Концептуальний простір трагічного в п’єсах Шекспіра: поетико-когнітивний аналіз

Образно-асоціативний шар ключових ХКТ утворено набором концептуальних метафоричних схем як моделей взаємодії концептів-релятів (Дж.Міллер) і концептів-референтів. У ролі концептів-референтів (царина мети) виступають ключові ХКТ (ЖИТТЯ, СМЕРТЬ, КОХАННЯ, ДОЛЯ і ЄСТВО ЛЮДИНИ), реконструйовані із застосуванням процедур поетико-когнітивного аналізу драматичного тексту. Концепти-реляти ідентифікуються на основі смислових релятів, що вступають з тематичною домінантою контексту трагічного в різні семантичні відношення. Ці відношення можуть бути прямі (тотожність), якщо тематичне слово і лексичне позначення концепту-релята збігаються, наприклад, DEATH IS SLEEP: "HAMLET. To die - to sleep", та непрямі:

- родо-видові, наприклад, LOVE IS A PLANT: "JULIET. This bud of love, by summer's ripening breath, / May prove a beauteous flow'r when next we meet";

- причиново-наслідкові, наприклад, LOVE IS ILLNESS: "BENVOLIO. Take thou some new infection to thy eye, / And the rank poison of the old will die";

- контрастивні, наприклад, LOVE IS MADNESS: "CRESSIDA. But you are wise - / Or else you love not; for to be wise and love / Exceeds man's might; that dwells with gods above" (оскільки кохання несумісне з мудрістю, виникає асоціація кохання з божевіллям madness, хоча це слово не вживається в контексті безпосередньо).

Образно-асоціативний шар ключових ХКТ формують не тільки базові, конвенційні (G.Lakoff, M.Turner, Z.Kцvecses), а й художньо переосмислені (G.Lakoff, M.Turner, Z.Kцvecses, О.П.Воробйова, Л.І.Белєхова) концептуальні тропи. Крім відомих із теорії концептуальної метафори прийомів перетворення базових метафор - extension "розширення", elaboration "нарощування", combination "поєднання", questioning "перегляду" (назви метафоричних перетворень подаються в перекладі О.П.Воробйової), у реферованій дисертації описано також прийоми звуження (restriction), покращення (amelioration) і погіршення (degradation) базових концептуальних метафор. Різні типи смислових розбіжностей між конвенційними й оказіональними концептуальними метафорами, що корелюють між собою, виявляються в різних аспектах значення слів, що позначають концепти-реляти у складі відповідних метафоричних схем, наприклад:

- розширення : DEATH IS SLEEP > DEATH IS DREAM: "HAMLET. To die, to sleep, - / To sleep? Perchance to dream! Ay, there's the rub; / For in that sleep of death what dreams may come" (В уяві Гамлета смерть - не просто сон, а ще й сновиддя: death = sleep + dream);

- звуження: DEATH IS DEPARTURE > DEATH IS GOING TO AN UNDISCOVERED COUNTRY: "HAMLET. <…> the dread of something after death - / The undiscover'd country, from whose bourn / No traveller returns - puzzles the will" (через звуження концептуального змісту царини джерела шляхом смислового розвитку концепту DEPARTURE, тобто ВІДПРАВЛЕННЯ, смерть в уяві Гамлета - це подорож у невідому країну, звідкіля жоден мандрівник не повертався);

- покращання: LOVE IS AN OBJECT > LOVE IS A TENDER THING: "MERCUTIO. And, to sink in it, should you burthen love - / Too great oppression for a tender thing" (конвенційне осмислення кохання як предмета в базовій метафорі трансформується в оказіональну метафоричну схему КОХАННЯ Є ТЕНДІТНА РІЧ завдяки покращанню концептуального змісту царини джерела);

- погіршення: LIFE IS AN OBJECT > LIFE IS A HEAVY BURDEN: "HAMLET: Who would these fardels bear, / To grunt and sweat under a weary life" (життя, що осмислюється як предмет у базових метафорах, сприймається як важкий тягар);

- перегляд: FORTUNE IS A MAN'S MASTER > MAN IS FORTUNE'S MASTER: "CAESAR. Men at some time are masters of their fates: / The fault, dear Brutus, is not in our stars, / But in ourselves that we are underlings" (внаслідок парадоксального осмислення базової метафори ДОЛЯ Є ГОСПОДАРЕМ ЛЮДИНИ, що виявляється у хіазматичній трансформації синтаксичної структури словесного поетичного образу, утворюється оказіональна метафора ЛЮДИНА Є ГОСПОДАРЕМ ДОЛІ);

- поєднання: LOVE IS MADNESS + LOVE IS A CONTAINER + LOVE IS HUNGER + LOVE IS SUFFERING = LOVE IS PSYCHOLOGICAL TENSION: "ROMEO. Not mad, but bound more than a madman is; / Shut up in Prison, kept without my food, / Whipp'd and tormented and - God-den, good fellow" (пор. у перекладі І.Стешенко: "Ні, я не збожеволів, а проте / Я зв'язаний міцніш, ніж божевільний. / В тюрмі я темній гину, пропадаю, / Від голоду, - я змучений до краю, / Побитий").

