Демунітиви в анімалістичних фразеологізмах української мови

Експресивні лексичні одиниці протиставляються нейтральним за своїм змістом, який у перших значно ширший і багатший, за своєю функцією: для нейтральних слів властива номінативна функція, а для експресивних - експресивна на тлі номінативної.

Фразеологізми посідають особливе місце серед інших одиниць мовної системи. Вони виникають у зв'язку з потребою у виражальних засобах комунікації - вербального вираження почуттів, емоційних оцінок, засобів емоційного впливу, влучних характеристик людини, предметів, явищ. Одним із засобів створення експресивності, що репрезентує суб'єктивну оцінку й конотативну семантику, є суфікси суб'єктивної оцінки. Вони виконують, окрім семасіологічної, ще й прагматичну функцію (передача певних емоцій, почуттів, переживань), а отже, оцінюють, характеризують об'єкти, ознаки, дії, стани. Суфікси суб'єктивної оцінки «не видозмінюють реального значення похідного слова, але... несуть досить суттєву емоційну інформацію. Ця інформація часто буває набагато значнішою, ніж поняттєва, раціональна…» [38, с. 62].

Категорія суб'єктивної оцінки належить до семантико-граматичних категорій, вона виражає суб'єктивну оцінку предмета, ознаки чи ознаки дії і вносить в основне лексичне значення додаткові емоційно-експресивні відтінки: значення пестливості, здрібнілості, прихильності, ніжності або негативної оцінки - зневажливості, згрубілості чи фамільярності. Засобом вираження суб'єктивної оцінки служать суфікси, що приєднуються до основ іменників, якісних прикметників і прислівників [39, с. 158].

Українська мова має ряд суфіксів суб'єктивної оцінки. Серед демінутивних розрізняються суфікси 1-го і 2-го ступенів. За допомогою перших утворюються деривати з демінутивним значенням від слів, які такого значення не мають, за допомогою других - від дериватів із вираженою демінутивністю.

Частотність уживання компонентів із демінутивними суфіксами в складі анімалістичних фразеологізмів відображена в табл. 1.

Таблиця 1

Суфікс	Кількість випадків уживання	Відсоток від загальної кількості випадків уживання
-к-	66	43,4 %
-ик	36	23,7 %
-ок	13	8,5 %
-ц-	13	8,5 %
-очк-	7	4,7 %
-чик	6	3,9 %
-ечк-	5	3,3 %
-ичк-	2	1,3 %
-ячк-	2	1,3 %
-ець	1	0, 7 %
-оньк-	1	0, 7 %
Разом	152	100 %

Найчастотнішим за вживанням є формант -к-: 66 зменшено-пестливих дериватів із 152 проаналізованих анімалістичних фразеологізмів з компонентами-демінутивами. В аналізованому масиві фразеологічних зворотів виявлено деривати із суфіксом -к-о, утворені від іменників чоловічого роду (як у спасівку соловейко заспіває [4, с. 842]). Вони виражають зменшено-пестливе і пестливе значення. Високою частотністю в складі фразеологізмів відзначаються демінутиви із суфіксом -к-а, утворені від іменників жіночого роду: блудлива овечка [4, с. 577], і рибка заспіває [8, с. 237] тощо. Досить часто такі утворення виникають на базі дериватів із суфіксом -ат- (-ят): кручене телятко [8, с. 244], ягнятко боже [37, с. 30].

Деривати із суфіксом -ик у складі фразеологізмів вказують на емоцію пестливості або зневажливості; модифікаційні значення зменшеності й пестливості можуть поєднуватися: бігати хвостиком (як хвостик) [4, с. 28], викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90], випустити кігтики [40, с. 148], вкинути ґедзика [4. - Кн. 1. - С. 369], джмелики літають [8, с. 214.

Утворення із суфіксом -ок мають модифікаційні значення зменшеності, пестливості або поєднують обидва значення: ніжний, мов пушок на курчаті [41, с. 35], черв'ячок точить [36, с. 387]; зрідка, залежно від контексту, такі деривати виражають негативну оцінку: нализався, як бичок [42, с. 130]. Поза контекстом часто буває важко розрізнити значення чистої зменшеності і зменшеності-пестливості. Дослідники неодноразово відзначали меншу експресивність суфікса -ок порівняно із синонімічними -ик, -ець. Цим, очевидно, пояснюється наявність у сучасній українській мові великої кількості десемантизованих демінутивів даного словотвірного типу.

Деривати із суфіксом -ц-е утворені від іменників середнього роду, переважно непохідних: брати / взяти під крильце [30, с. 123], рильце в пушку (в пуху) [4, с. 736]. Аналізовані утворення мають такі модифікаційні значення: зменшено-пестливе (розправляти крильця [35, Т. 4, с. 347]), чисто пестливе, пестливе або зневажливе залежно від контексту (ласий, як кішка до сальця [35, Т. 9, С. 22]).

Деривати із суфіксом -очк-а, -ичк-а вказують на емоцію зменшеності, пестливості і утворюються від іменників жіночого роду: жінка, як голубочка [42, с. 78], крутиться, як білочка в колесі [4, с. 403], відкидати ратички [4, с. 121].

У стійких зворотах деривати із суфіксом -ечк-о мають два підтипи. До першого належать назви, утворені на базі демінутивів із суфіксом -к-о або -ц-е, з підсиленою емоцією пестливості: звити кубелечко [4, с. 326]. Другий підтип складають зменшено-пестливі назви, утворені безпосередньо від недемінутивних іменників: звити гніздечко [4, с. 326], як яєчко [34, с. 168]. Іменники середнього роду, що мають закінчення -я, утворюють демінутиви цього типу на -ячк-о: помацати за пір'ячко [32, с. 201]. Зовсім не зафіксовано утворень із суфіксом -очк-о.

