Главная Коллекция "Otherreferats" Иностранные языки и языкознание Семантика позитивної емотивної лексики: лінгвокогнітивний та лексикографічний аспекти (на матеріалі англійської, української та новогрецької мов)

Семантика позитивної емотивної лексики: лінгвокогнітивний та лексикографічний аспекти (на матеріалі англійської, української та новогрецької мов)

Дослідження семантики лексичних засобів, що об’єктивують концептосферу позитивних емоцій в англійській, українській та новогрецькій мовах. Особливості концептуалізації позитивних емоцій, специфіка лексикографічної репрезентації емотивних одиниць.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2015
Размер файла 49,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СЕМАНТИКА ПОЗИТИВНОЇ ЕМОТИВНОЇ ЛЕКСИКИ: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ ТА НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВ)

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

САРБАШ ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Бєссонова Ольга Леонідівна, завідувач кафедри англійської філології Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Сенів Михайло Григорович, завідувач кафедри світової літератури та класичної філології Донецького національного університету

кандидат філологічних наук Бондаренко Олександр Сергійович, доцент кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка

Захист відбудеться «15» жовтня 2008 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055 м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055 м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий «____» вересня 2008 р.

Учений секретар канд. філол. наук, доцент спеціалізованої вченої ради Н.В. Пирлік

АНОТАЦІЇ

Сарбаш О.С. Семантика позитивної емотивної лексики: лінгвокогнітивний та лексикографічний аспекти (на матеріалі англійської, української та новогрецької мов). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2008.

Дисертацію присвячено зіставному дослідженню семантики лексичних засобів, що об'єктивують концептосферу позитивних емоцій в англійській, українській та новогрецькій мовах. В роботі розкриті особливості концептуалізації позитивних емоцій, визначені характерні риси їхньої вербалізації в досліджуваних мовах, встановлена специфіка лексикографічної репрезентації емотивних одиниць в тлумачних словниках.

Вперше проведено інвентаризацію позитивного емотикону в різноструктурних мовах, що відносяться до різних груп індоєвропейської сім'ї - англійській, українській та новогрецькій. Запропонована модель системного опису семантики позитивної емотивної лексики забезпечує можливість комплексного зіставного вивчення позитивних емотивів та може бути використана у подальших дослідженнях емотивності на матеріалі інших мов.

Досліджені універсальні та специфічні риси концептуалізації позитивних емоцій та їхньої вербалізації у досліджуваних мовах. В роботі розроблені детальні критерії виділення позитивних емотивів із загального лексичного фонду мови, досліджені семантичні особливості різних груп емотивної лексики. Подана частиномовна характеристика позитивних емотивних одиниць та описана їхня семантична структура, виділені та охарактеризовані семантичні типи емотивів різних частин мови.

Визначені основні моделі лексикографічної інтерпретації семантики емотивних лексичних одиниць, встановлено закономірності використання таких моделей в аналізованих мовах.

Ключові слова: емотивність, емоційний концепт, емотивна лексика, концептуалізація, семантичний тип, семантичний простір концепту, лексикографічна модель.

Сарбаш Е.С. Семантика позитивной эмотивной лексики: лингвокогнитивный и лексикографический аспекты (на материале английского, украинского и новогреческого языков). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17. - сравнительно-историческое и типологическое языкознание. - Донецкий национальный университет. - Донецк, 2008.

Диссертация посвящена сопоставительному исследованию семантики лексических средств объективации концептосферы положительных эмоций в английском, украинском и новогреческом языках. В работе раскрыты особенности концептуализации положительных эмоций, определены характерные черты их вербализации в исследуемых языках, определена специфика лексикографической репрезентации эмотивных единиц в толковых словарях.

Впервые проведена инвентаризация положительного эмотикона в разноструктурных языках, относящихся к разным группам индоевропейской семьи. Предложена модель системного описания вербально-семантического уровня репрезентации положительных эмоций в картине мира, которая может служить эталоном сравнения в дальнейших исследованиях эмотивной лексики на материале других языков.

Исследованы универсальные и этноспецифические черты концептуализации положительных эмоций и их вербализации в анализируемых языках. Концептосфера положительных эмоций образована тремя базовыми эмоциональными концептами ЛЮБОВЬ, ВОСХИЩЕНИЕ, УДОВОЛЬСТВИЕ, которые представляют вербализированную лексическими единицами совокупность знаний и представлений носителей языка о положительных эмоциях. Для каждого из эмоциональных концептов предложены модели организации их семантического пространства, которые в исследуемых языках обнаруживают совпадение в ядерной части и отличительные черты в периферийной. В структуре концептов были установлены универсальные эмотивные смыслы, языковая манифестация которых имеет национальную специфику.

Лексическая объективация эмоциональных концептов осуществляется эмотивными единицами, типология которых включает эмотивы-номинативы - единицы, называющие эмоции, эмотивы-экспрессивы - которые непосредственно выражают эмоции в речи, и эмотивы-дескриптивы, описывающие внешнее проявление эмоций. Проанализировано их количественное соотношение в исследуемых языках, установлено, что преобладает номинативно-эмотивная, а наименее представленной является дескриптивно-эмотивная лексика. В работе описаны особенности семантической структуры эмотивных лексических единиц каждой из групп, представлена их частеречная характеристика, выделены и описаны семантические типы эмотивов разных частей речи.

Эмотивная лексика как вид абстрактной лексики представляет сложности для лексикографической репрезентации. В работе определены основные модели лексикографической интерперетации семантики эмотивных лексических единиц и описаны закономерности их использования в исследуемых языках. Описаны лексикографические пометы, используемые в толковых словарях для отображения эмотивного компонента значения, а также представлена их классификация.

Ключевые слова: эмотивность, эмоциональный концепт, эмотивная лексика, концептуализация, семантический тип, семантическое пространство концепта, лексикографическая модель.

Sarbash O.S. Semantics of Positive Emotive Lexical Units: Linguocognitive and Lexicographical Aspects (based on the English, Ukrainian and Modern Greek languages). - Manuscript.