У результаті конструювання базових та оказіональних концептуальних метафор виявляється діапазон концептосфери мети (переклад О.П.Воробйової) ? range of the target, за З.Кевечешем (Z.Kцvecses), тобто ті концепти-реляти, що використовуються під час концептуалізації одного референта. У межах цього діапазону проявляються негативні мотиви в авторському трактуванні смерті, життя, долі, кохання та єства людини, зумовлені катастрофою ідеалів гуманізму, яка відбулася в період створення великих трагедій на рубежі XVI-XVII ст. Так, смерть порівнюється з худим чудовиськом, ненажерливою пухлиною; життя - з небезпечною морською подорожжю, безглуздою байкою, зламаним механізмом; доля - з ворогом, руйнівником, зрадником, повією; кохання - з трясовиною, колючою рослиною, важким тягарем; людина - з комахою, плазуном, твариною. Специфічність поетичного мислення Шекспіра виявляється в нетрадиційному трактуванні смерті як позитивного явища, що спокутує провину, як коханця, який несе блаженство. Кохання сприймається як жива істота, для якої характерна не сліпота, а, навпаки, гострота зору. Порушенням стандартного характеру (Л.І.Белєхова) мапування конкретних сутностей на абстрактні пояснюється метафорична концептуалізація смерті, яка асоціюється в художньому світобаченні Шекспіра з абстрактними явищами - вічним спокоєм, вічним засланням, кінцем усього тощо, тобто відбувається зворотний процес: конкретний феномен осмислюється за допомогою безпосередньо не видимих, більш абстрактних категорій.

Спектр концептосфери джерела (scope of the source, за З.Кевечешем), коли один концепт-релят може бути використаний для зображення кількох референтів (Z.Kцvecses), зумовлюється впливом культурологічних особливостей епохи Ренесансу, зокрема домінуючого в поетиці Відродження антропоцентричного принципу в художньому відображенні світу - людина та її властивості є мірилом світу, центром, з яким порівнюються інші явища. Це виявляється в осмисленні абстрактних категорій смерті, життя, долі, кохання і єства людини в термінах конкретної діяльності людини, її стану та предметів і речовин, які її оточують. Наприклад, як жива істота сприймаються СМЕРТЬ, КОХАННЯ, ЖИТТЯ, ЄСТВО ЛЮДИНИ; як предмет - КОХАННЯ, ЄСТВО ЛЮДИНИ, ЖИТТЯ; як діяльність людини - СМЕРТЬ, КОХАННЯ, ЖИТТЯ; як стан людини - КОХАННЯ, ЖИТТЯ.

Смисловий шар ключових ХКТ утворюється сукупністю смислових атрибутів, отриманих шляхом семантико-асоціативного осмислення концептуальних метафор, що складають підґрунтя словесних поетичних образів у контекстах трагічного і необразної лексики, яка, за спостереженням О.П.Воробйової, є переважно сенсорною й епістемічною (рис. 3). Наприклад, СМЕРТЬ Є ПОЖИРАЧ (DEATH IS A DEVOURER): "ROMEO. Thou detestable maw, thou womb of death, / Gorg'd with the dearest morsel of the earth, / Thus I enforce thy rotten jaws to open, / And in despite I'll cram thee with more food". Компонентний аналіз семантичної структури лексем devourer і "пожирач" уможливлює визначення таких смислових атрибутів, як: всеїдність, жадібність, ненажерливість, знищення, поглинання, згубність. Їх асоціативне осмислення уможливлює появу інших смислових атрибутів у структурі ХКТ СМЕРТЬ, наприклад, ворожості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

У реферованій дисертації типи смислових атрибутів описано з урахуванням:

- критеріїв їх визначення (семантичного чи асоціативного) - атрибути-семи й атрибути-асоціати, які можуть бути первинними і вторинними; останні, своєю чергою, підрозділяються на парадигматичні й синтагматичні (рис. 4);

Размещено на http://www.allbest.ru/

- типу семантичних відношень між смисловими атрибутами, виражених експліцитно чи імпліцитно, - смислові атрибути-синоніми, атрибути-антоніми, атрибути-гіпоніми, атрибути, між якими встановлюються відношення причини та наслідку, процесу та результату, частини та цілого тощо;

- активності у формуванні смислових шарів одного, двох чи всіх ключових художніх концептів трагічного - моновалентні, двовалентні чи багатовалентні смислові атрибути відповідно.

Багатовалентні смислові атрибути обмеженість у часі й у просторі, тривалість, закінченість, зумовленість обставинами, недовговічність, особливість, індивідуальність є найчастотнішими у смислових шарах ключових ХКТ ЖИТТЯ, КОХАННЯ, ЄСТВО ЛЮДИНИ і ДОЛЯ. Характеризуючи у трагедіях Шекспіра життя й кохання, людину й долю як індивідуальні й особливі в кожному окремому випадку, що тривають певний час, але обмежені у часі й у просторі, тобто недовговічні, тому, залежно від обставин, мають закінчитися, багатовалентні смислові атрибути розкривають фаталізм світобачення Шекспіра.

Розділ 4. "Концептуальна мережа трагічного в п'єсах Шекспіра". Визначення домінантного смислу концептуального простору трагічного потребує аналізу його структури, яку представлено в реферованій дисертації у вигляді концептуальної мережі, сформованої системною взаємодією ХКТ, зокрема їхніх смислових шарів. Її опис передбачає, по-перше, визначення структурної організації самих смислових шарів і, по-друге, виявлення їхньої взаємодії в контексті вертикальних і горизонтальних зв'язків.

Структура смислового шару ХКТ подається в дисертації у вигляді асоціативно-смислового поля (далі АСП), утвореного сукупністю смислових атрибутів художніх концептів, а не їхніх вербальних репрезентантів, як поширено в дослідженнях з комунікативної стилістики художнього тексту (Н.С.Болотнова, О.В.Орлова, І.І.Бабенко, С.М.Карпенко).

В АСП художнього концепту, як і в будь-якій польовій структурі, виділяється центральна (ядерна) і периферійна частини. Ядро АСП репрезентовано атрибутом-домінантою, що найближче до поняття, яке виражається мовним репрезентантом ХКТ і виявляється через тлумачення значень цього слова у словниках (М.М.Болдирев, З.Д.Попова, Й.А.Стернін). Наприклад, на підставі значення слова death "a dying, the end of life, the state of being dead, an end, destruction" (New Webster's Dictionary), вважаємо, що атрибутами-домінантами ХКТ СМЕРТЬ є припинення і руйнування.

