті друзі, вовки моря, діал. донбаська чайка «ворона».

Однак А. Гребенюк встановила, що для фактичного вживання АФ характерні полісемантичність, взаємопроникність між групами традиційної типології, розробленої Д. Ужченком [10, с. 117]. З огляду на це, дослідниця пропонує типологію АФ у межах таких типів: 1) АФ зі значенням поведінки як сукупності чиїх-небудь дій та вчинків; певних дій, вчинків взагалі; реакції організму на яке-небудь подразнення або вплив чогось (трудитись як Божа бджола, працювати як віл); 2) АФ зі значенням рис характеру як сукупності стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності (як агнець, ні пес, ні баран, мухи не зобидить); 3) АФ зі значенням фізичної характеристики, предметів, явищ, тривалості їх буття (часу), людини, зокрема стану організму, обставин його існування та його відчуттів, у тому числі психічних (як підстрелений сокіл, хитрий лис, осине гніздо, як кіт наплакав).

В. Бойко зазначає, що урахування специфіки фразеологічного значення зворотів з АК, характеру фіктивного граматично домінуючого слова, особливостей синтаксичного функціонування зворотів, а також лексичного значення слова-супровідника (при його наявності) дозволяє розподілити АФ між певними семантико-граматичними розрядами [11, с. 51]. Мовознавець виділяє субстантивні (червоний півень, синій птах, біла ворона, осине гніздо), ад'єктивні (собаками підшитий, на коні не під'їхати, на комариному салі), дієслівні (комарика придавити, пустити червоного півня, пекти раки), адвербіальні (ні за цапову душу, як кіт наплакав, ніде курці клюнути) та інтер'єктивні АФ (знову за рибу гроші, ось де собака заритий, бодай тебе качка копнула). В. Бойко провів аналіз ад'єктивних АФ і дійшов висновку, що такі ФО об'єднуються в одну групу за семантикою - якісною характеристикою предмета, особи чи стану особи, тобто вони виражають ті ж значення, що й співвідносні з ними прикметники [11, с. 53]. Залежно від типу граматичної конфігурації, АФ, співвідносні з прикметником, можуть мати структуру простих і складнопідрядних речень, підрядних частин складних речень, словосполучень. Окремо дослідник виділяє продуктивну групу компаративних ФО ад'єктивного типу. У реченні ад'єктивні ФО з АК виконують ті самі синтаксичні функції, що й лексико-граматичний клас прикметників: іменного складеного присудка або означення.

А. Романченко та С. Дица дослідили емоційно-оцінний склад АФ. Мовознавці виявили, що значення якісної оцінки особливо характерне для іменних та прикметникових фразеологізмів, які порівняно легко втягуються у сферу іменного присудка: боже теля, глуха тетеря, собака на сіні, вовк в овечій шкурі [12, с. 80]. Найчисленніші групи становлять АФ, які виражають іронічний (як баран в аптеці, мов чумацька воша, і муха крилом уб'є) та жартівливий характер оцінки (летіти галопом, давати горобцям дулі, ловити носом окунів); менш численні АФ, які містять у своєму значенні зневажливе ставлення до дійсності (волам хвости крутити, відкинути копита, хоч пацюки бий). Дуже рідко зустрічаються АФ, які виражають лайку (підколодна гадюка, осляче вухо, глуха тетеря), фамільярне (битий жук) та вульгарне ставлення (собаці під хвіст, хоч на собаку лий, як собака на висівки). Трапляються АФ, оцінне значення яких залежить від контексту - наприклад, фразеологізм старий сич може вживатися як з жартівливим, так і з лайливим відтінком [12, с. 82].

