Контекстуальні засоби моделювання лімітативності в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

УДК 811.111'36

Спеціальність 10.02.04. - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КОНТЕКСТУАЛЬНІ ЗАСОБИ МОДЕЛЮВАННЯ ЛІМІТАТИВНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Добжанська Наталія Іванівна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі прикладної лінгвістики Волинського національного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Наукові керівники: кандидат філологічних наук, доцент Кікець Микола Ігорович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри прикладної лінгвістики; кандидат філологічних наук, доцент Білинський Михайло Емільович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Паславська Алла Йосипівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри німецької філології; кандидат філологічних наук, доцент Євченко Віра Володимирівна, Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри англійської мови

Захист відбудеться 13 листопада 2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 405.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 8 жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. А. Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У дослідженнях граматики мови помітна тенденція до виявлення, опису та моделювання різних способів вираження понятійних універсалій. До них належить аспект, котрий є однією з найскладніших категорій у дієслівній системі. Аспектуальність та пов'язані з нею категорії, хоч і були об'єктом активного вивчення вже понад півстоліття, все ж викликають дискусії серед мовознавців [О. В. Бондарко, Т. В. Крилова, В. Абрахам, Л. Брінтон, С. Енгельберг, С. Чанг і А. Тімберлейк та ін.]. Останнім часом аспектологи здійснюють активний пошук системи моделювання дії з використанням математичних знаків, символів математичної логіки, авторських спецзнаків, комп'ютерних конструкцій [Х. Кучера, В. Заурер, А. Галтон, М. Кресвел та ін.]. Однак низка чинників, що формують виразовий потенціал аспектуальності, ще потребує докладного дослідження.

У межах загального поля аспектуальності виділяється лімітативність, однозначного розуміння якої не досягнуто [І. Г. Кошевая; В. А. Платцак; В. А. Плунгян; Г. Тупс, О. В. Бондарко та ін.]. У дисертації лімітативність розглядаємо як функціонально-семантичну (лексико-граматичну) категорію, що охоплює різні типи відношення дії до її границі та включає протиставлення граничність/неграничність дії.

Актуальність дисертації пояснюється передусім потребою: комплексно охопити контекстні чинники та механізми формування функціонально-семантичних полів і підполів; зосередити увагу на спектрі контекстних засобів, що впливають на характер лімітативних відношень граничності/неграничності (Г/НГ) дії; формалізувати узагальнене вираження дії у реченні з урахуванням лексичного та змістового наповнення художнього тексту. Недостатньо вивченими залишаються питання взаємодії різних лексико-граматичних засобів, що впливають на аспектуальну характеристику дії. Потребує дослідження проблема визначення та розмежування (дизамбігуації) зовні схожих контекстних елементів щодо допустимості або недопустимості їх взаємозаміни, зокрема з огляду запобігання комунікативним хибам.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми „Моделювання комунікативних процесів на матеріалі аспектологічних контекстів германських мов”, що розробляється кафедрою прикладної лінгвістики Волинського національного університету. Тему затверджено вченою радою Волинського державного університету ім. Лесі Українки (протокол № 8 від 4 квітня 1996 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є: визначення лімітативних відношень у темпоральних, локальних, квалітативних та квантитативних мікрополях лімітативності; виявлення результатів впливу складових мікрополів лімітативності на формування граничності/ неграничності дії; формалізування семантики досягнення/ недосягнення границі різних типів дії у кожному мікрополі та як результат поєднання кількох; виявлення паралелізму одних та неоднозначності інших аспектуально активних одиниць.

Мета роботи вимагає вирішення таких завдань:

визначення межі семантичної єдності (мікрополя аспектуальної гравітації дієслова), а також умов її виникнення на рівні словосполучення (речення); лімітативний мікрополе неграничність темпоральний

виявлення набору аспектуально активних лексичних одиниць, що утворюють спільно з дієсловом мікрополя лімітативності;

визначення семантичних особливостей різних мікрополів лімітативності;

окреслення параметрів впливу контекстного елемента на формування лімітативних відношень;

моделювання семантичної структури кожного з визначених нами мікрополів лімітативності, сукупності дій у результаті накладання мікрополів за допомогою математичних операторів, знаків математичної логіки, спецзнаків та формул;

розмежування засобів, що сприяють оформленню лімітативних відношень, за належністю до різних мікрополів та здатністю впливати на граничність/неграничність дії;

аналіз взаємодії різних мікрополів, узагальнення і систематизація результатів такої взаємодії.

Об'єктом дослідження є група аспектуально активних одиниць, які формують мікрополя аспектуальної гравітації дієслова для реалізації граничних або неграничних лімітативних відношень. Задля виявлення ролі контекстних елементів об'єктом дослідження є вузький контекст (на рівні словосполучення, в окремих випадках - речення) дієслова в аспектологічно нейтральній формі (Past Indefinite, рідше - інфінітив).

Предметом дослідження є способи та форми репрезентації лімітативних значень і лімітативних відношень в аспектуальних мікрополях. Матеріалом дослідження слугувала картотека мовних засобів вираження лімітативності загальним обсягом понад 4000 типових контекстів з художньої літератури для понад 800 дієслів.