Деривати із суфіксом -чик у складі фразеологізмів належать до двох різновидів. Перші мотивовані іменниками чоловічого роду без відтінку зменшеності-пестливості - суфікс -чик тут може вважатися варіантом суфікса -ик (пускати зайчиків [8, с. 218]), утворення другого типу мотивовані демінутивами із суфіксом -ець, проте можуть сприйматися і як безпосередньо утворені від вихідних лексем демінутиви: невинний як баранчик [34, с. 13].

Дериват із суфіксом -оньк- у складі фразеологізму має модифікаційне значення пестливості: б'ється як рибонька об лід [34, с. 126]. Таке утворення характерне для мови фольклору.

Одні й ті ж демінутивні суфікси можуть виражати як об'єктивну дрібність (зменшеність) без вказівки на експресивні семи “ласка”, “пестливість” тощо, так і суб'єктивні (позитивні) інтенції мовця щодо предмета думки). Утворення форм зі значенням пестливості або зменшено-пестливості можливе від конкретних і абстрактних назв тварин, тоді як іменники із семами об'єктивної дрібності творяться тільки від конкретних назв і характеризують істоти з погляду їх фізичних параметрів. Хоч демінутивні суфікси завжди вносять у семантику слова певний ступінь суб'єктивності в оцінці фрагментів картини світу, проте ця суб'єктивність у цій групі знаходиться на периферії, а сема “дрібність” перебуває на першому плані і виступає певним стимулом емотивності й позитивної оцінки, яка не залежить від волі та інтенцій мовця, бо вона йде від денотата [43, с. 115].

Система АФ з демінутивним компонентом здатна відтворювати факти, явища, процеси навколишньої дійсності досить лімітовано, фрагментарно. Це зумовлено загальною тенденцією фразеології вибірково оцінювати об'єктивний матеріал. Об'єктом оцінки досліджуваних одиниць є, в основному, людина в її багатогранному ставленні до інших людей, до суспільства, до окремих сфер розумової й практичної діяльності, до предметів і явищ реального світу, яка характеризується з погляду психічних і фізичних властивостей, етичних і моральних норм. Тому цікавим і важливим для багатоаспектного дослідження ФО з демінутивним компонентом є завдання встановлення системних зв'язків усередині корпусу. Виділення матеріалу за тематичними групами дає змогу показати багатство й розмаїття цього потужного фразеологічного шару в українській мові та розкрити найбільшу репрезентованість у тій чи іншій групі аналізованих одиниць.

Серед позитивно-оцінних літературних анімалістичних фразеологізмів із суфіксованими компонентами виокремлюються тематичні групи.

1. АФ, у яких відтворено народні уявлення про красиве в облаштуванні житла, створенні сімейного затишку: звити гніздечко (кубельце, кубелечко) [4, с. 326] - влаштувати затишне житло, завести сім'ю; насиджене гніздо (кубельце) [33, с. 31] - житло, місце, де хто-небудь проживає тривалий час.

Демінутиви надають особливої м'якості, емоційності у вираженні особливого ставлення до сім'ї і домівки.

2. Фразеологізми на позначення позитивних моральних якостей людини: як голубки [4, с. 188] - жити у повній злагоді, дуже дружно; роботяща як бджілка [34, с. 14] - дуже працьовита, старанна людина.

Демінутивні утворення надають фразеологізмам емоційної піднесеності, теплоти, ніжності, поваги, коли йдеться про позитивні моральні якості людини, про оцінку людиною певних предметів, явищ, дій зі знаком плюс.

Проаналізувавши фразеологізми літературної мови, ми виявили перевагу демінутивних одиниць, які дають оцінку негативних моральних якостей людини. Це пояснюється, можливо, тим, що з народної точки зору необхідно запобігти скоєнню злочину, прикрощам, застерегти від біди. Оцінка негативних якостей або вчинків безкомпромісна, правдива, різка, тому нерідко колорит таких фразеологізмів знижений - від жартівливого, іронічного до згрубілого, зневажливого. Демінутиви з пейоративним емоційним забарвленням виступають як дуже виразний і економний засіб іронії, фамільярності. Зменшено-пестливі суфікси в семантиці фразеологізмів, що несуть негативно-оцінну характеристику, з одного боку, посилюють негативне враження та “збільшують ступінь вияву ознаки чи інтенсивності дії”, а з другого - “пом'якшують” негативну оцінку, “озвучують” її “спокійнішою інтонацією” [44, с. 19]. Це виразно виявляється при порівнянні фразеологічних варіантів: черв'як точить і черв'ячок точить [36, с. 387; 30, с. 252]; приборкувати крила і приборкувати крильця [31, с. 113]. При порівнянні фразеологічних варіантів досить виразно виявляється те, що з безсуфіксними компонентами експресія нейтральна або знижена, на відміну від експресії демінутивних утворень.

Фразеологізованими оцінками визначені такі моральні якості людини, як ледарство, бездіяльність, лицемірство, улесливість, підлабузництво, зрадливість, несамостійність, легковажність і т. ін. Фразеологізми з ДК вживаються на позначення негативних моральних якостей людини: прикидатися / прикинутися овечкою [33, с. 130] - вдавати з себе сумирну, лагідну людину; і лапки покласти [4, с. 666] - відмовитися від будь-яких дій.

АФ з ДК вживаються для образного називання абстрактних понять, що стосуються суспільних норм, звичаїв, моральних ідеалів: казка про білого (солом'яного, рябого) бичка [4, с. 361] - що-небудь надумане, вигадане, нереальне.

Не відзначаються численністю ФО з демінутивами, які характеризують особу за зовнішністю, фізичними й фізіологічними ознаками: розпатлана як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210].

Анімалістичні фразеологізми з ДК із процесуальною семантикою вживаються на позначення поведінкової (випустити кігтики [40, с. 148]), трудової (приступити до бичка [4, с. 699]), фізіологічної (коники відкинути [8, с. 226]; мишка тіпає [4, с. 490], придавити комарика [4, с. 690]) та іншої діяльності.