Тематична різноплановість периферійних смислових атрибутів ХКТ зумовлює їх групування в тематичні мікрополя, що консолідуються навколо тематичного ідентифікатора. Так, периферія смислового шару ХКТ СМЕРТЬ нараховує сім тематичних мікрополів: "згубність", "примусове видалення", "спокій", "невідомість", "благо", "вічність", "кінець".

Тематичні мікрополя відрізняються один від одного кількістю смислових атрибутів, що їх формують. Найчисленнішими у смисловому шарі є тематичні мікрополя "страждання" (КОХАННЯ), "обмеженість у часі й у просторі" (ЖИТТЯ), "згубність" (СМЕРТЬ), "творіння" (ЄСТВО ЛЮДИНИ), "невідомість" (ДОЛЯ). Смислові атрибути в їхньому складі розкривають розуміння Шекспіром життя, долі тощо, в якому відбито загальнолюдські уявлення про згубність смерті, страждання в коханні, невідомість долі та людину як створіння. У менших за обсягом тематичних мікрополях - "ворожість" і "нікчемність" (ЖИТТЯ), "благо" (СМЕРТЬ), "нікчемність" (ЄСТВО ЛЮДИНИ), "негативні риси" і "негативні дії" (КОХАННЯ), "непідкорення долі" (ДОЛЯ) - виявляються авторські ціннісно-естетичні орієнтації: життя - вороже і нікчемне, а смерть - благо; людина за своїм єством двоїста і нікчемна; у коханні багато негативного, а долі не треба підкорятися.

Шляхом тлумачення всіх смислових атрибутів ключових ХКТ визначається характер трактування у трагедіях Шекспіра смерті, життя, долі, кохання і єства людини: смерть - це не просто закінчення життя, а вічність, що спокутує провину людини і супроводжується її очищенням; не занепад, а честь, благо, блаженство, що є бажаним; життя, доля, кохання та єство людини - це творіння природи (ЄСТВО ЛЮДИНИ) або якоїсь надприродної вищої духовної сили (ЖИТТЯ, ДОЛЯ, КОХАННЯ), тому незрозуміле людині і непідвладне їй. Шекспір наголошує на двоїстості такого створіння, оскільки воно є досконалим і водночас недосконалим, що спричиняє страждання: порочне єство людини є небезпечним для суспільства; негативні риси людини, проявлені в коханні, викликають негативні дії людини; життєві знегоди і зла доля людини переконують її в нікчемності життя. Але, як і будь-яке творіння, життя, доля, кохання і єство людини обмежені у часі і тому приречені на загибель і зникнення.

Системна взаємодія АСП художніх концептів утворює концептуальну мережу простору трагічного, яка розглядається в реферованій дисертації як ієрархічна структура, що складається з чотирьох площин: ядерної, базової, узуальної та індивідуально-авторської. Площини вирізняються інформацією, яку містять смислові атрибути, що їх формують.

В ядерній площині зміст концептуального простору трагічного виражається найбільш однозначно ядерними атрибутами-домінантами у складі АСП художніх концептів: почуття, глибина, прихильність (КОХАННЯ); період, існування, живий організм (ЖИТТЯ); припинення, руйнування (СМЕРТЬ); живий організм, суспільна істота (ЄСТВО ЛЮДИНИ); життя, визначеність, вища сила (ДОЛЯ), тобто ядерна площина - це концентрат змісту простору трагічного.

У базовій площині зміст простору трагічного розкривається більш детально смисловими атрибутами, які знаходяться в синонімічних відношеннях з атрибутами-домінантами. Наприклад, смислові атрибути у складі мікрополів "згубність" і "кінець" (СМЕРТЬ) є синонімами атрибутів-домінантів руйнування і припинення відповідно. Базова площина - це еквівалентне (ідентичне, тотожне і т.ін.) ядерній площині вираження концентрату змісту простору трагічного.

Узуальна площина сформована додатковими смислами, відомими всім мовцям соціуму. Колективне знання репрезентують смислові атрибути, які знаходяться в різних семантичних відношеннях з атрибутами-домінантами, наприклад, причиново-наслідкових, як між атрибутом-домінантою припинення (СМЕРТЬ) і атрибутами мікрополя "примусове видалення". Узуальна площина - це узагальнена / деталізована характеристика концентрату змісту простору трагічного.

В індивідуально-авторській площині розкриваються смисли, не характерні для загальноприйнятого колективного знання і навіть відмінні від нього. Ці смисли передано атрибутами, пов'язаними з атрибутами-домінантами відношеннями антонімії та різними типами асоціацій. Наприклад, антонімічні відношення протиставлення між атрибутами мікрополів "благо", "вічність" (СМЕРТЬ) і припинення, руйнування (СМЕРТЬ) розкривають особистий погляд Шекспіра на смерть: це - не закінчення життя, не припинення життєдіяльності організму та його загибель, а вічність, що спокутує провину і супроводжується каяттям, очищенням і полегшенням, не занепад чого-небудь, а честь, слава, щастя, тобто блаженство, що є бажаним. Індивідуально-авторська площина - це індивідуальні смисли, які розкривають специфіку світобачення Шекспіра, що проявляється в його розумінні смерті, життя, долі, кохання та єства людини.

Виявлення смислів у кожній площині концептуальної мережі простору трагічного, а також визначення домінантного смислу всього простору відбувається в реферованій дисертації шляхом аналізу індивідуальної топології горизонтальних площин, а також смислових відношень між ними у вертикальному зрізі.

Індивідуальна топологія кожної площини зумовлена конфігурацією взаємовідношень між смисловими атрибутами, що їх формують, а саме:

- зіркоподібною, коли кожний вторинний атрибут-домінанта семантично поєднується з первинним атрибутом-домінантою, - в ядерній площині;

- шиноподібною, коли один смисловий атрибут пов'язаний з другим, другий - з третім, третій - з четвертим і т.д., - у базовій площині;

- деревоподібною, коли всі смислові атрибути співвідносяться з кількома магістральними, - в узуальній площині;

- гібридною, що синтезує різні топології (шиноподібну, зіркоподібну, чарункову, кільцеву і комбіновану), - в індивідуально-авторській площині.

