Структурно-композиційні та комунікативно-прагматичні особливості французького детективного гумористичного роману

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.133.1'38:81'42

СТРУКТУРНО-КОМПОЗИЦІЙНІ ТА КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКОГО ДЕТЕКТИВНОГО ГУМОРИСТИЧНОГО РОМАНУ

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПОНОМАРЬОВА ОЛЕНА ОЛЕГІВНА

КИЇВ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Кагановська Олена Марківна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра французької філології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент Смущинська Ірина Вікторівна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра французької філології, професор

кандидат філологічних наук, доцент Жалай Василь Якович, Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України, кафедра іноземних мов, директор

Захист відбудеться "31" жовтня 2008 р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розісланий "26" вересня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О. А. Стишов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Визначенню місця детективного роману серед інших жанрів художньої літератури присвячено чимало літературознавчих розвідок (Г. А. Анджапаридзе, А. З. Вуліс, Н. А. Модестова, Ц. Тодоров, Т. Boileau, R. Caillois, F. Fosca). Проте лінгвістичний аспект детективного роману залишається мало вивченим. Як правило, детективний роман стає об'єктом наукових розвідок у вітчизняному мовознавстві в кількох аспектах: стилістичному (Т. В. Братусь, О. Д. Міхілєв, І. А. Оберніхіна), граматичному й наративному, при цьому увага дослідників була зосереджена на ментальній реконструкції тексту як складової частини художнього хронотопу і з'ясуванні ролі жанру літературного твору в структуруванні відображеного в ньому художнього часу загалом і в його мовленнєвому втіленні зокрема (Л. В. Дученко). Інтерес дослідників викликали внутрішня та зовнішня структура вставних абзаців та їх функції в побудові й членуванні тексту детективного роману (Е. Ф. Щербина). Закономірності структурування детективного гумористичного роману як єдиного цілого залишалися поза увагою вчених, що зумовлює необхідність його всебічного аналізу під цим кутом зору.

Актуальність обраної теми визначається загальною тенденцією сучасних лінгвістичних досліджень до комплексного вивчення особливостей текстів із урахуванням жанрової специфіки, потребою виокремлення комунікативних настанов конкретного художнього тексту. Вивчення специфіки структурування французького детективного гумористичного роману дозволяє з'ясувати роль суб'єктивної модальності, що тісно пов'язана з таким складником "образу автора", як точка зору, та визначає спрямування детективної оповіді в певному ракурсі - гумористичному.

Гіпотеза дисертаційного дослідження базується на припущенні, що французький детективний гумористичний роман має особливу структурно-композиційну та комунікативно-прагматичну організацію, зумовлену провідною роллю "образу автора" в зображенні текстових подій як комічних, що вирізняє його з-поміж інших різновидів детективного роману. Виражальні засоби та стилістичні прийоми різних мовних рівнів є тими сигналами, що свідчать про гумористичну тональність висловлень у французькому детективному гумористичному романі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної наукової теми "Дослідження когнітивних і комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови", яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 18 грудня 2003 р.). Проблематика, що розглядається в дисертації, вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України "Когнітивні й комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс", затвердженою вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (держреєстрація № 0103U003178, протокол № 6 від 31 січня 2005 р.).

Метою дисертаційного дослідження є визначення структурно-композиційних та комунікативно-прагматичних особливостей французького детективного гумористичного роману.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

– узагальнити особливості феномену гумору, враховуючи його психологічні, естетичні й лінгвістичні чинники;

– визначити роль гумористичної тональності у формуванні структури французького детективного гумористичного роману;

– розкрити прагматичний потенціал таких композиційних складників французького детективного гумористичного роману, як заголовок, передмова, експозиція, епілог, і визначити їх роль у створенні гумористичного ефекту;

– окреслити тенденції добору лексичних, синтаксичних засобів і тропів у французькому детективному гумористичному романі, що сприяють створенню гумористичного ефекту;

– виявити комунікативно-прагматичні особливості французького детективного гумористичного роману;

– встановити тенденції залучення егоцентричних одиниць мови, що актуалізують мовця (оповідача або персонажа) у французькій детективній гумористичній оповіді;

– з'ясувати особливості діалогічного мовлення персонажів французького детективного гумористичного роману, що віддзеркалюються у специфіці використання мовленнєвих стратегій слідчим, поліцейським, свідком, убивцею й жертвою.

Лінгвотекстові особливості французького детективного гумористичного роману піддаються комплексному аналізові вперше, що визначає правомірність його вибору об'єктом дослідження.