Отже, для української фразеології вживання демінутивних формантів є досить показовим явищем, що обумовлюється й особливостями національно-психологічного складу носіїв мови, зокрема такими домінуючими рисами українців, як емоційність, ніжність, лагідність, ліризм, кордоцентризм, про які немало написано істориками, етнографами, психологами, мовознавцями. Емоції допомагають орієнтуватися в зовнішньому світі. Таким чином, емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести в собі, крім основної, додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки представлена у фразеологізмах різноаспектно: зображення зовнішнього вигляду людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до людини.

Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним компонентом можуть нести в собі як мейоративну (позитивну), так і пейоративну (негативну) оцінку, навіть не функціонуючи в певному контексті.

2.2 Семантико-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом

У лінгвістиці існують різні погляди на визначення семантико-граматичних категорій ФО. М. Шанський вважає, що фразеологізми еквівалентні граматичним розрядам слів [45, с. 63]. Деякі мовознавці класифікують категоріальні розряди ФО за формально-граматичними ознаками їх стрижневого компонента (В. Бондаренко та ін.), а інші розрізняють належність того чи іншого фразеологізму до відповідного семантико-граматичного розряду на підставі співвіднесення його значення зі значенням слів певної частини мови [46, с. 30]. Услід за М. Алефіренком, семантико-граматичні розряди на фразеологічному рівні розглядаємо як сукупність гомогенних ФО, об'єднаних однотипними взаємодіючими смисловими елементами різних структурних рівнів. Найважливішими ознаками семантико-граматичного розряду вважаємо:

а) характер семної репрезентації об'єктивної дійсності в семантичній структурі фразеологізмів;

б) наявність або відсутність у лексичних компонентів граматичних категорій і їх морфологічних парадигм;

в) структурно-граматичну модель ФО;

г) тип її граматичного зв'язку з іншими елементами мовленнєвого контексту;

д) синтаксичні функції у реченні [47, с. 46].

За цими ознаками ФО співвідносяться з лексико-граматичними класами слів, тому лінгвісти [47; 48; 46] їх групують у такі умовні семантико-граматичні розряди:

- субстантивні;

- ад'єктивні;

- дієслівні;

- адвербіальні;

- інтер'єктивні.

Але кількість і межі класифікаційних розрядів, критерії їх виділення ще лишаються предметом наукових дискусій.

Аналіз картотеки АФ з демінутивним компонентом показав, що серед них найбільш поширені дієслівні, ад'єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер'єктивних ідіом.

Субстантивні АФ з демінутивним компонентом об'єднує наявність у їхньому змісті категоріального значення предметності, яке виражається через сукупність таких узагальнених значень, як значення особи, неособи, власне предмета й абстрактного значення у поєднанні з граматичними значеннями роду, числа та відмінка [48, с. 59]. Ці характеристики поширюються на різні семантико-тематичні розряди фразеологізмів. У складі речення субстантивні ФО пов'язуються зі словами через парадигматичні форми.

Залежно від того, яка семема входить до змісту конкретних АФ з ДК, їх можна поділити на такі групи: 1) ФО на позначення назв осіб, 2) ФО на позначення назв неосіб, 3) ФО на позначення назв власне предметів, 4) ФО з абстрактною семантикою.

Субстантивні ФО з ДК - назви особи - можуть об'єднуватися в синонімічні ряди, члени яких по-своєму розкривають певне поняття чи судження. Фразеологізми із семантикою особи є найбільш кількісною групою в межах субстантивних ФО. Вони називають особу і вказують: а) на її родинні стосунки (десята вода (шкурка) на киселі [31, с. 41]); б) на фізичні особливості людини (розпатлана як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210]); в) на психічні особливості особи, її вдачу (іржи-коник [8, с. 226], кручене телятко [8, с. 244]).

АФ з ДК із семантикою власне предмета, речовини позначають: а) різні предмети (козяча (козина) ніжка [4, с. 551]); б) спиртні напої (молоко з-під скаженої корівки [33, с. 113]).

До складу змістової структури субстантивних АФ разом з їх фразеологічним значенням входять також відповідні граматичні значення роду, числа та відмінка. У АФ з ДК лексичний компонент - іменник - фіксується в одній родовій формі. У таких ФО іменник виступає фраземотворчим компонентом і виражає модально-оцінювальну характеристику особи: кручене телятко - непосидюча дитина [8, с. 244], блудлива овечка - людина, яка збилася з правильного життєвого шляху [4, с. 577], стріляний їжачок - бувала, з досвідом людина [8, с. 219].

Нами виявлено такі моделі субстантивних АФ з демінутивним компонентом:

- «прикметник + іменник-ДК»: блудлива овечка [4, с. 577]; покірливе телятко [33, с. 201];

- «іменник-ДК + прийменник + іменник-ДК»: рильце в пушку [4, с. 736];

- «іменник (іменник-ДК) + іменник (іменник-ДК)»: дятлик-стукун [8, с. 214]; лисичка-сестричка [31, с. 78];

Серед субстантивних АФ з ДК зафіксовано конструкцію, які складаються з іменників, поєднаних сурядним зв'язком: ріжки та ніжки [31, с. 129].

Ад'єктивним АФ з ДК притаманне категоріальне значення атрибутивності, здатність виражати статичну ознаку предмета чи особи [47, с. 59]. Ці фразеологізми відбивають загальне значення певної характеристики предмета, особи або стану особи, вживаються в синтаксичній функції означення (узгодженого чи неузгодженого), іменної частини складеного присудка і можуть виражати відношення і зв'язки між словами через парадигматичні форми, які визначаються здебільшого синтаксичною функцією ФО [48, с. 59]. Ад'єктивним фразеологізмам притаманні категорії роду й числа. Категорія роду виявляється в різних формах узгодження з тими словами, з якими поєднується той чи інший фразеологізм. Належність АФ з ДК до того чи іншого роду визначається родом того слова, з яким воно узгоджується. Серед ад'єктивних АФ з демінутивним компонентом є одиниці, семантико-граматичне значення яких залежить від категоріальних ознак стрижневого компонента (невинний як баранчик [34, с. 13]) та значення яких не формується під впливом категоріальної належності граматично головного слова (з ґедзиком 4, с. 171]).