У результаті аналізу смислової взаємодії атрибутів у горизонтальних площинах, які мають означені топології, у дисертації визначено квінтесенцію смислів концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра: беззахисність людини і кохання; неконтрольованість долі людиною; непідкорення людини долі; духовність життя, долі і кохання; благо і вічність смерті.

У вертикальному зрізі типи відношень між горизонтальними площинами концептуального простору трагічного визначаються за такими критеріями, як:

- характер міжпольової взаємодії, тобто тип семантичних відношень між тематичними мікрополями різних горизонтальних площин - еквівалентний (відношення ідентичності, тотожності, конкретизації / специфікації), опозиційний (відношення протиріччя, протилежності, несумісності) та субординаційний (відношення атрибутивності, причини і наслідку, дії та результату тощо);

Размещено на http://www.allbest.ru/

-

конфігурація міжпольової взаємодії, тобто схема, за якою смислові компоненти в одній горизонтальній площині одночасно поєднуються зі смисловими компонентами в другій, - однолінійний, дволінійний, зонтичний і віялоподібний зв'язки (рис. 5);

- обсяг міжпольової взаємодії, тобто кількість горизонтальних площин концептуального простору трагічного, поєднуваних у процесі смислової взаємодії, - дворівневий, трирівневий і наскрізний зв'язки;

- напрямок міжпольової взаємодії, тобто напрямок поєднання смислових компонентів, розташованих у різних горизонтальних площинах, - односпрямований прямий / зворотний, різноспрямований і взаємний зв'язки.

Конфігурація вертикальних зв'язків між горизонтальними площинами наочно демонструє системний характер концептуального простору трагічного. Але для виявлення його домінантного смислу необхідно визначити роль кожного компонента цієї системи в його формуванні, що пов'язано з розв'язанням проблеми донорсько-реципієнтного поділу (О.Л.Березович) як в окремій ієрархічній площині, так і в концептуальному просторі трагічного в цілому.

Встановлення того, які з мікрополів є донорами (табл. 1), тобто де починається розвиток смислових відношень із сусідніми полями - реципієнтами, відбувається в дисертації шляхом аналізу способів міжпольової взаємодії, а саме:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таблиця 1

Мікрополя-донори як результат смислового перетинання тематичних мікрополів у концептуальному просторі трагічного

- поглинання - процес смислової "інтервенції" одного мікрополя (донора) в інше / інші (реципієнти), що приводить до "розчинення" полів-реципієнтів у мікрополі-"інтервенті". Поглинання відбувається між мікрополями, поєднаними еквівалентним зв'язком ідентичності, з урахуванням кількості смислових атрибутів у їхньому складі. Наприклад, в індивідуально-авторській площині "беззахисність" (КОХАННЯ) поглинає "беззахисність" (ЄСТВО ЛЮДИНИ), оскільки воно переважає інше за кількістю смислових атрибутів (10 і 6 відповідно);

- суміжності - процес смислової "індиференції" між тематичними мікрополями, які є подібними (синонімічними), однопорядковими (гіпонімічними) або опозиційними (антонімічними). Наприклад, у результаті зіставлення обсягів опозиційних тематичних мікрополів "спокій" (СМЕРТЬ) і "страждання" (ЖИТТЯ) - 12/39 і 21/91 (кількість смислових атрибутів у їхніх реалізаціях у мікрополі відповідно) - донором виявляється "страждання" (ЖИТТЯ);

- перетинання - процес смислової "інтерференції" двох тематичних мікрополів, коли одне підпорядковується іншому, додаючи до нього нові смисли. У результаті аналізу семантичних відношень між такими мікрополями (атрибутивності, результативності, причини і наслідку тощо) виділяються вісім тематичних мікрополів, які визначають домінантний смисл концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра (див. табл. 1).

Донором (у табл. позначено ?v) серед восьми тематичних мікрополів визначено "творіння" (ЄСТВО ЛЮДИНИ), оскільки з нього починається розвиток смислових відношень із сусідніми полями; інші мікрополя (реципієнти) виражають додаткові смисли, які характеризують людину як творіння природи, розкривають закономірності її буття. Зосередженість Шекспіра на особистості співзвучна з антропоцентричними поглядами гуманістів на людину як мірило всіх речей, центр і найвищу мету світобудови.

Домінантний смисл концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра сформульовано нами у вигляді такої пропозиції: людина є створінням, яке характеризується енергійністю, духовністю, агресивністю і зруйновністю; зруйновність людини спричиняє втрату її життєвої енергії, що призводить до її смерті, після якої для людини настає невідомість. У цьому домінантному смислі відбито світосприйняття Шекспіра, відмінне від ренесансного світогляду з його ідилічним оптимізмом і поглядом на людину як гармонійну особистість. Двоїстість і трагічна суперечливість природи людини, закономірність і неминучість її смерті, відсутність потойбічного життя і невідомість після смерті - ось згустки філософії Шекспіра періоду трагічного гуманізму.



ВИСНОВКИ

Проблема розкриття концептуального змісту трагедій Шекспіра розв'язується в дисертації шляхом застосування поетико-когнітивного аналізу драматичних текстів, що уможливлює побудову концептуального простору трагічного, окреслення його конфігурації, визначення глибинних смислів у фрагментах простору трагічного і встановлення домінантного смислу у просторі в цілому.

Концептуальний простір трагічного в п'єсах Шекспіра - це один із аспектів (поряд із жанровим, текстовим і мовним) реалізації картини світу в шекспірівських трагедіях, що реконструйовано із залученням процедур поетико-когнітивного аналізу драматичних текстів і представлено у вигляді моделі трагічного.