Предметом дисертаційного дослідження є структурно-композиційні та комунікативно-прагматичні характеристики французького детективного гумористичного роману. гумористичний фрацузький роман лексичний

Методи дослідження зумовлені метою, поставленими завданнями й специфікою аналізованого матеріалу: індуктивний метод дозволив зробити висновок про дію загальних структурно-композиційних і мовностилістичних особливостей французького детективного гумористичного роману на основі виділених лінгвостилістичних параметрів функціонування конкретного детективного гумористичного тексту; описово-аналітичний метод застосовано для визначення провідних жанрових рис французького детективного гумористичного роману; компонентний аналіз уможливив пошук сем, що збагачують мовні одиниці твору додатковим поняттєвим і емоційним змістом; контекстуально-інтерпретативний аналіз використано для визначення текстових елементів, наділених додатковим емоційним змістом; елементи кількісного аналізу залучено для встановлення відсоткового співвідношення між досліджуваними одиницями.

Матеріалом дослідження слугували 1768 фрагментів тексту з авторським і персонажним мовленням, відібраних із романів французьких письменників Шарля Ексбрайя "Encore vous, Imogиne ?", "La honte de la famille", "Les filles de Folignazzaro", "Notre Imogиne" та Фред Варгас "L'homme а l'envers", "L'homme aux cercles bleus", "Pars vite et reviens tard" загальним обсягом 1803 сторінки. Звернення до вказаних романів зумовлене тим, що у творчості Шарля Ексбрайя та Фред Варгас гумор виступає засобом художнього осмислення й відображення дійсності.

Наукова новизна роботи полягає в з'ясуванні характерних лінгвопоетичних особливостей французького детективного гумористичного роману, що дають підставу визначити його як особливий літературний феномен. Аналіз французького детективного гумористичного роману вперше здійснено на основі комунікативно-прагматичного підходу з урахуванням трьох планів комунікації: адресант - текст - адресат. Визначено роль композиційних складників французького детективного гумористичного роману у створенні гумористичного ефекту. Окреслено характерні для творів цього жанру лінгвостилістичні засоби та прийоми, що актуалізують суб'єктивну позицію мовця (оповідача або персонажа) французького детективного гумористичного роману. Новим є погляд на мовленнєву взаємодію комунікантів (персонаж-адресант - персонаж-адресат) як на конфронтацію двох комунікативних стратегій. Жанрові особливості аналізованих текстів дозволили охарактеризувати внутрішню комунікацію французького детективного роману як гумористичну.

Теоретичне значення дослідження зумовлене тим, що воно є внеском у розв'язання завдань лінгвостилістики, прагматики художнього тексту, лінгвопоетики. Поглиблений аналіз лексико-стилістичних засобів створення художнього образу персонажа сприяє подальшому розвитку стилістики й інтерпретації художнього тексту. Отримані дані стосовно особливостей побудови мовленнєвої взаємодії персонажів французького детективного гумористичного роману є внеском у розвиток комунікативної лінгвістики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертаційного дослідження в теоретичних курсах стилістики (розділи "Стилістика тексту", "Стилістична семасіологія"), лінгвістики тексту (розділ "Категорії тексту"), історії літератури (розділ "Література Франції ХХ століття"), у спецкурсі з комунікативної лінгвістики (розділ "Стратегії і тактики мовленнєвого спілкування"), у визначенні тематики курсових, дипломних, магістерських праць студентів.

Апробацію результатів дослідження здійснено на дванадцяти наукових конференціях, у тому числі на п'яти міжнародних: "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровський національний університет, 25-26 листопада 2005 р.), "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 28-29 вересня 2006 р.), "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровський національний університет, 23-24 листопада 2006 р.), "Ars Grammatica. Грамматические исследования" (Мінський державний лінгвістичний університет, 5-6 грудня 2007 р.), "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоградський державний педагогічний університет, 27-28 березня 2008 р.); двох всеукраїнських: "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецький національний університет, 1-3 лютого 2006 р.), "Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства" (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 5-6 жовтня 2006 р.); п'яти науково-практичних у КНЛУ: "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє" (Київ, 22-23 лютого 2006 р.), "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 4-6 квітня 2006 р.), "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 4-6 квітня 2007 р.), "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (Київ, 12 грудня 2007 р.), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2-4 квітня 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в семи статтях, шість із них - у фахових наукових виданнях ВАК України (2,9 др. арк.), та в семи тезах доповідей на міжнародних і міжвузівських лінгвістичних конференціях (1,7 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 4,6 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, списків наукової, довідкової літератури та джерел ілюстративного матеріалу.