Ад'єктивні АФ з ДК вирізняються структурною розмаїтістю. Своєрідний структурний тип АФ становлять компаративні фразеологізми. Структура конструкцій компаративних ФО - повнозначне слово і зворот, який приєднується до нього за допомогою порівняльної частки як. Цим повнозначним словом-компонентом найчастіше виступає прикметник, який є ознакою іменника в другій структурній частині порівняльного звороту: роботяща як бджілка [34, с. 14], розпатлана як овечка [34, с. 103].

Деякі компаративні звороти уживаються без порівнюваного слова і не мають атрибутивних слів: як голубки [4, с. 188], як яєчко [34, с. 168].

Найчисленнішу групу ад'єктивних АФ з ДК становлять одиниці, що називають певні ознаки, притаманні особі. Значно менше є ФО, які називають ознаки, властиві неособі, власне предметові тощо. Фразеологізми названих груп належать до розряду якісних і об'єднуються в такі класи: 1) фразеологізми, що моделюють психічні властивості людини (дурна як овечка [34, с. 103]); 2) ФО, що моделюють фізичні властивості людини (товстий, як бичок [42, с. 210].); 3) ФО, що моделюють моральні якості людини, переважно називають негативні риси (лисячі вушка [8, с. 210], роботяща як бджілка [34, с. 14], з ґедзиком [4, с. 171], ласий, як кіт (кішка) до сальця [35, Т. 9, с. 22]); 4) ФО, що моделюють душевний стан людини (як би рибка у воді [34, с. 127]).

До найпродуктивніших моделей ад'єктивних фразеологізмів з демінутивними компонентами належать:

- «прикметник + компаратив»: дурна як овечка [34, с. 103], легенький, як пір'їнка [42, с. 113];

- «прийменник + іменник-ДК»: з хвостиком [4, с. 924], з ґедзиком [4, с. 171];

- «прикметник + іменник-ДК»: лисячі вушка [8, с. 210]; дешева рибка [49, с. 164].

Дієслівні ФО об'єднуються узагальненою семантикою процесуальної ознаки і мають граматичні категорії виду, стану, часу, способу, особи, числа, а в минулому часі - і роду [47, с. 53]. Вони можуть виступати предикатом, об'єктом дії, вживаючись у синтаксичній функції присудка або додатка і сполучаючись зі словами за допомогою парадигматичних форм. За своїми граматичними ознаками дієслівні ФО співвідносяться з дієсловами.

Дієслівні АФ з ДК є найчисленнішою групою. Вони мають виразне емоційне забарвлення і вживаються для позначення різноманітних дій, переважно пов'язаних зі сферою суспільного життя, із взаєминами людей, а також для позначення психічного стану осіб, яких вони стосуються. Більша частина дієслівних АФ є найменуванням звичайних фізичних дій людини, що фразеологізувалися внаслідок образного переосмислення і розширення семантики і стали позначати не стільки фізичну дію людини, скільки особливості її поведінки, взаємин з іншими людьми, ставлення до праці тощо.

Категорія виду належить насамперед дієслівному компоненту фразеологізму, а відповідне видове значення - усій ФО [50, с. 26]. При цьому видове формотворення фразем регулюється не стільки видовою парадигмою граматично стрижневого дієслівного компонента, скільки характером фразеологічного значення, тому що вид взагалі як загальнодієслівна категорія тісно пов'язаний із семантикою: пускати/пустити бісики (ґедзики) [4, с. 718], розправляти/розправити крильця [35, Т.4, с. 347], прикидатися/прикинутися овечкою [35, Т. 5, с. 611] тощо.

Повна часова парадигма притаманна лише тим АФ з демінутивним компонентом, у яких стрижневий дієслівний компонент повністю не десемантизувався і зберігає свої морфологічні властивості. Для більшості фразеологічних зворотів характерна нерівномірність уживання часових форм. Це зумовлюється в основному семантикою стійких зворотів.

Зафіксовано одну модель дієслівних АФ аналізованого типу - «дієслово + іменник-ДК у непрямому відмінку з прийменником або без нього»: викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90]; відкидати ратички [4, с. 121]:

Фразеологізми незалежно від їх матеріального вираження існують у мові як єдине ціле. Як підкреслює В.М. Бойко, план вираження ФО (з точки зору носіїв сучасної мови) не відповідає, чи майже не відповідає, плану змісту, тобто поверхнева структура фразеологізмів є асиметричною їх глибинній семантичній структурі, відповідно, семантична структура АФ з ДК не мотивується лексичними значеннями слів-компонентів [51, с. 7]. Аналіз масиву АФ з демінутивним компонентом показав, що серед них найбільш поширені дієслівні, ад'єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер'єктивних ідіом. Досліджувані фразеологізми не становлять гомогенного класу - вони неоднорідні як в аспекті стійкості, ідіоматичності, семантичної цілісності, так і стосовно структурно-граматичної організації.

2.3 Структурно-граматична характеристика анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом

У фразеологічному складі сучасної української мови чітко виділяються два великі розряди ФО: 1) фразеологізми, структурно організовані за моделями речень (стійкі фрази); 2) стійкі одиниці, співвідносні зі словосполученнями (фраземи). Осібне місце посідають ФО, що являють собою поєднання службового і повнозначного слів, так звані мінімальні фразеологізми [52, с. 80].