A thesis for a candidate degree in philology: speciality 10.02.17 - comparative-historical and typological linguistics. - Donetsk National University. - Donetsk, 2008.

The thesis focuses on the contrastive analysis of the semantic peculiarities of lexical emotive means representing the conceptual sphere of positive emotions in English, Ukrainian and Modern Greek.

Specific features of positive emotions conceptualization and characteristics of their lexical representation in the analyzed languages have been studied. A model of complex systemic description of the semantic level of positive emotions representation has been worked out. This model can serve as a sample for further research of emotive lexis in other languages. Three basic emotional concepts LOVE, ADMIRATION and PLEASURE have been distinguished within the conceptual sphere of positive emotions and models of their semantic space organization in the three languages under analysis have been built up. Semantic peculiarities of lexical units that nominate, express and describe emotions have been depicted.

Basic models of lexicographic interpretation of emotive lexical units have been suggested and peculiarities of their implementation in monolingual dictionaries have been described.

Key words: emotiveness, emotional concept, emotive lexical units, conceptualization, semantic type, concept semantic space, lexicographic model.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Реферована дисертація присвячена зіставному дослідженню семантики лексичних засобів об'єктивації концептосфери позитивних емоцій в англійській, українській та новогрецькій мовах, тобто лексичних одиниць різних частин мови, що називають (англ. to love `любити', укр. задоволений, новогр. чбсЬ `радість') і виражають (англ. beauty `красуня', укр. неперевершений, новогр. Ьсйуфпт `відмінний') емоції, а також описують їхній зовнішній вияв (англ. to caress `голубити', укр. пестити, новогр. чбмьгелп `усмішка'). Вивчаються особливості концептуалізації та вербалізації позитивних емоцій, описуються способи лексикографічного трактування семантики позитивної емотивної лексики.

Антропоцентрична спрямованість сучасних мовознавчих студій передбачає не тільки вивчення мовної системи у її відношенні до людини-мовця, але й залучення до дослідження людини як мовної особистості, що пізнається за допомогою мови. Одним із пріоритетних напрямків сучасних лінгвокогнітивних досліджень стає вивчення взаємодії мови та емоційної сфери людини, що пояснюється важливою роллю емоцій у житті та діяльності людини.

”Емотикон мовної особистості” (М.О. Красавський) виражається як авербально, тобто екстралінгвістичними засобами (міміка, жести), так і за допомогою вербальних знаків, до яких відносяться різнорівневі засоби мови, причому найчастіше серед них вживаються лексичні засоби. Наявність різнорівневих засобів репрезентації емоційного досвіду людини у мові зумовлює можливість виділення емотивності як окремої категорії (В.І. Шаховський), яка в цій роботі розуміється як результат відбиття емоційного компонента філософської категорії ідеального у план мови.

На сьогоднішньому етапі лінгвістична наука накопичила величезний матеріал, що стосується вивчення емотивності, яка досліджувалась у різних напрямках: структурно-семантичному (Л.Г. Бабенко, Т.А. Графова, Е.В. Зуєва, І.І. Квасюк, Т.О. Трипольська, Л.І. Шахова та ін.), функціонально-семантичному (Н.В. Вітт, О.М. Вольф, Е.М. Вольфсон, Е.П. Єршова, О.Г. Кравченко, Д.А. Романов, О.В. Стуліна та ін.), прагматичному (О.Ю. Булигіна, Л.А. Піотровська, Т.В. Стародубцева, В.І. Шаховський та ін.), когнітивному (О.Л. Бєссонова, О.О. Бориcов, А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз, Дж. Эйтчиcон, М. Bamberg, В. Bierwiaczonec, F. Danes та ін.), лінгвокультурологічному (С.Г. Воркачов, М.О. Красавський, В.І. Шаховский, Z. Kovecses, B. Palmer та ін.), психолінгвістичному (В.І. Жельвіc, А.А. Залевська, Е.Л. Носенко, О.Ю. Мягкова та ін.) Вивчалися аксіологічний (О.Л. Бєссонова, О.М. Вольф та ін.), комунікативний (В.Г. Гак, В.І. Шаховський та ін.) аспекти цієї категорії, досліджувались окремі групи емотивної лексики (Л.Г. Бабенко, М.Е. Бурченко, Д.А. Буслаєв, Т.С. Гриневич, Ж.О. Коротких, Г.Г. Кошель, Н.О. Лук'янова, З.Д. Фоміна, К. Reunins та ін.), методи дослідження емотивного компонента значення (В.І. Шаховський), емотивність фразеологічних одиниць (М.В. Гамзюк, Е.Г. Чалкова, Л.Г. Бабенко та ін.), емоційний синтаксис (О.В. Олександрова, О.В. Добрунова, Ю.М. Малинович та ін.), проблеми емотивності тексту (В.І. Болотов, С.В. Гладьо, В.Г. Гак, С.В. Іонова, О.Е. Филимонова та ін.), емотивний потенціал нейтральної лексики (А.М. Троцюк), проблеми перекладу емотивної лексики (Е.А. Вайла), фонетичні засоби актуалізації емотивності (А.А. Калита), розглядалися деякі діахронічні аспекти емотивних одиниць (В.Д. Моісеєв, М.В. Степанова, М.Д. Пипіна та ін.). Переважна більшість робіт з цієї проблематики виконана на матеріалі однієї мови: української (П.О. Селігей, О.А. Семенюк, Г.О. Пірус та ін.), англійської (О.О. Борисов, С.В. Гладьо, О.В. Городецька, Ж.А. Коротких, В.І. Шаховський та ін.), російської (Л.Г. Бабенко, Д.С. Лихачов, Н.А. Лук'янова, Ю.С Степанов та ін.), німецької (М.В. Гамзюк, З.Е. Фоміна та ін.). Зіставні дослідження представлені лише окремими працями, що проведені на матеріалі англійської і російської (С.Г. Воркачов, О.Ю. Мягкова, Н.О. Маковецька), англійської та української (О.С. Бондаренко), німецької та російської (М.О. Красавський) мов. Системне зіставне дослідження семантики емотивної лексики не проводилося. Відсутні комплексні дослідження, які представляли б позитивні емоції як цілісний фрагмент мовної картини світу, оскільки в сучасних дослідженнях спостерігається певний зсув у бік вивчення емотивності негативного спектру. Дослідження лексики позитивних емоцій представлені фрагментарно, оскільки аналізувалися лише окремі лексико-семантичні або тематичні групи, концепти.