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, визначено об'єкт, предмет і матеріал дослідження, описано методи дослідження, викладено теоретичне та практичне значення його результатів, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі представлено теоретичні положення, на які спирається дослідження, проведено аналіз наукових підходів до визначення детективного роману, встановлено роль категорії гумористичної тональності, що властива французькому детективному гумористичному роману кінця ХХ століття, окреслено особливості логіко-поняттєвого та мовного гумору.

У другому розділі розкрито структурні особливості французького детективного гумористичного роману за допомогою об'ємно-прагматичного членування, виявлено роль сильних позицій у формуванні гумористичної спрямованості цього художнього тексту, окреслено особливості взаємодії форм авторського та персонажного мовлення, проаналізовано лінгвостилістичні засоби і прийоми створення гумористичної тональності детективної оповіді.

У третьому розділі висвітлено особливості оповідного простору французького детективного гумористичного роману, досліджено стратегічні механізми комунікативної взаємодії персонажів у діалогах досліджуваних творів.

У загальних висновках узагальнено результати наукового дослідження, викладено основні результати дисертації, окреслено перспективи подальшої роботи в обраній галузі.

У додатках наведено фрагменти ілюстративного матеріалу, подано таблицю кількісного співвідношення авторського та персонажного мовлення.

Обсяг тексту дисертації становить 165 сторінок, загальний обсяг роботи - 205 сторінок. Список використаних джерел містить 293 праці, список довідкової літератури нараховує 26 позицій, з них література іноземними мовами - 127 праць. Список ілюстративного матеріалу налічує 7 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Французький детективний гумористичний роман як об'єкт лінгвістичного дослідження". У французькому детективному гумористичному романі створення комічного ефекту базується на такому багатоаспектному явищі, як гумор. Якщо механізми створення гумору на сьогодні вже ґрунтовно досліджені (М. М. Бахтін, Ю. Б. Борєв, Т. Б. Любимова, М. Мінський, Г. Г. Почепцов, В. Я. Пропп, S. Attardo, E. M. Blistein, R. Escarpit, R. Landheer, M. A. Rishel), то визначення ролі окремих мовних одиниць у процесі створення гумористичної тональності художнього тексту вимагає подальшого розгляду.

У працях з лінгвістики тексту поряд із структурними категоріями науковці виокремлюють змістові категорії, однією з яких є "образ автора" як відображення суб'єкта, що творить текст (М. М. Бахтін, В. В. Виноградов, О. П. Воробйова, О. О. Селіванова, З. Я. Тураєва). Суб'єкт, що пише чи говорить, визначає стиль відповідного тексту, а в художньому творі має значення не тільки зображене, а й авторська позиція, оцінка. Тому визначення особливостей французького детективного гумористичного роману передбачає вияв ставлення мовця (оповідача або персонажа) до зображуваного. Вирешення цих проблем пов'язане з категорією суб'єктивної модальності, що в сучасних працях розглядається як текстова категорія (І. Р. Гальперін, О. М. Мороховський, І. В. Смущинська, З. Я. Тураєва).

Встановлено, що французькому детективному гумористичному роману притаманна гумористична тональність, тісно пов'язана з таким складником "образу автора", як точка зору (О. М. Кагановська, Б. А. Успенський, G. Genette). Точка зору як модальний центр визначає спрямування детективної оповіді в одному з можливих ракурсів - гумористичному. У роботі ми спираємося на визначення гумористичної тональності тексту як письмової "інтонації" (І. В. Смущинська), що базується на гуморі та здатна забарвлювати тексти різнопланових функціональних стилів: художньої літератури, публіцистики й преси, побутового мовлення, полемічних жанрів наукового стилю (С. М. Іваненко). Водночас поділяємо думку Т. В. Матвєєвої про те, що тональність тексту забезпечує вираження авторського ставлення до предмета оповіді та зумовлена інтенцією автора викликати відповідну реакцію у читача. Сигнали настанови автора тексту пронизують увесь текст і з'єднують його в єдине ціле. У дослідженні ці сигнали визначені як егоцентричні мовні одиниці, що віддзеркалюють у тексті ставлення мовця (оповідача або персонажа) до зображуваних подій. У французькому детективному гумористичному романі завдяки цим сигналам створюється певне забарвлення мовлення - гумористична тональність тексту.