Використано комплексну методику дослідження, що включає компонентний аналіз та метод словникових дефініцій для визначення семних параметрів у мікрополях, виявлення сем граничності/неграничності дії та інших аспектуальних значень в елементах контексту. Трансформаційний метод дав змогу виявити властивості фігур та інших засобів аспектологічного контексту і провести класифікацію мікрополів з урахуванням їх функції щодо вираження аспектуальності. Метод контекстуального аналізу застосовано для розмежування значень багатозначних одиниць і встановлення частотності використання засобів контексту в актуалізації значення граничності/неграничності дії.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у:

- розробці критеріїв розмежування різних типів мікрополів аспектуальності;

- удосконаленому описі залежності різних типів лімітативних відношень від характеру складових аспектуальних мікрополів;

- уперше здійсненому аналізі квантитативних мікрополів та інших видів лімітативного контексту, що здатні виражати певні типи лімітативних відношень;

- виявленні та аналізі аспектуальної омонімії, а також визначенні способів розмежування неоднозначних та подібних елементів аспектологічного контексту;

- комплексному аналізі лімітативної (граничної/неграничної) характеристики дії, що виникає у результаті накладання двох і більше мікрополів; визначення їх поєднуваності/непоєднуваності;

- встановленні градації комунікативної надійності мікрополів в аспектологічному плані;

- формальному записі аспектуальних та лімітативних характеристик дії за допомогою формул і спецзнаків.

Наукову новизну дисертації можна узагальнити у таких положеннях:

1. Основою лімітативних відношень в аспектологічному контексті англійської мови є реалізація значень досягнення границі/недосягнення границі, що актуалізується в результаті взаємодії різних мовних засобів - дієслівних словоформ та широкого спектра сполучуваних із ними аспектуально активних елементів, які під впливом аспектуальної гравітації (атракції) дієслів утворюють із ними аспектуальні мікрополя з властивим їм набором семних параметрів та певною видозміною дії.

2. Мікрополя темпоральності, локальності, квантитативності та квалітативності виявляють властивість вираження граничності/неграничності дії. Ця властивість може втрачатися при взаємодії аспектуально слабшого мікрополя з сильнішим.

3. Реалізація граничності/неграничності дії у мікрополях лімітативності, особливо локальних, безпосередньо залежить від типу об'єкта. Одиничність, нерозчленованість, необ'ємність об'єкта, а також об'єкт-істота тяжіють до сфери граничності, а множинність, об'ємність, розчленованість та об'єкт-неістота - до сфери неграничності дії.

4. Завдяки великій кількості маркерів мікрополя поділяються на варіанти з домінуванням певних сем або ж певного типу контексту. Різні варіанти одного мікрополя можуть відрізнятися за ступенем аспектологічної активності.

5. Моделювання лімітативності в аспектуальних мікрополях сприяє розвиткові комунікативної надійності та упору комунікативним невдачам у процесі вербалізації лімітативних відношень.

6. Накладання мікрополів спричиняє посилення комунікативної надійності (КН) дії щодо аспектуальності або ж нейтралізацію граничності/неграничності мікрополя з нижчим ступенем КН. У результаті взаємодії однополюсних мікрополів можлива модифікація способу дії (СД), що не змінює основного значення граничності/ неграничності. Нейтралізація граничності/неграничності не призводить до нейтралізації інших сем у мікрополі. Мікрополям (та їх окремим варіантам) притаманна різна „валентність.” Можливим є поєднання у контексті кількох варіантів одного мікрополя, що підсилює комунікативну надійність і може стати причиною варіації певного елемента, характеристики дії та, відповідно, способу дії.

7. Темпоральні та локальні елементи мають здатність до вираження дії однакового або неоднакового лімітативного типу. Аспектуальна омонімія виявляється у здатності контекстного показника сприяти вираженню граничної або неграничної дії. Контекстна позиція маркера мікрополя у деяких варіантах істотно впливає на лімітативну характеристику дії.

Теоретичне значення дослідження полягає: в поглибленому та комплексному представленні можливостей передачі лімітативних і аспектуальних значень контекстуальними засобами англійської мови; у розробці низки положень, що стосуються виявлення закономірності розподілу певних типів відношення дії до її границі у темпоральних, локальних та інших мікрополях лімітативності; у диференціації зовні подібних елементів аспектологічного контексту.

Практична цінність роботи визначається можливістю її використання у процесі викладання курсів теоретичної і практичної граматики, теорії і практики перекладу, у складанні міжмовного атласу аспектологічних координат, для удосконалення автоматизованого перекладу тексту. Результати дослідження є основою спецкурсу „Англійський аспектологічний контекст”.

Апробація результатів. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відображено в дванадцяти публікаціях (у тому числі восьми - у фахових виданнях, включених до переліку ВАК України), викладено в доповідях та обговорено на засіданнях кафедри прикладної лінгвістики, звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів ВДУ ім. Лесі Українки (1996-2006 рр.), а також у матеріалах таких міжнародних конференцій: „Языковые категории: границы и свойства” (22-23 березня 2004 р., Мінський лінгвістичний університет, м. Мінськ), „Теоретические и практические вопросы германской филологии и обучения иностранным языкам” (28-29 квітня 2004 р., Брестський державний університет ім. О. С. Пушкіна, м. Брест), „Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (27-29 травня 2004 р., Волинський інститут економіки та менеджменту, м. Луцьк).