Т. Вільчинська також приділила увагу емоційності АФ. За її спостереженнями, вони можуть виражати радість (мов собака, який зірвався з цепу), ненависть (як кіт з собакою), гордість (мухи в носі грають), тривогу, страх (як скаженого собаки), хвилювання (коти шкребуть на серці) тощо. Експресивність обумовлена насамперед «інтенсифікованою напругою» семантики ФО, показником якої у словниковій дефініції виступають лексеми дуже, зовсім, надто, ніколи, нікого та под.: як цап на зорях - «зовсім не розумітися», як теля в наритнику - «надто пишатися собою», як собаці муха - «дуже мало», як щупак на сковорідці - «дуже сильно, надзвичайно», ані рудої миші - «нікого немає, порожньо; абсолютно нікого» [13, с. 149].

Останнім часом підвищується інтерес до діалектної фразеології, з'являються дослідження особливостей анімалістичної фразеології певних говірок. Такі розвідки важливі для пізнання функціональної сфери мови, її експресивно-оцінного складника, вони дозволяють виявити відмінності говіркових фразеологізмів від фразеологізмів літературної мови, а також припустити існування мовних контактів носіїв говірки з іншими народами на різних етапах історичного розвитку.

В. Ужченко [14; 15], В. Калашник [16] та Н. Шевченко [17] досліджували АФ східнослобожанських, східностепових говірок, а також степових говірок Донбасу. Для своїх досліджень мовознавці обрали АФ, що позначають естетичний вигляд людини. Зовнішня краса підкреслюється структурно різними зворотами: як писане яєчко, сороки вкрадуть (про гарних, чистих, привабливих). Відповідно зовнішня непривабливість передається аксіологічно протилежними образними або експресивно-емоційними синонімічними зворотами, а саме: як коняка сива (зі сл. красивий), як на скаженому поросяті (негарний, неакуратний, переважно про зачіску). У досліджуваних говірках існує цілий ряд АФ на позначення певних особливостей зовнішності людини: мухи посиділи, як коб'яче яйце, хоч курчат паси (у когось веснянкувате або вражене віспою обличчя); хоч котів бий, хоч цуциків бий (про повне, одутле обличчя); їжак з Чорнобиля (про лису людину), дзеркального коропа вловити (стати лисим); як вівця шльонська (про жінку з неакуратною зачіскою); на коні народитися (про кривизну ніг); муха в дихлофосі (про бліду, виснажену людину); як у горобця на задній нозі (про слабкість м'язів); як коза в сарафані, як петух гамбурзький (про неохайно одягнену людину); у свиней технікум закінчити (про загальну неохайність, недбалість). Відносно великий ряд говіркових АФ відбиває таку ознаку зовнішнього вигляду людини, як брудний: у вухах вовки побували, кури ночували, як курка обпатрана, миші ночували у вухах, засиджений мухами, як порося цілував, хоч собак стріляй (про брудні вуха), як кошенята смоктали тощо. Найбільш численними в описуваному фразеосемантичному полі є характеристики зі зіставлюваними фізичними ознаками товстий - худий і високий - низький: як бройлер, хоч гусей бий, жаба пузата, конем не об'їдеш, корова громадська; блоха в скафандрі, як глист, як у горобця лікоть, камбала ходяча; як дрохва (дрофа) на ходулях, дядьку, дістаньте горобчика, як жираф, хоч собак вішай; їжаку по вуха, горобцю по хвіст, мурав'ю по шию, коту по вуха.

М. Дмитрук розглядає лексико-семантичні групи АФ на матеріалі говірок Нижньої Наддніпрянщини [18]. За дослідженнями мовознавця, в нижньонаддніпрянських говірках трапляються такі назви тварин: собака (аж собаки гавкають - про некрасиву людину, семихатній собака - волоцюга), дрібна худоба (як у кози хвоста - дуже мало, кози лижуть - холодно), домашня птиця (зробить гусям ярмо - про щось незугарне, як індику коник - чогось дуже мало, курі вже давно на сідалі - пізня година), кішка (то котові, то попові - про гарне життя, смішки з дурної кішки - про сміх без причини), кінь (те, що коней кусає - про худу, але дуже злу людину), корова (ні кола, ні двора, ні рогатого вола - про дуже бідну людину, як теля на мотузку - простакувата людина), свиня (у свинячий голос - дуже пізно, свині не до поросят - про безтурботну матір). За допомогою фразеологізмів дають образно-емоційні оцінки того, що називається, причому як позитивної, так і здебільшого негативної: собака і з маслом не з'їсть, що й свині одвертаються - про несмачну їжу, собача пара - лайлива назва лихої людини, вроді табун котів переночував - про неприємний запах, й хвоста котові не зав'яже - про нікчемну, бездарну людину. Емоційно-позитивну оцінку передають фразеологізми бугая піднімають - про фізично дуже сильну людину, і півень несеться - про чиї-небудь великі можливості, коза з оріхами - жартівливо, про того, хто прийшов з гостинцями.