Лінгвопоетичний підхід (В. В. Виноградов, К. А. Долінін, Б. А. Успенський, І. Я. Чернухіна) до розгляду композиції художнього тексту робить це поняття широким, містким, оскільки враховується мовний матеріал, особливості його комбінування у французькому детективному гумористичному романі, що узгоджуються зі сюжетом та ідейним змістом, тобто поняття композиції охоплює всю зовнішню та внутрішню структуру тексту. Під композицією французького детективного гумористичного роману ми розуміємо систему формальних, формально-змістових, змістових та образних складників, що утворюють у своїх зв'язках певні варіанти структур, які характерні для стилю відповідного літературного жанру, індивідуального стилю і матеріально реалізовані шляхом відбору й комбінування мовних одиниць. Встановлено, що французький детективний гумористичний роман як стильова система відрізняється від інших художніх текстів набором визначених стильових рис. Передусім, це діалогічність, оскільки основним структурно-композиційним складником цього тексту є діалог персонажів. Авторському мовленню відводиться значно менше місця, ніж персонажному мовленню, що представлене діалогічною формою. Діалогічність творів Ш. Ексбрайя має конфліктний характер, оскільки діалоги відбуваються між персонажами, що перебувають у відносинах конфронтації (слідчий - убивця, слідчий - поліцейський). Персонажам творів Ф. Варгас властивий конфліктний діалог (слідчий - поліцейський); діалогічне мовлення може мати прихований конфліктний характер (слідчий - убивця). У творах Ф. Варгас діалогічна форма мовлення часом поступається місцем внутрішньому мовленню персонажів, при цьому помітну роль у структуруванні твору відіграє невласне-пряма мова.

Важливою стильовою рисою детективного гумористичного роману є контрастність, що виражається в антитезній побудові тексту. Як правило, жанр детективного роману передбачає існування двох антагоністичних персонажів (слідчого та вбивці) - двох протилежних точок зору (поняття "точка зору" запозичено у Б. А. Успенського). У діалозі, в якому реалізується конфронтаційна стратегія, мовленнєві ходи персонажів перебувають у відношеннях контрасту, має місце заперечення та спростування слів співрозмовника. У французькому детективному гумористичному романі незбіг точок зору персонажів та / або оповідача спрямований на породження гумористичного ефекту. Антитезність виявляється у зміні персонажного мовлення на авторське. Діалогічність і контрастність породжують динамічність оповіді французького детективного гумористичного роману. Така динамічність досягається шляхом комбінування точок зору персонажів детективного гумористичного твору, що сприяє швидкому розгортанню сюжету. Встановлено, що оповідач змінює свою позицію, дотримуючись тієї чи іншої точки зору або займаючи протилежний бік. Зіткнення двох протилежних точок зору приводить до яскраво вираженої кульмінації та розв'язки.

Розділ 2. "Структурно-композиційні особливості французького детективного гумористичного роману". Мовна специфіка французького детективного гумористичного роману як прагматично націленого тексту зумовлюється його розважальною спрямованістю. Цей критерій є визначальним для структурно-композиційної організації французького детективного гумористичного роману. Так, об'ємно-прагматичне членування (І. Р. Гальперін) французького детективного гумористичного роману як певної структури уможливило виокремлення таких її складників, як заголовок, передмова, експозиція й епілог та встановлення їх ролі в гумористичній спрямованості роману.

У дослідженнях з лінгвістики тексту (І. Р. Гальперін, Л. А. Коробова) заголовок розглядають як проспективну одиницю, що містить у собі інформацію, яка визначає всю подальшу структуру твору (Т. В. Матвєєва), окреслює загальні напрямки оповіді або позначає поведінкові характеристики персонажів роману (О. М. Кагановська). Серед функцій заголовка, характерологічної, яка виділяє текст з-поміж інших, актуалізуючої, що співвідносить текст із позатекстовою ситуацією (О. П. Воробйова, О. М. Мороховський, І. В. Смущинська), фатичної, яка привертає увагу читача та готує його до сприйняття інформації, для заголовка французького детективного гумористичного роману визначальною є остання. Наявність у заголовках опорних елементів ХТО, ЩО, ДЕ, КОЛИ (за С. А. Жаботинською), як правило, забезпечує чіткість у висвітленні основного змісту повідомлення. Наприклад, заголовок роману "La honte de la famille" Ш. Ексбрайя містить опорний елемент ЩО. Аналіз складників заголовка дозволяє виділити у першому компоненті La honte ("позор, ганьба") певний напрямок розвитку теми відповідно до негативного значення лексичної одиниці honte n.f. - "chose dйshonorante, qui soulиve l'indignation" - безчесний, принизливий вчинок або річ, що викликає обурення. Лексична одиниця famille n.f. - "toutes les personnes d'un mкme sang, comme enfants, frиres, neveux, etc." дозволяє читачеві прогнозувати, що трагедія матиме місце у родинному колі. Так, у реалізації фатичної функції заголовка важливим є звернення уваги на повторення заголовного слова la honte в детективній оповіді, оскільки гумористичний ефект виникає шляхом зіткнення оцінних позицій персонажів твору, які виступають носіями суспільних цінностей і норм поведінки.