Структура та обсяг дисертації. Реферована праця загальним обсягом 252 сторінки (із них 184 сторінки основного тексту) складається зі вступу, чотирьох розділів, кожний із яких завершується короткими висновками, загальних висновків, переліків використаних праць (264 одиниці) та джерел ілюстративного матеріалу (159 одиниць), списку умовних позначень та спецзнаків і трьох додатків, що містять дев'ять таблиць, список дієслів та зразки формалізованого запису речень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито стан і суть обраної наукової проблеми, зазначено актуальність теми й обґрунтовано доцільність дослідження лімітативних відношень в аспектологічному контексті, а також пошуку нових способів моделювання таких відношень. Окреслено мету і завдання дослідження, вказано його наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Наведено дані про апробацію, структуру та обсяг роботи.

Перший розділ „Зміст і види лімітативних відношень в англійській мові” присвячено обґрунтуванню теоретичних принципів та їх застосуванню у процесі аналізу матеріалу. Дієслівний вид („аспект”) у роботі традиційно розуміється як „граматична категорія дієслова, що узагальнено вказує, як проходить або як розподіляється у часі позначена дієсловом дія” [В. Н. Ярцева, с. 83; див. також: А. М. Пєшковський, с. 105] Лингвистический энциклопедический словарь. Языкознание // Под ред. В. Н. Ярцевой.- М.: Советская энциклопедия, 1990.- 683 с. . Категорія виду в англійській мові спричинила низку суперечностей між мовознавцями, котрі або заперечують її самостійне існування (без категорії часу) [О. Єсперсен; Н. Ф. Іртеньєва; Г. Світ та ін.], бо виділяють опозицію Continuous та Common (тривалий-нетривалий вид, чи прогресив-непрогресив) [А. І. Смирницький; Т. Н. Стьопкіна; Л. С. Бархударов і Д. А. Штелінг та ін.], або ж відносять до неї перфектні й інші форми [Г. Н. Воронова; Н. А. Козинцева; Дж. Лайонз; А. Е. Левицький та Л. Л. Славова та ін.]. Співвідношення між видовими значеннями та розмаїття характеристик дії може відобразити лише універсальна за змістом категорія аспектуальності. Аспектуальність розуміємо як універсальну категорію, що містить „сферу видових та суміжних з ними значень, які знаходять у мові те чи інше вираження” [В. Н. Ярцева, с. 75] Лингвистический энциклопедический словарь. Языкознание // Под ред. В. Н. Ярцевой.- М.: Советская энциклопедия, 1990.- 683 с..

Лімітативність розглядають як функціонально-семантичну, лексико-граматичну категорію, одне з функціонально-семантичних полів у межах загального поля аспектуальності, що охоплює різні типи відношення дії до її межі (границі), що включає як граничність дії, так і її неграничність.

У результаті дослідження виявлено, що спектр лімітативних відношень можна звести до протиставлення граничності/неграничності дії як результат впливу дієслівної форми, семантики дієслова, або придієслівних контекстних елементів. Поле лімітативності в англійській мові включає такі види лімітативних відношень: 1) протиставлення потенційної тенденції дієслів до вираження граничної/неграничної дії, що охоплює усю дієслівну лексику (лексико-граматичний рівень); 2) протиставлення тенденції контексту до досягнення/недосягнення границі (ДГ/НДГ) (лексичний рівень); 3) протиставлення ДГ/НДГ як результату взаємодії дієслово + один аспектуально активний компонент (лексичний рівень); 4) протиставлення ДГ/НДГ як результату взаємодії дієслово + комплекс аспектуально активних компонентів (лексико-синтаксичний рівень); 5) протиставлення (у рамках граничності) дії, що досягає границі, та дії, що, хоча і є спрямованою на границю, але розглядається у тій фазі, коли границі ще не досягнуто [Ю. С. Маслов, с. 10-17] Маслов Ю. С. К основаниям сопоставительной аспектологии // Вопросы сопоставительной аспектологии.- Л.: Наука, 1978.- С. 4-44. , тобто протиставлення „реальної” та „потенційної” границі (лексичний рівень). У результаті в мовленні виникають відношення нейтралізації граничної чи неграничної спрямованості дії або ж відношення підсилення чи послаблення комунікативної надійності висловлювання щодо його здатності до вираження ДГ/НДГ дії. До аспектуально активних компонентів відносимо як окремі лексеми, так і конструкції, зокрема фігури аспектологічного контексту.

З'ясовано, що вплив дієслова на реалізацію граничності/неграничності дії залежить не лише від його лімітативної (граничної/неграничної) потенції, а й слабкого/сильного типу. У зіставленні з класифікацією З. Вендлера, його „стативи” та „агентиви” є неграничними, відповідно сильного та слабкого типів, а „термінативи” та „моментативи” є граничними, слабкого та сильного типів, відповідно. У поєднанні дієслова з контекстними елементами, переважно адвербіального характеру, відбувається семантичне узгодження дієслова з цими елементами. Таким чином утворюється поле аспектуальної гравітації дієслова та придієслівного елемента, в якому реалізується граничність або неграничність дії та певні характеристики дії залежно від семантики аспектуально активного елемента (маркера мікрополя) та аспектуального типу дієслова. Лімітативні відношення розглянуто нами в аспектуально нейтральному контексті, яким вважають контекст дієслова в минулому неозначеному часі та інфінітиві.