Зростає зацікавленість мовознавців фразеологічним складом різносистемних мов. Національно-культурна семантика особливо помітна насамперед у фразеологізмах і афоризмах, а тому їх дослідження допомагає у вирішенні питань взаємозв'язку мови і культури, мови і менталітету окремого народу, мови і народної творчості. Особливо важливим є компаративне дослідження анімалістичної фразеології, оскільки вона складає значну кількість фразеологічного фонду і більш чи менш безпосередньо відбиває сам зміст культури народу.

Дослідники, що вивчали анімалізми в структурі ФО української, російської та польської мов зазначають, що у силу географічної, історичної, культурної і генетичної близькості цих народів образ тварин у досліджуваних мовних картинах світу мають багато спільних рис. Так, А. Огар та С. Луців зробили спостереження, що семантика анімалізмів в українській та російській мовах здебільшого збігається [19, с. 280]. Наприклад, кінь є символом працьовитості, характеру, сили, здоров'я, віку, а також товару. Мовознавці дійшли висновку, що в порівнюваних мовах домінують повні еквіваленти й нееквівалентні відповідники АФ, а значна частина обстежуваних одиниць відзначається схожістю в предметно-понятійному й образному аспектах.

Семантика анімалізмів української та польської мови також дуже схожа, однак не позбавлена національної специфіки. Ю. Сагата доводить це на прикладі АК кіт: в мовній картині світу українців цей АК пов'язаний з конотацією “кіт має гострі кігті”, якої не виявлено у польській фразеології. В свою чергу, у поляків образ кота є багатшим і докладнішим: тут кіт “самітник”, “індивідуаліст”, “фальшивий”, “нещирий”, “дурний” (такі конотації нехарактерні для української мови) [20, с. 289].

Порівнюючи українські АФ з англійськими, французькими, німецькими та китайськими, мовознавці роблять висновок, що вони можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та конотацією, але значна їх частина мають свої особливості, а відповідності часто бувають лише приблизними. Наприклад, АК віл в українській мові позначає фізичну силу людини (здоровий як віл), в англійській мові - незграбність (bull in a china shop - бик в посудній лавці), в німецькій - тупість (dumm wie ein Ochse - дурний як віл) [21, с. 33], а в китайській - упертість (?¤ы? [jiang niujin] - упертий як бик) [22, с. 117]; в українській мові фразеологізми з АК кролик передають безпомічність та безвихідь (піддослідний кролик), тоді як французи використовують цей АК для позначення великого досвіду людини (un vieux lapin - старий кролик) [23, с. 85] або ласолюбства (un chaud lapin - розпусна людина) [24, с. 144].

Деякі мовознавці дослідили символіку та семантику окремих АК у складі фразеологічних одиниць. Так, О. Левчук розглянула символічне значення АК кінь на матеріалі українських народних паремій, загадок та фразеологізмів [25], Ю. Сагата дослідила особливості семантики ФО з компонентом «кіт» [20], а З. Мацюк належить дослідження західнополіських зоофразем з АК «жаба» [26].

Отже, незважаючи на широку лінгвістичну продуктивність анімалістичних компонентів, використання фразеологізмів із назвами тварин простежено у відносно невеликій кількості робіт. У цих наукових розвідках найчастіше проаналізовано АФ у етнокультурному або компаративному аспекті, їх конотативне або емоційно-оцінне значення. Семантика АФ з демінутивним компонентом у згаданих працях розглядалася принагідно.