Передмова у французькому детективному гумористичному романі має факультативний характер і за своєю структурою співвідноситься з передмовою драматургічних творів. Як правило, передмова французького детективного гумористичного роману має заголовок PERSONAGES PRINCIPAUX або PERSONAGES, основну частину, що вводить персонажі, та заключну частину, яка містить авторський коментар. Особливість основної частини передмови з позиції її прагматичної спрямованості полягає в окресленні кола основних персонажів твору для полегшення і спрощення сприйняття інформації читачем. Заключна частина передмови має на меті переконати читача в реальності конкретної детективної історії.

Провідне місце у формуванні гумористичної спрямованості творів Ш. Ексбрайя та Ф. Варгас належить таким композиційним блокам, як експозиція та епілог. Ці композиційні блоки за допомогою експресивно забарвлених мовних одиниць віддзеркалюють суб'єктивне ставлення мовця до подій та персонажів французького детективного гумористичного роману. Експозиція скеровує увагу читача на гумористичне спрямування тексту, епілог згортає інформацію та створює ефект розрядки детективної гумористичної оповіді.

У мовознавчих дослідженнях (Т. В. Братусь, О. М. Кагановська, А. З. Леськів, Г. Г. Почепцов, О. Ю. Титаренко, О. Б. Шонь), присвячених мовним засобам реалізації форм комічного, зазначається, що комічне відтворення дійсності не має особливого інвентаря мовних засобів. Так, ми визначаємо лише певні тенденції залучення мовних засобів, спрямованих на створення гумористичного ефекту у французькому детективному гумористичному романі, що базується на відхиленні від логічних, етичних, аксіологічних, мовних і мовленнєвих норм. Наприклад, створення гумористичного ефекту, що ґрунтується на порушенні етичних, або поведінкових норм, досягається шляхом залучення стилістично-зниженої лексики. Виходячи з тези, що в мовленні вибір того чи іншого слова може залежати не від культурного рівня мовця, а від тієї ролі, яку він відіграє в процесі комунікації, та від його ставлення до адресата мовлення (К. А. Долінін), виявлено, що в творах Ш. Ексбрайя та Ф. Варгас вибір стилістично-зниженої лексики пов'язаний з позиційними ролями персонажів та залежить від комунікативних стратегій мовців. Розмовна лексика надає діалогічному мовленню, яке є одним із головних структурних складників французького детективного гумористичного роману, експресивності, динамічності та комічності. Це, в свою чергу, дає змогу охарактеризувати мовлення персонажів творів як фамільярне.

Серед проаналізованих синтаксичних засобів реалізації комічного ефекту поширеними є вставлені конструкції (відрізняються від вставних конструкцій тим, що не виражають ставлення мовця до свого висловлення):

Rosemary Elroy regardait d'un oeil attendri, а travers la fenкtre de la cuisine, travailler le bйbй qu'elle avait йlevй et qui, la cinquantaine bien dйpassйe, tйmoignait du mкme caractиre indomptable que du temps oщ, petite fille, elle refusait son porridge quotidien ou son haggie dominical (Exbrayat, Notre Imogиne).

Вставлена конструкція виступає засобом створення логіко-поняттєвого гумору, який полягає в несумісності понять, що порівнюються. Під впливом вставленої конструкції la cinquantaine bien dйpassйe ("давно минув п'ятий десяток") лексема le bйbй ("крихітка") набуває гумористичного забарвлення, оскільки зміст конструкції спростовує значення лексеми "petit enfant".