У моделі трагічного, яка складається з п'ятьох модулів (фонового, жанрового, текстового, мовного і концептуального), віддзеркалюється процес реконструкції трагедійної картини світу в п'єсах Шекспіра. У фоновому модулі розкривається вплив широкого культурного і соціально-історичного контексту на світобачення Шекспіра, у жанровому - встановлюється зумовленість способу зображення дійсності в шекспірівських п'єсах жанровою своєрідністю трагедій, у текстовому - відбивається реалізація трагедійної картини світу в шекспірівських драматичних текстах, у мовному - визначаються мовні засоби вираження трагічного, у концептуальному - виявляється втілення індивідуально-авторського світобачення в художніх концептах, вербалізованих у трагедіях Шекспіра.

Концептуальний простір трагічного є результатом системної взаємодії ХКТ як його складників, у яких реалізовано розуміння письменником трагічного, що сформувалося на ґрунті всієї попередньої практики драматургії і зумовлено культурними традиціями епохи Ренесансу і вимогами жанру трагедії. Своєрідність ХКТ виявляється в порівнянні з концептами культури і мовними концептами в плані змісту і в плані вираження.

Інвентар ХКТ у кожній трагедії Шекспіра визначається в результаті застосування процедур їх поетапної реконструкції - виділення контекстів трагічного, виявлення тематичних ліній у контекстах трагічного, виокремлення тематичної домінанти і смислових релятів у тематичних лініях, ідентифікації ХКТ. Інтерес Шекспіра до світу людини, його погляди на найважливішу проблему епохи Ренесансу - проблему людської особистості - проявляються у складній будові концептуальних полів, утворених ХКТ: "людина як духовний феномен", "людина як фізичний феномен", "людина як соціальний феномен".

Індивідуально-авторські смисли, які відрізняють особисте світосприйняття Шекспіра від загальнокультурного, розкриваються шляхом аналізу смислової структури художніх концептів, зокрема ключових ХКТ, якими за кількістю їхніх контекстних експлікацій у трагедіях Шекспіра визначено КОХАННЯ, ЄСТВО ЛЮДИНИ, ЖИТТЯ, СМЕРТЬ і ДОЛЯ.

Застосування концептуального аналізу в сукупності методик фреймового аналізу, аналізу в термінах концептуальних метафор і асоціативно-смислових полів уможливило побудову тришарової моделі художніх концептів трагічного, яка інкорпорує предметно-почуттєвий, образно-асоціативний і смисловий шари. Відзначається, що у фреймах предметно-почуттєвого шару структуровано базові знання про життя, смерть, кохання, долю та єство людини, які випливають з повсякденної практичної діяльності людей в Єлизаветинській Англії й упредметнені в трагедіях Шекспіра. У складі образно-асоціативного шару ключових концептів трагічного систематизовано індивідуально-авторські асоціації, репрезентовані набором концептуальних метафоричних схем. Асоціації, породжені індивідуально-авторськими смислами, формують асоціативно-смислове поле смислового шару художніх концептів трагічного.

Конфігурація багатовимірної структури концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра зумовлюється системною взаємодією асоціативно-смислових полів ХКТ, які утворюють чотири площини простору трагічного - ядерну, базову, узуальну й індивідуально-авторську. Площини вирізняються тією інформацією, яку містять смислові атрибути, що їх формують. Якщо в ядерній, базовій та узуальній площинах відбито загальнолюдське бачення трагічного стану світу, то в індивідуально-авторській площині розкривається специфіка світосприйняття Шекспіра, яка проявляється у смислах, не характерних для колективного знання в епоху Відродження: беззахисність людини і кохання; неконтрольованість долі; непідкорення людини долі; духовність життя, долі й кохання; благо і вічність смерті.

Шляхом окреслення топології (зіркоподібної, шиноподібної, деревоподібної та гібридної) відношень між асоціативно-смисловими полями ХКТ у межах площин і на різних площинах (типи відношень за характером, конфігурацією, обсягом і напрямком міжпольової взаємодії) вилучено домінантний смисл концептуального простору трагічного, в якому розкривається новизна шекспірівського світосприйняття, відмінного від світогляду гуманістів з його оптимістичним поглядом на людину як гармонійну особистість.

Запропонований у дисертації поетико-когнітивний підхід до розкриття концептуального змісту трагедій Шекспіра, незважаючи на його зумовленість специфікою матеріалу дослідження, а саме драматичними творами доби Відродження, припускає можливість його застосування для аналізу драматичних творів інших жанрів (драми чи комедії) та прозових художніх текстів, що становить перспективу подальших досліджень.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Ніконова В.Г. Трагедійна картина світу в поетиці Шекспіра / Дніпропетровськ. ун-т економіки та права. - Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровськ. ун-ту економіки та права, 2007. - 364 с. - Бібліогр.: с. 338-361.

2. Никонова В.Г. Типы диалога в трагедиях Шекспира // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Мовознавство. - 1997. - Вип. 2. - С. 132-139.

3. Никонова В.Г. Тропы как выражение "картины мира" художественного произведения // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Мовознавство. -1999. - Вип. 4. - С. 121-125.

4. Никонова В.Г. Картина мира в трагедии как типе текста (на материале трагедий В.Шекспира) // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Мовознавство. - 2003. - Вип. 8. - С. 105-110.

5. Ніконова В.Г. Когнітивна семантика шекспіризмів: алюзивний чужий світ // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Серія Філологічні науки. - 2004. - №11 (79). - С. 110-117.

6. Ніконова В.Г. Концептуалізація світу в трагедіях Шекспіра // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серія Филологические науки. - 2004. - Т. 17(56). - С. 163-169.

7. Ніконова В.Г. Концептуальне поле СВІТ ЛЮДИНИ в трагедіях Шекспіра // Мова і культура: Наук. щорічн. журнал. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 7. Т. IV. - Ч. 2. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 229-236.