1.2 Зоосемічний компонент як складник фразеологізму

Основною особливістю та відмінністю анімалістичного фразеологізму від інших фразеологічних одиниць української мови є наявність у його складі зоосемічних компонентів. Д. Ужченко відзначає, що зоосемічні компоненти завдяки символізації стають семантичним центром АФ [8, с. 10]. Провідним компонентом значення АФ є конотативний. Аналіз взаємовідношення між ситуацією, значенням і конотацією АФ показує неповноту десемантизації фаунонімів у складі фразеологізму, їх стійкість у збереженні вихідних словесних характеристик, що разом з їх етимологічним образом залишають певний слід і в конотації АФ [27, с. 48].

Причиною активності використання ФО з компонентами-анімалізмами може бути більша метафорична сила, яка міститься в назві певної тварини. Більшість фразеологізмів з АК - порівняння. У більшості випадків назва тварини вживається як самостійний символ певної властивості, тому вона є найзручнішою для використання у функції інтенсифікації.

Нами виявлено, що у сучасній українській мові найбільш продуктивними є зооніми собака (71 ФО), курка (37), муха (35), вовк (26), кінь (23), рак (18), віл (17), коза (15), миша (14), свиня (13), заєць (12), вівця (12), кішка (12), горобець (11), а також родові назви пташка (31) та риба (18). Природно, що, на підтвердження превалювання принципу культурно-національної орієнтації, переважають назви тварин, характерних для українських географічних зон.

Варто зазначити, що окремі АК зумовлюють виникнення невеликої кількості фразеологізмів, що, як правило, профілюють однотипні явища, риси чи стани людини тощо, а інші характеризуються полісемантичністю та продукують велику кількість фразеологічних одиниць різнопланового характеру.

Так, зоонім собака має як позитивні, так і негативні асоціації. Цей АК пов'язували з відданістю, вірністю (як вірний собака - дуже віддано [4, с. 838], собачими очима - віддано дивитися [4, с. 594]), щирою радістю, нестримністю (мов собака, який зірвався з цепу - нестримно радіти [4, с. 838], як собака на посвист - охоче йти, бігти [4, с. 839]). Водночас спостерігаємо негативні асоціації - підступність (потайний собака - підступна людина [4, с. 838]), жадібність (як собака на висівки - дивитися дуже жадібно [4, с. 839]) або й просто вживання ФО з цим зоонімом як лайку (різницька собака [4, с. 838], скажена собака [4, с. 838]).

АК вівця позначає доброзичливість, покірність, смиренність (надягати овечу шкуру - лицемірно приховувати під маскою доброзичливості свої підлі наміри [4, с. 524]), але іноді й безвольність, розумову обмеженість (агнець божий - безвольна, покірлива, розумово обмежена людина [4, с. 13], як баран на нові ворота - дивитися не розуміючи [4, с. 17], стадо баранів - натовп, юрба, що сліпо, бездумно йде услід за ким-небудь [4, с. 858]).

Моносемантичністю відзначається зоонім курка, що асоціюється з безвольністю, жалюгідністю, розумовою обмеженістю (носитися як курка з яйцем - виявляти надмірну турботу, приділяти надто багато уваги чомусь незначному [4, с. 558], мокра курка - безвольна, нерішуча, жалюгідна на вигляд людина [4, с. 406], куряча голова - некмітлива, нерозторопна, неуважна людина [4, с. 183], курячий мозок - хто-небудь нерозумний, нетямущий [4, с. 501]).

Виключно зі скрутою, бідністю пов'язані АК рак (як рак на мілкому - залишитися без засобів існування, без підтримки [4, с. 730], сісти як рак на мілині - потрапити в скрутне, безвихідне становище [4, с. 811]) та миша (як миша у пастці, яку руда миша - у безвихідному становищі, у небезпеці [4, с. 490], як церковна миша - дуже бідний [4, с. 490]).