У французькому детективному гумористичному романі сама по собі вставлена конструкція не здатна створити гумористичний ефект - вона реалізує свій стилістичний потенціал лише в комплексі з іншими стилістичними прийомами. Продуктивними стилістичними прийомами у створенні гумористичних характеристик у романах Ш. Ексбрайя та Ф. Варгас є оксиморон, каламбур, антитеза та порівняння. Оксиморон є одним із прийомів характеризації станів та поведінки персонажів. Нижченаведений приклад ілюструє, як шляхом залучення оксиморону розкриваються особливості усвідомлення персонажем самого себе:

Mais comme depuis son enfance il s'йtait dйja souvent senti deux, Jean-Baptiste d'un cotй et Adamsberg de l'autre, qui regardaient faire Jean-Baptiste, lui collait aux trousses en ricanant, зa faisait que maintenant, ils йtaient trois: Jean-Baptiste, Adamsberg et l'homme public, Jean-Baptiste Adamsberg. Sainte et dйchirйe Trinitй (Vargas, L'homme aux cercles bleus).

Герой сприймає своє ім'я та прізвище як імена трьох окремих людей (Jean-Baptiste, Adamsberg et l'homme public, Jean-Baptiste Adamsberg). Проводяться паралелі між героєм, що має три іпостасі, та святою трійцею ("l'union de trois personnes distinctes ne formant qu'un seul Dieu"), яка потерпає від протиріч ("diviser par des troubles"). Нове утворення, що виникає шляхом комбінування протилежних за значенням лексичних одиниць Trinitй ("трійця") та dйchirйe ("роз'єднаний"), набуває гумористичного забарвлення внаслідок відхилення від логічних норм.

Гумористичний ефект, в основі якого порушення логічних норм, може бути створений за допомогою каламбуру і антитези. Каламбур використовується з метою передати ставлення мовця до подій детективної гумористичної оповіді. Гумористичний ефект породжується співзвучністю, тобто комбінацією омофонних лексичних одиниць - дієслова vit ("бачила") та іменника la vie ("життя"):

Elle vit cet homme aux yeux tombants qui la regardait avec une douceur peu commune, sa chemise entrйe d'un cфtй dans un pantalon noir, et sortie de l'autre, elle vit que ce maigre visage ne collait pas avec ces mains volйes а une statue de Rodin, et elle comprit que зa allait aller mieux, la vie (Vargas, L'homme aux cercles bleus).

У французькому детективному гумористичному романі антитеза є одним із прийомів створення комічної спрямованості оповіді, у такому разі гумористичний ефект створюється внаслідок контрасту:

А Callander, au grand dйsespoir de sa gouvernante, Imogиne йtait adorйe et haїe. Pour les uns, elle s'affirmait l'orgueil des Highlands - et ceux-lа elle les eыt entraоnйs oщ il lui aurait plu -, pour les autres, elle йtait la honte de l'Ecosse (Exbrayat, Notre Imogиne).

Антитезне протиставлення має місце при відтворенні почуттів персонажів до головної героїні твору (Imogиne йtait adorйe et haїe, l'orgueil, la honte). Іронічне ставлення оповідача проявляється в гіперболізації громадської думки (l'orgueil des Highlands, la honte de l'Ecosse). Антитеза поєднується з паралельними конструкціями (Pour les uns, elle s'affirmait l'orgueil des Highlands, pour les autres, elle йtait la honte de l'Ecosse) для надання детективній гумористичній оповіді експресивності.

У французькому детективному гумористичному романі головна роль порівнянь полягає у виявленні особливостей зовнішності персонажів, емоційних станів і поведінки шляхом уподібнення людини до тварини:

Onesimo secoua la tкte, pareil au boeuf, harcelй par les mouches, dans les pвturages d'йtй. [...] Onesimo ne possйdait pas une dialectique bien subtile et resta coi (Exbrayat, Les filles de Folignazzaro).

Гумористична тональність порівняння розкривається в контексті, акцентується увага на такій якості персонажа, як неквапливість у прийнятті рішень (Onesimo ne possйdait pas une dialectique bien subtile et resta coi). З царини джерела (boeuf, harcelй par les mouches, dans les pвturages d'йtй) на царину мети (Onesimo secoua la tкte) переносяться такі ознаки, як змученість бика від мух - змученість героя від думок. Непрямий додаток (par les mouches) та обставина місця (dans les pвturages d'йtй) виконують уточнювальну функцію. Таким чином, у французькому детективному гумористичному романі порівняння найчастіше залучається в авторське мовлення з метою виявлення особливостей характеру персонажів.