8. Ніконова В.Г. Мова - суспільство - культура - особистість: лінгвокогнітивний ракурс // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Мовознавство. - 2004. - Вип. 10, №3. - С. 204-210.

9. Ніконова В.Г. 9. Мовна прагматика трагедії як типу тексту (на матеріалі трагедій Шекспіра) // Культура народов Причерноморья: Науч. журнал. - Симферополь: Таврическ. нац. ун-т им. В.И.Вернадского, 2004. - Т. 1, №49. - С. 45-48.

10. Ніконова В.Г. Національна мовна особистість: інваріантний та варіантний компоненти // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Серія Філологічні науки. - 2004. - Вип. 5. Т. 2. - С. 174-186.

11. Ніконова В.Г. Синтез літературних напрямків у "великих" трагедіях Шекспіра: лінгвістичний аспект // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія Філологія. - 2004. - Вип. 41, №631.- С. 243-248.

12. Ніконова В.Г. Драма як специфічний засіб відтворення дійсності // Мова і культура: Наук. щорічн. журнал. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 8. Т. VI. - Ч. 3. Художня література в контексті культури. - С. 92-97.

13. Ніконова В.Г. Засоби текстового втілення трагедійної картини світу (на матеріалі трагедій Шекспіра) // Науковий Вісник Чернівецького університету. Серія Германська філологія. - 2005. - Вип. 267. - С. 85-95.

14. Ніконова В.Г. Індивідуально-авторські метафори як засіб образного моделювання світу та проблеми перекладу // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. - К.: Вид. центр Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2005. - Вип. 7. - С. 419-425.

15. Ніконова В.Г. Категорія трагічного та аспекти її реалізації (на матеріалі драматургії Шекспіра) // Ученые записки Таврического национального ун-та им. В.И.Вернадского. Серия Филология. - 2005. - Т. 18, №2. - С. 289-294.

16. Ніконова В.Г. Концептуальна картина світу в трагедії В.Шекспіра "Гамлет"// Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Серія Філологічні науки. - 2005. - №9 (89). - С. 183-192.

17. Ніконова В.Г. Мовний аспект трагедійної картини світу (на матеріалі творів Шекспіра) // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX-VIII: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - 2005. - Вип. 11. - С. 68-72.

18. Ніконова В.Г. Художні концепти в трагедіях Шекспіра: методика ідентифікації // Вісник Черкаського університету. Серія Філологічні науки. -2005. - №78. - С. 21-32.

19. Ніконова В.Г. Ієрархія концептів в трагедійній картині світу (на матеріалі п'єс Шекспіра) // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И.Вернадского. Серия Филология. - 2006. - Т. 19, №3. - С. 328-332.

20. Ніконова В.Г. Смислова структура художнього концепту: методика побудови фрейму у статиці та в динаміці // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX-VIII: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - 2006. - Вип. 13. - С. 37-43.

21. Ніконова В.Г. Проблема розуміння художнього твору: лінгвокогнітивний ракурс (на матеріалі п'єс Шекспіра) // Сучасні дослідження з іноземної філології: Зб. наук. пр. - Ужгород: ПП Підголіцин П.Ю., 2006. - Вип. 4. - С. 453-462.

22. Ніконова В.Г. Художественный концепт как система систем // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серія Романо-германська філологія. - 2006. - Вип. 49, №726. - С. 33-41.

23. Ніконова В.Г. Когнітивна модель трагічного в контексті реконструкції індивідуально-авторського світобачення (на матеріалі трагедій Шекспіра) // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Серія Філологічні науки. - 2007. - Вип. 15. Т. 2. - С. 240-245.

24. Ніконова В.Г. Художній концепт: поетико-когнітивний підхід // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. - 2006. - Т. 9, №2. - С. 51-59.

25. Ніконова В.Г. Архітектоніка концептуальної мережі трагічного в поетиці Шекспіра // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. - К.: Логос, 2007. - Вип. 12. - С. 285-293.

26. Ніконова В.Г. Поетичне переосмислення базових концептуальних метафор у художньому творі (на матеріалі трагедій Шекспіра) // Сучасні дослідження з іноземної філології: Зб. наук. пр. - Ужгород: ПП Обручар, 2007. - Вип. 5. - С. 430-438.

27. Ніконова В.Г. Реконструкція концептуальної метафори: ідентифікація концепту-кореляту (на матеріалі трагедій В.Шекспіра) // Нова Філологія: Зб. наук. пр. - Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2007. - №27. - С. 41-46.

28. Ніконова В.Г. Системна організація асоціативно-смислового поля художнього концепту (на матеріалі трагедій Шекспіра) // Studia Germanica et Romanica. Серія Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. - Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2007. - Т. 4, №3 (12). - С. 61-73.

29. Ніконова В.Г. Смислова структура художнього концепту крізь призму фреймової семантики // Науковий Вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX-VIII: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - 2007. - Вип. 14. - С. 38-44.

30. Ніконова В.Г. Трагедійна картина світу в п'єсах Шекспіра: методика поетико-когнітивного аналізу // Ученые записки Таврического национального ун-та им. В.И.Вернадского. Серия Филология. - 2007. - Т. 20 (59), №4. - С. 444-449.

31. Ніконова В.Г. Художні концепти в трагедіях Шекспіра: польова структура // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - К.: Вид-во нац. пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова, 2007. - Т. 60. - С. 194-205.

32. Ніконова В.Г. Художні концепти в трагедіях Шекспіра: смисловий аспект // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: Логос, 2007. - Вип. 11. - С. 231-237.

33. Nikonova V. The Picture of the World in Hamlet and Linguistic Means of its Representation // Вісник Дніпропетровського університету. Серія Мовознавство. - 2003. - Вип. 9. - С. 204-210.

34. Никонова В.Г. Изобразительно-выразительные средства языка Шекспира и их функционирование в тексте драмы // Функциональная лингвистика: проблемы и перспективы: II Междунар. конф. Ялта, 24-28 апреля 1995 г. / Ин-т языков народов России. - Симферополь: CLC, 1995. - С. 123.