Закономірно, що моносемантичними є екзотичні, чужоземні зооніми, які характеризуються дуже низькою продуктивністю. АК слон асоціюється з великими розмірами (робити з мухи слона - надто перебільшувати щось [4, с. 740]), крокодил - з лицемірством (лити крокодилячі сльози - нещиро, лицемірно уболівати за кого-, що-небудь [4, с. 426]), а пава - з пихатістю, бундючністю (яка пава - уживається для вираження незадоволення з приводу гордовитості, надмірної поважності кого-небудь [4, с. 602], як пава - у яскравому, барвистому або багатому вбранні; з надмірно виявленим почуттям власної гідності [4, с. 602]).

За спостереженнями О. Селіванової, тваринний світ може бути представленим у фразеологічному фонді мови не тільки зоонімами, а й іншими ознаками суперконцепту «тварина», зокрема, - партонімами різних представників фауни, що репрезентують певні сценарні структури етносвідомості [28, с. 155]. Науковець під партонімами розуміє назви частин тіла тварин.

Найбільш продуктивними в українській фразеології є партоніми хвіст (47 ФО), шкура (37), крила (20), роги (14), лапи (14), кігті (13) та сало (12). Партоніми є здебільшого залежними від АК частинами АФ, але можуть зберігати свою відносну семантичну самостійність.

Партонім хвіст є семантично залежним у фразеологізмах хвіст собачий (той, хто нічого не важить у суспільстві [29, с. 744]), сорока на хвості розносить (швидко поширюються якісь чутки [4, с. 844]), заячий хвіст (дуже мало [29, с. 744]), як з телячого хвоста сито (зовсім поганий [29, с. 648]).

Водночас, не втрачаючи своєї семантичної самостійності, партонім хвіст виражає непотрібність чогось, зайвість (як собаці другий хвіст - уживається для вираження повного заперечення змісту слова «потрібний»; «зовсім не (потрібний)» [4, с. 840], приший кобилі хвіст - зайвий, непотрібний [4, с. 702]), відсталість, непрестижність (волам хвости крутити - виконувати примітивну, часто брудну, низькооплачувану роботу [4, с. 402]). Цей партонім уживається при вираженні чогось негативного, поганого за якістю, результатом дії (собаці під хвіст - даремно, марно, без позитивних наслідків [4, с. 924], хоч на хвіст собаці лий - дуже несмачний (про рідкі страви та напої [4, с. 423]).

Сценарії поведінки тварин, що містять партонім крила, аналогізуються з наявністю або втратою впевненості, енергії, сили людиною (виросли крила - хто-небудь відчуває прилив сили, енергії, натхнення і т. ін. [29, с. 313], розправити крила - повною мірою виявляти свої здібності; набирати сили, могутності, всебічно розвиватися [4, с. 755], опустити крила - втратити впевненість у собі, примиритися з чимсь, зневіритися [4, с. 588])

У складі АФ, у поєднанні з зоонімом, який представляє представника фауни, наділеного певними фізичними властивостями, партонім крила переносить відповідне значення. Зокрема, зважаючи на те, що муха не наділена фізичною силою, фразеологізм і муха крилом уб'є означає, що когось легко здолати, хтось фізично слабкий, безсилий [4, с. 514], а АФ як муха крилом зачепила - ударити, стукнути ледве відчутно, злегенька; вираження слабкості нападника [29, с. 412].

Семантичну самостійність мають партоніми пір'я, який у першу чергу є виразником приналежності до певної групи (не нашого пір'я пташка - людина іншого кола, іншої суспільної групи [29, с. 582]), роги, що символізують силу, дужість (зігнути в баранячий ріг - примусити бути сумирним, слухняним, покірним [29, с. 264], взяти бика за роги - починати діяти з головного, енергійно, рішуче [4, с. 56], може волові роги скрутити - дужий, сильний [4, с. 501]). Самостійно у фразеологізмах не вживаються партоніми мозок, ніжка, яйця, пух, око, ніс, коліно, вухо, лапа.