У поєднанні дієслова з різними аспектуально активними елементами контексту відбувається формування способів дій (СД). Незважаючи на численні запропоновані класифікації (Л. Б. Гарифулін [1972], Д. Росс [1970], Д. Дауті [1982], М. Хервег [1991], Л. Карлсон [1981], Х. Реніке [1954], Д. Лакофф [1966], М. Кріфка [1990] та ін.), усі способи дій можна звести до двох загальних типів: граничні та неграничні. У роботі розглянуто синтагматичні способи дій, що формуються у поєднанні дієслів з контекстними показниками. При цьому їх поділено на експліцитно лімітативні з активними контекстними елементами (напр.: моментальний СД, елементи suddenly, at once та ін. - гранична дія; тотально делімітативний СД, елементи whatever, forever, everywhere, whenever та ін. - негранична дія), та імпліцитно лімітативні, де контекстуальні елементи виявляють свою активність лише за обмежених умов, напр.: сатуративний СД (enough, far), ефективний (extremely, most).

Доцільно розглядати лімітативність як шкалу, що містить два протилежних полюси, граничної та неграничної дії. На кожному з них розташовані найактивніші чинники граничної або неграничної дії, що морфологічно виступають, відповідно: Г та НГ дієсловами сильної групи (залежно від семантики); дієсловами певних часових форм, що становить граматичний рівень (зона граничності - Participle II, Future Indefinite, Perfect tenses, Perfect Infinitive, Imperative Mood; зона неграничності - Continuous tenses, Present Indefinite, Participle I); недієслівними контекстними елементами; синтаксичними конструкціями з відповідною семантикою. Окрім того, до полюсів Г та НГ належать фігури аспектологічного контексту [терміни Б. М. Баліна: 1969, с. 73] Балин Б. М. Немецкий аспектологический контекст в сопоставлении с английским / Балин Б. М.- Калинин: Калининский госпединститут им. М. И. Калинина, 1969.- 432 с. (Г-полюс: фігури спряженості дій у послідовності та об'єкт одноактності; НГ-полюс: фігура паралелізму дій). Ближче до центру розміщені Г/НГ дієслова слабкої групи нейтральної форми (якою є форма Past Indefinite та інфінітив), а також елементи та конструкції невисокої аспектологічної активності, що тяжіють до вираження значень Г/НГ. З огляду на те, що різноманітні способи дій, які тяжіють до значень Г/НГ, виражаються або дієсловом, або за допомогою контексту, вищевказані відношення охоплюють і цю сферу.

На рівні мовлення лімітативні відношення розглянуто у мікроконтексті. Мікроконтекстом вважаємо зону семантичного узгодження дієслова й аспектуально активного компонента, що перебуває у контактній або дистантній позиції, пре- або постпозиції до дієслова. Дієслово стає ядром поля, а аспектуально активний контекстний елемент - модифікатором. Можливий, однак, і варіант, коли форма дієслова є „неінформативною” [термін О. В. Бондарка: 2003, с. 109] Бондарко А. В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / Бондарко А. В.- М.: УРСС, 2003.- 208 с. (такими є дієслова слабкої групи, що, залежно від контексту, відображають граничність чи неграничність дії). Дієслово тоді залишається формальним ядром поля (оскільки дія неможлива без дієслова). Отже, контекст стає єдиним засобом, який виконує функцію аспектуального визначення дієслівної дії. Модифікатори поля можуть бути локальними, темпоральними, об'єктними, квалітативними (вказують на якість перебігу дії), квантитативними (кількісними). Таке поле є єдністю семантичного плану, здатною до вираження певного типу граничної або неграничної дії залежно від морфологічного, функціонального або семантичного типу контекстного показника, а також від його здатності у взаємодії з дієсловом сприяти вираженню певного лімітативного типу дії та її аспектуальної характеристики.

Залежно від характеру контекстних елементів ми виділяємо мікрополя темпоральні, локальні, кількості та якості.

У другому розділі дисертації „Особливості локальних (L), квантитативних (N) та квалітативного (Q) мікрополів” розглянуто п'ять мікрополів локальності, три квантитативних та одне квалітативне (див. табл. 1). Кількість та види мікрополів кожного типу зумовлено дослідженням аспектуально активних (а не нейтральних) чинників контексту. Кожному з мікрополів властивий певний набір семних параметрів, спільних для дієслова та контекстного елемента, що утворює з ним мікрополе. Критерії для визначення семних параметрів мікрополя базуються на основних значеннях граничної та неграничної дій, зокрема, статичність/динамічність, цілісність, обмеженість дії, наявність часу початку та завершення дії, тривалість часового відтинку між ними, наявність попередньої дії, розподіленість/нерозподіленість дії в часі, повторюваність/відсутність повтору тощо. Семні параметри локальності передбачають урахування властивості простору та можливості руху суб'єкта щодо об'єкта: динаміку, контактність з об'єктом, напрям руху тощо. Запропоновано моделі компактного запису семних параметрів мікрополів, які характеризують дію щодо лімітативності та аспектуальності, напр.: L1 ¬ tA (невключення вказівки на час початку дії до мікрополя L1); Act L1 = ! (одиничність дії у мікрополі L1); AB=n (тривалість дії: час перебігу дії є певною величиною); Act L4 = Act1, Act2, Act3… (множинність, повтор дії у мікрополі L4) тощо. Формалізація семних параметрів мікрополів є універсальним стислим записом лімітативних характеристик дії у мікрополі в умовах реального (не спрощеного) контексту.

Таблиця 1 - Локальні, квалітативні та квантитативне мікрополя лімітативності

Рух у мікрополях локальності розглядаємо в широкому значенні, тобто не лише як переміщення суб'єкта (чи суб'єктом об'єкта) у матеріальному просторі, а й так званий рух у переносному значенні, тобто рух думки, погляду тощо (напр.: Simon... looked down at his arm in surprise [109, 256]), The chuckle cut its way into Jim's paralyzed mind like an echo of the menace [33, 221], що не обмежується дієсловами руху (напр.: The daughter shuddered to attention [113, 486]), а також рух з імплікованим об'єктом (напр.: The cop gently rolled him inside [76, 28]). Через це деякі з мікрополів мають варіанти зі специфічними маркерами та особливостями руху. Варіанти деяких мікрополів відрізняються також семантичними, морфологічними та синтаксичними особливостями маркерів.

Граничність дії у локальних мікрополях безпосередньо залежить від типу об'єкта: істота, неістота, обмеженість, об'ємність, множинність, одиничність, розчленованість, нерозчленованість. Об'ємність, розчленованість та множинність об'єкта знижують здатність дії до граничності; необмеженість об'єкта сприяє вираженню необмеженої тривалості та тривалого повтору дії. З ультраграничними дієсловами необмежений об'єкт сприяє реалізації початкової граничності дії. Одиничний обмежений неподільний об'єкт сприяє вираженню граничності дії.

Мікрополя L1, L2 та L5 мають здатність до реалізації граничності дії, котра може втрачатися під впливом аспектуально сильніших неграничних показників. У разі спрямованості руху на подільний об'єкт, виражений збірним іменником, можливе двояке тлумачення дії: як миттєвої або як поступової, розподіленої у часі. За спрямованості дії до зміни стану спостерігаємо зміну якості дії аж до зміни самої дії та зміни якості суб'єкта чи об'єкта. Рух до імплікованого об'єкта послаблює значення граничності через неоднозначність маркера, яка знімається пробою на наявність зміни. Маркери руху від імплікованого об'єкта мають високу аспектуальну активність. У поєднанні з іншими показниками руху вони підсилюють значення граничності.

Мікрополе руху вздовж об'єкта (L3) реалізує у своїх межах неграничність дії, проте ця особливість переважною мірою втрачається під впливом контексту, що свідчить про низьку комунікативну надійність мікрополя. Необхідною умовою семантичного узгодження є об'ємність (лінійність) або множинність об'єкта.

Мікрополю різноспрямованого руху (L4) притаманна реалізація неграничної циклічно повторюваної необмежено-кількісної дії. Проте один із варіантів мікрополя (from N to N, from one N to another N) слід відрізняти від накладання мікрополів L1 та L2 (from N1 to N2, from one N to the other N), що спричиняє аспектологічно протилежний результат. Визначальну роль у розрізненні маркерів відіграє тип іменника, а також артикль. З іменниками - вимірювачами часу (dawn - dusk, morning - night), що позначають початок та кінець певного часового відтинка, поєднання індикаторів руху from…to спричиняє втрату здатності дії до вираження граничності та набування нею ознаки тривалості або тривалого повтору, залежно від типу дієслова.

У квалітативному мікрополі (Q) реалізується швидка одноразова гранична дія, що має високу комунікативну надійність. Для прикладу, семантичну структуру мікрополя відображає набір формул: QVkЛMQ; VkQ; MQQ; Q охарактеризовано з допомогою MQ; локалізованість у часі; обмеженість у часі, цілісна обмеженість (Q¬ tA; Q ¬ tB); неконтактність (ActQ ¬<< (ActQ-1)); відсутність цілі (об'єкта); динамічність, наявність зміни (Ch Act Q; ActQ Ch); пунктуальність (tB-tA> 0); цілісність дії (Act Q ? Act… Act… Act); одиничність дії (ActQ = !); відсутність повтору, нециклічність (Act Q ? Act1, Act2, Act3…); швидкість, незаданість, різкість (tCh > 0).

У мікрополі N1 неповноти дії з маркерами almost, scarcely відбувається недосягнення дії або неповнота її реалізації. Проте це мікрополе має здатність до реалізації граничності дії у такому вияві. У мікрополі N2 мінімального ступеня вияву дії реалізується неграничність зі значеннями кількості та способу дії, при цьому ступінь її вияву близький до нуля. У мікрополі N3 великої насиченості дії реалізується негранична дія, проте лише за умови безпосередньої постпозиції маркера стосовно дієслова. Дія характеризується частою повторюваністю або ж повтором тривалий час, що зумовлює її насиченість.

У третьому розділі „Особливості темпоральних мікрополів аспектуальності” розглянуто 11 темпоральних мікрополів (див. табл. 2). Темпоральним мікрополям властива велика кількість маркерів, що відрізняються семантичною структурою. Через це такі мікрополя мають варіанти, для кожного з яких характерне домінування однієї чи більше сем або ж певний тип контексту.

Таблиця 2 - Темпоральні поля лімітативності

У мікрополях Т1 та Т2 пуля контактності реалізується граничність дії, що формує фігуру спряженості дій у послідовності як результату іншої граничної дії, наявної чи імплікованої. Мікрополям Т3 та Т4 притаманна потенційна граничність дії через часову обмеженість тривалості; певні дієслова та певні типи контексту сприяють реалізації граничності дії та перенесенню тривалості у план майбутнього. Досліджено так званий контекст опису дії - повтор дієслова або його синоніма у поєднанні з описом дії. Перше дієслово виражає граничну дію, друге (у мікрополі Т4) часто виражає якість дії та акцентує на недієслівних аспектах, зображає дію у момент тривалості (спостереження), у якому реалізується неграничність дії, напр.: Then he turned and went (1) out of the house. Back towards the cab he went(2) - slowly - there was no need to hurry now [46, 253].

У мікрополі Т5 залежно від типу дієслова реалізується тривала або повторювана негранична дія. Повтор/редуплікація дієслова чи адвербіального елемента передбачує необмежену тривалість або необмежений повтор дії. Контекст „дієслово + синонім” є однією з форм мікрополя неозначено-кількісного повтору, що виражає процес із неоднорідною якістю перебігу, із почерговим повтором дієслова та його синоніма (наприклад: wept and howled).

У мікрополі Т6 одноразовості найвищу здатність до реалізації граничності дії виявляють варіанти одноразового повтору (again) та одноетапності (in one N, with one N).

Можливим є поєднання у контексті кількох варіантів мікрополя, що підсилює комунікативну надійність і спричинює варіацію специфічного елемента, характеристики дії та, відповідно, способу дії.

У мікрополі Т7 означено кількісної кратності реалізується граничність дії, що має невисокий ступінь комунікативної надійності й може втрачатися під впливом певних типів неграничного контексту.

Мікрополю Т9 притаманна граничність із одиничністю дії; тут спостерігаємо поступову граничність. Зміна при цьому відбувається поетапно, ціллю (об'єктом) спрямованості дії виступає сама зміна. Після досягнення останнього етапу зміни потенційне продовження дії стає неможливим.

У мікрополях Т10 та Т11 відбувається реалізація неграничності з відповідно послідовною множинністю (розподіленістю в часі) та тривалістю дії з повторюваними елементами, що спричиняють поступове наростання ознаки, вираженої редуплікацією адвербіального елемента у вищому ступені порівняння.

У четвертому розділі „Взаємодія мікрополів лімітативності” розглянуто дію як результат взаємодії двох та більше факторів унаслідок накладання різних мікрополів (див. табл. 3). Виявлено, що внаслідок накладання мікрополів можливим є посилення комунікативної надійності чи нейтралізація граничності/неграничності одного з мікрополів. При накладанні однополюсних мікрополів можливою є модифікація способу дії, що не змінює основного значення граничності/ неграничності. Нейтралізація граничності може здійснюватись у бік тривалості або повтору дії. Для прикладу, поєднання мікрополів тривалості (Т3, Т4) та повтору (Т8) реалізує значення повторюваності дії, що свідчить про вищу комунікативну надійність мікрополів повтору дії. Можливим є і протилежний результат, коли при поєднанні двох мікрополів однакової лімітативної спрямованості спостерігаємо послаблення комунікативної надійності обох. Наприклад, у результаті накладання граничних мікрополів L1 та L2 відбувається послаблення комунікативної надійності або реалізація неграничної дії через її тривалість: to go from Manchester to Leeds [115, 360]. Нейтралізація неграничних мікрополів може спричинятися впливом аспектуально сильнішого граничного мікрополя. Найчастіше нейтралізується неграничність у мікрополі L3, рідше - у мікрополях L4 та Т3.

Семантичну структуру дії в результаті накладання мікрополів (приміром, T4 та L4: For the afternoon he sauntered up and down [62, 87]) відображає формалізований запис: T4 + L4: Act(L4+T4) () - спрямована дія (рух); () = - різноспрямований рух; ! - неодноразовість руху; > 1 - кількість переміщень більша від 1; O ¬ lim - відсутність обмеженості об'єкта; Act(L4+T4)¬ tA - відсутність початкової обмеженості дії; Act(L4+T4)¬ tB - відсутність кінцевої обмеженості дії; t(Act(L4+T4))=AB) - цілісна часова обмеженість дії; Act(L4+T4) (t=AB) ¬ lim - відсутність граничності дії у межах вказаного часового проміжку АВ; A=?; B=? - відсутність вказівки на час початку та завершення дії; AB=n - час тривалості дії є певною величиною; AB>0; tB-tA>0 - час тривалості дії є більшим за миттєвий; AB¬>0; tB-tA¬>0 - час тривалості дії не спрямований до нуля; Act (L4+T4) ( t>B) (>V=lim) - потенційна граничність (завершення) дії за межами часового проміжку АВ; Act(L4+T4) ! - неодноразовість дії; N Act(L4+T4)>0 - кількість дій більша від нуля; N Act(L4+T4)= ? - невизначена кратність дії; N Act(L4+T4) - необмежений повтор дії; Act(L4+T4)? Act…Act…Act - нерозподіленість дії; Act(L4+T4) = Act1, Act2, Act3… - повторюваність. Формалізований запис вказує на те, що підсилюється значення неграничності дії. Часова обмеженість доповнюється циклічною повторюваністю.

Таблиця 3 - Результати накладання мікрополів аспектуальності щодо формування граничності/неграничності дії „+” позначає граничність дії; „-” позначає неграничність дії; „+ -”або „- +” позначає неоднозначність результатів поєднання (першим наведено більш характерний результат); Х - відсутність виявлених прикладів, „+x” означає граничність унаслідок поєднуваності та можливість поєднуваності лише з певними варіантами мікрополя (детальніше обумовлюється в роботі).

Інші випадки: T1+L3: He darted quickly along the passage [41, 138]: Act(T1+L3) << (Act-1) V(t-1) - контактність; Ch Act (T1+L3) - наявність зміни; t Act(T1+L3) lim - часова обмеженість; Act(T1+L3) lim - наявність граничності; Act(T1+L3) () - рух; () = - рух уздовж об'єкта; O ¬ lim - необмеженість об'єкта в мікрополі; = ! - одноразовість руху; Act(T1+L3) = ! - одноразовість дії; Act(T1+L3) O - наявність об'єкта; tA lim - початкова обмеженість дії; tB¬ lim - відсутність кінцевої обмеженості дії; Act-1 lim - граничність попередньої дії; Act(T1+L3) ? Act…Act…Act - нерозподіленість дії; Act(T1+L3) ? Act1, Act2, Act3 - відсутність повторюваності. Як бачимо, нейтралізується значення неграничності мікрополя локальності.

Темпоральні та локальні елементи мають здатність до вираження дії однакового лімітативного типу, де тип границі чи спосіб дії збігаються (спостерігається паралелізм локального та темпорального планів дії) або не збігаються (характерна неоднозначність цих елементів). Аналіз випадків неоднозначності контекстних чинників відображено в порівняльній таблиці темпоральних та локальних елементів контексту.

Таблиця 4 - Порівняння темпоральних та локальних індикаторів лімітативності

В аспектологічних працях не висвітлено аспектуальної омонімії, коли один і той самий контекстний показник може сприяти вираженню граничності дії, неграничності дії або бути аспектуально нейтральним (див. табл. 5). Омоніми можуть розрізнятися за типом іменного показника, функцією в реченні та позицією у контексті.

Розмаїття мовних та мовленнєвих засобів вираження різних характеристик дії створює важкопередбачувані контекстні ситуації, в яких поєднуються на перший погляд непоєднувані мікрополя, як-от: The rain pelted against his back with one constant slap (24, 164) - відбувається взаємодія мікрополів Q та Т5. Маркером мікрополя Q є показник with a/one N, що має надзвичайно високу КН. Додавання адвербіального показника constantly створило б семантичну неузгодженість через непоєднуваність понять швидкості, одноактності (Q) та постійності (Т5). У поданому прикладі елемент мікрополя Т5 має прикметниковий характер. Із цим елементом у препозиції до іменного показника slap відбувається семантичне узгодження всіх елементів, дія набуває ознаки безперервної тривалості. Одноразовість дії не зникає, а відбувається т. зв. розтягування дії в часі на неозначено тривалий період.

Таблиця 5 - Омонімія контекстних індикаторів лімітативності

У результаті аналізу мікрополів та випадків їх поєднання виявлено, що мікрополя L1, L2, L5, T2, T6, T8, T4, T3, T5, L3, L4 є частопоєднуваними, T11, N3, N2, N1 - мало поєднуваними. Такими, що найчастіше поєднуються з однополюсними мікрополями, є мікрополя T7, T9, T10. Комунікативна надійність мікрополя залежить від аспектологічної активності його маркерів. Найвищу комунікативну надійність мають НГ-мікрополе Т8, мікрополя Т5 та Т4. Далі йдуть граничні мікрополя Т6, Т1 та Т2. На наступному щаблі (за спаданням комунікативної надійності) перебувають L4, T3, T10; порівняно слабшу комунікативну надійність мають локальні мікрополя L1 та L2; найнижчий ступінь комунікативної надійності посідають мікрополя L5 та L3.

Достовірне визначення комунікативної надійності кожного з мікрополів ускладнюється через велику кількість варіантів і, відповідно, аспектуально активних показників, кожен з яких має власні семантично-аспектологічні особливості, поєднуваність, а також неоднаковий ступінь комунікативної надійності. Ступінь комунікативної надійності мікрополя є неоднаковим у всіх його варіантах: у межах одного мікрополя існують аспектологічно сильніші та слабші варіанти. Доцільно враховувати омонімію аспектуально активних показників, множину суб'єкта й об'єкта, одиничність об'єкта і наявність підсилювачів Г/НГ. На ступінь комунікативної надійності мікрополя також впливає наявність певних семних параметрів Г/НГ дії, а також їх кількість.

У поєднанні більше ніж двох мікрополів домінуючим виявляється мікрополе, яке має найвищу комунікативну надійність; однополюсні з ним мікрополя підсилюють комунікативну надійність, різнополюсні - нейтралізуються. При цьому нейтралізується лише граничність/неграничність мікрополя; інші семи надають дії додаткової характеристики, що може формувати спосіб дії.

ВИСНОВКИ

1. Лімітативність розглянуто як функціонально-семантичну, лексико-граматичну категорію, одне з функціонально-семантичних полів у межах загального поля аспектуальності, що охоплює різні типи відношення дії до її межі (границі). Спектр лімітативних відношень зводиться до протиставлення граничності/неграничності дії як вияву семантики дієслівної форми, внутрішньодієслівної семантики або поєднання дієслова з контекстними елементами - як дієслівними, так і недієслівними. Вплив дієслова на реалізацію граничності/неграничності дії залежить не лише від його лімітативної (граничної/неграничної) потенції, а й слабкого/сильного типу.

2. У поєднанні дієслова з контекстними елементами утворюється поле аспектуальної гравітації дієслова та придієслівного елемента (маркера мікрополя), у якому реалізується граничність або неграничність дії та певні характеристики дії, залежно від семантики аспектуально активного елемента й аспектуального типу дієслова. Взаємодію у контексті „дієслово плюс більш ніж один контекстний елемент” розглянуто як накладання двох або більше мікрополів лімітативності з центром у дієслові.

3. Локальне, квалітативне, квантитативне та темпоральні поля поділено на різні мікрополя, кожне з яких характеризується певним набором семних параметрів, що задають відповідні аспектуальні характеристики дії, типової для мікрополя. Кожне мікрополе синтаксично перебуває в межах одного речення, проте часто піддається впливу інших елементів - за межами мікрополя, але в межах речення, або ж за його межами. Рух у мікрополях локальності розглянуто в широкому значенні. Граничність дії у локальних мікрополях безпосередньо залежить від типу об'єкта. У мікрополях руху виявлено додаткові елементи, які називаємо підсилювачами граничності: directly, up, out і т. ін.

4. Для квантитативного мікрополя неповноти дії (з маркерами almost, scarcely) властивим є недосягнення (або неповнота реалізації) дії, проте в ньому реалізується граничність дії. Для мікрополів мінімального ступеня прояву дії та великої насиченості дії характерною є неграничність дії зі ступенем дії, близьким до нуля, та частим тривалим повтором відповідно.

5. Темпоральні мікрополя характеризуються великою кількістю різних за семантичною структурою маркерів. Через це темпоральні мікрополя мають варіанти, для кожного з яких характерне домінування певної семи чи сем або контексту. В окремих варіантах позиція маркера є релевантною до його аспектуального впливу.

Поле контактності з мікрополями швидкої зміни та відносно тривалого періоду має здатність до вираження граничності. Тип границі залежить від дієслова. У мікрополі миттєвої тривалості дії ця тривалість зменшується або збільшується за наявності підсилювача just або long, що створює проміжний варіант мікрополів миттєвої та відносно довгої обмеженої тривалості. В останньому одним зі способів вираження неграничності є повтор дієслова (виражений не лише тією ж формою дієслова, а й синонімічною формою) у поєднанні з „описовим” контекстом. Найсильніший варіант мікрополя необмеженої тривалості - варіант цьогочасної тривалості (маркер still). Це мікрополе має здатність виражати безперервну тривалість (НГ-дієслово) або нескінченну повторюваність дії (Г_дієслово). У мікрополі поступової граничності виявлено реалізацію одиничності дії з особливим типом границі - поступова граничність. Мікрополя послідовності та поступового наростання ознаки мають здатність до вираження неграничності дії, відповідно зі значеннями множинності та тривалості (з повторюваними елементами).

6. Досліджено результати поєднання різних мікрополів лімітативності, виявлено та розмежовано неоднозначні контекстуальні елементи. Аналіз результатів поєднання різних мікрополів виявив низку факторів, що спричиняють труднощі: велика кількість варіантів і маркерів та їх неоднакова комунікативна надійність; зміна положення маркера мікрополя; неоднорідна морфологічна та функціональна характеристики маркерів; вплив аспектуальної тенденції дієслова; вплив різнотипних суб'єктів та об'єктів; здатність окремих елементів до вираження різних дій у темпоральному та локальному планах; аспектуальна омонімія контекстних елементів. Омоніми можуть розрізнятися за типом іменного показника, функцією в реченні та позицією в контексті. Паралелізм локального та темпорального плану виявляється неоднаково у різних типах контекстів.

Основним результатом накладання двох однополюсних мікрополів є посилення комунікативної надійності контексту (щодо Г/НГ дії) з можливою модифікацією способу дії. При накладанні граничних мікрополів руху від та до об'єкта (маркери from, to) виявлено також протилежний результат (неграничність дії). Унаслідок поєднання двох неграничних мікрополів - тривалості та повтору - спостерігається реалізація значення повторюваності дії, що свідчить про вищу комунікативну надійність останнього. При накладанні різнополюсних мікрополів відбувається нейтралізація граничності/ неграничності аспектуально слабшого мікрополя. При цьому окремі семи аспектуально слабшого мікрополя зберігаються, надаючи додаткової характеристики дії.