Концептуальний простір трагічного в п’єсах Шекспіра: поетико-когнітивний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81:81'38:811.11

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР ТРАГІЧНОГО В П'ЄСАХ ШЕКСПІРА: ПОЕТИКО-КОГНІТИВНИЙ АНАЛІЗ

НІКОНОВА

Віра Григорівна

Київ

2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі англійської філології та перекладу Дніпропетровського університету економіки та права, Міністерство освіти і науки України

Науковий консультант доктор філологічних наук, професор

Воробйова Ольга Петрівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра лексикології та стилістики

англійської мови, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Колегаєва Ірина Михайлівна,

Одеський національний університет

імені І.І.Мечникова,

кафедра лексикології та стилістики

англійської мови, завідувач кафедри

доктор філологічних наук, професор

Левицький Андрій Едуардович,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

кафедра теорії та практики перекладу

з англійської мови, професор кафедри

доктор філологічних наук, професор

Шевченко Ірина Семенівна,

Харківський національний університет

імені В.Н.Каразіна,

кафедра ділової іноземної мови та перекладу, завідувач кафедри

Захист відбудеться 14 травня 2008 р. о 10.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано 02 квітня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О.М.Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню трагічного в п'єсах Шекспіра, що здійснюється шляхом поетико-когнітивного аналізу його трагедій.

Природі трагічного в поетиці Шекспіра у критичній літературі приділялась особлива увага. Шекспірознавці визначали аспекти реалізації трагічного в драматургії Шекспіра (J.R.Brown, W.Rosen, Ю.Гінзбург), виявляли джерела трагічного (M.Charney, W.Elton, А.А.Анікст, Ю.Б.Борєв), розглядали становлення та розвиток трагічного в драмах Шекспіра (W.Clemen, О.О.Смирнов, Ю.Ф.Шведов), вивчаючи шекспірівські твори зокрема і в лінгвопоетичному ракурсі.

Нові тенденції на сучасному етапі розвитку лінгвопоетики характеризуються детальним опрацюванням проблеми мовної особистості письменників. У ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми відкрились нові перспективи осмислення і творів Шекспіра. П'єси драматурга розглядаються невідривно від їхнього творця як виразника духу своєї епохи (M.T.Crane). Через мову шекспірівських драм дослідники проникають у дійсний світ того часу (J.Drakakis, M.Ravassat), розкривають фрагменти культури Єлизаветинської Англії (E.Fernie); визначають особливості мовної особистості письменника (D.Freeman). Отже, вивчення творів Шекспіра набуває все більшої значущості в аспекті лінгвокультурології, когнітивних аспектів літературознавства та когнітивної поетики.

Специфіка зарубіжних і вітчизняних студій з когнітивної поетики полягає в пошуку і поясненні співвідношень між знанням про світ і тим, як воно відбито в художніх текстах (R.Tsur, P.Stockwell). Когнітивні поетологи акцентують увагу на стратегіях отримання інформації, втіленої в літературному творі (J.V.Culpeper, D.Freeman, G.Steen, E.Semino, P.Werth), виявленні специфіки когнітивного стилю поетів і прозаїків (М.Freeman, M.Turner, О.П.Воробйова, І.А.Тарасова), зосереджуються на визначенні способів відбиття в мові творчої особистості концептуальної картини світу (D.Freeman, O.Vorobyova, Л.І.Бєлєхова, О.М.Кагановська, Н.С.Болотнова, Д.М.Колесник, Л.В.Димитренко) тощо.

Визначення принципів експлікації концептуального змісту літературних творів зумовило необхідність розв'язання проблеми реконструкції (В.З.Дем'янков) одиниць індивідуально-авторської художньої системи. У зв'язку з цим у фокус когнітивних досліджень семантики художнього тексту потрапили концепти, які називаються текстовими (О.М.Кагановська) або художніми (С.А.Аскольдов).

Поняття художнього концепту осмислюється як складне ментальне утворення, що належить не тільки індивідуальній свідомості, а й психоментальній сфері певного етнокультурного співтовариства (Л.В.Міллер), як одиниця свідомості поета чи прозаїка, що отримує свою репрезентацію в художньому творі і втілює авторське осмислення явищ дійсності (О.Є.Беспалова), як смислова структура, що може займати нежорстке місце на шкалі універсальне / індивідуально-авторське (І.А.Тарасова). Розглядаючи концепти в аспекті художньої комунікації (Н.С.Болотнова, О.М.Кагановська), виявляючи способи їх лексичного втілення в художніх творах (Л.В.Димитренко, Д.М.Колесник, І.А.Морякіна), вчені визначають специфіку поетичного світу письменників.

Актуальність дисертації визначається загальною спрямованістю сучасних досліджень з художньої семантики на розробку способів експлікації концептуального змісту літературних творів. Тема дисертації є актуальною у світлі уваги когнітивної поетики до вивчення ідіостилів митців слова з урахуванням співвідношення етнокультурного й індивідуально-авторського в тезаурусі творчої особистості, особливостей реалізації картини світу в художньому тексті. Актуальним у цьому плані є методика поетико-когнітивного аналізу трагедій Шекспіра, застосування якої уможливлює реконструкцію художніх концептів як складників концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра та визначення концептуального змісту шекспірівських трагедій.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до комплексної колективної теми "Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика" кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №2 від 23 вересня 2004 р.). Проблематика дисертації входить до кола питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" №0106U002115, що розробляється КНЛУ (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 30 січня 2006 р.).

Метою дисертаційної роботи є розкриття концептуального змісту трагедій Шекспіра шляхом реконструкції ключових художніх концептів як складників концептуального простору трагічного.