Актуальність роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на опис вербалізованих фрагментів емоційної картини світу, а також недостатньою вивченістю емотивності позитивного спектру, відсутністю комплексного зіставного дослідження, що дозволило б встановити універсальні і специфічні риси інтерпретації мовним соціумом прототипних уявлень про позитивні емоції. Звернення до проблеми лексикографічної інтерпретації емотивної лексики, яка залишається актуальною через складність цього прошарку лексики для словникового опису, зумовлене важливістю адекватного відображення емотивного компонента значення у словниках для забезпечення успішної міжкультурної комунікації.

Зв'язок роботи з науковим темами. Робота виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри англійської філології Донецького національного університету в межах комплексної держбюджетної теми Міністерства освіти і науки України № 08-1 вв/47 “Когнітивні, лінгвокультурологічні та гендерні аспекти дослідження мовних категорій у різних типах дискурсу” (реєстраційний номер 0108U001596).

Об'єктом дослідження є концептуалізація позитивних емоцій та їхня вербалізація в англійській, українській та новогрецькій мовах.

Предметом вивчення виступають особливості семантичної структури позитивної емотивної лексики, а також специфіка її лексикографічного трактування.

Мета роботи полягає в розкритті особливостей концептуалізації позитивних емоцій, встановленні характерних рис їхньої вербалізації в англійській, новогрецькій та українській мовах, визначенні специфіки лексикографічної репрезентації емотивних одиниць в тлумачних словниках досліджуваних мов.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- визначити онтологічні та гносеологічні основи емотивності, її зв'язок з іншими компонентами значення;

- уточнити критерії виділення позитивної емотивної лексики із загального лексичного фонду мови та на їх основі встановити лексичний корпус позитивного емотикону в англійській, новогрецькій та українській мовах;

- виявити універсальні і специфічні риси в характері структурування концептуального простору позитивних емоцій;

- з'ясувати особливості об'єктивації концептуального простору позитивних емоцій у порівнюваних мовах;

- визначити частиномовну характеристику одиниць, що формують досліджуваний фрагмент мовної картини світу;

- дослідити спільні риси та відмінності в семантиці позитивної емотивної лексики в англійській, українській та новогрецькій мовах;

- встановити основні моделі лексикографічної репрезентації емотивної лексики позитивного спектру емоцій та закономірності їхнього використання у тлумачних словниках досліджуваних мов.

Матеріал дослідження складають дібрані методом суцільної вибірки з тлумачних словників емотивні лексичні одиниці різних частин мови (іменники, прикметники, дієслова та прислівники), що репрезентують сферу позитивних емоцій в англійській, українській та новогрецькій мовах. До аналізу не залучено потенційно-емотивну та асоціативно-емотивну лексику. Загальний корпус матеріалу складає 3885 лексичних одиниць, а саме 1211 лексичну одиницю в англійській мові, 1381 - в українській мові та 1293 - в новогрецькій.

Мета та завдання роботи, специфіка її об'єкта зумовили застосування таких методів дослідження: зіставного, за допомогою якого встановлюються подібності та розбіжності семантичних характеристик емотивних одиниць у досліджуваних мовах, ономасіологічного аналізу для встановлення відношення лексичної одиниці до позначуваного фрагмента об'єктивної реальності; семантичного аналізу для визначення семантико-змістових характеристик емотивних одиниць; методу компонентного аналізу, на основі якого виділяються інтегральні та диференційні семантичні ознаки в структурі лексичного значення досліджуваних одиниць; аналізу словникових дефініцій для виявлення специфіки лексичних мовних засобів вербалізації концептуального простору позитивних емоцій, а також для виявлення моделей лексикографічної репрезентації емотивних одиниць; моделювання семантики за допомогою формул тлумачення; кількісного аналізу для визначення співвідношення одиниць різних семантичних типів та встановлення продуктивності семантичних типів та лексикографічних моделей.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено інвентаризацію позитивного емотикону в мовах, що відносяться до різних груп індоєвропейської сім'ї. Порівняння лексичних засобів вербалізації позитивних емоцій уперше здійснено в таких різноструктурних мовах, як англійська, українська та новогрецька. Запропоновано модель системного опису вербально-семантичного рівня репрезентації позитивних емоцій у картині світу. Ця модель забезпечує можливість зіставного вивчення одиниць, які вербалізують позитивні емоції, в усій повноті їх властивостей та може слугувати еталоном порівняння для подальших досліджень емотивності на матеріалі інших мов.

Теоретична значущість роботи визначається тим, що результати проведеного дослідження є певним внеском у розв'язання низки питань теорії емотивності, пов'язаних, зокрема, із визначенням онтологічних і гносеологічних основ емотивності як мовної категорії, окресленням її семантичних меж, а також встановленням зв'язку емотивності із категоріями оцінки та експресивності. Висновки щодо характеру організації лексичного простору позитивних емоцій, семантичної структури позитивних емотивних одиниць є внеском у теорію лексичної семантики.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у викладанні нормативних курсів з порівняльної лексикології англійської, української та новогрецької мов (розділи „Лексична семантика”, „Лексикографія”), загального та зіставного мовознавства, у спецкурсах з емотиології, концептології та лексикографії, в лексикографічній практиці при укладанні двомовних та синонімічних словників.