У ФО слова-компоненти набувають метафоричності, образності та художньо-естетичної вартісності. Їх експресивність досягається шляхом використання численних мовних засобів, серед яких значну роль відіграють словотвірні. Компоненти, емотивність яких зумовлена суфіксами суб'єктивної оцінки, набувають додаткової експресивності в контексті фразеологічних одиниць. Вищезгадані лексеми можна поділити на дві групи: 1) слова з ознакою зменшеності чи здрібнілості, які в той же час є виразниками пестливості, ласкавості або фамільярності, зневаги, - демінутивні компоненти; 2) слова з ознакою збільшеності чи згрубілості, що одночасно виражають фамільярне, зневажливе, іронічне ставлення до когось або чогось, - аугментативні компоненти.

Лексеми із семантикою демінутивності в складі ФО здатні виражати як позитивну, так і негативну суб'єктивну оцінку. Наприклад, слова із суфіксами -к-, -ок, -ик, -ечк-, -очк-, -оньк-, -еньк-, -ячк- одним фразеологізмам надають відтінку схвалення, доброзичливості (взяти під крильце [30, с. 123], з комарів носок [31, с. 61], звити гніздечко [4, с. 326]), а іншим - іронії, осуду, презирства (викинути коника [4, с. 90], помацати за пір'ячко [32, с. 201], рильце в пушку [4, с. 736]) і т. ін. Ступінь експресивності позитивно-оцінних слів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають узуальне негативне значення. Емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у фразеологізмах різноаспектно: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до осіб, предметів, явищ.

Зокрема компоненти-зооніми виступають засобом пейоративної чи мейоративної оцінки людської діяльності у номінативному або компаративному плані. Зіставлення з назвою загальновідомої тварини полегшує сприйняття, конкретизує враження і сприяє фіксації в пам'яті певних її особливостей та якостей. При цьому стабільна оцінка якоїсь риси, властивої певній тварині, нібито абстрагується, відділяючись від неї, і стає основою нового, переносного лексичного значення. Цей процес простежується в образно-переносних значеннях та компаративних фразеологізмах, які мають регулярний характер: кручене телятко [8, с. 244], лисичка-сестричка [31, с. 78], молоко з-під скаженої корівки [33, с. 113], як би рибка у воді [34, с. 127]. Приклади підтверджують, що фразеологізми, до складу яких входять зооніми, мають виразне експресивне забарвлення - негативне або позитивне. В українській мові спостерігається чітка закономірність: певні зооніми виступають стрижневим компонентом фразеологізмів із негативним значенням, деякі - тільки з позитивним, але мають і подвійне експресивне забарвлення.

В академічному фразеологічному словнику нами виявлено 151 анімалістичний фразеологізм з демінутивним компонентом. Демінутиви виступають як компоненти основного складу ФО (мурашки бігають по спині [4, с. 512], бігати хвостиком [4, с. 28], блудна овечка [4, с. 577]) або як варіанти їх компонентів (крутиться як білка (білочка) в колесі [4, с. 403], ловити рибу (рибку) в каламутній воді [4, с. 444], ходити півнем (півником) [4, с. 930]). Зафіксовано АФ з двома демінутивами: рильце в пушку (в пуху) [4, с. 736].

2. Семантико-граматичні та структурно-граматичні характеристики анімалістичних фразеологізмів з демінутивними компонентами

2.1 Роль демінутивного компонента у формуванні значення анімалістичного фразеологізму

Сучасний етап розвитку лексикології та фразеології характеризується підвищеною увагою до проблем семантики і функціонування експресивної лексики, адже вона є містким та економним мовним засобом об'єктивації різноманітних проявів дійсності і станів людської свідомості - сфери інтелектуальної та емоційної діяльності особи. Експресивний фонд сучасної української мови складався, шліфувався, удосконалювався протягом тривалого часу. Він і нині розвивається і збагачується, становлячи синтез нового, щойно народженого, із традиційним, усталеним, що спирається на історично глибокий національно-культурний контекст, на великий мовотворчий досвід українського народу.