Досягнення поставленої мети зумовлює розв'язання таких завдань:

- визначити місце трагедійної картини світу в системі художніх світів з позицій історичної перспективи й окреслити основні етапи становлення естетичної категорії трагічного як специфічної форми відображення життєвих протиріч, зумовленої тенденціями розвитку художньої свідомості;

- висвітлити своєрідність художнього мислення Шекспіра у процесі узагальнення особливостей поетики шекспірівської драми і виявлення специфіки розуміння письменником трагічного;

- розробити методику поетико-когнітивного аналізу трагедій Шекспіра з метою реконструкції художніх концептів як складників концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра;

- систематизувати інвентар художніх концептів у п'єсах Шекспіра і виділити авторські концептуальні пріоритети - ключові художні концепти трагічного;

- описати архітектоніку ключових художніх концептів трагічного;

- виявити лінгвокогнітивні механізми формування концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра через розкриття закономірностей міжпольової взаємодії художніх концептів трагічного;

- побудувати модель трагічного в шекспірівських п'єсах, спрямовану на з'ясування природи трагічного в поетиці Шекспіра.

Об'єктом дослідження є концептуальний простір трагічного як аспект трагедійної картини світу в п'єсах Шекспіра.

Предметом вивчення є складники концептуального простору трагічного в поетиці Шекспіра - художні концепти: процедури їх реконструкції, способи їх моделювання й аналіз їхньої взаємодії у просторі трагічного.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що концептуальний простір трагічного в п'єсах Шекспіра - це один з аспектів картини світу, якою вона постає в шекспірівських трагедіях (поряд із жанровим, текстовим і мовним). Складниками концептуального простору трагічного є художні концепти - ментальні структури індивідуально-авторського світобачення. Різні типи взаємодії між художніми концептами трагічного (далі ХКТ) окреслюють конфігурацію концептуального простору трагічного і визначають його домінантний смисл.

Матеріалом дослідження слугують всі 11 трагедій Шекспіра, які були створені в перший (1591-1601 рр.: "Тіт Андронік", "Ромео і Джульєтта", "Троїл і Крессіда", "Юлій Цезар") і другий (1601-1608 рр.: "Гамлет", "Отелло", "Король Лір", "Макбет", "Антоній і Клеопатра", "Коріолан", "Тімон Афінський") періоди його творчості. З усього корпусу досліджуваного матеріалу, що становить 1630 сторінок, було вилучено 1713 контекстів, у яких експліковано 103 концепти.

Методи дослідження. У реферованій дисертації запропоновано методику поетико-когнітивного аналізу шекспірівських трагедій, основою якого є положення лінгвопоетики, переломлені крізь призму когнітивної парадигми. Під час аналізу мовного матеріалу було використано методи дескриптивного, інтерпретаційно-текстового, семантичного, компонентного та концептуального аналізу. У роботі застосовано процедури і прийоми системного, контекстуального, логіко-семантичного, лексикографічного опису й елементи кількісних підрахунків отриманих даних. Характеристику основних тенденцій еволюції трагедії в античності, у середньовіччі та в епоху Відродження, а також виявлення специфіки трагедій Шекспіра й особливостей шекспірівського розуміння трагічного здійснено за допомогою методу інтерпретаційно-текстового аналізу з використанням методики лінгвостилістичного аналізу, що охоплює всі рівні дослідження тексту. Шляхом інтерпретаційно-текстового аналізу із залученням процедур контекстуального опису в п'єсах було виділено контексти трагічного, які містять інформацію, важливу для розкриття концептуального змісту трагедій. Компонентний аналіз, що передбачає застосування лексикографічного опису, задіяно у процесі визначення семного складу слів, які функціонують у контекстах трагічного, та виокремлення серед них тематичної домінанти. Концептуальний аналіз використано в роботі у сукупності методик, які включають методику фреймового аналізу, аналізу в термінах концептуальних метафор і асоціативно-смислових полів. За допомогою методики фреймового аналізу описано предметно-почуттєвий шар у структурі ХКТ. Застосування концептуального аналізу, що базується на теорії концептуальної метафори, уможливило конструювання базових і поетично переосмислених концептуальних метафор, що складають підґрунтя авторської тропеїки і формують образно-асоціативний шар ХКТ. У ході конструювання концептуальних метафор проведено семантичний аналіз дефініцій і дескрипцій змісту мовних репрезентантів концептів як складників концептуальних метафор. Для виявлення смислових атрибутів ХКТ задіяно методи семантико-асоціативного осмислення концептуальних метафор, а також компонентного аналізу словникового значення лексикалізованих концептів. Прийоми логіко-семантичного опису застосовані під час визначення способів структурації асоціативно-смислового поля ХКТ і аналізу міжпольової взаємодії концептів у концептуальній мережі трагічного. Елементи кількісних підрахунків слугують засобом встановлення градації концептуальних пріоритетів у світосприйнятті Шекспіра, а також виявлення ключових ХКТ у концептуальній системі трагічного. Основні здобутки теорії і практики когнітивного моделювання використано для побудови моделі трагічного в поетиці Шекспіра.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснюється когнітивний підхід до аналізу трагічного в поетиці Шекспіра. Новизною відзначаються запропоновані в дисертації способи експлікації концептуального змісту трагедій Шекспіра з використанням комплексного поетико-когнітивного аналізу драматичного тексту, що ґрунтується на розгляді картини світу, якою вона постає у трагедіях Шекспіра, як єдності жанрового, текстового, мовного і концептуального аспектів. Уперше розроблено та впроваджено методику поетапної реконструкції художніх концептів. Новими є описані в дисертації процедури розкриття змісту ХКТ з урахуванням ступеня абстракції тих знань, які структуровано у фреймах, репрезентовано системою концептуальних метафор або подано у вигляді асоціативно-смислового поля. Типологія фреймів ХКТ є також новою в теорії фреймової семантики. Удосконалено процедури конструювання базових концептуальних метафор і механізми їх поетичного переосмислення в текстовому світі Шекспіра. Новизною відзначається тлумачення асоціативно-смислового поля ХКТ як сукупності смислових атрибутів концепту. Топологія міжпольових зв'язків ХКТ у концептуальному просторі трагічного є також новою.