2.3.1 Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом зі структурою словосполучень

Різні за характером поєднання компонентів фразеологічні одиниці реалізують властивий їм номінативно-виражальний потенціал тільки за умов комунікації, базовою функцією якої, як відомо, виступає речення, що актуалізується як висловлювання залежно від конкретних умов передачі відповідного повідомлення про факти і явища позамовної дійсності або ж про внутрішній світ людини. В основі речення лежить сукупність закономірностей використання лексичних, фразеологічних і морфологічних елементів та інтонаційно-позиційних засобів для побудови зв'язних відрізків мовлення з метою вираження й повідомлення думки. ФО як специфічні вторинні утворення, подібно до лексем, можуть займати будь-яку позицію у структурі речення, проте, на відміну від лексем, вони є складнішими утвореннями як за будовою, так і за семантикою. Функціонуючи в реченні, фразема вступає у смислові та граматичні зв'язки з іншими компонентами речення і як цілісна зі значеннєвого погляду одиниця виконує функцію члена речення [53, с. 2]. Анімалістичні фразеологізми з ДК, організовані за моделями словосполучень, як і синтаксичні словосполучення, є будівельним матеріалом для речень.

За характером сполучення слів-компонентів АФ з ДК можна поділити на два структурні типи: фразеологізми з будовою підрядних та сурядних словосполучень. У рамках кожного структурного типу доречно виділити структурні фразеологічні моделі, за якими утворюється ряд стійких зворотів, тому що до одного структурного типу можуть належати неоднорідні за категоріальними й семантичними ознаками ФО [54, с. 133]. Моделі характеризуються різною продуктивністю: одні дуже продуктивні, інші представлені окремими прикладами. Зміни структурної моделі, спричинені явищем варіантності, “лише свідчать про відносність її регулюючої ролі та збереження формальної й семантичної тотожності стійкого звороту” [55, с. 52].

До ФО, що мають структуру підрядних словосполучень, належать семантично неподільні стійкі звороти, в яких виділяються граматично незалежне головне слово і залежні від нього компоненти, приєднані до головного за допомогою існуючих способів підрядного зв'язку.

Модель «прикметник + іменник-ДК»: блудлива овечка [4, с. 577]; лисячі вушка [8, с. 210], кручене телятко [8, с. 244], покірненьке телятко [33, с. 201] та ін.

Для ФО цієї моделі характерні атрибутивні відношення. Відповідно до нормативного порядку слів в ад'єктивно-субстантивних сполученнях ад'єктивний компонент розташований у препозиції.

Для компонентів аналізованої групи анімалістичних фразеологізмів із демінутивним компонентом властиві форми роду, відмінка, числа, хоч за числами вони не завжди змінюються.

Модель «іменник (іменник-ДК) + іменник (іменник-ДК)»: дятлик-стукун [8, с. 214]; лисичка-сестричка [31, с. 78]. ФО, організовані за такою моделлю, належать до субстантивних і використовуються для характеристики осіб, предметів тощо. Між компонентами ФО цієї моделі встановлюються апозитивні відношення (відношення між означуваним іменником і прикладкою). У науковій літературі традиційно ця форма підрядного зв'язку кваліфікується як узгодження. Вважаємо, що в аналізованій моделі має місце кореляція (зв'язок, проміжний між сурядністю і підрядністю), тому що компоненти ФО належать до однієї частини мови і дублюють граматичні форми роду, числа, відмінка, коли при узгодженні ми маємо їх підпорядкування.

Модель «прийменник + прикметник + іменник-ДК у непрямому відмінку»: на курячій ніжці (лапці) [4, с. 551]; на задніх лапках [37, с. 34]. Звороти цієї моделі належать до ад'єктивних та адвербіальних і характеризуються постійним порядком розташування компонентів.

У розглянутих нижче структурних моделях АФ з демінутивним компонентом, співвідносних із підрядними словосполученнями, компоненти пов'язуються за допомогою керування. За структурною схемою це дієслівно-субстантивні та субстантивно-субстантивні сполучення з прийменниками та без них.

Модель «іменник-ДК (іменник) + прийменник + іменник (іменник-ДК) у непрямому відмінку»: рильце в пушку [4, с. 736], горобцю по кісточки [8, с. 212]. ін. Іменники-ДК у складі таких зворотів керують прийменниково-відмінковою формою іншого іменника, між компонентами ФО аналізованої моделі встановлюються атрибутивні та обставинні відношення. За значенням і синтаксичними функціями ці звороти належать до субстантивних та ад'єктивних фразеологізмів. Стрижневі компоненти можуть змінювати форму, а граматично залежні лишаються незмінними. АФ з такою структурною схемою відзначаються постійним порядком компонентів.

Ця модель ускладнюється вклинюванням прикметника, рідше займенника або числівника, які виражають оцінку, характеризуючу ознаку: казка про білого (солом'яного, рябого) бичка [4, с. 361], хатка на курячій ніжці [30, с. 241].

Модель «дієслово + іменник-ДК у непрямому відмінку з прийменником або без нього»: викидати / викинути коника (коники) [4, с. 90]; відкидати ратички [4, с. 121] тощо. Дуже продуктивна модель.

АФ, організовані за такою структурною схемою, як і синтаксичні словосполучення аналогічної структури, мають в основі один зі способів підрядного зв'язку: до їх складу входить граматично стрижневе дієслово й керований ним граматично залежний іменник-ДК.

У деяких АФ з ДК дієслівний і субстантивний конституенти семантично рівноправні, однаковою мірою беруть участь у створенні фразеологічного значення, тобто семантично опорним вербатив є далеко не завжди: заморити черв'ячка (гробачка) [4, с. 313]. У досліджуваному матеріалі є приклади, коли до структури ФО з ДК входять полісемантичні дієслова чи дієслівні зв'язки. У цьому випадку семантичною недостатністю характеризується не субстантивний, а дієслівний компонент. Для реалізації зв'язаного значення полісемантичного дієслова необхідний субстантив, тобто семантика вершинного компонента зв'язана й повністю залежить від ключового символічного значення ДК: вкинути ґедзика [4, с. 369]. Ця модель ФО характеризується відсутністю постійного розташування компонентів: журавлика вловити [8, с. 216]; сичиків ловити [8, с. 240].