35. Никонова В.Г. Реализация экспрессивного и когнитивного аспектов образных средств языка в драматургическом произведении // Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: III Міжнар. конф. Дніпропетровськ, 14-16 травня 1996 р. - Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. держ. ун-т, 1996. - Т. 1. Ч. 1. - С. 75-80.

36. Никонова В.Г. Тропы в языке Шекспира: лингвострановедческий и культурный аспекты изучения // Викладання іноземних мов у XXI столітті: тенденції та перспективи розвитку: Регіон. конф. Дніпропетровськ, 20-21 березня 2001 р. / Дніпропетровськ. нац. ун-т. - Дніпропетровськ: Пороги, 2001. - С. 45.

37. Ніконова В.Г. Етнокультурні аспекти мовної особистості // Європейський вибір України: проблеми теорії та практики реалізації: Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 22-23 травня 2003 р. - Дніпропетровськ: ДУЕП, 2003. - С. 138-139.

38. Ніконова В.Г. Мовна особистість Шекспіра: культурологічний аспект // Стратегія та методи навчання мовам для спеціальних цілей: VI Міжнар. конф. Київ, 24-25 квітня 2003 р. / Київськ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К.: IMB, 2003. - С. 89.

39. Ніконова В.Г. Поетика Шекспіра у когнітивному ракурсі // Нові горизонти та перспективи філологічної науки та педагогічної практики: Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 25-26 листопада 2004 р. - Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. нац. ун-т, 2004. - С. 72-74.

40. Ніконова В.Г. Створення трагедійної картини світу мовними засобами (на матеріалі трагедій Шекспіра) // Мовна освіта в контексті Болонських реалій: Наук. конф. Київ, 24-25 лютого 2005 р.- К.: Вид-во КНЛУ, 2005. - С. 36-37.

41. Нbконова В.Г. Трагедийная картина мира в системе "миров" // Национально-культурный компонент в тексте и языке: III Междунар. науч. конф. Минск, 7-9 апреля 2005 г. - Минск: Минск. гос. лингв. ун-т, 2005. - Ч. 2. - С. 61-63.

42. Ніконова В.Г. Художній концепт КОХАННЯ в трагедіях Шекспіра: типологія смислових атрибутів // 4^th Ukrainian Society for the Study of English Symposium. Kyiv, 10-12 October 2007. - Kyiv: Vydavnychyy Tsentr Kyiv National Linguistic Un-ty, 2007. - P. 66.

43. Nikonova V. The Picture of the World in "Hamlet" and Linguistic Means of its Representation // Семантика мови і тексту: V Міжнар. наук. конф. Івано-Франківськ, 30 вересня-2 жовтня 1996 р. - Івано-Франківськ: Мін-во освіти України, Прикарпатськ. ун-т ім. В.Стефаника, 1996. - С. 128-129.

44. Nikonova V. The Category of Literary Concept in Shakespeare's Tragedies // Recent Trends in Language and Literature Studies: Insights and Approaches: 3^rd Ukrainian Society for the Study of English Symposium. Kyiv, 6-8 October, 2005. - Kyiv: Vydavnychyy Tsentr Kyiv National Linguistic Un-ty, 2005. - P. 33-34.

45. Nikonova V. An Individual Worldview via a Linguistic Personality: Ethnic and Cultural Aspects // Навчання ділової англійської мови у Східній Європі: для чого та як? II Міжнар. наук. конф. Ялта, Україна, 19-21 травня 2006 р. - Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. ун-т економіки та права, 2006. - С.139-140.

46. Nikonova V. "Life's but a Walking Shadow": Shakespeare's Picture of the World via Literary Concepts // In Search of (Non) Sense. Literary Semantics and the Related Fields and Disciplines: 4^th International Conf. of the International Association of Literary Semantics (IALS). Krakуw, 12-14 October 2006. - Krakуw: The Jagiellonian Un-ty of Krakуw, 2006. - P. 59-60.



АНОТАЦІЯ

Ніконова В.Г. Концептуальний простір трагічного в п'єсах Шекспіра: поетико-когнітивний аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2008.

У дисертації запропоновано методику поетико-когнітивного аналізу трагедій Шекспіра, основою якого є положення лінгвопоетики, розглянуті крізь призму когнітивної парадигми. Застосування такого аналізу уможливило моделювання трагедійної картини світу, яка інкорпорує жанровий, текстовий, мовний і концептуальний аспекти. Визначено, що концептуальний простір трагічного в шекспірівських п'єсах як один з аспектів трагедійної картини світу утворено художніми концептами трагічного - базовими одиницями авторського світобачення Шекспіра, зумовленого його розумінням трагічного та вимогами жанру трагедії. У дисертації описано процедури поетапної реконструкції художніх концептів трагічного. художній концепт шекспір лінгвопоетика

Складна, ієрархічна будова художнього концепту розглядається як пошарова, кожний шар структуровано індивідуально: предметно-почуттєвий - у вигляді фреймів, образно-асоціативний - як набір концептуальних тропів, смисловий - як асоціативно-смислове поле. Доведено, що системна взаємодія смислових шарів художніх концептів у концептуальному просторі трагічного визначає його структуру, яку представлено у вигляді концептуальної мережі.

Обґрунтовано, що різні типи взаємодії між асоціативно-смисловими полями художніх концептів окреслюють конфігурацію концептуального простору трагічного в п'єсах Шекспіра і визначають його домінантний смисл, який відрізняється від світогляду гуманістів з його оптимістичним поглядом на людину як гармонійну особистість.

Ключові слова: поетика Шекспіра, поетико-когнітивний аналіз, трагедійна картина світу, концептуальний простір трагічного, художній концепт, фрейм, концептуальна метафора, асоціативно-смислове поле.



АННОТАЦИЯ

Никонова В.Г. Концептуальное пространство трагического в пьесах Шекспира: поэтико-когнитивный анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2008.