Теоретичне значення роботи зумовлюється тим, що способи побудови концептуального простору трагічного, визначені в дисертації шляхом осмислення п'єс Шекспіра з позицій когнітивної поетики, збагатять теорію шекспірознавства в її лінгвістичному ракурсі. Теоретично значущою для досліджень художньої семантики є методика поетико-когнітивного аналізу трагедій Шекспіра, метою якої є реконструкція художніх концептів як складників концептуального простору трагічного. Теоретично обґрунтоване тлумачення ХКТ як тривимірної структури, що інкорпорує предметно-почуттєвий, образно-асоціативний і смисловий шари, може слугувати розкриттю його онтологічних і гносеологічних властивостей у художньому тексті, що сприятиме подальшому розвиткові концептології. Внеском у теорію концептуальної метафори є удосконалення процедур конструювання концептуальних метафор. Інтерес для теорії фреймової семантики становить запропонована типологія фреймів. Розроблені процедури побудови асоціативно-смислового поля ХКТ є перспективними для стилістики художнього тексту. Побудова моделі трагічного представляє теоретичну цінність як інструмент аналізу жанрової специфіки художніх творів.

Практичне значення отриманих результатів зумовлюється можливістю їх використання в курсі стилістики (розділ "Стилістична семасіологія", "Поетичні тропи і фігури мовлення", "Стилістична лексикологія", "Стилістика тексту"), лексикології (розділи "Лексична семантика", "Фразеологічна семантика") англійської мови, у спецкурсах з інтерпретації художнього тексту, когнітивної поетики, лінгвокультурології та шекспірознавства. Результати дослідження можуть виявитися корисними для фахової підготовки студентів гуманітарних спеціальностей, у написанні дипломних і магістерських робіт, а також на практичних заняттях з аналітичного читання на факультетах іноземних мов.

Особистий внесок дисертанта полягає у: 1) встановленні критеріїв розмежування художніх концептів, мовних концептів і концептів культури, 2) розробці та впровадженні на прикладі трагедій Шекспіра процедур реконструкції художніх концептів, 3) визначенні способів моделювання структури художніх концептів, 4) запропонуванні принципів конструювання концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра, 5) побудові моделі трагічного, що уможливлює експлікацію концептуального змісту шекспірівських трагедій та виявлення їхнього домінантного смислу. Результати дослідження викладено в одноосібно опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження здійснена на 38 конференціях, у тому числі на 32 міжнародних: на другій міжнародній конференції "Функциональная лингвистика: проблемы и перспективы" (Ялта, 1995), на другій міжнародній конференції "Лексикографічні та методичні концепції викладання чужоземних мов у вищому навчальному закладі" (Львів, 1996), на третій і шостій міжнародних конференціях "Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 1996, 2000), на восьмій міжнародній конференції "Функциональный аспект семантики языковых единиц" (Харків, 1997), на п'ятій міжнародній конференції "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 1996), на шостій і сьомій міжнародних конференціях "Стратегія та методи навчання мовам для спеціальних цілей" (Київ, 2003, 2005), на міжнародній науково-практичній конференції "Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації" (Дніпропетровськ, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції "Українська ментальність: діалог світів" (Одеса, 2003), на міжнародній науково-практичній конференції "Лингвистика и лингводидактика на рубеже столетий: вопросы теории и практики" (Львів, 2004), на третій, четвертій, п'ятій і шостій міжнародних конференціях "Межкультурные коммуникации" (Алушта, 2004, 2005, 2006, 2007), на тринадцятій і чотирнадцятій міжнародних конференціях "Мова і культура" (Київ, 2004, 2005), на міжнародній науково-практичній конференції "Традиции Харьковской лингвистической школы в свете актуальных проблем современной филологии. К 200-летию Харьковского университета и филологического факультета" (Харків, 2004), на міжнародній конференції "Слов'янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти" (Луганськ, 2004), на п'ятій міжнародній конференції "Полиэтническая среда: культура, политика, образование" (Луганск, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції "Нові горизонти та перспективи філологічної науки і педагогічної практики" (Дніпропетровськ, 2004), на третій міжнародній конференції "Национально-культурный компонент в тексте и языке" (МАПРЯЛ, Минск, 2005), на міжнародній науковій конференції "Языковые механизмы комизма" (Москва, 2005), на четвертій міжнародній конференції "Актуальні проблеми металінгвістики" (Черкаси, 2005), на сьомій міжнародній конференції "Проблеми зіставної семантики" (Київ, 2005), на міжнародних конференціях Українського товариства дослідників англійської мови (USSE, Київ, 2005, 2007), на другій міжнародній конференції "Навчання ділової англійської мови у Східній Європі: для чого та як?" (Ялта, 2006), на четвертій міжнародній конференції Міжнародної асоціації художньої семантики (IALS, Краків, 2006), на першій міжнародній конференції "Новітні обрії розвитку германської та романської філології" (Запоріжжя, 2007), на сьомій міжнародній конференції "Предъявление мира в гуманитарных дискурсах XXI века" (Луганськ, 2007), на міжнародній науковій конференції "Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі" (Кам'янець-Подільський, 2007); на двох всеукраїнських наукових конференціях: "Лингвистические чтения памяти профессора О.М.Соколова" (Сімферополь, 2004), "Актуальні проблеми філології та перекладознавства" (Хмельницький, 2005), на двох регіональних конференціях: "Викладання іноземних мов у ХХІ тисячолітті: тенденції та перспективи розвитку" (Дніпропетровськ, 2001), "Інноваційні технології у теорії та практиці викладання іноземних мов" (Дніпропетровськ, 2004); на двох міжвузівських наукових конференціях: "Мовна освіта в контексті Болонських реалій" (Київ, 2005), "Проблеми загальномовної та ареальної семантики" (Луганськ, 2005).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в монографії "Трагедійна картина світу в поетиці Шекспіра" (21,16 др. арк.), у навчальному посібнику "Мова Шекспіра" (5 др. арк.), у 36 наукових статтях (21,25 др. арк.), із них 32 статті - у фахових виданнях, затверджених ВАК України (18,96 др. арк.), у матеріалах і тезах виступів на 38 міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях (1,19 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 48,6 др. арк.

Загальний обсяг дисертації. Обсяг тексту дисертації становить 400 сторінок (у тому числі 30 таблиць і 59 рисунків). Загальний обсяг дисертації разом із списком використаної літератури і додатками складає 558 сторінок. Бібліографія містить 714 джерел, із них 670 - праці вітчизняних і зарубіжних авторів, 22 - використані лексикографічні джерела і 22 - джерела ілюстративного матеріалу.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації та її актуальність, окреслено мету, завдання і методи дослідження, визначено його об'єкт і предмет, сформульовано робочу гіпотезу та положення, що виносяться на захист, розкрито новизну отриманих результатів, теоретичне і практичне значення роботи.