Деякі дієслівні АФ з ДК мають ускладнену структуру, тобто від стрижневого дієслова залежать два, три або більше компонентів, пов'язаних між собою зв'язком однорідної, а частіше неоднорідної супідрядності та послідовної підрядності: ловити рибу (рибку) в каламутній водиці (воді) [4, с. 444]; одержати від курочки вим'ячко [8, с. 230] тощо. В ускладнених структурах, на думку Н.Д. Бабич, “ступінь злиття компонентів значно слабший, ніж у двочленних, часто наявний той чи інший зв'язок значення фразеологізму зі значенням компонентів” [56, с. 32]. Менша спаяність конституентів, самостійна інтонація, модальна оформленість наближають багаточленну ФО до стійких фраз [56, с. 36].

У досліджуваному масиві АФ з ДК представлені одиниці, організовані за моделлю словосполучень із підрядносполучниковим підпорядкуванням. У таких фразеологізмах залежний член словосполучення приєднується до головного члена за допомогою підрядного сполучника [57, с. 69]. У нашому випадку це фраземи з порівняльною семантикою. Компаративна конструкцiя функцiонує за умови специфiчних семантичних вiдношень мiж суб'єктом i об'єктом порiвняння (компаративної константи й компаративного контрасту [58, с. 229]), якi не дозволяють ототожнювати суб'єкт i об'єкт і водночас не позбавляють мовця можливостi сприймати їх як спiввiдноснi одиницi. Обидва типи вiдношень зумовлюються показником порiвняльної семантики. Специфікою фразеологічних компаративем є семантичне зближення показника порівняння з лексемою-об'єктом порівняння, внаслідок чого вона «втрачає значення предметності й позначає разом з порівняльним сполучником тільки ознаку» [59, с. 15]. Це зумовлює мiнiмалiзацiю компаративної семантики таких конструкцій. Семантично стiйкi єдностi показника й об'єкта у фразеологiчних компаративемах виявляють різний ступінь «семантичної злитостi» з опорним словом. У компаративних АФ з ДК компарат і компарант виражаються різними граматичними формами.

Модель «прикметник + компаратив»: дурна як овечка [34, с. 103], товстий, як бичок [42, с. 210].

Модель «дієслово + компаратив»: грається як котик [42, с. 58]; нализався як бичок [42, с. 130]. Придієслівні компаративи дають якісну, інколи з відтінком міри та ступеня, образну характеристику способу дії, процесу або стану.

Модель «іменник (іменник-ДК) + компаратив (іменник-ДК)»: дитиночка, як качатко [42, с. 63]. Присубстантивні порівняння вживаються для образної характеристики людей, предметів.

Семантика компаративних фразеологiчних утворень частково (бiльшою чи меншою мiрою) мотивується значеннями їх компонентiв. При цьому зберiгаються структурнi риси нефразеологiчних порiвняльних кострукцiй, вiдповiдно зберiгається й компаративний змiст, разом з тим, спостерiгається семантичний перерозподiл - iнтенсифiкацiя певної ознаки внаслiдок семантичного зближення об'єкта порiвняння i його показника й одночасне послаблення порiвняльного змiсту.

Фразеологізми з демінутивним компонентом, організовані за моделлю сурядних словосполучень, являють собою структури, компоненти яких однофункціональні - однотипні за морфологічним оформленням, однопланово семантично зорієнтовані й об'єднані сурядним зв'язком, жодний елемент не виявляє змістово-граматичної залежності від іншого [54, с. 142]. Зафіксовано лише одну модель АФ з ДК, у якій між компонентами ФО єднальні відношення. Одиниці цієї моделі мають симетричну побудову, між їхніми компонентами, семантично поєднаними якимсь спільним виміром, встановлюються єднальні відношення: ріжки та ніжки [31, с. 129].

2.3.2 Мінімальні анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом

На природу сполучень з одним повнозначним компонентом у вітчизняній мовознавчій науці існує три точки зору: 1) ці одиниці - фразеологізми, які складають окремий структурний розряд (В. Архангельський, С. Ожегов, В. Жуков, Л. Скрипник, Г. Удовиченко, М. Алефіренко, М. Демський та ін.); 2) ці одиниці - не самостійні, а є частинами інших фразеологізмів (Л. Костючук, А. Левицький); 3) ці одиниці - не фразеологізми, а слова, які пишуться окремо (М. Шанський, С. Гаврин, О. Тихонов та ін.). Більшість науковців не лише визнають існування таких стійких сполучень у сучасній українській мові, а й відносять їх до фразеологічних одиниць, виходячи з того, що для них характерні найважливіші ознаки фразеологізмів (відтворюваність, цілісність значення, стійкість компонентного складу і структури, граматична категоріальність) [60, с. 10].

АФ з ДК, структурно співвідносні зі сполученнями слів, мають переважно адвербіальну семантико-граматичну віднесеність. Еквівалентами цих ФО найчастіше виступають прислівники, рідше - прикметники, дієслова, дуже рідко - іменники. А в компонентному складі аналізованих моделей фразеологізмів спостерігається обернена закономірність: найпоширеніший компонент у складі цих ФО - іменник. Такі фразеологізми з ДК представлені різними структурними моделями.

Модель «прийменник + іменник-ДК»: під крильцями [4, с. 397], з хвостиком [4, с. 924], з ґедзиком [4, с. 171].

Модель «сполучник + іменник-ДК»: мов соловейко [31, с. 83], як яєчко [34, с. 168], як голубки [4, с. 188].

Модель «частка + іменник-ДК»: ні шерстинки [4, с. 962].

2.3.3 Анімалістичні фразеологічні одиниці з демінутивним компонентом зі структурою речень

Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що АФ з ДК, які зі структурно-синтаксичного погляду співвідносяться з різними типами речень, кількісно поступаються стійким зворотам цього типу, організованим за моделлю словосполучень.