Розділ 3. "Комунікативно-прагматичні особливості французького детективного гумористичного роману". Дослідження особливостей функціонування французького детективного гумористичного тексту пов'язане з прагматичним аспектом, що передбачає звернення уваги до ролі мовця (оповідача або персонажа), який використовує мовні знаки і творить цей текст (Ю. М. Лотман). З цією метою розкрито специфіку функціонування егоцентричних одиниць мови (за О. В. Падучевою), що актуалізують мовця в оповідному просторі творів Ш. Ексбрайя та Ф. Варгас. Виходячи з класифікації, за якою вставні звороти поділяють на два семантичні класи - метатекстові та оцінні (виражають ставлення мовця до свого висловлення), визначено, що французькій детективній гумористичній оповіді властиві оцінні вставні звороти, які виражають оцінку факту (heureusement, malheureusement) та оцінку достовірності інформації (en effet, bien sыr, sans aucun doute). Вставні модальні слова, що наголошують на відповідності дійсності висловлюваному (en effet, bien sыr, sans aucun doute), розмежовують у детективному гумористичному тексті плани персонажа й оповідача. Вставні модальні слова й конструкції зі значенням припущення (sans doute, probablement, peut-кtre) та достовірності реалізують свою текстову роль, зумовлюючи відношення мовлення до дійсності через складну взаємодію точок зору оповідача та персонажа. Детективна гумористична оповідь набуває діалогічності (термін М. М. Бахтіна), в якій мовець постає або як суб'єкт мовлення (оповідач), або як суб'єкт свідомості (персонаж), при цьому важливу роль відіграють егоцентричні слова та конструкції, що його актуалізують:

Et se dressant, il hurla а pleins poumons:

- Eufrasia !... Clara !... venez mes agnelles !

Lesdites agnelles qui devaient йcouter derriиre la porte, entrиrent cфte а cфte avec des mines hypocrites qui tout de suite, hйrissиrent le policier. Il devinait qu'avec celles-ci encore, il aurait du mal pour essayer de connaоtre la vйritй, chose qui semblait rйpugner а tous les habitants de Folignazzaro (Exbrayat, Les filles de Folignazzaro). Неоднозначність у "декодуванні" (В. А. Кухаренко) образу свідків полягає в зіставлені позитивної mes agnelles ("мої ярочки") й негативної des mines hypocrites ("лицемірний вираз облич") оцінок і створюється через протиставлення точок зору персонажів - батька (Eufrasia !... Clara !... venez mes agnelles !) та поліцейського (Lesdites agnelles qui devaient йcouter derriиre la porte). Засобами актуалізації зневажливого ставлення поліцейського до молодих жінок є напівцитація слів співрозмовника (Lesdites agnelles), опис зовнішності героїнь (avec des mines hypocrites), дейктичний маркер і прислівник (celles-ci encore). У разі коли оповідач залучає вираз персонажа, імітуючи його голос, слова персонажа набувають іронічного відтінку (Н. Д. Арутюнова, R. Ikeo), що є засобом створення багатоголосся французького детективного гумористичного роману.

Мовленнєва поведінка персонажів французького детективного гумористичного роману зумовлена соціальними (позиційними) ролями мовців (І. П. Тарасова, Є. В. Фадєєва). Кожному персонажу детективної гумористичної оповіді притаманний свій репертуар стратегій, що визначається метою комунікантів. Аналізуючи мовлення персонажів французького детективного гумористичного роману, ми враховуємо такі функції мовленнєвої комунікації, як обмін інформацією, самовираження й самоствердження мовця, здійснення впливу та переконання, встановлення й підтримка контакту. З огляду на те, яка з названих комунікативних функцій є домінуючою в мовленнєвій поведінці персонажа в певному діалозі, все персонажне діалогічне мовлення в романі розподіляємо на інформаційне, конфронтаційне, маніпуляційне та афективне. Виявлені типи діалогічного мовлення є результатом реалізації персонажем комунікативних стратегій: інформативної, конфронтаційної, маніпулятивної та ввічливості. Втілення комунікативних стратегій мовленнєвої поведінки персонажів проілюструємо на прикладі роману "Les Filles de Folignazzaro" Ш. Ексбрайя. З цього твору методом суцільної вибірки було відібрано 125 діалогів, у яких персонажі дотримуються ролей слідчого, поліцейського, свідка, жертви, вбивці. Залучення персонажами комунікативних стратегій можна представити в табл. 1:

Таблиця 1

Кількісні показники використання комунікативних стратегій персонажами французького детективного гумористичного роману (на прикладі твору "Les Filles de Folignazzaro" Ш. Ексбрайя)

Інформативна стратегія (20%) є характерною для мовленнєвої поведінки поліцейського, дії якого спрямовані на отримання інформації. Поліцейський часто використовує тактику непрямого одержання інформації:

- C'est un accident, monsieur le commissaire... Je peux pas dire que je le regrette, mais c'est un accident...