У першому розділі викладено теоретичні положення щодо ключових понять дисертаційного дослідження, а саме: естетичної категорії трагічного як способу відбиття в художній творчості життєвих протиріч та аспектів її реалізації у трагедіях в античності, у середньовіччі та в епоху Відродження; трагедійного і трагічного в поетиці Шекспіра в лінгвопоетичному та когнітивному ракурсах; картини світу як інваріантної теоретичної моделі; трагедійної картини світу, що реалізована в п'єсах Шекспіра; концептуального простору трагічного як аспекту трагедійної картини світу в шекспірівських драмах; художнього концепту як складника концептуального простору трагічного в поетиці Шекспіра.

У другому розділі описано методику поетико-когнітивного аналізу трагедій Шекспіра, якою передбачено комплексне вивчення жанрового, текстового, мовного і концептуального аспектів трагедійної картини світу; описано процедури поетапної реконструкції художніх концептів; обґрунтовано принципи побудови концептуального простору трагічного і сконструйовано модель трагічного. У розділі представлено інвентар художніх концептів у кожній трагедії Шекспіра та визначено їхню ієрархію у всіх шекспірівських п'єсах.

Третій розділ містить аналіз структури ключових художніх концептів трагічного, яку розглянуто у вертикальному (ієрархічні шари концепту) і горизонтальному (структурна організація кожного шару) зрізах. Запропоновано типологію фреймів предметно-почуттєвого шару за компонентним складом і за внутрішньоструктурною організацією, систематизовано концептуальні метафори, що утворюють образно-асоціативний шар ХКТ, а також виявлено атрибути-семи й атрибути-асоціати у складі смислового шару ключових художніх концептів.

У четвертому розділі структуру концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра представлено у вигляді концептуальної мережі, яка є результатом взаємодії асоціативно-смислових полів ХКТ. Шляхом окреслення топології міжпольових зв'язків, виділення полів-донорів і полів-реципієнтів, розкриття логіки міжпольових перетинань визначено домінантний смисл концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра.

У Загальних висновках подано теоретичні та практичні результати здійсненого дисертаційного дослідження, окреслено перспективи подальших наукових розвідок у галузі когнітивних досліджень художньої семантики.

Додатки містять переклади ілюстративного матеріалу, взяті з повного зібрання творів Шекспіра в шести томах (додаток А), систематизовані дані кількісних підрахунків художніх концептів, реконструйованих у трагедіях Шекспіра (додаток Б), список "шекспіризмів", що вживаються в контекстах трагічного в п'єсах Шекспіра (додаток В), перелік смислових атрибутів ключових ХКТ (додаток Д) та їхню ієрархію за частотністю вживання (додаток Е), тематичні угруповання смислових атрибутів ключових ХКТ (додаток Ж), тематичні мікрополя асоціативно-смислових полів ключових ХКТ (додаток К).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. "Концептуальний простір трагічного як аспект трагедійної картини світу: теоретичні засади дослідження". Виявлення онтологічних і гносеологічних властивостей трагічного в поетиці Шекспіра здійснюється в реферованій дисертації шляхом дослідження еволюції теоретичної думки щодо естетичної категорії трагічного й аспектів її реалізації у трагедіях в античності, у середньовіччі та в епоху Відродження.

Теорія трагічного, яка побудована за історичним принципом (див. праці А.А.Анікста, Ю.Гінзбурга, Р.М.Самаріна), визначає, чим було трагічне в кожну епоху за своєю природою. Дослідники зазначають, що неодмінними рисами трагічного в кожну епоху є загибель або тяжкі страждання індивідуальності, розкриття неможливості замістити втрату людської особистості, ствердження безсмертних суспільно цінних начал, закладених у цій неповторній індивідуальності, і виявлення суспільного сенсу життя людини. Трагічне як естетична категорія завжди має певний суспільно-історичний зміст (Ю.Б.Борєв, О.Ф.Лосєв). Якщо в античності трагічне часто описувалося через поняття фатуму, що керував долею людей (Г.М.Підлісна, К.Сторчак), а в середні віки трагічний стан світу пояснювався Богом (Т.В.Ковальова, І.М.Тронський), то джерелом трагічного в новий час, зокрема у трагедіях Шекспіра, є сама людина, глибини її внутрішнього світу і зумовлені ними дії (А.А.Анікст, А.В.Михайлов).

Розуміння Шекспіром трагічного, що сформувалося на ґрунті всієї попередньої художньої практики драматургії, має власні специфічні ознаки. На відміну від драматургів античності (Есхіла, Софокла, Еврипіда), Шекспір пояснює трагічний стан світу (А.А.Анікст, Ю.Ф.Шведов) не злою долею, не Богом, не чаклунством чи злими чарами, а самим світом, світом людських пристрастей, внутрішнім світом людини, здатної визначати свою долю. Розвиток подій в античній трагедії, спонукуваний сваволею долі, може мати благополучну розв'язку, що цілком виключається у шекспірівських трагедіях, де неприборкані прагнення персонажів як невід'ємний прояв сильних особистостей та їхня найжорстокіша боротьба неминуче завершуються згубною розв'язкою (В.М.Волькенштейн). Джерело трагізму - трагічну провину (М.Мінков) - в античних трагедіях порівну поділяють між собою характери й обставини; у Шекспіра вона майже цілком зумовлена характером героя, який веде боротьбу не тільки із зовнішніми обставинами, а й із самим собою. Народження однієї всепоглинаючої трагічної пристрасті (Л.Є.Пінський) у цілісній особистості, її стрімкий розвиток (Ю.Гінзбург), цей трагічний динамізм (Л.Є.Пінський), що неминуче призводить до злочинного, аморального вчинку та неминучої загибелі героїчного (Л.Є.Пінський), - прояв справжнього трагізму творів Шекспіра. Відчуття фатальної неминучості (Ю.Гінзбург), яке досягається не через пряме звертання до розуму, як у грецькій трагедії, а через вплив на почуття, надає трагічним подіям у шекспірівських п'єсах значущості й величі, знаменує тріумф героя (М.Мінков). Одним із великих відкриттів Шекспіра в діалектиці життя було його спостереження над тим, що в житті смішне і жахливе живуть поряд, тобто сум і веселість виникають із одного джерела (Ю.Б.Борєв). Крізь призму трагічного, яке сусідить із драматичним і навіть комічним, Шекспір зображує цілісність світу з його діалектикою протиріч (М.Мінков, Л.Є.Пінський).