Апробація результатів дослідження. Основні результати роботи висвітлено у виступах на лінгвістичному семінарі аспірантів і здобувачів факультету іноземних мов Донецького національного університету, у доповідях на третій Міжнародній міждисциплінарній науковій конференції “Сучасні проблеми науки та освіти” (Ужгород, 2003), на третьому Міжнародному лінгвістичному семінарі “Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки та проблеми” (Донецьк, 2004), на третій міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми германської філології” (Чернівці, 2008), на четвертій Національній конференції TESOL-Ukraine “Goals for Еnsuring Access to High Quality Teaching and Learning” (Вінниця, 2003), на першій, другій і третій Міжвузівських наукових конференціях молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2003, 2004, 2005), на четвертій підсумковій науково-практичній конференції викладачів МГІ (Маріуполь, 2002).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлені у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та 7 матеріалах доповідей на наукових конференціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 231 сторінка (з них 187 сторінок тексту) складається із вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (398 позицій), переліку лексикографічних джерел (27 позицій), додатків.

семантика лексичний емотивний мова

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, висвітлено мету і завдання роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, визначено фактичний матеріал, об'єкт, предмет та методи дослідження.

1. У першому розділі “Теоретичні аспекти вивчення емотивності” розглянуто загальні теоретичні засади дослідження емотивної семантики, визначено основні терміни, закладено теоретичні засади лінгвістичного вивчення особливостей вербалізації концептосфери позитивних емоцій. Досліджено характер зв'язку емоційної сфери свідомості людини із мовною системою. Визначено поняття категорії емотивності, описано проблеми її взаємозв'язку з іншими категоріями мови. Розглянуто типологію емотивних лексичних одиниць.

1.1. Різноманітні психічні явища, що утворюють емоційну сферу людини, позначаються в роботі узагальнювальним терміном емоції, що визначається як психічне відображення у формі безпосереднього суб'єктивного переживання явищ і ситуацій, яке характеризується подвійною обумовленістю - з одного боку, потребами (мотивацією) індивіда, з іншого, - особливостями зовнішнього впливу (ситуації) (В.К. Вілюнас). Багатовимірність емоцій, їхній прояв на різних рівнях відображення дійсності, розмитість, здатність до злиття ускладнює опис, що зумовлює існування багатьох класифікацій (П.К. Анохін, В.К. Вілюнас, Б.І. Додонов, Л.Я. Дорфман, К. Ізард, А.Н. Лук, С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов та ін.). Принциповим є розподіл емоцій на позитивні та негативні. У роботі позитивними емоціями вважаються ті, що несуть у собі позитивну оцінку певного об'єкта або явища і спонукають до збереження наявного стану речей (Б.І. Додонов).

Як основа для опису базових позитивних емоцій в роботі використовується когнітивна теорія емоцій (А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз), згідно з якою визначаються три базових типи емоційних реакцій: задоволення / незадоволення, схвалення / несхвалення та реакції подобається / не подобається.

1.2. Об'єкти і ситуації предметного світу відображені у свідомості людини ментальними утвореннями, недоступними для прямого спостереження, сукупність яких формує концептуальну картину світу - суб'єктивний образ реальності, що отримує предметність у знакових формах. Мінімальною одиницею знання про світ є концепт (Г. Вежбицька, М.О. Красавський, Д.С. Ліхачов, Ю.С. Степанов) - етнічно та культурно обумовлене, складне структурно-смислове, ментальне утворення, що базується на поняттєвій основі та втілюється у мовних знаках (М.О. Красавський). Таким чином семантичний компонент мовної системи взаємодіє зі сферою свідомості та мислення.

Оскільки емоції є продуктом мозку людини, вони, як і інші психічні процеси, виступають суб'єктивним явищем, водночас цей продукт стає частиною об'єктивної реальності, що існує поза людиною і незалежно від неї, і тому є об'єктивним явищем, що знаходить відображення в мовній картині світу. Уявлення людини про її внутрішній світ утворюють у свідомості емоційну концептосферу, що складається із системи розумових конструктів, що динамічно розвиваються, - емоційних концептів.

Концептосфера емоцій являє собою сукупність великої кількості усталено вербалізованих на лексичному та фразеологічному рівнях емоційних концептів, що знаходяться один з одним у складних структурно-смислових та функціональних відношеннях і містять поняттєвий, образний та ціннісний компоненти. Емоційні концепти - „етнічно, культурно обумовлені, складні структурно-смислові, ментальні, зазвичай вербалізовані, утворення, що базується на поняттєвій основі, і містять, окрім поняття, образ, культурну цінність” (М.О. Красавський). Позитивні емоційні реакції задоволення, схвалення та уподобання втілюються в концептосфері позитивних емоцій трьома базовими концептами: ЗАДОВОЛЕННЯ, ЗАМИЛУВАННЯ та ЛЮБОВ.

1.3. Емотивність розглядається в роботі в широкому розумінні як результат відбиття емоційного компонента філософської категорії ідеального в план мови (І.І. Квасюк, Л.Г. Бабенко). Її конкретним змістом з цього погляду є відображення мовними засобами усього спектру емоційних станів людини в їхній якісній відмінності від усього, що не належить до емоційної сфери духовного життя людини. Специфіка емотивності в якісному плані виявляється в її протиставлені іншим лінгвістичним категоріям, що відображають матеріальний світ з усіма його властивостями, сфери фізичного та духовного життя людини. Отже, змістовий план категорії емотивності формують три екстралінгвістичні сфери - емоційного ставлення, емоційного впливу та емоційного переживання, які складають єдиний комплекс емоційного сприйняття дійсності людиною.

Таке трактування досліджуваної категорії підкреслює подвійний характер взаємозв'язку мови та емоцій. З одного боку, коли людина емоційно переживає те, що з нею відбувається та здійснюється нею, певним чином ставиться до того, що її оточує, це відображається у процесі комунікації, зокрема мовної. З цього погляду, мова та емоції - це дві паралельні, узгоджені системи, відношення яких полягає в тому, що одна з них (емоції) впливає на функціонування іншої (мови) (M. Bamberg). З іншого боку, відношення цих систем можна розглядати в зворотному напрямку. Мова відображає емоції так само, як і інші об'єкти навколишньої дійсності. У мовній системі існують терміни на позначення емоцій, і людина може розповісти про свої емоції. У такому плані мова є засобом усвідомлення емоцій, і таким чином може стати інструментом дослідження світу емоцій, чи „емоційної картини світу” (М.О.Красавський). Нерозривна єдність цих двох аспектів взаємодії мови та емоцій дає підстави вважати справедливим та обґрунтованим широке трактування емотивності.