Модель АФ зі структурою двоскладних простих речень

АФ з демінутивним компонентом, співвідносні з повними непоширеними і поширеними двоскладними реченнями, характеризуються продуктивністю. Формально в них розрізняють суб'єкт і предикат. Завдяки нейтралізації суб'єктно-предикатних відношень у таких фразеологізмах формується узагальнено-цілісне фразеологічне значення: зайчик приніс [8, с. 218]; мишка тіпає [4, с. 490].

Серед аналізованих ФО кількісно переважають поширені багаточленні прості речення. Зафіксовано приклади розширення елементарної структури за рахунок означень до суб'єктних або об'єктних компонентів: покірне телятко дві матки ссе [37, с. 36].

Оскільки ми не аналізували пареміологічні одиниці, то фразеологізмів, організованих як складні речення з усіма структурними частинами, в досліджуваному масиві фразеологічних зворотів із компонентом не виявлено. Проте досить продуктивною є модель АФ зі структурою підрядних частин складнопідрядних речень.

АФ, співвідносні з підрядними частинами складнопідрядних речень

Осібне становище займають ФО, утворені внаслідок фразеологізації підрядної частини складнопідрядних речень. Вони співвідносні як із двоскладними, так і з односкладними реченнями. Зміст підрядної частини позбавлений граматичної семантики, тому вона нагадує речення лише за формальною структурою. Важливе конструктивне і смислове значення в них мають сполучники підрядності, які значною мірою визначають семантичний тип стійких фраз, їх обставинну, означально-кількісну чи означально-якісну семантику [47, с. 100]. Основною функцією таких конструкцій є номінативна. Одиниці цієї моделі характеризуються дієслівною, ад'єктивною та адвербіальною семантико-граматичною віднесеністю. Аналізовані АФ з ДК залежать від дієслів і є експресивними формами підсилення.

Критеріями виділення структурних моделей є сполучники підрядності та семантика експлікованих компонентів. У рамках узагальненого структурного типу виділимо більш детальні моделі, які характеризуються спільними формально-граматичними й смисловими показниками.

Зафіксовано АФ з ДК, утворений шляхом фразеологізації підрядного допустового речення із сполучником хоч: хоч коники ліпи [4, с. 441]. Ця стійка фраза втрачає семантичний зв'язок із підрядним допустовим реченням. Сполучник хоч граматично десемантизується і набуває функцій експресивної частки, а вся ФО, номіналізуючись, стає цілісним, семантично нечленованим знаком, здатним позначати різні об'єктивні реалії [47, с. 103].

Продуктивними структурними моделями порівняльних АФ з ДК, співвідносних із підрядною частиною складного речення, є “прикметник + стійкий компаратив”, “дієслово + стійкий компаратив”, “прислівник + стійкий компаратив”.

У АФ з ДК моделі «прикметник + стійкий компаратив» компаративація відбувається на основі ознак порівнюваних суб'єктів: ласий, як кіт (кішка) до сальця [35, Т. 9, с. 22].

Для АФ моделі «дієслово + стійкий компаратив» характерне зіставлення способів дії або стану двох суб'єктів порівняння: б'ється як риба (рибонька) об лід [34, с. 126]. Джерелом експресії вислову є те, що акцентована якісна характеристика дії підрядної частини протилежна тій, якої потребує пряме значення компаранта.

Виявлено приклад уживання стійких порівняльних одиниць із компарантом у формі прислівника або слова категорії стану (модель «прислівник + стійкий компаратив»). Неповна порівняльна частина дає квалітативну (з відтінком міри і ступеня) характеристику ознаки дії або стану: як у спасівку соловейко заспіває [4, с. 842].

У досліджуваних АФ з ДК цілісне фразеологічне значення домінує над структурою, комунікативна функція в них елімінується, і вони використовуються як одиниці номінації. Подібні конструкції, незважаючи на формально предикативну структуру, функціонують у складі речення як один член.

У результаті структурно-граматичного аналізу ФО з демінутивним компонентом можна зробити висновок, що досліджувані фразеологізми відзначаються різноманітністю формально-синтаксичної будови. Основна маса АФ з ДК утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, які не перебувають між собою в синтаксичних зв'язках, та простих двоскладних поширених речень. Формально-синтаксична структура АФ з ДК сприяє реалізації образної номінативної або комунікативної функції, у деяких фразеологізмів комунікативна функція елімінується, і вони використовуються як одиниці номінації.

Висновки

1. Анімалістична фразеологія становить значний пласт фразеологічного фонду української мови. Вона характеризується давністю походження, яскравим конотативним забарвленням, частотністю використання у мовленні та мові. Українські АФ завдяки своїй поширеності, образності, яскравому емоційно-експресивному забарвленню широко використовуються майже в усіх фразеологічних дослідженнях як ілюстративний матеріал, проте об'єктом спеціальних досліджень стали лише в кінці ХХ - на початку ХХІ ст. У цих наукових розвідках найчастіше проаналізовано АФ з точки зору етнокультури, діалектної фразеології, їх емоційно-оцінного потенціалу. Досліджень, присвячених семантиці АФ з демінутивним компонентом, серед праць українських мовознавців не виявлено.

Основною особливістю та відмінністю анімалістичного фразеологізму від інших фразеологічних одиниць української мови є наявність у його складі зоосемічних компонентів (зоонімів, партонімів), які є семантичним центром АФ. Окремі АК зумовлюють виникнення невеликої кількості фразеологізмів, що, як правило, профілюють однотипні явища, риси чи стани людини тощо, а інші характерні полісемантичністю та продукують велику кількість фразеологічних одиниць різнопланового характеру.

Образи, узяті зі світу тварин, відбивають риси, якими людина наділяє представників фауни та які стереотипізує у власному сьогоденні. Зоосемічні компоненти репрезентують риси характеру, професійні та фізичні якості, матеріальний та соціальний статус людини, а також її стосунки з оточуючим середовищем.