Осмислення трагічного в поетиці Шекспіра на якісно новому рівні стає можливим у зв'язку з поширенням у когнітивних дослідженнях художньої семантики (О.П.Воробйова, Л.І.Бєлєхова, О.М.Кагановська) ідеї когнітивізму про існування концептуальної картини світу як системи знань окремого індивіду та її вираження через внутрішній лексикон у мовній картині світу (О.С.Кубрякова, Б.О.Серебренников, В.М.Телія, Ю.Д.Апресян).

У реферованій дисертації в основу розуміння мовної та концептуальної картин світу покладено тлумачення, запропоноване О.С.Кубряковою: мовна картина світу - це проекція концептуальної системи нашого знання, яка утворена вродженими та набутими у процесі пізнавальної діяльності концептами. Важливим для дисертаційного дослідження також виявилося розуміння картини світу як теоретичної моделі (О.А.Корнілов, С.П.Денисова). Отже, трагедійна картина світу - це різновид картини світу як інваріантної моделі. Висуваючи гіпотезу про те, що аспектами реалізації трагедійної картини світу в п'єсах Шекспіра є жанровий, текстовий, мовний і концептуальний, вважаємо концептуальний простір трагічного одним з аспектів трагедійної картини світу.

У сучасній лінгвістиці концептуальний простір розглядається як сукупність взаємопов'язаних концептуальних сфер, що відбивають знання індивіда про певні фрагменти світу (Д.С.Лихачов), вивчається його антропоспрямованість (В.Г.Гак), досліджується лінгвосеміотична маркованість просторових концептів (Н.В.Слухай, Т.В.Цив'ян), опозиція свій / чужий у міфопоетичній, релігійній та художній моделях світу (В.М.Топоров, Вяч.Вс.Іванов, М.О.Новикова, І.М.Шама, Л.Ф.Присяжнюк) тощо. Концептуальний простір трагічного в п'єсах Шекспіра є макроконцептуальним конструктом, утвореним упорядкованим поєднанням і системною взаємодією всіх художніх концептів, які входять у концептуальний простір трагічного як частини його внутрішньої форми.

Художні концепти трагічного - це ментальні структури текстового світу Шекспіра, з яких, як з мозаїчного панно (В.А.Маслова), складається розуміння письменником трагічного як своєрідної форми відображення життєвих протиріч, зумовлене історичними і культурними традиціями епохи Ренесансу, а також вимогами жанру трагедії. Термін "художній концепт" уведено С.А.Аскольдовим ще в 1928 р. у статті "Концепт і слово" для позначення базової одиниці індивідуально-авторської свідомості, в якій віддзеркалено результат складного процесу інтерпретації дійсного світу поетом або прозаїком. Художні концепти відрізняються від концептів культури (див. праці А.Вежбицької, Ю.С.Степанова, В.А.Маслової, В.І.Карасика, С.Г.Воркачова, Г.Г.Слишкіна) та мовних концептів (див. праці О.С.Кубрякової, Н.Д.Арутюнової, А.П.Бабушкіна, Р.М.Фрумкіної, В.М.Телії) в плані змісту і в плані вираження, за структурою і за обсягом.

Розділ 2. "Методологічні засади дослідження концептуального простору трагічного в поетиці Шекспіра". Побудова концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра як одного з аспектів трагедійної картини світу потребує, по-перше, моделювання самої трагедійної картини світу, і, по-друге, реконструкцію ХКТ як складників концептуального простору трагічного. У другому розділі дисертації викладено методику поетико-когнітивного аналізу шекспірівських трагедій, що передбачає проведення дослідження у двох напрямках: перший, жанр - текст - мова, від загальної характеристики поетики Шекспіра до аналізу мови його творів, і другий, концепт - концептуальна схема - смисл, від розгляду функціонування мовних одиниць у трагедіях до реконструкції релевантних структур авторської свідомості і виявлення концептуальних пріоритетів письменника. У процесі дослідження трагедій Шекспіра у двох зазначених напрямках була висунута гіпотеза про ієрархічну структуру трагедійної картини світу як моделі інтерпретації письменником дійсності, що інкорпорує жанровий, текстовий, мовний і концептуальний аспекти її реалізації у трагедіях. Моделювання трагедійної картини світу відбувається в дисертації шляхом аналізу п'єс Шекспіра в кожному із цих аспектів.

Жанровий аспект трагедійної картини світу визначається поетикою англійського Відродження (А.А.Анікст, Р.М.Самарін); колективною етнічною свідомістю людей в Єлизаветинській Англії, що зумовила характер світорозуміння Шекспіра (Л.Є.Пінський, М.В.Урнов); специфікою жанру драми XVI-XVII ст. (В.М.Волькенштейн, М.М.Морозов, В.Є.Халізєв); тими літературними напрямами (класицизм, романтизм, маньєризм, бароко), які синтезовано у творчості Шекспіра (А.А.Анікст, А.М.Горбунов, О.О.Смирнов); характером шекспірівських трагедій (Ф.Е.Холлідей, Ю.Ф.Шведов), у яких відбито сприйняття гуманістами цілісності світу, де жахливе сусідить із смішним (Ю.Гінзбург, М.Мінков).

Текстовий аспект трагедійної картини світу - це її реалізація у ключових фрагментах тексту трагедій - контекстах трагічного. Їх виділення зумовлено як змістовим (наявність теми контексту), так і формальним (обсяг контексту) показниками. За своїм змістом такі контексти відбивають драматично напружені ситуації, які складають основні етапи розвитку центрального конфлікту трагедії. За своїм обсягом контексти трагічного дорівнюють монологам чи діалогам. Прикладом такого контексту може слугувати відомий монолог Гамлета To be or not to be - that is the question, оскільки в ньому розкривається одна тема: розчарований у житті, що втратило для нього всі юнацькі ілюзії й ідеали, Гамлет задумується про даремність людського існування, шукає заспокоєння у смерті.

У результаті інформаційного стиснення контекстів трагічного (Л.М.Мурзін, А.С.Штерн) виявляються тематичні лінії, в яких сконцентрована найважливіша концептуальна інформація. Тематичні лінії мають різні схеми розвитку. Так, у монолозі Гамлета перетинаються три тематичні лінії: "життя як ворожа людині сила", "смерть як спокійний сон", "страх людей перед тим, що буде після смерті, як причина того, що люди не квапляться покінчити з життям".

Мовний аспект трагедійної картини світу - це її вираження засобами мовної (слова і фразеологічні одиниці) і мовленнєвої (вільні словосполучення і речення) репрезентації тематичних ліній у контексті трагічного. Такими засобами є експресивно-емотивні й образні звороти, що вже існували в англійській мові того часу (О.В.Кунін, С.М.Мезенін), а також авторські метафори - "шекспіризми" (Л.Ф.Свиридова). В їхній семантичній структурі домінує конотативний аспект значення з негативною оцінкою (М.М.Морозов, C.F.E.Spurgeon, M.M.Mahood), актуалізація якої посилює драматичне напруження ситуації, викликає у читача почуття співпереживання героєві в його боротьбі зі злом.

Серед мовних / мовленнєвих засобів концептуально значущим є поняттєве ядро тематичної лінії контексту трагічного - тематична домінанта (слово, словосполучення чи речення), яка позначається тематичним словом (М.Д.Городникова). Так, у монолозі Гамлета першою тематичною домінантою є To be, or not to be - that is the question, тематичним словом в її складі - дієслово to be, яке синонімічно пов'язане зі словом to live, що є однокореневим зі словом life "життя" як імовірним найменуванням тематичної домінанти - "життя". Семантично співвіднесені з тематичною домінантою елементи контексту, які разом з нею розкривають його тему (підтему), називаємо смисловими релятами (термін "релят" запозичено Дж.А.Міллером із середньовічної логіки для позначення у складі концептуальної метафоричної моделі концепту, який співвідноситься з концептом-референтом). Кожна тематична лінія містить одну тематичну домінанту і один чи кілька смислових релятів.

Концептуальний аспект трагедійної картини світу репрезентовано сукупністю ХКТ як згустків культури, системна взаємодія яких формує концептуальний простір трагічного в п'єсах Шекспіра. Таким чином, концептуальний простір трагічного є не тільки одним з аспектів трагедійної картини світу, а й найвищим рівнем абстракції в її ієрархічній структурі, який базується на трьох попередніх.

Процес реконструкції трагедійної картини світу віддзеркалено у моделі трагічного (рис. 1), яка складається з п'ятьох модулів, послідовно пов'язаних між собою: фонового (вплив широкого соціально-історичного і культурного контексту, в якому творив Шекспір, на його індивідуально-авторське світобачення), жанрового (зумовленість способу зображення дійсності в п'єсах Шекспіра жанровою своєрідністю трагедій), текстового (текстова реалізація трагедійної картини світу, викликана структурною будовою шекспірівських драм), мовного (мовні засоби реалізації трагедійної картини світу) і концептуального (втілення проявів свідомості Шекспіра в художніх концептах, їхня взаємодія в концептуальному просторі трагічного).

Для розв'язання проблеми реконструкції ХКТ у реферованій дисертації розроблено алгоритм аналізу, який складається із семи кроків.

1. Виокремлення у трагедіях Шекспіра ключових фрагментів - контекстів трагічного. Наприклад, фрагмент із трагедії "Макбет", де йдеться про те, що Макбету повідомляють про смерть його дружини, репрезентує контекст трагічного завдяки тому, що в ньому відбито крах надій і життєвих ідеалів героя: "SEYTON. The Queen, my lord, is dead. / MACBETH. She should have died hereafter; / There would have been a time for such a word. / (1) Tomorrow, and tomorrow, and tomorrow / Creeps in this petty pace from day to day / To the last syllable of recorded time; / And (2) all our yesterdays have lighted fools / The way to dusty death. (3) Out, out, brief candle! / (4) Life's but a walking shadow, (5) a poor player / That struts and frets his hour upon the stage / And then is heard no more. (6) It is a tale / Told by an idiot, (7) full of sound and fury, / Signifying nothing" (у пер. Б.Тена: "Завтра, завтра, завтра. / А дні дрібними кроками повзуть / Аж до останньої життя сторінки. / Всі "вчора" лиш освітлювали шлях / До тліну смерті. Гасни ж, куца свічко! / Життя - рухлива тінь, актор на сцені. / Пограв, побігав, погаласував / Свою часину - та й пропав. Воно - / Це дурня казка, вся зі слів гучних / І геть безглузда").

Размещено на http://www.allbest.ru/

2. Виявлення тематичних ліній, що втілюють підтеми контексту трагічного. Наведений монолог демонструє, що після трагічної звістки внутрішня боротьба між упевненістю Макбета у своїй непереможності і злочинною совістю досягає свого апогею: він усвідомлює всю безглуздість своїх честолюбних прагнень і розуміє неминучість розплати за скоєні злочини. Підтемами цього контексту є (1) швидкоплинність і (4) даремність, безглуздість людського існування.

3. Аналіз засобів мовної репрезентації тематичних ліній у контексті трагічного. Такими засобами в наведеному контексті є сім авторських поетичних метафор (позначені цифрами).

4. Виділення серед мовних засобів тематичної домінанти, компонент якої (тематичне слово) може бути використаний як її найменування. Тематичною домінантою в цьому контексті вважаємо фразу life's but a walking shadow (4), тому що в її складі є тематичне слово life як імовірне найменування домінанти контексту.

5. Ідентифікація художнього концепту трагічного (ЖИТТЯ в наведеному прикладі) на основі тематичного слова (life) як найменування тематичної домінанти (далі НТД), яке використовується для мовного позначення ХКТ: тематичне слово > НТД > мовне позначення ХКТ.