- Et vous expliquerez au tribunal que vous aviez emportй votre fusil pour aller а la pкche, sans doute ?

- Une prйcaution, monsieur le commissaire, rien d'autre qu'une prйcaution... et sans cet accident, le Bocagnano, il me supprimait mon fils, monsieur le commissaire ! Me reprocheriez-vous mon amour paternel ? (Exbrayat, La honte de la famille).

Комічність ситуації спілкування полягає в змістовій несумісності складників висловлення, у невідповідності інструмента fusil ("рушниця") дії pour aller а la pкche ("ловити рибу"). Іронічного забарвлення мовленню поліцейського надає модальне сполучення sans doute ("можливо"), що в цьому контексті набуває протилежного значення, є маркером упевненості мовця у висловленій думці (Et vous expliquerez au tribunal que vous aviez emportй votre fusil pour aller а la pкche, sans doute ?).

Аналіз діалогів між жертвою та іншими персонажами романів свідчить, що мовленнєвій поведінці жертви властива інформативна стратегія (0,8%). Дії жертви націлені на надання необхідної інформації через тактику прямого повідомлення.

Досліджено, що конфронтаційна стратегія (5,6%) є типовою для мовленнєвих дій слідчого, які спрямовані на аргументацію власної точки зору щодо кримінальних подій, описаних у детективному гумористичному романі. Конфронтаційна стратегія втілюється через тактики відмови від кооперації, насмішки та погрози. Одним із засобів реалізації конфронтаційної стратегії є тактика глузування з співрозмовника, яку персонаж застосовує через небажання підтримувати розмову:

- Vous кtes le padre ? - Et qui pensez-vous que je sois ? Le pape ? (Exbrayat, Les filles de Folignazzaro).

У відповідь слідчий ставить риторичні запитання (Et qui pensez-vous que je sois ? Le pape ?) з метою поглузувати з поліцейського. Залучення Prйsent du Subjonctif дієслова "кtre" у першому запитанні робить висловлення неоднозначним. В еліптованому риторичному запитанні (Le pape ?) гумористичний ефект виникає внаслідок прирівнювання священиком себе до особи найвищого духовного сану в католицькій церкві ("pape n.m. - chef de l'Eglise catholique romaine"). Отже, комічність у спілкуванні досягається грою слів, що полягає у протиставленні уявлень про різні духовні сани le padre і le pape в ієрархії католицької церкви.

Мовленнєвій поведінці вбивці властива маніпулятивна стратегія (5,6%), підпорядкована меті уникнення покарання за скоєний злочин. Убивця чинить вплив на поведінку співрозмовників шляхом уживання тактики пропозиції. Вбивця намагається нав'язати свою версію ситуації вбивства інспекторові поліції:

- Vous voyez bien, signor inspecteur, que cela sent l'imposture а plein nez !

- C'est aussi mon avis, mais comment en apporter la preuve ?

- Je m'en charge ! Allons lui parler а Teresa et je vous fiche mon billet que je saurai la persuader de vous avouer la vйritй ! (Exbrayat, Les filles de Folignazzaro).

Убивця звертається до інспектора (Vous voyez bien, signor inspecteur) та вказує на очевидність його обману свідками (cela sent l'imposture а plein nez), щоб схилити поліцейського на свій бік. Для цього вбивця використовує тактику пропозиції, якій підпорядковане вживання констатива (Vous voyez bien, signor inspecteur, que cela sent l'imposture а plein nez !), перформатива (Je m'en charge !), директива (Allons lui parler а Teresa) та промісивів (je vous fiche mon billet que je saurai la persuader de vous avouer la vйritй !). Щоб вплинути на поліцейського, вбивця залучає розмовні вислови (cela sent l'imposture а plein nez ! je vous fiche mon billet) "sentir а plein nez" ("пахнути чим-небудь, віддавати, нести"), що у поєднанні з іменником l'imposture ("обман") має значення "видаватися повним обманом", та je vous fiche mon billet que замість нейтрального "je vous assure" ("запевняти").

До маніпулятивної стратегії (14,4%) часто вдаються свідки, але ця стратегія підпорядкована меті чинення опору в розслідуванні вбивства через тактики ображання співрозмовника, погроз та знущання: