Текстовий концепт "подорож" у французькій постмодерністській прозі (на матеріалі творів Ле Клезіо)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ТЕКСТОВИЙ КОНЦЕПТ ПОДОРОЖ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКІЙ ПРОЗІ (на матеріалі творів Ле Клезіо)

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КАРАТЄЄВА Ганна Михайлівна

УДК - 81.133.1'37:82-3(44)“19”

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Кагановська Олена Марківна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра французької філології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, доцент

Данилич Валентина Стефанівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра іспанської філології, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Буцикіна Надія Євгенівна,

Київський національний торговельно-економічний

університет, кафедра сучасних європейських мов, доцент

Захист відбудеться 31.10. 2008 р. о 10-30 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано 26.09. 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О. А. Стишов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку лінгвопоетики може бути названий експериментальною віхою філологічного аналізу художнього тексту. Починаючи з другої половини ХХ століття, світова художня література вписується переважно в рамки всеохопної постмодерністської парадигми. Наукові праці, спрямовані на аналіз художнього тексту взагалі та постмодерністської літератури зокрема, виконуються сьогодні в руслі так званого когнітивістського "мейнстріму" (І. О. Угланова). Цей підхід поряд із комунікативним ракурсом текстових студій надає пріоритет семантико-когнітивному розгляду текстової тканини та уможливлює вихід до різноманітних аспектів індивідуально-авторської картини світу (О. П. Воробйова, Л. І. Бєлєхова, О. М. Кагановська, В. Г. Ніконова та ін.).

Реферована дисертація присвячена дослідженню індивідуально-авторської картини світу видатного майстра французької постмодерністської мандрівної літератури Ж.-М. Г. Ле Клезіо крізь призму лінгвокогнітивних особливостей розгортання текстового концепту-константи подорож у його творах. На відміну від інших країн, творчість цього письменника є маловідомою та майже невивченою в Україні (В. В. М'ястківська, В. І. Фесенко). Більшість зарубіжних праць, присвячених художньому доробку Ле Клезіо, мають загалом літературознавчий характер (G. de Cortanze, H. Gilbert, J. Onimus, T. di Scanno, F. Westerlund та ін.); лінгвістичні роботи є фрагментарними (M. Kastberg).

Сучасна лінгвістика та лінгвопоетика характеризуються підвищеним інтересом до розгляду концептів різних типів як на матеріалі певного мовного сегмента (А. Вежбицька, С. А. Жаботинська, З. Д. Попова, Ю. С. Степанов, І. А. Стернін та ін.), так і у вимірі їх художнього втілення (Л. Г. Бабенко, С. М. Богатова, О. М. Кагановська, В. Г. Ніконова та ін.). Концепт подорож належить до загальнокультурних універсалій, що неодноразово привертала увагу науковців (А. О. Бєлякова, О. І. Зорін, О. В. Солошенко, Ю. С. Степанов, Л. Цзюань, Е. П. Чакалова, M. Johnson, M. Szawerna, P. Czajka, M. Turner). Інтерес лінгвістів сьогодення фокусувався й на споріднених з ним концептуальних світових константах, таких як шлях та дорога (О. С. Пальчевська, Т. В. Радзієвська, О. О. Селіванова, О. А. Черепанова, G. Lakoff, M. Johnson та ін.). Попри таку популярність просторових культурних концептів як об'єктів наукових розвідок, дослідження концепту подорож на матеріалі франкомовної постмодерністської літератури здійснюється вперше.

Актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвопоетики на вивчення семантики художнього тексту в рамках когнітивно-дискурсивного підходу; складністю, динамічністю, комплексністю та суперечливістю постмодерністської парадигми, у межах якої працює Ж.-М. Г. Ле Клезіо; інтересом до розкриття індивідуально-авторських картин світу, зокрема створених пером сучасних французьких письменників, недостатньо досліджених у вітчизняній філологічній науці. Актуальність роботи зумовлюється також необхідністю розробки комплексної методики концептуального аналізу великого масиву художніх текстів, об'єднаних за певним критерієм, дискусійністю і термінологічною амбівалентністю поняття "концепт", включаючи його окремі різновиди, а також значущістю концепту подорож для сучасної світової культури та постмодерністської літератури зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану комплексної наукової теми "Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови", яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 18 грудня 2003 року). Коло питань, що розглядається в дисертації, відповідає проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України № 0103U003178 "Когнітивні та комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 31 січня 2005 року).

Метою роботи є визначення лінгвокогнітивної динаміки розгортання текстового концепту подорож у ле-клезіанській постмодерністській мандрівній прозі.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:

- визначити специфіку проявів постмодерністської художньої парадигми в ле-клезіанському творі;

- встановити статус текстового концепту подорож та основні ракурси його розгортання в прозі Ле Клезіо;

- схарактеризувати особливості вербальної реалізації складників когнітивно-пропозиційної структури текстового концепту-константи фізична подорож у ле-клезіанській прозі;

- окреслити тенденції мовного втілення текстового концепту-константи уявна подорож у поетиці Ле Клезіо;

- висвітлити специфіку розгортання типової фреймової моделі мандрівного художнього дискурсу в ле-клезіанській прозі;

- виявити значущі концептуальні компоненти індивідуально-авторської картини світу Ле Клезіо.

Об'єктом дослідження виступає текстовий концепт подорож у художніх текстах Ле Клезіо.

Предметом вивчення - лінгвокогнітивний аспект розгортання текстового концепту подорож у ле-клезіанській прозі.

З метою вивчення лінгвокогнітивної динаміки розгортання текстового концепту подорож було сформульовано таку робочу гіпотезу: картина світу Ле Клезіо у всій сукупності її компонентів являє собою системно організовану унікальну єдність, що має відношення до постмодерністської мандрівної прози. Мовне оформлення ле-клезіанських творів надає доступ до індивідуально-авторської картини світу в її концептуальному вимірі, яка впорядковується та систематизується за допомогою певної представленої в художній тканині мовленнєво-розумової сутності - текстового концепту-константи подорож.

Матеріалом дослідження слугували твори видатного майстра сучасної французької літератури Ж.-М. Г. Ле Клезіо (11 романів, 4 збірки новел, 1 есе). Загальний обсяг - 4279 с. Кількість проаналізованих значущих текстових елементів - 3543 одиниці. Під такими елементами розуміємо мовні та мовленнєві явища (від окремих лексичних одиниць до різнооб'ємних функціонально значущих висловлень, фрагментів тексту), семантика яких визначає їх здатність набувати концептуального навантаження в художньому тексті. Звернення до творчості цього письменника зумовлена його неоднозначною позицією в сучасній літературі Франції, а також інтересом дослідників у кінці ХХ - на початку ХХІ століття до мандрівного художнього дискурсу.

Досягнення мети та вирішення поставлених науково-дослідницьких завдань зумовили використання низки методів та прийомів: традиційних загальнонаукових, таких, як спостереження, опис, зіставлення, систематизація, узагальнення, а також різноманітних видів стилістичного та концептуального аналізу. Стилістичний аналіз був застосований як для виокремлення стилістичних прийомів, так і для отримання знання про особистість автора, особливості епохи його творчої діяльності. Окрім того, у рамках традиційного підходу, для виокремлення значущих текстових елементів у роботі залучено такі методи семантичного аналізу, як компонентний аналіз, спрямований на пошук сем, які збагачують у творі мовні одиниці додатковим поняттєвим й емоційним змістом; контекстуально-ситуативний та інтерпретативний аналізи - для визначення сегментів, наділених автором додатковим змістом. Побудова когнітивно-пропозиційної структури концепту та фреймової моделі дискурсу була виконана за допомогою концептуальної методики моделювання квантів знання. Вибір висловлень, що відзначаються світопороджувальною семантикою, здійснювався на основі аналізу мовного матеріалу в термінах можливих світів (А. П. Бабушкін). Ключовою для роботи є методика семантико-когнітивного дослідження динаміки розгортання текстових концептів художніх творів, розроблена О. П. Воробйовою та О. М. Кагановською. Для підтвердження вірогідності отриманих результатів застосовувалися елементи кількісного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на матеріалі сучасної французької мандрівної прози вперше здійснено багатоаспектне вивчення текстового концепту подорож як утілення загальнокультурного та індивідуально-авторського в тексті. У роботі вперше зроблено спробу вивчення семантичної організації мандрівного художнього дискурсу за допомогою фреймового моделювання. Новим у роботі є також звернення до розгляду мовного втілення можливих світів у рамках сучасного французького художнього тексту. Зауважимо також, що дослідження творчого надбання Ж.-М. Г. Ле Клезіо в ракурсі лінгвокогнітивних поетичних студій проведено в Україні вперше.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що її висновки є внеском у розвиток когнітивної поетики. Поняття "текстовий концепт-константа", вперше введене в науковий обіг у цій роботі, розглядається як ключ до розкриття індивідуально-авторської картини світу. Запропоноване поняття як продуктивний інструмент комплексного аналізу художнього тексту може бути використане в процесі вивчення інших текстових концептів та типів дискурсу. Теоретично значущим і перспективним є здійснене в роботі дослідження мандрівної літератури в термінах лінгвоконцептології. Окрім того, одержані результати поглиблюють знання про природу, потенціал текстових концептів та особливості їх актуалізації в прозовому творі, визначаючи таким чином їх статус та роль у текстопобудові певного фрагмента дійсності в художньому вимірі.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її матеріалів та висновків у курсах стилістики (розділи "Інтерпретація художнього тексту", "Жанри й стилі"), теоретичної граматики французької мови ("Дієслово", "Категорія модальності"), зарубіжної літератури ("Французька література другої половини ХХ - початку ХХІ століть", "Література постмодернізму: особливості та шляхи інтерпретації"), у спецкурсах з когнітивної лінгвістики та поетики ("Моделювання та дослідження концептів", "Семантика можливих світів").

Апробацію результатів дослідження здійснено на п'яти міжнародних конференціях: "Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 2005-2006), "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006), "ARS GRAMMATICA. Грамматические исследования" (Мінськ, 2007), "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008); на одній всеукраїнській конференції: "Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства" (Чернівці, 2006) та на семи міжвузівських конференціях: "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2006), "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики в контексті євроінтеграції" (Київ, 2006), "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє" (Київ, 2006), "Лінгвістика та лінгводидактика в сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007), "Пріоритети германського та романського мовознавства" (Луцьк, 2007), "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів" (Київ, 2007), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у восьми статтях, із них сім опубліковано у фахових виданнях ВАК України (4,1 др. арк.), та в матеріалах міжнародних, всеукраїнських і міжвузівських наукових лінгвістичних конференцій. Загальний обсяг публікацій - 6,3 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків та списків використаної літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг тексту дисертації - 200 сторінок. Загальний обсяг праці з додатками та списком використаної літератури становить 298 сторінок. Список використаної літератури містить 363 позиції, у тому числі - 151 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 16 позицій.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, доцільність його проведення та актуальність роботи, сформульовано робочу гіпотезу, мету й завдання, визначено об'єкт та предмет розвідки, описано методи аналізу, представлено наукову новизну роботи, її теоретичне та практичне значення, сформульовано положення, які виносяться на захист.

У першому розділі розглянуто основні тенденції вивчення художнього тексту в межах когнітивної поетики, висвітлено специфіку проявів постмодерністської художньої парадигми в ле-клезіанському творі та загальні риси мандрівної поетики, зіставлено існуючі погляди на проблематику терміна "концепт" та запропоновано новий різновид концепту в художній прозі - текстовий концепт-константу. Окрім того, у розділі визначено спектр особливостей досліджуваного концепту як загальнокультурної сутності, що еволюціонує, а також тенденції його розгортання в межах ле-клезіанської картини світу.

Другий розділ присвячено встановленню засадничих принципів аналізу текстового концепту-константи фізична подорож та виявленню лексико-семантичних і концептуальних особливостей його розгортання. На основі змодельованої когнітивно-пропозиційної структури розглянутого концепту проведено аналіз вербальної реалізації його основних складників: суб'єкт, предикат, мета / причина, засіб, просторово-часові параметри та виявлено значущі концептуальні компоненти картини світу Ле Клезіо. Досліджено вплив текстового концепту-константи подорож на сильні позиції ле-клезіанських текстів.

У третьому розділі окреслено різні підходи до трактування семантики можливих світів у межах художнього тексту. На основі виокремлених вербальних маркерів можливих світів, представлено їх класифікацію з детальним розглядом кожного окремого світу та з подальшим аналізом специфіки їх взаємодії. Визначено семантику контекстів, що інтегрують можливі світи в ле-клезіанській прозі.

У загальних висновках підсумовано результати проведеного дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розвідок.

У додатках наведено фрагменти ілюстративного матеріалу та приклади його графічного оформлення; глосарій екзотизмів та мовних раритетів поетики Ле Клезіо; схеми класифікації сюжетних локусів фізичної подорожі та можливих світів. Окрім того, у додатки винесено фреймові моделі мандрівного художнього дискурсу та схеми формування індивідуально-авторського простору розглянутого концепту; таблиці кількісної представленості прямих та непрямих лексичних репрезентацій текстового концепту-константи подорож у ранній та пізній прозі Ле Клезіо; схематичне зображення етапів визначення текстового концепту-константи подорож.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Ле-клезіанська мандрівна постмодерністська проза в ракурсі досліджень сучасної лінгвопоетики". Сучасний стан лінгвопоетики відзначається її спрямованістю до когнітивно-дискурсивних досліджень художньої семантики. Зміна наукового вектора лінгвопоетичних студій у другій половині ХХ століття пов'язана з неординарністю, складністю та багатогранністю світової художньої літератури цього періоду. У світовій художній культурі в цілому, у літературі зокрема, відбувся певний поворот, у результаті якого сформувалася нова парадигма, що отримала назву постмодернізму (M. Gontard, I. Hassan, J.-F. Lyotard та ін.). Постмодерністський спосіб світосприйняття віддзеркалюється в поетиці як властивий їй принцип "нонселекції", що був детально описаний Д. Фоккемою як своєрідний код постмодерністської літератури. Цей принцип, що полягає у відкиданні будь-яких ієрархій та створенні "хаосу", є базисом структурування та формотворення всіх постмодерністських текстів з погляду їх цілеспрямованої специфічної семантичної та структурної організації. Окремим напрямком розвитку постмодерністського художнього дискурсу виступає мандрівна література, що ґрунтується на динаміці розгортання текстового концепту подорож.

Із набуттям лінгвістикою антропоцентричного, а літературою - постмодерністського спрямування мовна особистість як одна з центральних категорій художнього тексту виявилася в центрі уваги багатьох вітчизняних та зарубіжних лінгвістів (О. П. Воробйова, Ю. М. Караулов, E. S. Karabйtian та ін.). За такого підходу текст стає "дзеркалом" ментального світу свого "архітектора" (I. Fenoglio). Ключем до пізнання індивідуально-авторської картини світу є, на нашу думку, текстові концепти, що домінують у його творчості.

Наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть термін "концепт", набуваючи різнорідних атрибутивних ознак: "текстовий" (О. М. Кагановська), "поетичний" (І. М. Дишлюк), "художній" (В. Г. Ніконова), починає активно застосовуватися в дослідженнях із когнітивної поетики. Текстовий концепт-константа (ТКК), на відміну від зазначених вище типів концептів, розгортається не на рівні тексту чи його фрагмента, а на рівні циклу творів певного автора. Досягнути статусу ТКК може тільки той концепт, що: розгортається в сукупності текстів окремого митця та відзначається неперервним, сталим характером; має експліцитну (словесно виражену) та імпліцитну (кодовану) природу представленості; вербалізується в циклі творів у плані як лексичних одиниць, так і всього тексту; здійснює вплив на концептуальний, мовний, сюжетний та тематичний простори художнього тексту; є домінантно-константним утворенням серед інших концептів, що розгортаються в циклі творів; безпосередньо пов'язаний із особистістю автора й особливостями епохи, тобто є віддзеркаленням текстових пресупозицій; перебуває в тісній кореляції із загальнокультурними концептами та іншими текстовими концептами індивідуально-авторської картини світу. У результаті проведеного дослідження було виявлено, що у творчості Ле Клезіо статус ТКК займає концепт подорож.

Концепт подорож є актуальним на всіх етапах розвитку різних світових культур та суспільств (А. О. Бєлякова, Л. Цзюань, Н. В. Черепанова). Підтвердженням загальної лінгвокультурної природи концепту подорож виступають такі його вияви: присутність концепту подорож у культурах та літературах народів світу на всіх етапах їхнього розвитку; інтеграція його мовних реалізацій у сильні позиції текстів; метафоричний характер, що реалізується в осмисленні буттєвих категорій у термінах подорожі в будь-якій національній свідомості; численність афоризмів, прислів'їв із компонентом "подорож"; багатство синонімів лексеми "подорож" у різних мовах. У зв'язку зі значущістю цього концепту в поетиці він здійснює безпосередній вплив на композиційну організацію та мову художнього тексту, тобто породжує певний тип дискурсу - мандрівний дискурс.

У ле-клезіанській постмодерністській прозі ТКК подорож являє собою наскрізний образ та сюжетний стрижень мандрівної прози письменника. Узагальнена класифікація ле-клезіанської подорожі може бути представлена як: усвідомлювана / неусвідомлювана, глобальна (первинна) / внутрішньотекстова (вторинна), подорож-ініціація (подорож-переродження, подорож-випробування) / подорож-номада (монотонна, атемпоральна подорож; подорож-пізнання / пошук), фізична / уявна.

Розділ 2. "Текстовий концепт-константа фізична подорож у творах Ле Клезіо: когнітивне моделювання". У сучасній лінгвоконцептології концепт розглядається як кодована та динамічна сутність, пізнання якої може здійснюватися за допомогою операцій моделювання (М. Ф. Алефіренко, С. А. Жаботинська, О. С. Кубрякова, Дж. Лакофф, І. А. Стернін та ін.). Для реферованого дослідження була вибрана методика моделювання концепту, що ґрунтується на понятті когнітивно-пропозиційної структури (G. Lakoff, Л. Г. Бабенко). Аналіз текстового матеріалу продемонстрував, що розгортання ТКК подорож у ле-клезіанській прозі є можливим простежити за допомогою когнітивно-пропозиційної структури, яка містить такі складники: суб'єкт, предикат, мета / причина, засіб, просторові та часові параметри. У сучасних розвідках пропозиція розглядається як конститутивний елемент фрейму (С. А. Жаботинська). Так, визначена структура ТКК подорож може бути відображена у вигляді типової фреймової моделі мандрівного художнього дискурсу (див. рис. 1):

ХТОСЬ

Суб'єкт

здійснює

ЩОСЬ1

ПОДОРОЖ

здійснюється

задля / через

ТАМ / ТОДІ ТАК ЩОСЬ2

Місце / Час Засіб-інструмент Мета / Причина

Рис. 1. Типова фреймова модель мандрівного художнього дискурсу

Розгляд кількісних та якісних показників присутності в текстах Ле Клезіо прямих лексичних репрезентацій (ПЛР) - le voyage, voyager, le voyageur і непрямих лексичних репрезентацій (НЛР) - le passage, la course, errer, courir, se dйplacer та ін. ТКК подорож засвідчив семантичну насиченість і деталізацію позначень (А. Вежбицька) обраного концепту та його беззаперечний тісний зв'язок із поняттям "рух-переміщення". Підтвердженням важливої семантичної позиції зазначених репрезентацій ТКК подорож є той факт, що вони разом з іншими мовними реалізаціями складників виокремленої когнітивно-пропозиційної структури не тільки пронизують лексико-семантичну структуру ле-клезіанських текстів, а й отримують відображення в сильних позиціях творів, зокрема в заголовках. Наприклад: роман "Voyage de l'autre cфtй" (ПЛР - voyage + місце спрямування de l'autre cфtй - "у потойбіччя"), новела "Chercher l'aventure" (конструкція chercher l'aventure є синонімічною ПЛР - voyager, імплікуючи інші НЛР - marcher, voir, dйcouvrir тощо). Усі подані лексичні одиниці належать до значущих компонентів текстового простору та базових елементів вербалізації когнітивно-пропозиційних позицій ТКК подорож, основою якого виступає поняття "рух-переміщення". Таким чином, було визначено, що лексичне наповнення сильних позицій ле-клезіанської прози передбачає зазначення семантики руху.

Головний суб'єкт (ГС) подорожі - переважно центральний персонаж ле-клезіанського художнього тексту. Вибір автором типу головного персонажа визначає жанрово-типологічну віднесеність оповіді (І. В. Смущинська), у зв'язку з чим уважаємо за потрібне наголосити на акторіальній ізотопічності (P. Сharaudeau, D. Maingueneau) ГС, тобто його типовості в плані мовленнєво-розумової та фізичної діяльності. У ле-клезіанській прозі головний персонаж, що здійснює подорож, являє собою лінгвотекстовий типаж (термін В. І. Карасика) мандрівник-маргінал. Позиція суб'єкта подорожі була проаналізована нами під кутом зору його характерного предикатного оточення, що дозволило окреслити контури індивідуально-авторського простору ТКК подорож, який містить такі текстові концепти: візуальне переміщення, номадність (від гр. nomades - це кочівники, люди, які ведуть мандрівний спосіб життя та які перебувають у постійному пошуку (за тлумачним словником Д. М. Ушакова)), втеча, творча / розумова діяльність, боротьба, фізичні та психологічні труднощі, перехід до іншого життя, одержання досвіду, порятунок, злиття людини з природою.

У ле-клезіанській прозі подорож вербально втілюється на рівні прямих та непрямих лексичних репрезентацій загальнокультурного концепту подорож, а також інших дієслів із семою "переміщення", що пронизують мовний простір текстів письменника. Проведене дослідження виявило, що ТКК фізична подорож інкорпорує такі види переміщень суб'єктів: переміщення назовні / всередину; переміщення, що семантично вказують на "досягнення кінцевого пункту"; рух-переміщення з семантичною вказівкою на транспортний засіб; переміщення водним шляхом та суходолом; швидкі, повільні та нейтральні (без зазначення швидкості) переміщення; безцільні переміщення; переміщення як перетин певних просторових ділянок, що можуть містити перепони; переміщення у супроводі / під керівництвом; вертикальний рух - переміщення вгору / вниз; горизонтальні переміщення по колу. Семантична природа предикатів, що вказують на переміщення суб'єктів подорожі, може визначатися як їх сутнісним семантичним компонентом (Fr. Rastier), так і мікроконтекстом.

Беручи до увагу номадну та ініціаційну природу (ініціація - від лат. initio - починати, посвятити; один із найдавніших ритуалів, який позначає певний перетин, подолання психологічних чи фізичних бар'єрів, перехід людини від однієї стадії життя до іншої (Dictionnaire des symboles de J. Chevalier, A. Gheerbrant)) ле-клезіанської подорожі, домінантну позицію в текстах автора займають переміщення пішки, що чергуються з використанням суб'єктами різноманітних транспортних засобів. Останні визначаються як носії концептуально-вагомої інформації, що імплікується в тексті. Проілюструємо зазначене ілюстративним матеріалом: [...], il y a eu cette grande limousine noire [...]. C'est une voiture йtonnante, trиs belle et trиs grande, [...], car elle tue tous ceux qu'elle rencontre (La guerre). В основі опису транспортного засобу віддзеркалена опозиція двох груп текстових концептів краса, велич, комфорт ("великий; лімузин; надзвичайний; гарний") - смерть, руйнація ("чорний; вбиває всіх, хто зустрічається на його шляху"). Зазначена опозиція пронизує не тільки цей образ, а й глобальний образ сучасного міста. У певний момент своєї подорожі головна героїня Беа Б. сама опиняється в цій машині: Tout а coup, une voiture s'arrкta devant elle, le long du trottoir (ibid.). Неозначений артикль une свідчить про те, що засобом подорожі є одна з усіх інших машин, символів сучасної цивілізації, до яких умовно належить і сама людина: Elle est а la fois un moteur qui vibre et consume les gouttes d'essence, [...] (ibid.), якій притаманні риси технічних засобів цивілізації ("вібрувати як мотор, пожирати краплі бензину"). Отже, беручи до уваги концептуальну метафору людина є артефакт (машина), ми стверджуємо, що відповідно до ле-клезіанського світобачення збільшення в сучасному світі таких феноменів, як руйнація та смерть, у більшості випадків залежить від людини, яка наприкінці ХХ - на початку ХХІ століття виступає деструктивною силою. Специфікою текстового відображення транспортного засобу подорожі в прозі Ле Клезіо виступає його персоніфіковане мовне вираження. Концептуальна значущість та символічний характер транспортних засобів у ле-клезіанських текстах підтверджуються і графічно: більшість із них автор маркує курсивом.

Мета подорожі ле-клезіанського персонажа фіксує географічний та психологічний вектори. Географічна природа мети передбачає омовлення бажання персонажа досягнути певного куточка світу. ГС пов'язують втілення цієї мети з реалізацією психологічної мети: « Jamais nous ne pourrons кtre comme avant, plus jamais il n'y aura de place pour nous ici ! » [...] Je lui dis : « Mais c'est pour cela qu'il faut que je parte. C'est pour cela que je dois rйussir » (Chercheur d'or). Досягнення втраченого стану пов'язується персонажем із подорожжю. Мовне втілення мети як подорожі-номади, так і подорожі-ініціації окреслюється текстовими концептами пізнання / розуміння себе, іншого; пошук утраченого раю. Розкриття причин подорожі здійснюється по мірі розгортання текстових концептів (зовнішня / внутрішня) необхідність / мрія. У творах Ле Клезіо психологічна мета ГС, на відміну від мети досягнути певного географічного простору, не реалізується зовсім або реалізується тільки частково.

Простір як один із найважливіших проявів реальності є ключовим компонентом у створенні будь-якої картини світу (Ю. А. Шанталіна), зокрема картини, що формується в межах мандрівного художнього дискурсу. Фізичні переміщення ле-клезіанських персонажів відбуваються двома основними сюжетними локусами (термін Ю. М. Лотмана), якими є природна та урбаністична сфери. Було встановлено, що локус урбаністична сфера в прозі автора навіть при одиничних позитивних лексико-семантичних описах зазвичай концептуалізується як негативна сутність (текстові концепти темрява, війна, зло цивілізації, смерть, механіцизм), наприклад: La beautй ("краса") est bardйe de fer et de cuir comme un samouraп, […]. Vaincre, vaincre tout le temps. […] Toutes ses armes, tous ses poignards et tous ses boucliers sont prкts (La guerre) > "оздоблена залізом та шкірою як самурай; озброєна, вона прагне перемоги". Локус природна сфера з його основними конституентами - морський, рівнинний та гірський локуси традиційно втілюється в позитивно конотованих текстових концептах, таких, як світло, мир, міф, життя, віталізм (виняток становить локус пустелі, що в поетиці автора зазвичай відбиває негативну семантику), наприклад: Jamais elles [les montagnes] ("гори") ne m'ont paru si belles. Mon cњur bat fort, comme si elles йtaient des personnes amies que j'avais perdues et que je retrouvais (Chercheur d'or) > "гарні; втрачені друзі; серцебиття = позитивні емоції". Основні елементи природної та урбаністичної сфер віддзеркалені в тексті переважно персоніфіковано, що свідчить про їх різновекторну сакральну (неосяжну) природу.

Темпоральне обрамлення розгортання ТКК подорож розглядалося нами в ракурсі дослідження втілення в прозі текстової категорії "часова локалізованість" (О. В. Бондарко, Т. В. Булигіна та ін.) та аналізу безпосереднього сприйняття ле-клезіанськими суб'єктами подорожі часових параметрів свого переміщення. У ранніх ле-клезіанських текстах темпоральні ознаки подорожі в поєднанні з персональними маркерами, що позначають суб'єкт дії, є невизначеними та завуальованими; пізня проза автора, як правило, є темпорально локалізованою за допомогою внутрішньотекстових часових маркерів та індексів на позначення часу, що відкривають кожен черговий розділ роману. Сприйняття часу суб'єктами подорожі позначається розгортанням таких текстових концептів, як циклічність, позачасовість, атемпоральність, що в прозі Ле Клезіо отримують вербальну об'єктивацію в межах як одиниць із відповідною темпоральною семою та лексем-символів (huit, le cercle, le serpent, l'eau, le soleil тощо), так і різнорідних текстових фрагментів із семантикою просторово-часового злиття. Властивий пізній ле-клезіанській прозі концепт спіральність, що віддзеркалює опозицію "раніше" - "тепер" (Л. В. Мірошнік), омовлюється лексемами із семантикою зміни (autre, autrefois, pour la premiere fois, ne pas connaоtre, apprendre тощо), зникнення / втрати / залишення (perdre, ne pas кtre, ne pas avoir, quitter, laisser, ne pas revoir тощо).

Розділ 3. "Текстовий концепт-константа уявна подорож: варіативність можливих світів у просторі ле-клезіанської прози". Однією із найактуальніших теорій вивчення художнього тексту, який завжди репрезентує певний світ, є теорія можливих світів (U. Eco, Fr. Rastier, M.-L. Ryan, P. Werth, О. П. Воробйова, О. М. Кагановська, Ю. А. Обелець та ін.). Художній текст у сучасних лінгвопоетичних розвідках розглядається як один із можливих (уявних) світів, який розгортається в кореляції зі світом дійсності, створюючи свій варіант реальності - квазіреальність, і який сам формує складний конструкт - мультиверсум різнорівневих світів (М. Епштейн).

Рушійною силою будь-якого художнього задуму виступають текстові мікросвіти - світи персонажів, які певним чином існують, діють та мислять у текстовій квазіреальності; ці мікросвіти можуть зображуватися як самим персонажем, так і оповідачем. Ментальний бік мікросвітів репрезентується сукупністю варіативних можливих світів, різновекторних просторів мислення, якими текстові антропоцентри (персонажі / оповідач) можуть подумки подорожувати. Можливі світи виступають вербалізованими компонентами розгортання ТКК уявна подорож. Вони втілюються в текстових фрагментах, позначаючи "картини", які виникають у свідомості персонажа / оповідача в процесі його розумового переміщення, тобто проекцій тих чи інших дій, думок на інші уявні простори (А. П. Бабушкін), у яких певний стан справ постає як можливий (чи неможливий), бажаний / небажаний, вигаданий, такий, що стосується минулого, теперішнього або майбутнього.

Текстова реалізація можливих світів досліджується нами в ракурсі категорії модальності, тобто в дзеркалі умовних / гіпотетичних конструкцій та "світопороджувальних операторів" (E. Lahey, J. McCawley, В. П. Глоба, І. М. Кобозева, О. Є. Фролова), оскільки обидва ці феномени відзначаються здатністю породжувати можливі світи. Так, сфера модальності розглядається нами як вмістище можливих світів (А. П. Бабушкін), що надає вихід до градації значень у діапазоні "реальність - гіпотетичність - ірреальність" (В. М. Ярцева).

Проведений аналіз умовних / гіпотетичних конструкцій виявив, що уявна подорож персонажа / оповідача в ле-клезіанській прозі здійснюється такими світами (за класифікацією А. П. Бабушкіна): 1) паралельний світ, 2) світ уявних перспектив, 3) світ утрачених можливостей, 4) ірреальний світ: а) нереальний, але "земний" світ, б) алогічний світ. Наведемо кілька прикладів: Au bout de l'esplanade, il y a un grand mur de pierre. S'il n'y avait pas ce mur, on pourrait voir la mer Mйditerranйe, et rкver qu'on va repartir (Etoile errante) > паралельний світ, що реалізується гіпотетичним реченням, віддзеркалює можливу бажану ситуацію ("ми змогли би бачити Середземне море"), яка могла б розгорнутися за певних умов ("якщо б не було цієї стіни") одночасно зі світом художнього сьогодення персонажа; « Rien ne serait arrivй si j'йtais restй... Tout est de ma faute, je n'aurais pas dы la laisser » (Сhercheur d'or) > фрагмент демонструє докори сумління персонажа через смерть матері, в якій він винить себе; він уважає, що в іншому можливому світі, який залишився в ретроспективі, стан справ міг би бути зовсім протилежним - відмова від подорожі > життя матері.

Відправною точкою вербального втілення можливих світів виступають також "світопороджувальні оператори", під якими ми розуміємо лексичні, граматичні та графічні компоненти тексту, що дають суб'єкту мовлення вихід до ситуації, яка: а) вже не існує, не має місця в дійсності; б) є можливою (бажаною / небажаною); в) є неможливою; г) є вигаданою. Нами проаналізовано шість груп таких операторів, кожна з яких формує окремий світ: 1) світ аналогій: а) світ реальних аналогій, б) світ фіктивних аналогій; 2) світ сумнівів, здогадів та припущень; 3) світ можливих альтернатив: а) з індексом застереження, б) з індексом супозиції; 4) світ пошуку; 5) ретроспективний світ; 6) світ планів, бажань, мрій / фантазій (за класифікацією А. П. Бабушкіна). Розглянемо детальніше деякі зазначені світи.

Ретроспективний світ вплітається в тканину художнього тексту за допомогою як узуальних (Ю. А. Обелець), так і певних специфічних сигналів. Сигналами, що є властивими ле-клезіанським художнім творам, виступають: темпоральний іменник із неозначеним артиклем (un jour, une fois, un matin тощо); прислівник comme ("як") та синонімічні йому одиниці; лексеми, що позначають мовленнєво-розумову діяльність - raconter, йcrire, parler, penser тощо та графічні маркери, що слугують для введення історій минулого. Відзначимо також імпліцитний спосіб уведення ретроспективного світу персонажа (традиційно такий перехід зумовлений його негативним фізичним станом). Світ планів, бажань, мрій / фантазій є містким за кількістю та варіативністю граматичних і лексичних сигналів, що його вводять. Світ планів, бажань, мрій загалом окреслює інтенції персонажа. Узуальне маркування переміщення персонажа до цього світу втілюється в граматичних формулах різної темпоральної природи, серед яких виокремлюємо: проспективний вектор - Avec Nono, on faisait des plans. [...], il pourrait acheter une auto, [...] (Poisson d'or) та ретроспективний вектор - Nassima voulut se faufiler derriиre lui pour aller sur le pont, mais il la retint par le bras (Hasard). Світ фантазій персонажа тісно пов'язаний зі світом бажань, мрій, планів, але його реальність, на відміну від останнього, є неможливою через його химерний, ілюзорний, іноді хворобливий характер. Світ фантазій вплітається в текстову тканину через графічні маркери та лексико-граматичні сигнали інших світів.

Зазначені світи перебувають у відношеннях різних типів - паралельності, включення та перехрещення. Різнооб'ємність можливих світів уможливила їх поділ на мікропросторові (від фрагмента до цілої фрази) та макропросторові (від кількох речень до цілого розділу) світи. Семантико-концептуальним контекстуальним обрамленням розглянутих нами світів, зокрема ретроспективного світу та світу планів, бажань, мрій / фантазій, виступають варіативні психофізичні стани персонажа, що є результатом його взаємодії з текстовою реальністю, і тому визначаються нами як "світопороджувальні стани".

У межах ле-клезіанського твору, де, як і в будь-якому іншому художньому тексті, представлене проблемне знання (R. A. de Beaugrande, W. U. Dressler), ТКК уявна подорож розгортається на фоні вербалізації семи субконцептів - хвороба, сонливість / безсоння, голод / спрага, втома, біль, що є компонентами текстового концепту негативний фізичний стан. Наприклад: L'eau manque depuis des jours. La fiиvre brыle mon corps, je suis secouй de vomissements. L'odeur вcre emplit ma gorge, malgrй moi je crie : « Les gaz ! Ce sont les gaz qui arrivent !... ». Il me semble que je vois le sang couler, sans s'arrкter, inonder les trous, [...] (Chercheur d'or). У фрагменті спостерігаємо таку причинно-наслідкову взаємодію: текстові концепти спрага ("води бракує"), хворобливий стан ("лихоманка огортає моє тіло, яке тремтить від нудоти, їдкий запах наповнює моє горло") > світ фантазій-галюцинацій. Емоційне позначення розгортання ТКК уявна подорож здійснюється за допомогою трьох негативних концептів - сум, страх, гнів та одного позитивного радість. Серед чотирьох емоційних станів домінантна позиція належить концептам страх та сум, що зумовлюється як зазначеними вище особливостями ле-клезіанської подорожі, так і специфікою характеру ГС - мандрівника-маргінала. Проілюструємо розгортання емоційного концепту страх текстовим фрагментом: [...], et cela me faisait frissonner de peur et me faisait battre le cњur, comme quand j'йcoutais les paroles du livre (Еtoile errante). У цьому фрагменті спостерігаємо, як почуття страху спрямовує думки героїні до минулого досвіду, тобто до світу ретроспекції.

Отже, твори Ле Клезіо являють собою багатий текстовий простір розгортання ТКК уявна подорож. Останній, пронизуючи текстову тканину творів письменника, впливає на образ ле-клезіанського персонажа, який, взаємодіючи з текстовою реальністю та переживаючи її психофізично, перебуває в постійному фізично-розумовому русі.

ВИСНОВКИ

Виявлення основних рис прози Ле Клезіо в дзеркалі принципу "нонселекції", дозволило встановити її зв'язок із постмодерністською художньою парадигмою. Однією з основних домінант постмодерністської літератури є текстовий концепт подорож. Актуальність цього концепту в другій половині ХХ століття та його інтеграція в сферу художнього вимислу спричинили появу й розквіт мандрівної літератури. У ле-клезіанському текстовому просторі концепт подорож, отримуючи статус текстового концепту-константи, виступає підґрунтям текстопобудови мандрівного художнього дискурсу Ле Клезіо. Основними ракурсами розгортання виявленого концепту у творчості автора є два вектори - подорож як фізична дія та подорож як ментальне, уявне переміщення.

Виокремлення лексичних репрезентацій текстового концепту подорож та дослідження їх позиції, оточення в тексті, дозволило визначити їх концептотвірну роль у текстах Ле Клезіо та змоделювати когнітивно-пропозиційну структуру розглянутого концепту з такими складниками - суб'єкт, предикат, мета / причина, засіб, просторові та часові параметри.

Текстовий концепт-константа подорож є репрезентованим на лексико-семантичному, граматико-синтаксичному, дискурсивному та графічному текстових рівнях творів Ле Клезіо. Лексико-семантичний та дискурсивний аспекти розгортання досліджуваного концепту визначаються в межах текстових сегментів (від лексеми до цілого тексту), семантичне навантаження яких реалізує вербальне втілення позицій когнітивно-пропозиційної структури текстового концепту-константи подорож; контекстів, що вводяться в текстовий простір світопороджувальними операторами. Граматико-синтаксичний аспект розгортання текстового концепту-константи подорож детермінований часом та способом дії, графічний - композиційно-просторовими маркерами, шрифтовими засобами, пунктуаційними знаками.

Внаслідок простежених мовних тенденцій розгортання фізичного та уявного планів текстового концепту-константи подорож висвітлено особливості розгортання типової фреймової моделі художнього мандрівного дискурсу (хтось здійснює щось1 там / тоді, так, задля щось2) у межах ле-клезіанської поетики. У прозі Ле Клезіо відправною точкою подорожі є типовий персонаж - маргінал-мандрівник. Він перебуває в постійному фізичному та розумовому русі, що інкорпорує такі складові компоненти - візуальне переміщення, номадність, втеча, творча / розумова діяльність, боротьба, фізичні та психологічні труднощі, перехід до іншого життя, одержання досвіду, порятунок, злиття людини з природою. Метою його подорожі є розуміння / пізнання себе, іншого та пошук утраченого раю. Просторові параметри ле-клезіанської подорожі інтегрують три основні площини: фізичні переміщення - урбаністичну та природну сфери; переміщення подумки - ментальну сферу, що актуалізується в межах омовлення можливих світів різного типу. Часові параметри переміщення визначаються текстовими концептами циклічність, позачасовість, атемпоральність, спіральність. Причини подорожі зумовлені кореляцією мандрівника з представленою в індивідуально-авторській картині світу текстовою дійсністю та її безпосереднім фізично-емоційним впливом на нього. Зазначені текстові концепти є ключовими для індивідуально-авторської картини світу Ле Клезіо.

Ле-клезіанська проза є досить плідним та перспективним матеріалом для подальших наукових розвідок. Доцільним убачається: розгляд окремих значущих текстових концептів прози Ле Клезіо; проведення односпрямованого деталізованого розгляду різнохарактерних можливих світів; вивчення концептуальної картини світу письменника крізь призму індивідуально-авторської образності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

клезіанський постмодерністський проза подорож

1. Формування концептуальних ознак лексеми mer в романі Ж.-М. Г. Ле Клезіо "Etoile errante" // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / Г. М. Каратєєва. - К., 2006. - Вип. 17. - С. 121-127.

2. Емоційний стан персонажа в аспекті розгортання концепту (вертикальне) переміщення / Г. М. Каратєєва // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. - К., 2007. - Т. 2, № 10. - С. 48-56.

3. Концепт подорож у французькому постмодерністському романі: шляхи інтерпретації / Г. М. Каратєєва // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. - К., 2007. - Серія № 9: Сучасні тенденції розвитку мов. - Вип. 2. - С. 63-67.

4. Концепт / текстовий концепт / текстовий концепт-константа: проблематика тлумачення / Г. М. Каратєєва // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. - Харків, 2007. - № 773. - С. 42-44.

5. Розгортання текстового концепту-константи подорож: когнітивно-пропозиційний ракурс (на матеріалі творів Ле Клезіо) / Г. М. Каратєєва // Науковий вісник Волинськ. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. Серія Філологічні науки. - Луцьк, 2007. - № 4. - С. 135-139.

6. Варіативність мовного втілення ле-клезіанських можливих світів // Г. М. Каратєєва // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2008. - Вип. 75 (3).- С. 79-82.

7. Текстовий концепт-константа (вертикальна) подорож як відлуння фізичного стану персонажа (на матеріалі творів Ле Клезіо) // Наукові записки. Серія Філологія: зб. наук. пр. / Г. М. Каратєєва. - Вінниця, 2008. - Вип. 10. - Т. 2. - С. 103-108.

8. Концепт подорож у французькій постмодерністській прозі: досвід лінгвокогнітивного аналізу / Г. М. Каратєєва // Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: ХІ міжнародна конференція, 25-26 листопада 2005 р.: тези доп. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 34-36.

9. Поліфонія у романах Ле Клезіо / Г. М. Каратєєва // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: IV міжвузівська конференція молодих учених, 1-3 лютого 2006 р.: тези доп. - Донецьк, 2006. - Ч. 2. - С. 246-248.

10. Сучасні дослідження концепту: Україна, Росія, Франція / Г. М. Каратєєва // 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє: наукова конференція, 22-23 лютого 2006 р.: тези доп. - К., 2006. - С. 58-59.

11. Французький постмодерністський дискурс: історичний та лінгвістичний ракурси / Г. М. Каратєєва // Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства: І всеукраїнська наукова конференція романістів, 5-6 жовтня 2006 р.: тези доп. - Чернівці, 2006. - С. 115-117.

12. Заголовки ле-клезіанських романів: передконцептуальний аналіз / Г. М. Каратєєва // Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: ХІІ міжнародна конференція, 23-24 листопада 2006 р.: тези доп. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 13-15.

13. Когнітивно-пропозиційна структура текстового концепту-константи подорож: позиція суб'єкта (на матеріалі роману "La guerre") / Г. М. Каратєєва // Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві: науково-практична конференція, 4-6 квітня 2007 р.: тези доп. - К., 2007. - С. 108-112.

14. Разнообразие миров в романе Ж.-М. Г. Ле Клезио "Hasard" / А. М. Каратеева // Ars Grammatica. Грамматические исследования: 3-я международная научная конференция, 5-6 декабря 2007 г.: тезисы докл. - Минск, 2007. - С. 103-105.

АНОТАЦІЯ

Каратєєва Г. М. Текстовий концепт подорож у французькій постмодерністській прозі (на матеріалі творів Ле Клезіо). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню індивідуально-авторської картини світу видатного майстра французької постмодерністської мандрівної літератури Ж.-М. Г. Ле Клезіо крізь призму вивчення лінгвокогнітивних особливостей розгортання текстового концепту-константи подорож. Запропонований у дисертації новий термін "текстовий концепт-константа" дозволив виокремити значущі концептуальні компоненти індивідуально-авторської картини світу (механіцизм / віталізм, урбаністична сфера / природна сфера, позачасовість тощо), розробити типову модель мандрівного дискурсу та визначити специфіку її відображення в прозі Ле Клезіо.

Виявлено, що в ле-клезіанській прозі текстовий концепт-константа подорож розгортається в двох ракурсах: фізичному та уявному. Фізична вісь розгортання текстового концепту-константи подорож вивчена з позицій когнітивно-пропозиційного моделювання. Визначено ключові позиції цієї структури (суб'єкт, предикат, мета / причина, засіб та просторово-часові параметри) і окреслено тенденції їх вербалізації. Встановлено, що уявний аспект розгортання текстового концепту-константи подорож утілюється в переміщеннях текстових антропоцентрів (персонажа / оповідача) різнохарактерними можливими світами. Дослідження мовного втілення можливих світів ле-клезіанської поетики дозволило представити їх класифікацію, виявити типи взаємодії та визначити семантику контекстів, що їх інтегрують.

Ключові слова: текстовий концепт-константа, індивідуально-авторська картина світу, когнітивно-пропозиційна структура, можливі світи, вербалізація, мандрівна література.

АННОТАЦИЯ

Каратеева А. М. Текстовый концепт путешествие во французской постмодернистской прозе (на материале произведений Ле Клезио). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2008.

В диссертации осуществляется комплексное исследование индивидуально-авторской картины мира одного из метров французского постмодернистского художественного дискурса путешествий Ж.-М. Г. Ле Клезио путем изучения лингвокогнитивных особенностей развертывания текстового концепта-константы путешествие. Предложенный в диссертации новый термин "текстовый концепт-константа", открывая выход к исследованию большого массива текстов, позволил раскрыть значимые концептуальные компоненты индивидуально-авторской картины мира, разработать типичную модель дискурса путешествий и выявить специфику ее отображения в прозе Ле Клезио.

В работе установлено, что одной из основных доминант постмодернистской парадигмы выступает концепт путешествие, который послужил развитию литературы путешествий во второй половине ХХ века. Базисом текстопостроения этого типа художественного дискурса является текстовый концепт-константа путешествие. Доказано, что текстовый концепт-константа путешествие является речемыслительной единицей, которая разворачивается в цикле произведений на разных текстовых уровнях и имеет эксплицитно-имплицитную природу представленности. Текстовый концепт-константа путешествие выступает источником глобальной семантической связности ле-клезианских текстов и ядром их смысловой целостности. Вербализация текстового концепта-константы путешествие прослеживается также в сильных позициях ле-клезианской прозы, которые обычно фиксируют семантику движения.