2. Анімалістичні фразеологізми з демінутивним компонентом являють собою широкий, активно функціонуючий, давній і різноманітний у семантичному й структурно-граматичному аспекті пласт фразеологічного фонду мови. Стійкі звороти такого типу становлять значну частину фразеологічного фонду української мови, активно використовуються в живому мовленні й у сучасних художніх текстах. У більшості праць, присвячених вивченню українських фразеологізмів, вони застосовуються як яскравий ілюстративний матеріал. Це зумовлено їх продуктивністю, високою частотністю контекстного функціонування, значним конотативним потенціалом. Результати дослідження, присвяченого АФ з ДК, дають підстави стверджувати, що названі фразеологізми становлять своєрідну мікросистему, до складу якої входять різні у функціонально-стилістичному, семантико-граматичному та структурно-граматичному аспектах ФО, об'єднані в цілісну групу на основі структурного компонента - демінутива. Аналізовані фразеологізми мають усі ознаки стійких зворотів і характеризуються відтворюваністю, стійкістю, переносно-образним значенням, структурно-семантичною асиметрією.

Далеко не всі демінутиви відіграють роль семантично стрижневого компонента, проте вони увиразнюють значення фразеологізму шляхом внесення в нього експресивних, емотивних сем. Ступінь експресивності демінутивів, ужитих в іронічному значенні, значно вищий, ніж експресивність відповідних слів, що мають номінальне, поза контекстом негативне значення.

В усіх опрацьованих фразеологічних і тлумачних словниках зафіксовано АФ з ДК. Демінутиви виступають як компоненти основного складу АФ або як варіанти їх компонентів. Не в усіх фразеологічних словниках відображене вживання в одній і тій самій ФО демінутивних компонентів, що пов'язано із відмінностями у фіксації фразеологічних варіантів.

3. Для української фразеології вживання демінутивних формантів є досить показовим явищем, що обумовлюється й особливостями національно-психологічного складу носіїв мови, зокрема такими домінуючими рисами українців, як емоційність, лагідність, ліризм, кордоцентризм, про які немало написано істориками, етнографами, психологами, мовознавцями. Емоції допомагають орієнтуватися в зовнішньому світі. Таким чином, емоційно-оцінні суфікси в складі лексем здатні нести в собі, окрім основної, додаткову інформацію про пізнавально-оцінне ставлення до фактів дійсності. Категорія оцінки репрезентована у анімалістичних фразеологізмах у широкому розумінні: зображення зовнішності людини, характеристика її суспільної поведінки та моральних якостей, вираження певного ставлення до людини.

Фразеологічні одиниці з демінутивними компонентами можуть нести в собі як мейоративну (позитивну), так і пейоративну (негативну) оцінку, навіть не функціонуючи в певному контексті.

Дослідження семантики дериватів (компонентів ФО) із суфіксами демінутивності показало, що:

1) слова із суфіксами демінутивності у фразеологізмах є виразниками як позитивної, так і негативної суб'єктивної оцінки. Наприклад, слова із суфіксами -ок, -ц- в одних фразеологізмах виражають схвалення, співчуття, доброзичливість, а в інших - зневагу, осуд, виявляючи, таким чином, ставлення до осіб, явищ, предметів, їх оцінку;

2) деякі слова, емоційність яких зумовлена суфіксами суб'єктивної оцінки, набувають експресивності лише в контексті фразеологічних одиниць;

3) суфікси демінутивності надають стилістично нейтральним словам первинної, а стилістично маркованим словам вторинної (додаткової) експресивності різного ступеня;

4) найбільшою частотою у анімалістичних фразеологічних одиницях української мови відзначаються суфіксальні утворення з -к-, -ик, -ок, Меншою продуктивністю відзначаються словотвірні типи із суфіксами -очк-, -чик, -ечк-, -ичк-, -ячк-, -ець, -оньк-.

4. Структурно-граматичний аналіз АФ з ДК показав, що названі одиниці відзначаються в українській мові різноманітністю формально-синтаксичної будови, що робить їх яскравими, розмаїтими, живими засобами стилістики. Основна маса АФ з ДК утворена за моделями підрядних словосполучень, сполучень слів, які не перебувають між собою в синтаксичних зв'язках, та простих двоскладних поширених речень. Формально-синтаксична структура допомагає в реалізації образної номінативної або комунікативної функції.

5. Аналіз будови АФ з ДК показав, що названі одиниці відзначаються різноманітністю структурних моделей сполучень повнозначного і службового слів, словосполучень і речень, але не відрізняються від інших стійких зворотів - будуються за тими самими структурними схемами. Найбільш поширені серед них дієслівні, ад'єктивні та субстантивні стійкі звороти, зовсім рідко трапляються адвербіальні ФО та не зафіксовано інтер'єктивних ідіом.

Список використаних джерел

1. Мокиенко В. М. Славянская фразеология: [учебное пособие для студентов высших учебных заведений] / В. М. Мокиенко. М.: Высшая школа, 1989. 287 с.

2. Карпова В. Л. Тваринний світ / В. Л. Карпова // Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. С. 355-383.

3. Зиновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / К. Зиновіїв. К.: Наукова думка, 1971. 392 с.

4. Фразеологічний словник української мови: у 2 кн. / [уклад.: В. М. Білоноженко та ін.]. К.: Наук, думка, 1993. 984 с.

5. Білецький-Носенко П. Словник української мови / П. Білецький-Носенко ; [АН УРСР. Інститут мовознавства їм. О. О. Потебні ; підг. до вип. В. В. Німчук]. К.: Наук. думка, 1966. 424 с.

6. Номис М. Українські приказки, прислів'я і таке інше / М. Номис. К.: Либідь, 2004. 352 с.

7. Словарь української мови: у 4 т. / [НАН України, Інститут української мови ; зібрала редакція журнала "Киевская старина" ; упоряд. з додатком власного матеріалу Б. Д. Грінченко]. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://r2u.org.ua/html/hrinchenko_pro.html

8. Ужченко Д. В. Семантика українських зоофразеологізмів в етнокультурному висвітленні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Д. В. Ужченко. Х., 2000. 18 с.