Лексична об'єктивація емоційних концептів здійснюється за допомогою емотивної лексики. Типологія емотивних одиниць включає три групи емотивів: емотиви-номінативи - одиниці, що називають емоції, емотиви-експресиви, які виражають емоції у мовленні, та емотиви-дескриптиви, що описують зовнішній прояв емоцій.

2. У другому розділі “Концепуалізація позитивних емоцій у семантичному просторі мови” розроблені критерії виділення емотивної лексики із загального фонду мови, визначені особливості об'єктивації концептуального простору позитивних емоцій у зіставлюваних мовах, подана частиномовна характеристика позитивних емотивних одиниць, описана їхня семантична структура, виділені та охарактеризовані семантичні типи емотивів різних частин мови.

2.1. Концептуальний простір емоцій утворюють три типи емоційних реакцій, що виділяються за критеріями подобається / не подобається, схвалення / несхвалення, задоволення / незадоволення. Ці три типи емоцій, що визначені відповідно як емоції привабливості (attraction emotions), атрибутивні емоції (attribution emotions) та емоції, що основані на подіях (event-based emotions), формують єдиний комплекс емоційного сприйняття дійсності людиною через емоційне ставлення, емоційний вплив та емоційне переживання (А. Ортоні, Дж. Клоур, А. Коллінз).

Кожен з цих трьох типів емоційних реакцій представлений у мовній картині світу у вигляді відповідного вербалізованого емоційного концепту, що закріплює досвід людини в пізнанні емоцій. Позитивні емоції атракції, що виділяються за критерієм “подобається”, репрезентовані емоційними концептами LOVE в англійській мові, ЛЮБОВ в українській мові та АГАПН у новогрецькій мові. Атрибутивні позитивні емоції, критерієм виділення яких є схвалення дій агентів репрезентують відповідно емоційні концепти ADMIRATION, ЗАМИЛУВАННЯ та ИБХМБУМПУ. Позитивні емоції третього типу, що виникають як реакції на події та виділяються за критерієм задоволення, представлені у досліджуваних мовах концептами PLEASURE, ЗАДОВОЛЕННЯ та ЕХЧБСЙУФЗУЗ. Ці концепти складають концептосферу позитивних емоцій та представляють вербалізовану лексичними одиницями сукупність певним чином структурованих знань та уявлень мовців про позитивні емоції.

Концепти ЛЮБОВ та ЗАМИЛУВАННЯ репрезентують у свідомості людини етнічно та культурно обумовлені уявлення про емоційні ситуації позитивного ставлення, а концепт ЗАДОВОЛЕННЯ - про емоційні ситуації позитивного стану.

2.1.1. Загальна для досліджуваних мов прототипна модель концептуалізації любові, зображена на схемі 1, представляє любов як позитивне почуття, що пов'язує суб'єкт сприйняття із його об'єктом. Серед трьох компонентів моделі компонент “суб'єкт” не є диференційованим, компонент “почуття” містить три емотивних смисли (ЕС): ЕС 1“любов романтична”, ЕС 2 “любов сердечна” та ЕС 3 “любов-уподобання”, компонент “об'єкт” представлений ієрархією ознак.

На схемі стрілками показано, які ознаки об'єкта є релевантними для почуття, репрезентованого певним емотивним смислом. Об'єкт почуття, репрезентованого ЕС 1 “любов романтична”, обмежений ознакою “особа протилежної суб'єкту статі”, об'єкт ЕС 2 “любов сердечна” - ознакою “істота”, тоді як об'єкт почуття, репрезентованого ЕС 3 “любов-уподобання”, може мати будь-яку із вказаних на схемі ознак. Зафарбована на схемі ознака “особа однакової із суб'єктом статі” була виділена лише логічно. У мовному матеріалі не було виявлено одиниць, що експлікують цю ознаку.

Відмінні риси мов проявилися у розмежуванні виявлених інваріантних емотивних смислів. Так, в українській мові модель збігається із інваріантною: простежується розмежування смислів “любов романтична” та “любов сердечна” без їхньої подальшої диференціації. В англійській мові емотивні смисли “любов романтична” та “любов сердечна” не є чітко протиставленими один одному. У представленні концепту ЛЮБОВ у новогрецькій мові встановлена подальша диференціація емотивного смислу “любов сердечна” та виділення в його межах смислів “любов родинна” та “любов дружня”, чого не зафіксовано в інших мовах дослідження.

2.1.2. Концепт ЗАМИЛУВАННЯ постає частиною більш загального оцінного концепту СХВАЛЕННЯ. Універсальні риси концептуалізації емоції замилування спостерігаються в ядерній частині семантичного простору концепту, що утворюється компонентом “позитивна оцінка” із обов'язковою ознакою “інтенсивність”.

Специфічність концепту ЗАМИЛУВАННЯ в кожній із досліджуваних мов виявилася в периферійній зоні перетину семантичних просторів ЗАМИЛУВАННЯ та інших емоційних та раціональних концептів. Найбільшу кількість концептів, що перетинаються із концептом ЗАМИЛУВАННЯ, виявлено в англійській мові (концепти ПОВАГА, ЛЮБОВ, ЗДИВУВАННЯ, СТРАХ), а найменшу - в українській (ПОВАГА, ЛЮБОВ). У новогрецькій мові, на відміну від інших досліджуваних мов, не зафіксовано кореляцію концептів ЗАМИЛУВАННЯ та ЛЮБОВ.

2.1.3. Універсальною рисою в структурі семантичного простору концепту ЗАДОВОЛЕННЯ в досліджуваних мовах є наявність чотирьох емотивних смислів: “задоволення”, “радість”, “щастя” та “веселість”, кожен з яких представлений у мові низкою синонімічних номінацій, які знаходяться у відношеннях включення та перетину. Така універсальність структури поняттєвого складника концептосфери емоцій відбиває єдність людської психіки. Різниця у вербалізації концепту ЗАДОВОЛЕННЯ в зіставлюваних мовах простежується в кількісній репрезентації виділених універсальних емотивних смислів. В англійській і новогрецькій мові найменш кількісно представленим є емотивний смисл “щастя”, а в українській мові - емотивний смисл “веселість”.