В диссертации осуществлен когнитивный подход к анализу трагического в поэтике Шекспира. Путем предложенного поэтико-когнитивного анализа шекспировских трагедий, основой которого являются положения лингвопоэтики, рассмотренные сквозь призму когнитивной парадигмы, в пьесах Шекспира смоделирована трагедийная картина мира, которая инкорпорирует жанровый, текстовый, языковой и концептуальный аспекты. Модель трагического состоит из пяти модулей, - фонового (влияние широкого социально-исторического и культурного контекста на мировоззрение Шекспира, жанрового (обусловленность способа изображения действительности в шекспировских пьесах жанровым своеобразием трагедий), текстового (реализация трагедийной картины мира в шекспировских драматических текстах), языкового (языковые средства экспликации трагедийной картины мира) и концептуального (воплощение индивидуально-авторского мировоззрения в художественных концептах). В модели трагического отражен процесс реконструкции трагедийной картины мира и построения концептуального пространства трагического как ее аспекта.

Установлено, что составными частями концептуального пространства трагического являются художественные концепты, в которых сконцентрировано понимание Шекспиром трагического как своеобразной формы отображения жизненных противоречий, обусловленное историческими и культурными традициями эпохи Ренессанса, а также требованиями жанра трагедии.

В диссертации изложена методика реконструкции художественных концептов, которая предусматривает несколько этапов: выделение узловых фрагментов трагедий - контекстов трагического, в которых воплощено жанровое своеобразие пьес Шекспира и особенности шекспировского понимания трагического; определение в контекстах трагического тематических линий и выявление в них тематической доминанты и смысловых релятов как концептуально важных компонентов контекста трагического; идентификация художественных концептов трагического как единиц индивидуально-авторского мировосприятия, реализованных в трагедиях Шекспира.

В диссертации показано, что интерес Шекспира к миру человека, его взгляды относительно важнейшей проблемы эпохи Ренессанса - проблемы человеческой личности - проявляются в сложном строении концептуальных полей, образованных художественными концептами: "человек как духовный феномен", "человек как физический феномен", "человек как социальный феномен". Установлено, что индивидуально-авторские смыслы, которые отличают мировосприятие Шекспира от общекультурного, раскрываются путем анализа структуры ключевых художественных концептов трагического, которыми по количеству их контекстных экспликаций в трагедиях Шекспира определены ЛЮБОВЬ, ЕСТЕСТВО ЧЕЛОВЕКА, ЖИЗНЬ, СМЕРТЬ и СУДЬБА.

Сложное, иерархическое строение ключевых художественных концептов трагического рассматривается как послойное, каждый пласт структурированный индивидуально: предметно-чувственный - в виде фрейма, образно-ассоциативный - как набор концептуальных метафор, смысловой - как ассоциативно-смысловое поле. Применение разных способов моделирования пластов позволило извлечь из трагедий Шекспира базовые знания о жизни, смерти, любви, судьбе и естестве человека, вытекающие из практической деятельности людей в Елизаветинской Англии, которые структурированы во фреймах предметно-чувственного пласта. Индивидуально-авторские ассоциации представлены набором концептуальных метафорических схем в составе образно-ассоциативного пласта ключевых концептов трагического; смыслы, порожденные индивидуально-авторскими ассоциациями, формируют ассоциативно-смысловое поле концепта.

Доказано, что системное взаимодействие художественных концептов, в частности их смысловых пластов, в концептуальном пространстве трагического определяет его структуру, которая представлена в виде концептуальной сети. Расположенные в четырех плоскостях пространства - ядерной, базовой, узуальной и индивидуально-авторской, ассоциативно-смысловые поля объединяются между собой в контексте вертикальных и горизонтальных связей.

Разные типы взаимодействия между ассоциативно-смысловыми полями художественных концептов в пределах одной плоскости и на разных плоскостях пространства очерчивают конфигурацию концептуального пространства трагического и определяют его доминантный смысл, который отличается от мировоззрения гуманистов с его оптимистичным взглядом на человека как гармоническую личность.

Ключевые слова: поэтика Шекспира, поэтико-когнитивный анализ, трагедийная картина мира, концептуальное пространство трагического, художественный концепт, фрейм, ассоциативно-смысловое поле, концептуальная метафора.



RESUME

Nikonova V.G. Conceptual Space of the Tragic in Shakespeare's Plays: A Cognitive-Poetic Analysis. - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree in Philology, speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2008.

This thesis suggests a methodology of cognitive-poetic analysis of Shakespeare's tragedies, based on linguistic assumptions of poetics viewed from a cognitive perspective. The application of such analysis made it possible to model the world picture, typical of the tragedy, which encompasses its four aspects, those of genre properties, textual features, linguistic manifestations and conceptual patterns. The conceptual space of the tragic as an aspect of the respective world picture is claimed to be formed by literary concepts of the tragic as basic units of Shakespeare's artistic cognition conditioned by his understanding of the tragic and requirements of tragedy as a dramatic genre. Identification of literary concepts of the tragic is presented as a multistage technique of analysis.

The research focuses on the complicated, hierarchical structure of a literary concept, each layer being modelled in its particular way: physically perceptible - as a frame, figuratively associative - as a set of conceptual tropes, notional - as an associative-semantic field. It is proved that systemic interconnections of literary concepts notional layers within the conceptual space of the tragic determine its structure presented as a conceptual network.

Various types of ties between the associative-semantic fields of literary concepts are proved to define the contours of the conceptual space of the tragic in Shakespeare's plays and help to reveal its dominant sense which differs from the Renaissance worldview with its optimistic perception of man as a harmonious personality.

Keywords: Shakespeare's poetics, cognitive-poetic analysis, the picture of the world in tragedies, conceptual space of the tragic, literary concept, frame, conceptual metaphor, associative-semantic field.Размещено на Allbest.ru