Найменування художнього концепту може збігатися з тематичним словом (тематичне слово = НТД / ХКТ), як у наведеному прикладі, або не збігатися з ним (зміст контексту = НТД / ХКТ). Наприклад, жодне слово з контексту трагедії "Троїл і Крессіда" не може бути використане як його НТД: "TROILUS. The Greeks are strong, and skilful to their strength, / Fierce to their skill, and to their fierceness valiant; / But I am weaker than a woman's tear, / Tamer than sleep, fonder than ignorance, / Less valiant than the virgin in the night, / And skilless as unpractis'd infancy". Проте, оскільки цілком зрозуміло, що йдеться про закоханість Троїла, виявами чого є його фізична слабість, захопленість, недосвідченість, сумирність, боягузтво, виправданим є добір слова "кохання" як НТД контексту, хоча воно й не вживається в цьому фрагменті.

6. Реконструкція концептуальних схем, що створюють підґрунтя словесних образів (метафори, метонімії, оксиморона), які експлікують ХКТ у тематичних домінантах і смислових релятах у контекстах трагічного. Так, у наведеному прикладі з трагедії "Макбет" конструюємо такі концептуальні метафори: ЖИТТЯ Є ПОДОРОЖ (1), ЖИТТЯ Є ШЛЯХ ДО СМЕРТІ (2), ЖИТТЯ Є КОРОТКА СВІЧКА (3), ЖИТТЯ Є ХОДЯЧА ТІНЬ (4), ЖИТТЯ Є ПОГАНИЙ АКТОР (5), ЖИТТЯ Є БЕЗГЛУЗДА БАЙКА (6), ЖИТТЯ Є КОНТЕЙНЕР ДЛЯ НЕПОТРЕБУ (7).

7. Асоціативне осмислення інформації, яка упредметнена у сконструйованих концептуальних метафорах, з метою вилучення смислових атрибутів ХКТ і подання змісту концепту через їх системну взаємодію. Наприклад, у словесному поетичному образі life's but a walking shadow Шекспір осмислює абстрактне поняття "життя" крізь призму конкретного об'єкта "тінь", яка асоціюється з чимось беззмістовним, несуттєвим і тому - незначущим, нікчемним. Підставою для цієї асоціації є наявність у семантичній структурі слова shadow такого компонента значення, як "a mere semblance, something unsubstantial" (New Webster's Dictionary) "сута подібність, щось несуттєве". Отже, у концептуальній метафорі ЖИТТЯ Є ХОДЯЧА ТІНЬ об'єктивується смисловий атрибут ХКТ ЖИТТЯ нікчемність. Систематизація наведених концептуальних метафор розкриває зміст ХКТ ЖИТТЯ, що постає в концептуальній системі автора як короткочасне (ЖИТТЯ Є ШЛЯХ ДО СМЕРТІ, ЖИТТЯ Є ПОДОРОЖ), швидкоплинне (ЖИТТЯ Є КОРОТКА СВІЧКА, ЖИТТЯ Є ПОГАНИЙ АКТОР), нікчемне (ЖИТТЯ Є ХОДЯЧА ТІНЬ), безглузде (ЖИТТЯ Є БЕЗГЛУЗДА БАЙКА), непотрібне (ЖИТТЯ Є КОНТЕЙНЕР ДЛЯ НЕПОТРЕБУ). Отже, короткочасність, швидкоплинність, безглуздість, нікчемність, непотрібність - це смислові атрибути ХКТ ЖИТТЯ, які розкривають його зміст.

Таким чином, реконструкція художніх концептів, вербалізованих у трагедіях Шекспіра, відбувається на всіх рівнях трагедійної картини світу. Шляхом виявлення жанрової своєрідності трагедій Шекспіра (жанровий аспект) визначаються контексти трагічного; у результаті аналізу текстової реалізації ХКТ (текстовий аспект) виокремлюються тематичні лінії в контексті трагічного; дослідження мовних засобів експлікації ХКТ (мовний аспект) уможливлює визначення тематичної домінанти і смислових релятів як концептуально значущих компонентів контексту трагічного; шляхом аналізу семантики тематичної домінанти виявляється тематичне слово як можливе мовне позначення ХКТ, визначаються способи ідентифікації ХКТ у трагедіях Шекспіра за допомогою мовних структур (концептуальний аспект).

У результаті застосування зазначених процедур реконструйовано 103 ХКТ у 1713 контекстних експлікаціях у досліджуваних трагедіях. Художні концепти структурують концептуальний простір трагічного в кожній трагедії й одночасно формують концептуальну систему трагічного в п'єсах Шекспіра в цілому, яка постає як сукупність взаємопов'язаних концептуальних полів: "людина як духовний феномен", "людина як фізичний феномен", "людина як соціальний феномен". Інтерес Шекспіра до світу людини, його погляди стосовно найважливішої проблеми епохи Ренесансу - проблеми людської особистості - проявляються у складній структурі виділених концептуальних полів, які містять різноманітні семантичні сфери: "людина як особливий вид" (наприклад, ЄСТВО ЛЮДИНИ, ЖІНКА), "буття людини" (наприклад, ЖИТТЯ, СМЕРТЬ) у складі концептуального поля "людина як фізичний феномен"; "позитивні риси характеру" (наприклад, ЧЕСНІСТЬ, ЩЕДРІСТЬ, ХОРОБРІСТЬ), "негативні риси характеру" (наприклад, ЛИЦЕМІРСТВО, НЕВДЯЧНІСТЬ, ЖОРСТОКІСТЬ), "позитивні почуття та емоції" (наприклад, КОХАННЯ, РАДІСТЬ), "негативні почуття та емоції" (наприклад, СУМ, ГНІВ, ЖАХ), "вірування" (наприклад, ДУША, БОГ, ДИЯВОЛ), "марновірство" (наприклад, ПРОРОКУВАННЯ) у складі концептуального поля "людина як духовний феномен"; "позитивні дії" (наприклад, ДРУЖБА, СПІВЧУТТЯ), "негативні дії" (наприклад, ВБИВСТВО, ПОМСТА), "суспільні відносини" (наприклад, СІМ'Я, ВІЙНА) у складі концептуального поля "людина як соціальний феномен".

У всіх семантичних сферах панує чітке протиставлення ХКТ з позитивним і негативним забарвленням. Значне превалювання концептів з негативним смислом пояснюється тим фактом, що під час написання великих трагедій у світогляді Шекспіра відбувся злам через утрату надій на здійснення ідеалів гуманізму та перегляд драматургом основ гуманістичного світогляду (О.О.Смирнов). Оптимістична оцінка розуміння природи людини як гармонійної особистості змінилася визнанням зла не як зовнішнього стосовно особи, а як такого, що споконвічно корениться у природі людини: люди - нерозумні, схильні до поганих пристрастей, здатні на жахливі злочини.

Розділ 3. "Архітектоніка ключових художніх концептів трагічного в п'єсах Шекспіра". Визначення індивідуально-авторських смислів, які відрізняють особисте світосприйняття Шекспіра від загальнокультурного і є, на нашу думку, ключовими в розкритті розуміння письменником важливих філософських проблем епохи Ренесансу, відбувалось шляхом аналізу смислової структури ключових художніх концептів трагічного - КОХАННЯ, ЄСТВО ЛЮДИНИ, ЖИТТЯ, СМЕРТЬ і ДОЛЯ, визначених як такі за кількістю їхніх контекстних експлікацій у трагедіях Шекспіра. У реферованій дисертації смислова структура ключових ХКТ розглядається у вертикальному (ієрархічні шари концепту) і горизонтальному (структурна організація кожного шару) зрізах.

Предметно-почуттєвий, образно-асоціативний і смисловий шари виокремлюються з урахуванням ступеня абстракції знань, які сконцентровані в концепті. У предметно-почуттєвому шарі ключових ХКТ КОХАННЯ, ЄСТВО ЛЮДИНИ, ЖИТТЯ, СМЕРТЬ і ДОЛЯ структуровано інформацію денотативного, узуального характеру, а саме базові знання про абстрактні феномени (життя, долю тощо), що випливають з повсякденної предметно-практичної діяльності людей Єлизаветинської Англії. Наприклад, смерть є тією межею, що розділяє буття до смерті і небуття після смерті та виявляється в духовному і фізичному планах. В образно-асоціативному шарі репрезентовано авторські асоціації, через які розкривається специфіка світобачення Шекспіра, тобто міститься інформація не денотативного, а скоріше конотативного типу. Так, кохання уподібнюється різним видам людської діяльності, станам людини тощо. Смисловий шар - найвищий рівень абстракції в системі ХКТ - містить інформацію асоціативного характеру, тобто асоціації, породжені індивідуально-авторськими смислами, що упредметнені в концептуальних метафорах, подібно до того, як у наведеному вище (с. 12) контексті з трагедії "Макбет" життя постає як короткочасне, швидкоплинне, нікчемне, безглузде і непотрібне.

Структурна організація шарів художнього концепту розрізняється між собою: предметно-почуттєвий шар представлено у вигляді фреймів, образно-асоціативний шар репрезентовано набором концептуальних тропів, зокрема метафоричних схем, для смислового шару характерна польова структура.

Для побудови фреймів предметно-почуттєвого шару ХКТ у реферованій дисертації як складники використовуються конкретні й абстрактні концепти (М.М.Болдирев називає конкретними такі концепти, які мають предметно-наочний, емпіричний характер). Концепти (наприклад, ПАЛКІСТЬ, ЗАКЛИНАННЯ, СТРАЖДАННЯ тощо, як на рис. 2) виступають у ролі конституентів фрейма, корелюючи з його слотами, і відбираються для побудови фрейма шляхом аналізу смислової структури мовних репрезентантів концептів з метою виявлення спільних сем.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відібрані концепти групуються у кластери і підкласи, для найменування яких уводяться слова, не вжиті в текстах трагедій. Наприклад, складниками фрейма ХКТ КОХАННЯ (див. рис. 2) є чотири кластери ("чинники кохання", "види кохання", "фізичний стан", "емоційний стан") і один підклас кластерів, утворений двома кластерами концептів ("фізичний стан" та "емоційний стан").

Фрейми ключових ХКТ описано в реферованій дисертації за їхнім компонентним складом і внутрішньоструктурною організацією.

За компонентним складом, тобто наявністю у фреймі структурних компонентів одного типу (наприклад, кластери концептів) чи різних типів (і кластери концептів, і підкласи кластерів), виділено монокомпонентні і полікомпонентні фрейми. Якщо у складі фрейма концепти формують тільки один підклас як когнітивний конституент найвищого ступеня абстракції, такий фрейм є одновершинним, якщо кілька - багатовершинним.

Опис фрейма за внутрішньоструктурною організацією - це встановлення концептуальних зв'язків між структурними компонентами фрейма - між самими концептами у складі кластера, а також між їхніми угрупованнями - кластерами та підкласами. За напрямком зв'язку, тобто порядком розташування у фреймах кластерів концептів і підкласів кластерів виділяємо: односпрямований ("ланцюговий") і різноспрямований, різновидами якого є кільцевий ("замкнутий"), зворотний ("взаємний") і гібридний фрейми. За способом приєднання структурних компонентів один до одного у фреймі, тобто мірою їхньої залежності один від одного розрізняємо: рівнозначний, підпорядкований і суміжний фрейми. За характером концептуального зв'язку між компонентами фрейма - однорідний і неоднорідний, у якому структурні компоненти пов'язані різними типами концептуальних зв'язків: рівнозначності, тотожності, супідрядності, протиріччя, протилежності, підпорядкування, каузативності.

Передаючи зміст побудованих фреймів ключових ХКТ у вигляді пропозицій, виявляємо базові знання про життя, долю, смерть, кохання та єство людини, упредметнені у трагедіях Шекспіра. Так, кохання спричиняється певними обставинами / діями і виявляється у фізичному й емоційному станах людини; життя має свій термін і реалізується в суспільному й у приватному житті; смерть є тією межею, що розділяє буття до смерті і небуття після смерті; доля - це надприродне явище, яке схоже з людиною, доброю чи злою; людина є найвищим досконалим / недосконалим творінням природи.