2.2. Три типи емотивів, що об'єктивують концептосферу позитивних емоцій, - емотиви-номінативи, емотиви-експресиви та емотиви-дескриптиви, утворюють різні за обсягом групи. Кількісне співвідношення цих типів емотивної лексики (див. табл. 1) у досліджуваних мовах збігається - найбільшу групу складають емотиви-номінативи, а найменшу - емотиви-дескриптиви.

Таблиця 1. Співвідношення типів емотивної лексики у досліджуваних мовах

№

мова

тип емотивів

англ.

новогр.

укр.

од.

%

од.

%

од.

%

1.

Емотиви-номінативи

860

71

914

70

1020

73

2.

Емотиви-експресиви

287

24

272

21

281

20

3.

Емотиви-дескриптиви

64

5

107

9

80

7

Всього

1211

100

1293

100

1381

100

В українській мові зафіксована більша кількість номінативно-емотивних одиниць, ніж в інших досліджуваних мовах. Експресивно-емотивна лексика представлена приблизно однаковою кількістю одиниць. В англійській мові дескриптивно-емотивна лексика представлена меншою кількістю одиниць, ніж в українській та новогрецькій.

2.3. Частиномовно номінативно-емотивна лексика, що об'єктивує у мові позитивні емоційні концепти, представлена одиницями, які належать до чотирьох основних лексико-грамматичних класів слів. Серед них найбільш численними в усіх мовах є прикметники та іменники (див. табл. 2).

Таблиця 2. Частиномовна характеристика номінативно-емотивної лексики

№

мова

частина мови

англ.

новогр.

укр.

од.

%

од.

%

од.

%

1.

іменник

246

29

214

24

211

21

2.

прикметник

331

38

414

45

387

38

3.

дієслово

158

18

194

21

305

30

4.

прислівник

125

15

92

10

117

11

Всього

860

100

914

100

1020

100

Номінація емоцій в українській мові представлена найбільшою кількістю одиниць (1020 одиниць), а найменш окресленою у кількісному плані є номінація емоцій в англійській мові (860 одиниць). Кількісна перевага номінативно-емотивних одиниць в українській та новогрецькій мовах спостерігається не за рахунок наявності більшої кількості емотивних смислів, а за рахунок більшої кількості морфологічних засобів, що формують одиниці, які вербалізують один і той самий емотивний смисл.

2.3.1. Номінативно-емотивні іменники відображають різні компоненти емоційної ситуації: емоційний стан, суб'єкт емоції, джерело емоцій, та емоційну дію. В результаті дослідження були виявлені 5 семантичних типів іменників: “номінація емоційного стану” (англ. joy `радість', bliss `блаженство', glee `радість'; новогр. чбсЬ `радість', здпнЮ `насолода'; укр. щастя, любов, насолода), “номінація суб'єкта емоції” (англ. admirer, `шанувальник', idolizer `той, хто боготворить', lover `прихильник'; новогр. ибхмбуфЮт `шанувальник', иесйбклЮт `палкий любитель', есбуфЮт `шанувальник'; укр. закоханий, залицяльник), “номінація якості об'єкта / суб'єкта емоції” (англ. excellence `досконалість', appeal `привабливість'; новогр. елкхуфйкьфзфб `принадність', гпзфеЯб `принадність'; укр. чарівність, привабливість), “номінація джерела емоційного стану” (англ. amusement `веселощі', entertainment `забава'; новогр. шхчбгщгЯб `розвага', чЬсмб `приємне видовище'; укр. спокуса, утіха), “номінація емоційної дії” (англ. captivation `зачарування', новогр. клйуз `приваблення', укр. утішання). Серед виявлених типів найбільш продуктивним в усіх мовах виявився тип 1 “номінація емоційного стану” (50% від загальної кількості номінативно-емотивних іменників в англійській мові, 42% - в новогрецькій, 34% - в українській). Найменшою кількістю одиниць репрезентований в англійській мові семантичний тип 2 “номінація суб'єкта емоції” (9%), в новогрецькій мові - семантичні типи 3 “номінація якості об'єкта / суб'єкта емоції” та 5 “номінація емоційної дії” (по 13%) в українській - “номінація емоційної дії” (9%). Таке кількісне співвідношення свідчить про важливість номінації емоцій для впорядкування та розуміння внутрішніх процесів людини, оскільки саме ці одиниці фіксують у мовній картині світу результат інтроспекції людиною свого внутрішнього світу, категоризації її емоційного досвіду. В українській мові НЕІ номінації якості представлені більшою відносною кількістю (25%), ніж у новогрецькій та англійській, що свідчить про важливість характеризації об'єкта емоції для представників цієї мовної спільноти.

2.3.2. Номінативно-емотивні прикметники характеризують суб'єкт як носія емоції та його властивості як потенційного носія емоції, а також об'єкт як реальне або потенційне джерело емоції і представлені 6 семантичними типами: “такий, що відчуває емоцію Е” (англ. attached `прив'язаний, відданий', gleeful `веселий, радісний', новогр. енипхдйюфзт `захоплений', есщфехмЭнпт `закоханий', укр. закоханий, радісний, веселий, щасливий), “такий, що виражає емоцію Е” (англ. rapturous `захоплений', affectionate `такий, що любить', adoring `такий, що обожнює', новогр. екиейбуфйкьт `такий, що обожнює', ибхмбуфйкьт `який захоплюється', иесмьт `гарячий, палкий', укр. тріумфальний), “такий, що викликає емоцію Е” (англ. gratifying `який радує', beatific `щасливий', новогр. бсеупэменпт `такий, що подобається', ехрсьдекфпт `приємний', гпхуфьдйкпт `такий, що тішить', укр. благодатний, відрадний), “такий, що заслуговує емоції Е” (англ. admirable `чудовий', estimable `достойний обожнювання', meritorious `гідний захоплення', новогр. бойпибэмбуфпт `гідний захоплення', бойплбфсехфьт `достойний обожнювання', бойпмбкЬсйуфпт `достойний блаженства', укр. похвальний), “схильний до емоційного стану Е” (англ. cheerful `життєрадісний', новогр. кблпкбсдьт `життєрадісний', жщзсьт `життєрадісний', укр. життєлюбний), “пов'язаний з емоційним станом Е” (англ. romantic `романтичний', amorous `любовний', новогр. есщфйкьт `любовний', здпнйкьт `той, що має відношення до задоволення', укр. любовний). Перші три типи НЕП характеризують реальні емоційні ситуації, а три останні описують потенційні емоційні ситуації. Найбільш продуктивний тип у мовах набору збігається - “такий, що відчуває емоцію Е” (32% від загальної кількості номінативно-емотивних прикметників в англійській мові та новогрецькій мовах, 35% - в українській), а найменш продуктивний тип в англійській та новогрецькій мовах - “пов'язаний із емоційним станом” (3% в кожній з мов), а в українській мові - “такий, що заслуговує на емоцію” (2%). Отже, в кожній із досліджуваних мов реальні характеристики як суб'єкта, так і об'єкта емоції виявляються більш важливими для вираження у мові, і отримують більш детальний опис, ніж потенційні.

2.3.3. Номінативно-емотивні дієслова розподіляються за 5 семантичними типами: “емоційний стан” (англ. exult `радіти, торжествувати', новогр. ехчбсйуфйЭмбй `відчувати задоволення', укр. насолоджуватися), “емоційне відношення” (англ. idolize `поклонятися', новогр. ибхмЬжпмбй `замилуватися', укр. цікавитися), “становлення емоційного стану” (укр. розвеселятися, закохуватися), “каузація емоційного стану” (англ. cheer `підбадьорювати', новогр. мбгеэщ `причаровувати', укр. зачаровувати), “емоційна дія” (англ. rollick `розважатися', новогр. гленфю `веселитися', укр. забавлятися). Найбільш представленим в усіх мовах виявився тип “каузація емоційного стану” (50% від загальної кількості номінативно-емотивних дієслів в англійській мові, 32% - в новогрецькій, 36% - в українській), а найменш численним - “емоційна дія” (12% - в англійській мові, 15% - в новогрецькій, 13% - в українській). В українській мові було виділено один семантичний тип номінативно-емотивних дієслів “становлення емоційного стану”, не виділений в інших мовах набору, що пояснюється специфікою словотвірної системи української мови, яка використовує ширший арсенал словотвірних засобів.

2.4. Експресивно-емотивні лексичні одиниці виражають позитивне емоційне ставлення до об'єкту номінації, основою якого є позитивна оцінка об'єкта мовцем. Семантика емотивів-експресивів відображає різний ступінь конкретизації такої оцінки: від загально- до частковоооцінного значення.

2.4.1. Експресивно-емотивні іменники можуть позначати об'єкт позитивного емоційного ставлення без конкретизації параметру, за яким він оцінюється (семантичний тип 1 “об'єкт позитивного емоційного ставлення”: англ. honey `любий,-а', новогр. гкьлцй `улюблена річ', укр. серденько). Позитивне емоційне ставлення виникає на основі позитивної оцінки об'єкта за його внутрішніми якостями (семантичний тип 2 “об'єкт позитивного емоційного ставлення, що оцінюється за внутрішніми якостями, характером”: англ. angel `ангел', hero `герой', новогр. Юсщбт `герой', укр. золото) або зовнішнім виглядом (семантичний тип 3 “об'єкт позитивного емоційного ставлення, що оцінюється за зовнішнім виглядом”: англ. peach `красуня', новогр. ИеЬ `богиня', укр. красуня). Універсальною рисою цієї групи емотивів є невелика представленість одиниць семантичного типу 2: в кожній з досліджуваних мов більш вираженим виявляється позитивне емоційне ставлення, сформоване в результаті оцінки зовнішності об'єкта. Це дозволяє констатувати, що у свідомості людини норма оцінки внутрішніх якостей є зміщеною в бік позитивності. Для новогрецької мови, на відміну від англійської та української, характерна перевага іменників із конкретизованим оцінним значенням, а саме оцінкою за зовнішнім виглядом (40%), тоді як в англійській та українській мовах переважають іменники із узагальненим оцінним значенням (44% та 46%) відповідно.

2.4.2. Семантичні типи експресивно-емотивних прикметників розподіляються за 3 семантичними типами: “позитивне загальнооцінне значення” (англ. marvellous, новогр. кбфбрлзкфзкьт, укр. чудовий), “позитивне загальне емотивне значення” (англ. prepossessing `привабливий', новогр. енфхрщуйбкьт `вражаючий', укр. сліпучий), “позитивне конкретне емотивне значення” (англ. grand `грандіозний', first-rate `чудовий', exceptional `винятковий', fascinating `надзвичайний', charming `чарівний', новогр. ерйвлзфйкьт `надзвичайний', еобйсефйкьт `виключний', буэгксйфпт `неперевершений', гпзфехфйкьт `звабливий', укр. грандіозний, віртуозний, рідкісний). В ході аналізу матеріалу встановлена універсальна тенденція до вираження позитивних емоцій за допомогою позитивних експресивно-емотивних прикметників із загально емотивним значенням, що містять потенціал для конкретизації параметру оцінки у конкретній емоційній ситуації.

2.5. Дескриптивно-емотивні одиниці, які фіксують прототипні зовнішні вияви емоцій, представлені на лексичному рівні найменшою кількістю одиниць у порівнянні з іншими групами емотивів. Оскільки фізичний вияв емоцій є дуже різноманітним та потребує детального опису, цей аспект емоційної складової людини складно зафіксувати у значенні окремої лексичної одиниці, тому на лексичному рівні представлені лише найбільш типові прояви (див. табл. 3).

Мімічні дескриптиви описують вияв емоцій, що відображається на обличчі суб'єкта емоції (семантичний тип 1 у табл. 3), переважають в новогрецькій мові (29 од.). Соматичні дескриптиви репрезентують емоційні прояви, що знаходять вираження у жестах, рухах та інших фізичних діях (семантичний тип 2 у табл. 3). Найбільша кількість одиниць цього типу виявлена в українській мові (36 од.). Фонаційні дескриптиви, які описують звуковий вияв емоцій (семантичний тип 3 у табл. 3), більш характерні для новогрецької мови (47 од.).

Таблиця 3. Кількісна характеристика позитивних дескриптивно-емотивних одиниць

№

Семантичний тип

Кількість

Приклади

англ.

новогр.

укр.

од.

%

од.

%

од.

%

1

Мімічні дескриптиви

16

25

29

27

15

19

англ. shine `сяяти', новогр. лбмрю `сяяти', укр. грати

2

Соматичні дескриптиви

30

47

31

29

36

44

англ. hug `обійняти', новогр. цйлщ `цілувати', укр. пестити

3

Фонаційні дескриптиви

18

28

47

44

29

37

англ. cheer `схвальні вигуки', новогр. ерехцзмЯб `схвальні вигуки', укр. сміятися

Всього

64

100

107

100

80

100

За даними кількісного аналізу, найбільш численно дескриптивно-емотивні одиниці представлені в новогрецькій мові, а найменш численно в англійській мові, що свідчить про схвалення культурною нормою грецької нації відвертого вираження емоцій та про закріплену культурною нормою стриманість у вияві емоцій представниками англомовної спільноти.

3. У третьому розділи “Лексикографічне трактування позитивної емотивної лексики” зроблено короткий огляд сучасного стану лексикографії досліджуваних мов, наведено результати дефініційного аналізу словникових тлумачень позитивних емотивних лексичних одиниць, визначено основні моделі лексикографічної інтерпретації семантики емотивних лексичних одиниць, встановлено закономірності використання таких моделей в лексикографічних джерелах аналізованих мов.

3.1. Емотивна лексика як різновид абстрактної лексики є складним об'єктом для лексикографічної репрезентації. Основним способом семантизації емотивності є представлення емотивної семи у словниковій дефініції. За типами організації дефініції поділяються на описові, релятивні та дериваційні.

Загальною рисою в словниках трьох мов дослідження є використання усіх трьох типів дефініцій, проте застосовуються вони різною мірою. В ході дослідження встановлена значна перевага релятивного способу тлумачення над іншими в англійській та новогрецькій мовах (65% від загальної кількості проаналізованих тлумачень в англійській мові, 73% - в новогрецькій), що відображає загальні тенденції оптимальної організації простору словника. В українських словниках перевага надається релятивному (54%) та дериваційному (41%) способам тлумачення, при цьому відсоток описових дефініцій дуже низький (5%). При аналізі співвідношення типів дефініцій, наявних у словниках, можна простежити певний зв'язок зі структурою мови. Для української мови характерні випадки наявності кількох однокорінних одиниць із однаковим значенням, утворених за допомогою різних суфіксів, (наприклад, наснага, наснаженість, наснаження), що зумовлює широке використання дериваційного способу тлумачення, менш характерного для англійської та новогрецької мов.

Структуру описових та релятивних дефініцій представлено у вигляді моделей, які відображають наявність експлікації у тлумаченні емотивної семи та конкретизаційних сем, що характеризують відповідну емоцію.

3.1.1. Описові (родо-видові) дефініції тлумачать значення слова за допомогою визначення родового поняття та набору диференційних ознак, напр.: англ. pleasure `задоволення' - the condition or sensation induced by the experience or anticipation of what is felt or viewed as good or desirable `стан або відчуття, викликане переживанням або передчуттям чогось, що розглядається як добре чи бажане'[SOЕD]; новогр. чбсЬ `радість' - дхнбфь, ехчЬсйуфп бЯуизмб рпх фп дзмйпхсгеЯ з йкбнпрпЯзуз ерйихмюн, уфьчщн Ю з рспудпкЯб гйб фзн йкбнпрпЯзуз фпхт `сильне, позитивне почуття, що викликане реалізацією бажань, цілей або сподіванням на їх реалізацію'[ЛКН].

У роботі виділено чотири основні моделі (див. табл. 4), в яких сема емотивності представлена родовою семою “почуття” (F), та в різних комбінаціях представлені семи-конкретизатори: інтенсивність (I), характер почуття (E) та причина виникнення (C) почуття.

Таблиця 4. Моделі побудови описових дефініцій при тлумаченні номінативно-емотивниої лексики

№

Модель тлумачення

Частотність використання, %

англ.

новогр.

укр.

1

F + C

45

20

27

2

E + F + C

38

43

44

3

I + F + C

10

12

5

4

E + I + F + C

4

14

22

5

Інші

3

5

2

Всього

100

100

100

Продуктивність моделей у мовах набору не збігається. В англійській мові найбільш поширеною є модель із експлікацією семи причини F+C, а в новогрецькій та українській мовах - із експлікацією сем причини та характеру почуття E+F+C. Найменш продуктивною в мовах дослідження виявилася розгорнута модель в якій одночасно експліковані три конкретизаційні семи, що свідчить про тенденцію економічності опису. Більш розгорнуті моделі описових дефініцій використовуються для семантизації базових номінацій емоцій.

3.1.2. Релятивні (синонімічні) дефініції розкривають значення слова через синонімічні одиниці, а також містять семи, що уточнюють семантичні ознаки, необхідні для ідентифікації конкретної емоції, наприклад, новогр. уфпсгЮ `ніжність' - бгнЮ кбй фсхцесЮ бгЬрз, бцпуЯщуз `цнотлива, ніжна любов, прихильність' [ЛКН]; укр. потяг - посилена непереборна схильність до кого-небудь [ВТСУМ]. В таких дефініціях (див. табл. 5) сема емотивності експлікується вказівкою на синонімічну номінацію емоції (NE), конкретизація значення відбувається через комбінування таких сем: інтенсивність (I), характер почуття (E), причина виникнення (C) та зовнішній вияв (Ex) почуття.

Таблиця 5. Моделі побудови синонімічних дефініцій при тлумаченні номінативно-емотивної лексики

№

Модель

Частотність використання, %

англ.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены